27 липня, 2017

Сексизм, утиски і насилля щодо парламентарок

21 лютого 2017
Любов Жарова

Дослідниця, викладачка, консультантка. Докторка наук з економіки. Фахово займається питаннями сталого розвитку, що охоплює баланс екологічного, економічного і соціального складників суспільного життя. Гендерні питання — невилучна частина такого розвитку — належать до кола інтересів авторки, яка розглядає їх економічний зріз. Офіційний вебсайт і сторінка у фб.

Зміна законодавства — важлива умова соціальних змін, тому політичні права були першими, що їх добилися жінки. Як нині, через сто років після суфражизму, живеться і працюється парламентаркам? Дослідження Міжпарламентського союзу містить сумні дані про фізичне, сексуальне і психологічне насильство, якого регулярно зазнають політикині. Однак вони не збираються зупинятись!

Сексизм, утиски і насилля щодо парламентарок

Фото: Депутатки Верховної Ради закликають депутата Андрія Тетерука, який напередодні ударив пляшкою по голові депутатку Олександру Кужель, скласти повноваження (листопад 2015).

Згідно з дослідженням Міжпарламентського союзу (Inter-Parliamentary Union, IPU), фізичне, сексуальне і психологічне насильство проти жінок-депутаток підриває демократію і зусилля з подолання гендерної нерівності по всьому світу. Більше як 40 % депутаток визнали, що за час роботи в парламентах їм погрожували смертю, зґвалтуванням, побиттям або викраденням, а також викраденням або вбивством їхніх дітей. Майже п’ята частина опитуваних підтвердила, що вони зазнавали сексуального насилля, і третина заявила, що була свідками нападів на колег у парламенті. Згідно з дослідженням, 80 % депутаток відчули на собі психологічне насильство — ворожу й агресивну поведінку, яка викликає страх і має наслідки для психіки.

На думку генерального секретаря Міжпарламентського союзу Мартіна Чунконга, навіть проведене вибіркове опитування 55 депутаток із 39 країн у п’яти регіонах світу засвідчило поширеність проблем і їхню гостроту, це має стати поштовхом для заходів з припинення насильства проти жінок у політиці.

У березні 2016 року Національний демократичний інститут (National Democratic Institute) ініціював глобальну кампанію #NotTheCost для підвищення інформованості про рівень насильства, з яким стикаються жінки на державних посадах на локальному, місцевому і національному рівнях. Було визначено три основні риси, які характеризують насильство щодо жінок у політиці:

  • насильство спрямовано на жінку через її стать;
  • за змістом насильство гендерно орієнтоване — сексистські висловлювання або сексуальне насильство;
  • його мета — перешкодити жінці досягнути мети, наприклад бути активним політиком.

У рамках кампанії НДІ планує провести додаткові дослідження й оцінити масштаби проблеми та її специфіку, а також провести цикл заходів для жінок з метою поінформувати їх про поведінку й реакції на загрози та прояви насильства.

Фото: У березні 2016 року було здійснено напад на помешкання депутатки Вікторії Войціцької

На початку кампанії Сузана Вілларан (Susana Villarán), екс-мер Ліми, розповіла, що на посаді міської голови вона не раз отримувала погрози і ставала жертвою нападів, а її офіс вибрав як лінію поведінки бойкот та ігнорування, щоб у такий спосіб продемонструвати, що жінці в політиці не місце.

Нещодавній аналіз політичного лідерства в контексті сприйняття статі засвідчив, що кандидатка в президенти США Хілларі Клінтон і колишня прем’єр-міністр Австралії Джулія Гіллард отримали удвічі більше образливих твітів, ніж Берні Сандерс і Кевін Радд відповідно. Представлене нижче співвідношення образливих щодо статі твітів користувачів зі згадкою конкретних політиків до загальної кількості твітів досить красномовне.

