Категорія: Загальне

Вересень, 2021 рік. Верховна Рада України ухвалює законопроєкт № 3427 «Про внесення змін до Закону України “Про рекламу” щодо протидії дискримінації за ознакою статі». Відповідно до цього в законі «Про рекламу» з’являється нове означення поняття «дискримінація» та розміри штрафів, що їх повинні сплачувати бренди і рекламні агенції, які вдаються до сексизму. Однак проходить пів року і Національна рада України з питань телебачення й радіомовлення робить висновок: чверть реклами на загальнонаціональних каналах гендерно незбалансована. Навіть пряма заборона і штрафи не мотивують рекламодавців до реклами без сексизму. Так було завжди чи все-таки колись секс не продавав?

Сучасний світ уявити без реклами важко, навіть попри те що під час повномасштабного вторгнення обсяги її суттєво зменшилися. Ми бачимо її по телевізору, чуємо по радіо, бачимо білборди вздовж доріг, у транспорті, в стрічці соціальних мереж.

Реклама скрізь — розгляньмо хронологічно історію її розвитку в Україні та стосунки із сексизмом.

1990-ті, 2000-ні, 2010: становлення рекламного ринку і сексизму на ньому

У 1992 році в Україні з’явився інтернет і домен ua. Тоді ж таки вийшли в ефірну сітку телеканали ICTV, ТЕТ та У2. Цей рік можна вважати відліком українського рекламного ринку. Паралельно існували газети й журнали — більше як 2000 різних видань, серед них навіть перші модні жіночі журнали.

1990-ті роки в Україні — доба, коли зародилося багато сфер. У спадок від СРСР залишилося чимало друкованих видань, їх почали поступово розвивати і збільшувати. На телебаченні з’являються нові канали, розвивається культурна сфера — музика, кінематограф, мистецькі виставки. Рамок і шаблонів поки немає.

60–70 % реклами припадало на друковані видання, решта — телебачення. На телебаченні переважала реклама іноземних товарів, зроблена під західного споживача/-ку. Пов’язано це передусім із тим, що зйомки відеореклами вимагали великих коштів, яких банально не було. В умовах дефіциту справді потрібні товари щоденного вжитку купували і без реклами, а якщо до неї й зверталися, то частіше в друкованому варіанті — газети, вивіски, флаєри і візитки.

Від початку 2000-х уже працювали відомі нині ТК «Україна», «Інтер», «1+1», «СТБ», «Новий канал», радіостанції «Люкс FM», «Хіт FM», «Радіо Шансон». Реклама, яку на них транслювали, була переважно західною, перекладеною, але не адаптованою для українського споживача/-ки. Більшість рекламованих товарів — продукти: жуйки, шоколадки, цукерки, солодкі напої, дитяче харчування. Тобто все те, що досі не входило до товарів щоденного вжитку, але дуже хотілося їх такими зробити. Якщо в рекламі був один головний герой, то зазвичай використовували чоловічий експертний образ. Чоловік рекомендував журнал, продукцію чи послугу. Для товарів загального вжитку використовували образ родини: задоволені діти їдять солодощі або сімейна пара готує запашний суп.

Відстежувати тут прояви сексизму важко.

Є й зовсім нетипові образи.

Зміни в законі 2021 року і заборона використовувати сексизм у рекламі — це лише один крок в історії законодавчих дозволів і заборон у маркетинговій сфері.

У 1993 році було запроваджено податок на рекламу. За одноразове розміщення реклами — 0,1 % збору, за постійне — 0,5 %. У 1996 році ухвалено відомий нам закон «Про рекламу», який не раз доповнювали. Наприклад, сьогодні неприйнятна не лише дискримінація, для реклами неприйнятні товари, які шкодять здоров’ю, — алкоголь, тютюн.

У другій половині 1990-х української реклами стає більше, але вона дуже хаотична. Закон не надто регулює наповненість, режисер(к)и жонглюють різними скетчами: хтось копіює європейську рекламу, хтось переносить у рекламу сценки з КВК, а хтось намагається придумати щось нове й незвичне. Фокус уваги — на ідею. Часто-густо реклама «купляла» сюжетом, а не конкретними візуальними образами чи естетикою, до якої тяжіє сексуалізація.

«Сімейність», якої так багато в рекламі 1990-х і яка викликає замилування, у 2000-х починають надмірно експлуатувати. Телевізійну рекламу умовно можна поділити на кілька категорій за товарами: фармакологічна продукція (ліки, БАДи, допоміжні препарати), товари для побуту (пральні порошки, мийні засоби, дещо з техніки), продукти харчування (сюди також солодощі, харчування для дітей тощо) та інше (послуги доставки, мобільний зв’язок, банки). Окремо можна виділити соціальну рекламу на замовлення держави та передвиборну агітацію.

Реклама побутових засобів найбільше використовувала сімейні образи, а поруч із ними й стереотипні ролі. Жінка-господиня має поратися по дому: мити посуд і підлогу, ставити прання, одночасно доглядати дітей. Чоловіки зазвичай або зовсім відсутні в такій рекламі, або існували як тло для кількох реплік діалогу.

Цікава в цьому плані відома реклама мийного засобу для підлоги «Mr. Proper» («Містер Пропер»). Концепцію критикували, мовляв, містер Пропер — ідеалізований чоловічий образ, про який мріє кожна жінка: він конвенційно красивий (хоч і зображений у мультиплікаційній стилістиці), накачаний, знає, як швидко і якісно прибрати і робить це. Насправді ж реклама цього бренду одна з найвдаліших у плані подолання стереотипів. Скажімо, в рекламі 1994 року прибирає лише жінка, інших дійових осіб немає. У 2003–2009 роках прибирають і чоловік, і жінка. Є варіації реклами, де за прибирання беруться тато із сином, щоб мама прийшла в чисту квартиру, або де батько доручає прибрати кухню синові-підлітку. Як бачимо, стереотипізації немає.

Інакша реклама мийного засобу для посуду «Fairy» («Фейрі»), де розповідають про зустріч за вечерею родини Петренків і їхніх сусідів. Чоловіки в кадрі їдять, жінки — миють посуд. У рекламі іншого року, вже з родиною Коваленків, мама вчить дівчину-підлітку мити посуд; в іншій рекламі цього періоду свекруха вчить невістку цієї нелегкої справи.

Чи сексизм це? Важко сказати однозначно. Справді, навіть тепер, не кажучи вже про нульові роки, більша частина побутових справ лягала на жіночі плечі, тож така реклама — це радше віддзеркалення дійсности і знайомі для багатьох рольові моделі. Коли ж такі сюжети є в рекламі майже всіх товарів, це лише підтверджує правильність реальности і закріплює її.

«Gala» («Ґала»), «Tide» («Тайд»), «Друг», «Perwoll» («Перволь») і навіть посудомийні машини «Bosh» («Бош») — усі ці бренди роками активно використовували у своїй рекламі óбрази жінки або жінок, які перуть одяг, прибирають квартиру, миють посуд. Чоловічі óбрази у цю вибірку не брали.

Люди, які розбудовували український ринок реклами, не належали до професіоналів. Усього досягали методом проб: спробувати пожартувати, спробувати зняти щось естетичне, спробувати розказати про товар через щемливу або близьку історію. Поступово, з розвитком радіо і телебачення, а пізніше ще й інтернету все це почало формуватися у великі медіахолдинги й рекламні корпорації.

Від середини 2000-х в Україні з’явився бездротовий інтернет, почалася епоха діджитал, згодом розвинулася інтернет-реклама, до якої ми ще повернемось.

Технологічний прогрес не зупинити. Бренди взялися співпрацювати одне з одним, залучати міжнародний досвід, зверталися по рекламу до фахівців. Кількість продуктів зростала. Десятиліття від кризи 1998-го до кризи 2008-го — доба розквіту рекламного ринку, що зріс майже вдвічі. У 2007 році інтернетом користувалося близько 20 % українців і українок, 2012-го їх кількість сягнула 50 %.

Та поки що про телебачення, бо саме воно стало базою для розвитку відеореклами в інтернеті. Цікава сфера — реклама фармакологічної групи товарів. Навіть під час повномасштабного вторгнення першими після перерви повернулися на рекламний ринок фармацевтичні корпорації. Станом на червень 2022 року 80 % рекламодавців і 90 % реклами в медіапросторі належали саме їм. Причина проста: хай там що відбувається, ліки потрібні завжди.

Сюжет такої реклами зазвичай простий і не вимагає адаптації до нових реалій. До повномасштабної війни фармацевтичні корпорації теж брали максимум рекламного ринку. Зважаючи на таку широку представленість, ця реклама точно приверне нашу увагу. І ось тут вже стає цікаво.

Здавалося б, реклама фармакології найпростіша, адже всі ми від народження й до літнього віку час від часу потребуємо різних ліків і підтримки свого здоров’я. Отже, реклама охоплює максимум цільової аудиторії. А проте переважають у ній жінки, і націлено її теж на жінок. І то не тільки в рекламі знеболювальних при менструальному болі чи ліків для дітей. Уся індустрія існує так, ніби лікування цілої родини — справа жінки. Хоча доводиться визнати: винятки існують, але вони одиничні.

Неоднозначну реакцію в суспільстві викликала реклама препарату «Цитрамон Дарниця» 2018 року. За сюжетом у кафе поруч сидять дві компанії: одна повністю жіноча, друга — чоловіки. Чоловіки між собою обговорюють, що головне в жінці. Один за гарний вигляд, другий каже, що жінка має дбати про сім’ю, третій найголовнішим у стосунках уважає любов жінки до чоловіка. У цю бесіду втручається жінка із сусідньої компанії, вона простягає упаковку рекламованих пігулок зі словами: «Головне, щоб у жінки голова не боліла». У цій рекламі є метонімічна відсилка до народного анекдоту, мовляв, у жінки завжди болить голова, коли вона не хоче займатися сексом.

Зі стереотипним ролями все зрозуміло. Реклама їх активно експлуатувала так, що ми навіть не помічали цього, бо розуміли такий стан речей як тогочасну норму. А що із сексуалізацією?

Однією з перших в Україні відверто використала оголене тіло людини реклама «Bounti» («Баунті») 2001 року. Струнка дівчина в купальнику лежить у гамаку на березі океану й отримує «райську насолоду» від шоколадного батончика. При цьому камера фіксує все її тіло, груди, лінію бікіні і те, як безпосередньо дівчина споживає цукерку.

Наступна така реклама, що її запам’ятали глядацькі мас, — шоколадні десерти «Bonjur» («Бонжур»). Це, напевно, один із найгучніших кейсів за всю історію українського телебачення: крім конвенційно ідеального чоловічого тіла, слоган реклами звучав як «Бонжур. Все заради жіночого задоволення». Сексуальний підтекст зовсім не приховували, і це було таке несподіване й зухвале рішення, що реклама швидко ввійшла в ТОП.

Повторити таку рекламу одразу (події відбуваються 2006 року) — це скопіювати рішення і стиль, на що наважувалися небагато марок. Наприклад, так само відверто використовувати сексуалізований образ уже жіночого тіла спробували сухарики «5 золотих», у рекламі яких під слова «ретельно обсмажені й насичені» показують молодих струнких дівчат у купальниках.

А «Мобілочка» пішла ще далі: у її рекламі жінка готова віддатися чоловікові за новий телефон.

Як бачимо, на ринку така реклама не переважала, але починається її буйний розквіт. Це здавалося сміливим рішенням: говорити не про товар, а про приховані бажання і задоволення, що його потенційно має принести товар. Поступово до цього почали звертатися частіше й частіше, і не тільки в телевізійній рекламі. Білборди просто обожнювали сексизм, ось кілька прикладів типової старої реклами.

У 2005 році з’явився ютуб, уже з 2007 року він поступово монетизується. У 2006-му з’явилися російські соцмережі ВКонтакте й Одноклассники.ру, якими в Україні активно користувалися, та американський твітер (нині мережа Х). У 2010-му до них додався інстаграм, отже, можемо говорити про еру діджитал-маркетингу.

І тому дедалі більше реклами намагаються робити комплексною. Товарів багато, рекламних майданчиків теж, охопити їх усі дуже важко, але компанії й бізнеси стараються, віддаючи більше й більше грошей агенціям. Зважаючи на таку кількість брендів і грошей в індустрії, придумати щось абсолютно нове важко. Якусь рекламу брали з російського телебачення (що взагалі типово на той час, так само як однакові розважальні шоу, фільми, серіали тощо) і просто перекладали або титрували; постійно зверталися до зірок і відомих людей, щоб ті стали обличчям бренду.

Утім, використання оголеного тіла (переважно жіночого) та алюзії на секс були такі очевидні й повторювані, що вже 2013 року таку рекламу називали низькосортною і штампованою, говорили, що вона шкодить бізнесу, а не допомагає.

Навіть проводили соціологічні дослідження, щоб визначити, на що звертають увагу жінки й чоловіки, якщо бачать на статичній рекламі (білборди, флаєри, листівки) оголену жінку. Завдяки їм більше як десять років тому, на початку 2010-х, стало очевидним, що така реклама не запам’ятовується. Чоловіки частіше дивляться на обличчя моделі, жінки — на все тіло, розглядають фігуру, одяг (якщо він є принаймні частково) і манікюр. Ніхто з опитуваних не запам’ятовували тип товару чи конкретний бренд.

Однак телебаченню це не завадило йти по накоченій дорозі. Згадаймо ще кілька гучних кейсів уже ближчого до нас періоду. За останні шість років можна згадати безліч випадків очевидно сексистської реклами на телебаченні. Наприклад, «Prostor» («Простор») і втілення бажань, це 2017 рік.

Чому ж реклама далі йшла дорогою сексизму, хоча в такий спосіб робилася типовою і суперечила дослідженням ефективности?

Майдан як поворотний момент

2012–2013 рік — це момент перенасичення рекламою і маркетингом. Як уже сказано, інтернет перебуває на піку користувацької активности від моменту появи в Україні. Телевізійне і радіомовлення ведуть цілодобові ефіри, технологічний прогрес дозволяє створювати яскраві й динамічні ролики, які починають втомлювати, реклама частіше дратує, а не розважає. До того ж 2012 року Україна приймає чемпіонат Європи з футболу, що перетворює міські простори (особливо Київ, Донецьк, Харків і Львів, де на стадіонах відбувалися матчі) на повсякчасні рекламні майданчики.

Революція гідности вплинула на все. Політична й економічна криза призвела до падіння рекламного ринку України. Маркетингові бюджети суттєво скоротилися, відбулася девальвація. У східних регіонах і в Криму людям узагалі не до реклами — продажі падають.

Та крім очевидних наслідків кризи, є й інші — поява нових медіа і зародження моди на все українське. Відбувалося те, що ми сьогодні називаємо «лагідною українізацією»: з’являються нові ресурси (наприклад, «Громадське»), які швидко охопили слухачів і слухачок більше, ніж телебачення взагалі того року. Маркетингова сфера дедалі більше переходить на українську мову, бренди починають використовувати національну автентику. Здавалося б, зручний момент для смерти сексизму, але ні.

Телебаченню довіряє дедалі менше людей, що призводить до скорочення рекламних бюджетів і кількости реклами. Основна категорія товарів — фармакологія з типовими, перерахованими вище сюжетами. На другому місці — соціальна реклама і реклама, покликана привернути увагу до української армії. Бренди неактуальні на державному мовленні (ми побачимо повторення цього 2022 року зі створенням Єдиного марафону новин), тож вони переходять у соцмережі, і це зручно. Для реклами вони використовують і статичні картинки, і відеоролики, відзняті раніше під формат ТБ, співпрацюють з інфлюенсер(к)ами й лідер(к)ами думок.

Феміністична оптика посилюється. Люди вже не вважають нормою використання оголеного тіла або масні натяки в рекламі. Допомагає розквіт соцмереж: що більше уваги до кейсів сексизму, то швидше про таке напишуть офіційні медіа. Можна зробити висновок про формування маркетингового інституту репутації, але й досі окремі бренди вдаються до сексизму в рекламі не тому, що не розуміють, де межа, а тому що знають, що можуть обурити, а чорний піар — це теж піар.

Гучними випадками стали білборд у Луцьку з рекламою магазинів «Світ шкіри та хутра», скандальна реклама в соціальних мережах піцерії в Рівному.

Така реклама, як-от останній кейс, могла існувати винятково в соцмережах. Закону про заборону сексизму ще не існує, але телебачення обачливіше, а радіомовлення обмежено суто рекламними гаслами, без жодного візуалу. Водночас соціальні мережі, які не мають жодного контролю, створюють відчуття вседозволености: створити рекламу з відсилкою до відомого порнографічного ролика — це сміливо, хоча і обурює. Напівоголені чоловіки з реклами «Простор» порівняно з цим здаються чимось дрібним, і цим користується телебачення. Ось такими були три простори реклами ще недавно.

• Соціальні мережі, у яких є свої інфлюенсер(к)и і з ними всі намагаються співпрацювати, також їх не контролює держава (за винятком російських ресурсів, які на території України було заблоковано). Можна робити буквально все, привертати увагу максимумом можливих способів. Голе тіло стає популярним способом: розкутість в інтернеті більша, ніж у реальному житті, а навіть якщо в когось це викликає обурення, то він чи вона однаково прокоментують рекламу. Алгоритми соцмереж завжди працювали так: що більше уваги до допису, то більше його буде показувати іншим людям.
• Телебачення не може дозволити собі такої самої розкутости, що й інтернет, але там зберігаються всі старі способи: напівоголене тіло, еротичні натяки або дії, двозначні слогани. На тлі інтернету це не зухвало, тому майже не привертає увагу спільноти. Починається не те щоб толерування такого маркетингу, але його сприймають якоюсь мірою як щось невилучне, адже повсякчасною стала думка, що секс продає. До того ж якщо бренд повністю україномовний, не пов’язаний жодною співпрацею з росією і підтримує армію, критикувати рекламу на початку війни не наважувались. Повторення цього ми спостерігали на початку повномасштабного вторгнення і навіть тепер: протизаконну рекламу виправдовують сплатою податків.
• Білбордів і флаєрів у добу діджитал меншає, але вони не зникають. Найчастіше як самостійна реклама вони не дуже вдалі, тому їх використовують як допоміжний спосіб. У них ті самі óбрази, що і в телевізійній або інтернет-рекламі, слоган великим кеглем і зазначено бренд. Якщо білборд сексистський, варто пошукати телевізійну рекламу цього бренду, найпевніше, вона ще гірша. Зовсім голе тіло в міському просторі не дуже сприймали, а ось завуальовані натяки полюбляли.

Тоді ж таки з’являється доволі феміністична реклама, як-от співпраця бренду «bra bra bra» з репспівачкою Alyona Alyona.

Що змінила повномасштабна війна

У період повномасштабного вторгнення українські бренди переживають не найкращі часи. Багато людей виїхали, економіка нестабільна, більшість грошей кожної компанії і кожної людини йде на забезпечення базових потреб і підтримку армії. Маркетингу важко було переналаштуватися в цей новий час. У нас багато вдалих рекламних кейсів, наприклад новорічна реклама «Нової пошти», яка запам’яталася всім своєю щирістю. Проте є й багато сексистської реклами, хоча нині це вже протизаконно, попри обурення в соціальних мережах і медіа, попри те, що стало очевидним: вульгарність не продає.

Якщо ви пересічний громадянин чи громадянка, не толеруйте сексистську рекламу. Так, вона вже не привертає уваги і бренд не запам’ятовується, але варто написати скаргу, щоб відділ маркетингу розумів: сексизм — це не чорний піар, це поганий тон і хрест на бізнесі.

Детальніше про те, як написати скаргу на сексистську рекламу, читайте в статті Катерини Вітер «Як і навіщо боротися із сексизмом в рекламі».

Якщо ви створюєте рекламу і не впевнені, чи не вийшла вона сексистською, перевірте себе за порадами із статті Альони Грузіної «Як не допустити сексизму в рекламі: п’ять практичних порад від Гендер в деталях».

Цей проект реалізується за підтримки Шведського інституту.

Принизливі сексистські висловлювання українських політиків різних рівнів — досі непоодинокі випадки для української політичної культури. Так, треба визнати, що з часом їх дедалі менше. Мало того, щойно вони здобувають розголос і стають відомими широкій публіці, їх одразу піддають нищівній публічній критиці й осуду, і критика ця щоразу масовіша і впливовіша. Суспільство краще ідентифікує прояви сексизму й рішучіше їх засуджує. Це може свідчити, що ми поступово відходимо від традиційних патріархатних установок, а егалітарні погляди дедалі міцніше закріплюються на рівні суспільної норми.

Імовірно, тому менше політиків вдаються до відкритого ворожого сексизму. А проте серед депутатів і державних службовців різних рівнів ще існують ті, хто в завуальованій формі, під прикриттям «добрих намірів» висловлюють тези, що їх можна ідентифікувати як «доброзичливий» сексизм. Зрештою, досі є поодинокі політики, які не соромляться своєї сексистської позиції і дискримінують жінок в агресивній ворожій формі.

Після того як сексистський коментар чи вчинок потрапляє в ТікТок або новинні стрічки українців/-ок і набирає поширення, цікаво спостерігати за реакцією головного героя-сексиста. Тут простежуються різні стратегії — від самозахисту й виправдань до активної атаки, що супроводжується новими сексистськими перлами. Реакція сексиста на звинувачення його в сексизмі — основний предмет дослідження.

