Тег: економіка

«Поверх фемінізму» — вільний лекторій освітньої організації «Культурний Проект», реалізований спільно з Фондом імені Гейнріха Бьолля в Україні у 2015 році. Лекторка: Тамара Марценюк, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

Среди экономистов есть последователи феминизма, к которым принадлежу и я. Работая в сфере экономической теории, мы обращаемся к проблемам, волнующих феминисток,– таким, как неравенство полов и андроцентристские подходы к исследованиям.

«Поверх фемінізму» — вільний лекторій освітньої організації «Культурний Проект», реалізований спільно з Фондом імені Гейнріха Бьолля в Україні у 2015 році. Курс передбачає 5 лекцій, які допоможуть переосмислити соціальну роль жінки у ХХІ столітті. Назва лекторію є метафоричною, тому що фемінізм сам по собі не є цінністю. Це інструмент, вірніше, один з інструментів, потрібних сучасній жінці, щоб бути вільною, реалізованою, щасливою. 

Всесвітній економічний форум уже більше як 10 років порушує теми гендерної рівності, участі жінок у науці й бізнесі тощо. У 2017 в ході обговорення було сказано, що прогрес — дивна річ: щоб послати людину на Місяць, знадобилося 40 років, а до того, щоб жінка очолила уряд чи велику фірму, багатьом країнам доведеться пройти шлях у 170 років, долаючи міфи і стереотипи. Цей матеріал присвячено дослідженням, рекомендаціям та висновкам на тему гендерної рівності, оприлюдненим на зустрічах у Давосі.

Джоан Роулінг почала цикл книжок про Гаррі Поттера, коли розлучилася з чоловіком, залишилася сама з однорічною донькою і жила на соціальні виплати. Героїня однойменного фільму Ерін Брокович, багатодітна матір-одиначка, без фахової освіти змогла виграти справу проти могутньої корпорації, яка отруювала навколишнє середовище. В обох випадках жінки, перш ніж досягнути успіху, жили в бідності через неможливість поєднувати догляд за дітьми і роботу за стандартним графіком. Тому вони шукали інші варіанти, власне, як і багато жінок у всьому світі, зокрема в Україні. Який тип зайнятості можуть обрати українські матері в «декреті» і навіщо вони це роблять?

Якщо у вас виникають будь-які питання щодо освіти, її доступності і вартості, але ви не маєте жодного уявлення, куди звертатися, — у п’ятому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?»  коротко про те, хто за що відповідає, а також про ключові питання, які варто тримати на контролі батьківській спільноті.

На перший погляд навкруги повно майданчиків, секцій, шкіл і дитячих садків, та щойно виникне потреба чимось із цього скористатися, вимальовується зовсім інша картина. Що, як і скільки коштує — нагальні питання, які постають перед мамою і татом. Наскільки далеко від дому музична школа, чи є у ній місця? Чи безпечний дитячий майданчик у сусідньому дворі? У четвертому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?»  усе про позашкільні заклади для дітей, гуртки, секції, та різні форми дозвілля.

Освіта в Україні — безкоштовна. Чи так це насправді? Наскільки доступними є школи? У третьому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?» усе про шкільну освіту та витрати на неї.

Вартість утримання однієї дитини в дитсадку для держави — орієнтовно 16 000 грн на рік. А скільки грошей (та нервів) доведеться витратити батькам? Усе про ясла, дитсадки, та інші заклади для дітей, їхню офіційну та неофіційну вартість, а також доступність — у другому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?».

Коли з’являється дитина, то питання «Куди йдемо?» набирає трохи іншого значення. Якщо на перший погляд навкруги повно майданчиків, секцій, шкіл і дитячих садків, то щойно виникне потреба чимось із цього скористатися, вимальовується зовсім інша картина. Що, як і скільки коштує — нагальні питання, які постають перед мамою і татом. А скільки все це коштує насправді — не лише нам як батькам, а й нам як платникам податків? У першому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?» розбираємось з державною участю у догляді за дітьми.

Мати, котра працює, — це, як стверджують багато дослідниць, синонім слів «провина», «стрес», «вічний поспіх і брак часу». Це різко контрастує з розтиражованим образом постійно усміхненої жінки в оточенні милих малюків, тому одразу виникає низка питань. Чи завжди так було? Ким доводиться працювати матерям, щоб тримати баланс між потребами дитини і вимогами роботодавця? Чому б жінкам не відмовитись від кар’єри і не присвятити себе сім’ї? Чому не «рятують» дитсадки і школи? А що при цьому роблять татусі? Спробуємо знайти відповіді у статті.