Я попросила про підвищення зарплати на одному з проєктів, написала бажану суму і мене почали роз’їдати сумніви. Мабуть, сказала забагато. Тепер мені відмовлять або взагалі звільнять. Треба було менше просити чи відкласти розмову на потім. Чим я була така вже незадоволена? Платили ж.

Так я гризла себе, а потім подумала: чому я роблю те, чого не робив би середньостатистичний чоловік? 

Я згадую слова комікеси Ірини Гіль у дописі про те, що жінки відправляють резюме, тільки якщо відповідають усім вимогам вакансії, а чоловіки дай боже аби відповідали 50%. «Це я зараз на вас дивлюсь, дєвочкі, – писала Ірина. – Пацани готові подаватися хоч на сурогатних матерів, якщо там добре платять». 

Я намагаюся згадувати це в подібних ситуаціях і нагадую вам. Написали бажаний рівень зарплати у відгуку на вакансію – зітріть і додайте 25%. Пропонують в компанії діапазон від X до Y – кажіть, що ви розраховуєте на Y. 

Загалом я розумію, що жінки далеко від гендерної рівності – ми не готові вчиняти 90% злочинів. Можливо, в цьому наша проблема. Але дечому нам треба повчитися у середньостатистичних чоловіків. 

Наприклад, є гросмейстерка Немо, яка грає в шахи на вулиці з перехожими й показує це у блозі. З нею іноді грають чоловіки з удвічі нижчим рейтингом, але з міцним переконанням, що вони її обіграють. Звісно ж у них не виходить, але яка впевненість! Шкода, що нам це не притаманно.

Я ніколи не бачила, щоб жінки з настільки впевненим виглядом робили якусь дурню, як це роблять чоловіки. А дарма, бо впевненість дуже корисна щонайменше для самопрезентації. 

Звісно, це вам каже людина, яка сумнівається, чи гідна я взагалі мати синдром самозванця. Тож це нагадування і самій собі – впевненість швидше приносить гроші, зв’язки, можливості і ріст, ніж тихий професіоналізм. Принаймні поки наш світ працює так. 

Тож нам треба повчитися з упевненістю брати на себе відповідальність і з такою ж впевненістю не брати на себе відповідальність, де цього не варто робити. Наприклад, не забирати на себе всю роботу вдома. От прийшов чоловік з роботи, бачить – неприбрано, вечері немає. Але він планував піти в спортзал – і йде. А дружина приходить з роботи – і починає прибирати й готувати, хоча планувала теж потренуватися чи відпочити. 

Жінки, не забирайте в себе своє право на відпочинок, на здоров’я і спорт, кар’єру. Дім, діти, сім’я – це спільне бажання пари і спільна відповідальність. Брати її повинні обидва. Якщо бачите, що чоловік придурюється некомпетентним, щоб ви більше не просили, – робіть так і ви. Не беріть на себе роль менеджерки всього господарства. Попросіть чоловіка написати список, що вам треба зробити. Хай нагадає вам, якщо треба щось виконати чи купити. Розділяйте ментальне навантаження так само, як і фізичне. 

Чого ще варто повчитися у чоловіків? Не бути тихішою, не змовчувати, не проявляти мудрість, не погоджуватися на менше, не наступати собі на горло, щоб згладити ситуацію, не брати на себе відповідальність за атмосферу в колективі. І не сумніватися, що ваша праця варта гідної оплати.

Зарплату мені тоді, до речі, підвищили.