Зазвичай ця реакція дозволяє краще зрозуміти, наскільки глибокі переконання автора в правильності своїх слів і вчинків. Ще вона допомагає зрозуміти, що автор думає про явище, у якому його звинувачують. Логічно припустити, що ті, для кого критика була достатньо переконливою, а звинувачення справедливими, принаймні визнають, що помилилися, і вибачаться. Натомість ті, хто твердо дотримується своїх сексистських переконань і вірять у їхню правильність, будуть боронити свою позицію до кінця і не вбачатимуть у своїх діях / словах проявів сексизму.

За допомогою цього підходу можна буде припустити, як (не) розуміють і трактують явище сексизму ті, хто до нього вдається. Звичайно, це дослідження не претендує на репрезентативність, тому його результати й висновки недоречно поширювати на весь український політикум. Розглянемо тут лише найяскравіші випадки сексистських висловлювань і дій за останні кілька років.

Квіти як «дружній жест» вибачення за сексизм

Перший аналізований випадок стався незадовго до повномасштабного російського вторгнення. 3 лютого 2022 року, виступаючи на пленарному засіданні Київради, народний депутат України від партії «Слуга народу» Микола Тищенко назвав одну з колег «дівчинкою, яка посміхається під час війни». 16 лютого постійна комісія Київради з питань регламенту скликала засідання ¹ з приводу порушення кодексу депутатської етики. Тищенка (або його представника) запрошували взяти участь у засіданні «і офіційно, і публічно». Особисто нардеп не з’явився, участь у засіданні взяв його помічник. За дорученням Тищенка «задля запобігання будь-яких політичних спекуляцій» він передав букет депутатці Дінарі Тарлан, хоча за словами голови комісії, звернення адресувалося іншій депутатці.

На питання, чи вважає він цей вислів таким, що містить дискримінаційний характер, помічник Тищенко відповів:

«Я не був присутнім на засіданні. Ну, якщо це вислів до зали, якщо ми не можемо встановити, до кого було висловлювання, він міг сказати “жінка”, “пані”, “дівчино”. Він звернувся, я так вважаю, це не порушення. Це як “пан”, “хлопець”. Пан Тищенко дуже поважає жінок, усі це знають, весь Київ це знає, як він поздоровляє всіх».

З цієї відповіді випливає, що нардеп не вбачає у своєму висловлюванні ознак сексизму і не визнає, що був неправим. Голова комісії ще раз уточнив, чи вважає пан Тищенко вислів «дівчинка, яка посміхається» дискримінаційним, на що його представник чітко відповів, що не вважає.

Згодом висловилася й помічниця Тищенка пані Евеліна, яка брала участь у засіданні. Вона теж не побачила в цьому вислові нічого образливого:

«Такий жест не є конфліктним чи якимось висміюванням, як питаються знов спекулювати деякі представники Київської міської ради. Я як дівчина також точно можу завірити, що це не є образливим і Микола Миколайович в жодному разі не мав нічого поганого і не порушував, я впевнена, ніякої політичної етики».

Іронічно, що пані Евеліна спробувала змінити фокус обговорення і звинуватити в порушенні депутатської етики всіх депутатів Київради, які нібито шуміли під час виступу Тищенка:

«Але в той же час я вважаю, що, можливо, слід розглянути порушення політичної етики: коли виступає народний депутат, а інші депутати Київської міської ради шумлять, зневажаючи відносяться, це було дуже голосно. Я вважаю, що це дійсно неповага один до одного. Можливо, шум не регламентується, звісно, але є якісь невербальні правила, які, я вважаю, були порушені. Тому цей жест з квітами — це виключно дружний жест до пані Дінари».

На питання, чи вважає вона особисто висловлювання Тищенка образливим, пані Евеліна відповіла, що ні:

«Для мене як для громадянки України та для жінки це не є образливим, тому що я вважаю, що в тому сенсі жодної образи не було. Микола Миколайович у жодному разі не хотів нікого образити, тому що він поважно відноситься до кожної людини, відповідно до будь-якого свого колеги чи колезі, тож ні».

Ще цікавіші роздуми помічниці про ситуацію з гендерною рівністю в Україні, які вона озвучила, відповідаючи на питання про те, що таке дискримінація за ознакою статі і сексизм. Пані Евеліна переконана, що в Україні таких явищ просто не існує і нам із цим неймовірно пощастило:

«Я вважаю, що, мабуть, ми всі розуміємо, що в нашій країні взагалі це дуже рідко зустрічається, коли дискримінують жінок чи чоловіків за статтю чи якимись іншими… ну, нам, мабуть, пощастило, але в нашій країні це не развито. У нас дуже велика жіноча квота, до усіх жінок відносяться дуже відповідно, відповідально і з повагою. Тому я вважаю і дуже пишаюсь, що в нашій країні такого немає, я з таким жодного разу не сталкувалась».

Координаторка секретаріату МФО Київради «Київ — за рівні можливості» зазначила, що МФО підготувало заяву від 56 депутатів і депутаток, які до нього входять, про те, що вони категорично засуджують таку поведінку і вважають її неприйнятною не лише в стінах Київради, а й узагалі в політичному просторі України. Вона закликала підтримати заяву МФО і наголосила на важливості особистого вибачення від депутата через публічну заяву.

У результаті комісія проголосувала за те, щоб:

1) визнати неприпустимість будь-яких заяв дискримінаційного характеру від осіб, які беруть участь у засіданнях Київради;

2) засудити заяву Тищенка та рекомендувати керівництву Київради звернутися до Тищенка в разі, якщо він ще братиме участь у засіданнях Київради, щоб він вибачився перед Київрадою й окремими депутатами;

3) рекомендувати керівництву Київради застосовувати норму про негайну зупинку виступу в разі відповідних дискримінаційних заяв.

Після цього засідання більше жодних особистих вибачень з боку народного депутата не було. Загалом ця ситуація дуже вдало демонструє, що сексистське висловлювання Тищенка — це зовсім не випадковість чи невдала комунікація, про яку він щиро шкодує. Судячи з того, що говорили на засіданні комісії його помічники, які представляли його погляди, Тищенко так і не зрозумів, що не так із його словами. Подарунок, переданий від нардепа, нагадує радше «добрий жест» з його боку, щоб акуратно згладити гострі кути і не допустити публічного розголосу ситуації, що може негативно вплинути на його репутацію.

«Щирі вибачення за щирі враження у неприйнятній формі»

Дещо інша стратегія поведінки сексистів простежується в ситуації з Олександром Корнієнком і Давидом Арахамією, яка, на відміну від попередньої, вельми поширилася в мережі. Голова партії і керівник фракції «Слуга народу» обговорювали колегу Ірину Аллахвердієву і вдалися до очевидного сексизму. Це транслювалося в прямому ефірі в ютубі, тому ситуація швидко набрала масового розголосу, а політиків різко розкритикували.

Яка ж реакція головних героїв-сексистів? Того самого дня Корнієнко написав у фейсбуку ² пояснення й вибачення та навів кілька аргументів на свою користь.

По-перше, він обрав самозахист і заявив, нібито запис змонтовано, фрази вирвано з контексту, а прізвище колеги не має жодного стосунку до того, про що йшлося в приватній розмові. Незалежно від його змісту сам факт виправдання вказує, що політик усвідомлює: такі висловлювання не знайдуть підтримки серед електорату. Тому він не намагається захистити свої переконання, а одразу їх зрікається.

По-друге, у цьому дописі він від свого імені і від імені Арахамії висловлює «щирі вибачення», бо розуміє, що «певні фривольні слова могли образити людей, зокрема жінок». На завершення, після виправдань про «специфіку мови», Корнієнко закликає спільноту соцмереж «судити по справах, а не по словах» і наголошує, що його законодавчі ініціативи свідчать, що він і надалі прибічник «справжнього рівноправ’я між жінками і чоловіками, зокрема в політиці».

Наступного дня Корнієнко зробив ще один крок — записав відеозвернення ³  під назвою «спробую поставити крапки в історії з моїми недоречними розмовами». З перших секунд помітно, що його аргументи за добу дещо змінилися: тут він вибачається перед колегою за «ту першу невелику, коротку частину розмови, де я з Арахамією обговорюю свої враження, власне, від її вроди, краси, але в абсолютно неприйнятній формі». Депутат зізнається, що не мав нічого поганого на думці, а такі слова — його щирі враження від зовнішности колеги. І заявляє, що наступна частина розмови стосується не Ірини, а Тетяни Домбровської, яка вразила Корнієнка «своєю енергією, запалом». Тут він так само визнає, що форму для цього обрав неприйнятну й часом образливу, що справді може сприйматися як сексизм. На завершення Корнієнко визнає: «Я собі дозволив сексистські висловлювання, дискримінаційні, неповажні, за що я приношу щирі вибачення».

Як бачимо, стратегія цього політика відрізняється. На відміну від Тищенка, не готового визнати, що вдався до сексизму, Корнієнко до цього все-таки приходить. Так, не одразу. Перший пост нардепа — це радше інфантильне виправдання й незграбні спроби зняти із себе відповідальність та перекласти її на монтаж. Однак дуже швидко чи то під тиском суспільного осуду, чи то зі страху за своє політичне майбутнє депутат публічно визнав, що його висловлювання містили ознаки сексизму, і вибачився за них. Відповідно до запропонованої класифікації стратегій поведінки, перша реакція ближча до другої стратегії (виправдання, спростування), а реакція на другий день — до першої (визнання, вибачення).

Сексисти, які цього не приховують

Хоч як не хочеться знову говорити про Арестовича, але кожна його реакція на обвинувачення в сексизмі вдало й наочно демонструє третю модель поведінки сексистів-політиків. До цієї категорії належать ті, кого можна описати фразою «Так, я сексист і я цього не соромлюсь». Колишній позаштатний радник Офісу президента Олексій Арестович торік став лауреатом антипремії «Сексист 2022» і, як видно з його реакції, пишається цим.

Ні разу після своїх чисельних сексистських висловлювань і публічної критики вслід їм Арестович навіть не намагався спростувати сказане, виправдатися чи заперечити. Очевидно, що про публічні вибачення навіть не йдеться. Він твердо стоїть на своїй позиції і зазвичай реагує черговим сексистським висловлюванням. Такий тип поведінки свідчить, що, по-перше, герой щиро переконаний у правильності своїх поглядів і готовий наполегливо їх обстоювати; по-друге, він використовує ярлик сексиста як частину свого образу, невилучний атрибут його персони.

Публічні сексистські заяви Олега Ляшка і його реакція на звинувачення в сексизмі — ще один приклад цієї стратегії. Наприклад, 2019 року Ляшко з трибуни Верховної Ради звернувся до народної депутатки Альони Шкрум:

«Коли я дивлюсь на вас — чудову, молоду, розумну, яка виходить сюди і доповідає закони про державну службу і про місцеве самоврядування, у мене до вас одне питання: Ви хоч день працювали в державних органах чи в органах місцевого самоврядування?»

Безперечно, така риторика дискредитує депутатку, вона сексистська і неприпустима в стінах найвищого законотворчого органу України. На це депутату вказала Ірина Геращенко і закликала говорити предметно про законопроєкти, «а не про вік, стать, красу чи некрасу представниці парламенту». Відповідь Ляшка дуже добре ілюструє, як він розуміє сексизм:

«Шановна колега — молода, розумна, красива, якщо це сексизм, якщо це образа, якщо я маю вибачитися за ці свої слова, тоді я не розумію, у якому світі ми живемо. Що я їй мав сказати — відьма стара чи що?»

Така відповідь засвідчує, що нардеп узагалі не добачає проблеми у своїх словах. На відміну від Тищенка чи Арахамії, які ніби намагалися зробити крок назустріч, недолуго вибачаючись, чи крок назад, зрікаючись своїх слів, Ляшко не розуміє причин звинувачення і всіляко намагається атакувати у відповідь.

Така його поведінка спостерігається не вперше. Кілька років до того Ляшко вживав фемінітиви з глузуванням («віцеголовиха»), навмисне перекручував прізвище депутатки («Клімпуш… Цицькадзе») і жодного разу не вибачався за це. Тобто нардеп аж так переконаний у правильності своєї позиції, що його не лякає навіть ризик суспільного осуду. Або ж він, як і Арестович, свідомо використовує сексизм як частину свого політичного образу.

Із недавніх випадків — реакція міського голови Луцька Ігоря Поліщука на флешмоб «День навпаки» в одній зі шкіл міст. На оперативній нараді 5 червня мер заявив, що «коли особа чоловічої статі одягає жіночий одяг — це збочення». У відповідь один із присутніх на нараді прокоментував:

«Тенденції до зміни одягу жінок на чоловічий… це пішло, здається, з Європи. Якісь певні моменти є в нас упущені під час ковіду, тому що дистанційне навчання зробило свої певні висновки, і таким чином десь впроваджувалось в закладах освіти такі дні щодо зміни одягу статі чоловічої та жіночої. Але так скажу, що ці тенденції, кажуть, має своє підґрунтя, підтекст. Щодо 24 школи це день гендерної рівности, який акцентував увагу на те, щоб діти підтримували одне одного в оцій частині гендерної рівности, чоловіки, жінки і так далі. Але розумієте, що з контексту було вирвано оці сюжети переодягання дітей…»

Так, це не назвеш рішучим обвинуваченням мера в сексизмі. Відповідь із залу — це радше невпевнені спроби чи то виправдати адміністрацію школи, звинувативши пандемію, чи то пояснити «європейське» походження цінностей гендерної рівности. Однак для цього дослідження набагато важливіші реакція і відповідь міського голови. Він заявив:

«Ці цінності, ці тенденції — вони для нас чужі. Це не наші цінності, це не наші тенденції. В нас християнське місто, і в нас місто нормальних цінностей. Це не наші тенденції, запам’ятайте це».

Тобто Поліщук теж навіть не намагається виправдатись чи тим паче вибачитися за свої сексистські твердження — він упевнено захищає свої переконання про «традиційні цінності».

Сексисти, які «не помічають» звинувачень у сексизмі

Нарешті ще одна модель поведінки політиків, яких звинувачують у сексизмі, — це відсутність будь-якої реакції на ці звинувачення. Тих, хто належить до цієї категорії, мабуть, найбільше. Серед наочних прикладів згадаємо прояв «доброзичливого» сексизму від міського голови Львова Андрія Садового, коли він звернувся до депутаток: «Дівчатка, не сваріться». Його колеги заявили ⁴, що такі звертання неприпустимі і Садовий повинен публічно вибачитися. Однак жодної дальшої комунікації: чи визнання своєї помилки, чи вибачення, чи пояснень — від міського голови не було.

Показовий приклад ворожого сексизму — комунікація міського голови Дніпра Бориса Філатова. Мер не раз дозволяв собі мізогінні образливі коментарі в соціальних мережах і ніяк не реагував на критику та звинувачення в сексизмі. Наприклад, у коментарях під постом А. Горба Філатов звертався до коментаторки «екзальтована “тьолачка”», яка дає поради «здалеку»; «дівчинко». Після того як жінка зреагувала на його висловлювання і вказала на їх мізогінність, Філатов продовжив: «Немає такого смайла, щоб я тобі, серденько, зміг поставити)) Ти мій електорат, посміховисько? У мене немає електорату. У мене — виборці. Нормальні й порядні люди». Наступні коментаторки теж відзначили неприпустимість такої комунікації для міського голови, але всі ці зауваження залишилися без реакції й відповіді Філатова.

Ще один приклад ігнорування звинувачень і відсутности хоч якоїсь реакції — комунікація голови Миколаївської ОДА (тоді саме ОДА, а не ВОДА) Віталія Кіма. Ще в лютому 2021 року на Всеукраїнському форумі «Україна 30» Кім, розповідаючи про туристичний потенціал регіону кілька разів згадав «найкрасивіших дівчат у всій Україні» як одну з його переваг регіону і привід «для інвестування в такі місця, наприклад, як готелі, сувенірні магазинчики, заклади громадського харчування, що завгодно». Ці висловлювання не пройшли повз увагу громадянського суспільства, Кіма розкритикували за сексизм. Однак він на ці звинувачення ніяк не зреагував, не визнав провини і не вибачився. У наступних публікаціях про Форум на офіційній сторінці у фейсбуку Кім підбив підсумки і навів основні тези свого виступу, але ні про «найкрасивіших дівчат», ні про вибачення за ці слова не йшлося. Напевне, голова ОДА не бачить у них проблеми або просто вирішив ігнорувати.

Висновки

Отже, у цьому дослідженні пропонувалося розглянути, як розуміють сексизм політики, які безпосередньо до нього вдаються. Аналіз під таким кутом зору дозволяє оцінити, як глибоко сексисти переконані в (не)правильності своїх поглядів, чи готові захищати їх у відповідь на публічний осуд, чи відмовляються від них після першого ж коментаря, що може загрожувати їхньому рейтингу.

За індуктивною логікою аналізу було класифіковано моделі поведінки сексистів після того, як їхній сексистський вчинок / слова стали публічними і були розкритиковані. До першої категорії ввійшли ті, хто публічно визнають свою неправоту і намагаються вибачитися за свої вчинки чи слова. Важливо, що в межах цього дослідження йшлося не про оцінку цих вибачень, а про саму стратегію поведінки.

До другої категорії належать ті, хто намагається заперечити або виправдати свої дії. Такі сексисти зазвичай вдаються до пояснень «це вирвано з контексту», «ви мене неправильно зрозуміли» або «я не те мав на увазі». Знову ж таки, у дослідженні немає спроб оцінити щирість їхніх переконань і глибину усвідомлення своєї провини vs. страх за рейтинги. У фокусі те, що їм не подобається тавро «сексиста», від якого вони стараються відгородитися.

До третьої категорії ввійшли ті, кого можна охарактеризувати фразою «так, я сексист, і я цього не соромлюсь». Тут усі, хто не ставить під сумнів правильність своїх поглядів і після публічного осуду зазвичай видають ще більше сексистських коментарів і вчинків.

Нарешті як окрему категорію було виділено тих, хто займає амбівалентну позицію і ніяк не реагує на звинувачення в сексизмі. Вони просто ігнорують будь-яку критику, не вибачаються і не обстоюють свої погляди. У таких випадках важко зрозуміти мотиви дій, точніше їх відсутности. Хоча можна припустити, що представництво цієї категорії не настільки глибоко переконане у своїх поглядах, щоб наражати на небезпеку свою репутацію, та не настільки сміливі та усвідомлені, щоб визнати неправоту й вибачитися.

Така категоризація стратегій поведінки і комунікації сексистів, звичайно, не дає повної картини мотивів і переконань усіх політиків щодо сексизму. Однак на її основі можна аналізувати реакції і робити припущення, як ті, хто вдаються до сексизму, розуміють це явище.

Цей проект реалізується за підтримки Шведського інституту.

---

1. Онлайн-трансляція ПК Регламенту 16.02.2022. Онлайн трансляції Київська міська рада. [↩]
2. Перший пост Олександра Корнієнка про його сексистські висловлювання. Oleksandr Korniyenko, 23.06.2020. [↩]
3. Другий пост Олександра Корнієнка про його сексистські висловлювання. Oleksandr Korniyenko, 24.06.2020. [↩]
4. Пост Ольги Березюк про звинувачення в сексизмі і доцільність вибачення. Ольга Березюк, 13.08.2021. [↩]

Жінки в освіті відіграють ключову роль у формуванні сучасного суспільства та розвитку громадянського суспільства. Часом їхня роль полягає в тому, щоб забезпечити рівні можливості для всіх студентів/-ок, руйнуючи стереотипи, які можуть обмежувати їхні можливості й розвиток. Забезпечення гендерної рівности в освіті сприяє створенню більш толерантного й рівноправного суспільства, де кожен і кожна може реалізувати свій потенціал без перешкод і дискримінації.

Олена Масалітіна — засновниця й віцеголова Ради громадської організації «ЕдКемп Україна». Вона 15 років викладала на філологічному факультеті Харківського педагогічного університету, потім дві каденції поспіль була радницею міністерок освіти й науки України. Також була співголовою Робочої групи МОН України, яка опікувалася питаннями гендерної рівности й недискримінації в освіті.

Гендер в деталях поговорив з Оленою про те, як багато років тому їй вдалося поєднати ролі матері і студентки та як цей досвід у майбутньому вплинув на її викладацьку діяльність. Також експертка поділилася думками про важливість гендерного аудиту у вишах та розповіла про навчання шкільних педагогів/-инь принципів недискримінації.

— Для початку таке питання: у часи, коли ви навчалися в школі, чи стикалися ви з якимись проявами сексизму? Напевно, тоді ще не було такого слова в ужитку, але тепер, дивлячись дорослим поглядом, чи пригадується щось таке?

— Так, звісно були певні прояви, але їх тоді ще не ідентифікували як сексизм і навіть не думали, що це щось погане. Наприклад, на фізкультурі, коли ми шикувалися в шеренгу, то першими завжди стояли хлопчики, а потім дівчатка. У нас були різні нормативи, для дівчат простіші. Хоча я свого часу могла виконувати певні завдання краще за половину хлопців — біг на короткі дистанції, стрибки у довжину. Думаю, за рахунок того, що у мене були довгі ноги і я була вища за декого з хлопців.

Ще зі шкільних років пригадую, що хлопці, звісно, смикали дівчат за коси. Потім, десь у восьмому класі, коли почалося статеве дозрівання і багато дівчат почали носити бюстгальтери, хлопці бігали за нами і хапали за цю застібку на спині, відтягували, наче тятиву лука, і різко відпускали. Це було дуже боляче, і нам при цьому було соромно. А педагоги/-ні пояснювали: «Ну, ти просто подобаєшся цьому хлопчику».

