Категорія: Загальне

Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроєкт №15294, тож  варто ще раз подивитись, як декриміналізація та легалізація секс-індустрії та порноіндустрії впливають на доходи і структуру ринку та економічне і соціальне становище жінок, які в цій індустрії працюють. 

Наразі стаття 301 ККУ, яка досі криміналізує виготовлення порнографії, задокументовано живить корупцію, а не захищає суспільство. Аналіз видання Texty.org.ua 3500 судових справ за цією статтею показав, що норма радше створює корупційний простір для поліції та відволікає слідчих від розслідування зґвалтувань і дитячої порнографії, аніж запобігає реальній шкоді ¹.

У травні 2026 року викрили схему прикриття «порноофісів» високопосадовцями Нацполіції в кількох областях; моделі та вебкам-працівниці регулярно повідомляють про вимагання коштів поліцією саме через загрозу кримінального переслідування за чинною статтею. 

Я спробувала подивитися, що відбувається там, де індустрію легалізували чи декриміналізували, і що відбувається там, де вона лишається кримінально забороненою.

Три моделі регулювання — чому «декриміналізація» не є універсальним рішенням

Назагал розрізняють три моделі: 

(1) повну декриміналізацію (Нова Зеландія, PRA 2003) — прибрано кримінальні норми без запровадження системи ліцензування чи нагляду;

(2) легалізацію з регуляцією (Німеччина, Нідерланди) — легально, але під ліцензуванням;

(3) «нордичну» модель — криміналізація покупця, а не продавця (Швеція, Норвегія, Франція, Канада, Ізраїль) ².

Аналіз досліджень наслідків декриміналізації підтверджує, що саме зняття кримінальної відповідальности без паралельного інституційного нагляду, реальних трудових прав і ресурсів для протидії посередникам-експлуататорам систематично не усуває структурних проблем, а в частині випадків посилює їх через ефект масштабування ринку. Це формулюється як «ефект масштабу» на противагу «ефекту заміщення» в економічній моделі Cho, Dreher та Neumayer, розглянутій нижче ³.

Найбільш цитоване й методологічно найсильніше дослідження цього питання Cho, Dreher, Neumayer — це крос-секційний аналіз до 150 країн ³. Автори виділяють два протилежні економічні ефекти невизначеної величини: ефект масштабу (легалізація розширює ринок сексуальних послуг і, відповідно, попит, який частково закривається жінками — жертвами торгівлі людьми) та ефект заміщення (легальні працівниці витісняють жертв торгівлі людьми, бо клієнти й підприємці віддають перевагу легальному найму). Емпірично ефект масштабу переважає: у середньому країни з легалізованою проституцією фіксують більші притоки торгівлі людьми, ніж країни, де вона заборонена.

Це дослідження прямо спростовує найпоширеніший аргумент «за» — що легальний ринок автоматично витісняє експлуатацію. Автори прямо застерігають, що результат не є аргументом на користь повної заборони, але спростовує тезу, що легалізація сама собою розв’язує проблему торгівлі людьми.

Кейс Німеччини: 23 роки «легального» ринку і дві невдалі спроби виправлення

Німецький Prostitutionsgesetz (2002) легалізував секс-індустрію та декриміналізував діяльність, пов’язану з отриманням доходу від проституції інших осіб. Наслідки змусили уряд ухвалити другий закон (Prostitutes’ Protection Act 2017 (PPA) саме через провал першого: негативні оцінки і критичне висвітлення в пресі нездатності закону 2002 року покращити доступ жінок до соціального забезпечення та медичної допомоги або знизити їхню вразливість до експлуататорів спонукали уряд ухвалити цю поправку ⁴.

Але й друга спроба, за офіційною оцінкою дослідницького інституту KFN (Кримінологічний науково-дослідний інститут Нижньої Саксонії), поставленої мети не досягла ⁵.

Показовим є факт, що в структурі ринку, яка склалася в легальному німецькому секторі, саме власники ліцензованих борделів, а не самі жінки, фактично встановлюють мінімальні ціни на послуги у 60% випадків, що є прямим порушенням духу закону про захист працівниць, але офіційна оцінка фіксує це без наслідків ⁶. Журналістське розслідування France24 підсумовує дані кількох досліджень і стверджує, що переважна більшість жінок, які працюють у проституції в Німеччині, фактично перебувають під контролем сутенера — тобто формальна легальність статусу не змінила фактичної структури влади і контролю над заробітком жінки ⁷.

Кількість зареєстрованих осіб у секторі зросла до 400 тисяч у 2006 році, значна частка яких — мігрантки ⁸.

Кейс Нідерландів: визнана невдача мером Амстердама

Нідерланди легалізували проституцію 2000 року (Prostitution Act), знявши заборону на борделі й сутенерство, з метою покращення умов праці жінок та боротьби зі злочинністю. Через 16 років мер Амстердама вперше публічно визнав, що нідерландський експеримент із приборкання зловживань через легалізацію провалився ⁹ , а в 2025 році CATW опублікувала звіт «Failed Promises», що документує системний провал заявлених цілей закону 2000 року на прикладі Амстердама ¹⁰.  

Відповідно до досліджень нідерлаїндський легальний сектор «віконної» проституції зберігає багато характеристик нелегального ринку, попри формальну легальність, оподаткування й/ реєстрацію — багато жінок і далі фактично мають сутенера (часто замаскованого під «партнера»), який контролює їхній дохід ¹¹.  

Дослідники з Тілбурзького університету підтверджують, що хоча проституція легалізована з 2000 року, це не усунуло криміногенних побічних ефектів, зокрема торгівлю жінками ¹². За оцінкою нідерландського Національного доповідача з питань торгівлі людьми понад 6000 осіб у Нідерландах щороку ставали жертвами торгівлі людьми, з яких близько 4000 є жертвами сексуального рабства і насильства ¹³.  

OnlyFans як сучасний кейс «декриміналізованого» ринку

OnlyFans — найближчий сучасний аналог того, що обговорюється в українському законопроєкті: легальна, оподатковувана, формально прозора платформа для порноконтенту. Вона демонструє, що навіть за повної легальности структурні проблеми для жінок відтворюються в новій формі. Розподіл доходу на платформі вкрай нерівномірний: перші10% творців отримують 73% всього доходу платформи, тоді як інші 90% ділять залишкові 27%; середній творець заробляє 31–180 дол. на місяць ¹⁴.    

Розслідування BBC і The Guardian у травні та червні 2026 року виявили системну експлуатацію творчинь «агентствами»: агентства утримували до 50–70% заробітку моделі ще до комісії самої платформи (20%), залишаючи жінкам лише близько 30% згенерованого нею доходу ¹⁵.  

Британська незалежна уповноважена з питань протидії рабству Елеонор Лайонс прямо кваліфікувала задокументовані практики як такі, що мають всі ознаки експлуатації: контроль над обліковим записом, фінансовий тиск, неможливість вільно припинити співпрацю ¹⁶.

Зафіксовані та кримінальні справи в цій сфері, наприклад у Великій Британії, коли заарештували особу за примус жінок до публікування відвертого контенту; а чеська поліція висунула звинувачення чотирьом особам у торгівлі людьми з метою примусового виробництва контенту для OnlyFans ¹⁶. NCOSE у червні 2026 року офіційно заявив, що торговці людьми використовують підписні порноплатформи як бізнес-модель ¹⁷. Це принципово важливо для тези «легалізація виводить індустрію з тіні і захищає жінок», адже платформа повністю легальна, оподатковується, працює прозоро, але при цьому створює нову інфраструктуру експлуатації через посередників ¹⁸.

Що відбувається там, де індустрія лишається кримінально забороненою

ВООЗ ще у 2012 році в офіційних настановах закликала всі країни рухатися до декриміналізації секс-роботи і скасування несправедливого застосування некримінальних законів проти секс-працівниць, зазначивши, що насильство проти них є фактором ризику ВІЛ і має усуватися в партнерстві з самими працівницями ¹⁹. Пізніші дослідження ВООЗ подають конкретні кількісні оцінки: декриміналізація секс-роботи потенційно може призвести до скорочення кількости нових випадків ВІЛ-інфікування серед секс-працівниць на 46% протягом 10 років, а усунення сексуального насильства проти них — ще на 20% ²⁰.

Комітет ООН з ліквідації дискримінації жінок (CEDAW) кваліфікував криміналізацію секс-працівниць як форму гендерно зумовленої дискримінації ²¹. В жовтні 2023 року Робоча група ООН з питань дискримінації жінок і дівчат випустила знаковий звіт із закликом до повної декриміналізації добровільної дорослої секс-роботи у всьому світі — сьому за рахунком доповідь цієї групи з цього приводу, до якої приєдналися UNAIDS, ВООЗ, Фонд ООН у галузі народонаселення та Програма розвитку ООН ²².

Емпіричні дослідження з країн із жорсткою криміналізацією дають конкретні економічно-соціальні ілюстрації. 

Дослідження в Кенії пов’язує криміналізацію і стигматизацію секс-роботи з феміналізацією бідности: криміналізований статус позбавляє жінок можливости звертатися по захист від насильства, оскільки сам факт заробітку є доказом злочину проти них самих ²³.  

У Замбії криміналізація системно посилює бідність, насильство і проблеми зі здоров’ям жінок, залучених у секс-роботу, документує дослідження щодо соціальних підприємств у Лусаці ²⁴.  

У Південній Африці криміналізація історично викреслювала жінок із формального банківського сектору, а організація Sisonke, очолювана самими секс-працівницями, будує паралельні механізми взаємного кредитування саме тому, що держава і банки відмовляють криміналізованим працівницям у доступі до фінансових послуг ²⁵.  

Огляд наукової літератури про насильство щодо жінок, які продають секс у Східній та Південній Африці (там секс-робота нелегальна в усіх країнах регіону, окрім Мозамбіку), подає моделювання, за яким зниження рівня фізичного і сексуального насильства проти секс-працівниць може скоротити захворюваність на ВІЛ серед них приблизно на 25% ²⁶.

У США, де секс-робота криміналізована в 49 з 50 штатів (окремі округи Невади є винятком), Urban Institute оцінив тіньову секс-економіку у восьми великих містах у 14 млрд дол. щорічно — тобто криміналізація не ліквідує ринок, а повністю витісняє його в тінь, поза оподаткуванням і трудовим регулюванням ²⁷.

Отже, криміналізація не усуває ринок і не захищає жінок від насильства чи експлуатації, а позбавляє їх доступу до поліції, охорони здоров’я, банківських послуг і будь-якого правового важеля проти посередників, водночас не зменшуючи фактичного попиту. В цьому сенсі позиції криміналізація та легалізація без регулювання — це не протилежні полюси, а два різні способи не захистити жінок, які структурно продукують подібні наслідки: посередницький контроль над доходом, обмежений доступ до захисту, вразливість до насильства.

Економічна логіка розведення індивідуального виробництва та індустрії

Оскільки ні криміналізація, ні нерегульована легалізація не захищають жінок від посередницької експлуатації, в експертній дискусії довкола законопроєкту з’явилася третя пропозиція, яка намагається уникнути обох провалів. 

Феміністична філософиня, керівниця експертного ресурсу «Гендер в деталях» Тамара Злобіна пропонує зняти кримінальну відповідальність з індивідуального виробництва порноконтенту (фізична особа-підприємець, яка сама контролює зміст, може найняти відеографа чи бухгалтера, але виробляє контент сам/сама і з власної волі), водночас зберігши кримінальну заборону на діяльність фірм і агентств, що наймають виконавиць, організовують виробництво та отримують прибуток із чужої сексуальної праці.

Економічна логіка механізму пояснюється класичною економікою асиметричної ринкової влади. В кожному задокументованому кейсі експлуатації, розглянутому вище, шкоди завдає не факт існування ринку сексуального контенту як такого, а конкретна структурна позиція посередника між виконавицею і платформою або клієнтом: у Німеччині — власники ліцензованих борделів, які в 60% випадків фактично встановлюють мінімальні ціни на послуги замість самих жінок; у Нідерландах — сутенер, часто замаскований під «партнера», який контролює дохід і здатен заблокувати роботу незгодної; на OnlyFans — «агентства», які утримують 50–70% заробітку моделі ще до комісії платформи, здобувають контроль над обліковим записом і паролями та застосовують фінансові санкції за спробу піти. 

У кожному випадку посередник має ринкову владу, близьку до монопсонії: він контролює єдиний канал доходу виконавиці, тоді як вона через стигму, брак альтернативної зайнятости або юридичну незахищеність має обмежену здатність піти чи домовитися на кращих умовах.

Індивідуальна модель (ФОП, пряма робота з платформою, без наймання «під себе» інших виконавиць) структурно усуває саме цю позицію посередника-монополіста. Це не гарантує відсутности тиску чи ризиків узагалі, але прибирає той специфічний канал експлуатації, який у міжнародній практиці виявився найстабільнішим і найважче регульованим: жодна з розглянутих країн — ні Німеччина за 23 роки легалізації, ні Нідерланди за 20+ років — не змогла ефективно врегулювати саме посередницький прошарок, навіть маючи для цього повний апарат ліцензування і державного нагляду. Це аргумент на користь того, щоб не намагатися повторити той самий провал в Україні, а відразу унеможливити виникнення цього прошарку юридично.

Інший економічний аспект — фіскальний, оцінка Офісу ефективного регулювання (BRDO) в 500 млн грн податкових надходжень і наведені цифри (близько 5000 осіб у вебкам-моделінгу, понад 3500 на платформах на кшталт OnlyFans, середній дохід 1650 дол./міс.) описують ринок, який де-факто вже є індивідуальним. Це не українські порностудії чи агентства, а окремі жінки, які працюють напряму з міжнародними платформами ²⁸.  

Тобто дозвіл на індивідуальне виробництво не створює нового фіскального ризику, а формалізує вже наявний індивідуальний ринок. Натомість дозвіл на діяльність агентств додав би до цієї моделі посередницький прошарок, який, судячи з британського розслідування, схильний утримувати левову частку доходу поза прозорим оподаткуванням і трудовим обліком, тобто не розширив би податкову базу пропорційно, а лише переніс частину вже наявного індивідуального доходу в менш прозору, контрольовану посередниками форму.

Ще один важливий аспект стосується незворотности репутаційних втрат: участь у порновиробництві залишається стигмою, яка після завершення кар’єри означає дискримінацію і труднощі в працевлаштуванні ²⁹.

В економічних термінах це означає асиметричні витрати виходу (exit costs): щойно контент опублікований, альтернативна зайнятість виконавиці звужується назавжди, тоді як посередник (агентство) цього незворотного видаткового ризику не несе. Це посилює наведений вище аргумент про монополію — асиметрія тільки зростає, коли одна сторона угоди (посередник) може вільно замінити виконавицю, а друга (виконавиця) практично не може вийти з ринку без довічних наслідків. Індивідуальна модель не усуває цієї стигми, але принаймні не дає посередникові додаткового важеля для її експлуатації.

Варто додати ще один важливий доказ недоцільности розгляду порноіндустрії як «просто бізнесу» — вплив не на виробництво, а на споживання контенту. 

