Њайкл Љауфман ЉонструюваннЯ маскулґнностґ та трґада чоловґчого насильства Џро автора: „ослґдник Ћратор, письменник ґ консультант, вґдомий ґнновацґйним пґдходом до залученнЯ чоловґкґв ґ хлопчикґв до боротьби за гендерну рґвнґсть. Ђктивно спґвпрацю№ з ЋЋЌ ґ нацґональними урЯдами, неурЯдовими органґзацґЯми, корпорацґЯми, профспґлками й унґверситетами. Ћдин ґз засновникґв Љампанґ» бґло» стрґчки С глобального руху чоловґкґв з метою припинити насильство чоловґкґв проти жґнок. http://michaelkaufman.com/ Љороткий опис статтґ: “ статтґ 1987Кроку, Яка вже стала класичною, автор дослґджу№, Як саме вибудувано соцґальнґ уЯвленнЯ про маскулґннґсть та Яку роль вґдґгра№ насильство в образґ Зсправжнього чоловґкаИ. ‚ основґ чоловґчо» ґдентичностґ лежить трґада насильства С проти жґнок, проти ґнших чоловґкґв та проти самих себе. ‡дґйснюючи теоретичний аналґз ґ даючи практичнґ поради, Љауфман вґдкрива№ можливостґ майбутнього С те, Якими можуть бути чоловґчґ ґдентичностґ без аспектґв домґнуваннЯ й насильства, ґ Як це може змґнити свґт. Џерекладено за порадою ’амари Њарценюк. Ћригґнал: Michael Kaufman. The construction of masculinity and the triad of men's violence. In Gender Violence: Interdisciplinary Perspectives, edited by Laura L. O'Toole, Jessica R. Schiffman, and Margie L. Kiter Edwards. - 2bd ed., New York: New York University Press, 2007. P.33-56. Џереклад: ЌаталґЯ ‘лґпенко. ђедагуваннЯ перекладу: ЊарґЯ „митрґ№ва. „о болю знайома ґсторґЯ: з¶валтована жґнка, побита дружина, зневажена кохана. ђух за права жґнок з вґдчуттЯм нагальностґ ґ гнґвом продовжу№ виносити на публґчне обговореннЯ численнґ форми насильства чоловґкґв проти жґнок Р вґд найочевиднґших до найприхованґших. –ґ форми насильства № тим аспектом чоловґчого домґнуваннЯ у нашому суспґльствґ, Якґ за результатами Р Якщо не завжди за задумом Р змґцнюють це домґнуваннЯ. Ђкт насильства по№дну№ вґдразу багато сторґн. ‚ один ґ той самий час це насильство окремого чоловґка, Який реалґзу№ стосунки статево» влади, ґ насильство суспґльства Р ґ№рархґчного, авторитарного, сексистського, подґленого класами, мґлґтаристського, расистського, безособового, божевґльного суспґльства Р Яке спрЯмоване через окремого чоловґка на окрему жґнку. “ психґцґ окремого чоловґка це може бути запереченнЯ актом агресґ» власного соцґального безсиллЯ. ‡агалом цґ акти насильства Р Як ритуалґзований проЯв наших соцґальних вґдносин влади: панґвний ґ слабший, сильний ґ безсилий, активний ґ пасивнийЙ маскулґнний ґ фемґнний. „лЯ чоловґкґв почути про досвґд жґнок Як обХ№ктґв насильства чоловґкґв означа№ зруйнувати будь-Яку вдоволенґсть вґд поточного становища кожно» статґ. ‘ила та гнґв, що »х ми чу№мо у вґдповґдЯх жґнок, змушують нас переглЯнути те, що ми дґзнавалисЯ ще в юному вґцґ. Љоли менґ було одинадцЯть чи дванадцЯть рокґв, друг поЯснив менґ рґзницю мґж ТтрахнувУ ґ Тз¶валтувавУ. –е було просто: у випадку з¶валтуваннЯ ти привХЯзу№ш жґнку до дерева. ‚ той час анатомґчнґ подробицґ були все ще не зовсґм зрозумґлими, але в будь-Якому разґ це було щось таке, що ТмиУ робили. –е знаннЯ було лише частиною освґти, котра розпочалась за роки до того, про вґдносну владу та привґле» чоловґкґв ґ жґнок. џ памХЯтаю, Як смґЯвсЯ, коли друг менґ це все поЯснював. ‡араз Я здригаюсь. ђґзницЯ у мо»й реакцґ» частково полЯга№ в тому, що у дванадцЯть рокґв це було частиною вихилЯсґв ґ вдаваннЯ, Якґ супроводжували мо№ дорослґшаннЯ. ’епер, звичайно, у мене ґнша точка зору на цю проблему. –е точка зору доросло» людини, але, що важливґше, мґй свґтоглЯд змґню№тьсЯ завдЯки втручанню жґнок Р тґ№» бґльшостґ, чий голос завжди придушували. –е переосмисленнЯ реальностґ насильства чоловґкґв проти жґнок пробуджу№ багато глибоких почуттґв ґ спогадґв у чоловґкґв. Љоли ми поверта№мось до цих спогадґв ґ бачимо »х в ґншому свґтлґ, ста№ очевидним новий звХЯзок: насильство чоловґкґв проти жґнок Р лише один кут в трґадґ чоловґчого насильства. „ва ґншґ кути Р насильство проти ґнших чоловґкґв ґ насильство проти самих себе. Ќа психологґчному рґвнґ всюдисутнґсть насильства № результатом того, що ѓерберт Њаркузе називав Тдоданою репресґ№юУ наших сексуальних та емоцґйних бажань.1 Џґдмґна бажаннЯ насильством (а точнґше, перетвореннЯ насильства на форму емоцґйно втґшного занЯттЯ) рґзною мґрою вґдбува№тьсЯ у жґнок ґ в чоловґкґв. ЉонструюваннЯ маскулґнностґ включа№ конструюваннЯ Тдодано» агресивностґУ. ‘оцґальний контекст цґ№» трґади насильства Р ґнституцґоналґзацґЯ насильства у плин бґльшостґ аспектґв соцґального, економґчного й полґтичного життЯ. –ґ три кути трґади змґцнюють один одного. Џершому куту Р насильству проти жґнок Р не можна успґшно протистоЯти, не чґпаючи ґнших двох кутґв. „лЯ цього всього потрґбно зруйнувати соцґальний ¶рунт длЯ насильства: патрґархатнґ, гетеросексистськґ, авторитарнґ, класовґ суспґльства. –ґ три кути ґ суспґльства, в Яких вони процвґтають, живлЯтьсЯ одне одним. §, Як ми припуска№мо, разом вони ґ падуть. ‘оцґальна й особиста природа насильства ґ агресґ» ЏоходженнЯ насильства Ќайдражливґше питаннЯ у проблемґ чоловґчого насильства Р це, звичайно, його бґологґчнґ витоки. Ѓуло б дуже корисно знати, чи чоловґки зокрема чи люди загалом бґологґчно (наприклад, генетично чи гормонально) схильнґ до насильницьких дґй проти ґнших людей. ‚ґд самого початку фемґнґзм чґтко розрґзнЯв стать ґ гендер. ‘уто бґологґчнґ вґдмґнностґ мґж статЯми утворюють лише субстрат длЯ конструюваннЯ суспґльством людей ґз гендером. § справдґ, на додачу до бажаннЯ стати союзниками у боротьбґ наших сестер проти пригнобленнЯ, багатьом чоловґкам фемґнґзм цґкавий через спроби розвести понЯттЯ ТчоловґчийУ ґ ТмаскулґннийУ. •оча багато повХЯзаних ґз маскулґннґстю характеристик це цґннґ людськґ риси: сила, дерзаннЯ, вґдвага, рацґональнґсть, ґнтелект, сексуальне бажаннЯ Р спотвореннЯ цих рис в маскулґннґй нормґ та виключеннЯ ґнших рис (повХЯзаних ґз фемґннґстю) № гнобительським ґ руйнґвним Явищем. Џроцес впихуваннЯ себе у вузькґ штани маскулґнностґ складний длЯ всґх чоловґкґв, навґть Якщо свґдомо вони його так не сприймають. Ђле дґйсний звХЯзок мґж статтю ґ гендером неоднозначний. Џо-перше, те, що можна назвати Тгендерним ремесломУ суспґльства, викону№ свою роботу над бґологґчними ґстотами Р ґстотами, длЯ Яких »хнґ тґла № первинним джерелом задоволеннЯ й болю.2 ђозумґннЯ звХЯзку мґж статтю ґ гендером додатково ускладню№тьсЯ ще й тим, що продукуваннЯ гендеру саме по собґ Р надзвичайно складний ґ заплутаний процес. џк зазначають Њґшель Ѓарретт ґ Њерґ Њакґнтош, хоча стереотипнґ ролґ справдґ ґснують, жодна окрема людина не № Тпасивною жертвою монолґтно накинуто» »й системиУ.3 Ћстаннґми роками значнґ зусиллЯ докладаютьсЯ длЯ поверненнЯ аналґзу соцґально» поведґнки людей у царину бґологґ». ‘оцґобґологґЯ ма№ на метґ не що ґнше, Як звести всґ соцґальнґ контакти мґж людьми до нашого генетичного спадку. „ослґдженнЯ приматґв, мурахо»дґв та стрґчкових хробакґв Як засґб виЯвити справжню природу людей майже диву№ сво№ю на»внґстю, але часом воно соцґально небезпечне ґ в сво№му задумґ, ґ у виконаннґ. џк зазначали багато критикґв, воно нехту№ тим, що унґкальне в людЯх Р нашим твореннЯм вґчно мґнливих суспґльних устро»в. „ґйсно, люди № тваринами Р фґзичними ґстотами, на Яких впливають вимоги розма»тих генґв, клґтин, органґв ґ гормонґв. Ћднак у нас нема повного розумґннЯ того, Як цґ речґ формують поведґнку, ґ навґть Якби ми його мали, поведґнка Р це лише маленька фрагментована мить, Яку слґд розглЯдати у ширшому масштабґ людського бажаннЯ ґ мотивацґ». Ќавґть Якби ми володґли повнґшою ґнформацґ№ю, важливим № те, що люди, на вґдмґну вґд приматґв чи славнозвґсних мурах, живуть у суспґльствах, Якґ постґйно розвиваютьсЯ ґ дуже рґзнЯтьсЯ мґж собою. ‚ґд часґв поЯви людей на свґтґ наша ґсторґЯ була вґддалЯннЯм вґд безпосереднього, ТприродногоУ тваринного животґннЯ. Ќавґть Якби ми могли довести, що люди загалом, чи чоловґки зокрема, схильнґ до конструюваннЯ нейтронних бомб, це не допомага№ нам вґдповґсти на набагато важливґше питаннЯ про те, Як саме, власне, кожне суспґльство форму№, обмежу№ чи посилю№ цю схильнґсть. џкщо розглЯдати лише питаннЯ насильства, чому ґз розвитком суспґльств насильство ґз чогось ґзольованого й у сво№му у вираженнґ часто ритуального перетворю№тьсЯ на всюдисутню рису щоденного життЯ? § чому деЯкґ форми фґзичного насильства вважаютьсЯ прийнЯтними (наприклад, тґлесне покараннЯ дґтей), а ґншґ Р нґ (наприклад, фґзичнґ напади на фараонґв, президентґв ґ №пископґв)? ‚арто зазначити також таке: нема№ жодних психологґчних, бґологґчних чи соцґальних доказґв того, що люди не схильнґ до агресґ» ґ навґть насильства. ‡ ґншого боку, вроджена схильнґсть до спґвпрацґ та миролюбства також повнґстю можлива. Њоже навґть бути, що чоловґки Р через гормони Р бґологґчно агресивнґшґ та схильнґшґ до насильства, нґж жґнки. Њи не зна№мо вґдповґдґ на цґ запитаннЯ через ту просту причину, що чоловґки, що »х ми дослґджу№мо, не ґснують поза суспґльством. Ђле в будь-Якому випадку, важливе питаннЯ Р що суспґльства роблЯть ґз насильством. џкґ форми насильства в суспґльствґ схвалюютьсЯ чи толеруютьсЯ? џкґ форми насильства нґби вбудованґ в саму структуру наших суспґльств? ‘оцґальний розвиток людини завжди передбачав обмеженнЯ, стримуваннЯ, формуваннЯ, витлумаченнЯ, скеровуваннЯ ґ перетвореннЯ рґзних бґологґчних тенденцґй. —и не може бути, що цей процес стримуваннЯ був ґ лиша№тьсЯ дуже вибґрковим? Њожливо, стримуваннЯ певних ґмпульсґв та запереченнЯ певних потреб загострюють ґншґ ґмпульси. џ думаю про чоловґка, Який вґдчува№, що в нього в життґ нема№ зв'Язку з ґншими людьми, тож вґн ґде й ¶валту№ жґнку. Џопри те, що фемґнґзм загалом вґдкида№ соцґобґологґю, цЯ псевдонаука набула дивно» пґдтримки серед деЯких фемґнґсток. “ сво»й книжцґ ТЏроти нашо» волґ: чоловґки, жґнки ґ з¶валтуваннЯУ ‘юзан Ѓраунмґллер стверджу№, що жорстока чоловґча агресґЯ не лише психологґчно