На уроках, коли нас ділили на групи, то робили це просто за статтю — були команда дівчат і команда хлопців. Хоча я з вдячністю згадую, як на 8 Березня вчителі/-ки влаштовували нам різні змагання з однаковими для всіх завданнями: треба було почистити картоплю на швидкість, зліпити вареник чи щось таке. Підозрюю, це було зумовлено тим, що ми жили в селі і насправді там усім важливо вміти виконувати таку роботу. Ну, і вдома ми всі допомагали по господарству: варили їсти, порали худобу, прибирали, прали і так далі.

— А в університетські часи?

— Я навчалася на філологічному факультеті, де хлопці були рідкістю. До них було особливе ставлення. Їм могли прямо так і сказати: «Ви наші зірочки, хлопчики». Або ж, виставляючи бали, їм трохи «накидали», бо «це ж хлопці, їх треба берегти». Тобто за абсолютно однакові роботи дівчата отримували бали нижче, ніж хлопці. Так було не завжди, але іноді все-таки бувало.

Коли я згадую певні випадки, то думаю, що тепер їх кваліфікували б як сексуальні домагання. Наприклад, студентки йшли привітати з якимось святом викладача, і він так дякував, аж притуляв до себе і цілував у губи. Це тоді здавалося нормою, якоюсь вдячністю з його боку. Коли я виросла, то зрозуміла, що це абсолютно ненормально, і побачила, як змінилося ставлення до таких ситуацій і з боку викладацької, і з боку студентської спільноти.

— Тобто такі ситуації у школах і вишах існують досі, просто реагують на них інакше?

— Так, коли я викладала і спілкувалася зі студентством, то якось до мене звернулася по пораду одна дівчина, яка зіткнулася з домаганнями з боку викладача. Я порадила їй одразу піти в деканат і там прямо розповісти про ситуацію. Керівництво факультету вжило рішучих заходів, викладача звільнили. На таких прикладах помітно, як із кожним новим поколінням змінюється ставлення до таких речей.

Власне, наша організація «ЕдКемп Україна» відстежує це в роботі зі шкільними педагогами/-инями, викладач(к)ами вишів, з вихователями/-ками в дитсадочках. Багато освітян/-ок роблять речі, що їх нині кваліфікують як сексизм, упереджене ставлення, непряму дискримінацію. Для багатьох це варіант норми, і це не їхня провина — це результат того, що люди зростали й формувалися в нашому патріархальному суспільстві.

Ми повинні докласти максимум зусиль, щоб пояснити, чому певні слова і дії неприпустимі, наголосити на тому, що в майбутньому вони можуть негативно позначитися на житті дитини. Ніхто з освітян/-ок не хоче зробити щось погане тим, кого навчає, тому зазвичай вони дуже відкриті.

— Повертаючись до університету, хочу запитати про ваш досвід навчання під час вагітности. Як важко було в ті часи поєднувати ці ідентичності — вагітної жінки і потім мами та студентки?

— Знаєте, озираючись на ті часи, я сама дивуюся і навіть не можу сама собі відповісти, як мені це все вдавалося. Якби я з таким зіткнулася тепер, у дорослому віці, то, напевно, з цим уже не впоралася б. Тоді справа була, мабуть, у якійсь молодій енергії.

Моя історія така. Я вступила до університету з твердим наміром не заводити жодних стосунків, не створювати сім’ю, допоки не завершу навчання. Я дуже любила і хотіла вчитися. І я розуміла, що сімейні справи заважатимуть мені в цьому, бо я бачила багато історій, коли після народження дитини дівчатам доводилося кидати навчання, залишати університет. Я цього не хотіла.

Та сталося все трохи не за моїм планом. Буквально у жовтні, за місяць після вступу, я познайомилася з хлопцем, а 14 лютого, на День закоханих, він зробив мені пропозицію. Я жила в гуртожитку, був карантин через грип і нікого не впускали, але коли вахтерка побачила його в лютий мороз у костюмі і з букетом троянд, не встояла і пустила в гуртожиток. Ми одружилися влітку, і десь через півтора року народилася донька. Хоча ми не планували народження дитини, так розпорядилася доля. Тоді було не так багато інформації про контрацепцію, тож ми дуже розраховували на «безпечні дні», в один з яких я й завагітніла. Спочатку я дуже злякалася, але, мабуть, недаремно вагітність триває дев’ять місяців — за цей час устигаєш заспокоїтися, звикнути до цієї думки, все обміркувати. Тепер я дуже рада, що народила такою молодою. Донька вже доросла, я ще абсолютно в силі. У нас хороші взаємини.

Донька народилася взимку — 16 грудня, у нас якраз були довгі канікули. Після пологів я відмовилася брати академвідпустку, бо не хотіла залишати свою групу — я була старостою. І от до мене часто приходили одногрупники/-ці, подружки щодня заносили конспекти лекцій. Ксерокси тоді ще не були такими доступними, тому доводилося все це переписувати. Чоловік допомагав. У нас тоді були віялові вимикання світла, і ми виробили собі графік: вимикається світло — хтось іде з дитиною гуляти на вулицю, а хтось сідає при свічках переписувати конспекти. Я дуже добре вчилася і була хорошою студенткою, тому викладачі/-ки довіряли мені, намагалися якось підтримати — давали можливість виконати якісь завдання вдома і передати через когось їм на перевірку.

— Чи вдавалося хоч іноді потрапити в університет із таким скаженим графіком?

— Іноді я могла піти в університет на одну чи дві пари — між годуваннями дитини. Я зціджувала молоко в пляшечку, щоб доньку могли погодувати ті, хто з нею залишаться. Це були і бабусі, і молодший брат мого чоловіка, і братова дівчина, і сусіди. Усі, хто могли. Вони всі навчилися міняти підгузки, розігрівати молоко, годувати.

Одного разу я так прибігла на пару і натрапила на нашу деканку. Тепер це може звучати дико, але 24 роки тому ми ще не знали про накладки на груди для вбирання молока, коли воно прибуває. У мене таких накладок не було, і мене «застукали» в коридорі, коли я вже бігла додому, щоб годувати дитину. У мене на светрі виступили плямочки від молока, я намагалася якось прикритися зошитами, але деканка однаково помітила і каже: «Щоб я тебе найближчі 4–5 місяців в університеті не бачила! Іди й годуй дитину нормально, а завдання передавай». І пригрозила ще, що якщо не послухаюся, вона мене відрахує. Це така рідкісна історія, бо зазвичай людей, навпаки, відраховують за, що не з’являються в університеті.

Ось так завдяки одногрупникам/-цям і родині мені вдавалося це поєднувати. А в рік і 10 місяців донька пішла в садочок. Це було дуже добре рішення, вона легко адаптувалася.

Коли я закінчила аспірантуру і почала викладати, донька ще ходила в садок, а потім у початкову школу. Моя дорога від дому до університету займала півтори години, і зазвичай бувало так, що мені треба на 8 годину в університет, а в садок чи школу треба привести дитину не раніше за 8:30. І от я її будила о 6 ранку, вмивала, вдягала і відводила до сусідки, яка могла відвести її в дитсадок чи школу або до моєї подружки, дитина якої ходила в той самий садочок.

— Я собі уявляю це: люди тільки прокидаються, снідають, а дитина вже готова і чекає, коли її відведуть у дитсадок. Це якась фантастична історія про допомогу звідусіль!

— Так, це дало мені досвід, який я потім використовувала в спілкуванні з вагітними студентками або з тими, хто народжували під час навчання. У викладацькому середовищі теж буває різне ставлення. Хтось ставиться поблажливо, мовляв, «головне — родина і дитина, вже якось там диплом отримаєш», хоча це теж сексизм. Хтось, навпаки, не йде на поступки і змушує обирати між дитиною й навчанням. Я завжди намагалася бути в цьому питанні десь посередині. Тобто я не ставила оцінки просто за те, що в когось є дитина, а намагалася знайти варіанти, щоб ці дівчата не кинули навчання, могли і знання отримати, і виконати якісь завдання.

Я ніколи не була проти, щоб студентки приходили на пари з дітьми. Моя донька теж багато сиділа на заняттях із сучасної української мови, яку я викладала. Коли вона навчалася у 5–6 класі і хворіла вдома, то я їй давала методичку з морфології й синтаксису, і вона робила морфемний аналіз слова. Їй це так подобалося! А потім на екзаменах підказувала моїм студент(к)ам, усіх це дуже забавляло.

— За вашими спостереженнями, як нині змінилася ситуація? Чи є якісь особливі правила, можливості навчання для студенток, у яких є діти?

— Колись ми проводили гендерний аудит закладів вищої освіти і аналізували, що й де можна зробити для підтримки студенток та викладачок, які мають дітей. Тоді ми наштовхнулися на серйозну перешкоду і зрозуміли, чому університетам, навіть якби вони цього дуже хотіли, так складно зробити простір для матері й дитини. Існують певні юридичні й інші нормативні обмеження, пов’язані, наприклад, з віком дітей. Дуже непросто організувати місце для годування з урахуванням усіх норм. Словом, щоб створити таку кімнату для дитини, треба пройти багато бюрократичної тяганини. Мені здається, тут є широке поле для роботи. Щоб щось змінювалося, треба докладно вивчати це питання, змінювати якісь норми, щось додавати й переписувати.

Тут доречно сказати, що цьогоріч має бути аудит Міністерства освіти і науки України як інституції, що відповідає за освіту, а вже наступним кроком — серія гендерних аудитів закладів вищої освіти. Окремі заклади вже це проходили, отримали певні рекомендації. Один з елементів гендерного аудиту — аналіз того, наскільки для студенток і викладачок з маленькими дітьми створюють відповідні умови, передбачають форми підтримки. У багатьох університетах є можливість навчатися за індивідуальним графіком, зокрема у випадку вагітности чи народження дитини.

До речі, в Україні серед лідерів у галузі відповідального материнства і батьківства — Сумський державний університет. Там є Центр підтримки сім’ї, а також кімната, де можна залишити дитину на час складання іспиту (принаймні була на час здійснення аудиту).

— Дуже дякую за таку різнобічну відповідь: і за згадку про майбутній аудит, і за приклад університету, який уже реалізує таку позитивну політику.

Не відходячи від теми вишів. В університетах дедалі частіше з’являються дисципліни, пов’язані з гендерною тематикою, фемінізмом і взагалі з правами людини. За моїми спостереженнями, зазвичай вони вибіркові або факультативні. Наскільки важливо, на вашу думку, впровадження таких дисциплін?

— Це дуже доречно і на часі. Ба більше, дуже важливо, на мій погляд, щоб такі дисципліни були загальними, тобто для студентів/-ок різних спеціальностей, щоб на ці речі можна було дивитися крізь призму різних галузей. Хибно думати, ніби гендерна тематика для якихось сфер зайнятости не важлива. Насправді скрізь, де є люди, важливо говорити про гендер і фемінізм, адже ми живемо в патріархальному світі і порушення прав жінок та гендерна нерівність дуже поширені.

Я спілкуюся з колегами й молоддю, і в мене складається враження, що тепер таких дисциплін у закладах вищої освіти побільшало. Коли я ще працювала в університеті, то викладала на кафедрі української мови гендерну лінгвістику. Вона була обов’язковим предметом за спеціальністю «Редагування освітніх видань». Нині, як я знаю, в окремих вишах теж є такі дисципліни.

І я спостерігаю, що для молоді це стає важливо. Студент(к)и потребують цих дисциплін, вони їх обирають. А коли цю дисципліну у нас на кафедрі тільки запровадили, то перші дві пари мені доводилося пояснювати студентській аудиторії, що це за дисципліна, навіщо вона потрібна. Крім того, не можна було одразу розповідати щось власне про гендерну лінгвістику, якщо люди не мали загальної картинки, не знали про гендерну проблематику, гендерну теорію, феміністичну критику мови і так далі. Я бачила, наскільки для студентства це все було відкриттям і здивуванням.

Тож я намагалася давати ці матеріали обережно, бачачи, як це зачіпає їхній світогляд. У мене навіть були випадки, коли студент(к)и приходили додому і починали ділитися своїми новими знаннями з рідними, які теж обурювалися, ставили різні питання. І потім студент(к)и приходили на пари й одразу починали: «А от мама каже отаке, що їй відповісти?». І ми прямо готували відповіді для цих їхніх родичів, щоб якось мінімізувати напругу.

Тому я думаю, що це вже як ознака доброго тону — мати дисципліни з гендерної тематики на кожному факультеті окремо або спільні для кількох. Важливе питання, звичайно, — якісне наповнення цих навчальних програм. І це ганьба, коли університети, які позиціонують себе як серйозні, не мають таких курсів.

— Хочу ще поговорити про вашу роботу в «ЕдКемп Україна» зі шкільними педагогами/-инями. Наскільки сучасні шкільні вчителі відкриті до підтримки прав дітей, розуміння принципу дитиноцентризму?

— Аудиторію «ЕдКемп Україна» ми називаємо спільнотою відповідального вчительства. На сьогодні це вже 47 тисяч освітян/-ок з усієї України. І, звичайно, це добірна аудиторія. До нас приходять люди, готові до того, що ви перерахували, відкриті до нових знань і готові змінюватися. Тому оцінювати ситуацію по аудиторії «ЕдКемпу», говорити про всіх освітян/-ок не вельми релевантно. Однак з мого особистого досвіду, який я отримала на різних сесіях з підвищення кваліфікації і тренінгах, що їх ми проводили, можу сказати, що я жодного разу не бачила людей, які працювали б в освіті і були байдужими або свідомо робили щось погане тим, кого вони навчають.

Особливо тепер, коли ми третій рік живемо в умовах повномасштабної війни, в освіті, здається, залишилися тільки ті люди, які змогли все це витримати. Я абсолютно переконана, що вони хочуть зробити якнайкраще тим, кого навчають. Інше питання — наскільки вони самі мають для цього можливості, ресурси, підтримку з боку оточення.

Освітяни/-ки — прекрасні, самовіддані люди, які працюють попри те, що вчительська професія в нашому суспільстві досі не дуже престижна і не високооплачувана.

Так, звісно, в учителів/-ок є якісь упередження, як і в усіх людей, — у когось менше, у когось більше. Та я ніколи не бачила, щоб вони до останнього трималися за якісь свої стереотипи. Якщо є достатньо часу, простору, емоційних та інтелектуальних ресурсів, щоб показати і пояснити, чому не можна робити і казати так, як це було раніше, і що дасть дитині користь та мінімізує якісь ризики, то всі до цього дослухаються.

І що теж важливо: панує думка, ніби молоді педагоги/-ні відкритіші, а люди старшого віку, зокрема ті, хто працюють на пенсії, закриті й не хочуть ніяких змін. Наша спільнота це цілком спростовує. У нас багато педагогів/-нь старшого віку, і часто вони, навпаки, попереду — заводять усіх, навчають інших.

— Чи є щось у роботі «ЕдКемпу», чим ви особливо пишаєтеся, зокрема під час повномасштабної війни?

— Найголовніше, чим я пишаюся, — це люди з нашої спільноти відповідального вчительства і з нашої команди. І зараз розкажу чому. Це не секрет, але багато людей дивуються, що наш офіс міститься в Харкові. Це буває так смішно, коли хтось із медіа телефонує й запрошує на ефір за годину. Я питаю: «А ви в якому місті?». Відповідають: «Ну, Київ, звісно. А ви хіба не тут?». Так от, життя є не тільки в столиці, — у Харкові теж живуть і працюють люди.

І 24 лютого 2022 року вся наша команда була тут. Одразу після початку повномасштабного вторгнення ми придумали 15 антикризових ініціатив, щоб підтримати спільноту. Серед найважливіших — розробка базових практик самопідтримки й допомоги іншим, до якої приєдналися наші партнери з Інституту травми. Щодня ми робили такі «простори стійкости»: охочі заходили за лінком, без жодної реєстрації, і могли будь-що запитуватися, ділитися своїми кейсами. Наша психологиня та колеги з Інституту травми давали конкретні поради, навчали технік стабілізації, іноді влаштовували індивідуальні консультації. І ці «простори» тривали щодня майже рік.

Десь у середині минулого року я потрапила на збори громадських організацій, де всі ділилися досвідом та історіями, як вони адаптувалися до викликів війни. Тоді я з подивом зрозуміла, що багато організацій призупинили свою діяльність у лютому 2022-го і повернулися до роботи в серпні чи навіть листопаді. Я ще більше почала цінувати нашу круту команду, яка так швидко стабілізувалася сама і взялася допомагати іншим.

До речі, коли дехто з колег із родинами вирішили евакуюватися, ми відчули, як сильно спільнота нас підтримує. Дорога була довга й непередбачувана, не можна було розрахувати, приїдеш ти завидна чи доведеться десь ночувати. І от ми по нашій базі даних зв’язувалися з людьми з нашої спільноти, які живуть у тому чи тому населеному пункті: «Слухайте, там із Харкова їде стільки-то наших колег, стільки-то дітей, стільки-то собак, стільки-то котів. Зможете прийняти?». І всіх зустрічали, заселяли. Тільки завдяки нашій спільноті колеги могли проїхати всю Україну і всюди мали ночівлю, їжу, можливість сходити в душ і попрати речі. Це було дивовижно.

— Ваша об’єднана і дружня спільнота — просто приклад для наслідування! Чудова історія взаємопідтримки. А ви теж кудись виїздили з Харкова в перші дні?

— Я взагалі дуже міцно спала в той момент, коли почалося вторгнення. Мене розбудив чоловік, мовляв, треба їхати. Я зателефонувала братові, який воює, і він теж сказав, що якщо є така можливість, то треба виїжджати. Ми зібралися до батьків мого чоловіка… у Нікополь. Так, там уже була невесела ситуація, але все-таки. З Харкова по дорозі ми проскочили буквально за 15 хвилин до того, як на Окружній з’явилися танки і почалася стрілянина. У мене в машині (а вона невеличка) були мама, донька, її хлопець — львівський айтівець, який тільки в січні 2022 року приїхав до Харкова, та племінник з ногою в гіпсі. Крім того, дві собаки — старенька мальтійська болонка, яку донька взяла з притулку, і песик її хлопця, породи джек-рассел-тер’єр, як пес Патрон, а ще червоновухий черепах.

Оця вся компанія сиділа в тісній машині, а черепах у взуттєвій коробці лежав зверху, як вишенька на торті. Коли ми зупинялися на заправці, я передусім діставала черепаха і клала його на дах машини. Потім діставали речі, нарешті виходили самі. Потім сідали в машину, брали речі. Я заводила авто і хтось кричав: «Черепах!». Ми зупинялися, я виходила і знімала його з даху. Так тривало десь пів дороги, потім ми стали тримати його в полі зору, щоб не загубити. Нас це тоді, звісно, трошечки веселило.

— Дякую за таку теплу і смішну історію. Вона ще раз показує, як ми, українці й українки, шукали позитив навіть у ті страшні дні. Хочу ще раз повернутися до роботи з освітян(к)ами. Які, на вашу думку, найдієвіші форми реалізації недискримінаційного підходу в освіті?

— Існує багато важливих інструментів: дослідження, посібники, консультації тощо, — але щоб вони спрацювали, я на перший рівень винесла б усе-таки комунікацію. Тобто якщо немає посилу від Міністерства освіти і науки України, що якась тема важлива і її треба рухати, то запит повинен іти із самих закладів освіти. Якісь ідеї можна також просувати через медіа й культуру.

Ще один хороший інструмент — гендерний аудит, адже це не якась каральна практика, а дуже перспективний помічний підхід. Це не просто приходять експерт(к)и і критикують. Насправді спочатку відбувається невеличке навчання, обговорення з колективом. Після цього аналіз ситуації, презентація інструментів. Це все відбувається органічно, за участи всього колективу.

А якщо ми говоримо про підвищення кваліфікації, то тут спрацьовують не просто довгі форми навчання, а розведені в часі. Наприклад, спершу слід провести оглядовий вебінар, далі — дводенний тренінг у малих групах з можливістю в безпечній обстановці проговорити певні питання. Тут треба працювати обережно, бо це робота зі зміною світоглядної позиції.

До речі, завершується робота над всеукраїнським онлайн-курсом «Освіта без дискримінації». Він дуже цікавий, над ним довго працювали! Його так побудовано, що користувач/-ка заходить і його/її ніби за руку хтось веде через певні рольові моделі, показуючи, як патріархат впливає на наше суспільство. Ми все робили для того, щоб цей курс зацікавив не тільки освітян/-ок, а й батьків, студентство.

— У Гендер в деталях є кампанія під назвою «Сексизм патруль», де ми фіксуємо випадки сексизму й дискримінації, зокрема в освіті. Наскільки такі медійні ініціативи важливі в цьому контексті?

— Я обожнюю Гендер в деталях і намагаюся встигати читати все, що там виходить. Я взагалі мало які медіа так регулярно читаю. І цей напрям — «Сексизм патруль» — розставляє дуже важливі акценти. Я вважаю, що такі ініціативи дуже нагальні. Якщо вам потрібно назбирати ще якихось кейсів з освіти, радо допоможемо і попрацюємо над цим разом.

Ми, «ЕдКемп Україна», періодично робимо розсилки для нашої спільноти з матеріалами, які вважаємо якісними і важливими. Можливо, є сенс додати в цю розсилку ті кейси, що їх досліджує «Сексизм патруль». Те, що ви робите, точно потрібно! У цьому я не маю жодних сумнівів.

— Дякую, дуже цінно чути такий позитивний фідбек! І останнє питання: що ми, українки й українці з різних сфер зайнятости, можемо зробити, щоб активніше долати проблему сексизму в навчальних закладах?

