Однією з найбільш конфліктних ідеологічно ситуацій часто стає обговорення жартів: це смішно чи не смішно, це доречно чи недоречно? В моєму житті це, як правило, сексистські жарти, тобто жарти, побудовані на різноманітних гендерних стереотипах.
Дискусія завжди починається з того, що хтось (можу бути і я) приходить в коментарі під мемом/рилзом/тіктоком і пише там, що цей жарт сексистський і дискримінаційний. Відтак учасники дискусії поділяються на три глобальні кластери:
- це не смішно;
- а нам смішно;
- це ж просто жарт.
І от саме для третьої категорії людей цей текст.
Точніше, якщо вже справді бути відвертою зі собою і визнати, що я проповідую для хору, цей текст для вас, щоб ви потім знали що відповісти людям, які нівелюють ваше обурення аргументом «це ж просто жарт».
Чому жарт ніколи не «просто», а також чому одним від жарту не смішно, а другим навіть дуже, ну або принаймні ніяк.
Розберемося на прикладі. Я спеціально вибрала неочевидний і контроверсійний, у якого може бути декілька інтерпретацій. Є рилз, знятий жінкою про її чоловіка, перед яким лежить рахунок у кафе. І бачимо руку жінки, яка простягає чоловікові стосик зелених листочків якогось дерева. Чоловік усміхається і кладе «гроші» в рахунок. Підпис під відео — «Допомагаю чоловіку оплатити рахунок».
Перед тим, як читати далі, оцініть, які почуття викликає у вас це відео: це кринж і сексизм чи «просто жарт», чи, можливо, це взагалі не сексистський, а ностальгічний жарт про пісочний чай і листяну валюту нашого дитинства? Визначилися? Готові боротися за свою точку зору? Тоді вперед!
Перше, що нам потрібно знати про жарти, це те, що вони не існують у вакуумі. Для того, щоб щось стало смішним для вас, ви маєте бути в контексті. Контекст вам можуть дати буквально словами. Наприклад: «Що було б, якби в «Титаніку» зіграв Брюс Вілліс? Нічого — він би усіх врятував». Але для того, щоб жарт став для вас смішним, ви потребуєте додаткового контексту, тобто маєте знати, хто такий Брюс Вілліс, у фільмах якого жанру він знімався. Якщо у вас цього бекграунду нема — смішно не буде.
Отже, будь-який жарт завжди базується на попередньому досвіді його споживачів. Буває контекст надзвичайно вузький — внутрішні жарти вашої пари, родини, компанії тощо. Буває трошки ширший, але все одно вузький — професійні жарти, коли, наприклад, музикантам смішно, а всі інші не второпали. Ну і, звісно, є популярний гумор, де вам необхідно або повідомляти глядачам весь контекст напряму, або ж обирати теми, які напевно відомі більш ніж половині публіки: факти про знаних особистостей, дуже актуальні новини, популярні меми і, звичайно ж, хліб, нива і покарання всіх коміків — стереотипи.
Гендерні, расові, професійні стереотипи (всякого штибу) — це, так би мовити, Святий Грааль комедії, бо вони дають можливість жартувати швидко й актуально для всіх, не пояснюючи жартів. Стереотип виконує роботу за тебе. Достатньо сказати, що в бар зайшла білявка, і всім зрозуміло, що це буде жарт про тупу жінку і про те, наскільки безмежно вона тупа цього разу.
У випадку з грошима-листочками комічність ситуації базується на стереотипі про те, що жінка не має платити за себе в кафе або, можливо, не має платити взагалі. Саме в цьому й полягає суть жарту: жінка настільки не переймається рахунком, що може навіть пожартувати над чоловіком, запропонувавши фейкові гроші. Достоту як трирічна дитина, яка хоче бути дорослою, кажучи, що сьогодні вона заплатить сама, і несе листочки.
Якби ми перевернули цей жарт, то могли б узяти протилежний гендерний стереотип — про побутову неспроможність чоловіків. Уявіть собі, якби на відео чоловік заявив, що допомагає готувати дружині, насипаючи в пластикові тарілочки пісок і розмішуючи його іграшковою ложечкою…
Просто залишу вас це уявляти, особливо чоловіків. Вас би не обурило таке ставлення до ваших побутових навичок?
Однак інфантилізація жінок контекстуально прийнятна. Цей жарт викликає менше обурення в багатьох людей, яких виховали так, що вони вважають нормальним те, що жінки слабші, мають менше ресурсів, мають прагнути залежати від чоловіків тощо. Так думають і чоловіки, і жінки, для них це норма, тому жарт не видається настільки обурливим, як чоловік, що поводиться наче дитина (хоча насправді такі жарти також є, бо зневага до протилежної статі — питома риса патріархату).
Отже, в першій частині нашого нудного тексту ми показали, що жарт у нас не «просто жарт», а лакмусовий папірець, зріз суспільства, контекстів і стереотипів.
Але це ще не все. Жарти не тільки відображають стереотипи — вони їх закріплюють, поширюють і зберігають для майбутніх поколінь. І роблять це дуже ефективно. Бо жарт є жартом саме тому, що в ньому знижений рівень небезпеки і, відповідно, його легше прийняти та засвоїти як інтроєкт.
Уявіть собі, що молодій жінці напряму кажуть: ти виконуватимеш усю хатню роботу, народжуватимеш і виховуватимеш дітей, займатимешся домашнім менеджментом, але в тебе ніколи не буде своїх грошей. Все, на що ти можеш сподіватися, це те, що тобі купить твій чоловік, виходячи з його уявлень про добропорядність. Звучить страшно, правда?
Але якщо зайти здалеку, із жарту про те, що бути дитиною без грошей в стосунках — це мило і взагалі є ознакою великого кохання, то поступово така думка закріплюється і ситуація не просто не лякає, а стає бажаною. Правда, тільки якщо той чоловік дійсно добропорядний, справедливий, щедрий, фінансово спроможний, здоровий і живий. А як ні, то виникають питаннячка, але буває вже пізно.
Тому жарти одночасно відображають і конструюють реальність. Жартівлива зневага до якоїсь нації в расистських жартах передає расизм батьків до дітей, комедія, побудована на жартах про зґвалтування, створює суспільство, яке толерує насильство, і так далі.
Тепер варто зупинитися на тому, чому є люди, яким від цього жарту смішно, а яким, навпаки, кринжово. Тут нам знадобиться одна з найпопулярніших концепцій гумору, а саме теорія «невинного/милого порушення» (benign violation theory). Згідно з нею смішним є те, що порушує правила: пристойності, клубу, певної групи, логіки, фізики тощо, але при цьому є невинним, милим, безпечним (для споживача жарту).
Так ось, для людей, які внутрішньо приймають концепцію фінансової неспроможности жінок, те, що дівчина платить листочками, порушує ідею оплати товарів грішми, і порушує очевидно невинно. Бо зрозуміло, що гроші все одно будуть сплачені, ніхто не постраждає, все буде норм, просто смішки навколо того, що вона поводиться як дитина. До того ж саме ставлення героя ролика сигналізує про те, що дівчина просто зараз у безпеці. Він же її не ображає, правда?
Не дуже смішним цей ролик стане для тих, які внутрішньо не приймають концепцію того, що жінкам гроші потрібні лише для розваг. Для них у цьому жарті порушується інше правило — в дорослої людини мають бути власні гроші, а якщо їх немає, то вона залежна. А це порушення ну дуже навіть небезпечне. І коли щось становить реальну небезпеку, воно не може бути смішним.
Ну і окремо про тих людей, які побачили тут просто ностальгічний жарт про дитинство: ви чудові, але доречність цього жарту тільки у ваших головах.