вроджена, а й базу№тьсЯ на чоловґчґй анатомґ». ‡ ґншого боку, жґноча сексуальнґсть представлена з точки зору вґктимґзацґ» та безсиллЯ. ‚она пише: Т‚ силу анатомґ» Р через неуникну форму статевих органґв Р людина чоловґчо» статґ була природним хижаком, а людина жґночо» статґ слугувала йому природною жертвоюУ.4 џк каже …лґс …колз, чимало представниць культурного фемґнґзму також схильнґ вґдтворювати багато традицґйних, стереотипних образґв чоловґкґв ґ жґнок.5 Љлючове питаннЯ длЯ нас Р не те, чи схильнґ чоловґки до насильства, а що суспґльство робить ґз цим насильством. —ому нарґжним каменем тако» кґлькостґ суспґльств стали рґзноманґтнґ проЯви насильства, найчастґше здґйснюванґ чоловґками? —ому так багато форм насильства дозволЯютьсЯ або навґть заохочуютьсЯ? џка насправдґ природа насильства? § Як утворюютьсЯ ґ змґцнюютьсЯ сценарґ» насильства ґ прагненнЯ домґнуваннЯ? ‘оцґальний контекст „лЯ кожного, здавалосЯ б, окремого акту насильства ґсну№ соцґальний контекст. –е не означа№, що нема№ патологґчних насильницьких дґй, але навґть ґ в цьому випадку ТмовуУ акту насильства, спосґб, у Який насильство проЯвлЯ№тьсЯ, можна зрозумґти лише в межах певного соцґального досвґду. ’ут нас цґкавлЯть проЯви насильства, Якґ приймаютьсЯ Як бґльш-менш нормальнґ, навґть Якщо й вартґ осуду: бґйки, вґйна, з¶валтуваннЯ, напади, психологґчне насильство ґ так далґ. џкий контекст чоловґчого насильства у поширених суспґльних устроЯх сьогоденнЯ? Ќасильство вже давно закрґпилосЯ Як прийнЯтний спосґб розвХЯзаннЯ конфлґктґв. Ђле тепер розлогґ апарати полґцейсько» дґЯльностґ та веденнЯ вґйни у кра»нах по всьому свґту загрожують майбутньому самого життЯ. Т–ивґлґзованґУ суспґльства створювалисЯ ґ формувалисЯ через знищеннЯ, стримуваннЯ та експлуатацґю ґнших народґв: винищеннЯ корґнного населеннЯ, колонґалґзм та рабовласництво. ТЊенґ йдетьсЯ, Р пише …м? ‘езер, Р про суспґльства, з Яких висмоктали саму »хню сутнґсть, розтоптанґ культури, пґдґрванґ суспґльнґ ґнститути, конфґскованґ землґ, розбитґ релґгґ», знищенґ мистецькґ шедеври, стертґ неймовґрнґ можливостґЙ џ говорю про мґльйониЙ людей, Якими пожертвувалиУ.6 Ќашґ стосунки ґз природним середовищем часто описуютьсЯ метафорою з¶валтуваннЯ. ‘тавленнЯ до природи з поглЯду »» завоюваннЯ, оволодґннЯ середовищем, котре чека№ на сво№ використаннЯ заради прибутку, ма№ величезнґ наслґдки, коли в нашому розпорЯдженнґ № технологґ», спроможнґ назавжди зруйнувати екологґчний баланс, що будувавсЯ протЯгом сотень мґльйонґв рокґв. ™оденне життЯ ґндустрґальних класових суспґльств за сво№ю природою насильницьке. Ќасильство прикида№тьсЯ економґчним об¶рунтуваннЯм Р ґ хтось ґз нас перетворю№тьсЯ на продовженнЯ машин, а хтось Р на мґзки, вґдторгнутґ вґд тґла. Ќаш промисловий процес ста№ сучасною дибою, на Якґй нас розтЯгують без мґри ґ розривають на шматки. –е насильство, Яке наража№ працґвникґв на небезпеку хґмґкатґв, радґацґ», машин, понаднормово» роботи та мХЯзового перенавантаженнЯ. –е насильство, Яке прирґка№ бґльшґсть працювати до виснаженнЯ протЯгом сорока чи пХЯтдесЯти рокґв, щоб потґм потрапити на смґтник суспґльства длЯ старих ґ використаних. ђасизм, сексизм ґ гетеросексизм, Якґ ґнституцґоналґзованґ в наших суспґльствах Р це соцґально регульованґ акти насильства. Ќашґ мґста самґ по собґ № насильством Р не лише над природою, але й над людською спґльнотою та стосунками мґж людьми ґ природою. џк зазначив архґтектор ”ренк ‹лойд ђайт, Тдивитись на план великого мґста Р це дивитисЯ на щось схоже на перерґз фґброзно» пухлиниУ.7 Ќашґ мґста, наша соцґальна структура, наше робоче життЯ, нашґ стосунки з природою, наша ґсторґЯ Р це бґльше, нґж фон длЯ поширеностґ насильства. ‚они ґ № насильством, насильством в ґнституцґоналґзованґй формґ, вбудованим у фґзичнґ структури та соцґоекономґчнґ вґдносини. ‡гґдно ґз соцґологґчним аналґзом насильства у наших суспґльствах, людина навча№тьсЯ насильства, коли ста№ свґдком соцґального насильства або ж його жертвою: чоловґк бХ№ хлопчика, хлопчик бХ№ собаку.8 ’акґ випадки ЗзараженнЯИ насильством Р це реальнґсть, бо, Як показу№ аналґз випадкґв побиттЯ дружин чоловґками, чимало насильникґв самґ в дитинствґ зазнавали знущань. Ђле важливґшим № те, що нашґ особистостґ й сексуальнґсть, нашґ потреби ґ страхи, нашґ сильнґ та слабкґ сторони, ґ навґть ми самґ створенґ Р а не просто навченґ Р дґйснґстю, в Якґй ми живемо. Ќасильницький соцґальний порЯдок плека№ психологґю насильства, Яка в свою чергу змґцню№ соцґальнґ, економґчнґ та полґтичнґ структури насильства. Ќевситимґ потреби цивґлґзацґ» ґ постґйне розростаннЯ успадкованих структур насильства вказують на те, що розвиток цивґлґзацґ» нероздґльно повХЯзаний ґз постґйним зростаннЯм насильства проти людей та природного середовища. Ѓуло б легко, але, зрештою, не дуже корисно почати використовувати термґн ТнасильствоУ Як метафору длЯ всґх протистоЯнь, суперечностей та нещасть у нашому суспґльствґ. Џоки що залишмо сферу соцґального ґ розберґмо природу так званого ґндивґдуального насильства. ’рґада чоловґчого насильства „овготривалґсть пригнобленнЯ жґнок ма№ базуватись на чомусь бґльшому за змову, на чомусь складнґшому, нґж бґологґчна вада, ґ витривалґшому, нґж економґчна експлуатацґЯ (хоча певною мґрою всґ вони можуть вґдґгравати роль). „жулґ№т Њґтчелл9 ‡да№тьсЯ, неможливо повґрити, що сама лише жадґбнґсть могла надихнути чоловґкґв на таку непохитнґсть мети. „жозеф Љонрад10 ‘фера, у Якґй розташована трґада чоловґчого насильства Р це суспґльство, або суспґльства, побудованґ на структурах домґнуваннЯ ґ контролю. •оча часом цей контроль символґчно втґлю№тьсЯ в конкретному батьковґ Р патрґархат за сво»м визначеннЯм Р важливґше пґдкреслити, що патрґархатнґ структури влади, пануваннЯ ґ контролю наскрґзь просЯкають соцґальнґ, економґчнґ, полґтичнґ та ґдеологґчнґ занЯттЯ ґ нашґ стосунки ґз природним середовищем. Њожливо, бґльше нґж будь-коли протЯгом довго» епохи патрґархату, влада не зосереджена в руках батька, принаймнґ у бґльшґй частинґ прогресивного капґталґстичного ґ некапґталґстичного свґту. –е спонукало не одного автора поставити пґд сумнґв доцґльнґсть термґну ТпатрґархатУ.11 Ђле Я вважаю, що цей термґн залиша№тьсЯ корисним Як широка описова категорґЯ. ‚ цьому сенсґ „жессґка Ѓенджамґн говорить про нинґшн№ правлґннЯ патрґархату без батька: Т‚ластива цьому перґоду форма пануваннЯ виража№тьсЯ не прЯмо у виглЯдґ влади, а непрЯмо Як трансформацґЯ всґх стосункґв та занЯть в предметну, ґнструментальну, знеособлену формуУ.12 ‘труктури пануваннЯ та контролю утворюють не просто фон длЯ трґади насильства, а й породжують це насильство ґ водночас живлЯтьсЯ ним. –ґ структури включать ґ нашґ соцґальнґ стосунки, ґ нашу вза№модґю ґз природним середовищем. ‡вХЯзок мґж цими двома рґвнЯми, безумовно, надзвичайно складний. ‚ида№тьсЯ, що насильство проти природи Р тобто нездґйсненне ґ руйнґвне прагненнЯ оволодґти природним свґтом ґ завоювати його Р за сво№ю суттю повХЯзане ґз пануваннЯм серед людей. „еЯкґ з цих звХЯзкґв досить очевиднґ. Њожна навести приклад спустошеннЯ планети заради прибутку в капґталґстичних суспґльствах, Яким притаманне пануваннЯ одного класу над ґншими. Ђле звХЯзок мґж пануваннЯм над природою та структурами пануваннЯ серед людей глибший. —исленнґ автори роблЯть провокацґйнґ припущеннЯ щодо природи цього звХЯзку. Њакс ѓоркгаймер ґ ’еодор Ђдорно стверджують, що пануваннЯ людей над ґншими людьми створю№ передумови длЯ пануваннЯ над природою.13 ‚ажлива пґдтема книжки Њерґ ЋХЃра№н ТЏолґтика репродукцґ»У Р те, що чоловґки Тусвґдомили власну окремґшнґсть вґд природи ґ потребу заповнити цей розрив ще з тих темних доґсторичних часґв, коли ґдеЯ батькґвсько» лґнґ» закрґпилась в думцґ людей. Џатрґархат Р це сила пґднЯтисЯ над природною дґйснґстю за допомогою цих ґсторичних, рукотворних реальностей. –е принцип влади у його первґснґй формґУ.14 ‘ґмона де Ѓовуар каже, що неоднозначне ставленнЯ чоловґкґв до природи переноситьсЯ на »хнґ почуттЯ до жґнок, Яких вони розглЯдають Як втґленнЯ природи. Т—асом союзницЯ, часом ворогинЯ, вона подґбна на темний хаос, з Якого поста№ життЯ, Як саме життЯ ґ Як те ґнше, до чого життЯ прЯму№У.15 Ќасильство проти природи, Як ґ насильство проти жґнок, насильство проти чоловґкґв ґ насильство проти самих себе, почасти повХЯзане ґз тим, що ‘ґднґ „журард назива№ вбивчими аспектами маскулґнностґ.16 §ндивґдуальне вґдтвореннЯ чоловґчого домґнуваннЯ †оден чоловґк не народжу№тьсЯ рґзником. Ѓертольд Ѓрехт17 “ суспґльствґ, де вони домґнують, чоловґки мають певнґ привґле». ЏорґвнЯно ґз жґнками ми можемо вґльно гулЯти вулицЯми вночґ, ми традицґйно уника№мо хатньо» роботи ґ в середньому ма№мо вищґ зарплати, кращґ роботи та бґльше влади. Ћднак цґ переваги самґ по собґ не поЯснюють ґндивґдуального вґдтвореннЯ вґдносин чоловґчого пануваннЯ Р тобто чому окремий чоловґк ґз дуже раннього вґку прийма№ маскулґннґсть. ЏрийнЯттЯ маскулґнностґ Р це не лише ТсоцґалґзацґЯУ у певну гендерну роль, наче ґсну№ вже сформована людина, котра вивча№ роль, а тодґ гра№ »» решту свого життЯ. ђадше протЯгом свого психологґчного розвитку вґн прийма№ й увнутрґшню№ набґр гендерних соцґальних вґдносин: людина, створена через процес дорослґшаннЯ, ста№ уособленнЯм цих вґдносин. „о того, Як хлопчиковґ виповню№тьсЯ пХЯть чи шґсть, фундамент длЯ довґчно» маскулґнностґ вже закрґплений. Ѓазу ґндивґдуального набуттЯ гендеру формують два фактори, властивґ людЯм ґ людському розвитку. –ґ фактори не поЯснюють ґснуваннЯ гендеру: вони просто № передумовами його ґндивґдуального набуттЯ. Џерший фактор Р це поступливґсть людських бажань. „лЯ маленько» дитини всґ тґлеснґ вґдчуттЯ Р дотик, зґр, запах, звук, смак, думки Р № потенцґйними джерелами сексуального задоволеннЯ. Ђбо радше вони № сексуальним задоволеннЯм в тому сенсґ, що ми здатнґ отримувати задоволеннЯ вґд наших тґл. Ђле цЯ первинна полґсексуальнґсть обмежу№тьсЯ, переформову№тьсЯ ґ стриму№тьсЯ протЯгом процесу дорослґшаннЯ, необхґдного, щоб вґдповґдати вимогам природного ґ соцґального свґту. Ќа вґдмґну вґд ґнших тварин наша сексуальнґсть Р не просто ґнстинкт: вона конструю№тьсЯ на ґндивґдуальному та соцґальному рґвнЯх. ‘аме через це, а також через людську здатнґсть думати ґ конструювати суспґльства та ґдеологґ», гендер може не спґвпадати ґз бґологґчною статтю. џк зазначав ѓерберт Њаркузе, а пґзнґше й ўед ѓоровґц, вимоги суспґльств пануваннЯ Р суспґльств ґз Тдоданою репресґ№юУ Р все бґльше зводЯть сексуальнґсть до генґтального контакту в рамках гетеросексуальностґ Як норми. (Њаркузе стверджу№, що певна Тбазова репресґЯУ Р перекриттЯ або вґдхиленнЯ Р людських бажань № необхґдною длЯ будь-Якого спґлкуваннЯ мґж людьми. Ђле на додачу до цього, ґ№рархґчнґ й авторитарнґ суспґльства вимагають Тдодано» репресґ»У, щоб пґдтримувати структури пануваннЯ.)18 –е зведеннЯ до генґтального контакту Р не просто природна схильнґсть надавати перевагу саме йому, а блокуваннЯ енергґ» вґд цґлого рЯду форм задоволеннЯ (включаючи ТментальнґУ види дґЯльностґ). § з причин, Якґ обговорюють в ґнших працЯх ѓоровґц ґ Љауфман, набуттЯ панґвно» форми маскулґнностґ Р це пґдсиленнЯ форм задоволеннЯ, що асоцґюютьсЯ ґз активнґстю, ґ додана репресґЯ нашо» здатностґ отримувати задоволеннЯ пасивно. Њи намага№мосЯ вґдшкодувати цю додану репресґю радощами й турботами роботи, дозвґллЯ, спорту та культури. Ђле »х недостатньо, щоб перекрити тґ жорсткґ обмеженнЯ, котрґ регулюють любов ґ бажаннЯ. Љажучи грубо, два днґ вихґдних не можуть емоцґйно компенсувати пХЯть днґв виснажливо» роботи. Ѓґльше того, цґ соцґальнґ занЯттЯ самґ по собґ № джерелом труднощґв ґ напруженнЯ. „ругий фактор, Який форму№ базу длЯ набуттЯ особистґстю гендеру Р те, що тривалий перґод людського дитинства призводить до сильно» вґдданостґ батькам. Џристрасний звХЯзок малЯти ґз основними батькґвськими фґгурами набува№ особливо» сили й значущостґ длЯ нашого особистого розвитку в суспґльствах, де на жґнок поклада№тьсЯ основна вґдповґдальнґсть за вихованнЯ дґтей, де стосунки дитини зґ свґтом переважно вґдбуваютьсЯ за посередництва маленько» сґмХ», а не цґло» спґльноти, ґ де риси, повХЯзанґ ґз ТпротилежноюУ статтю, стримуютьсЯ. –ей тривалий перґод людського дитинства Р це затЯжний перґод безсиллЯ. ‘ильна любов до одного чи двох батькґв по№дну№тьсЯ ґз прикрим почуттЯм втрати та фрустрацґ». –Я природна амбґвалентнґсть надзвичайно загострю№тьсЯ в суспґльствах, де увага, Яку батьки можуть придґлити дґтЯм, обмежена, де соцґальнґ вимоги додають до тих неминучих розчарувань, через Якґ проходить маленька людина, ґ де один чи обо№ батькґв переживають ґ повторюють сценарґ» свого власного дитинства. џк ми побачимо, набуттЯ хлопчиком маскулґнностґ Р це почасти вґдповґдь на цей досвґд безсиллЯ. Ќа той момент, Як дґти у вґцґ у пХЯть чи шґсть рокґв вже достатньо розвиненґ фґзично, емоцґйно та ґнтелектуально, щоб чґтко усвґдомлювати себе окремо вґд батькґв, вони вже увнутрґшнили цґ батькґвськґ фґгури. џк у ранньому вґцґ, так ґ пґзнґше ми ототожню№мо себе з Явними характеристиками обХ№ктґв нашо» любовґ (або повста№мо проти них) ґ включа№мо »х у нашґ власнґ особистостґ. –е переважно несвґдомий процес. –е включеннЯ та увнутрґшненнЯ, або вґдкиданнЯ, характеристик обХ№ктґв нашо» любовґ № частиною процесу конструюваннЯ нашого …го, нашого ТЯУ. –е увнутрґшненнЯ обХ№ктґв любовґ вибґркове ґ вґдбува№тьсЯ у конкретних соцґальних середовищах. Ѓезпосередн№ середовище Р це родина, Яка № Тпотужною системою розмґщеннЯ вґдповґдно до класу та дґ№вим механґзмом твореннЯ й передачґ гендерно» нерґвностґУ.19 ‘ама по собґ, бґльшою чи меншою мґрою, сґмХЯ вґдобража№ й вґдтворю№ ґ№рархґчну гендерну систему суспґльства в цґлому.20 џк зазначено вище, дитина ма№ неоднозначне ставленнЯ до сво»х батькґв (чи тих, хто »х замґнЯ№). ‹юбов по№дну№тьсЯ ґз почуттЯми безсиллЯ, напруги та розчаруваннЯ. „итЯчий досвґд тривоги ґ безсиллЯ № наслґдком не лише заборон з боку суворих батькґв, але ґ нездатностґ навґть найвґдданґших батькґв ґснувати винЯтково заради сво»х нащадкґв через вимоги суспґльства, вимоги природно» реальностґ та вимоги »хнґх власних потреб. § дґвчатка, ґ хлопчики мають цґ змґшанґ почуттЯ та досвґд безсиллЯ. Ђле почуттЯ до батькґв та питаннЯ влади майже вґдразу набувають соцґального значеннЯ. ‡а роки до того, Як дитина може це висловити, вона почина№ розумґти, що мати нижча за статусом, нґж батько, ґ що жґнка сто»ть нижче, нґж чоловґк. ’е, що цЯ нерґвнґсть не № природною, а навХЯзана суспґльством, ще поза розумґннЯм дитини ґ навґть поза розумґннЯм соцґобґологґв, президентґв ґ свЯщеникґв. (Ќавґть сам розмґр може додавати до цього сприйнЯттЯ нерґвностґ, або, можливо, просто в ґ№рархґчному, сексистському суспґльствґ розмґр ста№ символом вищостґ.) ‚рештґ-решт, бґологґчний факт ТґнакшостґУ просЯка№тьсЯ соцґально навХЯзаною ґнакшґстю. „итинґ презентують двґ категорґ» людей: чоловґкґв, Якґ втґлюють повну велич та владу людства, та жґнок, Якґ, за словами ‘ґмони де Ѓовуар, визначаютьсЯ Як ТґншґУ у фалоцентричному суспґльствґ.21 ‚ґдповґдь людини на це безсиллЯ ґ на прагненнЯ задоволеннЯ Р розвиток …го та ‘упер-…го, тобто чґткого власного ЗЯИ та внутрґшнього механґзму влади. ‚ажливою частиною процесу розвитку …го № ототожненнЯ ґз обХ№ктами любовґ. „ґти обох статей все бґльше вґдкривають та дґзнаютьсЯ, хто № правильними обХ№ктами длЯ ототожненнЯ. Ђле цґ обХ№кти не № рґвними. ‘успґльство нада№ маленькому хлопчику чудовий вихґд. ‚ґн може почуватисЯ безсилим у дитинствґ, але в нього № надґЯ, що дорослим чоловґком вґн матиме привґле» та (принаймнґ в дитЯчґй уЯвґ) владу. ‘ильна ґдентифґкацґЯ Р тобто включеннЯ у сво№ власне ЗЯИ Р з образом батька в першу чергу та ґнших чоловґкґв загалом Р це його компенсацґЯ за власне вґдчуттЯ безсиллЯ й незахищеностґ. –е його компенсацґЯ за вґдчуженнЯ вґд першо» любовґ Р його матерґ. “ цьому процесґ хлопчик не лише заЯвлЯ№ про сво№ право на дґЯльнґсть, представлену чоловґками та батьком. “ той же час вґн виходить за межґ пасивностґ сво»х дитЯчих стосункґв ґз матґрХю та за межґ загального вґдчуттЯ пасивностґ (тобто пасивностґ в сенсґ вґдчуттЯ приголомшеностґ власними бажаннЯми ґ свґтом, Який розчарову№). ‚ґн прийма№ проект контролю над самим собою та над свґтом. ‚ґн почина№ уособлювати активнґсть. Њаскулґннґсть Р це реакцґЯ проти пасивностґ та безсиллЯ, ґ з нею повХЯзане придушеннЯ всґх бажань та рис, Якґ те чи ґнше суспґльство визнача№ Як негативно пасивнґ, або Якґ повХЯзанґ ґз пасивними переживаннЯми. ‡ ґншого ж боку, дґвчинка усвґдомлю№, що вона нґколи не володґтиме чоловґчою владою, отже, найбґльше, чого вона може прагнути Р бути коханою чоловґком, тобто активно прагнути пасивно» мети. ’аким чином, досЯгненнЯ того, що вважа№тьсЯ бґологґчно нормальним чоловґчим характером (а насправдґ № соцґально сконструйованою маскулґннґстю) Р це один з результатґв роздґленнЯ людського бажаннЯ ґ людського №ства на вза№мовиключнґ категорґ» активностґ та пасивностґ. ЊонополґЯ чоловґкґв на активнґсть Р не споконвґчна психологґчна чи соцґальна потреба. ђадше, увнутрґшненнЯ норм маскулґнностґ вимага№ додано» репресґ» пасивних цґлей Р бажаннЯ, щоб про тебе дбали. ђепресґЯ пасивностґ та акцентуацґЯ активностґ ЯвлЯють собою розвиток Тдодано агресивногоУ типу характеру. Ќа жаль, такий тип характеру Р норма у патрґархатних суспґльствах, хоча рґвень агресґ» рґзнитьсЯ вґд людини до людини ґ вґд суспґльства до суспґльства. Џричина цього процесу частково кри№тьсЯ у вґдповґдґ на страх покараннЯ та вґдмови. —ого люди боЯтьсЯ? ‚тратити любов ґ самоповагу. —ому, з точки зору дитини, вона може втратити любов та самоповагу? —ерез забороненґ чи негґднґ вчинки. ™об не робити того, що вважа№тьсЯ забороненим або негґдним, протЯгом цього процесу ґдентифґкацґ» дитина увнутрґшню№ цґнностґ й заборони суспґльства. –е № формуваннЯм ‘упер-…го, нашо» совґстґ, почуттЯ провини та стандартґв самоповаги. —ерез увнутрґшненнЯ суспґльно» влади агресґЯ направлена проти себе самого.22 ‚есь цей процес розвитку …го Р це формуваннЯ психґчного вимґру, Який слугу№ посередником мґж нашими несвґдомими бажаннЯми, свґтом та суворим ‘упер-…го. Ђле Як вже ма№ стати зрозумґло, розвиток …го Р це розвиток маскулґнного або фемґнного …го. “ цьому значеннґ …го Р це визначеннЯ самого себе, Яке форму№тьсЯ у певному соцґальному та психологґчному середовищґ ґ в межах того, що ўейл ђубґн назива№ конкретною статево-гендерною системою.23 •лопчик не просто вчить гендерну роль, вґн ста№ частиною цього гендеру. ‚се його №ство, тґ№ю чи ґншою мґрою, буде маскулґнним. Љен Љґзґ чудово вґдобразив це у сво№му описґ •енка, головного персонажа в Т§нодґ нестерпно кортитьУ: Т—и потрґбна була така мХЯзова маса, просто щоб ходити, чи ж •енк вихвалЯвсЯ сво»м чоловґчим розвитком? Љожен рух ЯвлЯв собою вґдкриту агресґю проти самого повґтрЯ, через Яке проходив •енкУ.24 ЏґдсиленнЯ маскулґнностґ Њаскулґннґсть несвґдомо укорґню№тьсЯ до вґку шести рокґв, потґм пґдсилю№тьсЯ ґз ростом дитини, а тодґ просто вибуха№ у пґдлґтковому вґцґ. ‡ауваженнЯ Ѓовуар про дґвчат не менш справедливе ґ щодо хлопцґв: Т‚ пубертатному перґодґ майбутн№ не просто наближа№тьсЯ, воно оселЯ№тьсЯ в »» тґлґ; воно ста№ максимально конкретною реальнґстюУ.25 ‘аме у пґдлґтковому вґцґ маскулґннґсть отриму№ свою визначальну форму в ґндивґдґ. Њаскулґнна норма ма№ сво» власнґ нюанси та риси, залежнґ вґд класу, нацґональностґ, раси, релґгґ» та етнґчного походженнЯ. § всерединґ кожно» групи в не» № сво№ персональне вираженнЯ. Џґдлґтковий вґк важливий, бо цей час, коли тґло заново пробуджу№тьсЯ, коли нарештґ вґдбува№тьсЯ довгоочґкуваний вступ у дорослґсть ґ коли наша культура закґнчу№ соцґо-освґтню пґдготовку до дорослого робочого життЯ. ‚ пґдлґтковому вґцґ бґль ґ страх, викликанґ стримуваннЯм ТфемґнностґУ, стають очевидними. „лЯ бґльшостґ з нас вґдповґддю на цей внутрґшнґй