Пропоную звільнити ЛГБТ+ людей від оподаткування. Так-так, ви правильно прочитали.
Скільки їх там узагалі, тих ЛГБТ+ людей? За різними оцінками 10–15% населення. Може, трохи більше. Не така вже й суттєва цифра, погодьтеся, якщо не брати до уваги, що це майже 800 мільйонів людей на планеті. І приблизно від 3 до 4 мільйонів в Україні… Але хто їх рахує?
Залишаться 80% платників — і тих вистачить. Казна не збідніє.
У мене багато знайомих ЛГБТ+ людей. Є серед них ФОПи третьої групи, як і я. Працюють собі, заробляють, сплачують податки, ЄСВ, різні збори, одне-друге-третє. Нормальне доросле життя.
І я, якщо відверто, згодна, щоб вони не платили.
- Не можна укласти шлюб? Не платіть податки.
- Не можна оформити партнерство? Не платіть податки.
- Не можна успадкувати майно після людини, з якою прожили 20 років? Не платіть податки.
- Не можна відвідати партнер_ку в реанімації без бюрократичного марафону? Не платіть податки.
- Не можна сказати на роботі, хто чекає на вас удома, не зважуючи при цьому кожне слово? Теж не платіть.
Навіщо платити повну ціну за неповний «пакет послуг»?
Хитромудра схема, скажете ви. Так. І я вже бачу, як мій сусід (назвімо його дядько Степан), затятий фейсбучний коментатор-гомофоб, ви таких знаєте, мчить до податкової з заявою: «Я гей, зніміть з мене тягар оподаткування».
Інспектор_ка дивиться на нього. Дядько Степан дивиться на інспектор/-ку.
І ось тут схема, звісно, розсипається, бо якщо звільнити від оподаткування всіх, то хто наповнюватиме бюджет? Так не годиться. Виходить просто: маєш повний пакет прав — плати повну ціну. Не маєш повного пакету — логічно було б і рахунок зменшити.
Ви вже обурилися на цьому місці? Зачекайте з тапками.
Я не пропоную двосортне суспільство, а описую те, що вже існує, тільки з іншого боку: де права вибіркові, а обов’язки — ні. Де «ми всі громадян_и» працює в одному напрямку і якось перестає працювати в іншому.
Насправді я пропоную не звільнення від податків, а набагато нудніше рішення: однакові права та однакові обов’язки.
Один «громадянський пакет» для всіх.
