Ця стаття спирається на дослідження «Українські гендерні наративи», проведене ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» у партнерстві з ГО «CAT-UA». Дослідження поєднало кабінетний аналіз попередніх українських і міжнародних робіт, серію напівструктурованих інтерв’ю з жінками й чоловіками та кількісний контент-аналіз повідомлень у межах шести резонансних онлайн-дискусій. Його метою було зрозуміти, як сьогодні в Україні осмислюють жіночі й чоловічі ролі, рівність, обов’язок, вибір і справедливість — і як війна змінює ці уявлення.

Хто ви передусім — жінка чи українка? Українець чи чоловік?

Якою б не була відповідь, про ці та інші свої ідентичності ви можете розповісти історію. Довгу історію про те, хто такі україн_ки/жінки/чоловіки/соціаліст_ки/націоналіст_ки/киян_ки/одесит_ки/журналіст_ки тощо. А також — що кожна з цих спільнот пережила в минулому, які у них основні проблеми і що робити для кращого майбутнього.

Все це — наративи наших ідентичностей: історії, які між собою взаємодіють, конкурують за нашу увагу, доповнюють одна одну тощо.

Команда ГО «CAT-UA» багато досліджувала наративи, які визначають ідентичності громадян України. Наприклад, ми вже знаємо, що в українців — три національні наративи замість одного, що у кримських татар він таки один, і що на Донеччині — щонайменше три регіональні ідентичності.

І звісно, рано чи пізно нам треба було з’ясувати, скільки в україн_ок наративів, що описують їхні ідентичності як чоловіків та жінок. Це завдання ми реалізували разом з експертним ресурсом «Гендер в деталях». 

Методика була проста і випробувана: як завжди, говорили з лідерами думок, тобто тими людьми, які спроможні розказати нам зв’язні і цілісні історії. Це були журналіст_ки, політик_ині, науков_иці, громадські активіст_ки, бійці/бійчині ЗСУ, підприєм_иці тощо. Різного віку, з різних регіонів, з різним сімейним досвідом і рівнем причетности до війни. Деякі з них були більше залучені у гендерну проблематику — як з правозахисного боку, так і з боку відстоювання традиційних цінностей. Дехто стикався з темою лише по дотичній, як-от підприєм_иці-маркетологи_ні, що знають звички і чоловіків, і жінок. А декотрі просто схильні поміркувати про проблеми взаємин у соцмережах чи у стендап-виступах як загалом освічені люди з чіткою думкою щодо наших тем.

Що ми отримали

Усі історії ідентичности мають таку саму структуру, як і класичний голлівудський екшн чи народна казка: жили-були, потім щось сталося, потім були такі і такі проблеми, випробування, і зрештою нам усім треба робити оце.

Всього ми поговорили з 51 респондент_кою: жінок було на одну особу більше, ніж чоловіків. І виявили дуже несподівані речі.

Я підозрював, що наративів трохи більше, ніж ми на початку уявляли. Що серед наших громадян_ок поширені не лише традиційний, модерний погляди та щось проміжне. Але моєму здивуванню не було меж, коли ми відкрили цілих 10 різних гендерних історій — по п’ять на кожну стать.

До речі, зазначу, що ми тут зупинялися насамперед на статях, а не на гендерах у найширшому розумінні цього слова, адже, як зазначили наші GESI-консультант_ки, більшість ЛГБТКІ+ людей, окрім небінарних осіб, ідентифікують себе або як чоловіка, або як жінку, а отже, можуть розповідати про цю ідентичність. Зокрема, у нашій вибірці було дві відкриті лесбійки і два відкриті геї.

Отож налаштуйтесь на вдумливе читання і порівняйте ці 10 історій (у дуже скороченому вигляді).

ЖІНКИ. ФЕМІНІСТИЧНИЙ НАРАТИВ

Це історія про тисячолітню несправедливість. Про страждання, яких чоловіки завдавали жінкам і які бумерангом повертались до них. Відновленню жіночих прав щоразу сприяли прагматичні економічні причини, тиск західних партнерів та жіночий активізм. Це давало свої результати: скажімо, щодо політичної репрезентації жінок та боротьби з гендерним насильством. Однак більшість проблем досі не вирішено. Це і питання «скляної стелі» та домагань на роботі, і тиску щодо дітонародження, виконання хатньої роботи. А під час війни дехто вимагає від жінок іще й мобілізації. І зараз війна створює багато ризиків відкату до консерватизму. Тому в суспільстві треба пропагувати максимальне звільнення жінок від тиску очікувань.