бґль № пґдсиленнЯ бастґонґв маскулґнностґ. …моцґйний бґль вґд цґ№» навХЯзливо» маскулґнностґ придушу№тьсЯ через пґдсиленнЯ само» маскулґнностґ. ‘ґмХЯ, школа, спорт, друзґ, церква, клуби, скаути, робота та медґа вґдґграють кожен свою роль, коли пґдлґток намага№тьсЯ додати останнґ штрихи у сво№ становленнЯ Як справжнього чоловґка. ‚ираженнЯ чоловґчо» влади буде радикально рґзним залежно вґд класу. „лЯ пґдлґтка середнього класу з майбутнґм у певнґй професґ» чи бґзнесґ його особиста й соцґальна влада виражатиметьсЯ через прЯме опануваннЯ свґту. ‰мовґрними наслґдками будуть трудоголґзм чи принаймнґ визначеннЯ сво№» цґнностґ через статус ґ розмґр зарплати. ”антазґ» про владу часто виливаютьсЯ у мрґ» про славу та успґх. „лЯ хлопчика з робочого класу шлЯх до пґдкореннЯ свґту через бґзнес, полґтику, спецґальнґсть та багатство майже недоступний. „лЯ нього чоловґча влада часто набува№ форми мачизму робочого класу. ‘ила домґнувати прЯмо виража№тьсЯ через фґзичну форму. ЏануваннЯ над засобами виробництва чи над ґншою людиною досЯга№тьсЯ через чисту браваду та силу мХЯзґв. “ чудовому дослґдженнґ розвитку тожсамостґ бґлих чоловґкґв робочого класу в Ѓританґ» Џол ‚ґллґс показу№, що набуттЯ позитивно» робґтничо» тожсамостґ межу№ ґз розвитком певно» гендерно» ґдентичностґ. ”ґзична працЯ, хоч загалом ґ стигматизована в суспґльствґ, ста№ втґленнЯм маскулґнно» сили. Т”ґзична працЯ наповнена маскулґнними ЯкостЯми ґ ма№ певнґ чутт№вґ аспекти длЯ ТхлопґвУ. ‚иснажливґсть та незручнґсть фґзично» роботи ґ зусиль набувають маскулґнних аспектґв та глибин ґ стають ледь не важливґшими за саму роботуУ.26 Џґдлґтковий вґк Р це також перґод наших перших справжнґх романтичних стосункґв. •оча до- ґ ранньопґдлґтковий сексуальний досвґд переважно гомосексуальний, цґ переживаннЯ зазвичай знецґнюютьсЯ та ґгноруютьсЯ. ‘тосунки з молодими жґнками Р ось те, що треба. ’ака вза№модґЯ ще бґльше сприЯ№ набуттю хлопчиками маскулґнностґ, бо вони вза№модґють ґз дґвчатами, Якґ в той же час набувають фемґнностґ, Яка доповню№ цю маскулґннґсть. Љожен момент »хньо» вза№модґ» пґдсилю№ набуттЯ кожною статтю свого гендеру. ‹амкґсть маскулґнностґ Њаскулґннґсть Р це сила. Ћднак маскулґннґсть жахливо крихка, бо вона насправдґ не ґсну№ в тому сенсґ, в Якому нас привчають думати, а саме Як бґологґчна дґйснґсть Р щось справжн№, що ми ма№мо всерединґ. ‚она ґсну№ Як ґдеологґЯ; вона ґсну№ Як поведґнковий сценарґй; вона ґсну№ в межах ТгендерованихУ стосункґв. Ђле в пґдсумку це просто соцґальна ґнституцґЯ ґз примарним стосунком ґз тим, до чого вона ма№ бути синонґмґчною: нашою чоловґчґстю, нашою бґологґчною статтю. Њаленький хлопчик не зна№, що стать не дорґвню№ гендеру. „лЯ нього бути чоловґком Р це бути тим, що вґн вважа№ маскулґнним. –ей хлопчик Р батько чоловґка. ’ому бути немаскулґнним означа№ бути безстатевим Р ТкастрованимУ. Ќапруга мґж чоловґчґстю та маскулґннґстю сильна, бо маскулґннґсть вимага№ придушеннЯ цґлого рЯду людських потреб, цґлей, почуттґв та форм самовираженнЯ. Њаскулґннґсть Р це половина вузько», додано репресовано» форми психґки доросло» людини. Ќавґть коли розумом ми усвґдомлю№мо рґзницю мґж бґологґчною чоловґчґстю та маскулґннґстю, маскулґнний ґдеал так глибоко вшитий у нас, що важко виплутати людину, Якою ми хотґли б стати (бґльш Тповнґстю людЯнуУ, менш сексистську, з меншою доданою репресґ№ю ґ так далґ), ґз людини, Якою ми насправдґ №. Ђле в дитинствґ та пґдлґтковому (а часто ґ дорослому) вґцґ ми не усвґдомлю№мо рґзницґ мґж чоловґчґстю й маскулґннґстю. ‡а винЯтком крихґтно» частини населеннЯ, Яка народжу№тьсЯ ґнтерсексуальними, не бува№ бґологґчних труднощґв ґз тим, щоб бути чоловґком. ЌаЯвнґсть прутнЯ та Я№чок Р все, що потрґбно. ’им не менш, хлопчики й чоловґки приховують величезну невпевненґсть щодо свого статусу Як чоловґкґв. –Я невпевненґсть ґсну№ через те, що наша чоловґчґсть прирґвню№тьсЯ до маскулґнностґ; але останн№ Р це витвґр нашо» колективно», патрґархатно», додано репресовано» уЯви. “ патрґархатному суспґльствґ чоловґчґсть дуже цґну№тьсЯ, а чоловґки цґнують свою маскулґннґсть. Ђле всюди № неоднозначнґ почуттЯ. ’е, що початкове увнутрґшненнЯ маскулґнностґ вґдбува№тьсЯ ще на руках у батька, ма№ тривале значеннЯ. …ндрю ’олсон стверджу№, що ТдлЯ хлопчика маскулґннґсть водночас та№мнича ґ приваблива (сво№ю обґцЯнкою свґту працґ й влади), але в той же час загрозлива (у сво»й незвичностґ та емоцґйнґй дистанцґ»). Й ‚она працю№ в обидва боки; приваблю№ ґ вґдлЯку№ у динамґчному протиставленнґ. –е одночасне вґдчуженнЯ та привабленнЯ увнутрґшню№тьсЯ Як постґйна емоцґйна напруга, Яку ґндивґд мусить певним чином намагатисЯ подолатиУ.27 •оча чоловґчґсть ґ маскулґннґсть високо цґнуютьсЯ, чоловґки повсюди не певнґ сво№» власно» маскулґнностґ та чоловґчостґ, свґдомо чи нґ. Љоли чоловґкґв заохочують до вґдкритостґ, наприклад, у чоловґчих групах вза№мопґдтримки та психологґчного консультуваннЯ, ста№ очевидним, що ледь не в кожного, часто пґд поверхнею, трива№ внутрґшнґй дґалог сумнґвґв щодо власного статусу чоловґка й маскулґнностґ. ‚арто лише згадати про стурбованґсть через прутень, цей незрґвнЯнний скґпетр, цей символ патрґархату та чоловґчо» сили. Ќавґть у дитинствґ хлопчик бґльш чи менш свґдомо пережива№ страшнґ фантазґ» Ткастрацґ»У. „итина спостерґга№, що люди, у Яких нема№ прутнЯ Р це люди з меншою владою. ‚ свґдомостґ хлопчика чотирьох чи пХЯти рокґв, Який не зна№ про силу реклами, держави, освґти, ґнтерактивних психологґчних сценарґ»в, нерґвно» оплати працґ, сексуальних домагань ґ з¶валтуваннЯ, що ще може розглЯдатисЯ Як причина привґле»в маскулґнностґ, окрґм малопомґтно» рґзницґ мґж чоловґками та жґнками, хлопчиками ґ дґвчатками? ‡вичайно, у цьому ранньому вґцґ маленький прутень та Я№чка не № достатнґм захистом вґд свґту. ‚они також не можуть зрґвнЯтисЯ з величезними генґталґЯми батька чи ґнших чоловґкґв. џ памХЯтаю, Як стоЯв в душґ, коли менґ було пХЯть чи шґсть рокґв, ґ захоплено дививсЯ на батька. —ерез багато рокґв Я зрозумґв, що коло замкнулосЯ, коли Я приймав душ зґ сво»м пХЯтирґчним сином ґ побачив, Як у нього так само заклЯкла шиЯ, а в його очах був той самий поглЯд. –ей увнутрґшнений образ себе Р маленького хлопчика навХЯзливо залиша№тьсЯ у пґдсвґдомостґ кожного чоловґка. –е настґльки сильне вґдчуттЯ, що дорослґ чоловґки йдуть на вґйну, щоб довести свою силу, показати, що в них № ЯйцЯ1. Џодґбнґ вирази ґ подвґйне значеннЯ слова ТґмпотентУ Р не випадковґсть. ‘амо» лише наЯвностґ цґ№» напрочуд чутливо» плотґ, хоч Як високо цґновано» у патрґархатнґй культурґ, недостатньо, щоб гарантувати чоловґчґсть ґ маскулґннґсть. Ђле Якщо в пґдлґтковому вґцґ та пґзнґше в чоловґкґв дґйсно ґснують такґ сильнґ сумнґви щодо власного маскулґнного статусу, Як ми боремосЯ з цими сумнґвами? Ћдин ґз шлЯхґв Р за допомогою насильства. Ќасильство чоловґкґв проти жґнок Ќезважаючи на нижчий статус, Який »м приписують чоловґки, жґнки № привґлейованим обХ№ктом »хньо» агресґ». ‘ґмона де Ѓовуар28 Ќасильство чоловґкґв проти жґнок Р це найпоширенґша форма прЯмого, персоналґзованого насильства у життґ бґльшостґ дорослих. ‚ґд сексуальних домагань до з¶валтуваннЯ, вґд ґнцесту до побиттЯ дружин ґ до жорстоких порнографґчних зображень, мало кому з жґнок вда№тьсЯ уникнути чоловґчо» агресґ» в тґй чи ґншґй формґ. ЊоЯ мета тут Р не перераховувати та оцґнювати рґзнґ форми насильства проти жґнок ґ не намагатисЯ визначити, що може входити у понЯттЯ насильства.29 ЊоЯ мета Р зрозумґти це насильство Як проЯв ламкостґ маскулґнностґ та визначити його мґсце у збереженнґ маскулґнностґ ґ чоловґчого пануваннЯ. Џо-перше, насильство чоловґкґв проти жґнок Р це, мабуть, найчґткґше, найпрЯмґше вираженнЯ вґдносно» влади чоловґкґв та жґнок. ’е, що вґдносна соцґальна, економґчна та полґтична влада може виражатисЯ у такий спосґб, № переважно наслґдком рґзницґ у фґзичнґй силґ та довґчного досвґду (чи вґдсутностґ) тренуваннЯ у бґйках. Ђле вона також виража№тьсЯ в такий спосґб через протиставленнЯ активностґ та пасивностґ. Ђктивнґсть Як агресґЯ Р це частина визначеннЯ маскулґнного гендеру. Ќе можна сказати, що це визначеннЯ завжди включа№ з¶валтуваннЯ чи побиттЯ, але цґ можливостґ включенґ у визначеннЯ активностґ, Яка посутньо базу№тьсЯ на тґлеснґй формґ. ‡¶валтуваннЯ Р це слушний приклад проЯву цих вґдносин влади та наслґдкґв ламко» маскулґнностґ у суспґльствґ додано» репресґ». “ свґдченнЯх ¶валтґвникґв раз у раз повторюютьсЯ вирази неповноцґнностґ, безсиллЯ, гнґву. Ђле над ким цґ чоловґки можуть вґдчути свою вищґсть? ‡¶валтуваннЯ Р це злочин, Який не лише демонстру№ фґзичну силу, але й робить це мовою статево-гендерних стосункґв мґж чоловґками ґ жґнками. ‘вґдченнЯ засуджених ¶валтґвникґв, котрґ „углас „жексон зґбрав наприкґнцґ 1970-х рокґв, страшнґ, але розкривають сутнґсть цього злочину.30 •ел: Тџ почувавсЯ нижчим щодо ґнших. Й џ був жахливо» думки про себе, ґ за допомогою з¶валтуваннЯ Я зґгнав це на комусь слабшому за мене, на комусь, кого Я мґг контролюватиУ. Љарл: Тѓадаю, Я почувавсЯ так жахливо, так погано, почувавсЯ таким покидькомЙУ ‹ен: Тџ вґдчуваю, що з¶валтуваннЯ стосу№тьсЯ не стґльки сексуального бажаннЯ, скґльки ставленнЯ людини до само» себе ґ Як це повХЯзане ґз сексом. Њґй страх зближуватисЯ з людьми перейшов на секс, боЙ це просто найповнґша сфера, де можна випустити свґй гнґв, де можна зґгнати сво» почуттЯУ. —асом цґ пережитґ гнґв та бґль стосуютьсЯ жґнок, але так само часто Р нґ. ‚ будь-Якому випадку, вони направленґ на жґнок, котрґ, Як §ншґ у фалоцентричному суспґльствґ, № обХ№ктами мґстифґкацґ» длЯ чоловґкґв, обХ№ктами, Яким чоловґки з народженнЯ вчатьсЯ виражати сво» почуттЯ та виговорюватись, або просто обХ№ктами ґз меншою соцґальною владою ґ слабшими мХЯзами. –е зразковий злочин проти жґнок, бо через нього розґгру№тьсЯ на повну потужнґсть статева рґзницЯ мґж людьми. –ґ гнґв ґ бґль ґнодґ по№днуютьсЯ ґз наслґдками класово» ґ№рархґ». „жон: Тџ був не впевнений у сво»й привабливостґ длЯ жґнок. џ вґдчував, що сам по собґ Я не зможу »х знґмати. џ взЯв жґнку нижчого класу ґ спробував примусити »» виглЯдати ще нижче, нґж вона була насправдґ, розумґ№те. Ѓо насправдґ Я хотґв жґнку з вищого класу, але менґ бракувало манер, щоб дґйсно знЯти таку жґнкуУ. “ рамках стосункґв такґ форми чоловґчого насильства, Як з¶валтуваннЯ, побиттЯ ґ те, що Њег ‹акстон назива№ Тдрґбною тиранґ№юУ чоловґчого пануваннЯ вдома31, потрґбно розумґти водночас ТЯк насильство, спрЯмоване проти жґнок Як жґнок ґ проти жґнок Як дружинУ.32 ‘ґмХЯ забезпечу№ арену длЯ вираженнЯ потреб та емоцґй, Якґ не вважаютьсЯ прийнЯтними деґнде.33 –е одне з небагатьох мґсць, де чоловґки почуваютьсЯ в достатнґй безпецґ, щоб висловлювати сво» емоцґ». Ђ коли прорива№ дамбу, повґнь лл№тьсЯ на жґнок та дґтей.34 ‘ґмХЯ також ста№ мґсцем, де можна розрЯдитисЯ вґд насильства, Якого людина зазна№ на робочому мґсцґ. ТЌа роботґ чоловґки безсилґ, тому в свґй вґльний час »м хочетьсЯ вґдчувати, що вони контролюють сво» життЯУ.35 •оча це насильство можна обговорювати в розрґзґ чоловґчо» агресґ», воно працю№ в межах дуалґзму активностґ й пасивностґ, маскулґнностґ й фемґнностґ. †одне не може ґснувати без ґншого. –е не звинуваченнЯ жґнок у тому, що »х бХють, ґ не виправданнЯ чоловґкґв, Якґ »х бХють. –е лише ознака того, що рґзнґ форми чоловґчого насильства проти жґнок № динамґчним пґдтвердженнЯм маскулґнностґ, Яка може ґснувати лише Як несхожа на фемґннґсть. –е мґй аргумент на користь того, що маскулґннґсть потребу№ постґйно» турботи та пґдтвердженнЯ. –е пґдтвердженнЯ проЯвлЯ№тьсЯ у багатьох рґзних формах. Ѓґльшґсть чоловґкґв Р не ¶валтґвники ґ нґкого не бХють, хоча ґсну№ ненульова ймовґрнґсть того, що бґльшґсть чоловґкґв використовували свою бґльшу фґзичну силу або фґзичний примус чи погрозу застосувати силу проти жґнки принаймнґ один раз у пґдлґтковому чи дорослому вґцґ. Ђле длЯ тих, хто прихову№ величезнґ сумнґви в собґ або надзвичайно негативну самооцґнку, або хто не може впоратись ґз щоденним почуттЯм безсиллЯ, насильство проти жґнок може стати способом, у Який вони намагаютьсЯ пґдтвердити свою особисту владу мовою нашо» статево-гендерно» системи. ’е, що цґ форми насильства лише посилюють негативну самооцґнку ґ почуттЯ безсиллЯ, показу№ ламкґсть, штучнґсть та ненадґйнґсть маскулґнностґ. Ќасильство проти ґнших чоловґкґв Ќа рґвнґ поведґнки насильство чоловґкґв проти ґнших чоловґкґв помґтне у суспґльствґ повсюдно. „еЯкґ форми, такґ Як бґйки, ритуалґзоване показне насильство пґдлґткґв ґ деЯких груп дорослих чоловґкґв, ґнституцґоналґзованґ з¶валтуваннЯ у вХЯзницЯх та напади на ге»в чи расовґ меншини № безпосереднґми проЯвами цього насильства. ‚ багатьох видах спорту насильство № частиною змаганнЯ ґ розваги. ‘еред тонших форм Р словесне приниженнЯ або, у по№днаннґ з економґчними та ґншими факторами, конкуренцґЯ в бґзнесґ, полґтичному чи академґчному свґтґ. “ найстрашнґшґй його формґ насильство давно вважа№тьсЯ прийнЯтним ґ навґть улюбленим методом розвХЯзаннЯ рґзних поглЯдґв та конфлґктґв серед рґзних груп ґ держав. “ випадку вґйни, Як у багатьох ґнших проЯвах насильства, насильство проти ґнших чоловґкґв (та цивґльних жґнок) по№дну№тьсЯ ґз незалежними економґчними, ґдеологґчними та полґтичними факторами. Ђле насильство чоловґкґв проти ґнших чоловґкґв Р це бґльше, нґж сума рґзних занЯть ґ типґв поведґнки. ‚ цґй формґ насильства, на додачу до автономних факторґв, Якґ впливають на ситуацґю, водночас вґдбува№тьсЯ кґлька речей. ‚ипуска№тьсЯ агресґЯ ґ ворожґсть, ґнодґ вза№мна, ґнодґ одностороннЯ. Ђле в той же час, Як випуска№тьсЯ агресґЯ, цґ акти насильства ґ всюдисутнЯ можливґсть насильства чоловґкґв проти ґнших чоловґкґв посилюють дґйснґсть, в Якґй стосунки мґж чоловґками, на ґндивґдуальному чи державному рґвнґ, Р це стосунки влади.36 Ѓґльшґсть чоловґкґв вґдчувають присутнґсть насильства у сво№му життґ. ‚ когось з нас батько був деспотичним, жорстким чи навґть брутальним. “ деЯких з нас батько просто замало був поруч; бґльшґсть ґз нас мали татґв, Яких свґдомо чи несвґдомо вґдштовхувала наша потреба в дотиках ґ нґжностґ, коли ми досЯгали певного вґку. “ всґх ґз нас в дитинствґ був досвґд, коли нас били чи з нас глузували. Њи навчилисЯ битисЯ, або ми навчилисЯ тґкати; ми навчилисЯ глузувати з ґнших, або ми навчилисЯ говорити чи жартувати так, щоб уникнути протистоЯннЯ. Ђле в будь-Якому випадку цей раннґй досвґд насильства спричинив величезну тривогу ґ потребував надзвичайних витрат енергґ» длЯ його опрацюваннЯ. ’ривога перейшла у мовчазний страх (особливо длЯ гетеросексуальних чоловґкґв): всґ ґншґ чоловґки Р мо» потенцґйнґ кривдники, вороги, конкуренти. Ђле цЯ вза№мна ворожґсть не завжди проЯвлЯ№тьсЯ. —оловґки утворили складнґ органґзацґ» чоловґчо» дружби та спґвпрацґ: клуби, гурти, команди, по»здки на риболовлю, картковґ ґгри, бари та спортзали, не кажучи вже про велике —оловґче братерство. ‡вичайно, Як зазначали багато фемґнґсток, клуби гетеросексуальних чоловґкґв № субкультурою чоловґчих привґле»в. Ђле вони також № притулком, де чоловґки за спґльною згодою можуть знайти безпеку серед ґнших чоловґкґв. –е надґйнґ сховки, де можна виЯвлЯти нашу любов ґ прихильнґсть до ґнших чоловґкґв. ”ройд припускав, що длЯ встановленнЯ соцґальних стосункґв мґж чоловґками потрґбно чимало пасивностґ, але цЯ сама пасивнґсть пробуджу№ страх втратити владу. (–ей страх у фалоцентричному суспґльствґ пануваннЯ чоловґкґв набува№ форми, Як казав ”ройд, Тстраху кастрацґ»У.) Њґж активнґстю ґ пасивнґстю постґйно зберґга№тьсЯ напруга. ‚ числґ ґнших численних функцґй та причин длЯ ґснуваннЯ чоловґчґ органґзацґ» опосередковують цю напругу мґж активнґстю та пасивнґстю серед чоловґкґв. ‡гадую шостий клас, ґ Як постґйно розґгрувалась цЯ вистава. ЏамХЯтаю виклик на бґйку й удар кулаком в живґт, Який перебив менґ дух. ’акож в нас було традицґйне привґтаннЯ Р удар кулаком у плече. Џеред уроками, пґслЯ урокґв, на перервґ, на великґй перервґ, щойно зустрґча№ш одного з хлопцґв, Якого ти не бив у плече чи з Яким не зустрґчавсЯ останнґ кґлька хвилин, треба було вдарити одне одного по плечу. ЏамХЯтаю, Як Я йшов ґз класу в клас, нажаханий, що зустрґну …да ‘кегла в коридорґ. …д, кремезний юний футболґст, на рґк старший за мене, кожним дружнґм привґтаннЯм залишав великий синець. § от що було цґкаве у всґй цґй ситуацґ»: переважно це вґтаннЯ було дружнґм ґ лагґдним. ‘инцґ давно зґйшли, а Я досґ згадую …дову посмґшку ґ його дбайливу манеру вґтатисЯ зґ мною. Ђле ми не могли виразити цґ№» прихильностґ без збереженнЯ рґвноваги мґж активнґстю ґ пасивнґстю. џкщо точнґше, в маскулґннґй психологґ» додано» агресґ» вираженнЯ Як прихильностґ до ґнших хлопцґв, так ґ потреби в »хньому товариствґ належало компенсувати активним нападом. Ђле традицґйне визначеннЯ маскулґнностґ Р не лише додана агресґЯ. –е також винЯткова гетеросексуальнґсть, оскґльки пґдтримка маскулґнностґ вимага№ придушеннЯ гомосексуальностґ.37 ЏридушеннЯ гомосексуальностґ Р це одна справа, але Як нам поЯснити сильний страх гомосексуальностґ, гомофобґю, Якою настґльки просЯкнуте спґлкуваннЯ чоловґкґв? ђґч не просто в тому, що багато чоловґкґв можуть вирґшити не мати сексуальних стосункґв з ґншими чоловґками, а в тому, що вони вважають цю можливґсть страшною чи вґдразливою. ”ройд показав, що хлопчикове зреченнЯ батька Р ґ таким чином всґх чоловґкґв Р Як обХ№кту сексуально» любовґ Р це зреченнЯ сексуальних бажань, Якґ розглЯдаютьсЯ Як пасивнґ. Ќаше усвґдомленнЯ майбутнього статусу чоловґка це частина тотожностґ: чоловґча стать = прутень = влада = активнґсть = маскулґннґсть §нший бґк рґвнЯннЯ, мовою пґдсвґдомостґ у патрґархатному суспґльствґ, виглЯда№ так: жґноча стать = кастрованґсть = пасивнґсть = фемґннґсть –ґ несвґдомґ тотожностґ можуть бути абсурдними, але вони Р частина спґльно» галюцинацґ» нашого патрґархатного суспґльства. „лЯ хлопчика вґдхилитисЯ вґд цґ№» норми означа№ переживати сильну тривогe, бо у його сприйнЯттґ на кону його здатнґсть бути активним. …ротичний потЯг до ґнших чоловґкґв приноситьсЯ в жертву, бо в суспґльствґ нема№ прийнЯтно» моделґ длЯ активно», еротично» любовґ до ґнших чоловґкґв. …моцґйно зарЯджена фґзична привХЯзанґсть дитини до батька та друзґв врештґ-решт породжу№ почуттЯ пасивностґ й небезпеки, тому хлопчик нею жертву№. ѓоровґц зазнача№, що тривога, Яку виклика№ загроза втратити владу й активнґсть Р це Трушґйна сила, котра керу№ тим, Як Тнормальний хлопчикУ вивча№ свою стать та гендернґ ролґУ. •лопчики увнутрґшнюють ТвизначеннЯ ТнормальногоУ чи ТсправжньогоУ чоловґка в нашґй культурґ: носґй прутнЯ, тому любить тґльки жґнок, до того ж активно; носґй прутнЯ, тому ТсильнийУ ґ ТжорсткийУ, а не ТмХЯкийУ, ТслабкийУ, ТпоступливийУ, ТсентиментальнийУ, ТзнґженийУ, пасивний. ‚ґдґйти вґд цього визначеннЯ означа№ не бути справжнґм чоловґком. ‚ґдґйти вґд нього означа№ збудити (використовуючи термґн ”ройда) страх кастрацґ»У.38 §ншими словами, хлопчик дґзна№тьсЯ про статеву ґ№рархґю суспґльства. –ей процес пґзнаннЯ частково усвґдомлений, частково нґ. „лЯ хлопчика бути дґвчинкою Р це загроза, бо це виклика№ вґдчуттЯ тривоги через втрату влади. „о того, Як здобути справжню владу, хлопчик шука№ влади у свґтґ уЯви (ґз супергероЯми, пґстолетами, магґ№ю та вдаваннЯм ґз себе дорослого). Ђле безперервна тЯга до пасивних цґлей, потЯг до дґвчат ґ до матерґ, зацґкавленґсть у походженнґ немовлЯт забезпечують подальше ґснуваннЯ цґ№» напруги. “ цьому свґтґ №дина рґч настґльки ж погана, Як бути дґвчинкою Р це бути слабаком, тобто бути Як дґвчинка.39 •оча хлопчик свґдомо не вважа№, що бути дґвчинкою чи слабаком Р те ж саме, що гомосексуальнґ генґтальнґ практики, у пґдлґтковому вґцґ цґ почуттЯ, думки та тривоги переносЯтьсЯ на гомосексуальнґсть Як таку. „лЯ бґльшостґ чоловґкґв вистача№ встановленнЯ маскулґнно» норми та сильних соцґальних табу проти гомосексуальностґ, щоб