16629 
Жодна психотерапія не змінює сексуальну орієнтацію
«Один психолог сказав, що можна застосувати гіпноз. Тоді начебто моя донька стане “здоровою”.
На щастя, я почала читати про орієнтацію й ідентичність… Наукові факти і нові дані переконали мене. Більше по рекомендації до цієї людини ми не зверталися».
Саша
У світі від 3 до 6 % людей, які ідентифікують себе як лесбійки, геї, бісексуали чи трансгендери.
Раніше гомосексуальну орієнтацію справді вважали хворобою. Науковці проводили безліч досліджень, щоб знайти причини цієї «хвороби» і зрозуміти, як її «лікувати». Для «лікування» застосовували різні методи: електрошокова терапія, операції на мозку, кастрація, введення гормонів, тривалий психоаналіз та інші види психотерапії. Усе це мало б «вилікувати» людину, тобто змінити її сексуальну орієнтацію. Очікувалося, що у лесбійок з’явиться сексуальний потяг до чоловіків — тоді їх уважали б «здоровими». Проте жоден із цих методів не мав успіху і не змінив сексуальну орієнтацію з гомо- на гетеросексуальну.
Минуло понад 45 років, відколи Американська асоціація психіатрів викреслила гомосексуальність зі списку психічних хвороб і розладів. 17 травня 1991 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) вилучила гомосексуальність із міжнародної класифікації психіатричних і поведінкових розладів. Однак досі є люди, переконані, що гомосексуальність треба лікувати, бо це хвороба й аномалія. Варто знати, що Американська асоціація психологів ухвалила єдине рішення: не існує наукових доказів ефективності лікування, яке має на меті змінити сексуальну орієнтацію.
Аутинг повторно травмує вашу дитину
«Мама була така знервована моїм зізнанням, що не думаючи, подзвонила до тітки.
— Уявляєш, Ліна лесбійка! І як мені тепер з цим жити? — кричала вона в слухавку.
Я замкнулася у своїй кімнаті. Єдине, про що я могла думати: як я тепер дивитимусь в очі тітці? Я ж хотіла сама їй розповісти, пояснити, а головне — підготувати. До таких новин моїх рідних точно треба довго готувати!»
Ліна
Камінг-аут — це коли людина самостійно розповідає про те, що вона лесбійка, натомість аутинг — коли про це за неї розповідають інші, тобто без її згоди і без розуміння наслідків.
Нерідко аутинг роблять, думаючи, що так буде краще для доньки, адже їй не доведеться приймати на себе удар при поясненні. Родичі не завжди чутливі і не завжди розуміють такі зізнання, тому, мовляв, мама чи тато візьмуть цю нелегку справу на себе.
Проте видавати таємниці доньки без її згоди — теж травма. По-перше, вона вам довірилася, думаючи, що ви на її боці і не переказуватимете почуте. По-друге, ймовірно, донька взагалі не планувала розповідати про свою сексуальну орієнтацію ще комусь.
Щоб зізнатися, людина продумує наслідки, загрози, зміну в стосунках з людьми, готовність чи ні їх утратити. Завдяки такому ґрунтовному обмірковуванню можуть з’явитися різні варіанти дій: сказати, замовчати, почекати, повідомити бабусю, але дідуся — ніколи.
Вирішувати за доньку — це забирати у неї контроль над ситуацією. А от допомога батьків в обдумуванні всіх «за» і «проти» камінг-ауту може справді допомогти. Так ви підтримуєте доньку, показуєте, що вона головна у своєму житті, тому може ухвалювати зважені рішення.
Подумайте, з якими труднощами вона зіткнеться і як виробити алгоритм дій
«Уперше мені довелося пояснювати іншим, що моя донька в нормі, коли Діана почала ходити на бокс. Це був 5 клас, а наших родичів обурювало: дівчинка і бокс? Це ж нечувано!
Коли у свої двадцять вона зізналася мені, що їй подобаються дівчата, перше, що я подумала: як до неї тепер ставитимуться інші?»
Ольга
Батьки гомосексуальних людей не приховують, що їм страшно, як їхня дитина житиме в соціумі, де великий ризик бути побитою, приниженою і ображеною лише через сам факт, що ти дівчина. Коли ж ти дівчина-лесбійка, то причин боятися ще більше. Звичайно, це все дуже індивідуально і залежить від оточення, країни й міста зокрема. Стереотипи щодо дівчат відрізняються, та залишається одне: необхідність виробити свій план дій, так званий алгоритм, який у загрозливій ситуації автоматично вирине в пам’яті.
Якщо ваша донька вже зізналася вам у своїй гомосексуальності, спробуйте довідатися, чи хтось знущається над нею в університеті / на роботі? Чи є об’єктивні причини побоюватися?
Коли у нас є приблизний план дій у голові, це схоже на ефект будильника: якщо ми завели його на конкретну годину, то спимо міцно і не хвилюємося, бо знаємо, що він спрацює і розбудить вчасно. Так само із заздалегідь підготовленим алгоритмом. Людина знає, що він спрацює у відповідний момент, тому варто його продумати і завдяки цьому зекономити сили.
Можна проговорити потенційний план дій так: «Коли хтось тобі погрожуватиме, що ти найперше зробиш? До кого ти можеш звернутися? Що допоможе тобі в цей момент? Давай разом продумаємо перші 2–4 речі, які ти зробиш у такій ситуації. Це допоможе тобі уникнути паніки».
Звертатися по допомогу не соромно
«Мені здавалося, що мої переживання такі нікчемні. Що є донька, і це їй треба допомагати, а не мені. Звісно, не мені. Потім у мене зникла енергія. Я почувалася виснаженою і засмученою. У такому стані я вперше в житті відвідала психолога».
Оксана
У всіх нас часом бракне сил, ми боїмося невідомого і маємо багато запитань у голові.
Багатьох із нас виховали з переконанням: якщо ти питаєш про допомогу, то ти слабкий/слабка. Та якщо ви вирішите звернутися до психолога /психологині, це не означатиме, що з вами щось не так, а лише підтвердить, що ви справді хочете розібратися і допомогти — собі й доньці. Адже є ситуації, коли самотужки розібратися надто складно. У вас можуть виникати питання, гомосексуальність існувала завжди чи це «мода»? Як підтримувати довірливі стосунки з донькою? Що може допомогти, а що зашкодить? З цими питаннями варто звернутися до тих, хто знається в темі ідентичності, сексуальності та стосунків між батьками й дітьми.
Перш ніж іти на консультацію до психолога, запитайте її/його про кілька речей: а) як він/вона ставиться до ЛГБТ? б) чи взагалі працює з ЛГБТ спільнотою? в) чи є у нього/неї навички консультувати батьків, котрі виховують лесбійок чи геїв?
Матеріали на допомогу
Книжки:
Моя дитина гомосексуальна. Що робити?
Валерій Созаєв. Міфи і факти про геїв, лесбіянок і бісексуалів
Лєна Клімова. Діти–404. В стінах мовчання
Фільми:
«Все, що в мене є» (2016), «Життя Адель» (2013), «Наше літо» (2015), «Вас не доженуть» (2001), «Чи люблю я тебе?» (2002), «Дітки в порядку» (2010), «Мій перерваний політ» (2011).
Організації:
Терго — співдружність батьків, які мають ЛГБТ дітей
