Петиція про криміналізацію сталкінгу: чи призведе резонанс до змін у законодавстві

Сталкінг — це систематичне нав’язливе переслідування людини, яке може проявлятися як у фізичному просторі, так і в цифровому середовищі. Мовиться про повторювані дії, які викликають у постраждалої особи відчуття страху, тиску або порушення особистих кордонів: постійні небажані повідомлення, спостереження, спроби контакту або поширення особистої інформації без згоди. Сталкером може бути як добре знайома особа (як-от колишній партнер), так і стороння людина.

Після оприлюднення повідомлень про багаторічне переслідування жінок у Києві в суспільстві загострилася дискусія про відсутність визначення сталкінгу в українському законодавстві. В Україні є щонайменше два законопроєкти, які стосуються криміналізації сталкінгу.

Окрім цього, на сайті Верховної Ради зареєстрована петиція, створена жінками, які заявили про випадки систематичного переслідування та закликають до посилення правового захисту постраждалих.

Про відсутність норм, що регулюють сталкінг, говорили відомі українські артистки, зіткнувшись із відсутністю дієвих механізмів захисту. Водночас після ратифікації Стамбульської конвенції Україна взяла на себе зобов’язання забезпечити захист від сталкінгу та інших форм гендерно зумовленого насильства.

Ми поговорили з ініціаторкою петиції Марією Свірко, взяли коментар у юристки Центру стратегічного судочинства «ЮрФем» Анни Гопшти, а також проаналізували обидва законопроєкти і те, що робити, якщо ви зіткнулися зі сталкінгом.

Контекст

У травні 2025-го в Києві щонайменше 50 жінок (а за деякими оцінками більш ніж 100) заявили про те, що їх роками переслідував один і той самий чоловік на імʼя Віктор. Із їхніх слів, це тривало роками і виглядало як постійний нав’язливий контакт: він надсилав повідомлення з різних акаунтів і номерів, навіть після блокувань виходив на зв’язок, писав жінкам привітання з днем народження через роки після того, як вони прохали про припинення спілкування. Поруч із цим були наполегливі повідомлення з вимогою відповіді, а також ситуації, коли, зі слів частини постраждалих, на їхні особисті дані могли оформляти замовлення товарів (зокрема із секс-шопу) чи послуг, що ще більше посилювало відчуття постійного втручання у приватне життя.

Жінки також розповідають, що в разі відмови чоловік починав шантажувати їх, вимагаючи відповіді: запускав спам-розсилання, розміщував їхні персональні дані на сайтах ескорт-послуг, а також надсилав їм відеозаписи, зроблені під час їхнього знайомства, які таємно знімав на нагрудну камеру.

Звернення до поліції не давали відчутного результату: ситуація або не змінювалася, або реакція виглядала формальною. Жінки повідомляли, що поліція відхиляла їхні заяви.

На тлі суспільного резонансу в медіа та обговорення ситуації в соцмережах, зокрема в Threads,поліція Києва повідомила про відкриття кримінального провадження за фактами заяв про переслідування за частиною 1 статті 182 Кримінального кодексу – порушення недоторканості приватного життя. За даними правоохоронців, у межах провадження встановлюються обставини подій та всі можливі потерпілі. Сам Віктор, який дав коментар медіа hromadske, звинувачення відкидає і називає їх спрямованими на шкоду його репутації.

Водночас ініціаторки розголосу зазначили, що в Threads з’явився акаунт, власник якого назвався Віктором і звинуватив їх у сталкінгу та погрозах, заявивши, що вони нібито організували кампанію з його дискредитації. Згодом цей акаунт зник із платформи.

Чи стане цей резонансний випадок поштовхом до криміналізації сталкінгу, про необхідність якої говорять уже не перший рік?

