Всесвітній економічний форум: гендерний вимір

«Ми не повинні боятися слова фемініст/ка. Чоловіки й жінки повинні так говорити про себе».

Джастін Трюдо, прем’єр-міністр Канади

Освітня і просвітня діяльність уже давно вийшли за рамки навчального процесу. Багато відомих і успішних у різних галузях людей говорять про потребу постійно вдосконалюватися і здобувати нові знання. Сьогодення пропонує нам новий термін — «безперервне навчання» (Lifelong learning) — для постійного, добровільного і самомотивованого зростання в особистій і професійних сферах, що сприяє не тільки соціальній інтеграції, активній громадянській позиції й особистісному розвитку, а й самодостатності, конкурентоспроможності та зайнятості[1]. Такі всеохопні і наскрізні освітні і просвітні процеси передбачають залучення в них і до них усіх, зокрема управлінців і посадовців найвищого рівня. Отже, виникає потреба створити добровільну незаангажовану і неприбуткову платформу для обміну думками, проблемами й ідеями серед світового істеблішменту, науковців, представників неурядових організацій, інших зацікавлених сторін. Одна з таких визнаних платформ — Всесвітній економічний форум.

Всесвітній економічний форум (The World Economic Forum)[2] — це міжнародна організація для державно-приватного партнерства, у якої амбітна мета — покращити світ через залучення до діалогу, освіти і просвіти політиків, бізнесменів, лідерів суспільної думки, науковців та освітян. В основі роботи форуму (з моменту заснування 1971 року) — теорія зацікавлених сторін, яка стверджує, що організація відповідальна перед усім суспільством. Форум — це платформа для поєднання і врівноваження досвіду різноманітних організацій, державних, приватних і так само наукових; демонстрація можливості економічного розвитку в інтересах всього людства та за найвищими стандартами управління на основі високих моральних і інтелектуальних норм.

Економічний розвиток неможливий без ефективного використання всіх ресурсів. Мало того, в сучасну епоху технологічного розвитку, орієнтовану на комунікаційні технології, людські ресурси набирають дедалі більшого значення. Обговорення ефективності розвитку, стратегічних пріоритетів і планів на розбудову неможливе без актуалізації гендерних аспектів людських ресурсів. Численні дослідження доводять, що розрив у заробітній платні чоловіків і жінок, відсутність жінок на вищих щаблях управління — від фірми до держави, стереотипи про місце і роль жіноцтва тощо — це не поодинока проблема і не така, що стосується лише жінок, а істотний гальмівний чинник для економічного процвітання і зростання кожної держави та світової економіки загалом.

Цей матеріал присвячено дослідженням, рекомендаціям і висновкам, оприлюдненим під час зустрічей у рамках Всесвітнього економічного форуму.

Всесвітній економічний форум уже більше як 10 років порушує теми гендерної рівності, участі жінок у науці й бізнесі тощо. У ході цьогорічного обговорення було сказано, що прогрес — дивна річ: щоб послати людину на Місяць, знадобилося 40 років, а щоб жінка очолила уряд чи велику фірму, багатьом країнам доведеться пройти шлях у 170 років[3], долаючи міфи і стереотипи.

Гендерні міфи економіки

Існує кілька міфів про доцільність інвестування в жінок[4].

• Інвестиції в жінок і гендерну рівність не окупляться. Проте подолання гендерного розриву призведе до зростання світового ВНП. У доповіді McKinsey Global Institute[5] доведено, що якщо жінки грають однакову роль на ринках праці з чоловіками, то зростання світового ВНП становитиме до 26 % (це 28 трлн доларів, тобто розмір сучасних американської і китайської економік).

• Нерівність притаманна лише розвитковим країнам. Гендерна рівність актуальна для всіх країн, незважаючи на рівень їх економічного розвитку. У США на кожні 100 чоловіків на керівних посадах припадає лише 66 жінок, тоді як жінки виконують удвічі більше неоплачуваної роботи з догляду. У Європі ситуація гірша: тут чоловіки обіймають 89 % керівних посад.

• Дохід жінок і чоловіків використовується однаково. Доходи жінки більшою мірою реінвестуються в сім’ї і громади, серед яких вони живуть, що сприяє їх економічному розвитку (зокрема освіті, харчуванню, охороні здоров’я). Дослідження, проведене в Бразилії, показало, що ймовірність виживання дитини зростає на 20 %, коли мати може керувати фінансами[6]. Обмеження в розпорядженні фінансами і доступі жінок до них часто обґрунтовують культурними традиціями, станом здоров’я, соціальною ієрархією тощо.