ЧОЛОВІКИ. ПРО-ФЕМІНІСТИЧНИЙ НАРАТИВ

Це історія про засадничу патріархальну помилку, від якої страждають і жінки, і чоловіки. На жінок суспільство тисне, навантажуючи їх і хатньою роботою, і заробітком. А на чоловіків — вимагаючи від них надмірної успішности. Зміни поступово відбуваються: західноєвропейські підходи до рівности поступово поширюються і на Україну, даючи жінкам політичне представництво. А російсько-українська війна унаочнює рівність між статями. Однак зростають очікування від жінки: вона має і забезпечувати сім’ю, і «тягнути» побут. Тому суспільство має сприяти популяризації порозуміння між статями. Адже в умовах війни усім україн_кам потрібно більше злагоди.

ЖІНКИ. ТРАДИЦІЙНИЙ НАРАТИВ

Це історія передусім про війну, яка руйнує традиційний устрій сильніше, ніж суспільні зміни. Ролі чоловіка і жінки від природи відрізняються: чоловік бере відповідальність за родину, а жінка має бути берегинею сім’ї. Технічний прогрес поступово змінює суспільство, тож у жінок з’являється більше часу, а чоловіки стають уважнішими до їхніх почуттів. Інша справа — війна. Зараз чоловіки мужньо захищають країну, окрім «ухилянтів», які створюють найбільше проблем. Не всі родини долають воєнні виклики: вони розпадаються. Але коли війна завершиться, чоловіки повернуться і знову візьмуть на себе чоловічі обов’язки. А жінки залишаться вільнішими, ніж були. Та для цього треба перемогти. Жінки мають допомагати чоловікам в обороні, бути готовими зустріти їх із війни й допомогти повернутися до норми.

ЧОЛОВІКИ. ТРАДИЦІЙНИЙ НАРАТИВ

Це наратив про випробування, які історія ставить перед людством, що живе за одвічним, визначеним природою порядком. Чоловік є мужнім воїном, а жінка — мудрою берегинею. Суспільний прогрес надав жінкам більше можливостей, а отже, і прав. Це поставило перед родинами нові виклики, адже дуже часто нові права сприймаються як вседозволеність. Однак у часи випробувань суспільство повертається до природного порядку речей: тільки так воно може дати відсіч росіянам. Звісно, жінки мусять на певний час брати на себе обов’язки чоловіків, та все ж традиційний підхід даватиме родинам перевагу у продовженні роду. Чоловіки мають бути готовими захищати Батьківщину і розуміти, що їхня родина буде збережена, а після повернення їх приймуть такими, якими вони стали.

ЖІНКИ. НАРАТИВ «ПЕРЕМОГА РІВНОСТИ»

Це історія про перемогу, яка остаточно досягнена під час війни. Гендерна рівність уже існує, даючи можливість чоловікам і жінкам обирати, якої успішности вони прагнуть. Рівноправ’я декларувалося давно, але насправді настало тільки зараз, коли інформаційні технології дали жінкам можливість постійно навчатися нового, а участь у громадському житті додала їм соціальної ваги. Часом масова свідомість і зараз стереотипна, але оскільки жінки почуваються набагато впевненішими, то це вони тепер можуть ставити чоловікам вимоги. Їм потрібен не «здобувач», а щирий чоловік з емоційним контактом. Війна ускладнює життя обом статям: чоловіки стають вразливими у війську, а жінки мусять тягнути на собі все. Але в майбутньому і ця ситуація врегулюється, головне вчитися розділяти почуття одне одного.

ЧОЛОВІКИ. НАРАТИВ «ПЕРЕМОГА РІВНОСТИ»

Це історія про перемогу, яка затьмарюється війною. У світі вже значною мірою настала гендерна рівність, і тепер і жінка, і чоловік можуть обирати для себе будь-які ролі й не зустрічатимуть осуду. Останні кроки до рівности нас змусила здійснити війна. Окремі родини досі лишаються в полоні традиційного світогляду, але, з іншого боку, інколи й жінки отримують більші переваги порівняно з чоловіками. Тепер за проблеми в стосунках можуть бути відповідальні і чоловіки, і жінки. Скажімо, коли війна розвалює неміцні сім’ї. Саме війна робить майбутнє непрогнозованим. Тому і жінкам, і чоловікам варто більше популяризувати гендерну рівність і дбати про перемогу.