Один із найбільших мета-аналізів на цю тему охопив 50 досліджень і понад 50 000 учасників із 10 країн, показавши стійкий зв’язок між споживанням порнографії та нижчою міжособистісною задоволеністю, який виявився особливо стабільним серед чоловіків, зв’язку з інтраперсональними показниками (самооцінка, задоволеність тілом) виявлено не було ³⁰.  

Це важливий аргумент проти наративу, що порноконтент є економічно та соціально нейтральним товаром, тож, відповідно, аргумент на користь того, щоб супроводжувати декриміналізацію виробництва паралельною програмою сексуальної освіти і просвіти щодо медіаграмотности, а не залишати ринок зовсім нерегульованим за межами кримінального права.

І наприкінці … 14 липня 2026 року Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроєкт №15294 про декриміналізацію виробництва й поширення порнографії з участю повнолітніх (та одночасно посилила відповідальність за дитячу порнографію), набравши 231 голос ³¹.  

Але проблема в тому, що ані криміналізація, ані декриміналізація без супровідного інституційного регулювання (верифікація згоди й віку, ліцензування та контроль посередників, доступ до соціального страхування) не вирішують проблеми експлуатації жінок і посередницького контролю над їхнім доходом. 

Українська версія законопроєкту станом на липень 2026 року усуває один канал шкоди (поліцейське вимагання), але поки не пропонує механізму для другого – контролю за посередниками й перевірки згоди.

---

1.  Провал декриміналізації порно в Раді: чому популізм нардепів підігрує корупції. https://texty.org.ua/fragments/117554/yaki-politsyly-provalyly-holosuvannya-za-dekryminalizaciyu-porno/  [↩]
2. New Zealand Legislation. Prostitution Reform Act 2003. https://www.legislation.govt.nz/act/public/2003/28/en/latest/;  Cho, S.-Y., Dreher, A., Neumayer, E. (2013). Does Legalized Prostitution Increase Human Trafficking? World Development, 41(C), 67—82. https://doi.org/10.1016/j.worlddev.2012.05.023  [↩]
3. Cho, S.-Y., Dreher, A., Neumayer, E. (2013). Does Legalized Prostitution Increase Human Trafficking? World Development, 41(C), 67—82. https://doi.org/10.1016/j.worlddev.2012.05.023  [↩] [↩]
4. Bundesministerium für Familie, Senioren, Frauen und Jugend. Report by the Federal Government on the Impact of the Prostitution Act. https://www.bmbfsfj.bund.de/resource/blob/93346/f81fb6d56073e3a0a80c442439b6495e/bericht-der-br-zum-prostg-englisch-data.pdf; Coalition Against Trafficking in Women (CATW) (2025). Statement on the Evaluation of Germany’s 2017 Prostitutes’ Protection Act. https://catwinternational.org/2025/08/catws-statement-on-the-evaluation-of-germanys-2017-prostitutes-protection-act/  [↩]
5. Council of Europe / Federal Association Nordic Model Germany (2025). Alternative Report: Convention on Preventing and Combating Violence Against Women (includes KFN evaluation of the Prostitutes’ Protection Act). https://rm.coe.int/shadow-report-federal-association-nordic-model-germany/4880291dd4  [↩]
6. Coalition Against Trafficking in Women (CATW) (2025). Statement on the Evaluation of Germany’s 2017 Prostitutes’ Protection Act. https://catwinternational.org/2025/08/catws-statement-on-the-evaluation-of-germanys-2017-prostitutes-protection-act/  [↩]
7. France 24 (2024). Legal Prostitution in Germany: A Failure? https://www.france24.com/en/tv-shows/reporters/20240301-legal-prostitution-in-germany-a-failure  [↩]
8. The Economics of Sex Trafficking Since the Legalization of Prostitution in Germany in 2002 (academic paper). https://www.academia.edu/3987226/  [↩]
9. Van Gorp, M. (2022). The Failure and Proposed Revision of Legalized Prostitution in the Netherlands. Michigan State International Law Review Blog. https://www.msuilr.org/new-blog/2022/7/25/the-failure-and-proposed-revision-of-legalized-prostitution-in-the-netherlands [↩]
10. Coalition Against Trafficking in Women (CATW) (2025). Failed Promises: The History of Legal Prostitution and Sex Trafficking in the Kingdom of the Netherlands. https://catwinternational.org/2025/03/watch-the-trailer-for-our-report-on-the-netherlands/  [↩]
11.  The Challenges of Fighting Sex Trafficking in the Legalized Dutch Window Prostitution Sector (citing Verhoeven et al.). https://humantraffickingsearch.org/wp-content/uploads/2017/07/10.1007-s10611-013-9512-4.pdf  [↩]
12. Spapens, T., Rijken, C. (2015). The Fight Against Human Trafficking in the Amsterdam Red Light District. International Journal of Comparative and Applied Criminal Justice, 39(2). https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/01924036.2014.986040  [↩]
13. Van Gorp, M. (2022). The Failure and Proposed Revision of Legalized Prostitution in the Netherlands. Michigan State International Law Review Blog. https://www.msuilr.org/new-blog/2022/7/25/the-failure-and-proposed-revision-of-legalized-prostitution-in-the-netherlands  [↩]
14. Desirely (2026). OnlyFans Statistics 2026: Numbers, Trends, and Forecasts. https://www.desirely.co/en/blog/onlyfans-statistics  [↩]
15. Daily Kos / Freedom United (2026). OnlyFans Creators Report Coercion, Threats, and Exploitation by Management Agencies. https://www.freedomunited.org/news/onlyfans-creators-labor-exploitation/; IBTimes UK (2026). OnlyFans ‘Agents’ Exposed for Taking Up to 50% of Earnings and Threatening Models Into Compliance. https://www.ibtimes.co.uk/onlyfans-agents-exploitation-creators-1802829 [↩]
16. Daily Kos / Freedom United (2026). OnlyFans Creators Report Coercion, Threats, and Exploitation by Management Agencies. https://www.freedomunited.org/news/onlyfans-creators-labor-exploitation/  [↩] [↩]
17. Prism News (2026). BBC Exposes Exploitation of OnlyFans Creators by Rogue Managers (incl. NCOSE statement, June 9, 2026). https://www.prismnews.com/news/bbc-exposes-exploitation-of-onlyfans-creators-by-rogue [↩]
18. IBTimes UK (2026). OnlyFans ‘Agents’ Exposed for Taking Up to 50% of Earnings and Threatening Models Into Compliance. https://www.ibtimes.co.uk/onlyfans-agents-exploitation-creators-1802829;  The Exodus Road (2025). The Role of OnlyFans in Human Trafficking. https://theexodusroad.com/the-role-of-onlyfans-in-human-trafficking/  [↩]
19. The New Humanitarian (2012). New WHO Guidelines Urge Decriminalization of Sex Work. https://www.thenewhumanitarian.org/news/2012/12/18/new-who-guidelines-urge-decriminalization-sex-work  [↩]
20. World Health Organization. Global HIV, Hepatitis and STIs Programme: Sex Workers. https://www.who.int/teams/global-hiv-hepatitis-and-stis-programmes/populations/sex-workers  [↩]
21. OHCHR (2024). Final UN March 2024 Sex Work Guide: UN Report  https://www.ohchr.org/sites/default/files/2024-03/2024-march-sex-work-guide-un-report-short.pdf  [↩]
22. Human Rights Watch (2023). Landmark UN Report Calls for Sex Work Decriminalization. https://www.hrw.org/news/2023/11/28/landmark-un-report-calls-sex-work-decriminalization  [↩]
23. Kenyatta University Women’s Economic Empowerment (KU-WEE) Journal. Криміналізація секс-роботи і фемінізація бідності в Кенії. https://journals.ku.ac.ke/index.php/KUWEE/article/view/396/190  [↩]
24. World Journal of Advanced Research and Reviews (2025). Exploring the Decriminalization of Sex Work as an Economic Empowerment Strategy (кейс Лусака, Замбія). https://journalwjarr.com/sites/default/files/fulltext_pdf/WJARR-2025-1208.pdf  [↩]
25. ScienceDirect. Visibilizing the Economic Oppression of Sex Workers and the Imperative of Donor Support. https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S1756061625000199  [↩]
26. Macleod, C. I., Reynolds, J. H., Delate, R. (2024). Violence Against Women Who Sell Sex in Eastern and Southern Africa: A Scoping Review. https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/15248380231160847  [↩]
27. Dank, M. et al. (2014). Estimating the Size and Structure of the Underground Commercial Sex Economy in Eight Major US Cities. The Urban Institute (цит. за: A Brief Review of the Evidence on the Consequences of Criminalization). https://prostitutionresearch.com/wp-content/uploads/2012/01/Fact-Sheet-on-Decriminalization-Demand-Abolition.pdf  [↩]
28. Forbes Ukraine (2026). Декриміналізація порнографії в Україні: чому Рада провалила законопроєкт і що це означає. https://forbes.ua/news/kriminalizatsiya-porno-koshtue-byudzhetu-500-mln-grn-i-plodit-koruptsiyu-texty-29052026-39214  [↩]
29. https://www.facebook.com/share/p/1HcXddSQCy/ [↩]
30. Wright, P. J., Tokunaga, R. S., Kraus, A., Klann, E. (2017). Pornography Consumption and Satisfaction: A Meta-Analysis. Human Communication Research, 43(3), 315—343. https://doi.org/10.1111/hcre.12108  [↩]
31. Kyiv Independent (2026). Ukraine’s Pornography Ban Fuels Corruption. Legalization Could Boost War Funding. https://kyivindependent.com/ukraines-pornography-ban-fuels-corruption-legalization-could-boost-war-funding/  [↩]

Як реагувати спільноті, коли відомого актора звинувачують у домашньому насильстві? Донедавна в українському творчому середовищі на подібні закриті теми намагалися заплющувати очі. Проте ситуація навколо актора Костянтина Темляка стала тригером, який запустив незворотні зміни в індустрії ще до того, як суд поставить фінальну крапку.

Нагадаємо, у серпні 2024 року Анастасія Чорнобай закликала до публічного розголосу, заявивши про пережите домашнє насильство з боку свого колишнього партнера – актора Київського академічного театру на Подолі та кіно Костянтина Темляка. Історія викликала масштабний резонанс у соцмережах та всередині професійної спільноти, розділивши її на тих, хто вимагав негайної реакції інституцій, і тих, хто закликав чекати офіційних висновків.

Інтереси Анастасії у цій справі представляють юристи Miller Law Firm. Наразі триває досудове розслідування, і через таємницю слідства компанія не коментує процесуальні дії. Проте адвокати наголошують: про вплив цього кейсу на театральну та кіноспільноту варто говорити вже сьогодні. 

Юристи Miller Артем Крикун-Труш та Марія Бутіна порушують цю тему на різних майданчиках – від Одеського кінофестивалю до фестивалю «Митниця» в Театрі на Лівому березі, закликаючи індустрію до діалогу про безпеку та репутацію.

Більше про справу читайте у статті «Юридична vs репутаційна відповідальність: уроки з «справи Темляка»

Ця дискусія вже переросла в реальні дії. Після суспільного обговорення Українська кіноакадемія внесла зміни до регламенту премії «Золота Дзиґа». Відтепер він містить механізми реагування на репутаційні ризики та порушення етичних стандартів. На думку юристів, це перший важливий крок для всієї індустрії.

“Талант не може бути індульгенцією від відповідальності, а мовчання професійної спільноти не робить середовище безпечним”, – наголошує юристка практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань Марія Бутіна.

Після того як Анастасія публічно розповіла про пережите насильство, до неї продовжують звертатися дівчата зі схожими історіями. 

Частина цих випадків стосується саме театральної та кіноспільноти. Багато хто не наважувався говорити про такі ситуації. Одні боялися втратити роботу або можливість навчатися або брати участь у творчих проєктах. Хтось просто не вірив, що його почують.

Юристка Марія Бутіна підкреслює, що це питання виходить далеко за межі однієї кримінальної справи. Воно оголює системну проблему: в Україні досі бракує зрозумілих процедур реагування на подібні повідомлення всередині творчих колективів, а постраждалі не мають упевненості, що їхні скарги належним чином перевірять.

На її думку та її колег, вирішенням проблеми має стати впровадження внутрішніх інституційних інструментів. Окрім розробки етичних кодексів, що визначають межі допустимої поведінки між колегами, керівниками та підлеглими, культурним установам необхідно створювати безпечні канали комунікації. Не завжди постраждалі готові одразу звертатися до правоохоронних органів, театри та кіностудії могли б запровадити анонімні форми звернень або незалежні механізми повідомлення про порушення. При цьому важливо забезпечити неупереджений розгляд таких скарг – наприклад, із залученням незалежних комісій чи комплаєнс-фахівців.

Міжнародний досвід: як це працює за кордоном

Після хвилі #MeToo у США та Великій Британії творчі індустрії дедалі частіше почали змінювати не лише ставлення до подібних випадків, а й внутрішні правила роботи. Головний висновок, до якого дійшли багато театрів, кіностудій та професійних об’єднань, полягає в тому, що безпечне середовище неможливо забезпечити лише за допомогою кримінального переслідування. Не менш важливо створити всередині інституцій механізми, які дозволяють вчасно повідомляти про порушення, захищають заявників від можливого тиску та визначають чіткі правила професійної поведінки. 

Одним із найвідоміших прикладів став лондонський театр The Old Vic. Після появи заяв про неналежну поведінку колишнього художнього керівника театру Kevin Spacey театр не обмежився внутрішнім розслідуванням. У 2018 році він запровадив програму Guardians – систему конфіденційного повідомлення про випадки булінгу, домагань, психологічного тиску чи іншої неприйнятної поведінки. До спеціально підготовлених працівників можна звернутися незалежно від посади чи статусу, а згодом цей підхід почали використовувати й інші організації, зокрема навіть Parliament of the United Kingdom. 

Ще одним прикладом стала ініціатива лондонського Royal Court Theatre, який у розпал суспільної дискусії у 2017 році оприлюднив Code of Behaviour. Документ визначив стандарти професійної поведінки, закликав до нульової толерантності щодо сексуальних домагань та зловживання владою і став відправною точкою для ширших змін у театральному середовищі Великої Британії. 

Окремим напрямом реформ стало впровадження інституту intimacy coordinators – незалежних фахівців, які супроводжують зйомки сцен інтимного характеру. Вони допомагають акторам і режисерам заздалегідь погодити межі допустимої взаємодії, забезпечують добровільність участі та контролюють дотримання узгоджених домовленостей під час зйомок. Після 2018 року використання таких спеціалістів стало галузевим стандартом для багатьох міжнародних кіновиробників, а HBO зробила їх обов’язковими для всіх проєктів зі сценами сексуального характеру чи оголеності. 

Висновки для України

Створення дієвих правил безпеки – це довгий процес, і готових шаблонів тут немає. Проте в Miller Law Firm наголошують: відсутність будь-яких механізмів реагування не усуває проблему, а лише консервує насильство всередині індустрії, залишаючи людей із ним сам на сам.

Справа Костянтина Темляка ще далека від фіналу в залі суду, але свій головний вирок індустрії вона вже винесла: стара система замовчування більше не працює. Кейс Української кіноакадемії довів, що змінити правила гри реально, якщо є воля до змін. Тепер черга за театрами та профільними вишами. Творча спільнота має вийти з ролі стороннього спостерігача і створити прозорі механізми захисту, адже безпечне середовище починається там, де припиняється мовчання.