поховати еротичний потЯг до ґнших чоловґкґв. Ћднак репресґ» нашо» бґсексуальностґ недостатньо, щоб тримати це бажаннЯ пґд контролем. џкась частина енергґ» перетворю№тьсЯ на похґднґ задоволеннЯ Р нарощуваннЯ мХЯзґв, чоловґчу солґдарнґсть, поклонґннЯ героЯм, релґгґйнґ ритуали, вґйну, спорт Р дґЯльнґсть, в Якґй ми можемо проЯвлЯти радґсть вґд перебуваннЯ у товариствґ ґнших чоловґкґв чи захопленнЯ ними. –их форм дґЯльностґ недостатньо, щоб нейтралґзувати нашу вроджену бґсексуальнґсть, наше природне по№днаннЯ пасивностґ й активностґ та нашу любов до наших татґв ґ друзґв. Ѓґльшґсть чоловґкґв, на додачу до тих чоловґкґв, чи» сексуальнґ вподобаннЯ чґтко гомосексуальнґ, в Якийсь момент свого дитинства, пґдлґткового вґку чи дорослого життЯ мали сексуальнґ чи квазґ-сексуальнґ стосунки з ґншими чоловґками, або фантазґ» чи мрґ» про такґ стосунки. ’ґ ж, в кого »х не було (чи вони про них не памХЯтають), вкладають чимало енергґ» в стримуваннЯ та запереченнЯ цих думок ґ почуттґв. ™о гґрше, всґ цґ напруженґ чоловґчґ занЯттЯ на спортивному майданчику, в конференц-залґ чи в роздЯгальнґ не змушують зникнути еротизованґ стосунки з ґншими чоловґками. ‚они можуть лише заново пробудити цґ почуттЯ. џк сказав би ”ройд, це поверненнЯ репресованого. Ќґде це не зображено настґльки ж вражаюче, Як у книжцґ ґз дещо не дуже влучним заголовком Т‡акоханґ жґнкиУ „евґда ѓерберта ‹оуренса. Ѓула пґзнЯ нґч. Ѓґркґн щойно прийшов додому до „жеральда пґслЯ того, Як отримав вґдкоша на пропозицґю одружитисЯ. ‚они говорили про роботу, коханнЯ та боротьбу, ґ врештґ-решт повнґстю роздЯглисЯ ґ почали боротисЯ перед палаючим камґном. Љоли вони боролисЯ, ТздавалосЯ, що вони штовхають свою бґлу плоть все глибше один в одного, наче скоро зґллютьсЯ во№диноУ. ‚они сплґтались, вони боролись, вони притискались все ближче ґ ближче. ТЌапружений бґлий клубок плотґ, затиснений у тишґУ. •удий Ѓґркґн Тнґби проникав у твердґше, ширше тґло „жеральда, щоб сплавити сво№ тґло з тґлом ґншого, наче щоб непомґтно пґдкорити його, завжди вловлюючи Якимось швидким чаклунським передбаченнЯм кожен порух ґншо» плотґ, перетворюючи його та протидґючи йому, граючи кґнцґвками ґ торсом „жеральда, нґби сильний вґтер. Й —асом лунав рґзкий вдих, чи звук, схожий на зґтханнЯ, а тодґ швидкий стукґт по вкритґй цупким килимом пґдлозґ, а тодґ дивний звук плотґ, що тґка№ пґд ґншу плотьУ.40 ‘амґ органґзацґ» чоловґчого товаришуваннЯ та патрґархатно» влади змушують чоловґкґв постґйно заново переживати »хню близькґсть та потЯг до ґнших чоловґкґв, тобто саме те, чого боЯтьсЯ стґльки чоловґкґв. Ќаш власний потЯг до нас самих, хоч Яким амбґвалентним вґн не був, може узагальнюватисЯ лише Як потЯг до чоловґкґв загалом. ”обґЯ Р це один зґ способґв, що ними …го намага№тьсЯ впоратисЯ з тривогою. ѓомофобґЯ Р це спосґб, у Який ми намага№мось впоратисЯ не лише з нашим безуспґшно стримуваним еротизованим потЯгом до ґнших чоловґкґв, але й з усґ№ю нашою тривогою через безуспґшно стримуванґ пасивнґ сексуальнґ цґлґ, байдуже, направленґ вони на чоловґкґв чи на жґнок. Ђле часто, за словами Ћтто ”енґхелЯ, ТлюдЯм ґз фобґЯми не вда№тьсЯ успґшно уникати ситуацґй, Яких вони боЯтьсЯ. ђаз у раз вони змушенґ переживати саме те, що »х жаха№. —асто ста№ очевидним висновок, що це через »хн№ пґдсвґдоме плануваннЯ. ‡да№тьсЯ, пґдсвґдомо вони прагнуть саме того, чого вони свґдомо боЯтьсЯ. –е зрозумґло, бо ситуацґ», Яких вони боЯтьсЯ, колись були ґнстинктивними цґлЯми. –е таке собґ ТповерненнЯ репресованогоУ.41 “ випадку гомофобґ» це не просто питаннЯ ґндивґдуально» фобґ», хоча ґнтенсивнґсть гомофобґ» рґзнитьсЯ у рґзних людей. –е соцґально сконструйована фобґЯ, ключова длЯ навХЯзуваннЯ та пґдтримки маскулґнностґ. Љлючове вираженнЯ гомофобґ» Р це навХЯзливе запереченнЯ гомосексуального потЯгу; це запереченнЯ виража№тьсЯ у насильствґ проти ґнших чоловґкґв. §ншими словами, насильство чоловґкґв проти ґнших чоловґкґв Р один з головних способґв, у Якґ патрґархат водночас виража№ та розрЯджа№ потЯг чоловґкґв до ґнших чоловґкґв. Љонкретнґ способи, в Якґ проЯвлЯютьсЯ гомофобґЯ та насильство чоловґкґв проти ґнших чоловґкґв, залежать вґд людини, вґд суспґльства, вґд класу. —имало прЯмо вираженого насильства та жорстоко» гомофобґ» серед деЯких груп робґтничо» молодґ заслугову№ на аналґз длЯ висвґтленнЯ звХЯзку мґж класом ґ гендером. –ей кут трґади чоловґчого насильства вза№модґ№ ґз насильством проти жґнок ґ пґдсилю№ його. –ей кут мґстить частину логґки додано» агресґ». ’ут ми почина№мо поЯснювати схильнґсть багатьох чоловґкґв використовувати силу, щоб водночас приховати ґ виразити сво» почуттЯ. Џри цьому страх перед ґншими чоловґками, а особливо страх слабкостґ й пасивностґ стосовно ґнших чоловґкґв, сприЯ№ нашґй сильнґй залежностґ вґд жґнок у задоволеннґ наших емоцґйних потреб та емоцґйнґй розрЯдцґ. “ додано репресованому патрґархатному класовому суспґльствґ накопичуютьсЯ величезнґ обсЯги тривоги й ворожостґ, готовґ до розрЯдки. Ћднак страх перед власними емоцґЯми та страх втратити контроль означають, що така розрЯдка вґдбува№тьсЯ лише у безпечнґй ситуацґ». Ѓагато чоловґкґв знаходЯть цю безпеку у стосунках з жґнкою, коли »» вґдданґсть Як дружини чи подруги створю№ почуттЯ захищеностґ. Љрґм того, оскґльки йдетьсЯ про стосунки з жґнкою, це пґдсвґдомо резону№ ґз тими першими глибокими пасивними стосунками хлопчика ґз матґрХю. Ћднак Як в цґй ситуацґ», так ґ в ситуацґЯх насильства чоловґкґв проти жґнок це також безпека вза№модґ» ґз кимсь, хто не становить психологґчно» загрози, хто ма№ меншу владу в суспґльствґ та, ймовґрно, меншу фґзичну силу ґ хто живе в межах сценарґю додано» пасивностґ. ‚рештґ-решт, враховуючи крихкґсть маскулґнно» ґдентичностґ та внутрґшню напругу через те, що означа№ бути маскулґнним, остаточне визнаннЯ нашо» маскулґнностґ Р це наша влада над жґнками. –Я влада може виражатисЯ багатьма способами. Ќасильство Р один з них. Ќасильство проти самих себе Љоли Я говорю про насильство чоловґкґв проти себе, Я маю на увазґ саму структуру маскулґнного …го. ”ормуваннЯ …го на фундаментґ додано» репресґ» та додано» агресґ» Р це будґвництво хитко» структури увнутрґшненого насильства. Џостґйне свґдоме ґ несвґдоме блокуваннЯ й запереченнЯ пасивностґ та всґх емоцґй ґ почуттґв, що »х чоловґки повХЯзують ґз пасивнґстю, Р страху, болю, смутку, нґЯковостґ Р це запереченнЯ частини того, чим ми №. Џостґйна психологґчна ґ поведґнкова готовнґсть боротисЯ з пасивнґстю та »» похґдними Р це постґйний акт насильства проти себе самих. ‡апереченнЯ й блокуваннЯ цґлого рЯду людських емоцґй та здґбностей обтЯжуютьсЯ блокуваннЯм шлЯхґв розрЯдки. „авати вихґд страху, болю чи смутку, наприклад (через плач чи тремтґннЯ), необхґдно, бо цґ болючґ емоцґ» нґкуди не зникають, навґть Якщо свґдомо ми »х не вґдчува№мо. —оловґки перетворюютьсЯ на скороварки. Љоли нам не вда№тьсЯ знайти безпечний спосґб розрЯдки, цґлий рЯд емоцґй перетворю№тьсЯ на гнґв та ворожґсть. —астина гнґву спрЯмована на самих себе у формґ почуттЯ провини, ненавистґ до себе та рґзних фґзґологґчних та психологґчних симптомґв. —астина спрЯмована на ґнших чоловґкґв. —астина спрЯмована на жґнок. Ќа час закґнченнЯ цього процесу наша вґддаленґсть вґд себе самих настґльки велика, що сам символ чоловґчостґ перетворю№тьсЯ на обХ№кт, на рґч. ‘турбованґсть чоловґкґв статевою силою ґ задоволеннЯм по№дну№тьсЯ ґз втратою чутливостґ прутнЯ. ‡а словами …ммануелЯ ђейно, чоловґк, наскґльки може, нада№ прутню Тхолоду та твердостґ металуУ. Џрутень ста№ його ґнструментом, його збро№ю, його рґччю. Т’е, що вґн втрача№ у задоволеннґ, вґн намага№тьсЯ компенсувати за допомогою влади, але Якщо вґн ґ здобува№ беззаперечний символ влади, Яке задоволеннЯ вґн може насправдґ вґдчути збро№ю мґж ногами?У42 ‡а межами чоловґчого насильства ЏротЯгом всґ№» ТЋсенґ патрґархаУ ѓабрґелЯ ѓарсґЯ Њаркеса нестарґючий диктатор тинЯвсЯ сво»м палацом ґ його слоноподґбнґ ноги цґлу вґчнґсть тЯгнулисЯ нескґнченними коридорами, що смердґли розбещенґстю. ‚ґн не мґг втекти вґд свґту жаху, нещастЯ ч та гниттЯ, що його вґн сам створив. ‰ого трагедґЯ полЯгала в тому, що вґн був Тприречений вґчно жити, дихаючи тим самим повґтрЯм, Яке його душилоУ.43 Њи, чоловґки, так само приреченґ; чи № спосґб втекти вґд трґади чоловґчого насильства та хитких конструкцґй маскулґнностґ, що »х ми самґ створю№мо на шкоду собґ, жґнкам, дґтЯм ґ свґту? ™об подолати насильство чоловґкґв проти жґнок, вочевидь, недостатньо розробити рекомендацґ» щодо змґн поведґнки чи законодавства. Ќавґть Якщо все бґльше чоловґкґв переконанґ, що цЯ проблема ґсну№, це розумґннЯ не торка№тьсЯ пґдсвґдомих структур маскулґнностґ. Ѓудь-Який чоловґк, прихильний до фемґнґзму, усвґдомлю№ болючу суперечнґсть мґж його свґдомими поглЯдами та глибшими емоцґЯми й почуттЯми. ‡апропонований в цґй статтґ аналґз наводить на думку, що чоловґки та жґнки мають розглЯнути кожен кут трґади чоловґчого насильства та соцґоекономґчний, психо-статевий лад, що в нього цґ кути вкорґненґ. ‚исловлюсь чґткґше Р неможливо успґшно впоратись з одним кутом цґ№» трґади окремо вґд ґнших. ‘оцґальний контекст, Який живить насильство чоловґкґв, ґ звХЯзок мґж соцґоекономґчними перетвореннЯми та кґнцем патрґархату були основними темами, що »х розглЯдали фемґнґстки соцґалґстичного спрЯмуваннЯ. –Я парадигма, хоч ґ зґ сво»ми протирґччЯми ґ невирґшеними проблемами, близька ґ менґ. Џатрґархат ґ системи авторитаризму ґ класового пануваннЯ живлЯтьсЯ одне одним. ђозглЯдаючи звХЯзок капґталґзму та пригнобленнЯ жґнок, Њґшель Ѓарретт пише, що протиставленнЯ чоловґчого ґ жґночого Тсистематично включенґ до структури й текстури капґталґстичних соцґальних вґдносинЙ ґ вґдґграють важливу роль у полґтичнґй та ґдеологґчнґй стабґльностґ цього суспґльства. [–ґ протиставленнЯ] № невґдХ№мною частиною нашо» субХ№ктностґ, так само Як, певною мґрою, капґталґстично» полґтично» й культурно» гегемонґ». ‚они вплетенґ у фундаментальнґ вґдносини мґж системою наймано» працґ та органґзацґ№ю домашнього життЯ, ґ неможливо уЯвити, щоб »х можна було вилучити з виробничих вґдносин без масштабно» трансформацґ» цих вґдносинУ.44 ђадикальнґ соцґоекономґчнґ й полґтичнґ змґни Р необхґдна передумова длЯ подоланнЯ чоловґчого насильства. Ђле органґзацґ» макросоцґальних змґн недостатньо, щоб вирґшити проблему чоловґчого насильства, не лише через те, що цЯ проблема настґльки нагальна тут ґ зараз, а й через те, що тривале ґснуваннЯ маскулґнностґ та додано» агресивностґ протидґ№ тим змґнам, Яких ми прагнемо. —исленнґ проЯви насильства проти жґнок залишаютьсЯ важливою темою длЯ фемґнґсток. †ґночґ кампанґ» та просвґтницька дґЯльнґсть проти з¶валтувань, побиттЯ, сексуальних домагань та загалом за те, щоб жґнки мали змогу контролювати власнґ тґла Р це ключ до протистоЯннЯ чоловґчому насильству. Џґдтримка з боку чоловґкґв, не лише у боротьбґ, Яку ведуть жґнки, а й у нас на роботґ та серед друзґв Р це важлива частина боротьби. „лЯ чоловґкґв № багато способґв працювати з ґншими чоловґками. ‚они включають: формуваннЯ груп психологґчно» допомоги ґ служб пґдтримки длЯ чоловґкґв, Якґ бХють дружин (Як зараз вґдбува№тьсЯ у рґзних мґстах Џґвнґчно» Ђмерики); агґтацґЯ за включеннЯ пунктґв про сексуальнґ домаганнЯ у колективнґ угоди та установчґ документи конституцґ» або внутрґшнґ правила наших профспґлок, обХ№днань, освґтнґх закладґв ґ полґтичних партґй; збґр коштґв, органґзацґЯ кампанґй за державне фґнансуваннЯ та пошук ґнших способґв пґдтримки кризових центрґв длЯ жертв з¶валтуваннЯ та притулкґв длЯ жґнок, Якґ зазнали домашнього насильства; виступи проти жорстоко» та сексистсько» порнографґ»; органґзацґЯ районних кампанґй проти насильства над жґнками ґ дґтьми; а також особиста вґдмова солґдаризуватисЯ ґз сексизмом наших колег та друзґв. Ћстанн№, ймовґрно, найважче з усґх, ґ вимага№ терпґннЯ, почуттЯ гумору та пґдтримки вґд ґнших чоловґкґв, Якґ прагнуть подолати сексизм. Ђле оскґльки насильство чоловґкґв проти жґнок невґддґльне вґд решти двох кутґв трґади чоловґчого насильства, шлЯхи »х подоланнЯ дуже складнґ й заплутанґ. §деологґчнґ змґни та широке суспґльне усвґдомленнЯ проблеми важливґ, але недостатнґ. •оча ми можемо уЯвити змґни в тому, Як ми розподґлЯ№мо доглЯд за дґтьми (що, в свою чергу, вимагало б радикальних економґчних змґн), тривалґ рґшеннЯ мають проникати набагато глибше. ‹ише розвиток суспґльств, позбавлених додано» репресґ» (хоч Як вони виглЯдатимуть), уможливить краще вираженнЯ людських потреб ґ, долаючи патрґархат, зменшить розрив мґж активними та пасивними психологґчними цґлЯми.45 Џроцес досЯгненнЯ цих довгострокових цґлей включа№ багато елементґв економґчних, соцґальних, полґтичних та психологґчних змґн, кожна з Яких потребу№ фундаментального перетвореннЯ суспґльства. ’ако» трансформацґ» не досЯгти самим обХ№днаннЯм певно» кґлькостґ людей, Якґ вже змґнилисЯ; але ґсну№ звХЯзок мґж особистими змґнами та нашою здатнґстю будувати органґзацґйнґ, полґтичнґ й економґчнґ альтернативи, Якґ зможуть успґшно кинути виклик теперґшньому стану. Ћдин з видґв боротьби на особистому рґвнґ, до Якого долуча№тьсЯ все бґльше чоловґкґв Р це утвореннЯ чоловґчих груп вза№мно» психологґчно» пґдтримки. „еЯкґ групи зосереджуютьсЯ на розвитковґ самосвґдомостґ, але бґльшґсть наголошують на важливостґ того, щоб чоловґки говорили про сво» почуттЯ, сво» стосунки з ґншими чоловґками й жґнками та про будь-Якґ проблеми у сво№му життґ. §нодґ такґ групи зазнають критики з боку деЯких чоловґкґв-антисексистґв Як ще одне мґсце, щоб солґдаризуватисЯ проти жґнок. ‚ Якостґ альтернативи були запропонованґ групи, зосередженґ в першу чергу або на пґдтримцґ боротьби жґнок, або на безпосереднґй органґзацґ» антисексистських кампанґй серед чоловґкґв. –ґ занЯттЯ дуже важливґ, але важливим № й розвиток нових структур психологґчно» пґдтримки серед чоловґкґв. § цґ структури мусЯть виходити за межґ традицґйного розвитку самосвґдомостґ. ђозвиток самосвґдомостґ зазвичай зосереджу№тьсЯ на проЯвах пригнобленнЯ жґнок та на гнобительськґй поведґнцґ чоловґкґв. Ђле Як ми побачили, маскулґннґсть Р це дещо бґльше, нґж загальна сума форм гнобительсько» поведґнки. ‚она глибоко ґ пґдсвґдомо вбудована в структуру наших …го та ‘упер-…го; вона Р те, чим ми стали. “свґдомленнЯ власно» гнобительсько» поведґнки Р це важливо, але дуже часто воно призводить лише до почуттЯ провини за те, що ти чоловґк. Џровина Р посутньо консервативна емоцґЯ ґ сама по собґ не дуже корисна длЯ впровадженнЯ змґн. ЏочуттЯ невпевненостґ ґ провини не змґню№ людей ґ не надиха№ ґнших на змґни. ‡рештою, саме невпевненґсть у власному статусґ Як чоловґка вґдґграла важливу роль в ґндивґдуальному набуттґ маскулґнностґ та в чоловґчому насильствґ. Џотрґбно пропагувати особисту силу та почуттЯ безпеки, Якґ необхґднґ, щоб чоловґки зважились на серйознґшґ змґни в собґ та на те, щоб боротисЯ з сексизмом ґ гетеросексизмом у суспґльствґ в цґлому. ѓрупи психологґчно» пґдтримки зазвичай дозволЯють чоловґкам говорити про сво» почуттЯ, про те, Як нам теж зашкодило зростаннЯ в суспґльствґ ґз доданою репресґ№ю ґ Як ми, в свою чергу, ґнодґ поводимосЯ гнобительськи. Њи почина№мо бачити звХЯзки мґж болючими переживаннЯми ґ розчаруваннЯми в нашому життґ та вґдповґдними формами гнобительсько» поведґнки. џк зазнача№ ейла ђоуботем, ТдослґдженнЯ внутрґшнґх територґй свґдомостґ № длЯ нас полґтичною необхґднґстюУ.46 ‘пґлкуваннЯ серед чоловґкґв Р великий крок, але вґн все ще не виходить за прийнЯтнґ межґ того, що чоловґки люблЯть вважати рацґональною поведґнкою. ѓлибокґ барХ№ри та страхи залишаютьсЯ навґть тодґ, коли ми почина№мо »х усвґдомлювати. —оловґки мають заохочувати не лише спґлкуваннЯ, а й безпосередн№ вираженнЯ емоцґй Р смутку, злостґ, гнґву, болю, любовґ Р в цих групах, а також фґзичну близькґсть, Яка блоку№тьсЯ стримуваннЯм пасивних цґлей, соцґальними заборонами ґ нашими власними ‘упер-…го ґ почуттЯм того, що № правильним. ’аке випусканнЯ емоцґй несе багато функцґй ґ наслґдкґв: Як всґ форми емоцґйно» та фґзично» розрЯдки, воно зменшу№ напругу в людинґ та знижу№ ймовґрнґсть спонтанного виходу цих емоцґй через насильство, спрЯмоване назовнґ або всередину. Ђле це вираженнЯ емоцґй Р не кґнцева мета, в цьому контекстґ це засґб длЯ досЯгненнЯ мети. ‘тримуваннЯ емоцґй, повХЯзаних ґз почуттЯми образи й болю, слугу№ таким собґ кле№м, Який дозволЯ№ ґ далґ триматисЯ отґй початковґй репресґ». …моцґйна розрЯдка в обставинах пґдтримки та доброзичливостґ допомага№ зруйнувати структури …го, Якґ вимагають вґд нас поводитись за прописаними сценарґЯми, сповненими фобґй, пригнобленнЯ та додано» агресґ». ‚ Якґйсь мґрґ вона розхиту№ репресивнґ структури ґ да№ змогу поглЯнути на себе ґ сво№ минуле з нового боку. Ђле Якщо цЯ емоцґйна розрЯдка вґдбува№тьсЯ ґзольовано або за рахунок жертви, Яка нґчого не пґдозрю№, це лише змґцню№ почуттЯ безсиллЯ, вґдсутностґ контролю, або виклика№ потребу навХЯзливо контролювати ґнших. ‹ише у ситуацґЯх, Якґ протистоЯть цим почуттЯм Р тобто з пґдтримкою, прихильнґстю та доброзичливґстю ґнших чоловґкґв, Якґ переживають подґбнґ почуттЯ, Р творитьсЯ фундамент длЯ змґн. ‡аохоченнЯ емоцґйно» розрЯдки та вґдкритого дґалогу мґж чоловґками також посилю№ почуттЯ безпеки, Яке ми вґдчува№мо, коли ми разом, ґ, в свою чергу, допомага№ нам впоратисЯ ґз навХЯзливим, нехай ґ несвґдомим, страхом перед ґншими чоловґками. –ей пґдсвґдомий страх ґ вґдсутнґсть безпеки переживають бґльшґсть гетеросексуальних чоловґкґв протЯгом усього свого життЯ. ‘ценарґ» длЯ гомосексуальних чоловґкґв ґнакшґ, але зростаннЯ та життЯ у гетеросексистськґй, патрґархатнґй культурґ породжують подґбнґ страхи, навґть Якщо реальнґсть дорослого життЯ тако» людини ґнакша. Љоли ти отриму№ш емоцґйну пґдтримку та увагу вґд групи чоловґкґв, це створю№ разючий контраст ґз переживаннЯми вґддаленостґ, настороженостґ, страху та зневажаннЯ з боку ґнших чоловґкґв. –ей контраст Р механґзм, Який створю№ умови длЯ подальшо» розрЯдки, емоцґйних змґн та зростаннЯ почуттЯ безпеки. ‡ахищенґсть навґть серед невелико» групи наших братґв да№ нам бґльше почуттЯ безпеки та сили серед чоловґкґв в цґлому. –е дозволЯ№ нам почуватисЯ впевненими ґ достатньо сильними, щоб боротисЯ ґз сексизмом ґ гомофобґ№ю в усґх »х проЯвах. Њожна сказати, це да№ кожному з нас можливґсть бути взґрцем сильного, могутнього чоловґка, Якому не потрґбно жорстоко поводитись ґз жґнками, з ґншими чоловґками, з самим собою. §, сподґваюсь, це хоч Якось допоможе кинути виклик гнґтючґй реальностґ патрґархатних, авторитарних, класових суспґльств. § саме змґни в наших життЯх, нерозривно повХЯзанґ зґ змґнами в суспґльствґ в цґлому, зруйнують трґаду чоловґчого насильства. ”ото з сторґнки https://whiteribbon.org.nz Љампанґ» бґло» стрґчки (глобального руху чоловґкґв з метою припинити насильство чоловґкґв проти жґнок) у Ќовґй ‡еландґ» Џђ€Њ§’Љ€ џ вдЯчний тим, хто прокоментував першґ чернетки цґ№» роботи, а саме мо№му батьковґ, Ќатану Љауфману, та ўеду ѓоровґцу. ’акож висловлюю вдЯчнґсть чоловґкам, з Якими Я працював у рґзних ситуацґЯх психологґчно» пґдтримки, ґ Якґ допомогли менґ глибше зрозумґти ґндивґдуальне набуттЯ насильства ґ маскулґнностґ. 1. Herbert Marcuse, Eros and Civilization (Boston: Beacon Press, 1975; New York: Vintage, 1962); Gad Horowitz, Repression (Toronto: University of Toronto Press, 1977). 2. Њудрґсть ”ройда частково полЯгала у визнаннґ того факту, що, хоча гендерована психологґЯ ґндивґда Р продукт зростаннЯ ґндивґда в соцґальних умовах, що еволюцґонують, в останньому аналґзґ тґло № субХ№ктом ґ обХ№ктом наших бажань. 3. Michele Barrett and Mary McIntosh, The Anti-Social Family (London: Verso/New Left Books, 1982), 107. 4. Susan Brownmiller, Against Our Will: Men, Women and Rape (New York: Bantam Books, 1976), 6. 