16 листопада, 2019

Методика оцінки ризиків повторного насильства

27 квітня 2019
1580

19 квітня набув чинності наказ про оцінку ризиків вчинення повторного насильства перед винесенням заборонного припису насильникам. Анна Саєнко, адвокатка, незалежна експертка, членкиня Асоціація жінок-юристок України "ЮрФем" розповіла нам про методику оцінки ризиків.

Методика оцінки ризиків повторного насильства

У 2018 році набув чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яким передбачено такий спеціальний захід щодо протидії домашньому насильству як – терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Цим приписом може бути застосовано наступні заходи:

1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Терміновий заборонний припис виноситься за результатами оцінки ризиків та за ініціативи постраждалої особи або ж за власної ініціативи працівника/працівниці уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України.

Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства затверджено спільним наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства» від 13 березня 2019 р. № 369/180 та набув чинності 19 квітня 2019.

Оцінку ризиків проводить поліцейський/поліцейська уповноваженого підрозділу за фактом вчинення домашнього насильства та визначає рівень небезпеки, який береться до уваги під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису.

Процедура проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства полягає у спілкуванні або ж проведенні бесіди з постраждалою особою для з’ясування обставин конфлікту та виявленні чинників, що створюють або ж можуть створювати  небезпеку для постраждалої особи.

Форма оцінки вчинення домашнього насильства складається з 27 питань, на які поліцейський має відповісти «так», «ні», «без відповіді»/«невідомо». Питання стосуються безпосередньо безпеки постраждалої особи: чи погрожував кривдник вбити, чи застосовував кривдник фізичне насильство, що мало наслідком спричинення середнього та/або тяжкого ступеня тілесних ушкоджень, чи має кривдник алкогольну або наркотичну залежність, чи має кривдник зброю та/або може її легко дістати й застосувати тощо. 

Саме відповіді на ці питання допоможуть поліцейському/поліцейській визначити рівень небезпеки: високий, середній або низький.

Варто зауважити, що замкнутість постраждалої особи або ж її відмова, небажання спілкуватися з правоохоронцями може розцінюватися представниками поліції, як високий рівень небезпеки.

В залежності від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі – поліцейський/поліцейська приймає рішення щодо винесення термінового заборонного припису.

Якщо рівень небезпеки високий – терміновий заборонний припис виноситься обов’язково. 

Якщо ж рівень небезпеки середній або ж низький – терміновий заборонний припис може бути винесений на розсуд поліцейського/поліцейської уповноваженого підрозділу Національної поліції з урахування інших чинників або ж обставин, що можуть вказувати на рівень небезпеки для постраждалої особи.

27 квітня 2019
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Відпустка по догляду за дітьми: чому лише мама?
Скільки татів беруть гарантовані законодавством «відпустки по догляду за дитиною»? Чому в Україні чоловіча відпустка вважається «похідною» від жіночої, які нюанси перешкоджають батькам реалізувати їхні права та на досвід яких країн Європи варто рівнятися українському праву і практиці?
Хто та як може усиновити дитину?
Ратифікувавши Конвенцію ООН про захист прав дитини 27 лютого 1991 року, Україна визнала, що дитині для повного й гармонійного розвитку потрібно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові й розуміння[1], а також що пріоритетним у боротьбі із проблемою сирітства є інститут адопції.
Право на рівну оплату праці за роботу рівної цінності — українські реалії
Чинне законодавство України фактично обмежує право жінок на рівну з чоловіками оплату за рівноцінну працю, гарантоване нормами міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Що означає поняття «рівноцінна праця», як його тлумачать та захищають у міжнародному законодавстві?