Матеріал підготовлено за коментарем Марії Бутіної, молодшої юристки практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань у Miller Law Firm. 

Сталкінг — це систематичне нав’язливе переслідування людини, яке може проявлятися як у фізичному просторі, так і в цифровому середовищі. Мовиться про повторювані дії, які викликають у постраждалої особи відчуття страху, тиску або порушення особистих кордонів: постійні небажані повідомлення, спостереження, спроби контакту або поширення особистої інформації без згоди. Сталкером може бути як добре знайома особа (як-от колишній партнер), так і стороння людина. 

Після оприлюднення повідомлень про багаторічне переслідування жінок у Києві в суспільстві загострилася дискусія про відсутність визначення сталкінгу в українському законодавстві. В Україні є щонайменше два законопроєкти, які стосуються криміналізації сталкінгу.

Окрім цього, на сайті Верховної Ради зареєстрована петиція, створена жінками, які заявили про випадки систематичного переслідування та закликають до посилення правового захисту постраждалих. 

Про відсутність норм, що регулюють сталкінг, говорили відомі українські артистки, зіткнувшись із відсутністю дієвих механізмів захисту. Водночас після ратифікації Стамбульської конвенції Україна взяла на себе зобов’язання забезпечити захист від сталкінгу та інших форм гендерно зумовленого насильства.

Ми поговорили з ініціаторкою петиції Марією Свірко, взяли коментар у юристки Центру стратегічного судочинства «ЮрФем» Анни Гопшти, а також проаналізували обидва законопроєкти і те, що робити, якщо ви зіткнулися зі сталкінгом. 

Контекст 

У травні 2025-го в Києві щонайменше 50 жінок (а за деякими оцінками більш ніж 100) заявили про те, що їх роками переслідував один і той самий чоловік на імʼя Віктор. Із їхніх слів, це тривало роками і виглядало як постійний нав’язливий контакт: він надсилав повідомлення з різних акаунтів і номерів, навіть після блокувань виходив на зв’язок, писав жінкам привітання з днем народження через роки після того, як вони прохали про припинення спілкування. Поруч із цим були наполегливі повідомлення з вимогою відповіді, а також ситуації, коли, зі слів частини постраждалих, на їхні особисті дані могли оформляти замовлення товарів (зокрема із секс-шопу) чи послуг, що ще більше посилювало відчуття постійного втручання у приватне життя.

Жінки також розповідають, що в разі відмови чоловік починав шантажувати їх, вимагаючи відповіді: запускав спам-розсилання, розміщував їхні персональні дані на сайтах ескорт-послуг, а також надсилав їм відеозаписи, зроблені під час їхнього знайомства, які таємно знімав на нагрудну камеру.

Звернення до поліції не давали відчутного результату: ситуація або не змінювалася, або реакція виглядала формальною. Жінки повідомляли, що поліція відхиляла їхні заяви. 

На тлі суспільного резонансу в медіа та обговорення ситуації в соцмережах, зокрема в Threads,поліція Києва повідомила про відкриття кримінального провадження за фактами заяв про переслідування за частиною 1 статті 182 Кримінального кодексу – порушення недоторканості приватного життя. За даними правоохоронців, у межах провадження встановлюються обставини подій та всі можливі потерпілі.  Сам Віктор, який дав коментар медіа hromadske, звинувачення відкидає і називає їх спрямованими на шкоду його репутації.

Водночас ініціаторки розголосу зазначили, що в Threads з’явився акаунт, власник якого назвався Віктором і звинуватив їх у сталкінгу та погрозах, заявивши, що вони нібито організували кампанію з його дискредитації. Згодом цей акаунт зник із платформи.

Чи стане цей резонансний випадок поштовхом до криміналізації сталкінгу, про необхідність якої говорять уже не перший рік?

Петиція у Верховну Раду (про законопроєкт №12088)

Марія Свірко є однією з жінок, котрі заявили про переслідування. Вона розповіла, як виникла ідея створити петицію. Жінки, усвідомивши, що мовиться про нав’язливі дії з боку одного й того самого чоловіка, вирішили домогтися законодавчих змін, коли звернення до правоохоронних органів не дало результатів:

«Виникла ідея створити цю петицію через ситуацію з Віктором, тому що кількість постраждалих просто вражає. Я до цього року, наприклад, думала, що я його ексклюзивна жертва, а потім випадково натрапила на гілку в Threads і була просто вражена. По суті, я, можливо, не так уже й постраждала, бо він мене тільки вітав із днем народження, кілька разів вмикав автозідзвон і спам-розсилання. Але це дуже стресово кожного дня народження очікувати, що ця людина намагатиметься з тобою зв’язатися будь-що.

Потім я почала читати історію дівчат, які в нього методи і скільки їх. І, якщо чесно, була просто шокована, побачивши тільки в Threads понад 120 унікальних історій. Threads — це ще така нішева мережа, і я впевнена, що якщо воно поширюватиметься іншими соцмережами, то жертв буде не те що сотні, а навіть близько тисячі, тому що вже понад 10 років ця людина цим займається і ніхто не реагує».

Марія пояснює, чому ініціатива на підтримку законопроєкту №12088, що розділяє поняття «сталкінг» і «кіберсталкінг», має значення: 

«Петиція законопроєкту про сталкінг важлїива передусім тим, що наразі в українському законодавстві немає розмежування між переслідуванням і кіберпереслідуванням, тобто сталкінгом і кіберсталкінгом, тоді як у багатьох країнах є такий механізм. Тож зараз в Україні надзвичайно важко притягти до відповідальності за такі дії, важко працювати з правоохоронними органами, потрібно постійно викручуватися і подавати по якійсь статті, яка хоч трохи підходить».

Марія наголошує, що проблема сталкінгу в Україні значно ширша. З переслідуванням стикаються багато людей, однак через відсутність окремого правового механізму такі випадки складно кваліфікувати, а постраждалі нерідко залишаються без ефективного захисту. Вона також зазначає, що про сталкінг досі соромляться говорити, жертви часто стикаються зі звинуваченнями, а в Україні навіть немає офіційної статистики щодо поширености цього явища. Після ратифікації Стамбульської конвенції криміналізація сталкінгу вже давно на часі.

Зі слів Марії, головна мета петиції — домогтися щонайшвидшого розгляду законопроєкту і створити для постраждалих реальний механізм захисту.

«Зараз здається, наче людина може десять років переслідувати дівчат і залишатися безкарною. Це просто зелене світло для інших, які вважають, що можуть займатися тим самим». 

Про законопроєкт №12088

Законопроєкт №12088 має на меті вперше закріпити в українському законодавстві поняття «злочинне переслідування (сталкінг)» та окремо «кіберпереслідування». Для цього пропонується внести зміни до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України. Автори документа закликають розглядати кіберпереслідування як окрему форму протиправної поведінки, що здійснюється за допомогою технологій, зокрема через соціальні мережі, месенджери, електронну пошту або інші онлайн-платформи. На думку розробників, такий підхід дозволить врахувати специфіку перїеслідування в цифровому середовищі та забезпечити ефективніше реагування на нові форми насильства. Законопроєкт був зареєстрований ще 2 жовтня 2024 року. 

Нещодавно в коментарі Hromadske Олександр Дануца повідомив, що підкомітет з питань охорони громадської безпеки та порядку рекомендував профільному комітету Верховної Ради ухвалити законопроєкт за основу. Він також заявив, що підтримує цю ініціативу, а строки її розгляду залежать від рішення керівництва комітету.

Законопроєкт №12088 не визначає окремого «готового» покарання у вигляді статті Кримінального кодексу. Його основна ідея — ввести в українське законодавство самі поняття сталкінгу і кіберсталкінгу та закласти основу для подальшого притягнення до відповідальности через зміни до Кримінального процесуального кодексу та закону про запобігання домашньому насильству. Тобто це радше рамковий законопроєкт, який визначає явище і механізми реагування, але не встановлює чіткої санкції (строків чи штрафів) як окрема стаття КК.

Також автори розглядають захист постраждалих від сталкінгу через криміналізацію переслідування та залучення механізмів системи протидії домашньому насильству, що має забезпечити правову, соціальну та психологічну підтримку постраждалих.

Критика законопроєкту 

Аналітичний центр «ЮрФем» визнає законопроєкт №12088 про криміналізацію сталкінгу необхідним кроком, однак зазначає, що його поточна редакція потребує доопрацювання. Серед головних зауважень — надто вузьке визначення сталкінгу як форми домашнього психологічного насильства, що може залишити поза захистом частину постраждалих. Також експертки критикують визнання «кіберпереслідування» окремим злочином, вважаючи, що цифрові дії мають розглядатися як один зі способів вчинення сталкінгу, а не окрема категорія. Також наголошується на необхідности перегляду норм судового збору, щоб забезпечити реальний доступ постраждалих до правосуддя, а також на важливости врахування стандартів Стамбульської конвенції для повнішого захисту від гендерно зумовленого насильства.

Анна Гопшта, юристка Центру стратегічного судочинства «ЮрФем», у коментарі «Гендеру в деталях» зазначає, що, попри важливість криміналізації сталкінгу, законопроєкт №12088 потребує доопрацювання. Експертка наголошує, що доповнення Кримінального кодексу України окремою статтею дасть можливість притягти особу до кримінальної відповідальности безпосередньо за незаконне переслідування (сталкінг). Натомість законопроєкт №12088 розглядає сталкінг лише як одну з форм психологічного домашнього насильства.

Експертка вважає, що законопроєкт №12088 не повною мірою враховує положення Стамбульської конвенції та Директиви 2024/1385/ЄС і потребує доопрацювання.

Одним із основних зауважень юристки є те, що документ розглядає сталкінг переважно як форму домашнього психологічного насильства, хоча переслідування може здійснюватися не лише членами сім’ї чи колишніми партнерами, а й сторонніми особами.

Юристка називає позитивним  аспектом законопроєкту №12088 те, що він пропонує запровадити саме кримінальну, а не адміністративну відповідальність за сталкінг. Проте Анна Гопшта закликає до ухвалення іншого законопроєкту (№12297), який набагато краще захищає жінок. 

Законопроєкт №12297

Документ пропонує запровадити окрему кримінальну відповідальність за незаконне переслідування і визначає критерії систематичности таких дій. Однією з головних ознак сталкінгу автор(к)и законопроєкту називають повторюваність поведінки, яка викликає в потерпілої особи страх за власну безпеку або безпеку близьких, а також змушує її змінювати звичний спосіб життя. Саме цей підхід підтримує частина правозахисних організацій, зокрема і «ЮрФем», які вважають, що поділ на сталкінг і кіберсталкінг не відповідає міжнародній практиці, бо в більшості випадків переслідування поєднує цифрові та фізичні форми впливу на потерпілу особу.

Законопроєкт передбачає покарання за систематичні дії, які кваліфікуються як сталкінг (неодноразове стеження, нав’язування контакту, втручання у приватне життя, зокрема через цифрові засоби) та  пропонує штраф у розмірі від 34 000 до 68 000 грн, або громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, або виправні роботи, або пробаційний нагляд до 2 років, або обмеження волі на строк до 2 років. У тяжчих випадках, якщо, наприклад, дії вчиняються повторно, групою осіб або щодо вразливих осіб, передбачене суворіше покарання, аж до позбавлення волі на строк 2–4 роки.

У публічному просторі законопроєкт активно просуває депутатка Марія Мезенцева-Федоренко, яка в подкасті Hromadske Radio розповіла, що під час роботи в ПАРЄ отримувала погрози вбивством навіть під час засідань. У цьому контексті депутатка наголошує на необхідности посилення захисту від переслідування через ефективнішу кримінально-правову реакцію на такі випадки.

Критика законопроєкту 

Комітет Верховної Ради з питань інтеграції України до ЄС у своєму висновку зазначив, що законопроєкт №12297 відповідає міжнародним зобов’язанням України, зокрема Стамбульській конвенції, щодо криміналізації сталкінгу. Водночас комітет звернув увагу на необхідність детальнішого врегулювання питання кіберпереслідування з урахуванням положень Директиви ЄС 2024/1385.

Отже, головна дискусія між двома законопроєктами полягає не в необхідности криміналізації сталкінгу, а в тому, чи варто розглядати онлайн- та офлайн-переслідування як окремі правопорушення, чи як різні прояви одного явища.

Як чинне законодавство карає за переслідування

Наразі переслідування як окремий склад злочину в Україні відсутнє, тому у випадках сталкінгу правоохоронці змушені застосовувати наявні норми адміністративного або кримінального законодавства. Як зазначила керівниця Центру стратегічного судочинства «ЮрФем» Юлія Нікітіна у коментарі «Вікнам», якщо ви стикнулися з переслідуванням, можете звернутися в поліцію із заявою за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення («Дрібне хуліганство») або за статтею 173-2 КУпАП («Домашнє насильство») у випадках, коли переслідування відбувається в сімейних чи близьких стосунках. У першому випадку передбачений штраф від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи або адміністративний арешт до 15 діб. У другому — штраф від 170 до 340 грн за перше порушення та від 340 до 680 грн за повторне протягом року або громадські роботи чи адміністративний арешт. На практиці це означає, що навіть у випадках систематичного переслідування відповідальність часто обмежується відносно невеликими штрафами або адміністративними стягненнями.

У  коментарі «Вікнам» Юлія Нікітіна пояснила: якщо переслідування має гендерно зумовлений характер, постраждала особа може звернутися до поліції з заявою про насильство за ознакою статі відповідно до статті 173-2 КУпАП («Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі…»). Водночас юристка наголошує, що кваліфікація таких випадків як хуліганство не враховує їхній гендерний аспект.

Водночас, каже Юлія Нікітіна в коментарі hromadske, залежно від обставин справи дії сталкера також можуть бути кваліфіковані за статтею 173-6 КУпАП «Вчинення насильства за ознакою статі» (ця стаття була введена у 2024 році для окремої відповідальности саме за гендерно зумовлене насильство поза сімейними стосунками, тоді як у випадках домашнього насильства й надалі застосовується стаття 173-2 КУпАП). 

Вона передбачає штраф до 3400 грн або громадські роботи до 40 годин. Якщо ж переслідування супроводжується незаконним збором, використанням чи поширенням конфіденційної інформації про потерпілу особу, правоохоронці можуть застосувати статтю 182 Кримінального кодексу України («Порушення недоторканності приватного життя»). Санкція цієї статті передбачає покарання: від штрафу до 17 тис. грн до обмеження волі на строк до 3 років. 

Про складнощі цього механізму говорить і одна з ініціаторок петиції Марія Свірко: 

«Я, зокрема, подавала заяву в поліцію за адміністративкою, за гендерною ознакою. І цю заяву мені, до речі, відхилили з тієї причини, що не могли ідентифікувати особу, а друга причина — моя заява не містить кримінального складу.  Але це так само дивно, тому що ця адміністративка й не мала містити кримінального складу. Чому я вважаю, що ця петиція важлива? Тому що насправді з переслідуванням і сталкінгом стикається дуже велика кількість жінок і навіть чоловіків». 

Також у заяві «ЮрФем» щодо сталкінгу Юлія Нікітіна наголосила, що через відсутність окремого покарання за сталкінг юристки змушені буквально маневрувати між різними нормами законодавства, щоб захистити постраждалих та притягти кривдників до відповідальности.