5. Alice Echols, ТThe New Feminism of Yin and Yang,У в Ann Snitow et al, eds., Powers of Desire (New York: Monthly Review Press, 1983), 439-459, та Alice Echols, ТThe Taming of the Id: Feminist Sexual Politics, 1968-83,У в Carol Vance, ed., Pleasure and Danger (London: Routledge and Kegan Paul, 1984), 50-72. Ћбидвґ статтґ по сутґ однаковґ. 6. Aim? C?saire, Discourse on Colonialism (New York: Monthly Review Press, 1972), 21-22, вперше вийшла друком у 1955 роцґ у видавництвґ Editions Pr?sence Africaine. 7. C. Tunnard, The City of Man (New York: Scribner, 1953), 43. Quoted in N.O. Brown, Life against Death (Middletown, Conn.: Wesleyan University Press, 1959), 283. 8. –им пґдходом користу№тьсЯ, наприклад, ‘юзанна ‘тайнметц. ‚она каже, що соцґальнґ та економґчнґ умови на макрорґвнґ (такґ Як бґднґсть, безробґттЯ, вґдсутнґсть забезпеченнЯ нормальним житлом ґ прославленнЯ ґ прийнЯттЯ насильства) призводЯть до високого рґвнЯ злочинностґ у суспґльствґ та толеруваннЯ насильства, що, в свою чергу, призводить до агресґ» в сґмХ». „ив. »» Cycle of Violence (New York: Praeger, 1977), 30. 9. Juliet Mitchell, Psychoanalysis and Feminism (New York: Vintage, 1975), 362. 10. Joseph Conrad, Lord Jim (New York: Bantam Books, 1981), 146, вперше вийшла друком у 1900 роцґ. 11. Ќаприклад, переглЯньте книгу Њґшель Ѓарретт, що спонука№ до роздумґв, WomenХs Oppression Today (London: Verso/New Left Books, 1980), 10-19, 250-251. 12. Jessica Benjamin, ТAuthority and the Family Revisited; or, A World without Fathers?У New German Critique (Winter 1978), 35. 13. ’ам само, 40, можна прочитати стисле обговореннЯ Dialectic of Enlightenment Ђдорно ґ ѓоркгаймера. 14. Mary OХBrien, The Politics of Reproduction (London: Routledge and Kegan Paul, 1981), 54-55. 15. Simone de Beauvoir, The Second Sex (New York: Vintage, 1974), 162; вперше вийшла друком у 1949 р. „оротґ „ґннерштайн дотриму№тьсЯ подґбних поглЯдґв на питаннЯ, але вґдповґдно до ґде» »» книжки вважа№ дґтей, Яких виховала мати, джерелом цих неоднозначних почуттґв до жґнок. Ѓґльше ґнформацґ»: Dorothy Dinnerstein, The Mermaid and the Minotaur (New York: Harper and Row, 1976), особливо 109-110. 16. Sidney Jourard, ТSome Lethal Aspects of the Male Role,У у Joseph H. Pleck and Jack Sawyer, eds., Men and Masculinity (Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall, 1974), 21-29. 17. Bertold Brecht, Threepenny Novel, trans. Desmond I. Vesey (Harmondsworth, U.K.: Penguin, 1965), 282. 18. Marcuse, в цитованґй працґ, та Horowitz, op.cit. 19. Barrett and McIntosh, в цитованґй працґ, 29. 20. –е правда не лише тому, що соцґоекономґчна система створю№ вґдповґднґ форми сґмХ», але й тому, що, в свою чергу, цЯ сґмейна структура вґдґгра№ важливу роль у формуваннґ ґдеологґ» суспґльства. ‡а словами Ѓарретт ґ Њакґнтош, у нашому суспґльствґ сґмейна перспектива ґ сґмейна ґдеологґЯ мають Табсолютно гегемонний статусУ у суспґльствґ в цґлому. Ђ мґж формою сґмХ» та органґзацґ№ю виробництва ґ наймано» працґ вґдбува№тьсЯ дґалектична вза№модґЯ (ibid., 78, 130). 21. De Beauvoir, в цитованґй працґ та в ґнших джерелах. 22. Sigmund Freud, Civilization and Its Discontents (New York: W.W. Norton, 1962), 70, 72. 23. Gayle Rubin, ТThe Traffic in Women: Notes on the ФPolitical EconomyХ of Sex,У в Rayna R. Reiter, ed., Toward an Anthropology of Women (New York: Monthly Review Press, 1975), 157-210. 24. Ken Kesey, Sometimes a Great Notion (New York: Bantam, 1965), 115. (–е моторошно нагаду№ твердженнЯ ‘вЯтого Ђвгустина: ТЉожен мґй подих Р грґхУ. –итата в Horowitz, op.cit., 211.) 25. De Beauvoir, op.cit., 367. 26. Paul Willis, Learning to Labor (New York: Columbia University Press, 1981), 150. ’акож у Stan Gray, ТSharing the Shop Floor,У в M. Kaufman, ed., Beyond Patriarchy (Toronto: Oxford University Press, 1987). 27. Andrew Tolson, The Limits of Masculinity (London: Tavistock, 1977), 25. 28. Simone de Beauvoir, in the Nouvel Observateur, Mar. 1, 1976. Quoted in Diana E.H. Russell and Nicole Van de Ven, eds., Crimes against Women (Millbrae, Calif.: Les Femmes, 1976), xiv. 29. ‘еред джерел про чоловґче насильство, Якґ кориснґ, однак часом проблематичнґ, можна назвати такґ: Lenore E. Walker, The Battered Woman (New York: Harper Colophon, 1980); Russell and Van de Ven в цитованґй працґ; Judith Lewis Herman, Father-Daughter Incest (Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1981); Suzanne K. Steinmetz, The Cycle of Violence (New York: Praeger, 1977); Sylvia Levine and Joseph Koenig, Why Men Rape (Toronto: Macmillan, 1980); Susan Brownmiller, в цитованґй працґ; Connie Guberman and Margie Wolfe, eds., No Safe Place (Toronto: WomenХs Press, 1985). 30. Levine and Koenig, в цитованґй працґ, 28, 42, 56, 72. 31. Meg Luxton, More Than a Labour of Love (Toronto: WomenХs Press, 1980), 66. 32. Margaret M. Milloran, ТThe Sound of Silence Breaking: Toward a Metatheory of Wife AbuseУ (M.A. thesis, McMaster University, 1981), 148. 33. Barrett and McIntosh, в цитованґй працґ, 23. 34. ‡вичайно, до домашнього насильства вдаютьсЯ не лише чоловґки. “ ‘получених татах вбивства в родинґ скоюють приблизно однаковґ кґлькостґ чоловґкґв ґ жґнок. “ 1975 роцґ 8% вбивств вчинили чоловґки проти дружин, а 7,8% Р дружини проти чоловґкґв. Ћднак цґ цифри не показують ланцюжок насильства, тобто той факт, що бґльшґсть цих жґнок робили це у вґдповґдь на побиттЯ з боку чоловґкґв. (Steinmetz, в цитованґй працґ, 90) Џодґбним чином, вербальне та фґзичне насильство над дґтьми чинЯть однаковою мґрою ґ жґнки, й чоловґки. ‹ише у випадку ґнцесту в чоловґкґв майже повна монополґЯ. Ћцґнки дуже рґзнЯтьсЯ, але вґд кожно» пХЯто» до кожно» третьо» дґвчинки проходЯть через Якийсь сексуальний контакт ґз дорослим чоловґком, у бґльшостґ випадкґв батьком, вґтчимом, ґншим родичем або вчителем. (Herman, в цитованґй працґ, 12 and passim.) 35. Luxton, в цитованґй працґ, 65. 36. –е вґдзначив §.”. ‘тоун у статтґ 1972 року про ‚Х№тнамську вґйну. Ќа брифґнгу щодо посиленнЯ американського бомбуваннЯ на пґвночґ офґцґйний Џентагон порґвнЯв стратегґю ‘Ђ з двома хлопчиками, Якґ бХютьсЯ: Тџкщо один хлопчик залама№ руку ґншому, вґн може добитисЯ вґд супротивника чого завгодно, Якщо збґльшуватиме тиск рґзкими, болючими ривками ґ покаже, що готовий зламати противниковґ рукуУ. (ТMachismo in Washington,У передруковано у Pleck and Sawyer, в цитованґй працґ, 131). •оча серед жертв вґйни № ґ жґнки, Я включаю вґйну в категорґю насильства проти чоловґкґв, бо тут Я говорю про солдатґв, Якґ загинули на полґ бою. 37. –е справедливо ґ щодо маскулґнностґ Як органґзацґ», ґ щодо маскулґнностґ окремого чоловґка. ѓомосексуальнґ чоловґки певною мґрою дотримуютьсЯ маскулґнно» норми, Яка пригноблю№ »х самих, просто через те, що вони виросли та живуть у переважно гетеросексуальному суспґльствґ ґз чоловґчим пануваннЯм. 38. Horowitz, в цитованґй працґ, 99. 39. –е формулюваннЯ вперше запропонував —арлґ Љрейнер на семґнарґ з чоловґчо» психологґчно» пґдтримки у 1982 роцґ. 40. D.H. Lawrence, Women in Love (Harmondsworth, U.K.: Penguin, 1960), 304-305; вперше вийшла друком у 1921 роцґ. 41. Otto Fenichel, The Psychoanalytic Theory of Neurosis (New York: Norton, 1945), 212. 42. Emmanuel Reynaud, Holy Virility, trans. Ros Schwartz (London: Pluto Press, 1983), 41-42. 43. Gabriel Garc?a M?rquez, Autumn of the Patriarch, trans. Gregory Rabassa (Harmondsworth, U.K.: Penguin, 1972), 111; вперше вийшла друком у 1967 роцґ. 44. Barrett, в цитованґй працґ, 254-255. ‚ґллґс розглЯда№ питаннЯ приблизно в такому ж ключґ в сво№му описґ розвитку чоловґкґв робочого класу. ‚ґн каже, що патрґархат Тдопомага№ забезпечити справжнґ людськґ та культурнґ умови, Якґ Й насправдґ дозволЯють Тз власно» волґУ брати на себе другорЯднґ ролґ в лґберальнґй демократґ»У (Willis, в цитованґй працґ, 151). Ђле, в свою чергу, пґдтримуючи розкол робочого класу, це змґцню№ перешкоди на шлЯху змґн. џк зазначалось у статтґ у Shrew на початку 1970-х рокґв, ТтенденцґЯ працґвникґв-чоловґкґв вважати себе в першу чергу чоловґками (тобто сильними), а не робґтниками (тобто представниками пригноблено» групи) створю№ фальшиве почуттЯ привґлею та влади та ґдентифґкацґю зґ свґтом чоловґкґв, включно ґз начальникомУ. Kathy McAfee and Myrna Wood, ТBread and Roses,У процитовано у Sheila Rowbotham, WomanХs Consciousness, MenХs World (Harmondsworth, U.K.: Penguin, 1973). 45. ™об прочитати роздуми про суспґльства без додано» репресґ», особливо у вґдповґдностґ до Њарксово» теорґ» комунґзму, дивґтьсЯ Horowitz, в цитованґй працґ, особливо роздґл 7, а також Marcuse, в цитованґй працґ, особливо роздґли 7, 10 та 11. 46. Rowbotham, в цитованґй працґ, 36. 47. Ћчевидно, що, хоча Я застосував фройдистський аналґз несвґдомого та механґзмґв репресґ», цґ спостереженнЯ щодо терапевтичного процесу (в сенсґ психотерапґ») Р особливо стосовно важливостґ доброзичливого оточеннЯ, стосункґв у групґ вза№мопґдтримки, емоцґйно» розрЯдки та концепцґ» суперечностґ Р були створенґ на основґ форм вза№модопомоги, а особливо переоцґнного консультуваннЯ. Ђле на вґдмґну вґд останнього, Я не вважаю, що будь-хто з нас може вґдпустити весь наш бґль, смуток та гнґв ґ вґдкрити головну частину свого Я, головним чином, тому що наше ТЯУ творитьсЯ через процес розчаруваннЯ, образи та репресґ». џ радше переконаний, що може вґдбутисЯ певне реформуваннЯ нашого …го, Яке дозволить нам повнґше визнати ґ прийнЯти низку потреб ґ бажань, що в свою чергу зменшу№ форми поведґнки, Якґ пригноблюють ґнших ґ руйнують нас самих. Ѓґльше того, даючи нам глибше усвґдомленнЯ власних почуттґв ґ шлЯхи емоцґйно» розрЯдки та звґльнюючи загаченґ джерела енергґ», цґ змґни дозволЯють нам успґшнґше змґнювати свґт. 1 Ђнглґйською цЯ фраза ма№ значеннЯ ТпроЯвлЯти мужнґстьУ, також ґсну№ багато похґдних фраз з подґбною лексикою ґ вґдповґдним значеннЯм Р прим. пер. --------------- ---------------------------------------- --------------- ----------------------------------------