Пригадую, якось морозної зимової днини довелось мати далеку поїздку, втома від якої буквально звалювала мене на ліжко, щойно я переступила поріг свого дому.
Випивши кружку гарячого чаю, я пірнула під ковдру, жадібно вбираючи змерзлим тілом все тепло, а тиша і спокій наче наспівували колискову.
Тим часом у чоловіка прокинулось бажання до пристрасної палкої ночі…
Я відмовила. Він образився. За десять хвилин я заснула.
А вранці була розмова. Ні, не про обов’язки. Про мої відчуття.
Відчуття ідентичні тим, що були в дитинстві, коли змушували їсти кашу чи якусь іншу страву: ти її до рота, а вона назовні; а опісля — у шлунку важкість і цілий день поганий настрій.
Я була хорошою дівчинкою для бабусі та матері, бо не перечила їхній волі, але геть поганою — для самої себе. Шкода, що часом розуміємо ці речі вже в більш зрілому віці з зализаними ранами.
Я продовжувала розповідати про роздратування, коли прагнеш спокою, а тебе торкаються. Про втому, яка може вбити будь-яке бажання й безжально схиляти до сну. Про порожнечу, забиту дріб’язком думок про побут, замість задоволення від сексу.
Це була розмова, що визріла уже давно, але чекала свого переломного моменту, чіткого усвідомлення свого права на «егоїстичність» і «ні» без докорів сумління.
У домі запанувала тиша. «Зручна зручність» раптом похитнулась. Я пояснила, чого мені важко, коли «робити мені нічого не треба».
Однак у більшості ця тема, на жаль, досі негласно табуйована суспільством.
«Цить! Будь мудрою жінкою!»
І жінки, багато жінок так і роблять. Навіть імітують якесь задоволення у прагненні збереження сімейного вогнища. А потім тихо комусь на вушко плачуть про своє нещасливе сімейне життя.
Звідки ж йому взятися щасливому?
Це корінь, з якого й виростає дерево, що приносить гіркі плоди. Бо чи не є тим самим егоїзмом бажання чоловіка задовільнити свій сексуальний потяг, абсолютно нівелюючи відчуття жінки?
Найбільше тригерить, коли говорять про жінок, що потерпали від насильства у своїх сім’ях: «Ну…вона ж з ним спала, дітей народжувала…»
Стоп-стоп-стоп, а от з цього місця можна детальніше?
Пригадую, якось розмовляла з сусідкою, в якої за плечима чималий життєвий стаж, і якось мимоволі зайшла мова про секс в подружньому житті. І ось вона видає сакраментальну фразу: «Ой, та як не дати, то такий злий ходити буде..»
Мій не був злим, був ображеним, піджимав губи… Для когось й цього вистачить, аби дати мовчазну згоду на зґвалтування задля гарцювання сімейного вогнища, яке все одно буде час від часу гаснути, бо жінку сприйнято за обслугу бажань свого чоловіка.
Мені, особисто мені, ці ситуації нагадують зґвалтування з приставленим до горла ножем. Ви ж не пручаєтесь, правда? Не кричите? Вам боляче, неприємно і навіть гидко, але ви продовжуєте займатись сексом. Правда?
Тільки «ніж», коли мова заходить про сім’ю чи пару , не матеріалізований.
