Екстравагантна Керрі, кар’єристка Міранда, витончена Шарлотта і розкута Саманта — чотири успішні жительки Нью-Йорка, які шукають себе в шаленому темпі Мангеттена, миттєво підкорили Голлівуд. Нарешті на екранах з’явився він — голос незаміжніх американок, котрі вибороли собі місце в одному з найбільших мегаполісів Америки і тепер упевнено крокують П’ятою авеню.
«Секс і місто» дійсно став феноменом 90-х. Відверті сцени та розмови про секс, дружбу та реалії стосунків дали зрозуміти, що ера пригод «головного героя» (не героїні) в кінематографі вже позаду. Тепер голос жінок теж є частиною Голлівуду. Водночас ці героїні часто потрапляють у співзалежні стосунки, потурають чоловікам у їхніх консервативних примхах і вчаться радше пристосовуватися до нових реалій, аніж боротися з ними. То чи справді це шоу просуває ідеї жіночої емансипації? Чи це та сама «іржава плівка» патріархату, замотана у феміністичні гасла?
Зазначу, що не всі героїні є затятими феміністками. Поруч із зосередженою на кар’єрі Мірандою, яка постійно наголошує на фінансовій незалежності, суб’єктності й самодостатності, завжди крокує інфантильна Керрі, яка за будь-якої нагоди готова знову кинутися в обійми свого емоційно недоступного колишнього через страх залишитися самотньою. Власне зацикленість на неповноцінності себе як жінки через відсутність чоловіка поряд стала однією з провідних токсичних тез серіалу, яку розгледіло нинішнє покоління глядачок, котрі в більшості своїй не романтизують таких типів чоловіків. Попри сексуально розкуту Саманту, в серіалі без жодного критичного аналізу проголошуються класичні цінності патріархату, уособленням яких стала Шарлотта. Прихильниця традиційних поглядів, вона була ладна на все, щоб знайти ідеального чоловіка, навіть якщо для цього треба прикинутися дурненькою, поступитися кар’єрою тощо.
Ще однією шкідливою тезою, проголошеною серіалом, є нав’язування стандартів краси. Попри революційний перший сезон, де героїні часто вдаються до критики цих стандартів і пропагують ідею нормалізації будь-яких розмірів, серіал повністю тоне в агресивному шопоголізмі та комерціалізації.
Тоді чому ним захоплюються й сьогодні, вважаючи вічною класикою? Бо, попри всю патріархальну пилюку, серіал плекає ідею сестринства, що уможливлює (само)достатність жінки завдяки близьким друзям поруч. Хоч ця теза й не така гучна, проте героїні часто вдаються до неї, намагаються нормалізувати життя без романтичних стосунків і пріоритезують щиру любов і близькість з іншими жінками.
Окрім цього, «Секс і місто» став чи не першим серіалом, де відкрито мовиться про жіночу сексуальну емансипацію, голосом якої стала Саманта Джонс. Сексуально розкута піар-менеджерка, яка вчила любити себе, бути самодостатньою та досліджувати свою сексуальність, залишається улюбленицею мільйонів глядачів і глядачок цього серіалу по всьому світу. Саме Саманта стала уособленням образу вільної жінки, котра не прагне створення сім’ї чи тривалих стосунків і противиться системному тиску. Вона не соромиться своїх уподобань, відкрито говорить про секс і доводить, що життя жінки може бути цілком достатнім без наявности чоловіка.
Хоча автори шоу стверджували, що лише хотіли продемонструвати різні сценарії, де кожна жінка сама може обирати, що для неї є справжнім щастям, факт залишається фактом: серіал опосередковано просуває патріархальні цінності та образ жінки, яка може мати успішну кар’єру і достаток, проте дуже боїться залишитися без чоловіка. Але, попри це, серіал став платформою для більш революційних тез. Серед тернів чоловічої домінації ці героїні, пристосовуючись до них, а подекуди й потураючи їм, водночас дають поштовх новим ідеям жіночої емансипації, сестринства й самодостатности.
Питання фанатичної глорифікації серіалу залишається контроверсійним, зважаючи на опосередковане просування шопоголізму, комерціалізації та стандартів краси. Проте саме плекання сестринства, а також нормалізація альтернативного способу життя жінки, яка не має на меті стати дружиною і мамою, є тими факторами, що роблять «Секс і місто» справжньою класикою. І хоч багато тез у серіалі справді шкідливі та потребують ретельної критики, він у свій спосіб надихає юнок на пошук глибокого зв’язку з іншими жінками, наголошуючи на тому, що вони мають право обирати будь-який шлях, комфортний для себе.