• Жінки воліють працювати менше. Встановлення гендерної рівності дозволить рівніший розподіл обов’язків і заробітку. Наразі жінки працюють не менше за чоловіків, на них припадає більша частка неоплачуваної праці — догляд за господарством, піклування про дітей і людей похилого віку. В окремих регіонах Південної Азії, Середнього Сходу і Північної Африки жінки виконують більше як 90 % неоплачуваної роботи[7].

• Подолання нерівності автоматично збільшить доходи жінок. Контроль за доходами — крок до подолання нерівності, а не навпаки. Дослідження показують, що можливість жінки заробляти і брати участь у розподілі сімейного бюджету сприятиме зростанню економічного добробуту родини. Програма Bolsa Familia в Бразилії, що забезпечує соціальні грошові перекази безпосередньо дружинам, зафіксувала скорочення на 25 % нерівності і на 16 % — кількості сімей, які проживають в умовах екстремальної бідності[8].

• Жіночі групи непотрібні для економічного розвитку. Проте жіночі групи, зокрема кооперативи, фермерські групи, бізнес-асоціації, профспілки тощо, — це часто одинока можливість для економічного розвитку багатьох жінок. Крім того, жіночі групи можуть запропонувати безпечний притулок, у якому жінки можуть об'єднувати і максимізувати ресурси, керувати ризиками, експериментувати, формувати навички і потенціал, ставати наставницями і вчити одна одну. Такі організації надають правозахисні, освітні і просвітницькі послуги, інформацію та психологічну підтримку.

• Гендерно-чутливі і родинно-орієнтовані програми та політики не окуповуються. У США кожен долар, інвестований урядом у планування сім'ї, заощаджує $7 платників податків[9], а в розвиткових країнах, наприклад у Йорданії, — до $16[10]. Центр «Копенгагенський консенсус»[11] показав, що кожен долар, витрачений на сучасні методи контрацепції, дасть $120 спільної вигоди[12]. Інвестиції в робітників із родинами та залучення гендерних аспектів у корпоративну культури повертаються, зокрема, через підвищення продуктивності праці, скорочення прогулів, більшу орієнтованість на результат тощо. Дослідження ефекту від запровадження елементарних можливостей з охорони здоров’я для жінок із дітьми в Бангладеш[13] і Єгипті[14] показали повернення інвестицій на рівні $3 і $4 відповідно.

Ще один міф — необов’язково залучати жінок до управління державою. Сьогодні представництво жінок у політиці збільшилося: за останні 20 років на посади президентів і прем’єр-міністрів було обрано чи призначено три чверті від загальної кількості жінок на таких посадах. Однак загальний розрив між чоловіками й жінками в можливості реалізації політичних прав і можливостей становить 23 %. Тільки 20 % усіх національних парламентарів становлять жінки, вони обіймали 18 % міністерських посад і тільки в 47 % країн головою держави за останні 50 років була жінка.

Згідно з останнім звітом UNWomen[16], зростання кількості жінок на вищих щаблях політичного життя сприятиме збільшенню їх числа на всіх рівнях та стимулюватиме демократичні процеси в суспільстві. UNWomen визначив чотири шляхи підвищення участі жінок в управлінні державою[17]:

• встановлення кількісних цільових показників для жінок на керівних посадах;
• розширення і диверсифікація пулу кваліфікованих жінок, здатних брати участь у виборах;
• підвищення поінформованості про переваги участі жінок у політиці;
• заохочення та підтримка жінок на керівних посадах.

Названі міфи обмежують жінок у прагненні збудувати кар'єру, просуванні на робочому місці, доступі до капіталу — особливо в економічно відсталих регіонах. Ці міфи заважають жінкам не тільки на особистому рівні, — вони так само шкодять спільному прогресу і зростанню.

Що може сказати про гендерну нерівність гра в шахи

Важливий чинник, який обмежує участь жінок в економічному житті, — звичні форми менеджменту. Останні дослідження розриву в оплаті праці і низького представництва жінок на керівних посадах зосереджувалися на поведінкових аспектах, зокрема на різних поведінкових моделях в умовах конкуренції. Як свідчать результати дослідження, впливає не так стратегія поведінки, як стать опонента. Дослідження ґрунтувалося на аналізі шахових партій, у яких жінки за інших рівних умов частіше припускалися помилок, якщо супротивником був чоловік[18].