Петиція у Верховну Раду (про законопроєкт №12088)

Марія Свірко є однією з жінок, котрі заявили про переслідування. Вона розповіла, як виникла ідея створити петицію. Жінки, усвідомивши, що мовиться про нав’язливі дії з боку одного й того самого чоловіка, вирішили домогтися законодавчих змін, коли звернення до правоохоронних органів не дало результатів:

«Виникла ідея створити цю петицію через ситуацію з Віктором, тому що кількість постраждалих просто вражає. Я до цього року, наприклад, думала, що я його ексклюзивна жертва, а потім випадково натрапила на гілку в Threads і була просто вражена. По суті, я, можливо, не так уже й постраждала, бо він мене тільки вітав із днем народження, кілька разів вмикав автозідзвон і спам-розсилання. Але це дуже стресово кожного дня народження очікувати, що ця людина намагатиметься з тобою зв’язатися будь-що.

Потім я почала читати історію дівчат, які в нього методи і скільки їх. І, якщо чесно, була просто шокована, побачивши тільки в Threads понад 120 унікальних історій. Threads — це ще така нішева мережа, і я впевнена, що якщо воно поширюватиметься іншими соцмережами, то жертв буде не те що сотні, а навіть близько тисячі, тому що вже понад 10 років ця людина цим займається і ніхто не реагує».

Марія пояснює, чому ініціатива на підтримку законопроєкту №12088, що розділяє поняття «сталкінг» і «кіберсталкінг», має значення:

«Петиція законопроєкту про сталкінг важлїива передусім тим, що наразі в українському законодавстві немає розмежування між переслідуванням і кіберпереслідуванням, тобто сталкінгом і кіберсталкінгом, тоді як у багатьох країнах є такий механізм. Тож зараз в Україні надзвичайно важко притягти до відповідальності за такі дії, важко працювати з правоохоронними органами, потрібно постійно викручуватися і подавати по якійсь статті, яка хоч трохи підходить».

Марія наголошує, що проблема сталкінгу в Україні значно ширша. З переслідуванням стикаються багато людей, однак через відсутність окремого правового механізму такі випадки складно кваліфікувати, а постраждалі нерідко залишаються без ефективного захисту. Вона також зазначає, що про сталкінг досі соромляться говорити, жертви часто стикаються зі звинуваченнями, а в Україні навіть немає офіційної статистики щодо поширености цього явища. Після ратифікації Стамбульської конвенції криміналізація сталкінгу вже давно на часі.

Зі слів Марії, головна мета петиції — домогтися щонайшвидшого розгляду законопроєкту і створити для постраждалих реальний механізм захисту.

«Зараз здається, наче людина може десять років переслідувати дівчат і залишатися безкарною. Це просто зелене світло для інших, які вважають, що можуть займатися тим самим».

Про законопроєкт №12088

Законопроєкт №12088 має на меті вперше закріпити в українському законодавстві поняття «злочинне переслідування (сталкінг)» та окремо «кіберпереслідування». Для цього пропонується внести зміни до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України. Автори документа закликають розглядати кіберпереслідування як окрему форму протиправної поведінки, що здійснюється за допомогою технологій, зокрема через соціальні мережі, месенджери, електронну пошту або інші онлайн-платформи. На думку розробників, такий підхід дозволить врахувати специфіку перїеслідування в цифровому середовищі та забезпечити ефективніше реагування на нові форми насильства. Законопроєкт був зареєстрований ще 2 жовтня 2024 року.

Нещодавно в коментарі Hromadske Олександр Дануца повідомив, що підкомітет з питань охорони громадської безпеки та порядку рекомендував профільному комітету Верховної Ради ухвалити законопроєкт за основу. Він також заявив, що підтримує цю ініціативу, а строки її розгляду залежать від рішення керівництва комітету.

Законопроєкт №12088 не визначає окремого «готового» покарання у вигляді статті Кримінального кодексу. Його основна ідея — ввести в українське законодавство самі поняття сталкінгу і кіберсталкінгу та закласти основу для подальшого притягнення до відповідальности через зміни до Кримінального процесуального кодексу та закону про запобігання домашньому насильству. Тобто це радше рамковий законопроєкт, який визначає явище і механізми реагування, але не встановлює чіткої санкції (строків чи штрафів) як окрема стаття КК.

Також автори розглядають захист постраждалих від сталкінгу через криміналізацію переслідування та залучення механізмів системи протидії домашньому насильству, що має забезпечити правову, соціальну та психологічну підтримку постраждалих.

Критика законопроєкту

Аналітичний центр «ЮрФем» визнає законопроєкт №12088 про криміналізацію сталкінгу необхідним кроком, однак зазначає, що його поточна редакція потребує доопрацювання. Серед головних зауважень — надто вузьке визначення сталкінгу як форми домашнього психологічного насильства, що може залишити поза захистом частину постраждалих. Також експертки критикують визнання «кіберпереслідування» окремим злочином, вважаючи, що цифрові дії мають розглядатися як один зі способів вчинення сталкінгу, а не окрема категорія. Також наголошується на необхідности перегляду норм судового збору, щоб забезпечити реальний доступ постраждалих до правосуддя, а також на важливости врахування стандартів Стамбульської конвенції для повнішого захисту від гендерно зумовленого насильства.

Анна Гопшта, юристка Центру стратегічного судочинства «ЮрФем», у коментарі «Гендеру в деталях» зазначає, що, попри важливість криміналізації сталкінгу, законопроєкт №12088 потребує доопрацювання. Експертка наголошує, що доповнення Кримінального кодексу України окремою статтею дасть можливість притягти особу до кримінальної відповідальности безпосередньо за незаконне переслідування (сталкінг). Натомість законопроєкт №12088 розглядає сталкінг лише як одну з форм психологічного домашнього насильства.

Експертка вважає, що законопроєкт №12088 не повною мірою враховує положення Стамбульської конвенції та Директиви 2024/1385/ЄС і потребує доопрацювання.

Одним із основних зауважень юристки є те, що документ розглядає сталкінг переважно як форму домашнього психологічного насильства, хоча переслідування може здійснюватися не лише членами сім’ї чи колишніми партнерами, а й сторонніми особами.

Юристка називає позитивним аспектом законопроєкту №12088 те, що він пропонує запровадити саме кримінальну, а не адміністративну відповідальність за сталкінг. Проте Анна Гопшта закликає до ухвалення іншого законопроєкту (№12297), який набагато краще захищає жінок.

Законопроєкт №12297

Документ пропонує запровадити окрему кримінальну відповідальність за незаконне переслідування і визначає критерії систематичности таких дій. Однією з головних ознак сталкінгу автор(к)и законопроєкту називають повторюваність поведінки, яка викликає в потерпілої особи страх за власну безпеку або безпеку близьких, а також змушує її змінювати звичний спосіб життя. Саме цей підхід підтримує частина правозахисних організацій, зокрема і «ЮрФем», які вважають, що поділ на сталкінг і кіберсталкінг не відповідає міжнародній практиці, бо в більшості випадків переслідування поєднує цифрові та фізичні форми впливу на потерпілу особу.

Законопроєкт передбачає покарання за систематичні дії, які кваліфікуються як сталкінг (неодноразове стеження, нав’язування контакту, втручання у приватне життя, зокрема через цифрові засоби) та пропонує штраф у розмірі від 34 000 до 68 000 грн, або громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, або виправні роботи, або пробаційний нагляд до 2 років, або обмеження волі на строк до 2 років. У тяжчих випадках, якщо, наприклад, дії вчиняються повторно, групою осіб або щодо вразливих осіб, передбачене суворіше покарання, аж до позбавлення волі на строк 2–4 роки.

У публічному просторі законопроєкт активно просуває депутатка Марія Мезенцева-Федоренко, яка в подкасті Hromadske Radio розповіла, що під час роботи в ПАРЄ отримувала погрози вбивством навіть під час засідань. У цьому контексті депутатка наголошує на необхідности посилення захисту від переслідування через ефективнішу кримінально-правову реакцію на такі випадки.