На якій стадії зміни законодавства 

Поки що ці два законопроєкти, які стосуються криміналізації сталкінгу, перебувають на різних етапах парламентського розгляду. Законопроєкт №12088 вже зареєстрований у Верховній Раді та опрацьовується профільним комітетом, який готує його до розгляду в першому читанні. Законопроєкт №12297 також зареєстрований і перебуває на стадії парламентського розгляду, де його норми можуть бути доопрацьовані або змінені під час подальших читань. За оцінками «ЮрФем» законопроєкт №12297 обговорюється й доопрацьовується фактично вже понад два роки, однак досі не був винесений на фінальне голосування навіть у першому читанні, що вказує на повільний темп руху ініціатив у цій сфері.

Відтак ці два законопроєкти мають пройти перше читання, можливі правки до другого читання, фінальне голосування в залі та підпис президента — лише після цього норми можуть набути чинності.

Паралельно на сайті Верховної Ради зареєстрована електронна петиція із закликом якнайшвидше ухвалити законодавчі зміни щодо криміналізації сталкінгу, однак для її розгляду необхідно зібрати 25 тисяч підписів громадян. Після цього петиція має бути офіційно розглянута Верховною Радою, але навіть у разі підтримки вона не стане автоматичним механізмом ухвалення закону.

Сталкінг відомих людей в Україні 

Проблема відсутности окремої кримінальної відповідальности за сталкінг проявляється і в реальних кейсах публічних осіб, які розповідали про переслідування. Співачка Jerry Heil призналася, що понад півтора року її переслідував сталкер із росії: надсилав нав’язливі повідомлення, створював нові акаунти після блокувань і навіть приїхав в Україну на її фан-зустріч. Співачка звернулася в поліцію, однак, каже, правоохоронці поставилися до ситуації несерйозно, пояснивши, що переслідувачу загрожує лише адміністративна відповідальність — штраф 51 грн або до 15 діб арешту. Особливе обурення спричинила фраза одного з поліцейських: «Вашій мамі зять хіба не треба?». Артистка заявила, що така реакція демонструє недооцінювання проблеми сталкінгу і загроз, які в ньому криються.

Злата Огнєвіч протягом кількох років потерпала від сталкінгу з боку чоловіка, який переслідував її біля будинку, на концертах і в інших публічних місцях, надсилав нав’язливі повідомлення і погрожував убивством. У 2022 році співачка публічно розповіла про переслідування і звернулася в поліцію. Зловмисника затримали й оголосили підозру за погрозу вбивством, однак через відсутність окремої статті про сталкінг справа розглядалася саме за цією кваліфікацією. Попри судовий процес, переслідувач залишався на волі та продовжував стежити за артисткою. А після одного з засідань навіть заявив: «Я ж казав, що мені нічого не буде». У наступні роки Злата неодноразово повідомляла про нові випадки переслідування — чоловік знову з’являвся біля її будинку, вистежував її за публікаціями в соцмережах і намагався контактувати.

Те, що навіть особи зі значним капіталом публічности, які можуть поскаржитися на мільйонні авдиторії у своїх блогах, залишаються практично без захисту, ще більше посилює загрозу для пересічних жінок, які не мають таких можливостей.

Ці історії підкреслюють системну проблему: за відсутности окремої статті про сталкінг подібні дії розглядаються фрагментарно як адміністративні правопорушення або як окремі кримінальні епізоди, що не охоплюють усієї картини переслідування. Саме на цьому тлі обговорюються законодавчі ініціативи щодо криміналізації сталкінгу, які мають на меті створити цілісний механізм реагування.

Як міжнародна практика регулює сталкінг 

США стали однією з перших країн, що криміналізували сталкінг як окремий злочин. Поштовхом стала резонансна справа про вбивство 21-річної акторки Ребекки Шеффер у 1989 році переслідувачем, який отримав її домашню адресу через базу даних Департаменту транспортних засобів Каліфорнії. В 1990-му Каліфорнія ухвалила перший у США закон проти сталкінгу, а згодом такі норми з’явилися в усіх штатах. Справа також вплинула на посилення захисту персональних даних. 

Розвитку уваги до онлайн-переслідування сприяла справа Меган Маєр (2006), 13-річної дівчини, яка стала жертвою психологічного переслідування через фальшивий акаунт 49-річного сусіда в MySpace і згодом вчинила самогубство. Після цього у Конгресі США двічі вносили законопроєкт Megan Meier Cyberbullying Prevention Act (2008, 2009), який передбачав кримінальну відповідальність за тяжкі форми кібербулінгу. Хоча його не ухвалили, окремі штати, зокрема Міссурі, розширили законодавство про переслідування на електронні комунікації.

В Азії криміналізація сталкінгу також була пов’язана з трагічними випадками. В Японії закон про регулювання переслідувань ухвалили в 2000 році після низки вбивств жінок, яким передувало тривале переслідування, зокрема справи Сіорі Іно. У Південній Кореї закон про покарання за переслідування набув чинності в 2021 році, однак після вбивства працівниці станції метро Сіндан у 2022-му, яка раніше зверталася через переслідування колеги, виявили прогалини в механізмах захисту потерпілих. 

Окрему форму організованого переслідування — корпоративний сталкінг — продемонструвала справа eBay (США, 2019). Колишні працівники компанії організували кампанію залякування та переслідування журналістів Іни та Девіда Штайнерів. У межах угоди з Міністерством юстиції США eBay сплатила 3 млн дол., а справа показала, що норми про сталкінг і кіберсталкінг можуть бути застосовані й до організованих кампаній переслідування.

За даними European Journal on Criminal Policy and Research до 2017 року майже 21 країна ЄС мала окремі норми про сталкінг. Поштовхом до криміналізації сталкінгу в Європі стала Стамбульська конвенція. За підрахунками Єврокомісії у 2022-му таких країн у ЄС було вже 24. Також у 2022 році сталкінг криміналізувала Туреччина, в 2023-му Малайзія, а в 2025-му Швейцарія і Казахстан. У 2026 році сталкінг криміналізувала Нова Зеландія: переслідування стало окремим кримінальним правопорушенням. 

У міжнародній практиці сталкінг регулюється різними моделями. Окремі норми або спеціальні закони діють у: США (18 U.S.C. §2261A Stalking), Японії (Stalker Control Act), Південній Кореї (Act on Punishment of Stalking Crimes), Німеччині (§238 StGB Nachstellung), Великій Британії (Protection from Harassment Act 1997,  Section 2A — Offence of stalking), Італії (art. 612-bis Codice Penale — Atti persecutori), Польщі (art. 190a Kodeksu karnego — Uporczywe nękanie), Казахстані (**ст. 115-1 КК — «Сталкинг»), Туреччині (art. 123/A TCK — Israrlı takip Act). Інші держави карають за переслідування через суміжні статті. Наприклад, у Південно-Африканській Республіці через поняття «харасмент» відповідно до Protection from Harassment Act 17 of 2011, а в Китаї окремого складу злочину «сталкінг» немає; такі дії можуть регулюватися через Criminal Law of the PRC, Public Security Administration Punishments Law, Personal Information Protection Law та норми про захист приватности.

Сталкінг зазвичай карається штрафом, обмежувальними приписами або позбавленням волі (строк залежить від тяжкости діяння та обставин справи). В США базове покарання за сталкінг зазвичай передбачає штраф, пробацію або 1–5 років ув’язнення (залежно від штату). За тяжкі форми злочину можливі багаторічні строки, а в особливо тяжких випадках — довічне позбавлення волі. У Великій Британії за базовий склад теж передбачене ув’язнення до 6 місяців, а за тяжкі форми, зокрема із застосуванням цифрових технологій, до 10 років. У Німеччині — від 3 місяців до 5 років ув’язнення, в Італії — до 6 років і 6 місяців. У Франції за сталкінг, залежно від обставин, передбачене покарання до року ув’язнення і штраф до 15 000 євро, а в обтяжуючих випадках — до 2–3 років ув’язнення і штраф до 30 000–45 000 євро. В Іспанії — до 2 років увʼязнення. В Польщі за систематичне переслідування, яке порушує приватність або викликає страх у потерпілої особи, передбачено до 6 місяців – 8 років позбавлення волі, а якщо потерпілий чи потерпіла вчиняє спробу самогубства, строк може сягати від 2 до 15 років увʼязнення. В Південно-Африканській Республіці — позбавлення волі на строк до 5 років. Розміри штрафів у більшості юрисдикцій не є фіксованими та визначаються судом індивідуально з урахуванням тяжкости діяння, наслідків для потерпілої особи і обставин справи.

Підходи до розмежування сталкінгу й кіберсталкінгу в законодавстві різних держав відрізняються. В більшости країн, зокрема в Німеччині (§238 StGB), Великій Британії (Protection from Harassment Act 1997) та Італії (art. 612-bis Codice Penale), кіберсталкінг не становить окремий склад злочину, а розглядається як спосіб вчинення сталкінгу з використанням цифрових технологій. Водночас у США на федеральному рівні цифрові форми переслідування охоплюються нормою про сталкінг (18 U.S.C. §2261A), а окремі штати передбачають самостійні склади кіберсталкінгу, як-от у Іллінойсі (720 ILCS 5/12-7.5 — Cyberstalking).

Якщо ж говорити про статистику, то, наприклад, за даними національних досліджень Centers for Disease Control and Prevention 2023–2024, у США зі сталкінгом протягом життя стикалися близько 22,5% жінок і 9,7% чоловіків; у Великій Британії, за інформацією Office for National Statistics 2024 — 20,2% жінок і 8,7% чоловіків; у Австралії, за Australian Bureau of Statistics 2021–2022 — близько 20% жінок і 6,8% чоловіків. У Німеччині офіційна поліцейська статистика за 2024 рік зафіксувала близько 24,7 тис. кримінальних справ за фактом сталкінгу (§238 StGB), а в Японії у 2024 році поліція отримала близько 19,5 тис. звернень щодо сталкінгу.

До того ж протидія сталкінгу та кіберсталкінгу не обмежується їх криміналізацією, а передбачає комплексний захист потерпілих. Для цього існують спеціальні приписи, що забороняють кривднику наближатися до потерпілої особи, контактувати з нею особисто чи за допомогою електронних засобів зв’язку. Такі механізми використовуються у США, Великій Британії, Німеччині, Франції, Італії та Австралії.

Крім того, законодавство багатьох держав передбачає можливість негайного реагування правоохоронних органів, видалення незаконного цифрового контенту, блокування акаунтів, через які здійснюється переслідування. Digital Services Act у ЄС, Communications Decency Act у США, Online Safety Act у Австралії застосовують механізми повідомлення про незаконний контент і обов’язки платформ. 

Значення має і надання потерпілим психологічної, соціальної та безоплатної правової допомоги. У низці країн (зокрема Великій Британії, Австралії та Канаді) функціонують спеціалізовані служби підтримки постраждалих від переслідування, які здійснюють оцінку ризиків, консультування та супровід потерпілих під час кримінального провадження. 

Міжнародна практика демонструє різні підходи до визначення складу сталкінгу. Як зазначає консультантка аналітичного центру «ЮрФем» Марія Желтуха, більшість держав карають не за окремі дії (дзвінки, повідомлення чи стеження), а за систематичну модель нав’язливого переслідування, яка порушує спокій і безпеку людини. Одні країни вимагають довести, що жертва відчувала страх, тривогу або серйозний стрес, тоді як інші оцінюють поведінку переслідувача за критерієм «розумної особи» або взагалі не вимагають доказів психологічних наслідків. Також Марія Желтуха зазначає, що під час криміналізації сталкінгу в Україні доцільно буде врахувати міжнародний досвід у трьох головних аспектах: перший — використовувати ширше визначення складу злочину або критерій «розумної особи», як у Бельгії та Люксембурзі; другий — передбачити підвищену відповідальність за переслідування особливо вразливих категорій потерпілих із належним обґрунтуванням таких категорій; третій — запровадити можливість застосування поліцією термінових захисних заходів без попереднього судового дозволу, скориставшись досвідом Південної Кореї, де такі справи з 2023-го можуть розглядатися без згоди потерпілих. 

Отже, міжнародний досвід показує, що ефективна протидія сталкінгу потребує не лише його криміналізації, а й комплексних заходів захисту потерпілих, оперативного реагування та врахування сучасних форм переслідування. Нечітке або надто вузьке визначення складу сталкінгу може призвести до того, що окремі форми переслідування залишатимуться поза межами правового регулювання.

Що робити, якщо ви зіткнулися зі сталкінгом

Якщо ви зіткнулися з переслідуванням, то важливо не знецінювати ситуацію, навіть якщо окремі повідомлення здаються невинними або випадковими: привітання з днем народження через роки чи дивні спроби знову вийти на контакт після блокувань. Юристи радять фіксувати всі прояви переслідування (зберігати скриншоти повідомлень, дзвінків, акаунтів, з яких надходить контакт), а також будь-які випадки використання ваших персональних даних. Важливо також вести хронологію подій, щоб показати системність поведінки. Далі – вам варто звернутися до юристів, які допоможуть сформувати зврення до поліції відповідно чинних статей законодавства. Додатково можна звернутися до Уповноваженого з прав людини та профільних правозахисних організацій, які працюють з темами насильства і приватности. А ще подбати про цифрову безпеку: змінити паролі, налаштувати двофакторну автентифікацію, перевірити налаштування приватности й обмежити доступ до особистої інформації в соцмережах. 

Розголосом випадків гендерно зумовленого насильства і сталкінгу займаються медіа- та правозахисні ініціативи, зокрема інстаграм-спільнота «Wom Stories». Центр прав людини «Zmina», організація «ЮрФем», La Strada Ukraine, Центр безоплатної правової допомоги надають безкоштовну юридичну, інформаційну та психологічну підтримку постраждалим від переслідування. Для звернення в медіа для публічного висвітлення таких випадків особливо важливою є попередня юридична підтримка, щоб уникнути вторинної травматизації та правових ризиків.

Підпишіть петицію/ї!

На момент публікації матеріалу петиція про криміналізацію сталкінгу зібрала 2663 підписи із необхідних 25 тисяч. Ви можете підписати її на сайті Верховної Ради України. 

Як зазначають у соцмережах ті, що вже підтримали петицію, технічно її легше підписувати з компʼютера. 

Також жінкам вдалося створити петицію про криміналізацію сталкінгу на сайті Кабміну! 

Підтримування цих двох петицій може стати ефективним кроком, адже вони звернені до різних органів державної влади, які мають повноваження впливати на законодавчі зміни та формування державної політики щодо протидії сталкінгу.