Численні наукові дискусії і поодинокі політичні реформи не дали очікуваного результату, зокрема через гендерну різницю в людському капіталі та дискримінацію з боку роботодавця[19]. Дехто з дослідників[20] доводив, що чоловіки краще демонструють себе в конкурентній боротьбі, обґрунтовував схильність жінок уникати конкуренції[21] і працювати «так само» в неконкурентних умовах. Проте інші поставили під сумнів ці висновки і зосередили увагу на питанні не схильності до конкуренції, а на тому, хто є візаві у конкурентній боротьбі, адже в окремих галузях чи на певному рівні просування по кар’єрній драбині жінки потрапляють у систему з дискримінаційними і стереотипними уявленнями про гендерні ролі й здібності і змушені протистояти цим викликам. Для таких досліджень важко знайти недискримінаційне конкурентне середовище, створити ідеальну гендерну конкуренцію. Змагання з шахів виявилося одним із можливих варіантів такого «ідеального середовища». Комп’ютерний аналіз результатів довів, що жінки демонструють таку саму схильність до конкуренції і прагнення перемагати, що й чоловіки, проте викликає занепокоєння цікавіший факт: якщо у конкурентній боротьбі двох жінок рівного потенціалу імовірність перемоги 50 % (показники конкурентної боротьби однакові для одностатевих пар незалежно від статі), то у протистоянні з чоловіком за таких самих умов імовірність виграти знижується до 46 %[22].

Представлені результати ілюструють теорію підтвердження стереотипу (the theory of stereotype threat)[23]. Згідно з нею, негативний стереотип (наприклад, шахи — чоловіча гра[24]) викликає страх підтвердити цей стереотип, що знижує продуктивність і врешті-решт сприяє його підтвердженню. Водночас аналіз поведінки чоловіків і жінок у стресових ситуаціях (на прикладі шахових і тенісних турнірів[25]) доводять, що вона залежить не від гендеру, а від ступеня стресу й очікувань.

Цю теорію в дії засвідчило і Національне бюро економічних досліджень (the National Bureau of Economic Research)[26]. Згідно з ним, молоді жінки схильні стримувати свої кар’єрні прагнення в чоловічому оточенні, якщо вони неодружені або не перебувають у тривалих стосунках. Дослідники дійшли висновку, що навіть у висококваліфікованому й освіченому середовищі чоловіки прихильніші до жінок, орієнтованих на родину[27], і це стримує жінок та змушує обирати менш оплачувану роботу з гнучким графіком. За даними опитування[28], майже 75 % одиноких жінок відмовилися від можливості кар'єрного зростання, щоб не створювати імідж занадто наполегливих і зарозумілих, проти 60 % жінок у стосунках, 50 % чоловіків у стосунках і 43 % одиноких чоловіків.

Отже, по-перше, протистояти стереотипам і їхньому тиску можна, запроваджуючи «сліпі» турніри чи відбір на посаду, якщо вивести дослідження за межі спорту. Такий експеримент зі «сліпим» прослуховуванням провели для відбору в оркестр[29], що дозволило зробити його об’єктивнішим. По-друге, у щоденному житті ми теж стикаємося з підтвердженням стереотипів, що створює додаткові бар’єри для кар’єрного й особистого розвитку.

Тому, певно, не слід заявляти, що гендерна рівність — малоістотна проблема PR служб, яка не варта уваги. Нині з’являється дедалі більше досліджень про потребу забезпечувати гендерну рівність у компаніях як запоруку їхньої успішності у тривалій перспективі.

П’ять кроків до паритетних відносин у корпоративному секторі та інші економічні зміни на шляху до гендерної рівності

У матеріалах Всесвітнього економічного форму 2017 року було запропоновано п’ять кроків до гендерно-паритетних відносин[30] у компанії.

1. Систематичний збір інформації і вироблення засад для обговорення гендерної нерівності на робочому місці. Показники і їх аналіз зроблять дискусію ґрунтовнішою і менш спекулятивною.
2. Зміна корпоративної культури з метою подолати гендерні стереотипи, зокрема пов’язані з балансом роботи й особистого життя. Це передбачає і гендерно-нейтральні гнучкі можливості кар’єрного зростання для всіх працівників.
3. Переосмислення показників ефективної роботи з метою уникнути негативного ставлення лише через потребу гнучкішого робочого графіка.
4. Постійний пошук нових працівників для створення гендерно-збалансованої й ефективної команди. Створювати ефективний колектив замість формально забезпечувати квоти.
5. Найголовніший пункт — досягнення гендерної рівності додано до стратегічних пріоритетів організації. Імплементація принципів у напрямку згори донизу дуже важлива, адже сприяє створенню нової корпоративної культури, ґрунтованої на відповідальності і рівності.

На останньому форумі у січні 2017 року було сформульовано інструменти, спрямовані на підвищення рівності в компаніях і організаціях у формі 23 ініціатив[31]. В основу було покладено тезу «риба гниє з голови», отож зміни мають починатися на горішніх щаблях і їх повинні ініціювати менеджери та вище керівництво. Крім втілення гендерної рівноваги згори донизу, слід виявити найболючіші гендерні проблеми в конкретній організації, встановити реалістичні цілі для їх подолання і розробити систему моніторингу прогресу.

Прикладом може стати компанія PricewaterhouseCoopers (PwC), чию діяльність останнє десятиріччя було присвячено створенню дружніх політик, які підтримують розмаїття[32]. Представник компанії каже про повільні зміни і про те, що досягнення гендерної рівності вимагає часу та постійної роботи. Наразі у керівництві PwC 10 чоловіків і 9 жінок.

Інший приклад — спроба розбудувати гендерну різноманітність і запровадити конкретні ініціативи для подолання нерівності, як-от подолання розриву в оплаті праці шляхом визначення єдиних смуг заробітної плати і забезпечення узгоджених процесів призначення заробітної плати; створення можливості додаткової відпустки чи грошової підтримки батькам незалежно від їхньої статі тощо. Такі ініціативи повинні підкріплюватися освітньою і просвітницькою діяльністю в масштабі всієї компанії, зокрема щодо боротьби з сексуальними домаганнями. Компанія Ernst & Young створила платформу гнучкого зв’язку для взаємодії між працівниками для покращення комунікацій і сприйняття жінок[33].

Можна стати прикладом для інших — вдала організація гендерної політики всередині компанії може стати частиною корпоративної соціальної відповідальності, — зокрема через урізноманітнення постачальників, лобіювання, партнерство з благодійними організаціями, підтримку гендерної рівності у сфері освіти тощо. Серед таких кампаній — #LikeAGirl і #ShareTheLoad від Proctor & Gamble, які стали «вірусними» у 22 країнах світу і зібрали 65 мільйонів переглядів з моменту запуску. Той факт, що 70 % дітей уважають домашні клопоти жіночою працею, змусив більше як 2 мільйони чоловіків в Індії взяти на себе частину хатньої праці.

Особистий ключ до успіху

У сучасному світі немає однозначних відповідей і рецептів успіху. Набір затребуваних професій змінюється кожні п’ять років. Експерти назвали найпотрібніші навички 2020 року[34].

• Комплексний підхід до розв’язання проблем
• Критичне мислення
• Креативність
• Уміння керувати персоналом
• Висока ефективність співпраці
• Емоційний інтелект
• Оцінка й ухвалення рішень
• Орієнтація на послуги
• Уміння вести переговори
• Когнітивна гнучкість

Окремі з цих навичок, як-от емоційний інтелект, традиційно краще тренуються в межах жіночої гендерної ролі: затребуваність цієї навички для всіх — показник світового поступу до гендерної рівності.

Що ж до порад особистісного зростання на платформі Всесвітнього економічного форуму, то авторка книги «Я знаю, як вона це зробила» Лаура Ванденкам узагальнила їх так[35].