ЖІНКИ. НАРАТИВ «ПІДКРЕСЛЕННЯ РІЗНИЦІ»

Це історія про перемогу рівности, але не однаковости. Чоловіки і жінки від природи різні, і довгий час це спричиняло нерівність поміж ними. Скажімо, те, що чоловіки — проривні, а жінки більше схильні балансувати. Однак за останні десятиліття жінки отримали економічну незалежність, яку змогли перетворити на особисту. В Україні цей прогрес не досяг піку, адже українські чоловіки надто впевнені у своїй потрібності і тому часто програють у конкуренції західним чоловікам. Але так само є ще й несвідомі жінки, меркантильні, які під тиском стандартів соцмереж хочуть від чоловіків передусім грошей. Та у майбутньому стереотипи на соціальному рівні буде остаточно стерто, в родині розподіл ролей відповідатиме природі чоловіків і жінок, а ШІ остаточно звільнить жінок від хатньої рутини і дозволить присвятити себе творчости.

ЧОЛОВІКИ. НАРАТИВ «ПІДКРЕСЛЕННЯ РІЗНИЦІ»

Це історія про руйнацію, яка може призвести до катастрофи. Чоловіки і жінки від природи різні, а отже, мають різні потреби. Вони повинні мати рівні права, але це не має знищувати різницю між ними. Скажімо, чимало жінок потребують більшої соціальної взаємодії, а чоловіки часто орієнтовані на результат. Це нормально, коли мірилом успіху для чоловіка будуть гроші, а для жінки — щаслива родина. А в Україні важлива ще й чоловіча роль воїна. А проте зараз через технічний прогрес та культурні впливи чоловіки втрачають свої функції та опиняються у вразливому становищі. А ще їм нав’язують почуття провини за давні утиски жінок. Жінки ж страждають через пастку завищених очікувань. Майбутнє виглядає песимістично: розмиття гендерних ролей триватиме. Щоб досягти гармонії, не треба нав’язувати жодних ролей ані жінкам, ані чоловікам.

ЖІНКИ. НАРАТИВ «ВІДСТОЮВАННЯ ВИБОРУ»

Це історія про тимчасові непорозуміння щодо жінок і чоловіків попри перемогу рівности. Жінки і чоловіки об’єктивно різні. Скажімо, жінки більш емпатичні, частіше бувають багатофункціональні, багатьом із них хочеться піклуватися про дітей. Дехто трактує це як ознаку «нижчости» і просуває стереотипи, але треба розуміти, що жінки нічим не гірші за чоловіків і спроможні на все те саме. А українські жінки — і поготів. Але західний світ не визнає, що чоловіки і жінки вже мають рівні права, і додатково вимагає від жінки самореалізації, кар’єри, егоїзму. А проте в майбутньому конфлікти між чоловіками і жінками, зокрема спричинені нерівністю, буде вичерпано, і більшість людей повернеться до розуміння, що різні статі часто можуть потребувати різні речі, і варто максимально підтримувати одне одного, особливо в час війни.

ЧОЛОВІКИ. НАРАТИВ «ЗАХИСТ ЧОЛОВІКІВ»

Це історія про новітню несправедливість. Чоловіки у нинішньому світі стали упослідженими, а жінки — привілейованими. Раніше було навпаки, і це теж було погано. Та зараз суспільство автоматично записує всіх чоловіків у ґвалтівники та аб’юзери. Особливо несправедливо це щодо України, де традиційно жінка мала важливу роль. Тож жінки почали відмовлятися від родин, а чоловіки, за браком упевнености в собі, — ставати нарцисичними. Грантові організації не хочуть чути чоловіків і тільки підживлюють їхні конфлікти з жінками. Додатково чоловіки стикаються з дискримінацією, якщо вони не служать. Особливо болюча втрата зв’язку з дітьми, яких матері вивезли за кордон. За підсумками війни до України повернеться маскулінність, суспільний запит на чоловіка-захисника. Отже, суспільству треба і у вихованні, і в культурній сфері враховувати окремо інтереси і чоловіків, і жінок та сприяти порозумінню між статями.

Відмінності між наративами

Як бачимо, усі наведені історії мають відмінні сюжетні структури, хоч і поділяють багато спільних рис.

Найбільше у них відрізняється головний антагоніст: це патріархат і привілеї чоловіків, безособова «помилка» суспільного тиску, вседозволеність нових прав, нав’язування самореалізації Заходом і соцмережами, грантові організації та активістки, «несвідомі» чоловіки й меркантильні жінки, розмивання ролей, фемінізація чоловіків і конкуренція з європейцями.

