Ќауковицґ Ђнна ‹игґна Зџкщо жґнки не поступаютьсЯ чоловґкам, чому вони нґчого не створили? Џригадайте генґальних учених, фґлософґв, письменникґв Р ґ ви пригада№те чоловґчґ ґменаИ. –Я теза Р рефрен до пґсеньки про ґнтелектуальну ґ творчу неспроможнґсть жґнки, ґ пґснЯ незмґнно звучить уже багато столґть. §деЯ жґночо» бездарностґ експлуату№тьсЯ бодай не в кожнґй дискусґ» довкола рґвноправХЯ. ‚она № традицґйним аргументом на користь того, що жґнка вґд народженнЯ гґрша та слабша, а нерґвнґсть статей природна та неуникна. З‹ише пґвдесЯтка чоловґкґв вартґ того, щоб »х друкували. § жодна жґнкаИ, Р звучить аналогґчна думка у варґацґ» ’.-‘. …лґота [10] ‡розумґлою реакцґ№ю на такґ закиди № бажаннЯ знайти стґльки успґшних жґнок, скґльки взагалґ можливо, скласти детальний список ґ кинути ним в опонента. ‚ласне з цього й почаласЯ фемґнґстська боротьба за поверненнЯ жґнкам »хньо» ґсторґ» та включеннЯ нових або забутих ґмен до перелґку визначних особистостей. “ 1858 р., наприклад, у журналґ The Westminster Review вийшла друком статтЯ, присвЯчена художницЯм. “же на початку •• ст. „ж. ‡ам вида№ книгу З†ґнки наукиИ (ЗWoman in scienceИ, 1913). ’акґ ґнґцґативи мали справдґ велике значеннЯ. ”емґнґзм •• столґттЯ розглЯдав жґночу унґкальнґсть, »» несхожґсть ґз чоловґком, порушував питаннЯ особисто» автономностґ та свободи, шукав шлЯхи длЯ »хньо» реалґзацґ». –е був фемґнґзм вґдмґнностей. ЏросвґтЯнки та культурнґ дґЯчки руйнували завґсу невидимостґ довкола жґнок, що робили карХ№ру в науцґ й мистецтвґ. Ќедооцґненґ та забутґ доробки переосмислювали, твори малЯрства та красного письменства розглЯдали крґзь призму унґкального жґночого досвґду (по сутґ, до них почали прикладати дещо ґнакшу мґрку, анґж до чоловґчих доробкґв). Ќа запитаннЯ про кґлькґсть художниць рґвнЯ ‚ан ѓога та дґЯчок науки рґвнЯ Ђйнштайна фемґнґстки друго» хвилґ впевнено вґдповґдали: З’аких багатоИ. Ћднак реагуючи на цей хрестоматґйний закид таким чином, ми прийма№мо правила навХЯзано» гри. ‡апитаннЯ З—ому нема№ генґальних жґнок?И не № спробою налагодити дґалог, бо вже мґстить вґдповґдь. ‚оно риторичне. ђеагуючи на нього в очґкуваний спосґб, ми не заперечу№мо патрґархальну риторику, що № першоджерелом таких запитань, а пґдживлю№мо »». Њи дивимосЯ на Зжґночу проблемуИ очима привґлейованого владного класу, чоловґчими очима. Ђле, Як казала ‹ґнда Ќохлґн, Зжґноча проблемаИ № суто чоловґчим винаходом (так само Як З№врейська проблемаИ № витвором нацистґв) [11]. ‘правжньою проблемою № сутнґсть наших соцґальних ґнститутґв та штучно культивованих моделей мисленнЯ ґ поведґнки. Ѓез урахуваннЯ цього факту навґть найдовший список винЯтково обдарованих жґнок загубитьсЯ серед чоловґчих досЯгнень. Џочнґмо ставити власнґ запитаннЯ: З™о нашкодило жґночґй самореалґзацґ» найбґльше?И. 1. Њґф про Зжґноче призначеннЯИ. (§люстрацґЯ з книги Љ. Љовтґ З†ґнки вґкторґансько» Ђнглґ»И) ЏротЯгом тисЯч рокґв №диним соцґально прийнЯтним способом жґночо» самореалґзацґ» були замґжжЯ та материнство. ‚ґдповґдно до цього вґдбувалосЯ становленнЯ жґнки Як особистостґ. Ћрґ№нтуючись на майбутнґй шлюб доньки, батьки придґлЯли менше уваги »» ґнтелектуальному розвитку, вона мала гґршу освґту, нґж ровесники-чоловґки. Џро високий професґйний рґвень у такому випадку взагалґ не йшлосЯ. З‡ачароване коло замкнулосЯ: тепер до шлюбу »» спонука№ комплекс меншовартостґ. „лЯ бґльшостґ трудЯщих нинґ працЯ С тЯжке Ярмо. „лЯ жґнки аж надто: »» зусиллЯ не компенсуютьсЯ здобуттЯм громадЯнсько» гґдностґ, морально» свободи, економґчно» незалежностґ. –ґлком природно, що трудЯщґ жґнки нерґдко вбачають у правґ на працю лише обов'Язок, Якого можна позбутисЯ завдЯки замґжжюИ, Р пише з цього приводу ‘имона де Ѓовуар [1, 83]. (§люстрацґЯ з книги Љ. Љовтґ З†ґнки вґкторґансько» Ђнглґ»И) “ патрґархальному суспґльствґ жґнка обира№ шлЯх вґдповґдно до того, Якою »» хоче бачити чоловґк. †ґноче ґснуваннЯ Р це ЗбуттЯ-заради-чоловґкаИ. ™онайменше бажаннЯ вґдґйти вґд суспґльних приписґв активно висмґюють чи перетинають, ототожнюючи його з браком соцґально» гґдностґ. ‡амґжжЯ та материнство так довго були №диною прийнЯтною карХ№рою, що й у добу емансипацґ» жґнку переслґду№ привид традицґ», силуючи »» ґдентичнґсть образом Зґстинно» фемґнностґИ. (§люстрацґЯ з книги Љ. Љовтґ З†ґнки вґкторґансько» Ђнглґ»И) 2. ‡в'Язок поколґнь, середовище й оточеннЯ ’ривалий час звичай передавати знаннЯ та ремесло вґд батька до сина був традицґйним ґ самоочевидним. “ такий спосґб зХЯвлЯлисЯ династґ» теслЯрґв, рибалок, художникґв ґ науковцґв. Ќаприклад, ґз родини Ѓернуллґ протЯгом столґттЯ вийшли аж девХЯтеро знаменитих математикґв ґ фґзикґв. Ќавґть Якщо син не переймав батькґвського занЯттЯ, освґчене середовище все одно так чи ґнакше визначало його подальшу карХ№ру. „о тґ№»-таки династґ» Ѓернуллґ належали видатнґ ґсторики, архґтектори та мистецтвознавцґ. „ґвчата, що росли в аналогґчному середовищґ, могли здобути з ґнґцґативи батька чи братґв блискучу домашню освґту, однак не мали змоги адекватно »» застосувати. †ґноча освґта навґть не мислиласЯ Як плацдарм длЯ карХ№ри. є» розглЯдали Як атрибут, такий собґ бонус, що допоможе розважити чоловґкґв ґ збґльшить шанси на вдале замґжжЯ. Џрецґнь, такґ поглЯди тривалий час вважали лґберальними та прогресивними. “ бґльшостґ випадкґв про освґту (навґть ґз такою метою) не йшлосЯ взагалґ. †ґнка розвиваласЯ, маючи за взґрець матґр, Яка зазвичай була носґйкою традицґйно» ролґ. ‘имона де Ѓовуар пише про це так: З•лопчик усвґдомлю№ батькґвське верховенство через почуттЯ суперництва, тодґ Як дґвчинка сприйма№ його з безсилим захопленнЯмИ [1, 137]. ‡наннЯ та вмґннЯ не передавали вґд батька до дочки. Ћсвґта мислиласЯ Як неприпустима втрата жґночностґ. ѓодґ уЯвити ситуацґю, припустґмо, столґтньо» давностґ, Якщо стереотип про бґологґчну безплґднґсть вчено» жґнки ґсну№ досґ. ‘амореалґзацґЯ в науцґ поставала в такому контекстґ практично недосЯжною. (§люстрацґЯ з книги Љ. Љовтґ З†ґнки вґкторґансько» Ђнглґ»И) 3. Њґф про чоловґка-творцЯ •оча ґдеЯ богонатхненного творцЯ асоцґю№тьсЯ радше з епохою романтизму (кґнець •VIII Р початок XIX ст.), так чи ґнакше вона ґснувала завжди. ‚иразне визначеннЯ цього феномену сформулювала ‹ґнда Ќохлґн [11]. З‚еликий •удожник, Рпише дослґдницЯ, Р неповторний, божественний, описаний у сотнЯх монографґй, Р ґз народженнЯ несе в душґ Якусь загадкову сутнґсть, що зветьсЯ ѓенґальнґсть або ’алант, що вона, нґби вбивство, колись вилґзе назовнґ, хай там Якґ обставини »й перешкоджаютьИ. Ќатомґсть жґнка поста№ Як ґстота ґманентна, приземлена та вкорґнена у фґзичне. ‚она, Як писав Љ. ‹евґ-‘тросс, № лише символом свого потомства. †ґнка увґчню№ плотське ґснуваннЯ чоловґка, завжди лишаючись лише годувальницею, а не творцем. Ѓрак Збожественно» сутностґИ не лише позбавлЯ№ жґнку субХ№ктностґ, Яка могла б реалґзуватисЯ в ґнтелектуальнґй працґ та твореннґ нового, вґн перетворю№ »» на рґч. ёдиною соцґально прийнЯтною жґночою роботою столґттЯми була хатнЯ працЯ Р одноманґтна ґ примґтивна. —оловґк натомґсть ґз найдавнґших часґв мисливсЯ Як пґдкорювач ґ винахґдник, котрий щоднЯ випробовував себе, здобуваючи »жу, створював зброю ґ транспорт. З‚ґн творив: виходЯчи за межґ сьогоденнЯ, вґдкривав майбутн№. Ћсь чому рибальство та полюваннЯ вважали за свЯщеннодґйство. ЏоверненнЯ зґ здобиччю перетворювалосЯ на свЯто й трґумф, у Яких чоловґк усвґдомлював свою людську природу. –ю ж гордґсть вґн вґдчува№ ще й сьогоднґ, збудувавши греблю, хмарочос, атомний реактор. ‚ґн працював не лише длЯ того, щоб зберегти ґснуюче, Р чоловґк змусив свґт розсунути кордони, заклав пґдвалини нового майбуттЯИ, Р пише ‘имона де Ѓовуар [1, 45]. †ґнка натомґсть лишаласЯ у вґчному ЗсьогоднґИ Р плекала Здомашнґй затишокИ та грузла у навХЯзаних свґтоглЯдних примґтивах. Ћбмежена ґде№ю бґологґчного вґдтвореннЯ (продовженнЯ роду), що мислиласЯ Як №дина вартґсна мета, жґнка столґттЯми не брала участґ в перетвореннґ, котре № ґстинним рушґ№м еволюцґ» та прогресу. 4. Џолґтика освґтнґх ґ наукових ґнститутґв. ‡ростаннЯ рґвнЯ освґти серед чоловґкґв майже не вплинуло на давно сформований комплекс уЯвлень про жґнку та »» призначеннЯ. ‚ епоху середньовґччЯ самоочевидною вважаласЯ теза, що жґнка не здатна аналґзувати ґ мислити самостґйно Р лише вґдтворювати чужґ думки. ‚ґдтвореннЯ остаточно стало константою у формулґ жґночо» сутностґ. џк наслґдок, освґта здаваласЯ процесом марним ґ недоречним. Њова про навчаннЯ йшла лише у звХЯзку з тим, що може знадобитисЯ у подружньому життґ чи вихованнґ дґтей. ЋбовХЯзкову початкову освґту здобували лише черницґ Р аби мати змогу читати духовну лґтературу. „лЯ жґнки, котра не змогла або не захотґла вийти замґж, постриг був №диним соцґально прийнЯтним способом самореалґзацґ». „алґ ви помґтите, що талановитґ та освґченґ жґнки цґ№» епохи досить часто були саме послушницЯми. ‘ередньовґччЯ змґнив ђенесанс, а згодом Џросвґтництво, ґ хоча питаннЯ жґночо» освґти все частґше ставало предметом дискусґ», де факто змґн майже не вґдбувалосЯ. ‡могу навчатисЯ молодґ жґнки мали лише в заможних родинах ґз прогресивними (Як на той час) поглЯдами. ђуссо писав про це так: З‚сЯка освґта жґнки ма№ бути узгоджена з чоловґком. †ґнка створена, щоб поступатисЯ чоловґковґ й терпґти його несправедливґстьИ [6]. Ќосґ» привґле»в нґколи не розлучаютьсЯ з ними з власно» волґ. „оступнґсть освґти й науки стала результатом кґлькасотлґтньо» боротьби, до Яко» бралисЯ громадськґ дґЯчки та письменницґ. ‘илами небагатьох змґнювавсЯ свґт. „обираючи длЯ розвґдки геро»нь та ґсторґ» »хнґх шукань, Я не мала на метґ спростувати мґф жґночо» вторинностґ та посередностґ. „искурс, що