Критика законопроєкту

Комітет Верховної Ради з питань інтеграції України до ЄС у своєму висновку зазначив, що законопроєкт №12297 відповідає міжнародним зобов’язанням України, зокрема Стамбульській конвенції, щодо криміналізації сталкінгу. Водночас комітет звернув увагу на необхідність детальнішого врегулювання питання кіберпереслідування з урахуванням положень Директиви ЄС 2024/1385.

Отже, головна дискусія між двома законопроєктами полягає не в необхідности криміналізації сталкінгу, а в тому, чи варто розглядати онлайн- та офлайн-переслідування як окремі правопорушення, чи як різні прояви одного явища.

Як чинне законодавство карає за переслідування

Наразі переслідування як окремий склад злочину в Україні відсутнє, тому у випадках сталкінгу правоохоронці змушені застосовувати наявні норми адміністративного або кримінального законодавства. Як зазначила керівниця Центру стратегічного судочинства «ЮрФем» Юлія Нікітіна у коментарі «Вікнам», якщо ви стикнулися з переслідуванням, можете звернутися в поліцію із заявою за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення («Дрібне хуліганство») або за статтею 173-2 КУпАП («Домашнє насильство») у випадках, коли переслідування відбувається в сімейних чи близьких стосунках. У першому випадку передбачений штраф від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи або адміністративний арешт до 15 діб. У другому — штраф від 170 до 340 грн за перше порушення та від 340 до 680 грн за повторне протягом року або громадські роботи чи адміністративний арешт. На практиці це означає, що навіть у випадках систематичного переслідування відповідальність часто обмежується відносно невеликими штрафами або адміністративними стягненнями.

У коментарі «Вікнам» Юлія Нікітіна пояснила: якщо переслідування має гендерно зумовлений характер, постраждала особа може звернутися до поліції з заявою про насильство за ознакою статі відповідно до статті 173-2 КУпАП («Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі…»). Водночас юристка наголошує, що кваліфікація таких випадків як хуліганство не враховує їхній гендерний аспект.

Водночас, каже Юлія Нікітіна в коментарі hromadske, залежно від обставин справи дії сталкера також можуть бути кваліфіковані за статтею 173-6 КУпАП «Вчинення насильства за ознакою статі» (ця стаття була введена у 2024 році для окремої відповідальности саме за гендерно зумовлене насильство поза сімейними стосунками, тоді як у випадках домашнього насильства й надалі застосовується стаття 173-2 КУпАП).

Вона передбачає штраф до 3400 грн або громадські роботи до 40 годин. Якщо ж переслідування супроводжується незаконним збором, використанням чи поширенням конфіденційної інформації про потерпілу особу, правоохоронці можуть застосувати статтю 182 Кримінального кодексу України («Порушення недоторканності приватного життя»). Санкція цієї статті передбачає покарання: від штрафу до 17 тис. грн до обмеження волі на строк до 3 років.

Про складнощі цього механізму говорить і одна з ініціаторок петиції Марія Свірко:

«Я, зокрема, подавала заяву в поліцію за адміністративкою, за гендерною ознакою. І цю заяву мені, до речі, відхилили з тієї причини, що не могли ідентифікувати особу, а друга причина — моя заява не містить кримінального складу. Але це так само дивно, тому що ця адміністративка й не мала містити кримінального складу. Чому я вважаю, що ця петиція важлива? Тому що насправді з переслідуванням і сталкінгом стикається дуже велика кількість жінок і навіть чоловіків».

Також у заяві «ЮрФем» щодо сталкінгу Юлія Нікітіна наголосила, що через відсутність окремого покарання за сталкінг юристки змушені буквально маневрувати між різними нормами законодавства, щоб захистити постраждалих та притягти кривдників до відповідальности.