— Не знаю чи сподобається вам моя відповідь. Вона водночас дуже проста і дуже складна. Я переконана, що починати треба із себе. Це найдієвіший інструмент.

Розкажу вам особисту історію. Коли моя донька навчалася в 6–7 класі, ми з нею вже дійшли до розмов про менструацію, взаємини з хлопцями, побудову стосунків у сім’ї. Я на той момент викладала курс «Гендерна лінгвістика» і перечитала купу книжок про фемінізм. Кажу про це, і мені самій зараз смішно, але тоді я сіла й думаю: «Як же мені її виховувати — як усіх нас виховували чи вже в руслі фемінізму, про який я дізналася? Якщо на феміністичних позиціях, то вона, мабуть, зіткнеться з тим, що наше суспільство не таке і їй доведеться долати багато труднощів».

Я всерйоз над цим думала. І все-таки я розуміла, що для дівчинки, котра будуватиме будь-які взаємини на феміністичному ґрунті, буде забезпечено зовсім іншу, кращу якість життя. Так, це буде важко, їй доведеться стикатися з різними суспільними установками, але я буду поруч і допомагатиму їй це долати. Я не хотіла, щоб у якийсь момент вона опинилася в абсолютно патріархальному середовищі. Мені здається, що рано чи пізно кожна жінка доходить до розуміння того, як патріархальний світ використовує її і знецінює. Тільки частина жінок має силу чесно собі в цьому зізнатися і почати щось змінювати.

У цьому питанні важливо також не перегинати палицю, дати змогу кожній рухатися у власному темпі, своїм шляхом пізнання. Ламати через коліно — це теж неправильно, бо гендерний підхід якраз про те, щоб дати кожній людині те, що їй важливо і потрібно, не обмежуючи її якимись упередженнями. Наприклад, можна спитати себе: «Як ти називаєш свою дитину, чи вживаєш фемінітиви?», «Чи даєш ти своєму синові можливість виявити емоції, поплакати, поскаржитися?», «Чи може твій син погратися рожевою іграшкою, а не синьою, якщо він цього захоче?», «У твоїй родині ви однаково враховуєте думки всіх?». Словом, починати треба з малого.

Коли людина починає зміни із себе, вони настають швидше. Жодні накази і стратегії ніколи не спрацюють, якщо кожна людина сама не почне щось робити.

Цей проект реалізується за підтримки Шведського інституту.

В українських медіа і десять, і п’ять років тому, і нині можна натрапити на сексизм у різних проявах: від лукізму — оцінки зовнішности, бодішеймінгу — засудження через певні зовнішні ознаки (наприклад, висловлення стереотипів чи осуду за так звану зайву чи, навпаки, недостатню вагу) до стереотипів про жінок і типових порад, як бути «правильною, справжньою жінкою».

Проблема в тому, що поняття «справжня жінка» вельми суб’єктивне, і кожна людина вкладає в нього щось своє. Мало того, медіа здорової людини не повинні брати на себе роль проповідника, який диктує правила гри, стигматизуючи жінок. Навпаки, медіа мали би плекати розмаїття, тобто розповідати, що бути мамою чи дружиною так само нормально, як і не бути нею. Або що робити макіяж і вбиратись в сукні так само нормально, як ходити в спортивному костюмі.

Натомість українські медіа (принаймні поки що) — радше той проповідник, готовий навішувати ярлики і будувати рамки жіночности й антижіночности, аніж майданчик, де готові плекати розмаїття. Звісно, медіа здорової людини в Україні існують, але досі чимало і тих, які «проповідують» вустами священників (хай там як це іронічно), і різних експертів та експерток — від психологинь і психологів, котрі розповідають про «ознаки самотньої жінки» до поліцейських, котрі повчають, як українські жінки повинні виконувати свої материнські обов’язки.

Сексизм — це й те, що жінок набагато рідше, ніж чоловіків, запрошують як експерток коментувати суспільно-політичні й економічні теми. Про це свідчить дослідження ¹ «Детектор медіа» й Інституту масової інформації 2020 року. Згідно з ним, українські медіа цитують жінок як експерток лише у 24 % матеріалів. Чоловіки в ролі експертів виступають утричі частіше — у 76 % матеріалів. Жінки як героїні матеріалів з’являються частіше — 35 %, зате чоловіки як герої згадуються аж у 65 % матеріалів.

Тут зосередимося на іншому виді сексизму в українських медіа, який проникає і на телебачення, і в онлайн-медіа.

Загалом сексизм — висловлення упереджень та дискримінація за ознакою статі. Часто сексизм формується на тлі віри у так звану природню вищість, переважно вищість чоловіка над жінкою.

Поширеність гендерних стереотипів

Згідно з дослідженням Українського центру європейської політики, 44 % українців і українок уважають, що для жінки важливіше підтримувати кар’єру чоловіка, ніж будувати власну. Це саме дослідження показує, що число тих, хто підтримує пріоритетність кар’єри чоловіка, 2005 року і так само 2018-го становило 44 %. Натомість число тих, хто не погоджується з цією думкою, зменшилося: 2005 року 37 % чоловіків були проти того, щоб жінка ставила їхню кар’єру на перше місце, а 2018-го таких чоловіків стало лише 20 %.

Думку про нібито пріоритетність, вищість чоловіків у медіа й суспільстві підтримують правила поведінки для жінок і для чоловіків. Та зазвичай фокус однаково на тому, як жінка не повинна поводитися, що неприпустимо і т. д.

Жінка також стає об’єктом аналізу в медіа. Наприклад, є видання, які за допомогою «експертів» шукають ознаки зневіреної в собі, самотньої ² чи навіть недоглянутої жінки. Або медіа, які розповідають, що жінка повинна вдягати, щоб звабити чоловіка, і навпаки — що точно не слід одягати, щоб його не відлякати. Такі медіа розглядають жінку як об’єкт і навіть ще гірше — як людину вторинну, всі думки і дії якої мають бути реакцією на дії чоловіків, повинні задовольняти потреби чоловіків.

Такі матеріали радше шкодять суспільству, ніж приносять користь, бо створюють недосяжні ідеали й автоматично звужують простір допустимого для жінки, тобто можливість бути собою.

Представників і представниць будь-якої статі чи гендеру, які відхиляються від гендерних установок, можуть засуджувати. Наприклад, жінок, які цілеспрямовано будують кар’єру, добре заробляють, можуть називати кар’єристками, стверджувати, нібито вони приміряють на себе чоловічу роль. З таким стереотипом нині в Україні стикаються десятки тисяч жінок, зокрема ті, хто служать у Збройних Силах. Військовослужбовицям можуть докоряти, що вони займаються не своєю справою, кидають дітей заради служби чи йдуть служити в пошуку чоловіка тощо. Патріархатна культура, великою мірою побудована на обвинуваченні жінки, спонукає до осуду не лише жінок, які служать, а й тих, які цього не роблять.

Що ж такого сексистського роблять українські медіа?

Наприклад, як і десять чи п’ятнадцять років тому знімають сексистські шоу, у яких розглядають жінку як об’єкт, навішують десятки стереотипів, яка ж вона справжня жіноча краса, якою має бути справжня жінка, як жінці знайти і «вхопити» чоловіка тощо. У таких шоу жінку часто розглядають як «людину молодшу», нібито не до кінця повноцінну. Як людину, котра неодмінно хоче одружитися: це або хижачка, головна мета якої — загарбати чоловіка, або зневірена і невпевнена в собі, готова на все, щоб не засидітися дівкою.

Як приклад — шоу «Міняю жінку», «Я несу тобі красу», «Від пацанки до панянки», «Супер мама», «Холостяк»… Довгий список, але зупинимося на цих. Вони можуть бути різного формату: від мейкаверів — шоу, у яких люди перевтілюються, до реаліті — шоу, у яких події відбуваються в наближених до реальних обставинах, скажімо, чоловіки на тиждень міняються дружинами. Від самої думки лячно: жінка ніби перетворюється на річ, яку можна обміняти на іншу за принципом буккросингу (добровільного обміну книжками). Це нонсенс, адже жінка — доросла і самодостатня людина.

Творці і творчині таких шоу описують їхню мету переважно як щось шляхетне. У поясненні мотивації нерідко звучить слово «допомога»: жінкам зазвичай прагнуть допомогти. Чи справді це допомогою, а чи, може, фікція — питання риторичне. Наприклад, шоу «Супер мама», мізогінію в якому закладено вже в концепції, навряд чи допоможе жінкам стати кращими мамами (та й що таке хороша мама?): учасниці шоу принижують одна одну (це передбачено концепцією), а оцінку їхньому материнству дає ніхто інший як чоловік. Схоже, ніби жінок навмисне ставлять у недолугі ситуації, коли вони вимушені сперечатися, шукати вади одна в одної, а розсудити їх, ніби не зовсім розумних і занадто емоційних, може тільки експерт-чоловік.

Концепції всіх названих шоу ґрунтуються на парадигмі так званої нижчости жінки, її другорядної ролі в суспільстві. У більшості таких програм жінку, за задумом, об’єктивують і розглядають не як особистість, а як хорошу чи погану маму; доглянуту чи недоглянуту дружину; хижачку чи «знедолену», якій потрібен чоловік; пацанку, яка втратила свою жіночність, тощо.

Ця проблема існує не лише на українському телебаченні. Дослідження Анджели Соммарс з Університету Північної Айови ³ продемонструвало, що у 1990-х у США багато сексистських образів жінок на денному телебаченні шкодили самооцінці жінок і тому́, як їх сприймають інші. «Телебачення як потужний носій стереотипів штовхає жінок на сексистські й підпорядковані ролі, адже жінок, як правило, показують пасивними і покірними, тоді як чоловіків — активними й авторитетними», — було сказано в дослідженні.

Американське телебачення з часом трансформувалося, відтак змінився й трансльований в масмедійних продуктах образ жінки. І якщо в українському кіно (і навіть у серіалах) образ жінки теж змінюється (популярні українські телеканали знімають серіали не лише про домогосподарок, а й про успішних лікарок, наприклад, чи про перевізниць в умовах війни, як у свіжому релізі телеканалу СТБ ⁴ ), то подібні шоу досі займають ефірний час різних великих телеканалів. Той-таки СТБ у серіалі «Перевізниця» ламає стереотипи, а водночас продукує нові й нові сезони «Супер мами» та «Супер бабусі», а разом з ними продовжує мізогінію. Так роблять і інші телеканали, скажімо, 1+1 щодня в будні транслює шоу «Міняю жінку» по кілька випусків.

Чи завжди українські медіа були сексистськими?

Імовірно, так. Це пояснюється доволі просто: сексизм — норма для українського суспільства й часто упередження щодо жінок, поширення стереотипів про них і навіть дискримінація чи насильство за ознакою статі й гендеру не вважаються чимось поганим. Такі шоу мають чималі рейтинги. Проте надія є і ситуацію можна змінити. Наприклад, показуючи жінок не в стереотипних рамках, а в реальності — розповідаючи про військовослужбовиць, бойових медикинь, адвокаток, хірургинь і їхнє життя.

А як щодо онлайн-медіа?

Ситуація схожа на ту, що на телебаченні. Українські медіа роками поширюють гайди про те, якими повинні бути жінки; плекають образ української жінки як берегині та обговорюють зовнішній вигляд знаменитостей, депутаток, світових лідерок.

«Кожна жінка не один раз замислювалася над тим, як одягнутися, щоб сподобатися чоловікові. Відомо, що чоловіки віддають перевагу більш жіночним силуетам, які підкреслюють спокусливі вигини тіла», — писало УНІАН ⁵. Тобто жінку розглядають як людину, яка за замовчуванням прагне лише одного — подобатися чоловікові.

«Багато експертів неодноразово проводили опитування серед сильної половини людства і з’ясували, що чоловіків приваблюють легкі повітряні сукні з квітковим принтом. Чоловіки впевнені, що такий одяг створює романтичний настрій та сприяє гарному вечору», — пише журналістка УНІАН, виділяючи чоловіків як домінантну, сильну групу, натомість жінок записує в іншу — слабку, яка повинна підлаштовуватися під потреби і вподобання першої групи.

Ще окремі медіа стверджують, ніби «жінка має надихати чоловіка». «Щирістю, вихованістю, адекватністю, працьовитістю. Мене надихають дівчата, які грають на фортепіано, красиво співають, танцюють. Також не варто забувати про шарм. Коли представниця прекрасної половини людства володіє цими флюїдами жіночности, це не може залишити мене байдужим», — розповідали черкасці місцевому онлайн-виданню ⁶.

Цей матеріал сайт «Я в Черкасах» опублікував до Міжнародного дня боротьби за права жінок. Замість порушити питання рівности між чоловіками й жінками, гендерних стереотипів тощо видання вирішило поспілкуватися з чоловіками про те, що надихає їх у жінках і що жінки не повинні говорити чоловікам, наприклад докоряти.

Крім того, українські медіа докладають зусиль, щоб сформувати «правильний образ» жінки, і пропонують різноманітні гайди для покращення зовнішнього вигляду. «Предметом жіночої гордости є красиве, доглянуте волосся. Волосся вимагає якісного догляду, а те, яке враження справить, залежить від стрижки, вона повинна підходить до форми вашого обличчя і типу волосся. Але найголовніше правило — волосся завжди повинно бути чистим і здоровим. Зачіска також повинна бути вдалою. Не обов’язково придумувати щось складне, випрямлені волосся або акуратні локони завжди в моді. Крім того, така зачіска легше зберігається акуратною», — пише УНІАН про «правильний» зовнішній вигляд жінки ⁷. Отже, згідно з цими порадами, якщо в жінки раптом немите волосся, вона одразу стає «не такою, непривабливою».

Згадаймо лише історію про «10 із 10»: ведучий Володимир Остапчук, співак Позитив і блогер Богдан Буше обговорювали, якою повинна бути жінка. Троє чоловіків стверджували, зокрема, що якщо жінка не голить ноги чи під пахвами, вона перестає бути привабливою. Цей випуск програми і висловлювання блогерів викликали суспільний осуд, а це ознака, що українське суспільство таки дорослішає і готове до змін. Насправді блогери не сказали нічого нового (це їх, звичайно, не виправдовує), лише повторили те, що українські медіа різних типів розповідають у своїх текстах, програмах тощо іншими словами.

А видання «Укр.медіа» вчить жінок бути «дорогими»: «Нігті сміливо можна вважати обличчям жінки. Вони мають бути чистими, охайними, здоровими та акуратними. Уникайте складних малюнків, надто яскравих фарб та масивних страз. Вони роблять образ дешевим. Вибирайте спокійні тони в стилі нюд, у жодному разі не гризіть нігті. Вчасно обрізайте задирки, прибирайте кутикули та підтримуйте форму» ⁸. Тобто жінки, на думку окремих медіа, справді ніби речі і мають свою ціну, а зовнішній вигляд жінки, ба навіть доглянутість її нігтів, — чинник, який впливає на ціноутворення.

Велику увагу українські медіа надають зовнішньому вигляду відомих жінок, зокрема політикинь. Свого часу до дня народження Ангели Меркель ТСН підготувала огляд її гардеробу. Тобто медіа звертає увагу не на досягнення Меркель як канцлерки, її важливі заяви чи здобутки, а суто на її одяг. «Канцлерка любить діловий консервативний, а головне практичний стиль в одязі. Її луки завжди спокійні, скромні та незмінні. Головною і обов’язковою частиною її образу є класичні чорні прямі штани. В її шафі спідниць не знайти», — пише ТСН ⁹.

З одного боку, такі меседжі в медіа — закономірне висвітлення сексистської культури українського суспільства. І це замкнуте коло, адже саме медіа мають вплив і простір, щоб будувати іншу культуру — культуру рівности.

Однак не всі медіа транслюють такі меседжі. За останні п’ять-сім років в онлайн-медіа з’являється чимало матеріалів про гендерну рівність, природу сексизму, права жінок, видимість жінок у різних сферах. Це хороша, позитивна тенденція, що розкриває невидимі проблеми. Водночас чимало справді важливих тем досі залишаються стигматизованими, як-от тема менструацій чи домашнього насильства.

Ще одна хороша тенденція — дедалі більше медіа намагаються вживати фемінітиви, у такий спосіб підсилюючи видимість жінок, зокрема видимість їхньої роботи в різних сферах.

Гендерний консалтинг: медіа без сексизму

Що можуть зробити медійники і медійниці, щоб змінити ситуацію?

1. Не об’єктивувати. Жінка — така сама людина, як і чоловік. Не гірша, не краща. Тому не варто писати про жінку так, ніби намагаєтесь догодити чоловікам. Також не варто фокусуватися на жіночій зовнішності, якщо ваш текст не стосується нових тенденцій у моді (і навіть у таких текстах варто бути обережними). Якщо ви пишете про політикиню чи експертку, подумайте тричі: чи справді ваша аудиторія має знати про її улюблений одяг, а не професійні досягнення. Якщо робите інтерв’ю з жінкою-мером, не варто питати, як вона встигає в родині й на роботі, адже ви не питали б про таке Віталія Кличка.
2. Розширювати рамки. Розповідати про жінок не лише в контексті материнства, стосунків із чоловіками, а в контексті професійних досягнень жінок у різних сферах. І не діліть професійні сфери на жіночі й чоловічі — у такий спосіб медіа формують суспільну думку, що може шкодити жінкам, які намагаються збудувати кар’єру, наприклад, як водійки таксі.
3. Не давати слова сексистам. Якщо ж така людина здобула слово, вкажіть у матеріалі, що вона висловила сексистські упередження, і поясніть, чому це шкідливо.
4. Старатися дотримуватись балансу. Інколи медіа не записують коментарі жінок як експерток у різних сферах, тому що їх важче знайти, ніж експертів-чоловіків (це залежить від сфери, звісно), або не дають слова жінкам, бо думку чоловіка-експерта вважають авторитетнішою, кращою. Така редакторська чи журналістська вибірковість може призвести до хибного враження, ніби чоловіки справді кращі й розумніші експерти, що жінки не представляють ту чи ту професію тощо. Тому важливо, щоб медіа старалися давати слово чоловікам і жінкам порівну, адже фаховість експертизи не залежить від статі.
5. Старатися не давати порад і не рятувати. Найбільш сексистські матеріали створено саме задля допомоги. Буцімто з бажання допомогти мати гарніший, яскравіший вигляд, більше подобатися чоловікам, вийти заміж, стати кращою матір’ю. Однак усе це радше обертається на спробу звинуватити жінку, змінити її, поставити в рамки й задати планку, якої неможливо досягнути.
6. Віддзеркалювати реальність. Розповідайте про жінок, розкривайте жіночу історію, робіть внесок жінок видимим. Дуже просто залишатися сексистами і нічого не знати про реальний стан речей. Про те, що жінки можуть бути дослідницями і були ними ще двісті років тому; про те, що вони можуть успішно воювати і світова історія знає чимало таких прикладів. Про те, що вони роблять щодня, як живуть, з якими проблемами стикаються. Фокусуйтеся не на зовнішності, не на тому, якими чоловіки хочуть бачити жінок, а на реальності.

Цей проект реалізується за підтримки Шведського інституту.

---

1. Лише у 24 % матеріалів у медіа згадують жінок як експерток — дослідження // Детектор медіа. — 2020. — 2 жовтня: https://detector.media/infospace/article/181196/2020-10-02-lyshe-u-24-materialiv-u-media-zghaduyut-zhinok-yak-ekspertok-doslidzhennya/ [↩]
2. Вже давно забула про чоловічу ласку. 5 ознак самотньої жінки // Укр.медіа. — 2024. — 9 січня: https://ukr.media/psihologiya/456559/ [↩]
3. Sommars, Angela. Sexist portrayals of women in daytime television (1993) // https://scholarworks.uni.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=4335&context=grp [↩]
4. Буняк, Валерія. StarLight Media зніме серіал у співпраці з компанією Gaumont // Детектор медіа. — 2023. — 6 лютого: https://detector.media/production/article/207744/2023-02-06-starlight-media-znime-serial-u-spivpratsi-z-kinokompaniieyu-gaumont/ [↩]
5. Могилєвич, Діана. Як одягатися, щоби подобатися чоловікам: стильна добірка суконь // УНІАН. — 2022. — 24 серпня: https://www.unian.ua/lite/style/zhinochiy-odyag-u-speku-yaki-sukni-podobayutsya-cholovikam-11952738.html [↩]
6. Дядюша, Анастасія. Жінка очима чоловіків // Ти в Черкасах. — 2015. — 1 березня: https://in.ck.ua/ua/osobystosti/zhinka-ochyma-cholovikiv [↩]
7. 8 правил доглянутої жінки // УНІАН. — 2013. — 26 квітня: https://www.unian.ua/health/country/782591-8-pravil-doglyanutoji-jinki.html [↩]
8. Ознаки «дорогої» дівчини: що швидко зробить вас доглянутою та чарівною // Укр.медіа. — 2022. — 5 січня: https://ukr.media/fashion/440894/ [↩]
9. Онопа, Аліна. Іменинниця дня: улюблені жакети Ангели Меркель // ТСН. — 2020. — 17 липня: https://tsn.ua/lady/news/obschestvo/imeninnicya-dnya-ulyubleni-zhaketi-angeli-merkel-1587733.html [↩]

Історично армії світу були і є інституціями з переважним чоловічим складом, а отже, не вільні від сексизму. Українська армія не виняток, проте, захищаючи від російської збройної агресії, вона виконує надзвичайно важливу роль не лише в обороні власної території, а й у світовій військовій, продовольчій та екологічній безпеці.