Спільне випробування для всіх історій — війна, але сюжетну функцію вона виконує різну: каталізатор рівности, перешкода для неї, руйнівник традиції й родин або сила, що повертає природний порядок. Побудова сюжету у наративах буває трьох типів: про несправедливість, про перемогу та про випробування й руйнацію.

При цьому між жіночими і чоловічими поглядами на ситуацію навіть всередині пар наративів помітні суттєві відмінності — щонайменше у фокусі оповіді.

Так, Феміністичний і Про-феміністичний наративи між собою досить подібні і ґрунтуються на уявленні про те, що жінка досі не є вільною, залишається загроженою, попри значний прогрес у цьому напрямку. Але у жіночій версії — фокус насамперед на проблемах жінок, тоді як у чоловічій — на негараздах обох статей. Також жінки більше акцентують саме на боротьбі за права, а чоловіки поєднують її з боротьбою за свободу України.

Традиційні наративи не є прямою протилежністю феміністичних наративів: попри акцент на «природному розділенні ролей» між чоловіками та жінками, вони не заперечують потреби прогресу, отримання більшої свободи для жінок. У жіночій версії більший акцент на проблемах, які принесла чоловікам і жінкам нинішня війна, і більше очікувань щодо спільної роботи на перемогу. У чоловічій версії більше нарікань на порушення традиційного порядку.

В обох наративах «Перемога рівности» система цінностей дуже подібна до Феміністичного наративу: інформант_ки вважають обов’язком дотримання прав жінок, рівности тощо, однак при цьому не бачать потреби в подальшій боротьбі, хоча й визнають, що в окремих родинах чи колективах іще зберігся патріархальний устрій. Між чоловічою і жіночою версіями відмінності мінімальні, хіба що жінки частіше згадують війну як фактор, що сприяв рівности, а чоловіки — як те, що їй заважає.

Наративи «Підкреслення різниці» хоча й об’єднані в пару, адже фокусуються на доведенні думки про те, що чоловіки і жінки від природи різні, однак решта їхнього наповнення суттєво відмінна. Структура жіночої версії схожа на «Перемогу рівности», з тією різницею, що інформантки намагаються підкреслити відмінності між чоловіками і жінками та гармонію, якої можна досягти, шануючи цю різницю. Чоловіча ж версія оповідає про загрозу, яку несе розмивання гендерних ролей, при цьому зберігаючи курс на рівноправ’я жінок і чоловіків.

Наратив «Відстоювання вибору» має риси жіночих версій як Традиційного наративу, так і наративу «Перемога рівности», але робить максимальний акцент на добровільності вибору, мовляв, не можна засуджувати жінок ані тоді, коли вони обирають кар’єру, ані тоді, коли традиційну роль.

Наратив «Захист чоловіків» є дзеркальним відбиттям Феміністичного наративу: він заперечує традиційні ролі, вважаючи їх російськими, а українське суспільство вважає рівноправним. Але при цьому він підкреслює відмінності між жінками і чоловіками і в основу ставить опір чоловіків надмірному тиску «грантових організацій».

Чи є шанс на порозуміння?

Патріотична позиція є спільною для всіх опитаних інформант_ок, і у всіх наративах є усвідомлення, що РФ, почавши повномасштабне вторгнення, принесла в Україну війну, яка руйнує багато сфер життя, зокрема і взаємини в родинах, у трудових колективах тощо. Але при цьому у більшості наративів є і акцент на тому, що війна також дає поштовх для вирішення багатьох накопичених проблем у взаєминах, спонукає до створення нових рольових моделей тощо. Отже, війна визнається проблемою для всього суспільства, але водночас фактором корисних змін.

Окрім того, існує одна найменш взаємосуперечлива порада: відмова від нав’язування вибору та єднання на тлі війни. Ці заклики звучать з обох боків, тож у підсумку респонденти пропонують відмовитися як від нав’язування патріархальних, так і модерних ролей. А єднання насамперед має виливатися у взаємопідтримку, навіть певну самопожертву для перемоги.

І головне, що до такого порозуміння закликала абсолютна більшість наших співрозмовників та співрозмовниць. Лише окремі, найбільш радикальні індивіди казали, що невдовзі нові технології дозволять нам створити штучну матку чи опанувати клонування і уникнути ролі, відповідно, жінок і чоловіків у дітонародженні. Всі інші розуміють, що у нас немає іншого вибору, окрім як порозумітися, тож будемо намагатися це зробити.

Дослідження здійснено ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» у партнерстві з ГО «CAT UA», за фінансової підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції, а також завдяки підтримці Українського Жіночого Фонду.

Зміст публікації є відповідальністю ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції, ІСАР Єднання чи УЖФ.