На якій стадії зміни законодавства

Поки що ці два законопроєкти, які стосуються криміналізації сталкінгу, перебувають на різних етапах парламентського розгляду. Законопроєкт №12088 вже зареєстрований у Верховній Раді та опрацьовується профільним комітетом, який готує його до розгляду в першому читанні. Законопроєкт №12297 також зареєстрований і перебуває на стадії парламентського розгляду, де його норми можуть бути доопрацьовані або змінені під час подальших читань. За оцінками «ЮрФем» законопроєкт №12297 обговорюється й доопрацьовується фактично вже понад два роки, однак досі не був винесений на фінальне голосування навіть у першому читанні, що вказує на повільний темп руху ініціатив у цій сфері.

Відтак ці два законопроєкти мають пройти перше читання, можливі правки до другого читання, фінальне голосування в залі та підпис президента — лише після цього норми можуть набути чинності.

Паралельно на сайті Верховної Ради зареєстрована електронна петиція із закликом якнайшвидше ухвалити законодавчі зміни щодо криміналізації сталкінгу, однак для її розгляду необхідно зібрати 25 тисяч підписів громадян. Після цього петиція має бути офіційно розглянута Верховною Радою, але навіть у разі підтримки вона не стане автоматичним механізмом ухвалення закону.

Сталкінг відомих людей в Україні

Проблема відсутности окремої кримінальної відповідальности за сталкінг проявляється і в реальних кейсах публічних осіб, які розповідали про переслідування. Співачка Jerry Heil призналася, що понад півтора року її переслідував сталкер із росії: надсилав нав’язливі повідомлення, створював нові акаунти після блокувань і навіть приїхав в Україну на її фан-зустріч. Співачка звернулася в поліцію, однак, каже, правоохоронці поставилися до ситуації несерйозно, пояснивши, що переслідувачу загрожує лише адміністративна відповідальність — штраф 51 грн або до 15 діб арешту. Особливе обурення спричинила фраза одного з поліцейських: «Вашій мамі зять хіба не треба?». Артистка заявила, що така реакція демонструє недооцінювання проблеми сталкінгу і загроз, які в ньому криються.

Злата Огнєвіч протягом кількох років потерпала від сталкінгу з боку чоловіка, який переслідував її біля будинку, на концертах і в інших публічних місцях, надсилав нав’язливі повідомлення і погрожував убивством. У 2022 році співачка публічно розповіла про переслідування і звернулася в поліцію. Зловмисника затримали й оголосили підозру за погрозу вбивством, однак через відсутність окремої статті про сталкінг справа розглядалася саме за цією кваліфікацією. Попри судовий процес, переслідувач залишався на волі та продовжував стежити за артисткою. А після одного з засідань навіть заявив: «Я ж казав, що мені нічого не буде». У наступні роки Злата неодноразово повідомляла про нові випадки переслідування — чоловік знову з’являвся біля її будинку, вистежував її за публікаціями в соцмережах і намагався контактувати.

Те, що навіть особи зі значним капіталом публічности, які можуть поскаржитися на мільйонні авдиторії у своїх блогах, залишаються практично без захисту, ще більше посилює загрозу для пересічних жінок, які не мають таких можливостей.

Ці історії підкреслюють системну проблему: за відсутности окремої статті про сталкінг подібні дії розглядаються фрагментарно як адміністративні правопорушення або як окремі кримінальні епізоди, що не охоплюють усієї картини переслідування. Саме на цьому тлі обговорюються законодавчі ініціативи щодо криміналізації сталкінгу, які мають на меті створити цілісний механізм реагування.

Як міжнародна практика регулює сталкінг

США стали однією з перших країн, що криміналізували сталкінг як окремий злочин. Поштовхом стала резонансна справа про вбивство 21-річної акторки Ребекки Шеффер у 1989 році переслідувачем, який отримав її домашню адресу через базу даних Департаменту транспортних засобів Каліфорнії. В 1990-му Каліфорнія ухвалила перший у США закон проти сталкінгу, а згодом такі норми з’явилися в усіх штатах. Справа також вплинула на посилення захисту персональних даних.