---

Список джерел:

Прецеденти
Rebecca Schaeffer death: everything to know (People)

Cyberbullying bill (The Guardian)

Stalker killer’s life term upheld (The Japan Times)

Public outraged by yet another stalking murder (Korea Times)

Єврокомісія: країни, які криміналізували сталкінг до 2022 року. European Commission: Commission Staff Working Document — analysis of Member States’ legislation on stalking (2022)

Країни, які криміналізували сталкінг нещодавно

Malaysia’s Anti-Stalking Law Now Operational (2023)

Turkey Passes Law to Curb Violence Against Women and Medics

У Швейцарії навʼязливе переслідування стало кримінальним злочином (2025)

Казахстан. Human Rights Watch: Kazakhstan — World Report 2026

Kazakhstan criminalizes stalking and bride theft in legal reform (2025)

Нова Зеландія. Stalking and harassment — New Zealand Ministry of Justice (2025)

Строки та покарання

Велика Британія. What sentence for stalking — Sentencing Guidelines

Німеччина. Strafgesetzbuch (StGB) § 238 Nachstellung

Франція. Code pénal — Article 222-33-2-2

Польща. Kodeks karny — art. 190a

ПАР. Cybercrimes Act 19 of 2020

Protection from Harassment Act — forms and information (Department of Justice South Africa)

Сталкінг у законодавствах

Франція. Code pénal, art. 222-33-2-2

Італія. Codice Penale, art. 612-bis — Atti persecutori

Велика Британія. Protection from Harassment Act 1997

Німеччина. §238 Strafgesetzbuch — Nachstellung

Китай. China Public Security Violations, Offenses and Procedures Law

Окрема стаття за сталкінг.  Іллінойс. Cyberstalking: Illinois law — 720 ILCS 5/12-7.5

Центри підтримки постраждалих

Велика Британія. Suzy Lamplugh Trust — спеціалізована організація допомоги жертвам сталкінгу.

Австралія. Victim support services — державні та спеціалізовані ресурси щодо stalking.

Канада. Canadian Resource Centre for Victims of Crime — підтримка потерпілих та інформаційні ресурси.

Статистика сталкінгу

США 2023–2024. CDC NISVS: Stalking — National Intimate Partner and Sexual Violence Survey

Велика Британія. ONS CSEW Stalking findings 2024

Австралія. Australian Bureau of Statistics — Personal Safety Survey 2021–22

Японія. The Japan Times — Stalking cases hit record high in Japan in 2025

Німеччина. Statista — Anzahl der polizeilich erfassten Fälle von Stalking in Deutschland von 2014 bis 2024

Про заборонні приписи

США. NPR — Tim Cook stalker case

Велика Британія. Police UK — Protective orders

Німеччина. SWR — Tötungsdelikt in Offenburg: Wie vor Stalkern schützen

Франція. Le Monde — Entre mobilisation et submersion : la justice face à la vague des violences conjugales et sexuelles

Італія. ANSA — Stalking e violenze all’ex compagna: una misura cautelare nel Reggino

Австралія. ABC News — How to spot stalking and what to do if it happens to you

ЮрФем — Сталкінг: досвід криміналізації у світі (ЧАСТИНА ІІ)

Світовий тираж книжок Келлі Квіндлен, популярної авторки підліткової літератури, уже перевалив за чверть мільйона примірників. За освітою вона філологиня (вивчала англійську літературу в Університеті Вандербільта), а за плечима має досвід роботи в Teach for America, який згодом змінила на письменницьку діяльність.

Келлі пише переважно для квір-спільноти та радо виступає перед учнями у школах. Сьогодні письменниця живе в Атланті разом із нареченою та кішкою Піч Марі.

Уривок із книги

Сідаю навпроти неї і вдивляюся в ці темні виразні очі. Відчуваю, як серце калатає десь у горлі. Я так прагну зробити все правильно.

— Можу попросити вибачення ще раз, але не думаю, що тобі хочеться слухати це, — починаю я. — Можу ефектно зізнатися в коханні, але ти варта більшого, ніж бумбокс під вікном. Бо ти маєш рацію: це було б для мене, не для тебе. 

— Тож чого я варта? — вона зосереджено дивиться на мене. 

— Всього, — зазираю їй у вічі, силкуючись показати щирість. — Одначе з мого боку ти заслуговуєш на чесність. Я не хотіла бути відвертою з тобою щодо того, як заплутано, зламано й збентежено почуваюся. Я намагалася триматись якомога далі, запевняючи себе, що ти популярне дівчисько, якому до мене байдуже. Але тобі небайдуже. Тобі небайдуже до всього. У тебе велике серце, ти кумедна й уперта. Ти одна з найдивовижніших людей, яких я тільки зустрічала.

Сковтую і смикаю куртку за рукави.

— Ти була щирою відтоді, як сталася та аварія. Я теж хочу бути щирою з тобою, — прочищаю горло й мушу відвести погляд. — Я не в найкращому стані. Уже кілька місяців. Розрив із Таллі мене зламав. Мені соромно, бо я мала б відпустити все. Не певна, скільки тут моєї провини. Це я не помітила червоні прапорці. Це я вирішила, що в глибині душі Таллі хороша людина. Знаю, що вона токсична. Справді знаю. Але від суму за нею мені фізично боляче. Ніби мої мізки прийняли все, а серце відстає. Я тужу, навіть якщо не хочу цього.

Переповідаю все, що сталося за останній тиждень: бесіда із Даніель про потребу завершити стосунки, моє рішення знайти Таллі на кенделговкському матчі, події на вечірці Прескотта. Навіть розказую їй про розмову із сім’єю кілька днів тому.

Коли я закінчую, западає тиша. Помічаю, що мої груди здіймаються й опадають у такт дихання. Метью внизу гучно дивиться телевізор.

— Ти досі сумуєш за нею? — питає Айрін. 

Відповідаю не відразу.

— Я сумую за тією Таллі, яка була раніше, проте цієї людини вже немає. Можливо, її ніколи не існувало. Ти весь час казала, що спроба помсти не зробить мене щасливою, і мала рацію. Я змагалася з нею, але тільки ранила цим себе. А зрештою зранила й тебе. Не варто було втягувати тебе в наш безлад, ось це мене вбиває. Мені так шкода, Айрін.

Тінь усмішки пробігає її обличчям.

— Ти нікуди мене не втягувала. Я сама так вирішила.

— І все ж. Я мала бути свідомішою. Мала впоратися зі своїми почуттями.

Айрін хитає головою.

— Ти не можеш контролювати свої почуття. Якщо моя велика лесбійська мандрівка й навчила мене чогось, то ось воно.

— Це правда, — ледь усміхаюсь я. — Я знала, що ти тужиш, знала, що тобі погано. Думаю, я просто сподівалася, що дотепер щось зміниться, — Айрін дивиться на мене. — Вибач, якщо квапила тебе й тисла.

— Ні, такого не було, — я несміливо торкаюся пальцями її руки. Айрін дозволяє. — Я хочу зустрічатися з тобою. Справді хочу. Але я ще не готова до цього. Не хочеться пропонувати тобі щось менше за найкращу версію себе.

— Розумію, — киває вона.

Зустрічаюся з нею очима.

— Айрін, — мій голос ледь тремтить. — Чому ти ніколи не розповідала мені про евакуатор?

Її погляд пронизує.

— Бо була надто гордою, щоб узяти на себе провину. Я не знала тебе й не знала, як пояснити все це, тож дозволила самій розбиратися з наслідками замість мене. Я була боягузкою, — Айрін стискає мої пальці. — Вибач мені, Скотті. За те, що сталося з твоєю автівкою, і за те, що тобі довелося відчути. Твоя сім’я має рацію: ти неймовірна. Тебе більш ніж достатньо. Ненавиджу, що змусила тебе сумніватися в цьому.

Кладу руку Айрін на коліно.

— Мені шкода, що тобі було так боляче.

— Мені шкода, що тобі досі боляче.

— Зрештою справді стане легше?

— Так, — Айрін сумно всміхається. — Дивись, я доведу це.

Вона тягнеться по телефон і гортає галерею, поки не знаходить потрібну світлину.

— Знаю, що, мабуть, дивно показувати це тобі, але я дивилася на це фото щодня впродовж шести місяців після того, як Шарлотт почала зустрічатися з Прескоттом.

Дівчина простягає телефон мені. На селфі вони із Шарлотт цілуються. Їхнє скуйовджене волосся сплуталося на одній подушці. Айрін усміхається так, як робить це лише під час чирлідерських виступів: наче знайшла своє призначення.

— О, — я відчуваю укол ревнощів, однак нагадую собі, що зараз ідеться не про мене; це про Айрін і її біль. — Вона знає, що в тебе є це фото?

— Ні. Ми тоді напилися. Я знайшла його вже наступного дня.

— Виглядаєш щасливою, — шепочу їй.

— Я і була, — вона підсувається ближче й кладе руку на моє стегно. — Я кохала Шарлотт усім серцем. І знаю, що вона теж мене кохала. Дивлячись на цю фотку, все ще бачу її з найкращого боку. Можу точно пригадати, як відчувалося кохання до неї.

— Тож як ти зрештою відпустила це? — поглядаю на неї.

— Час. Відстань. Прийняття, — Айрін шукає мої очі. — І розуміння, що я заслуговую на краще.

Усміхаюся. Ми торкаємося чоло до чола, дихаючи.

— Хочу дістатися туди, де буду готовою до тебе, — шепочу я.

— Дістанься до місця, де знатимеш, яка ж ти чудова, — шепоче Айрін у відповідь. — Це те саме.

Стосунки 38-річного блогера Гліба Репіча з 18-річною дівчиною запустили жваву дискусію про те, чи можуть люди під 40 мати стосунки з людьми, яким нема 20-ти.

І в ній є один аргумент, на який, вважаю, варто звернути увагу і з яким я готова дискутувати.

А саме, що обурення стосунками з людьми, які досягли повноліття, є об’єктивацією та ейджизмом. Мені закидають, що я позбавляю суб’єктности та права на власний вибір людей, яким уже за законом усе можна: голосувати, кермувати авто, купувати алкоголь, курити і служити в армії. Чому їм не можна спати з тими, з ким вони хочуть, навіть якщо це люди значно старші від них?

Питання хороше, і аргумент сильний. Тож маю розгорнуту відповідь і пропозицію.

Погнали по пунктах.

Я не кажу, що 18-річним «не можна» спати з 38-річними. І не пропоную це забороняти. Бо якщо забороняти це, то, звісно, не можна дозволяти й інші «дорослі» речі. А піднімати вік повноліття нескінченно ми не можемо. Люфт до 21-ліття, як у деяких країнах, ще є, але не факт, що це панацея.

Утім, вважаю, існують питання, в яких ми як суспільство не можемо спиратися суто на бюрократичну сторону питання і знімати з себе відповідальність щодо всього, що формально є законним. Щодо певних питань варто вести публічну дискусію і давати широке коло поглядів та соціальних реакцій. Адже суспільство як єдиний організм насправді має дуже розмиту мораль: більшість людей готові робити «хороше», якщо це схвалюється й винагороджується, і не робити «погане», якщо це засуджується і карається. В «сірих» зонах, де «правильність» і «неправильність» визначаються не законами, а внутрішніми відчуттями і тенденціями, реакція суспільства надзвичайно важлива.

У ситуації, де на захист дорослого, що почав залицятися до підлітки, став натовп чоловіків, які обговорюють переваги молодих дівчат над «сорокарічними тітками» термінами якости шкіри, пружности тіла, невибагливости й фертильности, я не можу просто вмити руки зі словами: «Ну, вона доросла, це законно, хай самі розбираються».

Бо є умоглядні експерименти, в яких справжнє кохання юної жінки і зрілого чоловіка — це результат свідомого вибору обох, щирого захоплення і почуттів, усе на рівних і всі щасливі.

А є системна дійсність, у якій вищеописаний сценарій менш вірогідний, аніж той, у якому доросла людина свідомо шукає людину дуже молоду, щоб «виховати її під себе», отримати покірнішу і менш вибагливу людину поруч, відчути владу, а також, звісно, отримати доступ до молодого тіла без зморщок, целюліту і дітей, бо з їхнього погляду цінність жінки лише в красі та фертильності.

Таких «захисників» зараз у коментарях безліч, і абсолютно очевидно, що кожен із них скористався б шансом отримати в коханки чи дружини жінку максимально юну. Шансів отримати 16- і 17-річних цим людям не дає закон (і то є варіант із вагітністю) плюс грумери часто починають «виховання» заздалегідь, а от після 18-ти шанси дуже високі, бо «тепер усе законно».

Ці шанси збільшуються декількома факторами:

• недостатньою статевою освітою (з чим активістки і активісти працюють не без перешкод);
• складними психологічними умовами, в яких можуть зростати підлітки (на що нам вплинути важче);
• загальним схваленням і підтримкою таких союзів частиною суспільства, нормалізацією та романтизацією подібних альянсів;
• раціональною байдужістю іншої частини суспільства, що небезпідставно підтримує ідею свободи волі та права всіх людей на власні вибори, хай навіть хибні.

От, власне, в цьому місці я й бачу моральну дилему, оскільки сама схильна апелювати до свободи волі та особистої відповідальности кожної людини.

Утім вважаю, що будь який справді вільний вибір має спиратися на максимально повну інформацію, і саме тому не готова мовчати тоді, коли протилежна сторона активно й агресивно нормалізує потенційно небезпечні зв’язки із усталеним інтегрованим перекосом у владі.

Я впевнена, що активне обурення частини спільноти потрібне, бо є врівноважувальним фактором у системі, де кількість потенційних грумерів величезна.

Також я впевнена, що для людей, які вступали зі мною в дискусію саме з позицій «суб’єктности» і «законности», немає заперечень щодо того, що грумінг — це погано. А є закид мені про те, що я відмовляю цим нашим теоретичним 18-річним у навіть теоретичній усвідомленості та зрілості рішень. Я не відмовляю.

Я просто кажу про те, що баланс потенційних ризиків тут такий, що на одну історію усвідомленого щирого кохання на все життя в мезальянсі знайдеться безліч історій, у яких цей мезальянс є просто спробою дорослої людини отримати в партнери когось слухняного, невибагливого і «свіжого».

Проте я все ще не пропоную геть усе забороняти, я пропоную давати більше інформації, а до віку, скажімо, з 18 до 21 ставитися як до «сірої зони», у якій вже все можна, але ми як суспільство все ще пильно придивляємося до тих, які поки що мають більше досвіду і відповідальности.

Придивляємося до їхньої адекватности й мотивації. Благо, що вони самі зазвичай дають достатньо інформації для цього.

---

*Примітка редакції:

Гліб Репіч був номінантом антипремії «Сексист року – 2023» за вислови на кшталт:

«Дівчина — вона як дорога машина. В неї треба заливати тільки якісне мастило».

«Силіконові імпланти — мрія багатьох дівчат… і хлопців».

«Дівчата лишають після себе купу волосся. То що ж робити? Виганяти?».

Більше про цей, та інші сексистські випадки читайте у статті «Усі сексисти в купі: розбираємо випадки сексистських висловлювань за 2023 рік»

Квірна література давно вийшла за межі історій про камінг-аут. Сьогодні це романи, комікси, мемуари й нонфікшн про кохання, дружбу, дорослішання, пошук себе, сім’ю, втрати та свободу бути собою.

Цю добірку підготувала Анєв — людина, яка багато читає, говорить про квірну літературу та ділиться книжковими рекомендаціями. Якщо вам сподобається цей список, за авторкою можна стежити в соціальних мережах: TikTok, Instagram, YouTube.

Як користуватися добіркою

Тематичні позначки:

• BL — історії про чоловіків, які кохають чоловіків.
• GL — історії про жінок, які кохають жінок.
• Полі — поліаморні стосунки.
• Транс / небінарність — трансгендерні, небінарні або гендерфлюїдні персонажі чи досвід.
• Асексуальність — асексуальний спектр.