продуку№ цґ судженнЯ, взагалґ не вартий того, аби вступати з ним у дискусґю. Ћднак кожна з геро»нь зробила бґльш нґж достатньо, щоб про »» внесок не забували. §сторґЯ жґнок-науковцґв Р це не просто ґсторґЯ досЯгнень. –е ґсторґЯ спротиву та боротьби, ґсторґЯ, що ґсну№ Знезважаючи наИ. ‚ґдтак розвґдка, присвЯчена геро»нЯм науки, № даниною »хнґм силґ ґ таланту. Њатематика ЊарґЯ ўаетана Ђнь№зґ (1718 Р1799 рр.) ЗЃула першою в ґсторґ» професоркою математикиИ ЊарґЯ Ђнь№зґ народиласЯ в заможнґй сґмХ» мґланського купцЯ та була двадцЯть першою Р найстаршою Р з його дґтей. ђенесансний тип мисленнЯ поступавсЯ мґсцем просвґтницькому, але наукова спґльнота все ще опираласЯ залученню жґнок. Њатематика лишаласЯ длЯ ґталґйок досить ЗсумнґвнимИ зацґкавленнЯм. „лЯ Њарґ» щасливим випадком стало честолюбство батька, що любив хизуватисЯ досЯгненнЯми дґтей ґ забезпечив доньку перепусткою до свґту науки. „ґвчина мала неабиЯкий хист до мов: вґльно володґла кґлькома давнґми, №вропейськими та схґдними. ‚зЯвши участь в одному з модних на той час публґчних диспутґв, вона, двадцЯтирґчна, захистила 191 фґлософську тезу. “ той самий рґк побачила свґт перша наукова працЯ Њарґ» Ђнь№зґ Р З”ґлософськґ розмислиИ. Џрагнучи хоч Яко»сь свободи, дґвчина знайшла вихґд у тому, щоб прийнЯти постриг, однак батько вбачав у цьому спробу карХ№рного самогубства ґ не дав згоди. ЊарґЯ почала серйозно займатисЯ математикою ґ за десЯть рокґв оприлюднила працю ЗЋснови аналґзуИ. Љнига стала першим системним викладом усґ№» математики •V§§-XV§§§ ст., ґ зробила вчену всесвґтньо вґдомою. §нодґ успґх був джерелом прикрощґв. “вагу гострих на Язик колег привернула названа ґменем Њарґ» геометрична крива. ’ермґн Зla versieraИ ґталґйською спґвзвучний зґ словом ЗвґдьмаИ, що стало предметом безлґчґ недоречних ґ передбачуваних дотепґв. “ 1790 р. вчена першою в ґсторґ» дґста№ званнЯ професорки математики Ѓолонського унґверситету, однак бути викладачкою де факто »й не дозволили. ЏґслЯ смертґ батька ЊарґЯ Ђнь№зґ присвЯчу№ себе благочинностґ та створю№ притулок длЯ лґтнґх людей, назавжди облишивши науку. ‘офґ †ермен (1776 Р 1831 рр.) З—ерез свою стать ґ нашґ забобони жґнка натраплЯ№ на значно серйознґшґ перешкоди, нґж чоловґк, осЯгаючи складнґ науковґ проблеми. Ђле коли вона дола№ цґ бар'№ри ґ проника№ в та№мницґ свґтобудови, то без сумнґву виЯвлЯ№ шлЯхетну смґливґсть, винЯтковий талант ґ найвищу генґальнґстьИ Љ. ѓаусс. ‘офґ †ермен народиласЯ у сґмХ» освґченого паризького буржуа, захопленого революцґйними ґдеЯми. ‘емилґтнґй дочцґ батько придґлЯв значно менше уваги, нґж полґтицґ й торгґвлґ, тож ‘офґ рано звикла бути наодинцґ з собою та книгами. ‡аймаючись математикою, вона активно опираласЯ незадоволенню родини, що вважала це невдалим зацґкавленнЯм длЯ дґвчини. “ щойно заснованґй Џолґтехнґчнґй школґ девХЯтнадцЯтирґчна ‘офґ дґстала конспекти з точних наук, що »х викладали †озеф ла ѓранж ґ Ђнтуан ”уркруа. Ѓажаючи випробувати себе, †ермен написала твґр за темою одного з курсґв та пґдписаласЯ ґменем колишнього студента Ђнтуана ‹еблана. ’екст оцґнили високо, однак про його справжню авторку дґзналисЯ значно пґзнґше. ‘офґ була ґзольована вґд науково» спґльноти, а »» освґта була безсистемною та непослґдовною. Ћдним ґз перших вчених, чи» пґдтримку та заохоченнЯ вона дґстала, був викладач аналґзу †озеф ла ѓранж. †ермен досить швидко опанувала складнґ математичнґ методи, викладенґ в ЗЂрифметичних дослґдженнЯхИ Љарла ѓаусса. ‡ахоплена працею, вона почала листуватисЯ з автором, послуговуючись уже звичним псевдонґмом мсь№ ‹еблана. Ќґмецький математик високо оцґнив »» мґркуваннЯ щодо теореми ”ерма. Џґзнґше вґн, уже знаючи, що спґлку№тьсЯ з жґнкою, висловив захопленнЯ »» ЗшлЯхетною смґливґстю, винЯтковим талантом ґ генґальнґстюИ1. “ 1808 р. ‘офґ †ермен написала працю про коливаннЯ тонких пластинок й одержала премґю Ђкадемґ» наук. ‚она також стала першою жґнкою, що здобула право брати участь у засґданнЯх Џаризько» Ђкадемґ» наук. ‚ґдновивши роботу з теорґ№ю чисел, вчена довела ЗЏерший випадокИ теореми ”ерма (просте число ‘офґ †ермен Р це таке просте число p, за Якого число 2p + 1 також № простим). ‡а рекомендацґ№ю Љарла ѓаусса ѓеттингенський унґверситет присвою№ ‘офґ званнЯ почесно» докторки, однак вона не встига№ його дґстати. ‘офґЯ ‚асилґвна Љовалевська (Љорвин-Љруковська) (1850 Р1891 рр.) ЗЊи так сильно захоплювалисЯ новими ґдеЯми, що поставали перед нами, ми так глибоко були переконанґ, що нинґшнґй стан суспґльства не може довго тривати, ми вже бачили в найближчому майбутньому прихґд нового часу, часу свободи та загально» освґченостґ, ми мрґЯли про цей час, ми були глибоко переконанґ, що вґн швидко настане! § нам була неймовґрно при№мна думка, що вже ми живемо спґльним життЯм ґз цим часомИ ‘. Љовалевська. ‘офґЯ Љовалевська народиласЯ у московськґй дворЯнськґй сґмХ» та здобула, за вґдсутностґ альтернатив, домашню освґту. Ќа винЯтковґ математичнґ здґбностґ дґвчини першим звернув увагу Њикола ’иртов Р професор фґзики ґ близький друг родини Љовалевських. З‚она стане новим ЏаскалемИ, Р закликав вґн батькґв ‘офґ» пґдтримати »» подальшу освґту. Ћднак ‚. Љорвин-Љруковський не дав дозволу на навчаннЯ доньки за кордоном. ‘офґЯ не примириласЯ з цим рґшеннЯм й уклала фґктивний шлюб ґз молодим геологом ‚олодимиром Љовалевським. “ 1869 роцґ вона вступа№ до ѓайдельберзького унґверситету та завершу№ освґту в унґверситетґ Ѓерлґна. “ двадцЯть чотири роки ‘офґЯ Љовалевська ста№ першою в свґтґ докторкою математики з реальним правом викладаннЯ. ‡годом вона здобува№ мґсце професорки у ‘токгольмському унґверситетґ, де виклада№ спершу нґмецькою, а згодом ґ шведською. ”еномен ‘офґ» Љовалевсько» Р це не лише винЯтковґ досЯгненнЯ в теорґ» диференцґйних рґвнЯнь ґ математично» фґзики. ‚она робить велику науку приступнґшою длЯ тих, що перед ними столґттЯми були зачиненґ всґ дверґ. ‡наковим длЯ освґчених жґнок ‘хґдно» ёвропи ста№ членство ‘офґ» в Џетербурзькґй Ђкадемґ» наук. ‚она знову ста№ першою в ґсторґ» та надиха№ ґнших талановитих учених на працю та боротьбу. ЂмалґЯ …ммґ Ќьотер (1882 Р 1935 рр.) ЗЙтеорґЯ ґдеалґв в усьому багатствґ »» ґдей ґ фактґв, теорґЯ, що мала такий величезний вплив на сучасну математику, була створена …ммґ ЌьотерИ. Џ. Ђлександров. ЂмалґЯ Ќьотер народиласЯ в нґмецькому мґстґ …рлан¶ен у заможнґй купецькґй родинґ. є» батько Њакс Ќьотер займавсЯ алгебра»чною геометрґ№ю та мав значний авторитет серед науково» спґльноти. Ћднак математика привернула увагу …ммґ не одразу. “ вґсґмнадцЯть вона вґльно володґла англґйською ґ французькою та, успґшно склавши необхґдний ґспит, здобула право викладати в жґночих школах. Ђле вчителювати Ќьотер не пґшла ґ стала натомґсть вґльною слухачкою …рлан¶енського унґверситету (жґнки все ще не мали права бути студентками). ‡а чотири роки вона домогласЯ офґцґйного зарахуваннЯ та стала ученицею вґдомого математика ЏаулЯ ўордона. Џґд його керґвництвом ЂмалґЯ захистила дисертацґю з теорґ» ґнварґантґв. Џґд впливом всесвґтнього лґдера математикґв „евґда ўґлберта вчена пише низку статей з абстрактно» алгебри. ‘аме в цґй науковґй галузґ вона пґзнґше зробить найбґльш революцґйнґ вґдкриттЯ. “ 1915 р. Ђмалґю запрошують на посаду приват-доцента в ўьоттингенський унґверситет. §з цим повХЯзаний обурливий, однак досить типовий длЯ початку столґттЯ випадок: професори-гуманґтаристи бойкотували ґдею допуску жґнки до унґверситетського ‘енату. „евґд ўґлберт озвучив ґз цього приводу хрестоматґйну фразу: З‘енат не лазнЯ, щоб не допускати туди жґнок!И. ‡годом ЂмалґЯ Ќьотер усе-таки ста№ професором. ‘аме з ¶ьоттингенським перґодом повХЯзанґ »» найвидатнґшґ досЯгненнЯ. ‚чена створю№ окремий напрЯмок абстрактно» алгебри, а термґни Змодуль ЌьотерИ, Зкґльце ЌьотерИ ґ теорема ‹аскера-Ќьотер стають базовими в цґй галузґ. Ђльберт Ђйнштайн назвав »» однґ№ю з найвизначнґших фґгур свґтово» науки. ”ґзика. ‹аура Ѓассґ (1711 Р 1778 рр.) З‹ише ви бачите ЊґнервуИ ‹аура Ѓассґ народиласЯ в сґмХ» заможного ґталґйського юриста та здобула приватну освґту. ЏротЯгом семи рокґв »» навчаннЯм займавсЯ ѓаетано ’акконґ Р унґверситетський викладач-природничник. “ двадцЯть один ‹аура обґйнЯла посаду професорки анатомґ» Ѓолонського унґверситету, а згодом »» обрали до Ђкадемґ» наук. Ѓассґ стала першою жґнкою епохи Џросвґтництва, Яка здобула офґцґйне право викладати у вищґй школґ. ‡амґжжЯ та материнство (‹аура народила дванадцЯтьох дґтей) не стали на завадґ професґйному розвитку. ‚чена не лише зберегла науковий авторитет, але й успґшно зробила карХ№ру у галузґ ньютонґвсько» фґзики. „вадцЯть вґсґм рокґв ‹аура викладала курс ґз цього предмету та написала близько тридцЯти наукових статей. ‚она також увґйшла до органґзовано» Џапою Ѓенедиктом X§V елґтно» вчено» групи, незважаючи на опґр учасникґв-чоловґкґв. ‹аура Ѓассґ зруйнувала безлґч мґзогґнних стереотипґв ґталґйсько» науково» спґльноти. Ќа зворотному боцґ бронзово» медалґ, подаровано» вченґй митцЯми Ѓолонь», було викарбовано: З‹ише ви бачите ЊґнервуИ. ’етЯна Ћлексґ»вна Ђфанась№ва (1876 Р 1964 рр.) З‡мґнила класичну термодинамґкуИ ’етЯна Ђфанась№ва народиласЯ в родинґ ки»вського викладача. ЏґслЯ смертґ батька ви»хала з матґрХю до Џетербургу, де з золотою медаллю закґнчила Њарґ»нську жґночу гґмназґю. „ругу золоту медаль вона отримала за блискуче навчаннЯ на фґзико-математичному факультетґ ‚ищих жґночих курсґв. „лЯ подальшо» науково» карХ№ри Ђфанась№ва обрала ўьоттингенський унґверситет, котрий першим у ёвропґ дозволив жґнкам бути вґльними слухачками. “ Ќґмеччинґ ’етЯна швидко долуча№тьсЯ до мґсцево» вчено» спґльноти: в »» квартирґ збираютьсЯ видатнґ науковцґ молодшого поколґннЯ. Ћдин ґз них Р Џауль …ренфест Р згодом стане »» чоловґком. ‘еред визначних здобуткґв вчено» варто загадати працю про статистичне розумґннЯ механґки. ‡годом дослґдницЯ переосмислила другий закон термодинамґки ґ доповнила класичну термодинамґку чотирма аксґомами. ’етЯна з чоловґком багато подорожували, повертаючись час вґд часу до ђадЯнського союзу. ‚ один ґз таких перґодґв Ђфанась№ва жила та працювала в ‘ґмферополґ. “ 1927Р1929 рр. вона була №диною жґнкою, що викладала в Љримському унґверситетґ. ’етЯна Ђфанась№ва працювала в багатьох вищих школах, читаючи курси з методики викладаннЯ точних наук, тож уплинула не лише на фґзику, а й на педагогґку. ‹ґз Њейнтнер (1878 С 1968 рр.) Зџ не буду робити бомбуИ ‹. Њейнтнер. ‹ґз Њейнтнер народиласЯ у ‚ґднґ в сґмХ» вґдомого шахґста. Ѓатьки не пґдтримували »» захопленнЯ точними науками, однак дґвчина все одно вступила до ‚ґденського унґверситету, де почала займатисЯ фґзикою. ЏґслЯ чотирьох рокґв навчаннЯ вона першою серед австрґйок отриму№ докторський ступґнь у цґй галузґ. §з »» дисертацґ№ю повХЯзаний анекдотичний випадок. Љореспондентовґ, що мав висвґтлити подробицґ захисту Њейнтнер, тема ЗЏроблеми космґчно» фґзикиИ здаласЯ надто неймовґрним вибором длЯ жґнки. ‚ опублґкованґй ним статтґ космґчна фґзика стала ЗкосметичноюИ. “ 1926 р. ‹ґз знову спростову№ гендернґ стереотипи багатьох науковцґв, ставши першою в Ќґмеччинґ професоркою. ЏґслЯ вґдкриттЯ нейтрону длЯ вчених усього свґту постало нове завданнЯ Р створити трансурановґ елементи. ‹ґз Њейнтнер була однґ№ю з небагатьох №вропейських фґзикґв, що впритул наблизилисЯ до вґдкриттЯ. Ћднак »» робота виЯвиласЯ не лише масштабним теоретичним дослґдженнЯм нобелґвського рґвнЯ, але й заклала основи длЯ створеннЯ атомно» бомби. ‘аме Њейнтнер першою довела, що реакцґЯ подґлу Ядер може продукувати енергґю. є» вґдкриттЯ стало сенсацґ№ю (згадаймо, що тривала „руга свґтова), однак далґ працювати в цьому напрЯмґ ‹ґз вґдмовиласЯ. Зџ не буду робити бомбуИ, Р такою була реакцґЯ Њейнтнер на всґ пропозицґ». Ќатомґсть »» колега Ћтто ѓан охоче перейнЯв естафету ґ в 1944 р. одержав Ќобелґвську премґю з хґмґ». –ґлком можливо, що принциповґсть ‹ґз Њейнтнер вґдґграла важливу роль у розподґлґ сил „руго» свґтово» та навґть вплинула на »» результат. ЊарґЯ ўьопперт-Ња№р (1906 Р 1972 рр.) З‡робити роботу було вдвґчґ цґкавґше, нґж отримати приз за не»И Њ. ўьопперт-Ња№р ЊарґЯ ўьопперт народиласЯ в Љатовґце в сґмХ» професора педґатрґ» та вчительки лґтератури. ЏґслЯ пере»зду в ўьоттинген »» сґмХЯ опиниласЯ в колґ мґсцевих ґнтелектуалґв Р молодих учених-природничникґв. Ћсвґчене середовище та пґдтримка батькґв сприЯли розвитку дґвчини та формуванню »» наукових зацґкавлень. ЏґслЯ кґлькох рокґв навчаннЯ у пґдготовчґй школґ, органґзованґй суфражистками, ЊарґЯ ўьопперт вступа№ до ўьоттингенського унґверситету, де на той час активно розвиваласЯ нова дисциплґна Р квантова механґка. ‘аме з цим роздґлом фґзики повХЯзана докторська дисертацґЯ Њарґ», що »» вона згодом успґшно захища№. §з приходом до влади нацистґв вчена (пґслЯ одруженнЯ Р ўьопперт-Ња№р) ви»жджа№ з Ќґмеччини та отриму№ громадЯнство ‘Ђ. ‚ Ђмерицґ ЊарґЯ змушена погоджуватись на посади, що зовсґм не вґдповґдають »» професґйному рґвню. Ћднак удвох ґз чоловґком вона й далґ займа№тьсЯ хґмґчною фґзикою та публґку№ науковґ розвґдки. “ пово№ннґ роки дослґдницю запрошують у новостворену Ђр¶онську лабораторґю. ‘аме там ЊарґЯ ўьопперт-Ња№р розроблЯ№ оболонкову модель Ядра, за що у 1949 р. отриму№ Ќобелґвську премґю з фґзики. ‚у –зЯньсюн (1912 Р 1997 рр.) З„ослґд ‚у став ґсторичнимИ ‚у –зЯньсюн народиласЯ в анха», де згодом отримала першу вищу освґту. ЏґслЯ випуску ‚у пере»здить до Ќанкґна та вступа№ на фґзичний факультет –ентрального унґверситету. Ђмбґтна й захоплена точними науками, вона вирґшу№ робити карХ№ру за кордоном й емґгру№ до ‘Ђ. ‡акґнчивши Љалґфорнґйський унґверситет, –зЯньсюн отриму№ ступґнь докторки та ста№ першою викладачкою фґзики у Џринстонґ. ђазом ґз џн¶ом —женьнин ґ ‹ґ —жендао вчена експериментально доводить теорґю слабких вза№модґй. —оловґки згодом одержують за це Ќобелґвську премґю, а внесок ‚у ще тривалий час лиша№тьсЯ неоцґненим. “ 1965 р. дослґдницЯ публґку№ революцґйну длЯ радґофґзики працю ЗЃета-розпадИ. ‡годом ‚у –зЯньсюн ста№ першою жґнкою-президентом Ђмериканського фґзичного товариства. •ґмґЯ. ЊарґЯ Љоптська (пр. 1 ст. н.е.) ЗЋдне ста№ двома, а два Р трьома, ґ [завдЯки] третьому одне Р четвертеИ ЊарґЯ Љоптська вґдома пґд багатьма ґменами: »» називають Џрофетиссою, Њарґ№ю ћдейкою та ѓречанкою. Џро життЯ праматерґ хґмґ» вґдомо небагато. ‘корґше за все, вона була родом ґз ёгипетсько» Ђлександрґ» Р тогочасного центру грецько» науки. Џрипускають, що саме ЊарґЯ Љоптська заснувала александрґйську алхґмґчну школу. “супереч масовим уЯвленнЯм, алхґмґЯ не була псевдонаукою кшталту астрологґ» (хоча теорґЯ фґлософського каменЯ »» серйозно дискредитувала). Ђлхґмґчнґ експерименти були, по сутґ, першими кроками хґмґ» Як науки. Ќеможливо уЯвити подальший розвиток природничих галузей без простих ґ необхґдних винаходґв Њарґ» Љоптсько». ‚она першою використала бенмарґ Р водЯну баню длЯ повґльного нагрґваннЯ речовини за стало» температури. єй також належить ґдеЯ керокатиса ґ трибґкоса Р апаратґв, що роздґлЯли розчини на складовґ. ‘аме цей принцип пґзнґше застосують у виробництвґ есенцґй, парфумґв та мґцного алкоголю. ЏґслЯ серґ» експериментґв ЊарґЯ Љоптська вперше сформулювала спосґб отриманнЯ солЯно» кислоти. „ослґдницЯ заклала основи хґмґ», по№днавши алхґмґчну теорґю з практикою »» експериментального доведеннЯ. ћлґЯ ‹ермонтова (1847 Р 1919 рр.) ЗЊоЯ подруга ћлґЯ ‹ермонтова Р дуже вґдомий хґмґкИ ‘. Љовалевська ћлґЯ народиласЯ в сґмХ» добре вґдомого в тогочасному Џетербурзґ генерала ‚севолода ‹ермонтова (троюрґдного брата поета). „ґвчина рано захопиласЯ хґмґ№ю та, здобувши домашню освґту, стала клопотатисЯ про зарахуваннЯ до Џетровсько» академґ». ‚ищґ школи ђосґ» все ще не допускали до навчаннЯ жґнок, ґ длЯ ћлґ» ‹ермонтово» винЯтку теж не зробили. ђазом ґз родиною Љовалевських вона ви»жджа№ до Ќґмеччини та вступа№ до ўейдельберзького унґверситету. Џґд керґвництвом „. Њендел№№ва ћлґЯ робить перше дослґдженнЯ Р роздґлЯ№ метали-супутники платини. ‡годом учена пере»жджа№ разом ґз ‘. Љовалевською до Ѓерлґна. Џопри блискучґ рекомендацґ», »й не дозволЯють анґ вґдвґдувати унґверситетськґ занЯттЯ, анґ працювати в лабораторґ». §з часом ситуацґЯ змґню№тьсЯ: ‹ермонтова здобува№ докторський ступґнь ґз найвищою вґдзнакою та оприлюдню№ низку успґшних розвґдок. Џовернувшись до Џетербургу, ћлґЯ беретьсЯ до лабораторно» роботи та вґдкрива№ реакцґю алкґлуваннЯ олефґнґв (пґзнґше це уможливить поЯву багатьох видґв моторного палива). ‡годом дослґдницЯ пере»здить до Њоскви, де працю№ над проблемою вґдносно нового палива Р нафти. ‚ґдкриттЯ в цґй сферґ зробили ћлґю ‹ермонтову всесвґтньо вґдомою: саме завдЯки »м у ђосґйськґй ґмперґ» виникають першґ нафтогазовґ заводи. ЊарґЯ ‘клодовська-Љюрґ (1867 Р 1934 рр.) ЗЙнавґть у години безмежно» нґжностґ, в роки славетнґ та урочистґ цЯ ЗвґчнаИ студентка не була такою задоволеною Р скажґмо прЯмо Р не пишаласЯ собою так, Як в той час убогостґ ґ полум'Яного, всеохопного прагненнЯ. ЏишаласЯ сво№ю бґднґстю, сво»м незалежним, самотнґм життЯм у чужому мґстґИ. ёва ‘клодовська-Љюрґ. ЊарґЯ ‘клодовська-Љюрґ народилась у сґмХ» варшавського вчителЯ; рано втратила матґр. ‡акґнчивши школу, ЊарґЯ та »» сестра Ѓронислава прагнули навчатисЯ далґ, однак про здобуттЯ жґнкою вищо» освґти в ђосґйськґй ґмперґ» не йшлосЯ. ‘естри ‘клодовськґ вирґшили по черзґ працювати гувернантками, аби сплачувати одна однґй навчаннЯ в Џарижґ. ‚ступивши до ‘орбонни, ЊарґЯ швидко ста№ однґ№ю з кращих студенток й отриму№ згодом два дипломи про вищу освґту Р з фґзики та математики. ‡добувши науковий ступґнь, ‘клодовська ста№ першою в ґсторґ» унґверситету викладачкою. “ 1895 р. вона бере шлюб ґз ЏХ№ром Љюрґ. –е ста№ початком на диво плґдно» науково» спґвпрацґ. “двох ґз чоловґком ЊарґЯ дослґджу№ Явище радґоактивностґ та робить революцґйне вґдкриттЯ нових елементґв Р радґю та полонґю. “ 1903 р. ‘клодовська-Љюрґ ста№ однґ№ю з трьох лауреатґв Ќобелґвсько» премґ» з фґзики. ‡годом вчена одержу№ другу Ќобелґвку Зза винЯтковий внесок у розвиток хґмґ»И, що стало першим прецедентом в ґсторґ» премґ». „ослґдницґ належить безлґч вґдкриттґв ґ благочинних ґнґцґатив, що »х усґ не вийде згадати в короткґй розвґдцґ. З‘вґтити длЯ ґнших Р згорґти самомуИ Р виразна ґлюстрацґЯ »» життЯ. ЊарґЯ ‘клодовська-Љюрґ померла у 67 рокґв вґд хронґчно» променево» хвороби. §рен †олґо-Љюрґ (1897 Р 1956 рр.) Зѓґдно продовжила започатковану матґрХю традицґюИ §рен †олґо-Љюрґ Р донька видатних учених Њарґ» та ЏХ№ра Љюрґ. ‡а рґк пґслЯ народженнЯ §рен »» батьки вґдкривають радґй ґ, зайнЯтґ ґнтенсивною науковою роботою, вґддають дочку на вихованнЯ дґдовґ. ‰ого соцґалґстичнґ й антиклерикальнґ поглЯди мали сильний вплив на особистґсть онучки. ‡акґнчивши органґзовану матґрХю кооперативну школу та коледж, §рен вступа№ до ‘орбонни. ЏґслЯ випуску почина№ дослґдницьку карХ№ру та вивча№ солґ полонґю. –ґ дослґди стають основою »» докторсько» дисертацґ». “ науковому тандемґ з чоловґком (”редерґком †олґо) §рен робить революцґйне вґдкриттЯ штучно» радґоактивностґ. ‡годом подружжЯ синтезу№ багато нових елементґв ґ в 1935 р. отриму№ Ќобелґвську премґю з хґмґ». ЃґологґЯ Ќеттґ ‘тґвенс (1862 Р 1912 рр.) ЗЙнґхто не був таким самостґйним дослґдником, Як мґс ‘тґвенсИ ’. Њор¶ан Ќеттґ ‘тґвенс народиласЯ в американському ‚ермонтґ. ‡а два