Розвитку уваги до онлайн-переслідування сприяла справа Меган Маєр (2006), 13-річної дівчини, яка стала жертвою психологічного переслідування через фальшивий акаунт 49-річного сусіда в MySpace і згодом вчинила самогубство. Після цього у Конгресі США двічі вносили законопроєкт Megan Meier Cyberbullying Prevention Act (2008, 2009), який передбачав кримінальну відповідальність за тяжкі форми кібербулінгу. Хоча його не ухвалили, окремі штати, зокрема Міссурі, розширили законодавство про переслідування на електронні комунікації.

В Азії криміналізація сталкінгу також була пов’язана з трагічними випадками. В Японії закон про регулювання переслідувань ухвалили в 2000 році після низки вбивств жінок, яким передувало тривале переслідування, зокрема справи Сіорі Іно. У Південній Кореї закон про покарання за переслідування набув чинності в 2021 році, однак після вбивства працівниці станції метро Сіндан у 2022-му, яка раніше зверталася через переслідування колеги, виявили прогалини в механізмах захисту потерпілих.

Окрему форму організованого переслідування — корпоративний сталкінг — продемонструвала справа eBay (США, 2019). Колишні працівники компанії організували кампанію залякування та переслідування журналістів Іни та Девіда Штайнерів. У межах угоди з Міністерством юстиції США eBay сплатила 3 млн дол., а справа показала, що норми про сталкінг і кіберсталкінг можуть бути застосовані й до організованих кампаній переслідування.

За даними European Journal on Criminal Policy and Research до 2017 року майже 21 країна ЄС мала окремі норми про сталкінг. Поштовхом до криміналізації сталкінгу в Європі стала Стамбульська конвенція. За підрахунками Єврокомісії у 2022-му таких країн у ЄС було вже 24. Також у 2022 році сталкінг криміналізувала Туреччина, в 2023-му Малайзія, а в 2025-му Швейцарія і Казахстан. У 2026 році сталкінг криміналізувала Нова Зеландія: переслідування стало окремим кримінальним правопорушенням.

У міжнародній практиці сталкінг регулюється різними моделями. Окремі норми або спеціальні закони діють у: США (18 U.S.C. §2261A Stalking), Японії (Stalker Control Act), Південній Кореї (Act on Punishment of Stalking Crimes), Німеччині (§238 StGB Nachstellung), Великій Британії (Protection from Harassment Act 1997, Section 2A — Offence of stalking), Італії (art. 612-bis Codice Penale — Atti persecutori), Польщі (art. 190a Kodeksu karnego — Uporczywe nękanie), Казахстані (**ст. 115-1 КК — «Сталкинг»), Туреччині (art. 123/A TCK — Israrlı takip Act). Інші держави карають за переслідування через суміжні статті. Наприклад, у Південно-Африканській Республіці через поняття «харасмент» відповідно до Protection from Harassment Act 17 of 2011, а в Китаї окремого складу злочину «сталкінг» немає; такі дії можуть регулюватися через Criminal Law of the PRC, Public Security Administration Punishments Law, Personal Information Protection Law та норми про захист приватности.

Сталкінг зазвичай карається штрафом, обмежувальними приписами або позбавленням волі (строк залежить від тяжкости діяння та обставин справи). В США базове покарання за сталкінг зазвичай передбачає штраф, пробацію або 1–5 років ув’язнення (залежно від штату). За тяжкі форми злочину можливі багаторічні строки, а в особливо тяжких випадках — довічне позбавлення волі. У Великій Британії за базовий склад теж передбачене ув’язнення до 6 місяців, а за тяжкі форми, зокрема із застосуванням цифрових технологій, до 10 років. У Німеччині — від 3 місяців до 5 років ув’язнення, в Італії — до 6 років і 6 місяців. У Франції за сталкінг, залежно від обставин, передбачене покарання до року ув’язнення і штраф до 15 000 євро, а в обтяжуючих випадках — до 2–3 років ув’язнення і штраф до 30 000–45 000 євро. В Іспанії — до 2 років увʼязнення. В Польщі за систематичне переслідування, яке порушує приватність або викликає страх у потерпілої особи, передбачено до 6 місяців – 8 років позбавлення волі, а якщо потерпілий чи потерпіла вчиняє спробу самогубства, строк може сягати від 2 до 15 років увʼязнення. В Південно-Африканській Республіці — позбавлення волі на строк до 5 років. Розміри штрафів у більшості юрисдикцій не є фіксованими та визначаються судом індивідуально з урахуванням тяжкости діяння, наслідків для потерпілої особи і обставин справи.