Це вимагає від неї бути максимально ефективною, зокрема долати упередження й перешкоди, які можуть заважати жінкам-військовослужбовицям виконувати свої функціональні обов’язки. Крім того, Україна будує толерантне людиноцентричне суспільство, і гендерна рівність — один з аспектів цього. Саме тому подолання сексизму в Збройних Силах таке важливе.

Цей текст — стислий огляд основних проявів сексизму в армії в динаміці і розповідь про найкричущіші випадки. Наприкінці статті наведено рекомендації для змін, що їх доцільно адвокатувати громадянському суспільству.

Період до незалежности України

Експертний ресурс Гендер в деталях уже писав ¹  про спадкові пробле,ми української армії, що їх вона запозичила з радянської як своєї безпосередньої попередниці. Радянська гендерна політика лише зовсім попервах мала на меті емансипацію жінок; досить швидко вона змінилася на таку, де і чоловіки, і жінки були тільки ресурсом для недемократичної держави, з невеликими специфічними відмінностями. У Другій світовій війні СРСР активно залучав жінок як мобілізаційний ресурс до участи в бойових діях, але їхній внесок дуже неповно відбито в комеморативних практиках. Узагалі, видимість жінок-військовослужбовиць і ветеранок була надзвичайно низькою.

Пізніше, щоб стимулювати народжуваність і маскуючи це формулою «захист матері та дитини», жінок усунули від скільки-небудь шкідливих і важких видів фізичних робіт, віднісши до таких, зокрема, бойові посади в армії. Це остаточно закріпило розподіл на «жіночі» й «чоловічі» посади та військові професії. У такому вигляді радянська армія переросла в пострадянську українську і без суттєвих змін проіснувала до 2014 року.

Тимчасом в українських нерадянських військових формуваннях ситуація була не набагато кращою. Історія жіночої участи у формуваннях Українських січових стрільців показує, що ставлення чоловіків до жінок, котрі служили разом з ними, не було засадничо рівноправним: на жінок чекали «об’яв карности» та «всякі докучливі дотинки і ззаваги деяких товаришів».

Олена Степанів, перша жінка-офіцерка того часу, зізнавалася, що жіноча участь у військових формуваннях була хаотичною, а роль, яку можна було б відвести жінкам свідомо, з огляду на практичні реалії боротьби, залишалася неосмисленою; до 1919 року вона й сама поступово стала проти масової участи жінок у бойових діях ².

Пізніше, вже в УПА, жінки виконували функції зв’язкових, медикинь, друкарок, розвідниць, займалися господарством — переважно допоміжні, хоч і небезпечні ролі, а безпосередньої участи в бойових діях не брали ³. Гендерна нерівність тут так само існувала не лише в розподілі функцій: жінки час від часу ставали коханками своїх безпосередніх керівників. На думку історикині Марти Гавришко, це прозоро натякає на те, що чоловіки зловживали своїм статусом ⁴.

На відміну від радянської армії, де внутрішні політики великою мірою диктувалися згори, учасники й учасниці низових збройних формувань радше самостійно відтворювали поведінкові норми й уявлення, що їх узяли з цивільного життя. Проте і там, і там реальної гендерної рівности не спостерігалося.

Сексизм до 2014 року

До російського військового вторгнення 2014 року і ще трохи пізніше українська армія спадкувала переважно радянську з усіма її проблемами, серед яких і відсутність права жінок обіймати переважну більшість бойових та керівних посад.

Військові посади, що їх можуть обіймати військовослужбовиці-жінки рядового, сержантського і старшинського складу було затверджено наказом № 337 міністра оборони України від 27.05.2014. Жінки могли працювати лише на посадах, які передбачають головно догляд і обслуговування бойових посад, тобто бути медсестрами, начальницями їдальні, телефоністками чи швачками, але не могли бути гранатометницями, кулеметницями, дресирувальницями службових собак і навіть перекладачками.

Змін у цьому питанні вдалося добитися лише 2016 року завдяки адвокаційній кампанії «Невидимий батальйон», яка засвідчила потужну участь жінок в АТО від 2014 року без належної видимости, без юридичного й інфраструктурного визнання та винагороди.

Загалом до 2014 року в армії спостерігалося явище, типове для непрестижних сфер зайнятости, — фемінізація бідности. Відсоток жінок поступово зростав, але тільки тому, що чоловіки уникали такого типу працевлаштування. Протягом 2001–2006 років загальна чисельність військовослужбовців зменшувалася, натомість кількість військовослужбовиць-жінок зростала в усіх категоріях. Здебільшого це були дружини, доньки й родички військовослужбовців ⁵.

А проте 2008 року рішенням міністра оборони України було запроваджено посаду «офіцер за напрямком роботи гендерної політики», яку обійняла військовослужбовиця Наталія Дубчак. У 2010 році посаду скасували, Наталія Дубчак перейшла стала радницею міністра оборони України з питань гендерної політики на громадських засадах ⁶.

Про ставлення декого з колег-чоловіків до допуску жінок до військових професій пані Дубчак розповідає: «ми зробили два нові (робили мої колеги, департамент кадрової політики) накази міністра оборони про затвердження переліку військово-облікових спеціальностей, які можуть займати жінки-військовослужбовці. Чому їх два? Тому що один стосується жінок-офіцерів, а інший стосується жінок служби за контрактом… Я пам’ятаю оці дебати, де сиділи деякі представники управління генерального штабу і говорили: “Да нечего там делать этим женщинам, куда они лезут, да они не захотят служить, да они не захотят. Что, они пойдут на передовую, если нужно?”» ⁷.

Про те, наскільки в реальності армія не готова була інкорпорувати жінок, існує й відверто курйозна історія. Обов’язкова в жіночій військовій формі краватка кріпилася до сорочки спеціальною застібкою у формі тризуба, але дизайнер(к)и форми не врахували, що жіноча сорочка застібається з лівого, а не правого боку, тому жінкам-військовим доводилося носити державний символ-застібку догори дриґом ⁸.

Дискримінація за гендерною ознакою була і в Міністерстві оборони України. Наприклад, жінку, яка працювала на посаді головного спеціаліста в департаменті воєнної політики, мала досвід роботи вісім років у міністерстві й відзнаку «кращий спеціаліст», без жодних законних підстав звільнив разом з іншими працівницями новопризначений директор департаменту. Пізніше їй запропонували нову посаду, вдвічі нижчою за категорією і оплатою. Начальник відділу пояснив, що жінка не може обіймати посаду головного спеціаліста, бо не має стажу військової служби. Після цього жінка отримала посаду в міністерстві, але в іншому відділі. Щодо неї безпідставно було ініційовано службову перевірку. Після того як розслідування закрили, керівник відділу особисто погрожував, що коли жінка відмовиться звільнитися, він ініціює нове розслідування і створить їй неможливі умови для роботи ⁹.

У навчально-методичному посібнику «Актуальні проблеми гендерної політики у Збройних силах України» (2011) за загальною редакцією Бориса Андресюка відзначено «здатність жінок, присутніх у військовому середовищі, культурно збагачувати, облагороджувати стосунки у військовому колективі, стимулювати соціальну і службову активність чоловіків» ¹⁰. Слово «здатність» тут указує на нібито природну ознаку, носійками якої є жінки, а не на набуту роками соціалізацію в жіночому гендері. Сам перелік «здатностей» — класичний приклад доброзичливого сексизму: наведено позитивні якості жінок, які слугують чоловічій частині колективу. У тому самому тексті є посилання на «Стать і характер» Отто Вайнінгера, класичну сексистську працю, яка вплинула на традиціоналістську думку, зокрема на Юліуса Еволу.

Було б несправедливо лише критикувати, не відзначивши позитивні сторони. У посібнику одночасно йдеться про необхідність протидіяти гендерній дискримінації, зокрема таким її аспектам, як сексуальні домагання, вертикальна і горизонтальна сегрегація. Позитив — це те, що проблему озвучили, але для її вирішення не було вжито жодних кроків.

Наталія Дубчак ще вказувала на необхідність забезпечити належне медичне обслуговування жінок-військовослужбовиць, — запровадити обов’язковий облік і аналіз захворюваности жінок-військовослужбовиць з метою визначити вплив умов виконання обов’язків на певних посадах на специфіку їх захворюваности і репродуктивні функції; вивчити питання і за можливости збільшити у шпиталях кількість жіночих палат ¹¹.

Цю проблему не вирішено досі. 22 серпня 2022 року бійчиня Сил спеціальних операцій Андріана Арехта виступала на VI Міжнародному ветеранському форумі «Україна. Захисники. Майбутнє», де описувала свій досвід реабілітації після підриву на міні. У військовому госпіталі, де Андріана перебувала після поранення, не було окремої жіночої палати у відділенні політравми, її змогли покласти окремо лише в гастроентерології, що спричинило додаткові болі при пересуванні від палати до операційної.

Сексизм після 2014 року

Наприкінці 2015 року за підтримки Українського жіночого фонду та за сприяння ООН Жінки було проведено дослідження «Невидимий батальйон», яке стало початком однойменної адвокаційної кампанії за гендерну рівність у секторі безпеки. Від 2015 року і дотепер кампанія має такі здобутки:

• законодавча увага до забезпечення гендерної рівности у військовій сфері (Міністерство оборони зняло обмеження на бойові посади для жінок, зокрема офіцерські; внесено зміни до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» в напрямі підсилення гендерної рівности; розроблено за участи Генштабу механізм реагування на сексуальні домагання);

• часткове подолання вертикальної гендерної сегрегації в ЗСУ (кількість офіцерок зросла втричі, кілька жінок отримали генеральські звання);

• поступовий відхід від патерналістської державної політики щодо жінок (скасовано список із 450 заборонених професій для цивільних жінок, хоча граничні норми підняття вантажів для жінок досі актуальні);
• початок облаштування інфраструктури ЗСУ під потреби жінок (затверджено літню жіночу форму, варіант білизни);
• частковий відхід від сексистської риторики з боку публічних осіб щодо військових жінок (до назви державного свята Дня захисників було додано слово «захисниць»);
• помітне зростання в медіа видимости жінок у секторі безпеки та висвітлення їхніх актуальних проблем;
• внесення жінок у секторі безпеки як цільових груп до Національного плану дій з виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»;
• зростання суб’єктности жінок-військовослужбовиць і ветеранок у житті громадянського суспільства (зокрема, утворення Жіночого ветеранського руху).

Однак і під час кампанії, і взагалі в роботі громадянського суспільства й державних структур над виробленням і ствердженням нових цінностей, попри загальну тенденцію до подолання сексизму та здобуття гендерної рівности, траплялися відкочення від здобутків і скандали. На початку січня 2016 року військовослужбовицям і активісткам довелося пікетувати Міністерство оборони. Приводом для акції став наказ командира військової частини А1314 генерала-майора Сергія Наєва від 5 грудня 2015 року тимчасово припинити набір жінок на військову службу на контрактній основі ¹². За результатами акції наказ було скасовано, але робота з проблемою дискримінації жінок тільки почалася.

У 2017 році було започатковано всеармійський конкурс із доброзичливо-сексистською назвою «Берегиня в погонах». Авторами цієї невчасної ідеї були Головне військово-медичне управління, Головне управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ, управління комунікацій і преси Міністерства оборони України, його центральний друкований орган — газета «Народна армія» та Українська військово-медична академія. Конкурс проводився до серед військових медикинь і передбачав дефіле у вечірніх сукнях, демонстрацію творчих талантів, оцінку професійних медичних навичок і спортивних показників ¹³. Існував конкурс до 2020 року.

Участь у конкурсі брали не лише представниці тилових частин, а й учасниці АТО. Видання «Zaxid.net» коментувало це так: «Усі учасниці вже пройшли відбір у своїх підрозділах та закладах. Пишуть тести, плавають та співають бойові дівчата впродовж двох днів. Морський піхотинець Олена відтиснулась 32 рази за хвилину. Після окопів Широкиного для неї це дрібнички» ¹⁴.

У 2021 році українські соцмережі обурилися офіційним анонсом параду до Дня незалежности, де курсантки Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка готувалися до участи в марші «прусським кроком» у туфлях на високих підборах, які є частиною парадної жіночої військової уніформи. Після тривалого скандалу, який сягнув навіть трибуни Верховної Ради, взуття замінили на зручніше ¹⁵.

Стабільно залишається проблема сексистського ставлення до жінок у Збройних Силах. ЗМІ наводять приклади: бійчиня Леся Ганжа при переведенні з одного підрозділу до іншого дізналася, що її майбутній командир роти «категорично проти жінок», а командир розвідувального взводу Юлія Микитенко засвідчила, що після її призначення на цю посаду бійці-чоловіки не захотіли служити під командуванням жінки. У її досвіді є й неетичні коментарі щодо неї після загибелі її чоловіка ¹⁶.

Окремо варто поговорити про проблему сексуальних домагань у Збройних Силах України. Це явище трапляється в усіх країнах світу в абсолютно різних сферах життя, зокрема у військовій. Як і деінде, постраждалі не мають великого бажання публічно говорити на цю тему, а у нас вони ще й бояться бути звинуваченими в дискредитації армії в країні, яка воює.

Наразі військовослужбовиці, які зазнали сексуальних домагань, можуть отримати допомогу лише від правозахисних організацій. Станом на початок 2023 року відомо, що чотири такі справи супроводжує асоціація жінок-юристок «ЮрФем», на «гарячі лінії» громадських організацій «Ла Страда» і «Юридична сотня» надійшло відповідно два й одне звернення ¹⁷. У дійсності таких історій може бути набагато більше, але які там реальні цифри — невідомо. Правозахисні організації можуть забезпечити лише юридичну підтримку, а якісний розгляд справи залишається на совісті судових органів, тому гарантії вирішення справ на користь постраждалих немає, і це теж демотивує звертатися по допомогу.

А проте останніми роками дві військовослужбовиці вирішили публічно говорити на цю тему. У 2018 році лейтенантка Валерія Сікал заявила про тривалі систематичні домагання з боку полковника Віктора Іваніва. У 2021 році підполковниця Ольга Деркач заявила, що довгий час терпіла систематичні домагання з боку полковника Олександра Криворучка. В обох випадках жінки стверджували, що є й інші постраждалі. Було порушено кримінальні справи, але через повномасштабне вторгнення обидві справи призупинилися ¹⁸. Це не править за оптимістичний приклад ні для кого.

Певний прогрес у протидії сексуальним домаганням у військовій сфері спостерігався 2021 року. За участі радниці головнокомандувача ЗСУ з гендерних питань, ГО «Юридична сотня», ГО «Інститут гендерних програм» та ГО «Жіночий ветеранський рух» було розроблено детальний алгоритм ідентифікації випадків сексуального домагання, порядок реагування, розслідування і службової перевірки. Алгоритм передбачав створення інституційних механізмів для належного реагування й надання допомоги. На той момент єдиним спеціалізованим механізмом реагування була формальна «гаряча лінія», яка не мала встановлених алгоритмів обробки і зберігання отриманих даних, реагування на заявлені випадки, а також кваліфікованих працівників/ць для роботи зі зверненнями постраждалих від сексуальних домагань. Напрацювання було представлено на форумі «Армія, побудована на довірі», що його організували ЗСУ у жовтні 2021 року, але відтоді механізм так і не було імплементовано ¹⁹.

Позаяк у ЗСУ немає дієвої політики протидії сексуальним домаганням, то немає і політики протидії сексизму як такому. У результаті військовослужбовці можуть вільно висловлювати сексистські упередження щодо жінок приватно й публічно, без жодних застережень і наслідків.

У 2023 році набрав розголосу публічний сексизм бійців Третьої штурмової бригади на ютуб-каналі ДВІЖ. Комік у цивільному житті Вітя Розовий порівняв жінок, які воюють, з дітьми й собаками. У випуску пролунали також жарти про те, як жінки можуть бути корисними у війську — з масними натяками. Детальніше про це розповідали тут.

Після публічних обурень жінок-військових ніхто з представництва бригади не вибачився. Вітя Розовий далі жартував у своїх соцмережах, а в новорічному випуску ДВІЖА військові вирішили закріпити свій сексистський статус. Дівчині, яка озвучила бажання служити в бригаді, військовий з позивним «Бот» порадив варити борщ. Потім він видав гнівну тираду про війну як «чоловічий світ», про жінок, які «кругом позалазили» і хочуть «квоти» і «равні права».

Невдовзі після скандалу з Третьою штурмовою про свою позицію заявив командир штурмової роти «Кракен» Антон Чіча. «Я — проти [дівчат в армії]. У свою роту я не візьму дівчинку», — заявив Антон у ютуб-шоу «ВІДДУШІВДУШУ» ²⁰. Боєць зазначив, що в армії є дівчата, які виконують багато функцій. Проте сам Чіча проти дівчат на бойових посадах нібито через їхню «нестабільну психіку».

Наразі єдиний опір публічному сексизму від військових — реакція суспільства, адже командування такі випадки ігнорує. Це ускладнює ситуацію, адже критика військових цивільними, хай і за сексизм та мізогінію, викликає несприйняття у самих військових і частини суспільства.

Проблемним залишається питання гендерного мейнстримінгу ветеранської політики в умовах майже повної відсутности самої такої політики. З одного боку, реєстр ветеранів і ветеранок, який був у розпорядженні Міністерства у справах ветеранів до 2022 року, втратив чинність, громадські організації, які надавали послуги ветеранам і ветеранкам, великою мірою перепрофілювалися на волонтерську допомогу армії, а повне повернення до мирного життя неможливе, бо Україна воює. З іншого боку, міністерство досі не запропонувало бодай приблизного варіанту концепції ветеранської політики, з якою можна було б працювати на предмет її гендерної чутливости. В умовах такої всебічної неясности продуктивність дальшої роботи у цьому напрямі під питанням, принаймні до прояснення ситуації.

Гендерний консалтинг. Рекомендації

Стисло, наразі найнагальніші проблеми для жінок-військовослужбовиць — це нерівноправне ставлення при обійманні бойових посад і підвищенні, відсутність дієвого механізму протидії сексуальним домаганням і сексизму, недостатнє забезпечення форменим одягом, елементами бронезахисту відповідно до антропометричних даних, медичними послугами й засобами гігієни, для жінок-ветеранок — відсутність ветеранської політики як такої. Проте є й інші побажання до гендерної політики в секторі безпеки.

Громадські організації рекомендують ухвалити два законопроекти, які посилюють гендерну рівність у ЗСУ. Законопроєкт № 5713 має на меті врегулювати питання, що стосуються надання відпусток для догляду за дитиною, у зв’язку з народженням дитини; виплати компенсацій за невикористані відпустки для осіб, які мають дітей; забезпечення санаторно-курортним лікуванням, речовим та іншим забезпеченням; рівного доступу до офіцерських посад; обов’язковости службових розслідувань у разі виявлення ознак дискримінації за переконаннями й підставами, визначеними статтею 24 Конституції України. Законопроєкт № 5714 пропонує урівняти чоловіків і жінок військовослужбовців у сфері притягнення до відповідальности за військові правопорушення і злочини шляхом зняття обмежень на накладання на жінок таких видів стягнення й покарання, як утримання на гауптвахті та тримання в дисциплінарному батальйоні.

Рекомендується також збільшити кількість штатних посад для гендерних радників і радниць (нині їх у складі ЗСУ 142 особи, але майже всі поза штатом), навчати й атестувати кандидаток і кандидатів на цю позицію.

Висновки

Проблема сексизму в арміях світу існувала й існує. Армія незалежної України, як і військові структури, що були її попередницями, не була і не є винятком із цього правила. Ця стаття лише стисло окреслює найкричущіші випадки і найпоширеніші проблеми.

Лише систематична робота з вирішення конкретних проблем, пропозиції для якої наведено в статті, може якось змінити ситуацію на краще. Адвокаційний проект «Невидимий батальйон», як і інші організації громадянського суспільства, довгий час уже ведуть роботу в цьому напрямі.

Проте, безумовно, головні зацікавлені у зменшенні сексизму в секторі безпеки, як і головний рушій позитивних змін, — самі жінки-військовослужбовиці. Позитивним власним прикладом для жінок, які служитимуть пізніше, та щоденною боротьбою за рівне ставлення вони виборюють гендерну рівність і безпечну толерантну державу. У цьому її треба якнайширше підтримувати.