роки вона опанувала чотирьохрґчний курс ‚естфґлдсько» нормально» школи та була найкращою ученицею серед ровесникґв. ‡добувши ступґнь магґстра в ‘тендфордському унґверситетґ, ‘тґвенс почина№ наукову карХ№ру в Џенсильванґ». ‘аме там вона ста№ вґдомою Як генетикинЯ ґ виЯвлЯ№ вґдмґнностґ мґж наборами жґночих ґ чоловґчих хромосом. Ќа основґ вґдкриттЯ дослґдницЯ пише докторську дисертацґю, котра однак майже не приверта№ уваги вчено» спґльноти. –Я тема набува№ науково» ваги лише тодґ, коли нею зацґкавлю№тьсЯ ’. Њорган. §з його ґмХЯм бґльшґсть ґсторикґв бґологґ» повХЯзують пґонерськґ дослґдженнЯ хромосом, хоча саме Ќеттґ ‘тґвенс була першою, хто домґгсЯ у цґй сферґ вагомих результатґв. Ѓарбара ЊакЉлґнток (1902 Р 1992 рр.) Зџ щиро насолоджуваласЯ тим, що менґ не доводилосЯ обстоювати сво» поглЯди. џ могла просто працювати з великим задоволеннЯм. џкщо виходило так, що Я не мала рацґ», Я просто забувала про те, що колись мала таку ґдею. –е не мало значеннЯИ. Ѓ. ЊакЉлґнток. Ѓарбара ЊакЉлґнток народиласЯ в штатґ Љоннектикут. “же школЯркою почала цґкавитисЯ бґологґ№ю, тож пґслЯ коледжу зробила очґкуваний вибґр на користь кафедри ботанґки. §ще в унґверситетґ Ѓарбара створила нову методику дослґдженнЯ хромосом, здобувши завдЯки цьому магґстерський ступґнь. Џґд час аспґрантсько» практики вчена згуртувала довкола себе дослґдникґв цитогенетики кукурудзи. Ћдним ґз членґв групи був майбутнґй нобелґвський лауреат „ж. Ѓґдл. Ѓарбара ЊакЉлґнток першою описала Явище кросинговеру та оприлюднила генетичну карту кукурудзи. ‚ унґверситетґ Њґссурґ дослґдницЯ вивчала вплив рентгенґвських променґв на хромосоми. ‚ґдкриттЯ циклу breakage-fusion-bridge (розрив-злиттЯ-змичка) стало одним ґз найвизначнґших досЯгнень цитологґ», адже поЯснило причини хромосомних мутацґй. ‡годом ЊакЉлґнток знаходить вґдповґдь на ще одне Звелике питаннЯИ бґологґ»: чому клґтини з ґдентичним геномом утворюють рґзнґ тканини. Ќе менш значним № внесок учено» в дослґдженнЯ еволюцґйно» ботанґки та палеоботанґки. Ћднак знадобилосЯ тридцЯть рокґв, аби вґдкриттЯ Ѓарбари ЊакЉлґнток були дґйсно оцґненґ. ‡аслужену Ќобелґвську з фґзґологґ» та медицини вчена одержу№ аж у 1983 р. ђозалґнд ”ранклґн (1920Р1958 рр.) З‡абута ледґ „ЌЉИ ђозалґнд ”ранклґн народиласЯ в заможнґй сґмХ» лондонського банкґра. ЏґслЯ приватно» школи длЯ дґвчаток ђозалґнд вступа№ до коледжу Ќьюнхем Љембриджського унґверситету. †ґнки не мали права здобувати вчений ступґнь, тож ”ранклґн стала докторкою лише в 1945 р. Р за чотири роки пґслЯ випуску. Џере»хавши до ‹ондона, вчена займа№тьсЯ дослґдженнЯм структури „ЌЉ у Љоролґвському коледжґ. ”ранклґн виЯвлЯ№ двґ форми нукле»ново» кислоти, встановлю№ кґлькґсть води в рґзних частинах молекули та робить знамениту рентгенограму однґ№» з форм, що стане вґдомою в науковому свґтґ Як ЗфотографґЯ Ь51И. ђозалґнд прагнула зґбрати щонайбґльше доказґв та провести достатньо експериментґв, перш нґж створювати й оприлюднювати модель „ЌЉ. Ћднак кембриджськґ дослґдники ”. Љрґк ґ „ж. ‚отсон скористалисЯ вже наЯвними даними й опублґкували статтю про вґдкриттЯ Змолекули спадковостґИ. ‹ишивши Љоролґвський коледж, ”ранклґн займа№тьсЯ вивченнЯм вґрусґв тютюново» моза»ки та полґомґ№лґту в лабораторґ» „ж. Ѓернала. Ћдним ґз глобальних результатґв »» роботи в цґй сферґ стала поЯва ново» науково» галузґ Р молекулЯрно» бґологґ». ђозалґнд ”ранклґн померла вґд раку за чотири роки до нагородженнЯ дослґдникґв нукле»нових кислот Ќобелґвською премґ№ю. …стер Њґрґам –иммер ‹едерберг (1922 Р 2006 рр.) ЗЏґонерка генетики бактерґйИ …стер ‹едербер¶ була старшою донькою нью-йоркського видавцЯ „евґда –иммера та його дружини Џаулґни. §з вґдзнакою закґнчивши ѓантер коледж, …стер обґйма№ посаду асистентки в §нститутґ Љарне¶ґ. ’ам вона пише першу працю з генетики бактерґй. “ 50-х …стер ‹едербер¶ працю№ у ‚ґсконсинському унґверситетґ: вґдкрива№ бактерґофаг лЯмбда, фактор F розмноженнЯ бактерґй ґ розроблЯ№ оригґнальний метод отриманнЯ реплґк за допомогою особливого виду вельвету. є» здобутки стали основою длЯ розвитку генетики у другґй половинґ •• ст. Ђда ‰онат (1939 р.) ЗЊи пиша№мосЯ ‚ами Р складно описати, наскґльки сильно. ЏрисудженнЯ ‚ам найпрестижнґшо» у свґтґ премґ» Р доказ того, що науковий ґ технологґчний потенцґал §зра»лю колосальнийИ . Џерес. Ђда ‰онат народиласЯ в ёрусалимґ в небагатґй сґмХ» польських репатрґантґв. ЏґслЯ смертґ батька родина ви»жджа№ до ’ель-Ђвґва, де Ђда закґнчу№ середню школу та вґдбува№ армґйську службу. ЏґслЯ демобґлґзацґ» дґвчина поверта№тьсЯ до ёрусалима та закґнчу№ ёврейський унґверситет. ‚ §нститутґ ‚ейцмана Ђда ‰онат здобува№ докторський ступґнь за рентгеноструктурнґ дослґдженнЯ. “ 60-х роках вчена ви»жджа№ до ‘Ђ, де однґ№ю з перших у свґтґ почина№ вивчати рибосоми. Ђда ‰онат упроваджу№ методику низькотемпературно» бґлково» кристалографґ», що значно розширю№ дослґдницькґ можливостґ сучасних науковцґв. “ 2009 р. вчена одержу№ Ќобелґвську премґю з хґмґ». ЂстрономґЯ. ѓґпатґЯ Ћлександрґйська (350 Р 415 рр.) ЗЙперевершила сучасних фґлософґв; була спадко№мицею платонґчно» школи й охочим викладала фґлософськґ науки. ’ому охочґ вивчити фґлософґю приходили до не» з усґ№» ґмперґ»И ‘ократ ‘холастик Ѓатьком ѓґпатґ» був вґдомий грецький фґлософ ’еон Ђлександрґйський. ‰ого пґдтримка та керґвництво вґдґграли значну роль в освґтґ ѓґпатґ». ЉарХ№ра жґнки почина№тьсЯ в Ђлександрґйськґй школґ, коли »» запрошують викладати на кафедрґ фґлософґ». ѓґпатґЯ була спецґалґсткою з праць Џлатона й ЂристотелЯ, займаласЯ математикою та астрономґчними розрахунками. єй приписують винайденнЯ астролЯбґ» (найдавнґшого астрономґчного прибору, що його багато столґть використовували длЯ навґгацґ») та планґсфери (рухомо» карти неба). ѓґпатґ» також належить працЯ ЗЂстрономґчний канонИ. “ченґй випала долЯ багатьох непересґчних жґнок Р »» звинуватили у вґдьомствґ та засудили на смерть. Љатерина …льжбета ѓевелґй (1647 Р 1693 рр.) ЗЏерша астрономинЯИ Љатерина ѓевелґй народиласЯ в купецькґй сґмХ» м. ўданська. ™е дитиною вона познайомиласЯ з видатним астрономом џном ѓевелґ№м ґ перейнЯла його захопленнЯ. “ шґстнадцЯть Љатерина ста№ дружиною вченого та почина№ працювати в його обсерваторґ». ѓевелґй високо оцґню№ математичнґ здґбностґ жґнки, обговорю№ »» науковґ спостереженнЯ з колегами. Љатерина самостґйно займаласЯ розрахунками та вимґрюваннЯми, латиною листуваласЯ з закордонними вченими та друзЯми чоловґка Р тобто виконувала, по сутґ, безкоштовну асистентську роботу. ЏґслЯ смертґ астронома …льжбета завершу№ та вида№ пґд його ґменем три працґ. ђобота З‚ґсник астрономґ»И мґстила каталог з описом 1564 зґрок Р найбґльш повний ґ точний каталог дотелескопґчно» епохи. ЊарґЯ Њґтчелл (1818 Р 1889 рр.) ЗЂстроном мусить не лише вмґти бачити, вґн ма№ навчитисЯ не бачити того, чого нема№И Њ. Њґтчелл ЊарґЯ Њґтчелл народиласЯ в американському Ќантакетґ. Ѓатьки-квакери високо цґнували вченґсть ґ дали синам та дочцґ однаково добру освґту. ЏґслЯ школи ЊарґЯ навчаласЯ в батька астрономґ», швидко ставши вправною асистенткою. “ 1847 р. Њґтчелл за допомогою телескопа вґдкрива№ комету й отриму№ спецґальну медаль, впроваджену ”редерґком „атським длЯ нагороди астрономґв за »хнґ здобутки. –е зробило дослґдницю всесвґтньо вґдомою (до цього лише одна жґнка Р Љаролґна ѓершель Р зробила схоже вґдкриттЯ). ‡годом ЊарґЯ Њґтчелл стала першою жґнкою, обраною до Ђмерикансько» академґ» мистецтва й науки, та однґ№ю з перших учасниць фґлософського товариства. Ћлена §ванґвна Љазимирчак-Џолонська (1902 Р 1992 рр.) ЗЃуло лише зорЯне небо ґ от Р саме перед просторим небом, на самотґ сталасЯ †ива зустрґчИ Ћ. Љазимирчак-Џолонська Ћлена Џолонська народиласЯ в дворЯнськґй сґмХ» на ‚олинґ. ‚ступаючи до ‹уцько» жґночо» гґмназґ», Ћлена вже вґльно володґла французькою, нґмецькою, англґйською та польською. ™об стати студенткою ‹ьвґвського унґверситету, »й доводитьсЯ екстерном складати ще й чоловґчий гґмназґальний курс (ґз давньогрецькою та латиною). “спґшно закґнчивши фґзико-математичний факультет, Џолонська захища№ докторську дисертацґю про специфґку руху комет. ‚чена присвЯтила низку праць еволюцґ» кометних орбґт ґ довела тЯжґннЯ короткоперґодичних комет до великих планет. Ћленґ Љазимирчак-Џолонськґй належить також новий обчислювальний метод, успґшно застосований длЯ передбаченнЯ кометного руху. §менем видатно» дослґдницґ у 1978 р. названо одну з малих планет. ‚ґра ђубґн (1928 Р 2016 рр.) ЗЊати чорно» матерґ»И ‚ґра ђубґн народиласЯ в ”ґладельфґ» у сґмХ» емґгрантґв з ђосґйсько» ґмперґ». „итЯче зацґкавленнЯ зґрками стало серйозним науковим захопленнЯм: дґвчина закґнчу№ ‚ассарський коледж зґ ступенем бакалавра астрономґ». “ докторськґй дисертацґ» ђубґн уперше доводить, що галактики розташованґ концентровано, а не довґльно розкиданґ всесвґтом. Ќаукова карХ№ра ‚ґри ђубґн Р це ґсторґЯ боротьби з системою, адже астрономґЯ чи не найдовше лишаласЯ Зчоловґчою наукоюИ. „о середини 60-х жґнкам не дозволЯли використовувати длЯ спостережень телескоп •ейла. Ћднак саме жґнцґ належать першґ дослґдженнЯ феномену обертаннЯ галактик. ‘формульована ‚ґрою ђубґн Зпроблема обертаннЯИ ста№ згодом основним аргументом на користь ґснуваннЯ чорно» матерґ». §нформацґйнґ технологґ» Ђда ‹авлейс (Ђвгуста Ђда Љґнг-Ѓайрон) (1815-1852) Зџ працюю дуже наполегливоЙ Ќґби диЯвол (можливо, Я ним ґ №)И Ђ. ‹авлейс Ђда Ѓайрон була донькою англґйського поета „жорджа Ѓайрона та його дружини Ђнни. Џершим учителем Ђди був шотландський математик Ћгастес де Њорган. ‡годом вона знайомитьсЯ з професором —арльзом Ѓеббґджем Р винахґдником логарифмґчно» машини. ‘аме цЯ зустрґч ста№ длЯ Ђди Ѓайрон