Підходи до розмежування сталкінгу й кіберсталкінгу в законодавстві різних держав відрізняються. В більшости країн, зокрема в Німеччині (§238 StGB), Великій Британії (Protection from Harassment Act 1997) та Італії (art. 612-bis Codice Penale), кіберсталкінг не становить окремий склад злочину, а розглядається як спосіб вчинення сталкінгу з використанням цифрових технологій. Водночас у США на федеральному рівні цифрові форми переслідування охоплюються нормою про сталкінг (18 U.S.C. §2261A), а окремі штати передбачають самостійні склади кіберсталкінгу, як-от у Іллінойсі (720 ILCS 5/12-7.5 — Cyberstalking).

Якщо ж говорити про статистику, то, наприклад, за даними національних досліджень Centers for Disease Control and Prevention 2023–2024, у США зі сталкінгом протягом життя стикалися близько 22,5% жінок і 9,7% чоловіків; у Великій Британії, за інформацією Office for National Statistics 2024 — 20,2% жінок і 8,7% чоловіків; у Австралії, за Australian Bureau of Statistics 2021–2022 — близько 20% жінок і 6,8% чоловіків. У Німеччині офіційна поліцейська статистика за 2024 рік зафіксувала близько 24,7 тис. кримінальних справ за фактом сталкінгу (§238 StGB), а в Японії у 2024 році поліція отримала близько 19,5 тис. звернень щодо сталкінгу.

До того ж протидія сталкінгу та кіберсталкінгу не обмежується їх криміналізацією, а передбачає комплексний захист потерпілих. Для цього існують спеціальні приписи, що забороняють кривднику наближатися до потерпілої особи, контактувати з нею особисто чи за допомогою електронних засобів зв’язку. Такі механізми використовуються у США, Великій Британії, Німеччині, Франції, Італії та Австралії.

Крім того, законодавство багатьох держав передбачає можливість негайного реагування правоохоронних органів, видалення незаконного цифрового контенту, блокування акаунтів, через які здійснюється переслідування. Digital Services Act у ЄС, Communications Decency Act у США, Online Safety Act у Австралії застосовують механізми повідомлення про незаконний контент і обов’язки платформ.

Значення має і надання потерпілим психологічної, соціальної та безоплатної правової допомоги. У низці країн (зокрема Великій Британії, Австралії та Канаді) функціонують спеціалізовані служби підтримки постраждалих від переслідування, які здійснюють оцінку ризиків, консультування та супровід потерпілих під час кримінального провадження.

Міжнародна практика демонструє різні підходи до визначення складу сталкінгу. Як зазначає консультантка аналітичного центру «ЮрФем» Марія Желтуха, більшість держав карають не за окремі дії (дзвінки, повідомлення чи стеження), а за систематичну модель нав’язливого переслідування, яка порушує спокій і безпеку людини. Одні країни вимагають довести, що жертва відчувала страх, тривогу або серйозний стрес, тоді як інші оцінюють поведінку переслідувача за критерієм «розумної особи» або взагалі не вимагають доказів психологічних наслідків. Також Марія Желтуха зазначає, що під час криміналізації сталкінгу в Україні доцільно буде врахувати міжнародний досвід у трьох головних аспектах: перший — використовувати ширше визначення складу злочину або критерій «розумної особи», як у Бельгії та Люксембурзі; другий — передбачити підвищену відповідальність за переслідування особливо вразливих категорій потерпілих із належним обґрунтуванням таких категорій; третій — запровадити можливість застосування поліцією термінових захисних заходів без попереднього судового дозволу, скориставшись досвідом Південної Кореї, де такі справи з 2023-го можуть розглядатися без згоди потерпілих.