№	Назва	Видавництво	Тег	Українськ_а автор_ка
1	120 сторінок содому. Сучасна світова лесбі/ґей/бі література. Квір-антологія	Критика	BL, GL, Гендерквір
2	1984. Джулія.	Лабораторія	GL
3	Агла. Алеф	Видавництво Жупанського	GL
4	Американська королева	КСД	BL, Полі
5	Ангельська кров	Кондор	BL	✓
6	Андрій Лаговський	Віхола	BL	✓
7	Анна, яку я кохала	Видавництво	GL	✓
8	Арістотель і Данте пірнають у води світу	Артбукс	BL
9	Арістотель і Данте розкривають таємниці всесвіту	Артбукс	BL
10	Афродіта	Апріорі	GL
11	Барва пурпурова	ВСЛ	GL
12	Батьковбивця	Віват	BL	✓
13	Беззоряне море	Віват	BL
14	Безніч	Небо	GL
15	Бібліотека спалених книг	Лабораторія	GL
16	Благословення небесного урядника	Букшеф	BL
17	Блакитний – теплий колір	Видавництво	GL
18	Блискавиці Ваїру	Видавництво	Асексуальність
19	Боговбивця	Артбукс	GL
20	Будинок дверей	Фабула	BL
21	Вайлди. Роман на п’ять дій	Ще одну сторінку	BL
22	Вандалізм	Артбукс	GL	✓
23	Ведмеже місто	Книголав	BL
24	Виродок	Кондор	BL	✓
25	Вихідний	Наша ідея / ТАК	BL
26	Відблиски в золотому оці	Ще одну сторінку	BL
27	Відьма і вампірка	Лабораторія	GL
28	Відьми з варде	РМ	GL
29	Він	РМ	BL
30	Він перший помре в кінці	Віват	BL
31	Воїтелька-блукалиця Наґата Кабі	Видавництво	GL
32	Володар джинів	Віват	GL
33	Вона підкорює дівчину	КСД	GL
34	Вони були сусідами по кімнаті	Атена	Гендерквір, BL
35	Вони обидва помруть в кінці	Віват	BL
36	Ворожка на таро з Версалю	РМ	GL
37	Ворони	Небо	BL
38	Все заради гри (Лисяча Нора, Король Круків)	Небо	BL
39	Все трапляється щонайменше двічі	Хто це?	BL
40	Всі ми лиходії	Лабораторія	BL
41	Втрачена біла книга	РМ	BL
42	Гаряче молоко	КСД	GL
43	Гендерквір	Інша book	Гендерквір
44	Ґвен і Арт не закохані	Артбукс	BL, GL
45	Ґідеон Дев’ята	Віват	GL
46	Дві сторони будь-якого вбивства	Маміно	GL
47	Де причаїлася темрява	КСД	BL
48	Десь за морем	Букшеф	BL
49	Дивні звірі	КСД	GL
50	Дивокровці	ВСЛ	GL	✓
51	Дикі дівчата	Віват	GL
52	Діва, матір і третя	Ще одну сторінку	Асексуальність	✓
53	Дівчата люблять дівчат	КСД	GL
54	Дівчата, якими я була	Книголав	GL
55	Дівчина, жінка, інакша	Фабула	GL, Гендерквір
56	Дім на краю світу	Лабораторія	Полі
57	Дім у волошковому морі	Букшеф	BL
58	До раю	Stone Publishing	BL
59	Доктор Серафікус	Атена	BL	✓
60	Драконопокоївка в домі Кобаяші-сан	Видавництво	GL
61	Дякую, що поділилася	ВСЛ	GL
62	Емпати	Кондор	BL	✓
63	Жасминовий трон	РМ	GL
64	За відсутності чоловіків	Лабораторія	BL
65	Заблудлі діти	Verba	Асексуальність, Гендерквір
66	Закохавшись у надію	РМ	BL
67	Закоханий	Артбукс	BL
68	Залізна вдова	Віват	BL, Полі
69	Замок Ескаль Вігор	Саміт-Книга	BL
70	Засмага	Лабораторія	GL
71	Засновник демонічного шляху	Букшеф	BL
72	Звірі подивляться замість тебе. Збірка квір-п’єс	Крок	BL, GL, Гендерквір	✓
73	Зелений сезон	Кондор	BL	✓
74	Зимова орбіта	Віват	BL
75	Зірки і кістки	Віват	BL	✓
76	Зловісний, Мстивий	Небо	Асексуальність
77	Золочена корона	Книголав	GL
78	Зустрінемося в іншому житті	Лабораторія	GL
79	І так щодня	ВСЛ	Гендерквір
80	Ідеальний хлопець	Видавництво	BL
81	Із життя маріонеток	Букшеф	Гендерквір, BL
82	Імперія вампірів	Небо	BL
83	Ісола	Lantsuta	GL
84	ЇЇ тіло та інші сторони	ВСЛ	GL
85	Кармілла	Небо	GL
86	Квалія під снігом	Наша ідея / ТАК	BL
87	Кімната Джованні	Книголав	BL
88	Клинок королеви	Букшеф	GL	✓
89	Книжки та кістяний пил	Артбукс	GL
90	Колесо часу	Богдан	GL
91	Коли завмирає серце	Видавництво	BL
92	Кольори магії	Небо	BL
93	Королівство шахраїв	Віват	BL
94	Король відьом	Жорж	GL
95	Король шрамів	Віват	GL
96	Краш тест	Атена	BL
97	Крізь темряву пливу	Лабораторія	BL
98	Лабіринт розуму	Кондор	BL	✓
99	Легенди та лате	Артбукс	GL
100	Лілі та восьминіг	Фабула	BL
101	Лінія зусилля	Книги-XXI	GL	✓
102	Літо сімнадцятого	Кондор	BL	✓
103	Літо, коли помер Хікару	Наша ідея / ТАК	BL
104	Лондонська спіритична спілка	Артбукс	GL
105	Майже хороші хлопці	Видавництво	BL	✓
106	Майстер фортепіано	Сафран	BL
107	Майя та її мами	Видавництво	GL
108	Маленьке життя	Stone Publishing	BL
109	Медова відьма	КСД	GL
110	Межова. Осінь	самвидав – без видавництва	GL	✓
111	Мемуари лісу	Наша ідея / ТАК	BL
112	Ми	РМ	BL
113	Минулої ночі в клубі телеграф	Артбукс	GL
114	Мистецтво ділитися особистим	Інша book	BL
115	Між воронів	Stone Publishing	BL
116	Між світами	КСД	Гендерквір
117	Мій друг Ґустав з кладовища Святого Паулі	Віхола	BL	✓
118	Мій лесбійський досвід самотности	Видавництво	GL
119	Міністерство часу	КСД	BL, GL
120	Місто привидів	Сафран	BL
121	Місячний камінь	Видавництво	BL
122	Мова тіла	Жорж	GL
123	Моє любе жахливе створіння	Віват	GL
124	Мої спомини	Ще одну сторінку	Гендерквір
125	Мокрий пісок	Лол Кекс	BL
126	На цій Землі прекрасні ми лиш мить	Артбукс	BL
127	Навігаційна плутанина	Жорж	GL
128	Називай мене своїм ім’ям, Знайди мене	Букшеф	BL
129	Напівлихий	ВСЛ	BL
130	Настане світанок	Кондор	BL	✓
131	Наші дружини на дні морському	Ще одну сторінку	GL
132	Наші приховані дари, Дари, що звʼязують нас	ВСЛ	Гендерквір
133	Не здавайся	Віват	BL
134	Небесний Тиран	Віват	BL, Полі
135	Незнайомець з узбережжя	Наша ідея / ТАК	BL
136	Незриме життя Адді Лярю	Книголав	GL
137	Незручні відчайдушні виродки	ВСЛ	Гендерквір	✓
138	Нестерпна шістка трісти	КСД	GL
139	Нефритове місто	Жорж	BL
140	Нижче	Нора-Друк	GL, Асексуальність	✓
141	Ніби ми злодії	Артбукс	BL
142	Німона	Видавництво	Гендерквір
143	Ніч, коли згасли зорі + День, коли сонце більше не зійшло	Наша ідея / ТАК	BL
144	Обитель помаранчевого дерева	Віват	GL
145	Однією ногою під Києвом	Атена	BL	✓
146	Однією ногою під Києвом. Книга 2. Там, де літають ластівки	Атена	BL	✓
147	Оксамитові пальчики	Віват	GL
148	Оману співаємо морю	Віват	GL
149	Орландо	Ще одну сторінку	Гендерквір
150	Остання зупинка	Артбукс	GL
151	Остання фінестра	РМ	GL
152	Палітруник	КСД	BL
153	Пам’яті…	Книголав	BL
154	Пам’ять під назвою імперія	Віват	GL, BL
155	Паризька справа	Ще одну сторінку	BL
156	Пекло слідувало за нами	Букшеф	Гендерквір
157	Пентекост і Паркер	Жорж	GL
158	Перевертень	самвидав – без видавництва	BL	✓
159	Письмена на тілі	Ще одну сторінку	GL, Гендерквір
160	Пісня Ахілла	Віват	BL
161	Пісня вовка	Букшеф	BL
162	Пісня ворона	Букшеф	BL
163	Пожирач людей	Букшеф	BL, Полі
164	Поклич лисицю	Лабораторія	GL
165	Полонений принц	Богдан	BL
166	Помаранчі – не єдині фрукти	Ще одну сторінку	GL
167	Портрет Доріана Ґрея	Букшеф	BL
168	Поховай наші кості в опівнічній землі	Книголав	GL
169	Приватні обряди	Ще одну сторінку	GL
170	Припини свої вигадки	Лабораторія	BL
171	Природа всіх речей	ВСЛ	Асексуальність
172	Промененосна	Небо	Асексуальність
173	Просвітлення	Ще одну сторінку	BL
174	Прощавай трояндовий саде	Наша ідея / ТАК	GL
175	Псалом для дикостворених (Монах і робот)	Віват	Гендерквір
176	Путівник по католицькій школі для лесбійок	Видавництво	GL
177	Радіомовчання	Видавництво	Асексуальність
178	Рестарт після повернення додому	Наша ідея / ТАК	BL
179	Римська весна місис Стоун	Ще одну сторінку	BL
180	Річка золотих кісток	Лабораторія	Гендерквір
181	Розламана земля (Пʼята пора)	Богдан	Полі, Гендерквір, BL
182	Розпусні загублені хлопці	Букшеф	Полі
183	Саймон проти гомо(сапієнс)пропаганди	Видавництво	BL
184	Світ і все, що в ньому є	Лабораторія	BL
185	Святий	КСД	BL
186	Секрет Мадоки	Наша ідея / ТАК	Гендерквір
187	Середина світу	ВСЛ	BL
188	Середня стать	ВСЛ	Гендерквір
189	Серце відьми	Yakaboo Publishing	GL, Гендерквір
190	Сини Ліліт	самвидав – без видавництва	BL	✓
191	Сім днів	Наша ідея / ТАК	BL
192	Сім місяців Маалі Алмейди	Віват	BL
193	Сім чоловіків Евелін Ґʼюґо	Артбукс	GL
194	Смажені зелені помідори в кафе „Зупинка“	КСД	GL
195	Сміття	Віхола	BL	✓
196	Співучі Узгір’я	Жорж	Гендерквір, GL
197	Спільнота бездушних дівчат	Артбукс	GL
198	Старомодний кексик	Наша ідея / ТАК	BL
199	Сто років Ленні та Марго	Віват	GL
200	Сумʼяття вихованця Терлеса	Ще одну сторінку	BL
201	Сутінкові мисливці	РМ	BL
202	Та, що стала сонцем	РМ	Гендерквір, GL, BL
203	Таємна історія	КСД	BL
204	Таємний сховок	КСД	GL
205	Так програють війну часів	КСД	GL
206	Танжер	Комора	BL	✓
207	Те, що тривожить мерців	Жорж	Гендерквір
208	Темна освіта	Віват	GL
209	Темне сходження	Богдан	BL
210	Темний спадок. Братство	РМ	BL	✓
211	Темрява навколо нас	Лобстер	BL
212	Тепло його долонь	Видавництво Анетти Антоненко	BL	✓
213	Ті, що вірили	Артбукс	BL
214	Тільки через мій труп	Віват	GL
215	Тінь левіафана. Книга 1. Затруєна чаша	Апріорі	BL
216	Товариство чайних драконів	РМ	GL
217	Той, хто втопив світ	РМ	Гендерквір, GL, BL
218	Три життя Кейт Кей	Читаріум	GL
219	Тримай друзів близько	Букшеф	GL
220	Троє	Букшеф	BL
221	У Штормовому – штиль	Атена	BL	✓
222	Файні брюнети та інша нечисть	Ще одну сторінку	BL
223	Хаскі та його Вчитель Білий кіт	Букшеф	BL
224	Хлопець, який їй сподобався, — не хлопець	Наша ідея / ТАК	GL
225	Хлопці кладовища	Артбукс	BL, Гендерквір
226	Хто любов та мужність поєднав. ЛҐБТІК+ ветерани в російсько-українській війні	Видавництво	BL, GL, Гендерквір	✓
227	Ціна солі	Небо	GL
228	Чаклунка і культ	Віхола	GL	✓
229	Червоний, білий та королівський синій	Артбукс	BL
230	Червоні Сувої Магії	РМ	BL
231	Черниця	Ще одну сторінку	GL
232	Чесно, пристрасно, глибоко	КСД	BL, GL
233	Чоловіки які ненавидять жінок, Дівчина, яка гралася з вогнем.	Небо	GL
234	Чорне сонце	Богдан	Гендерквір
235	Чорний Леопард, Рудий Вовк	Жорж	BL, Гендерквір
236	Чорнило. Кров. Сестра. Книжник	РМ	GL
237	Чорти	Небо	GL
238	Чужоземка	Букшеф	BL
239	Шалений мед	Stone Publishing	Гендерквір
240	Шепіт за дверима	Букшеф	BL
241	Шістка Атласа	КСД	BL
242	Шістка воронів	Віват	BL
243	Щиголь	КСД	BL
244	Щоденник вбивцебота	Жорж	Гендерквір, Асексуальність
245	Я від неї шаленію	Артбукс	GL
246	Я віддам тобі сонце	Віват	BL
247	Я чую сонячне проміння	Наша ідея / ТАК	BL
248	Якби ж Різдво було щодня	Книголав	BL
249	Янголи в Америці. Ґей-фантазія на національні теми	Видавництво	BL
250	De profundis	Ще одну сторінку	BL
251	Fun Home	Видавництво	GL
252	Given	Наша ідея / ТАК	BL
253	Killing Stalking	Лол Кекс	BL

Публікуємо уривок із роману Ешлінґ Роул «Замкнена територія» — історії про реаліті-шоу, де боротьба за увагу поступово стирає межу між грою та реальністю.

Роман незабаром вийде у видавництві Stretovych і вже доступний для передзамовлення на сайті.