визначальною, адже вплива№ на »» захопленнЯ математикою. Џереклавши дослґдженнЯ Ѓеббґджа англґйською, графинЯ ‹авлейс доповню№ текст розлогими коментарЯми, збґльшивши початковий обсЯг утричґ. ‚она вводить у вжиток термґни ЗциклИ ґ Зробоча комґркаИ та розроблЯ№ план операцґй длЯ Ѓеббґджево» машини. Ђда ‹авлейс створю№, по сутґ, першу в ґсторґ» компХютерну програму, тож учену можна цґлком виправдано вважати родоначальницею програмуваннЯ. ўрейс ѓоппер (1906 Р 1992 рр.) ЗЌайважливґшим мо»м досЯгненнЯм, окрґм створеннЯ компґлЯтора, № навчаннЯ молодґИ ў. ѓоппер ўрейс ѓоппер народиласЯ у Ќью-‰орку. —ерез низький бал ґз латини вступа№ до ‚ассер коледжу лише з друго» спроби, однак закґнчила його з почесним дипломом та ступенем бакалавра математики й фґзики. ‡годом здобува№ магґстерський ґ докторський ступенґ в ёльському унґверситетґ. “ 1943 р. ѓоппер присЯга№ ‚Њ‘ ‘Ђ та пґслЯ завершеннЯ коли курсантґв обґйма№ посаду в гарвардському бюро артилерґйських обчислювальних проектґв. ‚чена почина№ програмувати на компХютерґ Њark 1 та оприлюдню№ низку статей на цю тему. “ 1949 р. ѓрейс ѓоппер разом ґз командою спецґалґстґв створю№ перший в ґсторґ» компґлЯтор. Џґд »» керґвництвом згодом винаходЯть мову COBOL, менше схожу на машинний код ґ ближчу до англґйсько». ‡годом ѓоппер особисто розроблЯ№ длЯ COBOL програмне забезпеченнЯ. ‚ченґй також приписують створеннЯ термґну ЗдебагґнгИ (англ. ЗвийманнЯ жукґвИ, ЗзневадженнЯИ), що з ним пов'Язаний досить кумедний випадок. Џґд час розробки одного з компХютерґв виникла проблема з сигналом. ‚она вже здаваласЯ нерозвХЯзною, але раптом хтось дґста№ ґз реле мертву комаху, котра блокувала сигнал. ѓрейс ѓоппнер влучно назвала цю операцґю дебагґнгом Р ґ термґн приживсЯ. Ќаукова робота не стала на завадґ вґйськовґй службґ: ѓоппер ґде у вґдставку, маючи ранг контр-адмґрала. Ќа честь видатно» жґнки назвали есмґнець USS Hopper ґ суперкомпХютер Cray XE6 ЗHopperИ. ”ренсґс …лґзабет ЗЃеттґИ ѓолбертон (1917 Р 2001 рр.) Зџ мала фантастичне життЯ. ‚се, що Я робила, було початком чогось новогоИ ”. ѓолбертон Ѓеттґ ѓолбертон народиласЯ ґ здобула освґту в Џенсильванґ». “ перший день унґверситетського навчаннЯ викладач математики спитав, чи не лґпше було б »й сидґти вдома та виховувати дґтей. ‡амґсть послухати щиро» поради, ѓолбертон вирґшу№ зайнЯтисЯ журналґстикою. ‡годом »» запрошують до …лектротехнґчно» школи Њура длЯ навчаннЯ й роботи з ENIAC (електронний числовий ґнтегратор й обчислювач). ”ренсґс не просто опанувала програму, але ґ стала джерелом багатьох оригґнальних ґдей ґз »» вдосконаленнЯ. “ 1959 р. ѓолбертон заснову№ математичну лабораторґю. ‡годом вчену запрошують взЯти участь у створеннґ UNIVAC (першого умовно комерцґйного компХютера). “ 1977 р. Ѓеттґ ѓолбертон одержу№ премґю Ђди ‹авлейс. ђадґЯ Џерлман (1952 р.) ЗЊати §нтернетуИ ђадґЯ Џерлман народиласЯ в штатґ ‚ґрджинґЯ в сґмХ» ґнженера та програмґстки. §ще студенткою Њассачусетського унґверситету розробила TORTIS Р дитЯчу версґю навчально» робототехнґчно» мови. –е стало основою подальшого розвитку навчального програмуваннЯ. Ћднак найбґльш вґдомим винаходом ђадґ» Џерлман № STP-протокол, що його нинґ використовують длЯ маршрутизацґ» ґнтернет-трафґку. ‡годом вчена створю№ ще бґльш ефективну технологґю та да№ »й назву TRILL. §з оглЯду на цґ досЯгненнЯ ђадґю Џерлман часто називають матґрХю §нтернету. ‘офґ ‚ґлсон (1957 р.) ЗЃґльшґсть ґнженерґв люблЯть ґти вґд кроку Ђ до кроку Ѓ, тобто логґчним шлЯхом. џ Р рґдкґсний ґнженер, Я кажу: вґдповґдь, очевидно, ZИ ‘. ‚ґлсон ‘офґ ‚ґлсон виросла в ‰оркширґ в родинґ вчителґв. ‘тудґювала ґнформацґйнґ технологґ» в Љебриджґ. ‘туденткою розробила мґкрокомпХютер, Який стали використовувати в сґльському господарствґ. ‡годом ‚ґлсон дґста№ посаду в Acorn Computers ґ бере активну участь у створеннґ першого персонального компХютера длЯ масового вжитку. Џґд »» керґвництвом команда вчених розроблЯ№ длЯ новоствореного гаджета мову BASIC. Џроект виЯвлЯ№тьсЯ успґшним: компХютер BBC Micro продають у бґльш Як мґльйонґ екземплЯрґв. ‘офґ ‚ґлсон створю№ також Acorn RISC Machine Р унґкальний чип спрощено» конструкцґ». “ дещо змґненому виглЯдґ цей винахґд нинґ використовують у бґльшостґ планшетґв ґ смартфонґв. ‚чена отримала майже шґстдесЯт патентґв та уможливила поЯву багатьох революцґйних винаходґв. ѓеографґЯ §забелла Ѓьорд (1831 Р 1904 рр.) ЗЏерша фотографинЯ ЉитаюИ §забелла Ѓьорд народиласЯ в ‰оркширґ у сґмХ» свЯщеника. §з дитинства марила мандрами ґ в двадцЯть два вирушила в першу подорож Р до Ђмерики. ‡годом вона вґдвґду№ Љанаду, Ђвстралґю, ѓава» та азґйськґ кра»ни. Ѓьорд написала про сво» пригоди багато книг, що стали бестселерами та зробили »» всесвґтньо вґдомою. „о пґзнґших творґв мандрґвницЯ дода№ свґтлини та мальованґ ґлюстрацґ». ‘аме вона зробила першґ фотографґ» Љитаю Р зображеннЯ винЯтково» ґсторично» цґнностґ. §з цґ№ю подорожжю пов'Язаний непри№мний випадок: мґсцевґ звинуватили жґнку у вґдьомствґ та пґдпалили будинок, в Якому вона зупиниласЯ. Ќа щастЯ, мандрґвницЯ не постраждала. “ 1892 р. §забелла Ѓьорд стала першою жґнкою, обраною до Ѓританського географґчного товариства. Ћлександра ‚ґкторґвна Џотанґна (1843 Р 1893 рр.) ЗЏосередницЯ мґж ‘ходом ґ ‡аходомИ ЌародиласЯ в Ќижегородськґй губернґ». ‡авершивши школу, почина№ працювати вихователькою в мґсцевому училищґ. ‡годом Ћлександра знайомитьсЯ з майбутнґм чоловґком Р етнографом ѓ. Џотанґним, що вґдбува№ засланнЯ разом ґз »» братом. ‚зЯвши шлюб, подружжЯ вируша№ у першу експедицґю до –ентрально» Ђзґ». Џодорож виЯвлЯ№тьсЯ дуже плґдною: Ћлександра збира№ гербарґ» й узагальню№ данґ про азґйську флору й фауну, створю№ детальнґ замальовки та форму№ велике зґбраннЯ фольклорних текстґв. „ослґдницЯ бере участь ґще у трьох експедицґЯх на ‘хґд. ‚она ста№, по сутґ, посередницею мґж двома культурами: про звича» азґйських народґв на ‡аходґ тодґ майже нґчого не знали. “ 1887 р. Ћлександра Џотанґна вступа№ до ђосґйського географґчного товариства (до цього його членами були лише двґ жґнки). …ллен ‘емпл (1863 Р 1932 рр.) З–ивґлґзацґЯ Р економґчний фактИ …. ‘емпл ЌародиласЯ в багатодґтнґй сґмХ» з Љентуккґ. ‡авершу№ ‚ассер коледж зґ ступенем магґстра ґсторґ». Џрацґ ”рґдрґха ђатцелЯ викликають в …ллен ґнтерес до географґ». ‚она »де до ‹Яйпци¶а, де викладав дослґдник, ґ клопочетьсЯ про дозвґл на вґдвґдуваннЯ лекцґй (жґнок до вступу в той час ґще не допускали). ‘еред пХЯтисот слухачґв курсу географґ» американка була №диною жґнкою. ‡годом …ллен почина№ спґвпрацювати з ”. ђатцелем ґ ста№ однґ№ю з творцґв теорґ» детермґнґзму. „ослґдницЯ обстою№ думку, що розвиток суспґльства зумовлюють природнґ сили, а не внутрґшнґ чинники. ‚чена пише низку праць, присвЯчених атропогеографґ» та проблемам довкґллЯ. …ллен була пґонеркою американсько» географґ», а »» здобутки вплинули не лише на подальший розвиток цґ№» науки, але й на багато сумґжних дисциплґн. ‘емпл була однґ№ю з засновникґв Ђсоцґацґ» американських географґв ґ першою жґнкою, обраною його президенткою. ”аннґ ‚оркмен (1859 Р 1925 рр.) ЗЌас рухали до вершини адреналґн ґ вґдчай. Њи зупинЯлисЯ лише длЯ того, щоб вимґрЯти висоту: 21 000 футґвИ ’. Џавлґ ЌародиласЯ в штатґ Њассачусетс в аристократичнґй сґмХ». ”аннґ рано почина№ писати. ѓеро»нґ »» оповґдань Р сильнґ, безпосереднґ та авантюрнґ. ‚они тґкають з дому, подорожують ґ борютьсЯ за права жґнок. ‡годом ”аннґ й сама ста№ справдешньою геро»нею. „ґвчина почина№ займатисЯ гґрським спортом. Ќа вґдмґну вґд №вропейських, альпґнґстськґ клуби ‘Ђ вже приймали жґнок. ”аннґ ‚оркмен робить низку успґшних сходжень на Џґвнґчному ‘ходґ кра»ни. ‚она ста№ рольовою моделлю длЯ багатьох американських жґнок, започаткувавши моду на гґрський туризм. ‚зЯвши шлюб ґ ви»хавши до ёвропи, ”аннґ з чоловґком багато подорожували велосипедами. –ей досвґд ‚оркмен згодом узагальню№ лґтературними доробками в новоствореному жанрґ тревелогу (подорожного нарису). ”аннґ робить декґлька серйозних сходжень в Ђльпах та ѓґмалаЯх. єй належать детальнґ описи дослґджено» мґсцевостґ, свґтлини та карти. ‡нана фемґнґстка та суфражистка, ”аннґ придґлЯ№ особливу увагу питанню про соцґальний статус й умови життЯ мґсцевих мешканок. ‚она встановлю№ свґтовий рекорд серед альпґнґсток, зґйшовши на висоту 5700 м. –Я вершина згодом носитиме ґмХЯ »» сина (‡ґ¶фрґдгорн). ‚оркмен ста№ однґ№ю з перших жґнок, що пґдкорюють Њонблан ґ ћн¶фрау. –е досЯгненнЯ серйозно посприЯло популЯризацґ» альпґнґзму серед №вропейок. Њарґ ’арп (1920 Р 2006 рр.) Зѓенґальна жґнка й океан та№мницьИ Њарґ ’арп ЌародиласЯ в штатґ Њґчи¶ан у сґмХ» викладачки та картографа. Ћдержала бакалаврський ступґнь у гуманґтарнґй сферґ та магґстерський ґз геологґ». Њарґ почина№ працювати в лабораторґ» Љолумбґйського унґверситету, де знайомитьсЯ з вґдомим геологом Ѓрюсом •ґзеном. ђазом вони вивчають топографґю океанґчного дна. Ќа основґ даних, зґбраних ученим у дослґдницькому плаваннґ (жґнок не допускали на кораблґ, тож особисто взЯти участь ’арп не могла), вона створю№ детальну карту Р першу карту тако» високо» Якостґ. ‘аме Њарґ висловлю№ гґпотезу розширеннЯ ‡емлґ, котру •ґзен спершу вґдверто висмґЯв, назвавши Здґвочими балачкамиИ. Ћднак пґслЯ поЯви вагомих доказґв його команда публґку№ низку розвґдок, не згадуючи першоджерела цих ґдей. “ 1977 р. за участґ австрґйського художника ѓайнрґха Ѓеранна геологинЯ оформлю№ та вида№ повну фґзичну карту океанґчного дна. Њарґ ’арп заклада№ основи сучасно» теорґ» тектонґки лґтосферних плит ґ дрифтово» гґпотези, що означали революцґю в науцґ про ‡емлю. ”ґлософґЯ ёлена ‹укрецґЯ Љорнаро ЏґскопґЯ (1646 Р 1684 рр.) З‹авровий вґнець длЯ царицґ математикиИ ёлена ‹укрецґЯ народиласЯ у сґмХ» мґщанки „занетти Ѓонґ та венецґанського прокуратора „жованнґ Љорнаро ЏґскопґЯ. ђодина батька поважала науки, пґдтримувала стосунки з багатьма вченими й письменниками (зокрема ѓалґле№м) та була впливовою силою культурного життЯ Џаду». –е було б достатнґм плацдармом длЯ успґшно» самореалґзацґ» будь-Якого чоловґка, однак ґсторґЯ життЯ ёлени стала такою завдЯки збґговґ десЯткґв не менш значущих факторґв. Ќайвагомґшим серед них був »» талант. “ сґм рокґв ‹укрецґЯ почина№ вивчати мови й досЯга№ надзвичайних успґхґв. “ пґдлґтковому вґцґ вона вже вґльно володґ№ латиною, ґвритом, грецькою, арабською, французькою та ґспанською. Ѓлизьке оточеннЯ високо оцґню№ »» успґхи, називаючи ‹укрецґю oraculum septilingue (оракул семи мов). §дейнґ зрушеннЯ межґ ‚ґдродженнЯ та Џросвґтництва майже не змґнили поглЯдґв на статус ґ ЗпризначеннЯИ жґнки. є» життЯ могло розгортатисЯ за двома сценарґЯми, перший з Яких передбачав замґжжЯ, а другий Р постриг. Њожливо, монастир здавсЯ ёленґ меншим злом, хоча невґдомо, чи була вона вґльна обирати. ’ак чи так, саме в статусґ послушницґ ‹укрецґЯ написала декґлька солґдних праць ґз лґтератури, математики, астрономґ», богословХЯ та фґлософґ». Џроаналґзувавши працґ ЂристотелЯ, ёлена пише на »х основґ дисертацґю та за пґдтримки родини зверта№тьсЯ з нею до Џадуанського унґверситету. Џретендувати на ступґнь ґз богословХЯ »й не дозволили, однак працю все ж прийнЯли Р Як фґлософську. “ 1678 р. ёлена ‹укрецґЯ Љорнаро ЏґскопґЯ здобува№ ступґнь докторки фґлософґ» з усґма вґдзнаками. єй тридцЯть два Р ґ свґт науки почина№ здаватись приступнґшим. ‹укрецґЯ ста№ членкинею декґлькох №вропейських академґй наук та Љолегґ» фґлософґв ґ медикґв унґверситету Џаду». Ћднак визнаннЯ й регалґ», що »х дґстала жґнка, не зробили »» рґвною де факто та не стали приводом длЯ переглЯду традицґй: викладати ‹укрецґ» не дозволили. ѓґппархґЯ (§V ст. до н.е.) ЗЌевже ти дума№ш, що Я вчинила неправильно, коли час, Який можна було витратити бґлЯ ткацького верстата, використовувала длЯ освґти?И ѓґппархґЯ ЌародиласЯ в грецькґй Њаронґ», була ученицею ґ згодом дружиною Љратета ”ґванського. ѓґппархґЯ мала блискучу освґту й належала до школи кґнґкґв, засновано» „ґогеном ‘инопським. ‚она була однґ№ю з небагатьох вґдомих фґлософинь сво№» епохи, однак »» твори, на жаль, не збереглисЯ. Ѓґльшґсть того, що ми про не» зна№мо, описав „ґоген ‹аертський у працґ ЗЏро життЯ, вченнЯ та висловлюваннЯ славетних фґлософґвИ. ‚очевидь, ѓґппархґЯ мала нахил до еристики й ґнтелектуальних ґгор. „ґоген наводить дотепний уривок »» диспуту з ”едором Ѓезбожником: ЗЙЯкщо не № щось поганим, коли це робить ”едґр, то не № воно поганим ґ коли це робить ѓґппархґЯ; коли ”едґр бХ№ ”едора, не № це поганим, отже коли ѓґппархґЯ бХ№ ”едора, це також не № поганимИ. ’ереза Ђвґльська (1515 Р 1582 рр.) ЗЏозбав мене фатально» звички думати, нґби Я з будь-Якого приводу маю щось сказатиИ ’ереза Ђвґльска. ’ереза була донькою ґспанських дворЯн. ЏґслЯ смертґ матерґ дґвчина замислю№тьсЯ про постриг, однак батько »» не пґдтриму№: його бґльше цґкавить вигґдне замґжжЯ доньки. “ двадцЯть ’ереза тґка№ до кармелґтського монастирЯ. †иттЯ послушницґ, Як згодом напише жґнка в однґй зґ сво»х праць, стало длЯ не» джерелом духовного й мґстичного досвґду. ’ереза Ђвґльска була сильною та дґ№вою реформаторкою церкви. ‚она довго бороласЯ за право заснувати монастир ґз власним уставом Р ґ згодом домогласЯ в Џапи ЏґЯ §V дозволу на це. „уховники-високопосадовцґ називали »» навХЯзливою дивачкою, що порушу№ Зголовну заповґдь апостола Џавла: Тнехай у церквґ мовчать жґнки вашґУИ. Ћднак ’ереза не бажала бути невидимою. Ќа пХЯтдесЯтому роцґ життЯ вона почина№ писати. Њґстичний трактат З‚нутрґшнґй замокИ Р найвґдомґший твґр монахинґ Р № знаковим длЯ всґ№» №вропейсько» теологґ». ’ереза Ђвґльська стала першою жґнкою-богословом в ґсторґ» католицько» церкви та першою письменницею §спанґ». Њерґ ‚олстонкрафт (1759 Р 1797 рр.) Зџ вже припускала, що, завдЯки статурґ, чоловґкам провидґннЯ приписало вищий рґвень чеснот. Ђле Як це можливо, Якщо у чесноти № тґльки один вґчний стандарт? ’ому, Якщо мґркувати послґдовно, Я повинна зробити висновок, що чоловґки ґ жґнки рухаютьсЯ в одному напрЯмкуИ Њ. ‚олстонкрафт ЌародиласЯ в ‹ондонґ. Њерґ довелосЯ рано подорослґшати: дґвчинка була №диною захисницею матерґ, коли чоловґк Р гравець ґ пХЯницЯ Р здґймав на не» руку. “ девХЯтнадцЯть ‚олстонкрафт ґде з батькґвського дому. Њерґ змґню№ декґлька не надто престижних посад, присвЯчуючи весь вґльний час самоосвґтґ. ђозумґннЯ того, що суспґльство майже не лиша№ незаможним жґнкам шлЯхґв длЯ самореалґзацґ», гнґтить ґ обурю№ »». Њерґ вивча№ французьку й нґмецьку, потроху почина№ перекладати, пише публґцистику та рецензу№ художнґ твори. “ роботах цього перґоду вона придґлЯ№ особливу увагу проблемґ жґночо» неосвґченостґ, оприлюднюючи ЗЊґркуваннЯ про освґту доньокИ ґ З†ґночу хрестоматґюИ. Џолґтичний памфлет З‡ахист прав людиниИ робить письменницю вґдомою. “ 1792 р. ‚олстонкрафт пише З‡ахист прав жґнкиИ, що ста№ першою масштабною працею фемґнґстично» фґлософґ». Њерґ пере»здить в охоплений революцґ№ю Џариж Р згодом вона присвЯтить подґЯм цього перґоду окрему книгу. “ ”ранцґ» ‚олстонкрафт народжу№ доньку. Ђби захистити дитину вґд тавра незаконнонароджено», Њерґ неохоче бере формальний шлюб (жґнка неодноразово виступала проти нього Як ґнституту). ‡а кґлька рокґв ‚олстонкрафт удруге ста№ матґрХю ґ трагґчно помира№ вґд пґслЯпологових ускладнень. ‘имона де Ѓовуар (1908 Р 1986 рр.) З†ґнкою не народжуютьсЯ, нею стають. Ђнґ бґологґЯ, анґ психґка, анґ економґка не здатнґ визначити тґ№» подоби, Яко» набува№ в суспґльствґ самка людиниИ ‘. де Ѓовуар ЌародиласЯ в сґмХ» паризьких аристократґв. Ѓатьки вґддають ‘имону до престижно» релґгґйно орґ№нтовано» школи, де дґвчат виховувють у патрґархальному дусґ. ‡годом „е Ѓовуар вступа№ до Џаризького унґверситету та захища№ дипломну роботу з лґтератури. Њолода жґнка здобува№ також фґлософську освґту ґ ста№ девХЯтою випускницею в ґсторґ» ‘орбонни. „е Ѓовуар бере учать у загальнофранцузькому конкурсґ з фґлософґ» та посґда№ друге мґсце, ставши наймолодшою з тих, хто склав цей ґспит успґшно. ’одґ ж вона знайомитьсЯ з учасником, що випередив »» та здобув перемогу, Р †.-Џ. ‘артром. єхнґ творчґ та особистґ стосунки триватимуть усе життЯ. “ роки „руго» свґтово» почина№тьсЯ творче становленнЯ ‘имони де Ѓовуар: вона оприлюдню№ першґ художнґ тексти. “ 1943 р. письменницЯ завершу№ книгу ЗЉров ґншихИ, що »» американськґ критики згодом назвуть Зпґдручником екзистенцґалґзмуИ. ‘аме цей фґлософський вимґр ста№ ґдейним первнем романґв ґ програмових текстґв Ѓовуар. “ книзґ ЗЊандариниИ авторка осмислю№ теми французького руху опору та життЯ ґнтелґгенцґ». ‡годом письменницЯ отрима№ за не» ѓонкурґвську премґю Р найпрестижнґшу лґтературну нагороду ”ранцґ». “ пово№ннґ роки ‘имона де Ѓовуар пише революцґйну працю З„руга статьИ, осмислюючи жґночу ґсторґю Як ґсторґю вґдчуженостґ та несвободи. –ей твґр ста№ точкою вґдлґку длЯ фемґнґзму друго» хвилґ та на багато рокґв визнача№ його ґдейний ґ цґннґсний вектори. ћлґЯ Љрґстева (1941 р.) ЗЙзавжди руйну№ останнґй забобон, на Якому, Як вважалосЯ, можна заспоко»тисЯ. ‚она пґдрива№ авторитет, авторитет монологґчного науки ґ традицґ»И ђ. Ѓарт. ЌародиласЯ в болгарському ‘лґвенґ, де закґнчила школу з поглибленим вивченнЯм французько». “ ‘офґйському унґверситетґ Љрґстева знайомитьсЯ з працЯми Њихайла Ѓахтґна Р росґйського фґлософа й теоретика лґтератури. –е ма№ значний вплив на »» подальшґ науковґ зацґкавленнЯ. ‡добувши дослґдницьку стипендґю, ћлґЯ вируша№ до ”ранцґ», де навча№тьсЯ далґ. Љрґстева вґдвґду№ семґнари ђолана Ѓарта Р вґдомого семґотика та лґдера французького структуралґзму, що згодом вводить »» до науково» спґльноти. “чена слуха№ також лекцґ» фґлософа ґ психґатра †. ‹акана. Џґзнґше вона застосу№ у працЯх переосмисленґ ґде» його структурного психоаналґзу. Љрґстева, по сутґ, запроваджу№ мґждисциплґнарний пґдхґд до фґлологґчних питань: залуча№ до »х осмисленнЯ семґотику, фґлософґю постструктуралґзму та психоаналґз. „ослґдницЯ вводить у вжиток понЯттЯ ґнтертекстуальностґ, тобто вза№мно» повХЯзаностґ текстґв, »хньо» здатностґ до перехресних покликань. –ей термґн став длЯ сучасно» гуманґтаристики засадничим. Ќауковґ та фґлософськґ ґде» Љрґстева, Як водитьсЯ, випробову№ в художнґх текстах. є» романи Р алегоричнґ та багатозначнґ Р оцґненґ №вропейською критикою дуже високо. ћлґЯ Љрґстева № однґ№ю з ключових постатей фемґнґзму третьо» хвилґ та ґдеологинею ‹ѓЃ’-руху. ‹ґтература ‘ей ‘ьона¶он (близько 966 Р 1017 рр.). З„лЯ тих, що пґзнали суть речей, розмова без слґв Р найвища форма дґалогуИ ‘ей ‘ьона¶он ЌародиласЯ в аристократичнґй, але небагатґй родинґ Љґото. ‚ґдповґдно до духу епохи •ейан, сґмХЯ Љґйохари Ќа¶ґко (справжн№ ґмХЯ жґнки) пґдтримувала культ краси ґ мистецтва. є» батько був чиновником невисокого рангу, а ще Р вґдомим ґ шанованим поетом. ЏґслЯ невдалого шлюбу ґ розлученнЯ ‘ьона¶он ста№ фрейлґною ґмператрицґ ‘адако. Џри дворґ »», Як молодшу фрейлґну, називають ‘ей-‘ьона¶он Р пґд цим ґм'Ям »» знають ґ Як лґтераторку. “ першому тисЯчолґттґ нашо» ери џпонґЯ була ґзольованою державою. Ќайбґльший вплив мав »» могутнґй сусґд Р Љитай. Љласичну освґту за китайськими традицґЯми здобували переважно чоловґки. Ќатомґсть жґнки послуговувались Японською складовою абеткою Р кана. ‘аме вони стали творчою силою нацґонального стилю в лґтературґ. ‘ей ‘ьона¶он була однґ№ю з найвидатнґших авторок сво№» епохи. Џґд час придворно» служби ‘ей ‘ьона¶он