Згідно з дослідженням Міжпарламентського союзу, близько 65 % депутаток підтвердили, що вони регулярно вислуховують «принизливі сексистські зауваження». Більшість із них висловлюють у парламенті колеги-чоловіки: і однопартійці, і представники інших партій. Також частина депутаток повідомила, що їм пропонували сексуальний контакт як можливість отримати переваги у професійному зростанні. За свідченнями однієї респондентки з африканських країн, її колезі інтимні стосунки запропонував спікер парламенту, а після відмови її позбавили слова в парламенті на весь термін перебування на посаді.

Поширене явище — латентний сексизм. Респондент із Європарламенту відзначив, що у ході дискусій загальна практика — шипінням і знаками затикати рот жінці, яка голосно боронить свою думку, натомість так поводитися з чоловіками вважається некоректним. Крім того, в обговореннях заведено зайвий раз перепитувати парламентарку, чи точно те, що вона збирається повідомити, дуже важливе. Свіжий приклад такого сексизму — застосування «правила 19», щоб зупинити промову сенаторки Елізабет Воррен у Сенаті США (2017).

Майже половина опитуваних визнали, що стали жертвами насилля через соціальні медіа, зокрема, відчували тиск з боку суспільства через своє життя, стиль одягу, поведінку. Респондентки скаржилися, що їхня жіноча або нежіноча манера поведінки, сімейний стан, уявне і реальне особисте життя регулярно ставали предметом обговорення, коментування і глузування.

П’ята частина опитуваних повідомила, що зазнавала ударів, ляпасів та інших тілесних контактів, а 12 % зазнали збройних нападів і залякування. Ще 12 % відмовили у грошових чи інших ресурсах, на які вони мали право і які отримували їхні колеги-чоловіки (службові автомобілі, охорону тощо).

Тривожить упевненість 52 % жінок, які зазнали дискримінаційних чи насильницьких дій за ознакою статі, в тому, що нападник усвідомлював неправомірність своїх дій і їх наслідків. З усіх опитуваних чоловік-парламентарів тільки 21,2 % заявили про існування політики протидії сексуальним домаганням до членів парламенту; 28,3 % знають, що існує порядок подання і врегулювання скарг.

Березень 2012. Напад депутата Петра Мельника на депутатку Ірину Геращенко:

Водночас, попри зловживання і сексуальне насильство, 80 % депутаток мають намір балотуватися на наступний термін. У звіті підкреслюється, що парламентська спільнота повинна виступити проти сексизму і домагань та чітко висловити свою позицію: такі дії неприпустимі і як плата за участь жінок у політичному житті.

Як підсумок у дослідженні висловлено переконання, що парламентам світу треба запровадити заходи для протидії насиллю і гендерній дискримінації, щоб подолати ці явища у суспільстві взагалі. Забезпечення рівності між чоловіками і жінками в парламенті — основа не тільки його ефективної роботи, а й розвитку демократії в державі.

21 лютого 2017
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Експертні коментарі

Дуже важливий сам факт подібного дослідження, бо воно викриває міф, що "багаті не плачуть", звертає увагу на "таємниці українського двору", дає можливість іншим, хто потерпають у своєму житті від сексизму, сексуальних домагань, сексуального насильства поміркувати і, можливо, нава ...

Усі статті теми
Насильство, яке заведено не помічати в українській літературі
Українська література має імідж нуднуватих текстів про страждання, де фігурують безталанні красуні, а чоловіки їм трапляються або непорядні, або безхарактерні. При ближчому розгляді у нашій класиці і сучасній літературі багато крові, зла, помсти, і часто насильство має виразний гендерний відтінок.
Валентина Петрова: «Мені складно розділити поняття “жінка” та “об’єкт насильства”»
Чесно про мистецтво, буття жінкою, буття художницею, насильство і чоловіків. Фрагменти інтерв’ю з художницею, зробленого під час спільного проекту Центру візуальної культури та Alternatives européennes в рамках програми Тандем—Україна 2016/17.
Рецензія на збірку «ПРОти НАСильства»
«ПРОти НАСильства» — книжка, у якій новели десятьох українських письменниць і письменників про насильство доповнено психологічними коментарями і законодавчою інформацією. Чого очікувати від збірки та наскільки вдало реалізовано проект — читайте в рецензії.