Уривок

Принцип роботи великого екрана був відомий усім: на ньому щодня з’являлися інструкції, які ми повинні були виконувати. Нагороду отримували тільки тоді, коли у виконанні завдання брали участь усі учасники. У разі успіху ми мали змогу роздобути корисні речі для проживання на території: їжу, меблі, техніку й інші штуки, які полегшують тутешнє життя. На додачу були ще й індивідуальні завдання, які кожен отримував на персональному маленькому екрані, і винагороди за них були особистими. Щодо кількості завдань — як на великому, так і на малих екранах — жодних обмежень не існувало: щойно виконаєш одне, одразу з’являється інше. Якщо завдання не виконували протягом дня, шанс на винагороду втрачався назавжди, адже вранці на нас чекало нове завдання.

Винагорода за кожне спільне завдання залежала від того, наскільки добре ми його виконали; винагорода за особисте завдання також залежала від кількості людей, які залишаються на території, — що їх менше, то коштовнішими стають призи. Взагалі в цьому й полягав розважальний елемент шоу: спочатку людей змушують утворювати пари й налагоджувати стосунки з іншими мешканцями, аби потім побачити, чи готові вони пожертвувати цими людьми заради кращих подарунків. Коли на території перебуває двадцятеро людей, винагороди досить скромні, але зі зменшенням кількості учасників призи стають усе більш розкішними. В одному з попередніх сезонів учасниця, яка дійшла до фіналу, отримала сукню, що її одна знаменита актриса вдягала на якусь церемонію нагородження. Іншого разу переможець отримав годинник вартістю в десятки тисяч.

Існувала ще одна винагорода — якщо перемагаєш, то отримуєш подарунки в необмеженій кількості. Не всі вони такі ж дорогі, як той годинник, але коли залишаєшся на території на самоті, для отримання подарунків уже не треба виконувати завдання — просто просиш, і вони незабаром з’являються. Інший приз — сама територія. Теоретично тут можна жити скільки завгодно, але переможець зазвичай збирає стільки призів, скільки здатний нести, і йде, аби насолоджуватися славою і багатством на волі. Коли останній учасник попереднього сезону покидає територію, туди заїжджає нова група.

На великому екрані було написано:

Завдання: Кожен хлопець і кожна дівчина мають розповісти про свої попередні стосунки.

Винагорода: садові стільці. 

— Та раз плюнути, — заявив Себ. 

У Себі відчувалося дещо, що одразу викликало неприязнь. Він був худорлявим, але вочевидь намагався зайняти більше місця, ніж йому належало, — сидів, розкинувши ноги й завівши руки за голову. Крім того, мав паскудний акцент грошовитого мажорчика, а ще самовдоволено посміхався, коли говорили інші. 

— Хтось дивився, що на маленьких екранах? — спитала Мія. Кілька людей уже почали рух у бік гардеробної, аж тут Кендіс зауважила: 

— Ніхто нікуди не піде, допоки не виконаємо це перше завдання. Нам потрібно на чомусь сидіти.

Вона мала рацію: стільці потрібні не лише для цивілізованого життя, а ще й тому, що земля була дуже гаряча. Почувши слова Кендіс, ті, хто вже прямував до гардеробної, зупинилися.

Ми утворили змінювану чергу біля басейну. Дівчата стояли на місці, а чоловіки що дві хвилини переходили до наступної дівчини ліворуч. У нас не було годинника або інших засобів вимірювання часу, тож дівчина, яка в ту мить не розмовляла з хлопцем, відрахувавши приблизно дві хвилини, вигукувала: «Міняймося!» 

Ми чекали на хлопців протягом двох днів, але побачивши їх у реальному житті, були трохи приголомшені. Навіть Еван, найнижчий з них, виявився більшим за найвищу дівчину, а ще вони дуже відрізнялися за зовнішністю — серед них були як стрункі й підтягнуті, так і м’язисті й кремезні. Всі дівчата стояли спинами до басейну, і, коли хлопці безсоромно витріщалися на нас, у мене виникло відчуття, що будь-якої миті вони можуть або впасти нам до ніг, або жбурнути нас у басейн. 

— Гаразд, — вигукнула Джасінта, стаючи в кінець шеренги. — Починаймо!

Переді мною стояв Себ. Він був середнього зросту, а тіло його — вкрите татуюваннями: чорнильні візерунки звивалися від зап’ястків аж до вух. У полуденну спеку хлопець зняв сорочку, виставивши на позір кубики пресу. Коли з’явилися чоловіки, я тихенько вбралася у свою гарну червону сукню, але тепер не була впевнена, що це вдалий вибір. Я почувалася вбраною надто ошатно: це ж очевидно, що я доклала зусиль, аби мати привабливий вигляд. Ми дивилися одне на одного цілих десять секунд, не вимовляючи ні слова.

— Я Лілі, — сказала йому.

— Я знаю, — кивнув Себ. — Ми вже розмовляли.

Знову запала тиша, протягом якої я чула, як інші стрекотали, ніби не могли вмістити історії про своїх партнерів у двохвилинну розмову. Поруч зі мною Мелісса розповідала про її колишні поліаморні стосунки. 

— Це набагато комфортніше, ніж можна собі уявити, — пояснювала вона.

— Коли мені було п’ятнадцять, — нарешті почала я, — то три місяці зустрічалася зі своїм однокласником. Його звали Хосе, ми разом ходили купатися в спеку. Це був такий літній роман. Коли поверталися у вересні до школи, нам обом не було цікаво продовжувати ці стосунки. Потім, у сімнадцять, у мене був короткотривалий… зв’язок з учителем. Його звали містер Донован — тобто Річард. Після уроків я допомагала йому розкладати книжки в шкільній бібліотеці, а потім ми почали замикати двері й проводити там по кілька годин. Він був одружений, і коли його дружина дізналася, то вчитель розірвав наші стосунки. Відразу після нього я почала зустрічатися з Луїсом. Він був дуже, дуже милим. Це брат моєї подруги, і ми просто гарно проводили час разом. Здається, так тривало менш ніж рік. Я розійшлася з ним, бо мені стало нудно і я захотіла чогось іншого. Потім познайомилася з Браяном, і ми були разом протягом трьох років. Розійшлися два місяці тому. Він зрадив мене з дівчиною, з якою познайомився на відпочинку. Ось така моя історія.

Себ кивнув, і хоча під час моєї промови він уважно розглядав мене, коли заговорив сам, то дивився на кілька сантиметрів ліворуч від мого обличчя.

— У чотирнадцять — Амелія. Потім у вісімнадцять — Деніз. У дев’ятнадцять — Сьєрра. Теж у дев’ятнадцять — Кармел. У двадцять один — Меґґі.

Я чекала, коли хлопець скаже ще щось, але він продовжував дивитися вдалину.

— Це все? — уточнила я. Він здвигнув плечима. До кінця двохвилинного терміну не сказав більше нічого, і ми стояли, не дивлячись одне на одного, поки Джасінта не оголосила чергову зміну.

Наступним переді мною опинився Том — той, що качок. Він почав говорити без підказки і, як і Себ, вивалив мені перелік дівочих імен без жодних інших подробиць. Потім повільно й довго розповідав про одну дівчину — якусь Емі. Том описував її з дивовижною ніжністю — за його описом я могла б намалювати її портрет: оленячі очі й тендітну статуру. Я вже думала, що хлопець закінчив, але потім він додав: «Вона була дуже милою дівчиною. Їй потрібна була допомога в усьому, але мені подобалося їй допомагати. Вона завжди казала, що не проживе без мене і дня».

— Мені здається, ти досі її кохаєш, — зауважила я.

— Ні, не кохаю, — буркнув Том і відвернувся. Мені на розповідь про власні стосунки залишилося десь секунд двадцять.

Про книгу

У світі, де увага стала найціннішою валютою, за неї готові платити будь-яку ціну.

Лілі потрапляє до популярного реаліті-шоу — закритого комплексу посеред пустелі, де за кожним кроком учасників цілодобово стежать камери, а їхні рішення, почуття й помилки перетворюються на розвагу для мільйонів глядачів.

Тут немає місця для приватності. Дружба стає інструментом гри, довіра — ризиком, а кохання — частиною стратегії. Щотижня хтось покидає комплекс, і що менше людей залишається всередині, то жорсткішою стає боротьба за перемогу.

Та справжня небезпека ховається не в суперниках. Поступово Лілі починає розчинятися у світі, де кожна емоція існує для чужого погляду, а схвалення незнайомців важить більше за реальне життя. І коли межа між грою та дійсністю остаточно стирається, постає питання: що залишиться від людини, якщо все її життя перетворити на шоу?

«Замкнена територія» — гостросатиричний психологічний роман про самотність, залежність від чужої уваги та суспільство, у якому видимість стала важливішою за справжність.

Про авторку

Cучасна ірландська письменниця, одна з найгучніших дебютанток англомовної літератури 2025 року. Живе в Дубліні. Працювала книгаркою, викладала англійську мову в школі й навчала гри на фортепіано. Її дебютний роман «Замкнена територія» (2025) став міжнародною сенсацією, був обраний книжкою місяця в Good Morning America Book Club, отримав премію Goodreads Choice Awards та увійшов до короткого списку Irish Book Awards.

— Діти складають загрозу для акторів, — сказали якось Марії та її сину Оресту і не пустили їх на виставу. 

Уявіть собі, небезпека — це не початок повітряної тривоги і навіть не люди, що відповідають на телефонні дзвінки під час вистави, а дитина у залі.

Саме після цієї історії Орест та Тереза — діти Марії Бакало — опинилися на сцені її перформансу «Знову і знову та як це завершиться».
Вистава розповідає про дитинство в Криму і про ядерне роззброєння України у 1994 році, про життя поруч з війною і життя поруч з трагедіями. Проте, насамперед, ця вистава про крихкість. Про те, як політичні рішення впливають на приватне життя і лишають у ньому незмивні відбитки, що лишаються і на нас, і на майбутньому наших дітей. Якщо придивитися до тих, хто ці рішення ухвалював, стає очевидно: історично політика довгий час залишалася простором, де звучали передусім чоловічі голоси. 

І як врешті жити із наслідками усіх цих чужих виборів? 

Особиста історія Марії, якою вона і ділиться у перформансі, стає важливим зліпком того, як буденність поступово змінюється під тиском історичних подій. Спогади про сонячні дні в україномовній спільноті Сімферополя перегукуються із сьогоденням, в якому нам доводиться боротися з окупацією Криму. Так само в роботі проступає й інший вимір цього досвіду — як складно пояснювати дітям, що таке ядерна зброя і чому країна живе у стані війни.

Особиста історія Марії, якою вона і ділиться у перформансі, стає важливим зліпком того, як буденність поступово змінюється під тиском історичних подій. Спогади про сонячні дні в україномовній спільноті Сімферополя перегукуються із сьогоденням, в якому нам доводиться боротися з окупацією Криму. Так само в роботі проступає й інший вимір цього досвіду — як складно пояснювати дітям, що таке ядерна зброя і чому країна живе у стані війни.

У першій частині перформансу Марія взаємодіє із фітболом: спирається на нього, штовхає, намагається втримати рівновагу під час руху. Проте куля постійно вислизає — змінює траєкторію, котиться в неочікуваний бік або створює супротив у відповідь на дотик. Акторка ділиться, що саме це дозволяє її бути вразливою, адже кулю неможливо контролювати.

Вона характеризує це так:

«…певним таким органічним чином я випробовую себе і проживаю різні складні досвіди і запрошую авдиторію бути їх свідками. Я схиляюся до вразливості у моменті, коли за мною спостерігають».

Ми звикли дивитися на майже стерильні продукти мистецтва — щось контрольоване, міліметр до міліметру звірене, що пережило вогонь, воду й сотні репетицій. Проте у цій виставі, крім фітболу, є ще один непередбачуваний фактор — діти на сцені. В них немає акторського завдання і надзавдання, вони просто є: танцюють, відволікаються, махають руками, перешіптуються і сміються. Однак саме ця присутність додає виставі багатовимірності.

Марія відмовляється робити вибір у дилемі, яку жінкам нав’язують століттями: бути мисткинею чи бути матір’ю. Щоправда, на її думку, їй таки не завжди вдається це поєднувати. У день вистави, її діти — Орест та Тереза — були активніші, ніж зазвичай, тож певні структурно важливі паузи вистави були заповнені їх діями. На додачу, сталась технічна прикрість — у критичний момент не спрацював проектор, який є важливою частиною постановки. 

Водночас, це зробило перформанс особливим. Так, наче нестабільність світу стала окремою дійовою особою вистави. В цих моментах було фізично відчутно, як страх відступає, бо невідомість набуває форми; як Марія дає можливість світові статися з нею. Буцімто завдяки цьому в повітрі з’явився непроговорений дозвіл всьому бути рівно таким, яким воно є — messy, unpolished and true. 

Від жінок, тим більш від матерів, постійно очікують абсолютного контролю всіх ситуацій — та хіба ми можемо зробити це у світі, сповненому небезпеки?
Останні роки у суспільстві все частіше лунає питання: «чи справедливо буде приводити дітей у світ війни?». Здається, Марія апелює саме до цього питання своєю виставою, однак вона коментує це так:

«Я думаю, що якби я планувала і ухвалювала свідомі рішення — тобто якби я планувала мати дітей — то я б проходила крізь багато кіл сумнівів. Але зі мною вони [діти — прим. ред.] трапились, і моє рішення було — дати їм змогу жити, а не наполягати на своїй життєвій траєкторії, в якій я бачила себе ще якусь кількість років не матір’ю».

Певно, це і є ядром перформансу — життя буде ставатися з нами, хоч намагатимемося ми його з усіх сил спланувати і передбачити, хоч ні. Тож поряд із контролем завжди має знаходитися готовність взаємодіяти із світом і час від часу бути у ньому вразливими. 

Гарантувати безпеку неможливо, так само, як і неможливо бути готовими до всього, але з довіри може народитися щось дуже гарне. Як от народився цей перформанс пані Марії Бакало. Побачити його можна в Jam Factory Art Center — львівській інституції сучасного мистецтва, що поєднує виставкові, театральні, музичні та освітні проєкти й створює простір для діалогу та осмислення сучасності. Ходіть і доторкніться до ідеальної непередбачуваності власним поглядом. 

Деталі про перформанс за посиланням.

Червень вже традиційно є місяцем прайду та акцій на підтримку ЛГБТ+ людей. Це час, коли глобальна та українська квір-спільноти заявляють про свою видимість, виборюють рівні права та нагадують суспільству про цінності свободи. В Україні цей період уже п’ятий рік поспіль минає в умовах повномасштабної війни, що накладає особливий відбиток на правозахисний рух. Сьогодні боротьба за права людини всередині країни є невіддільною частиною нашої євроінтеграції.

Цьогоріч перший прайд відбувся у Львові, де 7 червня пройшла вулична акція «ЛьвівПрайд 2026» під гаслом «За справжні традиції». Подія, організована «Феміністичною майстернею» за підтримки ГО «Інсайт», вдруге в історії міста зібрала активістів та активісток, військових та союзни_ць, самих ЛГБТ+ людей та їхніх друзів.

Головний виклик року для ЛГБТ+ людей в Україні наразі — це новий проєкт Цивільного кодексу України (№15150), який у нинішній редакції повністю ігнорує права ЛГБТ+ людей та ставить під загрозу європейський курс держави. Правозахисні організації вимагають законодавчого визнання реєстрованих партнерств, що є критично важливим, зокрема, для квір-військовослужбовців, які захищають Україну на фронті.