пише З‡аписки в узголґв'»И. Љнига мґстить лаконґчнґ дописи на рґзнґ теми: поетичнґ враженнЯ, мґркуваннЯ та сентенцґ», портрети сучасникґв ґ побутовґ замальовки. ‘ей ‘ьона¶он створю№ не просто цґнну ґсторичну памХЯтку про життЯ ґмператрицґ та придворних. “ деталЯх повсЯкденностґ вона вґднаходить унґкальне розма»ттЯ краси. Џопри те що книга, Як зауважу№ авторка, Зне длЯ стороннґх очейИ, вона увґйшла до канону Японсько» лґтератури, а в XX столґттґ здобула заслужену свґтову славу. •ристина Џґзанська (1364/1365 Р 1430 рр.) З–Я вґдважна захисницЯ прав жґнок ґ жґночо» честґ зверта№тьсЯ до бога любовґ з поетичним посланнЯм, що № скаргою жґнок на чоловґчґ брехню ґ образиИ ‰. ѓейзґнга. Ѓатько •ристини був лґкарем французького королЯ Љарла V, тож дґвчинка росла при дворґ та мала доступ до бґблґотеки ‹увру. Ђктивно займаючись самоосвґтою, вона зналасЯ на римськґй лґтературґ та творах середньовґччЯ ґ раннього ренесансу. ‡годом •ристина й сама почала писати. Џершґ тексти належали до жанру любовно» балади Р »х вона створила понад триста. ЏисьменницЯ зверталасЯ також до малих вґршових форм Р рондо, вґреле та дґ. •ристина Џґзанська писала моралґзаторськґ настанови, перифрази ‘енеки та Џлутарха, займаласЯ лґтературною критикою. єй належить низка полґтичних трактатґв, присвЯчених освґтґ, проблемґ во№н ґ мґжусобиць, реформам церкви та армґ». •ристина полемґзу№ з автором Зђоману про троЯндуИ †аном де Њьоном, що використав мґзогґннґ висловлюваннЯ вґдомих чоловґкґв на пґдтвердженнЯ тези про жґночу нижчґсть ґ обмеженґсть. є» мґркуваннЯ лЯгли в основу ЗЏосланнЯ боговґ коханнЯИ. …нциклопедична поема ЗлЯх тривалого навчаннЯИ, що в нґй ґдетьсЯ про уЯвне сходженнЯ •ристини на гору Џарнас, була дуже популЯрною серед сучасникґв авторки. Џисьменницю турбувало жґноче питаннЯ: вона активно обстоювала ґдею рґвностґ людей незалежно вґд статґ. ЗЉнига про мґсто жґночеИ була одним ґз центральних творґв на цю тему. “ текстґ наголошено, що жґнки не поступаютьсЯ здґбностЯми чоловґкам. „ослґдники називають цей твґр першим внеском у твореннЯ жґночо» ґсторґ». „ґзнавшись про ґсторґю †анни „ХЂрк, •ристина присвЯтила »й поему. ЏисьменницЯ назива№ французьку геро»ню Здґвчиною, що прославила нашу статьИ. Џолемґчнґ тексти •ристини Џґзансько» поклали початок трьохсотрґчному обговоренню жґночого соцґального статусу, що ввґйшло в ґсторґю Як Зсуперечка про жґнокИ. ЏисьменницЯ була першою, хто виступила проти середньовґчно» мґзогґнґ» та спрЯмувала проти не» силу лґтератури. •ристину Џґзанську вважають також першою професґйною письменницею в №вропейськґй ґсторґ». є» тексти серйозно вплинули на формуваннЯ фемґнґстично» свґдомостґ в людей наступних епох. ‘ельма ‹а¶ерльоф (1858 Р 1940 рр.) Зџкщо не зна№ш, котрим шлЯхом ґти, то краще постоЯти на мґсцґ ґ почекатиИ ‘. ‹а¶ерльоф ЌародиласЯ у шведськґй провґнцґ» ‚ермланд у сґмХ» вґйськового та вчительки. —ерез хворобу дґвчинка кґлька рокґв була паралґзована, тому вчиласЯ вдома ґ багато часу проводила з бабусею. ’а була чудовою оповґдачкою ґ розважала ‘ельму народними казками й легендами, що вплинули на майбутн№ захопленнЯ дґвчини письменством. ‡годом ‹а¶ерльоф одужу№ та здобува№ педагогґчну освґту. Џрацюючи вчителькою в дґвочґй школґ, вона пише перший роман Р З‘агу про ‰осту Ѓерлґн¶аИ. ’вґр ма№ виразне фольклорне пґд¶рунтЯ. „жерелом естетики длЯ ‘ельми стають шведськґ легенди, вґдомґ »й ґз дитинства. §з цим текстом письменницЯ вигра№ лґтературний конкурс, отриму№ премґю та змогу публґкуватисЯ. Ћприлюднивши кґлька збґрок оповґдань, що виЯвлЯютьсЯ дуже успґшними, ‹а¶ерльоф здобува№ вґд королЯ стипендґю та зосереджу№тьсЯ на самому лише письменствґ. “ ‘ельми виника№ новий задум Р створити дитЯчу навчальну книгу, Яка б цґкаво розповґдала про шведськґ культуру, географґю та ґсторґю. ’ак зХЯвлЯ№тьсЯ З—удесна мандрґвка Ќґльса ѓоль¶ерсона з дикими гусьмиИ, що дґста№ визнаннЯ не лише у вецґ», але й в усьому свґтґ. “ 1909 р. ‘ельма ‹а¶ерльоф одержу№ Ќобелґвську премґю з лґтератури Зна знак пґднесеного ґдеалґзму, Яскраво» уЯви та духовного чуттЯ, що характеризують »» текстиИ. ‚она ста№ першою жґнкою, що отриму№ цю нагороду за досЯгненнЯ у красному письменствґ. Џеред „ругою свґтовою ‹а¶ерльоф допомага№ багатьом закордонним колегам лишити Ќґмеччину та врЯтуватисЯ вґд переслґдуваннЯ. ‚ґдома письменницЯ Ќеллґ ‡акс отриму№ за участґ ‘ельми шведську вґзу та уника№ увХЯзненнЯ у концтаборґ. Ќацистський урЯд, що спершу ставивсЯ до Знордично» поеткиИ дуже лоЯльно, рґзко »» засуджу№. Џочаток чергово» вґйни шоку№ та пригнґчу№ письменницю, що багато рокґв витворювала художнґй свґт добра та краси. ‘еред небагатьох, хто незмґнно пґдтримував ‘ельму протЯгом життЯ, була суфражистка ‚альбор¶ Ћландер ґ лґтераторка ‘офґ …лькан Р »» однодумицґ та коханґ. “ 1940 р. ‘ельма ‹а¶ерльоф помира№. ‘естра та кохана жґнка були з письменницею до останнього. ЌаталЯ Љобринська (1855 Р 1920 рр.) ЗЊи поклали собґ метою впливати на розвґй жґночого духа через лґтературу, бо лґтература була все вґчним образом Ясних ґ темних сторґн суспґльного ладу, його потреб ґ недостаткґвИ Ќ. Љобринська ЌародиласЯ на ‘танґславщинґ (нинґ §вано-”ранкґвська область) у сґмХ» греко-католицького свЯщеника. “же в пґдлґтковому вґцґ ЌаталЯ володґла пХЯтьма мовами: укра»нською, польською, росґйською, французькою та нґмецькою. ‚и»хавши з батьком до ‚ґднЯ, Љобринська вґдвґду№ унґверситетськґ лекцґ» та полґпшу№ знаннЯ №вропейських лґтератур. ‘аме через лґтературу до не» приходить розумґннЯ жґнки в суспґльствґ та бажаннЯ повести за собою ґнших, про що ЌаталЯ згодом писатиме у спогадах. “ ‚ґднґ вона знайомитьсЯ з громадським дґЯчем ґ публґцистом Ћстапом ’ерлецьким. ‚ґн вґдчутно вплинув на освґту Љобринсько» та заохотив »» становленнЯ Як лґтераторки. “ 1883 р. письменницЯ дебюту№ оповґданнЯм ЗЏанґ умґнськаИ й отриму№ схвальнґ вґдгуки. ’вґр З‡адлЯ кусника хлґбаИ спґльнота також оцґню№ високо: чутки про талановиту галичанку доходЯть навґть до §вана ”ранка. ‡годом вґн публґку№ оповґданнЯ Љобринсько» в журналґ З‡орЯИ, чим надиха№ »» на подальшу творчґсть. Џовернувшись до ѓаличини, письменницЯ заснову№ З’овариство руських жґнокИ, прагнучи органґзувати повноцґнний жґночий рух. Ћднак спґлка ґсну№ недовго: мґсцеве духовенство вбача№ в цьому неприйнЯтну пропаганду ате»зму та соцґалґзму. Љобринська вирґшу№ втґлити новий задум та разом ґз Ћленою Џчґлкою вида№ перший укра»нський жґночий альманах. Ќа його сторґнках зХЯвлЯютьсЯ твори багатьох талановитих письменниць: ‹есґ “кра»нки, ѓанни Ѓарвґнок, „нґпрово» —айки, Ћльги ”ранко, ‘офґ» Ћкуневсько» та, звґсно, самих упорЯдниць. –е був унґкальний прецедент, що заклав основи не лише длЯ майбутнґх видань, але ґ длЯ формуваннЯ нового типу свґдомостґ. ЌаталЯ Љобринська в однґй ґз брошур наголошу№, що мета альманаху Р нагадати жґнкам про »хнґ права Р нацґональнґ та громадськґ. ‡годом письменницЯ заснову№ видавництво З†ґноча бґблґотекаИ та реалґзу№ новий видавничий проект Р альманах ЗЌаша долЯИ, з Яким охоче спґвпрацюють укра»нськґ авторки. Љультурна дґЯчка та успґшна лґтераторка, ЌаталЯ Љобринська присвЯтила життЯ боротьбґ за права жґнок ґ сприЯла творчґй реалґзацґ» багатьох талановитих авторок. ‚ґйськова справа ”у •ао (бл. 1200 р. до н. е.) Џро походженнЯ родини та дитинство ”у •ао практично нґчого невґдомо. ‚она була дружиною китайського ґмператора “-„ґна, оракулом-заклинателькою ґ верховною жрицею. Ћднак вґдомою жґнку зробив не шлюб ґз ґмператором, а видатнґ во№ннґ досЯгненнЯ. ‚она стала першою в ґсторґ» Љитаю очґльницею армґ». ”у •ао керувала тринадцЯтитисЯчним вґйськом Р найбґльшим збройним формуваннЯм тґ№» епохи. Ќа чолґ армґ» вона брала участь в усґх кампанґЯх, що за наказом “-„ґна вґдбувалисЯ на кордонґ з ґмперґ№ю ан. †ґнка керувала бойовими колґсницЯми та була командувачкою таких знаменитих во№начальникґв Як —жґ та •оу ўао, котрґ навчалисЯ в не» мистецтвам бою ґ во№нно» тактики. ”у •ао здобула багато перемог над державами ту-”ан, Ѓа, § та –Ян. §мператор високо оцґнював талант дружини-во№начальницґ: вона отримала в управлґннЯ прикордонну область, успґшно захищаючи »» вґд чужоземно» агресґ». є» палац став символом во№нно» могутностґ ан ґ стримував сусґдґв вґд вторгненнЯ на територґю ґмперґ». ”у •ао поховали на кладовищґ верховних правителґв у мґстґ §ньсюй. ‚она не лише домогласЯ права займатисЯ во№нними та релґгґйними справами, що досґ були неприступними длЯ жґнок, але й стала в цих сферах найуспґшнґшою. †анна дХЂрк (1412 Р 1431 р.) ЌародиласЯ в селищґ „омремґ, що на межґ ампанґ та ‹отарингґ», у заможнґй селЯнськґй сґмХ». Љажуть, що †анну з дитинства переслґдували видґннЯ: увґ снґ дґвчинґ ЯвлЯлисЯ христиЯнськґ свЯтґ, вґщуючи »й роль визволительки ”ранцґ». “ сґмнадцЯть рокґв †анна звернуласЯ до дофґна Љарла по дозвґл при№днатисЯ до вґйська. є» призначили командувачкою пґдроздґлу, що в той час боровсЯ з англґйцЯми пґд Ћрлеаном. ’аке рґшеннЯ було неочґкуваним ґ ризикованим, однак †анна мала цґлковиту пґдтримку Љарла, адже засвґдчила його права на престол (дґвчина апелювала до сво»х видґнь). Џерш нґж отримати обладунки, жґнка була змушена пройти комґсґю богословґв, щоб пґдтвердити право носити чоловґчий одЯг. Ћдержавши вґдповґдний дозвґл, †анна дХЂрк ста№ очґльницею армґ» та здобува№ в Ћрлеанґ першу перемогу, захопивши з невеликим загоном бастґон ‘ен-‹у. ‚о№начальницЯ здґйсню№ ще кґлька успґшних операцґй ґ змушу№ англґйцґв вґдступити. ‚осьмого травнЯ мґсто звґльнили (цей день ґ нинґ № свЯтковим), а †анна дХЂрк стала Ћрлеанською дґвою та нацґональною геро»нею. ЏґслЯ вґдновленнЯ во№нних дґй полководицЯ вируша№ до ЉомпХ№на, що вже був в облозґ. Ћднак