Як реагувати спільноті, коли відомого актора звинувачують у домашньому насильстві? Донедавна в українському творчому середовищі на подібні закриті теми намагалися заплющувати очі. Проте ситуація навколо актора Костянтина Темляка стала тригером, який запустив незворотні зміни в індустрії ще до того, як суд поставить фінальну крапку.

Нагадаємо, у серпні 2024 року Анастасія Чорнобай закликала до публічного розголосу, заявивши про пережите домашнє насильство з боку свого колишнього партнера – актора Київського академічного театру на Подолі та кіно Костянтина Темляка. Історія викликала масштабний резонанс у соцмережах та всередині професійної спільноти, розділивши її на тих, хто вимагав негайної реакції інституцій, і тих, хто закликав чекати офіційних висновків.

Інтереси Анастасії у цій справі представляють юристи Miller Law Firm. Наразі триває досудове розслідування, і через таємницю слідства компанія не коментує процесуальні дії. Проте адвокати наголошують: про вплив цього кейсу на театральну та кіноспільноту варто говорити вже сьогодні. 

Юристи Miller Артем Крикун-Труш та Марія Бутіна порушують цю тему на різних майданчиках – від Одеського кінофестивалю до фестивалю «Митниця» в Театрі на Лівому березі, закликаючи індустрію до діалогу про безпеку та репутацію.

Більше про справу читайте у статті «Юридична vs репутаційна відповідальність: уроки з «справи Темляка»

Ця дискусія вже переросла в реальні дії. Після суспільного обговорення Українська кіноакадемія внесла зміни до регламенту премії «Золота Дзиґа». Відтепер він містить механізми реагування на репутаційні ризики та порушення етичних стандартів. На думку юристів, це перший важливий крок для всієї індустрії.

“Талант не може бути індульгенцією від відповідальності, а мовчання професійної спільноти не робить середовище безпечним”, – наголошує юристка практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань Марія Бутіна.

Після того як Анастасія публічно розповіла про пережите насильство, до неї продовжують звертатися дівчата зі схожими історіями. 

Частина цих випадків стосується саме театральної та кіноспільноти. Багато хто не наважувався говорити про такі ситуації. Одні боялися втратити роботу або можливість навчатися або брати участь у творчих проєктах. Хтось просто не вірив, що його почують.

Юристка Марія Бутіна підкреслює, що це питання виходить далеко за межі однієї кримінальної справи. Воно оголює системну проблему: в Україні досі бракує зрозумілих процедур реагування на подібні повідомлення всередині творчих колективів, а постраждалі не мають упевненості, що їхні скарги належним чином перевірять.

На її думку та її колег, вирішенням проблеми має стати впровадження внутрішніх інституційних інструментів. Окрім розробки етичних кодексів, що визначають межі допустимої поведінки між колегами, керівниками та підлеглими, культурним установам необхідно створювати безпечні канали комунікації. Не завжди постраждалі готові одразу звертатися до правоохоронних органів, театри та кіностудії могли б запровадити анонімні форми звернень або незалежні механізми повідомлення про порушення. При цьому важливо забезпечити неупереджений розгляд таких скарг – наприклад, із залученням незалежних комісій чи комплаєнс-фахівців.

Міжнародний досвід: як це працює за кордоном

Після хвилі #MeToo у США та Великій Британії творчі індустрії дедалі частіше почали змінювати не лише ставлення до подібних випадків, а й внутрішні правила роботи. Головний висновок, до якого дійшли багато театрів, кіностудій та професійних об’єднань, полягає в тому, що безпечне середовище неможливо забезпечити лише за допомогою кримінального переслідування. Не менш важливо створити всередині інституцій механізми, які дозволяють вчасно повідомляти про порушення, захищають заявників від можливого тиску та визначають чіткі правила професійної поведінки. 

Одним із найвідоміших прикладів став лондонський театр The Old Vic. Після появи заяв про неналежну поведінку колишнього художнього керівника театру Kevin Spacey театр не обмежився внутрішнім розслідуванням. У 2018 році він запровадив програму Guardians – систему конфіденційного повідомлення про випадки булінгу, домагань, психологічного тиску чи іншої неприйнятної поведінки. До спеціально підготовлених працівників можна звернутися незалежно від посади чи статусу, а згодом цей підхід почали використовувати й інші організації, зокрема навіть Parliament of the United Kingdom. 

Ще одним прикладом стала ініціатива лондонського Royal Court Theatre, який у розпал суспільної дискусії у 2017 році оприлюднив Code of Behaviour. Документ визначив стандарти професійної поведінки, закликав до нульової толерантності щодо сексуальних домагань та зловживання владою і став відправною точкою для ширших змін у театральному середовищі Великої Британії. 

Окремим напрямом реформ стало впровадження інституту intimacy coordinators – незалежних фахівців, які супроводжують зйомки сцен інтимного характеру. Вони допомагають акторам і режисерам заздалегідь погодити межі допустимої взаємодії, забезпечують добровільність участі та контролюють дотримання узгоджених домовленостей під час зйомок. Після 2018 року використання таких спеціалістів стало галузевим стандартом для багатьох міжнародних кіновиробників, а HBO зробила їх обов’язковими для всіх проєктів зі сценами сексуального характеру чи оголеності. 

Висновки для України

Створення дієвих правил безпеки – це довгий процес, і готових шаблонів тут немає. Проте в Miller Law Firm наголошують: відсутність будь-яких механізмів реагування не усуває проблему, а лише консервує насильство всередині індустрії, залишаючи людей із ним сам на сам.

Справа Костянтина Темляка ще далека від фіналу в залі суду, але свій головний вирок індустрії вона вже винесла: стара система замовчування більше не працює. Кейс Української кіноакадемії довів, що змінити правила гри реально, якщо є воля до змін. Тепер черга за театрами та профільними вишами. Творча спільнота має вийти з ролі стороннього спостерігача і створити прозорі механізми захисту, адже безпечне середовище починається там, де припиняється мовчання.

Матеріал підготовлено за коментарем Марії Бутіної, молодшої юристки практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань у Miller Law Firm.