Отже, міжнародний досвід показує, що ефективна протидія сталкінгу потребує не лише його криміналізації, а й комплексних заходів захисту потерпілих, оперативного реагування та врахування сучасних форм переслідування. Нечітке або надто вузьке визначення складу сталкінгу може призвести до того, що окремі форми переслідування залишатимуться поза межами правового регулювання.

Що робити, якщо ви зіткнулися зі сталкінгом

Якщо ви зіткнулися з переслідуванням, то важливо не знецінювати ситуацію, навіть якщо окремі повідомлення здаються невинними або випадковими: привітання з днем народження через роки чи дивні спроби знову вийти на контакт після блокувань. Юристи радять фіксувати всі прояви переслідування (зберігати скриншоти повідомлень, дзвінків, акаунтів, з яких надходить контакт), а також будь-які випадки використання ваших персональних даних. Важливо також вести хронологію подій, щоб показати системність поведінки. Далі – вам варто звернутися до юристів, які допоможуть сформувати зврення до поліції відповідно чинних статей законодавства. Додатково можна звернутися до Уповноваженого з прав людини та профільних правозахисних організацій, які працюють з темами насильства і приватности. А ще подбати про цифрову безпеку: змінити паролі, налаштувати двофакторну автентифікацію, перевірити налаштування приватности й обмежити доступ до особистої інформації в соцмережах.

Розголосом випадків гендерно зумовленого насильства і сталкінгу займаються медіа- та правозахисні ініціативи, зокрема інстаграм-спільнота «Wom Stories». Центр прав людини «Zmina», організація «ЮрФем», La Strada Ukraine, Центр безоплатної правової допомоги надають безкоштовну юридичну, інформаційну та психологічну підтримку постраждалим від переслідування. Для звернення в медіа для публічного висвітлення таких випадків особливо важливою є попередня юридична підтримка, щоб уникнути вторинної травматизації та правових ризиків.

Підпишіть петицію/ї!

На момент публікації матеріалу петиція про криміналізацію сталкінгу зібрала 2663 підписи із необхідних 25 тисяч. Ви можете підписати її на сайті Верховної Ради України.

Як зазначають у соцмережах ті, що вже підтримали петицію, технічно її легше підписувати з компʼютера.

Також жінкам вдалося створити петицію про криміналізацію сталкінгу на сайті Кабміну!

Підтримування цих двох петицій може стати ефективним кроком, адже вони звернені до різних органів державної влади, які мають повноваження впливати на законодавчі зміни та формування державної політики щодо протидії сталкінгу.

Список джерел:

Прецеденти
Rebecca Schaeffer death: everything to know (People)

Cyberbullying bill (The Guardian)

Stalker killer’s life term upheld (The Japan Times)

Public outraged by yet another stalking murder (Korea Times)

Єврокомісія: країни, які криміналізували сталкінг до 2022 року. European Commission: Commission Staff Working Document — analysis of Member States’ legislation on stalking (2022)

Країни, які криміналізували сталкінг нещодавно

Malaysia’s Anti-Stalking Law Now Operational (2023)

Turkey Passes Law to Curb Violence Against Women and Medics

У Швейцарії навʼязливе переслідування стало кримінальним злочином (2025)

Казахстан. Human Rights Watch: Kazakhstan — World Report 2026

Kazakhstan criminalizes stalking and bride theft in legal reform (2025)

Нова Зеландія. Stalking and harassment — New Zealand Ministry of Justice (2025)

Строки та покарання

Велика Британія. What sentence for stalking — Sentencing Guidelines

Німеччина. Strafgesetzbuch (StGB) § 238 Nachstellung

Франція. Code pénal — Article 222-33-2-2

Польща. Kodeks karny — art. 190a