• Усі найважливіші справи, особливо ті, які вимагають великих емоційних і інтелектуальних зусиль, варто планувати на ранок.
• Ефективна робота в «поділені зміни» (split shifts) або гнучкий робочий графік, який використовують багато жінок: частина роботи виконується вдень, а частина — ввечері або вночі (при збережені загальної кількості робочих годин). Такий режим праці — радше відповідь на виклики гендерних стереотипів, але він доводить ефективність гнучкого графіка і доцільність застосовувати його для всіх, зокрема й для чоловіків.
• Варто скористатися можливістю працювати віддалено. Хоча це не критична умова для успіху, цей пункт дозволяє зменшити загальні витрати часу і підвищити результативність праці. Віддалена робота не передбачає, за словами авторки, роботу винятково вдома чи в офісі, а радше їх ефективне поєднання.
• Намагайтеся думати і планувати 168 годин, а не 24. Авторка застерігає від потрапляння у пастку «24 години», яка не залишає людині часу на сон, відпочинок, родину, взагалі на будь-що ще. Натомість треба бачити всю картину: є 168 годин у тижні, а це означає, що якщо ви працюєте 40 годин на тиждень і плануєте спати в середньому вісім годин на добу, у вас ще є 72 години для інших речей.
• Робіть реальні перерви. Багато хто губиться в перехідному стані від роботи до відпочинку, прокручуючи стрічку новин чи намагаючись бути в курсі всіх подій. Відсутність повноцінного відпочинку призводить до втоми і небачення нових можливостей.
• Плануйте наперед, присвячуйте 10–15 хвилин щоранку, щоб спланувати день, — це дозволить розставити пріоритети, уникнути зайвих переміщень, оптимізувати графік роботи й зекономити енергію.
• Виділяйте час для фізичних навантажень, щоби бути в тонусі, відволікатися від справ і покращити стан здоров’я.
• Необов’язково відвідувати всі корпоративні заходи, але важливо залишатися перед очима. Треба контролювати, щоб ваші зусилля не залишилися поза увагою, а іноді й долучатися до корпоративних подій.
• Не зловживайте телебаченням. Вимкнений телевізор дозволить провести цей час ефективніше і різноманітніше.
• Уникайте численних нарад на користь однієї, яка здається найпріоритетнішою. Безкінечні наради і планерки — неодмінна вада бюрократичної системи, вони марнують час і відволікають від вдумливої роботи. Якщо немає можливості ухилитися від них, намагайтеся скоротити їхню тривалість.
• Використовуйте багатозадачність для відпочинку і підвищення продуктивності праці, коли кожне завдання потребує різних навичок чи задіює різні ділянки мозку.
• Використовуйте несподівані моменти для саморозвитку і відпочинку. Можна продумати кілька варіантів занять на випадок, якщо зустріч скасують чи станеться щось іще.
• Намагайтеся оцінити, скільки часу забирають навіть повсякденні речі, — це допоможе спланувати день і уникнути накладок чи очікувань.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ. Учасни(ки)ці економічного форуму спробували уявити, що станеться зі світом без жінок.

• Менше грошей ітиме на речі, які змінюють світ. Жінки на 20 % частіше вкладають гроші у те, що згодом вплине на розвиток, наприклад в освіту і здоров’я дітей. Нобелівський лауреат Моххамад Юнус стверджує, що, маючи можливість користуватися грішми за мікрокредитами, жінки знаходили їм краще й ефективніше застосування, ніж чоловіки[36].
• Вони так і не змогли відповісти, що станеться з тією невилучною частиною сучасного життя, яку забезпечує безоплатна праця жінок у рамках «виконання їхніх обов’язків по дому». Існує лише два варіанти — платити за це або виконувати самим, скоротивши час на основну роботу, що, можливо, призведе до зниження заробітків.
• Зникнення «дешевої робочої сили». Участь жінок у виробництві варіюється від 15 % в Алжирі до 88 % у Танзанії, але ніде немає рівної оплати праці. У світі сукупна різниця доходів жінок і чоловіків 2016 року склала відповідно $10,778 та $19,873[37]
• (згідно з Gender Gap Report).

Всесвітній економічний форум покликаний не тільки обговорювати гострі питання, а й переводити їх рішення з теоретичної площини в практичну, саме тому його освітня частина і просвітня функція стають щороку важливішими і охоплюють дедалі більше коло проблем. Обговорення гендерної тематики на форумі в останнє десятиліття демонструє, як економіка і спільноти щодня зазнають збитків від нерівності між чоловіками та жінками.

Неефективне використання ресурсів, позбавлення можливостей кар’єрного зростання, управління, розпоряджання фінансами й землею тощо гальмують науково-технічний поступ, стримують особистісний розвиток чоловіків і жінок та знижують добробут цілого світу. Ключ до зміни ситуації — у подоланні міфів і викоріненні стереотипів, як зі звичаєвих практик і законодавчих норм, так і з колективної та особистісної свідомості.