Карантинні виклики: надання відпусток для найманих працівниць

Проєкт «Онлайн-марафон "Спитай юристку ЮрФем"» реалізовується Асоціацією жінок-юристок України "ЮрФем" за підтримки Українського Жіночого Фонду.

Пандемія COVID–19 і карантин змінили діяльність більшости компаній і підприємств. Працівниці/-ки дедалі частіше почали задумуватися про захист своїх трудових прав та оборону фінансових інтересів у питаннях праці, а роботодавці почали шукати можливостей зекономити ресурси. Усе це призвело до того, що трансформувалося сприйняття багатьох звичних робочих процесів. Законодавчі заборони на діяльність окремих видів бізнесу особливо вплинули на кожного роботодавця.

Одним із чинників маніпуляцій та пошуків виходу із ситуації стали відпустки. Для працівниці/-ка відпустки — її/його конституційне право і час відпочинку, а для роботодавця відпустки — обов’язок і відповідальність перед працівницею/-ком та Держпраці [1].

Порядок надання відпусток і їх особливості передбачено Законом України «Про відпустки» [2]. Відпустки можуть бути оплачувані і за власний кошт. Усі відпустки фіксуються в графіку відпусток. Чинне законодавство не містить вимог до форми і змісту цього документа. Тому такий графік може бути складено в довільній формі, але його має бути доведено до відома всіх працівниць/-ків.

Розгляньмо особливості надання кожного виду відпусток, враховуючи час карантину.

1. Оплачувані відпустки

Якщо під час карантину роботодавець порушує порядок надання щорічної оплачуваної відпустки або невчасно сплачує заробітну плату за час щорічної відпустки (так звані «відпускні»), працівниця/-к може перенести відпустку на інший період. Крім того, під час карантину щорічну оплачувану відпустку може бути перенесено на інший період або продовжено, якщо:

• працівник або працівниця перебувають на лікарняному;
• працівник або працівниця мають виконувати окремі державні чи громадські обов’язки;
• у працівниці настав термін відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами;
• у працівника або працівниці збігаються щорічна відпустка з відпусткою у зв’язку з навчанням, яке теж може бути в онлайн-форматі і вимагає повного занурення в навчальний процес.

Роботодавець також має право перенести щорічну оплачувану відпустку, але тільки після отримання письмової згоди працівника/-ці та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом (стаття 11 Закону України «Про відпустки»).

Окреме питання — відкликання із щорічної оплачуваної відпустки. У цьому разі роботодавець має пам’ятати, що відкликання із щорічної відпустки допускається, якщо працівник/-ця вже був/була 14 днів у відпустці і дав/дала згоду на своє відкликання. З відпустки можуть відкликати для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або для негайного усунення її наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства (стаття 12 Закону України «Про відпустки»). Якщо працівник/-ця не дає згоди на відкликання з відпустки, роботодавець не має права притягнути його/її до дисциплінарної відповідальности або звільнити.

2. Відпустка за власний кошт

Коли відпустку за власний кошт потрібно надавати в обов’язковому порядку та за яких умов виникають сумніви в законності відпустки за власний кошт?

В обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати (за власний кошт) за бажанням працівника/-ці надається таким особам:

• матері або батьку, яка/який виховує дітей без батька/матері (зокрема в разі тривалого перебування батька/матері в лікувальному закладі), має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, — тривалістю до 14 календарних днів щороку;
• чоловікові, дружина якого перебуває в післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;
• матері або іншим особам, якщо дитина потребує домашнього догляду;
• матері або іншій особі для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;
• учасницям/-кам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — тривалістю до 14 календарних днів щороку;
• особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — тривалістю до 21 календарного дня щороку;
• пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи — тривалістю до 30 календарних днів щороку;
• особам з інвалідністю I і II груп — тривалістю до 60 календарних днів щороку;
• особам, які одружуються, — тривалістю до 10 календарних днів;
• працівникам у разі смерти рідних по крові або по шлюбу — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, потрібного для проїзду до місця поховання і назад; інших рідних — тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, потрібного для проїзду до місця поховання і назад;
• працівникам для догляду за хворими рідними по крові або по шлюбу, які за висновком медичного закладу потребують постійного стороннього догляду, — не більше за 30 календарних днів;
• ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щороку;
• працівницям/-кам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну й додаткові відпустки повністю або частково й одержали за них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на цьому підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи.

Якщо роботодавець запропонував узяти відпустку без збереження заробітної плати і працівниця/-к погодилися, така відпустка буде законною. Термін перебування у відпустці за власний кошт під час карантину обмежується часом карантину.

Зазначені відпустки надаються працівникам/-цям винятково на підставі їхньої особистої заяви. Надання працівникам/-цям відпусток без збереження заробітної плати за виключною ініціативою роботодавця законодавство про працю не передбачає.

Роботодавець не має права відправити всіх працівників у відпустки за власною ініціативою. Це порушення трудового законодавства, за що передбачено адміністративну (штраф до 1700 грн за ст. 41 КпАП) і кримінальну (визначена ст. 172 ККУ) відповідальність.

Якщо працівницю/-ка змушують писати заяву про відпустку за власний кошт під загрозою звільнення, вона/він має право звернутися із заявою до Держпраці.

Своєю чергою, якщо роботодавець не знає, як вирішити проблему з бізнесом на час карантину, варіантами виходу із ситуації можуть стати запровадження простою, переведення працівника або працівниці на неповний робочий день, дистанційна робота або гнучкі умови праці з неповним робочим днем, у крайньому разі досягнення згоди на звільнення працівника чи працівниці за згодою сторін, за власним бажанням або ініціювання процесу скорочення штату.

Тема відпусток на період карантину — це про вміння домовлятися, шукати спільні рішення, які мали б підтримати працівниць/-ків і роботодавців у цей складний для кожного період.

Використані джерела:

[1] Як організувати роботу працівників під час карантину, не порушуючи трудове законодавство? // http://dsp.gov.ua/zakhody-iaki-maiut-vzhyty-robotodavtsi-z-metoiu-nedopushchennia-rozpovsiudzhennia-koronavirusu/

[2] Закон України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80т