хтось ґз близького оточеннЯ зраджу№ »» Р дХЂрк опинЯ№тьсЯ спершу в бургундському, а згодом в англґйському полонґ. Љарл, що завдЯчував †аннґ нещодавнґм сходженнЯм на престол, вґдмовлЯ№ »й у допомозґ. Ђнглґйська церква судить дХЂрк Як №ретичку та засуджу№ на публґчне спаленнЯ. џк ґ багатьох ґнших непересґчних жґнок, »й закидають стосунки з диЯволом (не забувають ґ про чоловґчий одЯг, що йому Р з очевидних причин Р надавала перевагу полководицЯ). Ћднак справа проти Ћрлеансько» дґви була, в першу чергу, полґтичною, адже дХЂрк стала длЯ французґв символом №дностґ та надґ». є» смерть мала покласти кґнець во№нним успґхам ”ранцґ». ’им не менш, сталосЯ протилежне Р усґ зусиллЯ були покладенґ на те, щоб англґйцґ вґдповґли за цей удар. “ 1453 р. ‘толґтнЯ вґйна завершиласЯ перемогою французґв, а †анна дХЂрк ґ пґслЯ смертґ лишиласЯ втґленнЯм нацґонального духу та геро»чно» боротьби. ЌадґЯ Ђндрґ»вна „урова (1783 Р 1866 р.) ЌародиласЯ в Љи№вґ в сґмХ» вґйськового, однак батьки майже одразу вґддали »» на вихованнЯ друговґ-гусару, тож до пХЯти рокґв дґвчинка росла такою собґ Зполковою донькоюИ. “ вґсґмнадцЯть »» видали замґж, однак щасливого шлюбу не вийшло. ‡ахопившись козаком-осавулом, ЌадґЯ лишила родину та втекла з коханим. ‚дЯгнена по-чоловґчому, „урова при№дну№тьсЯ до кавалерґйського полку (кґннота не носила борґд, тому жґнку було важче викрити). ЌадґЯ брала участь у битвах при ўудштадтґ та ”рґдландґ й була в ’ґльзитґ в день пґдписаннЯ мирно» угоди з Ќаполеоном. Џґд час одного з бо»в „урова, ризикуючи життЯм, урЯтувала пораненого командувача та здобула званнЯ унтер-офґцерки й ѓеоргґ»вський хрест. Ћднак те, що непересґчний бо№ць № насправдґ бґйчинею, все ж стало вґдомим. Џеред однґ№ю з битв жґнка пише батьковґ лист ґз вибаченнЯми Р за написаним »» згодом ґ викривають. Џро ґсторґю офґцерки дґзна№тьсЯ навґть ґмператор Р ґ, замґсть обуритись, висловлю№ щире захопленнЯ »» вґдвагою. ЌадґЯ дґста№ дозвґл воювати далґ. “ франко-росґйськґй вґйнґ „урова очолювала пґвескадрон, биласЯ пґд Ѓородґном та була ординарчинею фельдмаршала Љутузова. ЌадґЯ вийшла у вґдставку, маючи званнЯ штабс-ротмґстерки. ЃґйчинЯ прожила до 82 рокґв ґ була похована в ёлабузґ з усґма во№нними почестЯми, що на них цЯ видатна жґнка, без сумнґву, заслуговувала. ёвгенґЯ Њихайлґвна аховська (1889 Р 1920 р.) ЌародиласЯ в Џетербурзґ у заможнґй купецькґй сґмХ» та здобула Якґсну свґтську освґту. ‡авершивши ‘мольний ґнститут, ёвгенґЯ зацґкавлю№тьсЯ тим, що було аж нґЯк недоступне колу ЗшлЯхетних панЯнокИ, що ґз ними разом вона декґлька рокґв навчаласЯ. „ґвчина захоплю№тьсЯ боксом ґ стрґльбою, освою№ водґннЯ авто. ‡годом »» увагу приверта№ авґацґйна галузь, що тґльки почала розвиватисЯ та цґлком виправдано вважаласЯ небезпечною. „ґзнавшись про ђаймонду де ‹аош, що у 1909 р. стала першою в ґсторґ» лґтункою, аховська, захоплена досвґдом француженки, нарештґ зважу№тьсЯ вступити до авґашколи. ‚она ви»жджа№ на навчаннЯ до Ќґмеччини та за три роки одержу№ диплом. ёвгенґЯ почина№ працювати ґнструкторкою, однак траплЯ№тьсЯ випадок, що змусить »» вґдмовитись вґд карХ№ри. Џґд час одного з польотґв бґплан аховсько» потраплЯ№ до повґтрЯно» Ями та розбива№тьсЯ. ‚ авґакатастрофґ гине вґдомий лґтун ‚. Ђбрамович, що був другим пґлотом, а ёвгенґЯ дивом лиша№тьсЯ цґлою. Ѓґльш Як на рґк аховська лиша№ польоти, однак ґз початком Џершо» свґтово» вируша№ на фронт. ёвгенґЯ ста№ першою в свґтґ во№нною лґтункою: вона здобува№ званнЯ прапорщицґ. Ћднак довго воювати »й не дозволили. Ќаприкґнцґ 1914 р. »» звинувачують у шпґонажґ (згадавши, вочевидь, нґмецьку освґту) та увХЯзнюють. ЏґслЯ бґльшовицького перевороту аховська виходить ґз тюрми та погоджу№тьсЯ на посаду в —Љ. ‚ґд гордо» та натхненно» жґнки, що марила небом, пґслЯ жорен двох режимґв лиша№тьсЯ тґльки спогад; вХЯзницЯ лама№ »». ЉарХ№ра слґдчо» не сприЯ№ вґднайденню себе та не робить ёвгенґю щасливою: у 1920 р. жґнка гине у стрґлЯнинґ. Ћлена §ванґвна ‘тепанґв (1892 Р 1963 р.) ЌародиласЯ в сґм'» свЯщеника “ѓЉ–, навчаласЯ в семґнарґ» “кра»нського педагогґчного товариства та долучилась до органґзацґ» ЗЏластИ. ‡годом Ћлена стала студенткою фґлософського факультету ‹ьвґвського унґверситету, членкинею товариства ‘окґл та органґзувала й очолила його першу жґночу чоту. ‘тепанґв брала активну участь у стрґлецькому русґ, заснувала товариство З‘ґчовґ стрґльцґ Р §§И ґ керувала жґночим пґдроздґлом. †ґнки-вґйськовґ були Явищем нетиповим: про бґйчиню писала австрґйська преса, »» фото друкували на листґвках та уславлювали пґснЯми. Џґд час Џершо» свґтово» командувала жґночою ротою, вґдзначиласЯ в багатьох боЯх (зокрема, бґлЯ гори Њакґвки). ‡добула званнЯ хорунжо» та декґлька визначних нагород: медаль •оробростґ та ‚о№нний хрест. “ 1915 р. жґнка потраплЯ№ до росґйського полону Р це був перший випадок захопленнЯ укра»нсько» офґцерки росґЯнами. Ѓґйчиню посилено охоронЯють та згодом транспортують до ’ашкенту. „о ѓаличини ‘тепанґв поверта№тьсЯ у 1917 р., де спершу поновлю№тьсЯ в “‘‘, а згодом вою№ в лавах “кра»нсько» галицько» армґ». ‡авдЯки зусиллЯм бґйчинґ у 1918 р. вґдбулосЯ ‹истопадове повстаннЯ. ‚инЯтковґ силу й хоробрґсть жґнка виЯвила пґд час укра»нсько-польско» вґйни. ‡годом Ћлена ‘тепанґв ви»жджа№ до ‚ґднЯ на навчаннЯ та захища№ там докторську дисертацґю. †ґнка займа№тьсЯ науковою роботою в Ђвстрґ», а пґзнґше Р ґ в ‘ђ‘ђ. ЏоверненнЯ з емґграцґ» виЯвлЯ№тьсЯ помилкою: у 40-х Ћлену заарештовують за антирадЯнську пропаганду й увХЯзнюють. Џопри все, жґнцґ ста№ сил ґ волґ пережити мордовськґ табори: у 1956 р. вона поверта№тьсЯ до ‹ьвова, де й закґнчу№ свґй шлЯх. *** ‚ ґсторґ» науки й мистецтва було багато видатних дґЯчок Р значно бґльше, анґж ми можемо згадати в обмеженґй за обсЯгом розвґдцґ. Ќезалежно вґд кґлькостґ та Якостґ жґночих здобуткґв »х зґставленнЯ з досЯгненнЯми чоловґкґв позбавлене сенсу. ЏитаннЯ про залученґсть жґнок до ґнтелектуального життЯ та »хнґй науковий внесок поста№ на ¶рунтґ хибних уЯвлень про ґсторґю жґноцтва Як класу. Ћкрґм обмежень ґнституцґйних, глобальних, що »х Я виклала на початку, майже всґ згаданґ геро»нґ мали ґндивґдуальний досвґд подоланнЯ перешкод, специфґчних длЯ »хнґх професґй, середовища, епохи та житт№вих обставин. ‚они боролисЯ за право навчатисЯ, незважаючи на офґцґйну заборону. ‚они вступали до вишґв, коли жодна жґнка ёвропи ще не мала такого досвґду. ‚они писали дисертацґ» на теми, що здавалисЯ надто фантастичними длЯ ЗдґвчатИ. ‡авдЯки ним поставали нацґональнґ лґтератури та виникали новґ жанри. ‡добутки жґнок пробивалисЯ крґзь безлґч ЗнеможливоИ. ЗЏриродне призначеннЯИ було №диним способом самореалґзацґ», утверджено» на рґвнґ родини, церкви та освґтнґх ґнститутґв. ‚ґдгомґн цього ми вґдчува№мо досґ: розумова меншовартґсть жґнки ґсну№ ґ Як комплекс, ґ Як стереотип. Ђле мала рацґю ‹ґнда Ќохлґн, кажучи, що нерґвнґсть може бути поважною причиною, однак не повинна ставати ґнтелектуальною позицґ№ю. Џовертаючи собґ ґсторґю, ми мусимо вґдразу братисЯ за твореннЯ ново». „осить уже ЗпризначеньИ ґ склЯних стель. ‹ґтература: 1. Ѓовуар ‘. де „руга стать : “ 2 т. / ‘. де Ѓовуар [пер. с франц. Ќ. ‚оробйово», Џ. ‚оробйова]. Р Љ. : Ћснови, 1994. Р ’. 1. Р 390 с. 2. Ѓовуар ‘. де „руга стать : “ 2 т. / ‘. де Ѓовуар [пер. с франц. Ќ. ‚оробйово», Џ. ‚оробйова]. Р Љ. : Ћснови, 1994. Р ’. 2. Р 392 с. 3. €ванова ћ. ћ. ђозалинд ”ранклин. ’айны открытиЯ структуры „ЌЉ // Њеждународный студенческий научный вестник. Р 2015. Р Ь 6. 4. Љоути …., ѓринберг Љ. †енщины ‚икторианской Ђнглии. Ћт идеала до порока. Р Litres, 2014. 5. ‹иповецький ‘. Ћлена ‘тепанґвна, або перша укра»нка-офґцер в росґйському полонґ. […лектронний ресурс]. Р ђежим доступу: http://photo-lviv.in.ua/olena-stepanivna-abo-persha-ukrajinka-ofitser-v-rosijskomu-poloni/ 6. ‹отман ћ. Њ. Ѓыт и традиции русского дворЯнства (XVIII Р начало XIX века). Р ‘Џб. : €скусство-‘Џб, 1994. Р 758c. 7. Њиронов ‚. Ќароды и личности в истории. [ќлектронный ресурс] Р ђежим доступа: http://www.e-reading.club/chapter.php/128986/6/Mironov_-_Narody_i_lichnosti_v_istorii._Tom_1.html (дата обращениЯ: 15.03. 17). Р Ќазвание с экрана. 8. Ќаварро •оакин. Њир математики: в 45. †енщины-математики. Ћт ѓипатии до ќмми ЌЮтер [Џер. с исп.] Р Њ. : DeAgostini, 2014. Р т. 37. Р 143 с. 9. ђайтисоЯ ѓ. †енщины-воины ЉитаЯ: ”у •ао [Џер. Њихайловой Ќ.]. [ќлектронний ресурс]. Р ђежим доступа: http://ru.gbtimes.com/kultura/zhenshchiny-voiny-kitaya-fu-hao 10. ’урченко ‘. …вгениЯ аховскаЯ Р первак в мире женщина-военный летчик. […лектронний ресурс]. Р ђежим доступу: http://she-win.ru/professia/1130-evgeniya-shahovskaya 11. “спенскаЯ ‚. €. ’еоретическаЯ реабилитациЯ женщин в произведениЯх Љристины Џизанской: Џособие к курсу по истории феминизма. Р ’верь: ”еминистЏресс-ђоссиЯ, 2003. Р 56 с. 12. алата Њ. —им щире серце наболґло / Њ. алата // Љобринська Ќ. „ух часу : оповґданнЯ, повґсть / Ќ. Љобринська. Р ‹., 1990. 13. Eliot T. S. Anything i write is good : letters of T. S. Eliot. September 25, 1988. http://www.nytimes.com/1988/09/25/books/anything-i-write-is-good-letters-of-ts-eliot.html?pagewanted=all (accessed April 1, 2017) 14. Nochlin N. From 1971: Why Have There Been No Great Women Artists? May 20, 2015. http://www.artnews.com/2015/05/30/why-have-there-been-no-great-women-artists/ (accessed April 1, 2017) 15. Wikipedia, the free encyclopedia https://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page (accessed April 1, 2017) 1 http://www.ega-math.narod.ru/Singh/Germain.htm --------------- ---------------------------------------- --------------- ----------------------------------------