Про те, чому Прайд у консервативному регіоні — це акт сміливості, як правозахисний рух взаємодіє з містом та поліцією і чому безпека однієї вразливої групи є запорукою безпеки всього суспільства, ми поговорили з Ольгою Ященко, організаторкою події та головою організації «Феміністична майстерня».

Про суть ЛьвівПрайд та просвітництво

Що взагалі таке Львів Прайд простими словами?

Львів Прайд включає вуличну акцію, серію подій та дописів в Прайд-місяць в червні, які нагадують суспільству і законотворцям про те, що ЛГБТІК+ люди існують, що ми завжди є, були і будемо. Ми є невід’ємною частиною суспільства, тож нам потрібні базові людські права в Україні та реальна рівність не лише за обов’язками, а й за правами.

Чому саме акція і серія подій?

Враховуючи, що «Феміністична майстерня» — це просвітницька і спільнототворча організація, наша мета не лише адвокаційна, а й просвітницька. Ми робимо серію інформаційних дописів, серію подій про права ЛГБТІК+ людей, про їхнє життя, про суспільні норми та виклики.

Перший ЛьвівПрайд відбувся у 2025 році, вперше в історії Львова, і тепер ми будемо робити його щороку, наскільки стане сил. Це не просто акція — це акт сміливості заявити про себе. Це місце, де ми можемо сказати вголос посеред вулиці, буквально, — «ми існуємо». В консервативному регіоні це вимагає неабияких зусиль як від організатор_ок, так і від учасни_ць.

Головні меседжі 2026 року та боротьба за Цивільний кодекс 

Якими є головні меседжі акцій?

Минулорічну акцію робила «Феміністична майстерня» у співпраці з ГО «Білкіс». Тоді основною темою ми визначили безпеку ЛГБТІК+ людей: можливість безпечно пересуватися вулицями, право просто існувати без фізичного насильства. Це база, з якої ми маємо починати, говорячи про себе.

У цьому році ми рухаємося далі і назвали ЛьвівПрайд «За справжні традиції». Ми хочемо донести, що справжніми традиціями України є свобода, рівність, взаємоповага, любов і демократія, а не дискримінація і насильство.

Серед основних тем ЛьвівПрайду 2026, який «Феміністична майстерня» організувала сама за підтримки ГО «Інсайт», є:

• ігнорування в проєкті нового Цивільного кодексу прав ЛГБТІК+ людей;
• необхідність правового визнання реєстрованих партнерств, зокрема для військовослужбовців і військовослужбовиць під час війни;
• ризики для євроінтеграційного курсу України в разі ухвалення Цивільного кодексу в нинішній редакції;
• право ЛГБТІК+ людей бути видимими публічно, заявляти про себе та нагадувати, що ЛГБТІК+ спільнота є невід’ємною частиною Львова і України протягом всієї історії.

Які є різні мотивації у людей виходити на Прайд?

Боротися за свої права, бути видимими, заявити про себе в голос, відчути єдність з іншими людьми зі спільноти, зрозуміти, що ти не сам_а. Стояти разом за завтрашній день і за справедливість не лише для себе, а й для інших, для тих, у кого немає можливості говорити голосно, і для тих, хто буде після нас.

Цього року на акцію прийшли  не лише ЛГБТІК+ люди, але і союзни_ці, які хочуть показати, що бути ЛГБТІК+ людиною абсолютно нормально, і немає в цьому нічого ані дивного, ані поганого. Найгірше і найдивніше, що є у ЛГБТІК+ людей, — це відсутність прав і захисту від держави.

Чи працюють Прайди в довгу перспективу? 

Чи працюють Прайди? Що змінилося після того, як у Львові почали проходити Прайди?

Прайди працюють в довгу перспективу і в комплексі з іншими просвітницькими та адвокаційними кампаніями по всій країні. Неправдою буде казати, що лише ЛьвівПрайд повпливав на зміну суспільної думки чи впливає на позиції народних депутатів, але його поява є значимим сигналом, що Львів уже готовий ставати європейським містом з цінностями рівності і поваги, і ми працюємо над цим разом з місцевими інституціями, нехай і маленькими кроками.

ЛьвівПрайд пройшов вперше тільки минулого року. Перші кроки завжди робити важко, але з кожним роком буде ставати легше, вже не буде такого ажіотажу навколо. Власне, це і є одна з наших цілей – нормалізація того, що ми просто існуємо. Будь ласка, дозвольте нам просто існувати — ми звичайні люди. З роками це донести стає все легше і легше. Ми бачимо зміни в суспільстві, вони помітні.

Окрім цього, акції не варто недооцінювати як спосіб адвокації прав людини. Ми бачимо, наскільки в Україні демократія тісно пов’язана з вуличними протестами. Ми бачимо, що наш голос буде почутим, якщо ми достатньо голосно скажемо.

Безпека та взаємодія з містом 

Чи є групи опонентів великою загрозою для ЛГБТІК+ активіст_ок?

Судячи з того, як нас захищає поліція — так, певно, що загроза є. Порівнюючи з ситуацією в інших містах, ми припускаємо, що ці безпекові заходи надмірні і ведемо перемовини, щоб мати баланс, але оцінювати загрози і реагувати на них — компетенція поліції. Для нас однозначно важлива безпека на наших заходах, і в тому числі на вуличних акціях.

Водночас я не хочу знецінювати ту кількість тиску і, зокрема, психологічного насильства, з яким доводиться жити ЛГБТІК+ і феміністичним активісткам. Акція триває 1 день, а загрози і тиск продовжуються 365 днів. От з цим було би варто працювати більше.

Чи бачить ваша команда якусь відмінність між тим, як проходив попередній ЛьвівПрайд, і цьогорічним Прайдом, якщо говорити про співпрацю з містом і поліцією?

Однозначно є куди рости. Але ми ростемо. Ви колись чули, щоб після акцій проводилися зустрічі зворотного зв’язку з поліцією? Ми ніколи такого не робили, а от тепер провели. Сподіваємося, що за кілька років озирнемося і побачимо потужний прогрес.

Місто розуміє, що ми не зупинимося і ми не відступимо назад, тому що ми вже бачили, що трапиться, якщо повірити в цю байку про «не на часі». Ми всі вже побачили, як намагалися швидко проштовхнути новий Цивільний кодекс, поки ніхто не помітить.

Ми не можемо дозволити собі зупинятися і думати, що права людини не на часі. Бо вже не буде чиї права захищати через кілька років, якщо ми зупинимося зараз, якщо правозахисний рух перестане існувати.

Як підтримати рух, якщо ви не готові до публічності 

Чим може допомогти громадянське суспільство, якщо хтось не готовий приходити на Прайд?

Дуже важлива саме інформаційна і медійна підтримка для того, щоб з кожним місяцем і з кожним роком нормалізовувати присутність ЛГБТІК+ людей і тем в суспільстві, а для цього потрібні голоси, які будуть говорити. Навіть якщо ви є просто союзниками, важко переоцінити важливість цієї підтримки. І репости в даному випадку — це те, що дійсно має велике значення.

Можна робити репости, писати підтримуючі коментарі, якщо навіть ви не прийдете на акції. Можна приходити на події протягом червня або самим писати на своїх сторінках про права ЛГБТІК+ людей.

А якщо людина закрита, вона не хоче світитися в тому, що вона або належить до спільноти, що такі люди можуть зробити для ЛьвівПрайду?

В кінці червня «Феміністична майстерня» запустить набір волонтерок і волонтерів. Можна долучатися руками не тільки до ЛьвівПрайду, а і до всієї діяльності організації. Для цього не обов’язково бути публічною людиною і вести відкрито соціальні мережі, можна просто робити свій маленький внесок в щоденну діяльність організації.

Що би ти сказала людям, хто боїться долучатися або яким просто байдуже на акції?

Я розумію, що може бути страшно чи незручно ходити на акції. Робити перші кроки і класти на свої плечі відповідальність зазвичай боляче і важко. Але якщо не ти, то хто? Ми ж живемо в часи, коли очевидно, що від нашої громадянської активності залежить майбутнє країни, в якій ми будемо жити. Якщо ми хочемо жити в правовій демократичній державі, де люди різних категорій захищені, — треба виборювати це майбутнє разом. Сьогодні це права ЛГБТІК+ людей, завтра це права військових, післязавтра це права людей з інвалідністю. І ти ніколи не знаєш, в якій з вразливих категорій опинишся ти, твої друзі, твої діти чи батьки. Тому не варто думати, що тебе це не стосується. В державі, в якій не забезпечені права однієї вразливої групи, не будуть забезпечені права інших вразливих груп. Тому це наша спільна боротьба.

Як минув ЛьвівПрайд 2026: підсумки акції 

ЛьвівПрайд 2026 пройшов у неділю, 7 червня, у самому центрі Львова — на площі перед Оперним театром. Захід зібрав правозахисників та правозахисниць, саму квір-спільноту та їхніх союзників і союзниць, які вийшли з плакатами «Сенс у любові», «Кохання — це не злочин», «Вільна країна — вільне кохання» та скандували гасла на кшталт «Квіруй, кохай, права не віддавай». Одним із найяскравіших моментів події стало імпровізоване ЛГБТІК+-весілля, яке символізувало вимогу правового визнання одностатевих родин.

Правоохоронні органи вжили серйозних заходів безпеки. Ділянку навколо Оперного театру оточили металевими бар’єрами, а порядок забезпечували десятки співробітників Національної поліції та Національної гвардії.

Паралельно на тій самій локації розгорнувся мітинг представників правих сил та прихильників традиційних сімейних цінностей. Контракція супроводжувалася плакатами за «традиційні родини» та патріотичними гаслами. Завдяки щільному кордону правоохоронців та заздалегідь скоординованим безпековим діям, прямого фізичного протистояння вдалося уникнути — ситуація залишалася під контролем.

Попри тиск та дискусії, другий ЛьвівПрайд став важливим прецедентом для міста. Організаторки наголошують, що подібні акції, які також відбуваються у Києві та Харкові, поступово нормалізують видимість ЛГБТІК+ людей і є сигналом для законотворців: права людини не можуть бути «не на часі», коли країна виборює своє демократичне майбутнє.

ЗМІСТ

Вступ

Методологія дослідження

Розуміння та сприйняття підтримки ЛГБТКІ+ людей з боку бізнесів та організацій

Безпека та ризики видимої підтримки ЛГБТКІ+ людей

Інклюзивність у робочому середовищі: погляди ЛГБТКІ+ людей та роботодавців

Що вже роблять бізнеси та що може мотивувати їх до більшої інклюзивности?

Очікування щодо підтримки та реагування на дискримінаційні ситуації

Висновки

Рекомендації для бізнесів та організацій

Підтримка ЛГБТКІ+ людей з боку бізнесів та організацій поступово стає важливою частиною ширших дискусій про соціальну відповідальність, інклюзивність та недискримінацію в Україні. Згідно з опитуванням громадської думки Київського міжнародного інституту соціології на замовлення ГО «Наш світ», в Україні спостерігається стійка тенденція покращення ставлення українського суспільства до захисту прав ЛГБТК людей: станом на осінь 2025 року, понад 78% українців та українок вважали, що ЛГБТК люди повинні мати такі самі права, як і решта населення України. Водночас залишається відкритим питання, що саме різні сторони розуміють під такою підтримкою: чи йдеться про публічні заяви та символічні жести, створення безпечних просторів для клієнтів і клієнток, внутрішні політики для працівників і працівниць, партнерство з громадськими організаціями, чи про більш повсякденні практики поваги, чутливости та реагування на дискримінаційні ситуації.

Це дослідження було спрямоване на те, щоб краще зрозуміти, які форми підтримки ЛГБТКІ+ людей з боку бізнесів та організацій сприймаються як важливі, щирі та корисні самою спільнотою, а також як ці питання бачать представники та представниці організацій, які вже позиціонують себе як дружні або зацікавлені у розвитку інклюзивних практик. Особлива увага приділялась не лише тому, що бізнеси можуть робити назовні для своїх, зокрема потенційних, споживачів та споживачок, але й тому, як вони можуть ставати безпечнішими та більш інклюзивними середовищами для власних працівників і працівниць.

Результати дослідження показують, що для ЛГБТКІ+ людей підтримка з боку бізнесів та організацій має кілька взаємопов’язаних вимірів. З одного боку, видимі сигнали союзництва, такі як прайд-символіка, публічні заяви, інклюзивна комунікація чи підтримка ЛГБТКІ+ ініціатив, можуть бути важливими маркерами безпеки та визнання. З іншого боку, респонденти та респондентки неодноразово наголошували, що така підтримка не має обмежуватись лише символічними жестами, особливо якщо вони не підкріплені реальними практиками недискримінації, навчанням персоналу, механізмами реагування на утиски та готовністю організації брати відповідальність за власні дії.

Дослідження також продемонструвало, що для бізнесів та організацій тема підтримки ЛГБТКІ+ людей часто залишається чутливою і не завжди очевидною з практичної точки зору. Частина організацій уже впроваджує окремі інклюзивні практики або декларує принципи недискримінації, однак багато хто не має достатнього розуміння, які саме кроки є доречними, достатніми та справді корисними для ЛГБТКІ+ людей. Окремим питанням залишаються ризики відкритої підтримки, зокрема потенційна негативна реакція частини аудиторії, тиск у соціальних мережах, загрози безпеці або сумніви щодо того, як уникнути формального чи поверхового союзництва.

У цьому звіті представлено результати онлайн-опитування та дискусій у форматі онлайн фокус-груп з ЛГБТКІ+ людьми і представницями дружніх бізнесів та організацій. Звіт послідовно розглядає, як респонденти та респондентки розуміють підтримку ЛГБТКІ+ людей, які практики вважають важливими, які ризики бачать у видимому союзництві, яким є досвід ЛГБТКІ+ людей у робочому середовищі, що вже роблять дружні організації та які практичні кроки можуть допомогти бізнесам ставати більш інклюзивними. Окрему увагу приділено очікуванням ЛГБТКІ+ спільноти щодо відповідальної поведінки бізнесів, зокрема у випадках дискримінаційних інцидентів, невдалих комунікацій або ситуацій, коли дії компанії сприймаються як образливі чи недостатньо чутливі.

Цей звіт не має на меті запропонувати універсальну модель «ідеального» дружнього бізнесу. Натомість, він прагне окреслити практичні орієнтири для організацій, які хочуть підтримувати ЛГБТКІ+ людей більш послідовно, безпечно та відповідально. Отримані результати можуть бути корисними для бізнесів, громадських організацій, культурних інституцій, медіа, роботодавців та інших структур, які прагнуть краще зрозуміти потреби ЛГБТКІ+ людей і перейти від загальних заяв про інклюзивність до конкретних дій.

Дослідження «Pride Month Allies: Research-Based Support Tools for LGBTQI+ Friendly Businesses and Media» (Союзники Прайд-місяцю: дослідницьки обґрунтовані інструменти підтримки ЛГБТКІ+ людей для дружніх бізнесів та медіа) реалізовано ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» в межах проєкту «Стійкі рухи, сильніші спільноти» за підтримки Шведської федерації за права ЛГБТКІ (RFSL)