Нещодавно ми з чоловіком їхали машиною і побачили, що на обочині лежить немолодий дядько з велосипедом. За кермом був мій чоловік, тож я попросила розвернутися і зупинитися. Він побурчав, що той просто пʼяний, але зупинився. В цей час повз проїхало з десяток машин. Вже коли ми зупинилися і я вийшла, то побачила, що розвертається ще одна машина. В ній було три жінки.
Виявилося, що чоловік дійсно пʼяний. Знаєте, як ми про це дізналися? Від жінки, яка загрібала листя біля дому навпроти. Вона його намагалася провести додому, але той зрештою впав і заснув. Спойлер: пізніше піднявся і пішов додому.
З десятків людей зупинилися допомогти йому тільки жінки. І це надихнуло мене на текст, присвячений жінкам, бо вони не отримують достатньо визнання за те, наскільки роблять світ кращим.
Згадайте дитинство, свята, традиції, відпустки. В більшості випадків приємні й магічні спогади про них у нас завдяки нашим мамам, бабусям та іншим родичкам. Це вони прикрашають будинки, влаштовують сюрпризи, купують подарунки, печуть паски, кличуть гостей, готують смачні страви, створюють затишок. Все це робиться на їхньому ентузіазмі.
Це моя мама не лягала, поки я не засну, щоб сховати подарунок від Миколая під подушкою. Це моя мама придумала прикрасити кімнату до мого дня народження, і вони з татом надували кульки і малювали плакат, поки я сплю. Це моя бабуся вигадувала для мене ігри й готувала улюблені страви, коли я жила в неї на канікулах. Це моя тьотя щороку брала мене на відпочинок з палатками в Черкаси. Це моя кузина підтримувала мене і часто запрошувала на прогулянки, коли я тільки переїхала до Києва. Це моя подруга смажила мені картоплю в гуртожитку, поки я йшла з роботи. Я можу згадати безліч таких прикладів, впевнена, як і ви.
Не знаю, як ви, але коли я йду пізно додому сама і бачу компанію, то розслабляюся тільки якщо там є жінки. Четверо пʼяних хлопців? Всередині мене все завмирає. Серед них одна дівчина? Фух, можна розслабитися.
Жінки не домагалися до мене на дискотеці. Жінки не лапали мене за сідниці. Жінки не прикидалися молодшими на сім років, бо думали, що мені немає 18. Жінки не сигналили мені, не киць-кицькали й не зупинялися біля мене на темній вулиці з настирливим запрошенням сісти до них в машину. Жінки не просили мене в МакДональдзі дати їм полизати мої ноги за бургер.
Працювати з жінками мені приємніше, бо в більшості випадків вони не просто професіоналки, а професіоналки з емпатією. А це для мене цінно на рівні з фаховістю.
Якщо в кафе чи магазині мене обслуговує жінка, з мого досвіду, вона буде привітніша і зробить все швидше, ще й без масних чи недоречних компліментів. До речі, про компліменти. Якщо десь на вулиці мені зробить комплімент незнайома жінка, я буду на сьомому небі і знатиму, що це без жодного корисливого підтексту. Якщо ж чоловік, то 50 на 50.
Жінки відповідальні й вірні. Вони відчувають відповідальність за своїх дітей, тому значно рідше їх кидають, ніж чоловіки. Особливо якщо мова йде про дітей з інвалідністю. Вони рідше кидають тяжкохворих партнерів. Частіше чекають своїх чоловіків із в’язниці, ніж навпаки. На жінок можна покластися.
Бачачи навіть цю маленьку частинку того, що роблять жінки, боляче від того, зі скількома перешкодами їм доводиться стикатися. З якою упередженістю, кількістю вимог та ставленням як до функції, а не як до людини.
Я хочу, щоб жінок у цьому тексті теж сприймали як людей і розуміли, що жінки не завжди турботливі, сильні й так далі. Бо вони мають на це право як живі люди. Вони теж втомлюються, мають купу недоліків, не відповідають очікуванням. І незважаючи на це, скільки вони хорошого зробили для кожного й кожної з нас.
Не потрібно зараз доводити, що чоловіки теж – з цим ніхто не сперечається, але цей текст про жінок і тільки про них. Тож краще сприйміть його як привід подякувати хоч одній жінці, яка зробила для вас щось хороше.
Джерела:
Про те, що чоловіки частіше залишають хворих дружин: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/19645027/
Про в’язниці: https://ecpl.com.ua/comments/scho-vidchuvayut-choloviky-ta-zhinky-yaki-vidbuvayut-pokarannya/
Про залишення дітей з інвалідністю: https://theadditionalneedsblogfather.com/2019/01/17/where-are-all-the-dads-of-children-with-special-needs/
Також про це приклади з України: https://bahmut.in.ua/11-v-ukraine/3235-odinoke-vikhovannya-chomu-z-rodin-vazhkokhvorikh-ditej-jdut-choloviki/