Ілюстрації: Вікіпедія; особистий архів Василя Гаврищука / Локальна історія; особиста сторінка Наталії Дубчак на Facebook; Алла Корнієнко / Життєві обрії. Новини Хмільника; Х-вий прес-офіцер; Армія Інформ; особиста сторінка Юлії Микитенко на Facebook

1. Гриценко, Ганна. Як жінки змінили українську армію // Гендер в деталях. — 2019. — 10 жовтня: https://genderindetail.org.ua/season-topic/gender-after-euromaidan/yak-zhinki-zminili-ukrainsku-armiyu-1341190.html [↩]
2. Байдак, Мар’яна. Олена Степанів: одна з перших українських воячок // Гендер в деталях. — 2021. — 30 березня: https://genderindetail.org.ua/spetsialni-rubriki/zhinky-yaki-toruyit-novi-shliachy/olena-stepaniv.html [↩]
3. Попелюк, Роксолана. Фронт підтримки: жінки в українському Русі опору // Локальна історія. — 2022. — 1 лютого: https://localhistory.org.ua/texts/statti/front-pidtrimki-zhinki-v-ukrayinskomu-rusi-oporu/ [↩]
4. Гавришко, Марта. Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940–50-х роках // Український визвольний рух. — 2015. — № 20. — C. 199–213. [↩]
5. Дубчак, Наталія. Жінки у Збройних Силах України: проблеми гендерної політики // Стратегічні пріоритети. — 2008. — № 4 (9). [↩]
6. «Невидимий батальйон»: участь жінок у військових діях в АТО: (соціологічне дослідження) / За заг. ред. Тамари Марценюк. — К., 2015. — С. 19–20. [↩]
7. «Невидимий батальйон»: участь жінок у військових діях в АТО: (соціологічне дослідження) / За заг. ред. Тамари Марценюк. — К., 2015. — С.17 [↩]
8. Жінки в добу змін, 1989–2009: Польща, Чеська Республіка, Словаччина, Східна Німеччина та Україна. — Представництво фонду ім. Г. Бьолля в Україні, 2012. — С. 114. [↩]
9. На межі: вирішення проблем дискримінації та нерівності в Україні // The Equal Rights Trust Country Report Series: 5. — Лондон, 2015. — С. 58–59. [↩]
10. Актуальні проблеми гендерної політики у Збройних силах України: Навчально-методичний посібник за заг. ред. Б. П. Андресюка. — К.: НДЦ ГП ЗС України, 2011. — С. 26. [↩]
11. Дубчак, Наталія. Жінки у Збройних Силах України: проблеми гендерної політики // Стратегічні пріоритети. — 2008. — № 4 (9). [↩]
12. Плохотнюк, Наталя. Ми не кухарки, а повноцінні бійці, у війни не жіноче обличчя? // Вечірній Київ. — 2016. — 24 січня: https://vechirniy.kyiv.ua/news/3205/ [↩]
13. Корнієнко, Алла. «Берегиня в погонах» // Життєві обрії. Новини Хмільника. — 2018. — 15 червня: https://gazetahm.org/posts/berehynia-v-pohonakh  [↩]
14. Герун, Юрій. У Трускавці військові медсестри змагались у конкурсі краси // Zaxid.net. — 2017. — 10 березня: https://zaxid.net/u_truskavtsi_viyskovi_medsestri_zmagalis_u_konkursi_krasi_n1420215 [↩]
15. Масний В’ячеслав, Погребна Анна. Парад на підборах. Жінкам-військовослужбовицям замінили туфлі на черевики з нижчим каблуком // Суспільне. Новини. — 2021. — 2 липня: https://suspilne.media/144081-parad-na-pidborah-nardepi-vimagaut-vid-minoboroni-provesti-rozsliduvanna-gendernogo-skandalu/ [↩]
16. Соколова-Стех, Ганна. Жінки в ЗСУ: «Бажання служити сприймають за примху» // Deutsche Welle. — 2023. — 9 жовтня: https://www.dw.com/uk/zinki-v-zsu-bazanna-sluziti-sprijmaut-za-primhu/a-66995226 [↩]
17. НБ 5.0. Моніторинг рекомендацій і результатів досліджень із циклу «Невидимий батальйон» / За заг. ред. Тамари Марценюк. — К., 2023. — С. 54–55. [↩]
18. НБ 5.0. Моніторинг рекомендацій і результатів досліджень із циклу «Невидимий батальйон» / За заг. ред. Тамари Марценюк. — К., 2023. — С. 58. [↩]
19. НБ 5.0. Моніторинг рекомендацій і результатів досліджень із циклу «Невидимий батальйон» / За заг. ред. Тамари Марценюк. — К., 2023. — С. 61–62. [↩]
20. Ютуб-канал ВІДДУШІВДУШУ. Чіча / Реакція KRAKEN на скандал з Фаріон / Як ловили колаборантів та звільняли Куп’янськ? [↩]

Проблема сексуальних домагань і сексуального насильства на військовій службі існує в арміях усіх країн світу, і страждають від неї не лише жінки, хоча жінки страждають частіше. Американські дослідниці Валері Штандер і Синтія Томсен уважають, що сексуальним домаганням сприяють внутрішні чинники військової структури, такі як легітимність насильства взагалі, деіндивідуалізація, повне підкорення вищому керівництву, а також поширене до сьогодні домінування чоловіків у цьому керівництві ¹.

Інші дослідники, як-от Карл Кастро, стверджують, що розвиток стресостійкости знижує кількість рапортів про насильство, а командний дух тисне на постраждалих і змушує їх думати, нібито повідомленням про насильство вони «зраджують» свою команду ².

Інституційний ризик, який уможливлює домагання або насильство щодо інших осіб, — позиція влади. Армія взагалі — ієрархічна структура, і що вище в цій ієрархії особа, то більше у неї можливостей безкарно чинити насильство. «Скляна стеля» в цій сфері досі існує, тому високі посади в армії обіймають переважно чоловіки.

Сексуальні домагання — це також частина ширших проблем — мізогінії, токсичної маскулінности і дискримінації за ознакою статі, браку професіоналізму, у випадку української армії це ще й радянська спадщина в професійній культурі.

«Це був підполковник. Він на великій лекції, яка абсолютно не стосувалась гендерної тематики, говорив про все на світі і в тому числі наговорив, що “коли ви будете у військах, в жодному разі не беріть жінок… От ніколи не беріть жінок на полігони або в АТО, тому що всі їх будуть ї…ть крім вас. От запам’ятайте моє слово, я вам кажу, ви молоді, недосвідчені, — ніколи їх не беріть на полігони, тому що всі будуть ї…ть, крім вас» ³.

Проблему сексуальних домагань супроводжують споріднені негативні явища — гомофобія і трансфобія із застосуванням цькування, насильницька поведінка чоловіків щодо чоловіків.

Наявність проблеми сексуальних домагань не може бути підставою для того, щоб відраджувати жінок служити в армії в принципі, з міркувань «захисту». Так само як наявність сексуальних домагань на цивільній роботі — це не привід не заохочувати жінок самостійно заробляти гроші. А проте домагання у військовій структурі відрізняються від домагань в офісі чи на виробництві, насамперед тим, що з військової служби неможливо звільнитися по факту домагань так легко, як із цивільної роботи. До того ж невирішеність цієї проблеми може демотивувати жінок, які хотіли б служити взагалі, а армії України потрібні доброволиці.

Правильніший шлях до вирішення проблеми — створити дієві механізми протидії домаганням, насильству за ознакою статі, цькуванню, а також сексизму й дискримінації взагалі. Коректна, дружня, довірча атмосфера — запорука ефективної служби і жінок, і чоловіків.

Винесення в публічний простір обговорення проблем сексуальних домагань і сексуального насильства не може делегітимізувати всю українську армію, так само як інші армії світу. Так уважаю не лише я, а й українське суспільство. У 2020 році Київський міжнародний інститут соціології на замовлення проєкту «Невидимий батальйон», що його здійснює громадська організація «Інститут гендерних програм», провів загальнонаціональне репрезентативне опитування. За його даними, 23 % респондентів/ок уважають, що варто, бо це проблема, яку часто ігнорує керівництво Збройних Сил; 24 % заявляють, що варто, бо це чи не єдиний спосіб для постраждалих добитися справедливости; ще 8 % кажуть, що варто, бо дискримінація в Збройних Силах існує. Лише 17 % опитаних уважають, що публічність може зашкодити постраждалим, і лише 8 % пояснили, що публічність таких проблем шкодить іміджу ЗСУ ⁴.

Проблему сексуальних домагань засвідчено і на рівні Генерального штабу України. Радниця Головнокомандувача Збройних Сил України з гендерних питань Вікторія Арнаутова публічно заявила: «Збройним Силам потрібно визнати як цивілізованій інституції, що таке явище є, й адекватно реагувати» ⁵.

Міжнародний досвід

Дослідження 2015 року в арміях країн-членів НАТО показало, що у 80 % збройних сил проводять регулярні тренінги для попередження сексуальних домагань і насильства в армії, а більше ніж 60 % мають розроблені стратегії, кваліфікований персонал і формальні процедури для попередження й реєстрації скарг про випадки сексуальних домагань жінок чи чоловіків ⁶.

Розгляньмо для прикладу армію США. Проблему сексуальних домагань моніторять, ведучи статистику отриманих скарг та через щорічне анонімне дослідження гендерних і робочих відносин. Перше число набагато менше, ніж кількість тих, хто повідомляють про домагання анонімно: за даними 2012 року, скарги на домагання надійшли від 6 % американських військовослужбовиць, а зазнали домагань близько чверті з них. Серед чоловіків 1 % повідомив про домагання шляхом скарги, а 10 % повідомили анонімно. Дані 2018 року засвідчують схожі пропорції; однак через незамовчування цієї проблеми кількість скарг суттєво зросла.

Американський досвід підкреслює важливість превентивної роботи і важливу роль командира підрозділу, який має вести цю роботу і сприяти поданню скарг, взагалі, відповідати за здорову робочу атмосферу в підрозділі. Там, де командир нечутливий до проблематики сексуальних домагань, ризики зростають ⁷.

У 2020 році у США набрала розголосу справа Ванесси Гільєн, двадцятилітньої військовослужбовиці, яка зникла під час служби. Перед тим вона розповідала родині, що зазнає сексуальних домагань з боку сержанта, що скарги на нього інших постраждалих жінок відхилили, але вона свої проблеми вирішить сама. За два місяці знайшли рештки її тіла. Вбивцею виявився спеціаліст армії США Аарон Девід Робінсон; його дівчина Сесілі Енн Агілар допомагала розчленувати тіло й заховати останки. Робінсон застрелився під час затримання, Агілар засудили до 30 років ув’язнення ⁸. Розслідування також постановило, що вбивство стало прямим наслідком лідерської неспроможности й атмосфери потакання сексуальному насильству та сексуальним домаганням у військовій частині. Ще чотирнадцятьом військовослужбовцям призначили дисциплінарні покарання ^{9 10}. Наслідком справи Ванесси Гільєн стало внесення 2022 року сексуального домагання до Єдиного кодексу військової юстиції США як правопорушення.

У Канаді близько чверті військовослужбовиць зазнають домагань чи насильства під час своєї кар’єри, серед чоловіків ця цифра становить близько 4 %. Щодня здійснюється близько трьох випадків сексуальних домагань чи насильства. Після того як незалежне дослідження опублікувало звіт про «культуру, ворожу до жінок і ЛГБТ+ в армії», канадські військовослужбовиці й ветеранки два роки (2016 і 2017) подавали позови до Міністерства оборони. Багатьом із них суд присудив матеріальну компенсацію. Проблему сексуальних домагань у збройних силах у Канаді оголошено такою, що загрожує національній безпеці. Постійний комітет національної безпеки і захисту при Сенаті Канади вважає, що культура конформности, ієрархічности, безвідмовного виконання наказів, ставлення групових інтересів вище за індивідуальні створюють атмосферу, сприятливу для сексуальних домагань і насильства. Щоб виправити цю ситуацію, треба впливати на таку культуру, а не просто збільшувати кількість жінок у війську ¹¹. З 2015 по 2021 рік здійснювалася «Операція “Честь”», у рамках якої комплексно вивчали проблему і шукали шляхів її вирішення.

У 2021 році в Канаді одночасно 13 офіцерів високого чину були відсторонені, перебували під слідством або мусили вийти на пенсію через сексуально неприйнятну поведінку. Військова поліція не розголошувала ці випадки з власної ініціативи, але відповідала на питання журналістів/ок ¹².

Українські історії

Згідно з дослідженням Науково-дослідного центру гуманітарних проблем ЗСУ (2011), 10 % жінок і 5 % чоловіків (переважно курсанти вищих військових навчальних закладів) стикалися із сексуальними домаганнями в армії ¹³.

У 2020 році авторки дослідження «Невидимий батальйон 3.0. Сексуальні домагання у військовій сфері в Україні» поспілкувалися з жінками, які зазнали сексуальних домагань, сексуального насильства, сексуального насильства разом із фізичним тощо. Бували випадки, коли як помста за відмову кривдники псували речі і навіть застосовували вогнепальну зброю.

Іноді, у випадках сексистських жартів чи інших дрібних конфліктів, кривдник міг не розуміти, чому його дії неправильні, навіть якщо йому доводилося вибачитися перед постраждалою на вимогу керівництва. Іноді самі постраждалі не одразу рефлексували неприємні історії, які з ними сталися, як домагання чи сексизм, а не просто побутові конфлікти.

Це підводить нас до необхідности просвіти в питаннях гендерної рівности і протидії домаганням. З метою такої просвіти команда проєкту «Невидимий батальйон» розробила навчальний курс «Гендерна рівність та протидія сексуальним домаганням у військовій сфері» ¹⁴ , який розміщено у відкритому доступі на платформі онлайн-освіти Prometheus. Станом на початок 2023 року на курс зареєструвалося понад 23 тисячі осіб (з них 90 % отримали сертифікати), а департамент військової освіти і науки Міністерства оборони України рекомендував вищим військовим навчальним закладам і військовим структурним підрозділам закладів вищої освіти включити цей курс до планів роботи з курсант(к)ами.

Проте, очевидно, випадки систематичних домагань до підлеглих, сексуального насильства, фізичного насильства, погроз і цькування не можуть трактуватися лише через брак гендерної просвіти, а й мають бути відповідно покарані. Такі випадки дослідниці теж зафіксували, як і те, що розраховувати на справедливе покарання кривдника постраждалим тут важко. Як структура, яка до початку війни в Україні не була готова брати жінок на бойові посади, забезпечувати їх формою тощо, армія не була готова й реагувати на сексуальні домагання. Такі проблеми іноді ніяк не вирішувалися, іноді закінчувалися фізичним конфліктом із кривдником, а іноді тягнули за собою звільнення жінок із лав ЗСУ, щоразу знижуючи в такий спосіб боєздатність армії на одну кваліфіковану фахівчиню. Механізм вирішення таких конфліктів через звернення до командира не працює, коли кривдник — сам командир. Варіант подзвонити на загальну «гарячу лінію» ЗСУ постраждалі, як правило, не розглядали через неанонімність таких звернень і, відповідно, ризик погіршити своє становище.

На момент роботи над дослідженням було відомо лише про один випадок сексуальних домагань, коли постраждала вирішити свідчити публічно і назвати ім’я кривдника. У 2018 році лейтенантка Валерія Сікал заявила про тривалі систематичні домагання з боку полковника Віктора Іваніва. Вона заявила, що коли проходила службу у військовій частині А1358, керівник частини, використовуючи своє службове становище, не раз намагався змусити її до сексу. Головне управління Нацполіції у Вінницькій області порушило справу про примушування до вступу в статевий зв’язок. Станом на початок 2024 року вирок у справі не ухвалено, а полковника Іваніва тимчасом підвищили і перевели в Міністерство оборони ¹⁵.

Загалом серед випадків, які стали відомі дослідницькому колективу, до сексуальних домагань найчастіше вдавалися вищі за рангом особи і без свідків; найчастіше чоловіки домагалися жінок, хоча це не єдиний можливий варіант. Більшість постраждалих нікому не розповідали про сексуальні домагання до них і не зверталися по допомогу — дослідниці проєкту стали першими, кому звірилися постраждалі. Якщо при домаганнях були присутні свідки, вони зазвичай підтримували кривдника або зберігали нейтралітет — не втручалися або ж заявляли про неможливість вплинути на ситуацію. Жінки, як правило, не були кривдницями самі, але й не завжди ставали на бік постраждалих.

Уже після публікації дослідження й винесення теми в публічний простір військовослужбовиці почали говорити про цю проблему більше. У 2021 році працівниця Чернігівського обласного ТЦК й СП підполковниця Ольга Деркач заявила, що постраждала від домагань з боку свого керівника, військового комісара области полковника Олександра Криворучка. Як і у випадку Валерії Сікал, вирок у кримінальній справі досі не винесено ¹⁶.

Відомі також публічні заяви, коли постраждалі не називали імен кривдників, але однаково ділилися досвідом. Військовослужбовиця Ірина Базикіна повідомляла у ЗМІ, що постраждала від сексуального й фізичного насильства. За рік розслідування у поведінці кривдника склад кримінального злочину не виявили, а кривдник виправдовувався тим, що «вона любить жорсткий секс» ¹⁷.

У подкасті Жіночого ветеранського руху, опублікованому на початку 2024 року, аеророзвідниця Світлана поділилася: «Я буквально вступила в бійку чи в боротьбу з офіцером, з командиром, але ті люди, яких я вважала друзями в тому підрозділі, вони просто вийшли, вони вийшли для того, щоб а-ля дати командирові розважитись» ¹⁸.

Зв’язківиця і синхронна перекладачка Надія Гарань пішла далі й розповіла про сексуальні домагання в ЗСУ британському виданню «Ґардіан» (The Guardian) ¹⁹. За її словами, вона залишила свій підрозділ через командира, який домагався підлеглих жінок і казав їм, що в разі відмови зайнятися з ним сексом він пошле на смерть їхніх чоловіків, теж його підлеглих. На винесення проблеми в міжнародний простір мусила відповісти заступниця міністра оборони Ганна Маляр, яка пообіцяла особисто реагувати на такі заяви ²⁰. Перевірити її обіцянку не вдалося, бо через місяць після цього її звільнили з посади.

Жіночий ветеранський рух, коментуючи сексистські жарти бійця 3 ОШБ, стверджує, що «кожен випадок домагання лишається безкарним».

Механізм реагування на сексуальні домагання й насильство за ознакою статі

Розробити механізм реагування на сексуальні домагання й насильство за ознакою статі у Збройних Силах України взялася громадська організація «Юридична сотня» у співпраці з Інститутом гендерних програм, Жіночим ветеранським рухом та Генеральним штабом України.

28 жовтня 2021 року на форумі «Армія, побудована на довірі», що його організували Сухопутні війська ЗСУ, радниця Головнокомандувача Збройних Сил України з гендерних питань Вікторія Арнаутова публічно представила проєкт механізму реагування на сексуальні домагання й насильство за ознакою статі.

Механізм передбачає, що постраждала (чи постраждалий) або людина, яка спостерігала неналежну поведінку, звертається з повідомленням про це особисто, письмово, чи телефоном на «гарячу лінію». Повідомлення отримує уповноважений орган (відділ апарату помічників Головнокомандувача з питань гендерної інтеграції), уповноважена особа (радник з гендерних питань) або командир. Повідомлення реєструється невідкладно, а наступного дня постраждала особа скеровується для отримання юридичної, психологічної, медичної допомоги (із дотриманням вимог до захисту персональних даних). Далі за фактом реєстрації повідомлення призначається службова перевірка, головою комісії з перевірки є представник уповноваженого органу, ця сама особа забезпечує також захист постраждалої особи від впливу кривдника. На підставі висновків перевірки чи розслідування ухвалюється рішення про притягнення кривдника до відповідальности.

Станом на початок повномасштабної війни механізм погодили всі командування, але його не було ухвалено, а на посади в підрозділі гендерної інтеграції в апараті Головнокомандувача не було призначено людей, які мали стати виконав(и)цями відповідних інструкцій. Станом на початок 2024 року ситуація досі не зрушила з місця.

Алгоритм дій тепер

Що робити військовослужбовиці чи військовослужбовцю, якщо вона чи він стикається із сексуальними домаганнями ось тепер? На цей випадок Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» розробила пам’ятку ²¹. Це загальна рекомендація, яка не замінює індивідуальну юридичну консультацію в кожному конкретному випадку, але дає загальне розуміння своїх дальших кроків у разі небезпечної ситуації.

Перший крок — турбота про власну безпеку (спроба покинути приміщення, залучити до ситуації свідків тощо).

Другий крок — фіксація дати, часу і місця події, фіксація посади й імені кривдника, самостійний збір іншої інформації про ситуацію та доказової бази.

Наступні кроки — отримання психологічної, медичної і юридичної допомоги, після чого можна узгодити з адвокатом свої дальші дії.

За статтею 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України можна подати заяву в разі порушення своїх прав як до командування, так і до правоохоронних органів.

Сексуальне насильство щодо військовослужбовиць і військовослужбовців — військовий злочин і кваліфікується залежно від посади кривдника за такими статтями КК України: ст. 426-1 КК України («Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень»), ст. 406 КК України («Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутности відносин підлеглости») або ст. 405 КК України («Погроза або насильство щодо начальника»). Точну кваліфікацію злочину, коректну підготовку заяви та визначення правильного адресата заяви слід узгоджувати з адвокатом.

Громадські організації «ЮрФем», БФ «Сильні», «Юридична сотня» надають допомогу постраждалим, хоча ні теоретично, ні практично з огляду на досвід Валерії Сікал, Ольги Деркач та Ірини Базикіної не можуть гарантувати правосуддя, яке перебуває у відповідальності судових і правоохоронних органів.

Висновки

Сексуальні домагання і сексуальне насильство — це проблема армій різних країн світу і так само української армії, що визнає й Генеральний штаб. Ієрархічність колективу, неможливість швидко змінити місце роботи, традиції радянської армії, де жінка обслуговувала чоловіків, а не була їм посестрою, мізогінія — ці явища сприяють зловживанням владою, зокрема сексуальним зловживанням.

І чоловіки, і жінки можуть не усвідомлювати, що певна поведінка неприйнятна і потрапляє під означення «домагання»; цю проблему долає гендерна просвіта. В інших випадках кривдник напевно усвідомлює, що робить неприйнятні речі, і має бути покараним. Попри це, порівняно невеликий відсоток постраждалих виносить проблему в поле службового чи кримінального реагування, ще менший відсоток порушує ці питання публічно. Схожа ситуація і в інших арміях світу. В Україні нині не існує публічно відомих випадків сексуальних домагань чи насильства в армії, коли кривдник отримав би покарання.

В арміях різних країн світу існують також механізми реагування на повідомлення про сексуальні домагання й сексуальне насильство. Такий механізм для ЗСУ вже розроблено й погоджено з усіма командуваннями, але остаточна його імплементація застопорилася. Ми віримо, що найближчим часом процес буде доведено до кінця.

Цей проект реалізується за підтримки Шведського інституту.

---

1. Невидимий батальйон 3.0. Сексуальні домагання у військовій сфері в Україні. / За заг. ред. Тамари Марценюк. — К., 2021. — С. 22. [↩]
2. Невидимий батальйон 3.0. Сексуальні домагання у військовій сфері в Україні. / За заг. ред. Тамари Марценюк. — К., 2021. — С. 22-23. [↩]
3. Невидимий батальйон 3.0. Сексуальні домагання у військовій сфері в Україні. / За заг. ред. Тамари Марценюк. — К., 2021. — С. 93. [↩]
4. Невидимий батальйон 3.0. Сексуальні домагання у військовій сфері в Україні. / За заг. ред. Тамари Марценюк. — К., 2021. — С. 137. [↩]
5. https://armyinform.com.ua/2020/11/07/viktoriya-arnautova-genderni-pytannya-cze-ne-lyshe-pro-prava-zhinok-chasto-choloviky-tezh-poterpayut-vid-nespravedlyvosti/ [↩]
6. Невидимий батальйон 3.0. Сексуальні домагання у військовій сфері в Україні / За заг. ред. Тамари Марценюк. — К., 2021. — С. 71. [↩]
7. Невидимий батальйон 3.0. Сексуальні домагання у військовій сфері в Україні / За заг. ред. Тамари Марценюк. — К., 2021. — С. 58-59. [↩]
8. Texas woman who helped hide U.S. soldier Vanessa Guillén’s body sentenced to 30 years in prison // PBS. — 2023. — 14 August: https://www.pbs.org/newshour/nation/texas-woman-who-helped-hide-u-s-soldier-vanessa-guillens-body-sentenced-to-30-years-in-prison [↩]
9. Fort Hood: Soldiers fired and suspended after Vanessa Guillen probe // BBC News. — 2020. — December 8: https://www.bbc.com/news/world-us-canada-55235381 [↩]
10. Acevedo Nicole, Kube Courtney. 14 Fort Hood leaders disciplined as probe finds ‘permissive environment for sexual assault’ at the Army base // NBC News. — 2020. — December 8: https://www.nbcnews.com/news/latino/probe-launched-after-vanessa-guill-n-s-death-finds-permissive-n1250372 [↩]
11. Невидимий батальйон 3.0. Сексуальні домагання у військовій сфері в Україні / За заг. ред. Тамари Марценюк. — К., 2021. — С. 67–70. [↩]
12. Burke Ashley, Brewster Murray. A military in crisis: Here are the senior leaders embroiled in sexual misconduct cases // CBC. — 2021. — 21 October: https://www.cbc.ca/news/politics/sexual-misconduct-military-senior-leaders-dnd-caf-1.6218683 [↩]
13. Актуальні проблеми гендерної політики в Збройних Силах України: Навч.-метод. посібник // [В. П. Кротиков, В. Л. Топальський, В. М. Малюга та ін.]; за заг. ред. Б. П. Андресюка. — К.: НДЦ ГП ЗС України, 2011. — С. 67–68. [↩]
14. https://prometheus.org.ua/course/course-v1:Prometheus+GE101+2021_T2 [↩]
15. Гончарук, Наталія. Чи захистив свою честь і гідність полковник, звинувачений у сексуальних домаганнях? Є рішення // 20 хвилин Вінниця. — 2021. — 20 липня: https://vn.20minut.ua/analitika-i-publicistika/chi-zahistiv-svoyu-chest-i-gidnist-polkovnik-zvinuvacheniy-u-seksualni-11363511.html [↩]
16. НБ 5.0. Моніторинг рекомендацій і результатів досліджень із циклу «Невидимий батальйон» / За заг. ред. Тамари Марценюк. — К., 2023. — С.58. [↩]
17. Сексуальні домагання: що відбувається в українській армії? (Відео) // Радіо Свобода. — 2021. — 5 березня: https://www.radiosvoboda.org/a/video-domahannia-v-armii/31136395.html [↩]
18. Випуск 2. Аеророзвідниця, як захистити себе від домагань у війську // Жіночий ветеранський рух. — 2024. — 3 січня: https://youtu.be/D0orcKOV-xs?si=LSyQ9RGM5NT3rzj4 [↩]
19. ‘Fighting two enemies’: Ukraine’s female soldiers decry harassment // The Guardian. — 2023. — 4 August: https://www.theguardian.com/world/2023/aug/04/fighting-two-enemies-ukraine-female-soldiers-decry-harassment [↩]
20. анна Маляр пообіцяла особисто реагувати на заяви про сексуальні домагання в армії // Жінки — це 50 % успіху України. — 2023. — 15 серпня: https://50vidsotkiv.org.ua/ganna-malyar-poobitsyala-osobysto-reaguvaty-na-zayavy-pro-seksualni-domagannya-v-armiyi/ [↩]
21. https://jurfem.com.ua/wp-content/uploads/2022/10/pamyatka-dlya-viyskovosluzhbovyts.pdf [↩]

Уже кілька років експертний ресурс Гендер в деталях реагує на обурливі сексистські висловлювання й дії в постійній рубриці #сексизмпатруль. Ми бачимо зміни в суспільстві, але досі вважаємо, що інститут репутації щодо сексистів не працює. Тому торік ми запустили антипремію «Сексист року», і цьогоріч хочемо її продовжити. Тут ми зібрали найяскравіші прикладу сексизму і об’єктивації жінок 2023 року. Знайомтеся з прикладами, щоб незабаром проголосувати за «переможця».

Співак Потап і його розуміння волонтерства

На початку року репер Потап випустив трек про українських волонтерок. У музичному творі є такі рядки:

«Танцюй, мала, танцюй мала, давай, ти дві ночі дома не спала. Ой, мамо, не питай, з ким була і де ночі провела, я була з хлопцями-бійцями, волонтерила».

Як в багатьох інших треках Потапа, у цих рядках закладено подвійний сенс із натяком на амурну чи сексуальну пригоду. Тож не дивно, що пісня викликала бурхливу реакцію в соцмережах. Зокрема, тих-таки волонтерок:

«Враховуючи, що більшість волонтер_ів — жінки. То нова пісня Потапа — про те, що ми максимум, чим можемо волонтерити, на його думку, – так це переднім місцем. Так?», — обурилася волонтерка Ольга Лозун.

Повний допис тут.

Дика дичина у треку «Дика дичка»

Не зовсім зрозумів контекст, у якому живе Україна, і гурт Hanumike, який разом з акторкою Дарією Петрожицькою представили спільний трек «Дика Дичка». Відео до нього теж швидко поширилося в соціальних мережах. Автор_и стверджували, що пісня і відеокліп до неї — це подяка українським жінкам-військовим, які боронять Україну від російської навали. Проте багато питань викликали слова пісні:

«Не виходить з голови піксельна спідничка». «Мій незламний бетеер без саляри вже скучає, ти навіть на відстані його заводиш я не знаю».

Цей рядок нівелює героїчний внесок жінок-військових у перемогу України, зводячи їхній образ до «піксельної спіднички» та об’єкта сексуальних фантазій. Не менше питань і до відеоряду, де жінки у військовій формі танцюють, створюючи веселий фон для виконавця.

Цікаво, що невдовзі після скандалу з кліпом гурт Hanumike припинив свою творчу діяльність.

Співак Іво Бобул дізнався від Емми Антонюк, що таке «сексизм»

Блогерка Емма Антонюк не погодилася з героєм свого інтерв’ю ¹ співаком Іво Бобулом. Під час бесіди він назвав жінок меркантильними.

«Я не ображаю їх, а просто сказав, що змінилися жінки. Стали меркантильними. Що таке меркантильність? Думають тільки про себе, про гроші, про те, щоб жити класно, машини, будинки. А ніхто не думає, де чоловік може взяти це все. Не всі можуть бути банкірами, “папіками”», — сказав Іво Бобул.

Після того як Емма Антонюк почала сперечатися зі співаком і сказала, що його тези — сексизм, він продовжив:

«Сонце моє, я зараз встану і піду. Ми говорили про щось, і ти починаєш на мене тиснути своєю термінологією, яку я не розумію. Нехай я дурний, але в мене є життєвий досвід і я тобі про нього говорю. Я прожив 69 років — це досвід, якого в тебе немає. Дай Боже, щоб він у тебе був у майбутньому. Не потрібно мокати мене в унітаз. Я тобі про свій досвід кажу, а ти мені починаєш говорити якусь х#рню. Все, до побачення», — заявив Бобул і перервав інтерв’ю.

Цю ситуацію гучно обговорювали в соцмережах і тиражували медіа. Фокус уваги намагалися змістити на непрофесійність Емми як журналістки, мовляв, інтерв’юерка не повинна так поводитися. Ми ж убачаємо в цьому іншу проблему: багато хто стали на захист Бобула саме тому, що він чоловік старшого віку. А молода жінка, яка насмілюється заперечувати сексистські випади, досі не знаходить належної підтримки, зокрема серед жіноцтва, інтереси якого намагалася боронити Емма.

Юрист Микола Хавронюк: звинувачення постраждалої від законотворця

«Одна справа, коли є проникнення в тіло, інша — коли немає. Навіть коли є проникнення, присутні багато аспектів: інтенсивність, груповий спосіб дій чи одна особа, навіть має враховуватися певна провокативна поведінка потерпілої, яка спочатку каже, що ніби хоче, а потім передумала».

Це цитата доктора юридичних наук Миколи Хавронюка, який очолював робочу групу з розробки нового Кримінального кодексу України зі статті «Чому в Україні винні у сексуальному насильстві не сидять за ґратами» ² на сайті ВВС News Україна.

Детальніше його висловлювання ми аналізували в цьому дописі.

Протягом року Гендер в деталях підтримав дві петиції за відставку Хавронюка. Першу петицію, яку ми спільно з агентками змін намагалися масово підписати ще в серпні 2023-го, так і не було закрито: в останні дні, коли залишилося менше як тисяча підписів до завершення, підписати її стало неможливим. Усіх охочих викидало із сайту або, навіть якщо вдавалося авторизуватися, не враховувало голос.

Ми отримали сотні скріншотів з помилкою на сайті при запиті на конкретну петицію, тоді як будь-яку іншу петицію на сайті Кабінету Міністрів України можна було підписати без жодних ускладнень. Друга петиція зібрала понад 25 000 підписів.

На жаль, свої слова Микола Хавронюк, навіть після суспільного резонансу, не пояснив.

Мер Ігор Поліщук і страх спідниць

У кінці травня учениці й учні 24-ї школи в Луцьку влаштували флешмоб «День навпаки»: дівчата прийшли в чоловічому одязі, а хлопці — в сукнях.

Фото й відео флешмобу швидко розлетілися соцмережами і набрали шаленої популярности в тік-току. Меру Луцька Ігорю Поліщуку це не сподобалось:

«Коли особи чоловічої статі одягають жіночий одяг — це збочення. Якщо ще таке буде, то будемо розривати договори з директором», — зазначив мер міста. А потім додав, що Луцьк — християнське місто і така поведінка хлопців «не відповідає християнським цінностям».

Чоловічий одяг, у якому прийшли дівчата, не викликав бурхливої реакції очільника міста. Натомість хлопці в сукнях, на думку Поліщука, — «збоченці», хоча сукня — це просто елемент одягу, а одяг не робить з людей «збоченців», на відміну від мерів, які навішують ярлики на громадян свого міста. Цікаво, що сказав би мер Луцька про шотландців у традиційних кілтах?

Ректор Борис Зіменковський і насмішки над студент_ками

Ректор Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького 83-річний Борис Зіменковський під час розподілу випускників на інтернатуру відпускав сексистські жарти і насміхався з прізвищ студентів ³.

Ось два яскраві епізоди. У першому випадку ректор висміює прізвище студентки:

«Волкодав. Ох і фамілія. З таким прізвищем і до дітей…» Інший член комісії зауважує: «Та вона заміж вийде!», — на що ректор відповідає: «Та я жартую!»

Другий епізод стосується студентки, яка підтвердила, що хоче стати хірургинею.

«Жінка, а хоче різати! Сумне. Я би такої знати не хотів», — каже ректор. «А якби рибу фарширувала?» — відповідає хтось із колегії. «А якщо мене заріже вночі?» — продовжує ректор.

Після скандалу Борис Зіменковський у коментарі для УП.Життя відреагував так:

«Я нікому зі студентів нічого поганого не сказав. Я пожартував. Студенти моїх слів не чули. Коло мене сидів праворуч проректор, і я тихенько їй говорив. Однак поряд був потужний мікрофон і вихопив».

А жарт про жінок пояснив так:

«Все ж таки хірургія — агресивна частина медицини. І не така проста. Я погоджуюся, що жінка може все, як і чоловік. Але, на мою думку, у медицині є більш жіночі професії. Наприклад, кому подобається жіночий бокс? Утім, якщо хтось прийняв мої слова на свій рахунок, я вибачаюсь».

Ці недолугі виправдання не вберегли ректора від репутаційних втрат: у липні Бориса Зіменковського звільнили з посади.

Гліб Репіч: від шкільного вчителя — популяризатора науки до простого смертного сексиста

Контент Гліба Репіча створювався як просвітницький. Свого часу Гліб працював у київській школі, навчав дітей хімії. Брав участь у конкурсі Global Teacher Prize Ukraine. Та з часом, схоже, усвідомив, що людям більше заходить, коли він робить йогурти з бактерій вагін різних дівчат і заграє з гендерними стереотипами.

«Дівчина — вона як дорога машина. В неї треба заливати тільки якісне мастило».

«Силіконові імпланти — мрія багатьох дівчат… і хлопців».

«Дівчата лишають після себе купу волосся. То що ж робити? Виганяти?»

Це лише кілька цитат з роликів Гліба, які він транслює на аудиторію в 135 тисяч в інстаграмі та 1 мільйон у тік-току.

Адвокат Клим Братківський: запустив хвилю жирошельмування

«Можете називати це бодішеймінгом, фетшеймінгом та лукізмом, але я вважаю, що Музей Голодомору-геноциду має очолити військовий, який пройшов російський полон і знає реально, що таке голод, тому він може зрозуміти всю суть музею про Голодомор, а не пані Леся Гасиджак», — написав адвокат і додав фото Лесі Гасиджак, гендиректорки Музею Голодомору.

Після хвилі критики Братківський видалив допис, але пані Лесю зацькували в соцмережах. Тож кандидатка історичних наук, етнологиня, музейниця Леся Гасиджак подала в суд на Братківського.

Комік Влад Шевченко: той, від кого не чекали

Популярний комік і блогер у номінацію потрапив через ось це відео, у якому використав стереотипи про жінок за кермом. Після справедливого обурення Влад визнав стереотипність гумору і написав коментар-пояснення:

«Дівчата поділились на дві категорії: хтось посміявся, хтось ОБУРИВСЯ. Так, це стереотипний гумор, але гумор часто будується на стереотипах. Я сотні разів у такій же манері жартував над чоловіками, і чомусь у коментарях мужчин ніхто не обстоював.

Дівчата водять, паркуються і слідкують за авто краще за чоловіків — факт. Вас ніхто НЕ намагається образити, ніхто НЕ намагається принизити».

«Фрекен Бок»: подивилися «Барбі», але нічого не зрозуміли

Після виходу на екрани популярного фільму «Барбі» в Україні почалася справжня «рожева лихоманка». Проте окремі бізнеси щось не так зрозуміли: замість маніфесту про недоречність патріархату побачили у фільмі лише рожевий колір. Наприклад, компанія «Фрекен Бок» розробила колекцію для прибирання — «рожеву, як ляльковий світ, та мімімішну, як дівочі мрії».

Ведучий Володимир Остапчук, співак Позитив і блогер Богдан Буше: 10 з 10 за об’єктивацію

Під час шоу «Мекнув — питайте» ведучий Володимир Остапчук, співак Позитив і блогер Богдан Буше загейтили жінок за целюліт і волосся на тілі. «Без депіляції вона не може бути 10 з 10», — підтвердили свою позицію блогери. Після справедливої хвилі обурення блогери спробували виправити ситуацію, але вийшло так собі. Наприклад, Володимир Остапчук на своїй сторінці в інстаграмі написав:

«Волосся на тілі жінки — це ок. Волосся на тілі моєї жінки — не ок. Але я не про те, що вона завжди має бути ідеально поголена, бо вона не робот, а людина. Сподіваюся, у демократичній країні я маю право на особисту думку, бо її наявність не дорівнює її нав’язуванню».

Ми вважаємо, що вищезгадані чоловіки не можуть бути 10 з 10. Як мінімум за те, що дозволяють собі публічно обговорювати жінок і нав’язувати їм стандарти краси. А от за об’єктивацію даємо їм тверду «десяточку».

Співак Олег Скрипка передав «привіт» з печери

Український співак вирішив привернути до себе увагу своїми печерними поглядами. За цей рік Олег Скрипка зганьбився кілька разів. У серпні він розкритикував фемінізм ⁴ і запевнив, що українські жінки відрізняються від європейських.

«Українські жінки — вони хазяйновиті й вони сексуальні, розумні. Вони, як менеджери, вдома роблять затишок і шанують чоловіків, у нас є така штука. А європейські жінки — вони феміністичні, а фемінізм — це є жіночий егоїзм. Насправді є певна ієрархія, є самоповага і повага до партнера. Фемінізм, дійсно, є там самоповага у жінок до себе, а немає поваги до чоловіка. І воно насаджується в нашу культуру. Ми це втрачаємо, але, на щастя, не до кінця».

Мабуть, Олегові дуже сподобався резонанс, який викликали його печерні погляди і вже у вересні він вирішив повторити свої «подвиги» в інтерв’ю Наталії Влащенко ⁵.

«У людини, у людства є два механізми: один механізм, щоб розпліднюватися, а інший механізм — щоб зупинити популяцію. І, на жаль, є такі страшні інструменти, як війна, щоби зупинити популяцію людей, тобто нібито є об’єктивні причини війни, але насправді, глобально в плані людства — це щоби нас було менше. Є хвороби, епідемії тощо, є фемінізм і є ЛГБТ вся історія», — заявив Скрипка.

Скрипка уточнив, що не проти феміністок і «ЛГБТ-історії», але ми маємо бути як хасиди — не відставати і мати багато дітей.

Тік-ток опитування: наглядний приклад маніпуляції

Цьогоріч в українській блогосфері завірусився тренд: тіктокери проводять провокативні опитування на вулиці, а потім монтують і подають це під соусом «подивіться, які цинічні ці жінки». Питають у дівчат і жінок, скільки має заробляти партнер чи що вони обрали б — смерть чи чоловіка. Ось одне з опитувань — «Чи стали б ви донором для коханої людини?». Тут жінки відповідають переважно негативно, а чоловіки здебільшого ствердно.

На це дуже смішно дивитися, якщо знати справжню статистику. Наприклад, що донорками стали 36 % дружин, прийнятних для донорства, порівняно з 6,5 % чоловіків. Дані з Німеччини про трансплантацію нирки свідчать, що жінки удвічі частіше стають донорками для своїх чоловіків, ніж чоловіки для своїх дружин ⁶.

Вуличні опитування — це завжди маніпуляції. Вони абсолютно нічого не доводять і не спростовують. Про це треба пам’ятати, коли натрапляєте на схожі «шедеври».

«Впевнена» скульптура і вандали

Спочатку вона викликала бурхливе обговорення в мережі, потім її облили переробленим мастилом і спробували підпалити. Йдеться про скульптуру «Впевнена» Василя Корчового, яку тимчасово встановили у Стрийському парку у Львові до Тижня скульптури.

Що ж такого обурливого в скульптурі? Всього-на-всього те, що вона показує неідеальне жіноче тіло. Звісно ж, у патріархальному світі жінкам заборонено бути товстими. Ось один із коментарів про скульптуру:

«Трішечки вона зайва, як на мене. Не вагітна вона, от якби була вагітна, от мені би сподобалося. Тоді жінка має право набрати вагу, або коли вона годує маля, це є природно. А оце, це вже є негарно, неестетично. Мені цікаво, чи комусь вона взагалі сподобається. Якщо б вони хотіли Україну показати, я б інакше це зробила: або вагітною, або з дитям», — каже львів’янка Діана в сюжеті Суспільного ⁷.

Та найсумніше, що крім словесної критики, знайшлися люди, які вирішили скульптуру просто знищити. Справді, і яких же прав не вистачає жінкам?

Ведучий Антін Мухарський і віра в український матріархат

Коли ми бачимо чергові висловлювання відомих сексистів і мізогінів, ми, чесно кажучи, сумніваємося, чи варто на них узагалі звертати увагу. Бо час іде, світ змінюється, а вони чи то закостеніли у своїх поглядах, чи бояться втратити лояльність так само недорозвиненої аудиторії, але з року в рік транслюють одне й те саме. Наприклад, актор і ведучий Антін Мухарський свято вірить в існування українського матріархату.

Коли у Львові облили статую «Впевнена», Антін на своїй фейсбук-сторінці написав таке:

«ФЕМІНІЗМ — ЦЕ СМІШНО

Стоїть в парку у Стрию

Файная статуя

Ой була я феміністкой

До першого х..я

(народний фольклор)».

Крім цього «шедеврального» віршика, Антін написав ще фейковий допис із замашкою на аналіз фольклору й історії. Якщо хочете почитати повністю, попереджаємо: підготуйте блювальні пакетики.

Блогер Володимир Петров: «експерт» з питання біженства

Торік блогер і «чорний» політтехнолог Володимир Петров уже потрапляв до нашого НЕпочесного списку сексистів за гейт блогерок. Цьогоріч він вирішив образити ширшу аудиторію — жінок, яким довелося виїхати за кордон через війну в Україні.

Петров переконаний, що жінкам тут уже нічого не загрожує, їм треба повертатися, щоб чоловіки могли приїжджати на вихідні додому до своїх дружин. На платформі «Ісландія» Петров в агресивній манері звертається до жінок і намагається переконати їх, що навіть якщо рішення ухвалено спільно з чоловіком, це ще нічого не означає — треба слухати мудрого Петрова!

Арестович: пробиває вже пробите дно

Та хто може перевершити Арестовича, минулорічного лауреата антипремії «Сексист–2022»?! Сам Арестович! Цьогоріч блогер і колишній радник Офісу президента Олексій Арестович укотре пробив дно. Блогерки ютуб-каналу «Палає» Яна Брензей і Емма Антонюк придбали його семінар та розібрали, які небезпечні меседжі він транслює ⁸. Зокрема, закликає до насильства над жінками, розповідає, що жінка служить Сатані, і транслює безліч небезпечних гендерних стереотипів про жінок.

Попри хвилю критики і навіть заяви в поліцію на нього, Олексій залишається вірним своїй сексистсько-мерзотній манері комунікації. У соцмережах він заявив, що готує ефір «Арестович і жінки».

«Але є підступ — потрібні дами, яких я буду показово душити в етері. Вважаю конкурс відкритим. Надсилайте свої запити в коментарях. Не пропустіть свій шанс! Пам’ятай — ти особлива. Не така, як інші», — написав Арестович.

Політик Павло Кириленко — майстер з перекладання відповідальности

Колишній народний депутат України Павло Кириленко в інциденті в Дніпрі звинуватив… жінку. Нагадаємо, у вересні поліцейський застрелив чоловіка, який чинив опір. Конфлікт між патрульними і парою зняли на відео діти загиблого, які сиділи в автівці. Бійку й стрілянину зафіксували також натільні камери правоохоронців.

На думку Кириленка, цього не сталося б, якби не жінки в поліції. Мовляв, поліцейський не хотів оганьбитися в очах напарниці. Недолугіше пояснення ще треба пошукати.

Після хвилі критики Кириленко продовжив дописи про це і далі транслював свій сексизм на широку публіку. Щоправда, нині цих постів уже немає. А що таке, Павле? У цьому теж винні жінки?

Епіляція від @smooth_baby_od: бізнес на об’єктивації

Усіх незадоволених цією рекламою студія шугарингу заблокувала. Чим же так не сподобався цей «креатив» нам та іншим жінкам? Напевно, тим, що там об’єктивують жінок і засуджують за те, що ті ніяк не «наважаться» видаляти волосся з інтимних зон.

«Пройдемо до іншого нашого експоната — це дівчина, яка давно не може наважитися зробити депіляцію бікіні. Можете фотографувати її. А поки пройдемо до іншого експоната, яка зробила депіляцію бікіні і живе щасливим життя».

Після обурення дівчат і жінок засновниця студії замість вибачитися вступила з ними в суперечку.

Микола Багній: «коуч», який прокачує сексизм

Тіктокер із нікнеймом Nicolas називає себе трансформатором мислення та пропонує консультації із саморозвитку. При цьому він транслює стереотипні упередження про жінок. Наприклад, жінки в сорок років не можуть бути щасливими без сім’ї, а жінка може поважати чоловіка, тільки сильнішого за неї. Ось ще кілька «шедеврів» від цього «експерта».

«Чому жінок порівнюють із кішками? Їм по***, чим ти зайнятий: якщо вона прийшла, її потрібно погладить і покормить!»

«Кожний другий випадок, коли зрадив військовий, як думаєте, з ким? Правильно, з дівчинкою-волонтеркою!»

«Якщо жінка стане сильною і незалежною, їй не потрібен буде чоловік».

«Яка різниця між тобою і картоплею: вона скоро буде молода і її будуть хотіти і жарити, а тебе — ні!»

«А жінку не потрібно розуміти, її сам господь Бог не розуміє!»

Інтернет-журнал «Сиромудрий» повідомив окремі подробиці біографії блогера: «Багній Микола Сергійович, бізнесмен з розведення кролів та будівництва; 2022 року експерт зі схуднення; 5 березня 2023 року психолог; тепер лайф-коуч, консультант з психології управління масами та зміни світу, до якої ви можете приєднатися за 2500 гривень». Ще «Сиромудрий» нагадав, що в розмові з @bray_official_ Микола Багній «називав себе паразитологом, аргументуючи це тим, що поведінка людей, на його думку, сьогодні не схожа на психологічно адекватну», і додав скріншот, який свідчить, що на аукціоні 5 березня 2023 року пан Багній стверджував, нібито займається психологією, а під його фото був напис «психолог».

Достеменно невідомо, хто Микола Багній за професією, але точно відомо, що по життю він сексист і мізогін.

Сексистський ДВІЖ бійців Третьої штурмової бригади

Ці висловлювання стали холодним душем, який нагадав, що армія — це лише зріз суспільства. І наївно сподіватися, що 60 тисяч жінок, які служать у лавах ЗСУ, — достатній аргумент для повагу з боку чоловіків, які звикли жити з патріархальним баченням світу.

Усе почалося з висловлювань бійців Третьої штурмової бригади на ютуб-каналі ДВІЖ. Комік у цивільному житті, Вітя Розовий порівняв жінок, які воюють, з дітьми і собаками. У випуску також лунали жарти про те, як жінки можуть бути корисними у війську, — з масними натяками. А ще перераховано, які посади жінки можуть обіймати в армії, так, ніби це залежить від статевих органів, а не від знань і вмінь.

Детальніше про це розповідали тут.

Після публічних обурень своїх посестер ніхто з представництва бригади не вибачився перед жіноцтвом. Вітя Розовий далі жартував у своїх соцмережах, а в новорічному випуску ДВІЖа військові вирішили закріпити свій сексистський статус. Дівчині, яка озвучила бажання служити в бригаді, військовий з позивним «Бот» порадив варити борщ. Потім він видав гнівну тираду про війну як «чоловічий світ», про жінок, які «кругом позалазили» і хочуть «квоти» і «равні права».

«Ми вас сюди [на війну] не звем, бл@дь», — підсумував він.

«Я думаю, що жінки мають варити борщ», — підтримав його комбат Сліп.

На жаль, це не поодинокі випадки сексизму щодо бійчинь. Незабаром після скандалу з Третьою штурмовою про свою позицію заявив командир штурмової роти «Кракен» Антон Чіча: «Я — проти [дівчат в армії]. У свою роту я не візьму дівчинку», — заявив він у ютуб-шоу «ВІДДУШІВДУШУ» ⁹.

Боєць зазначив, що у війську є дівчата, які виконують багато функцій, але сам Чіча проти дівчат на бойових посадах нібито через їхню «нестабільну психіку».

«Це суто моя думка, я глибоко переконаний, що у бойовій ситуації жіноча психіка набагато більш, так би мовити, нестабільна. Ми дівчат маємо берегти. Всю “брудну роботу” ми маємо взяти на себе: штурм, розвідка і так далі. Вони й надалі мають жити і тішити наше око, і бути нашим натхненням», — висловився Чіча.

Крім цих гидких висловлювань, неприємний той факт, що критика цих сексистських і мізогінних поглядів викликає обурення у самих військових і навіть у декого з цивільних. Ми, своєю чергою, хочемо зазначити, що індульгенція військовим може обернутися для суспільства негативними наслідками. Адже незалежно від статусу всі повинні бути рівними перед законом та відповідати за свої слова і дії.

Звинувачення постраждалої від Касаційного суду

У листопаді наші колеги з «Ла Страда Україна» повідомили, що Верховний суд повернув на повторний розгляд апеляційної інстанції справу про сексуальне насилля над неповнолітньою. Серед причин такого рішення те, що ґвалтівник заявляє, нібито не знав про вік постраждалої; суд, який ухвалив перше рішення, не врахував зовнішній вигляд потерпілої, а також занадто довго розглядав справу.

Про цю справу #вдеталях писали тут.

Тренер Валерій Іващенко за стереотипи в спорті

«Це логічно, жінки не встигають за ритмом важкого чоловічого футболу», — заявив тренер «Оболоні» Валерій Іващенко виданню «Український футбол». А кажучи про арбітринь (матч судила Крістіна Козорог), він додав:

«Не бачать моментів, не встигають за епізодами, потребують підказок. Такі моменти вибивають із колії. Могли б у жіночому футболі працювати. Темп інший, фізіологія інша, інші швидкості».

На фото коментар української арбітрині Софії Причини про цю ситуацію.

Трендсетер: гайпують на сексизмі й гучних заголовках

Кілька разів уривки з цього ютуб-проєкту потрапляли до нашого аналізу. Наприклад, Діма Євтушенко виступив за заборону абортів:

«Аборти повинні бути заборонені, щоб ти розумів спочатку, що треба не запліднитись якось таким чином. Приймати контрацептиви або типо якось таблетки ваші. Або просто думати, з ким ти займаєшся, коли, що і навіщо… І ти розумієш, якщо будеш необізнаним або будеш легковажно себе вести, в тебе є заборона на законодавчому рівні, яка потім притягне тебе до відповідальности».

Пізніше блогерка Анна Алхім переконувала глядач_ок, що фемінізм в Україні не потрібен. Інші блогери «підтакували» її «прогресивній» думці.

Вбачаємо в цьому негативну тенденцію — публічні особи навмисне вдаються до негативних висловлювань, щоб підвищити перегляди і свою популярність.

Міністерство економіки України та сліпі плями щодо репродуктивної праці

Заступниця міністра економіки України Тетяна Бережна на міжнародному форумі «Людський капітал: навички для майбутнього» означила, які професії будуть найзатребуванішими на ринку праці в наступні десять років. Очікувано, серед них військові й технічні професії.

Заступниця міністра відзначила, що «сьогодні 6,2 млн українців залишаються за кордоном, 5 млн осіб є внутрішньо переміщеними. Після завершення війни ми будемо мати понад 1,5 млн ветеранів та ветеранок і близько 3 млн осіб з інвалідністю, в тому числі з ампутацією. Відповідно, ця ситуація спонукає нас шукати особливі рішення для ринку праці, до яких раніше ми не вдавалися». А проте далі лікарських професій Мінекономіки наразі не бачить.

Керівниця експертного ресурсу Гендер в деталях Тамара Злобіна зазначила, що насправді найзатребуванішою в Україні буде репродуктивна й доглядова праця та освіта. Більше про це читайте тут.

Штраф за виклик поліції замість протидії домашньому насильству

Виконавчий комітет Нетішинської міської ради відзвітував у дописі у фейсбуку про штрафи за буцімто хибний виклик поліції. Серед інцидентів згадано такі:

«Не менш “цікавими” були повідомлення на лінію “102” і від жінок: про шарпання, смикання за волосся та створення “конфліктної” ситуації знайомим чоловіка; про вчинення свекрухою психологічного та фізичного насильства над невісткою; про вчинення насильства зі сторони брата щодо дітей заявниці; інша повідомляла про створення конфліктної ситуації сусідом та про його образи ненормативною лексикою».

Тобто протидіяти психологічному і фізичному насильству правоохоронці виписали штрафи постраждалим. Рішенням адміністративної комісії адмінстягнення становить 1190 і 3400 грн.

Сезон календарів об’єктивації

Під кінець року настає сезон календарів, які об’єктивують жінок. 5 канал, очевидно, пригадуючи торішній свій «подвиг», вирішив поскандалити і цьогоріч. Представниці фемспільноти зрозуміли стратегію телевізійників, які замість створювати щось якісніше вирішили знову гайпонути. Однак такої бурхливої реакції, як 2022-го, календар 5 каналу не отримав.

Натомість скандал спричинив календар «Playboy Ukraine», у якому знялися волонтерки, бойові медикині й жінки, які служать у ЗСУ. Фото з нього виклала членкиня Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України Дана Ярова. За її словами, «Playboy Ukraine» спочатку покликав її позувати для обкладинки. Вона погодилася за умови, що цей проєкт покаже світу незламність українських жінок.

«Цей проєкт — виклик! Як червона помада під час Другої світової. Виклик війні, виклик ворогу і навіть самим собі. Виклик вийти за межі. І нагадати нам усім, що жінка — провідник життя на землі. І жінка завжди залишається жінкою! Попри війну, попри обстріли, попри зруйновані будинки й долі, попри величезні кладовища загиблих, попри ненароджених дітей. Попри все», — заявила Дана у своєму дописі.

На жаль, деякі жінки в календарі постали в напівоголених сексуалізованих образах. Тож хай із якими добрими намірами задумували цей календар, у результаті однаково вийшла об’єктивація жінок, яким ми повинні завдячувати життям, а не роздивлятися їхню спідню білизну.

* * *

Стаття перевалила за два десятки кейсів. І це лише ті випадки, які здобули широке обговорення в соцмережах. Скільки ще випадків побутового сексизму, об’єктивації в професійних сферах залишилися без уваги — страшно й подумати… Однак ми сподіваємося, що з кожним роком таких випадків ставатиме дедалі менше. Мріємо і віримо, що з часом бути сексистом стане так соромно й ганебно, що одного дня нам просто не буде про що написати в підсумковій статті.

1. Ютуб-канал «Це Ніхто Не Буде Дивитись». Іво Бобул: слава в тік-току, буковинське дитинство, ставлення до жінок. [↩]
2. Черниш, Олег. Чому в Україні винні у сексуальному насильстві не сидять за ґратами // BBC Україна. — 2023. — 02.04. [↩]
3. Осадча, Яна. Сексистські жарти та насмішки з прізвищ: у Львівському медуніверситеті виник скандал навколо розподілу випускників // УП.Життя. — 2023. — 21.06. [↩]
4. Ютуб-канал «Oleg Skrypka». Музика 80-тих та русифіковані прізвища | Дзюнько, Лузанов та Скрипка. [↩]
5. Ютуб-канал «Власть vs Влащенко». Генетичні донори, страшні передчуття, заслужений хейт, хто платить ботам. Олег Скрипка. [↩]
6. Dobson, Roger. More women than men become living organ donors // BMJ. — 2002. — Oct 19. — № 325 (7369): 851. [↩]
7. Карнаух, Наталія. «Краса у всіх проявах»: львів’яни та куратор виставки поділилися думками про скульптуру «Впевнена» // Суспільне. — 2023. — 18.08. [↩]
8. Ютуб-канал «Палає». Семінари Арестовича: Відьма VS Богородиця, кастрація і Буратіно. Що продає школа Апейрон? [↩]
9. Ютуб-канал «ВІДДУШІВДУШУ». Чіча / Реакція KRAKEN на скандал з Фаріон / Як ловили колаборантів та звільняли Куп’янськ. [↩]

Щоразу коли я говорю, що аборт — це засадниче право жінки, суто жіноче й суто особисте рішення, то отримую у відповідь коментарі на зразок «переривання вагітности має бути рішенням обох партнерів», «у чоловіка теж має бути право голосу щодо переривання чи продовження вагітности».

Ось, наприклад, з останнього: «Цікаво, чому ви в пості пишете, що контрацепція — це відповідальність не лише жінок, а й чоловіків (повністю з цим згодна), але якщо діло доходить до рішення, чи залишати дитину, то це “лише набір клітин” і “чоловіки не мають ніякого права вирішувати за жінок”. Можливо, потрібно бути справедливими і визнати, що чоловік теж має право вирішувати долю майбутньої дитини? Таке враження, що ви не за справедливість між чоловіками й жінками, а просто тільки б засрати чоловіків. У тому “лише наборі клітин” є 50 % клітин чоловіка, з яким жінка за своєю волею мала статевий акт, у результаті чого зачали дитину».

Така позиція може здатися логічною, принаймні в ситуації, коли партнери хочуть і можуть домовитися, як чинити в разі небажаної вагітности. Однак вона обмежує право жінки на репродуктивну свободу у випадках, коли бажання жінки перервати/продовжити вагітність не збігається з бажанням чоловіка і загрожує безпеці жінки.

Чому так? Ризики, викликані вагітністю, завжди більші для жінки, ніж для чоловіка, адже тільки жінка може бути вагітною і тільки вона ризикуватиме життям, моральним і фізичним здоров’ям під час вагітности й пологів, переживатиме період післяпологового відновлення, тому саме жінка повинна ухвалювати остаточне рішення про те, що робити з вагітністю. Так само жінка має право залишити вагітність , якщо цього хоче, бо йдеться про її тіло і плід, який повністю залежатиме від її тіла.

Далі я відповім на популярні зауваження і питання, які отримувала від людей з протилежною позицією.

«Але ж це спільна дитина!»

На тому етапі, коли жінка може перервати вагітність, плід — це ще не «спільна дитина», а зародок, який не може існувати без організму матері. Також плід не має цивільної правоздатности. Конституція України говорить: «Право на життя належить людині від народження і захищається державою». Тобто життя, захищене законом, починається не з зачаття, а з народження.

Лексика, яку ми використовуємо, щоб описати вагітність, теж має значення. Є різниця між плодом, ембріоном і дитиною, існують чітко визначені стадії розвитку організму до народження. «Мова стала частиною боротьби за доступ до абортів… Слова, які ми обираємо, можуть впливати на наше ставлення до абортів», — пише Лорі Рей, медсестра, яка спеціалізується на репродуктивному й сексуальному здоров’ї, в дослідженні для інформаційного порталу «Клю» (Clue). Авторка нагадує, що у США, де триває боротьба за право жінки на аборт, 2019 року авторитетне видання «Ґардіан» (The Guardian) вирішило надалі не використовувати термін «законопроєкт про серцебиття» щодо обмеження абортів у США. Натомість редактор_ів і журналіст_ів закликали вживати вислови «заборона шеститижневого аборту», а також «проти абортів» і «про-вибір» замість «за життя» і «про-аборти» відповідно для більшої чіткости й точности. Цей крок має на меті уникнути неточностей і політичних маніпуляцій у питанні репродуктивних прав жінок.

Як доказ важливости лексичного складника в боротьбі за репродуктивну свободу авторка навела приклад польського дослідження Малґожати Миколайчак (Małgorzata Mikołajczak) 2015 року, яке вивчало вплив мови в дискусіях про аборт на ставлення людей до цієї теми. Результати показали, що вживання слова «плід» замість «дитина» призвело до більшої підтримки права на аборт.

«Чому ви тоді кажете, що обидва партнери повинні дбати про контрацепцію?»
Контрацепція — справа обох партнерів, бо відповідальність за неї рівна: обидва партнери мають змогу про неї подбати. Хоча навіть у цьому плані досі існує нерівність, наприклад у продажу досі немає оральних контрацептивів для чоловіків, лише для жінок. Як розповів освітній подкаст «11-а», причини відсутности таких препаратів криються в гендерній нерівності, що уповільнює досліди з розробки пігулок. Скарги чоловіків на побічні ефекти ліків для контрацепції сприймають серйозніше, ніж скарги жінок; чоловіки часто не готові вживати гормональні препарати через можливі проблеми з ерекцією. Популярний також стереотип, нібито за попередження вагітности відповідальна жінка. Більшість цих упереджень свідчать, що ми досі живемо в суспільстві, яке ставиться до чоловічого репродуктивного здоров’я відповідальніше, ніж до жіночого. Хоча упередження існують і серед жінок, які заявляють, що не зможуть повністю довіряти чоловікам, ніби ті ретельно вживають контрацептиви.

«Але можна якось домовитися!»

Якщо люди можуть домовитися, то вони разом знаходять правильне рішення, їхні погляди збігаються. Та часто буває, що хтось із партнерів принципово хоче дитину, а інша половина — ні. Негуманно в такому випадку змушувати жінку брати величезне навантаження на її організм, якщо вона справді цього не хоче. До того ж жінка ризикує стати жертвою репродуктивного тиску, наприклад вирішить народжувати дитину через моральний тиск аб’юзивного партнера.

«Чому тоді чоловік не має права не платити аліменти?»
Коли чоловік ухиляється від сплати аліментів, він уникає зобов’язань перед правоздатною дитиною; коли жінка перериває вагітність, вона унеможливлює появу суб’єкта відповідальности. Сам плід, як уже сказано, — це набір клітин, і він не має цивільних прав. Аліменти — правове питання, переривання вагітности — питання жіночого здоров’я.

«Так яка ж це тоді рівність жінок і чоловіків?»

Репродуктивні права — це не та сфера, де можна зробити симетричні рішення, бо репродуктивні функції чоловіків і жінок різні. До того ж не існує вагітности 50/50, яку партнери могли б розділити на двох. Однак є, наприклад, можливість надавати психологічну допомогу чоловікам, чиї партнерки обрали переривання вагітности. З вересня 2023 року у Фінляндії спростили доступ до процедури переривання вагітности для жінок, водночас уряд працює над запровадження психологічних консультацій для пар, які вирішили обрати аборт, і для чоловіків, чиї партнерки вирішили перервати вагітність.

Слід пам’ятати: ми досі живемо в суспільстві, яке транслює патріархальні стереотипи і намагається контролювати тіло жінки. Розмови про вміння пари домовлятися — це добре, але вони не повинні ставати маніпуляцією для створення «лайтового» і буцімто «справедливого» способу контролювати жіноче тіло. Шкідливо розмивати межі прав жінки, одним із яких є право на репродуктивну свободу. Саме тому важливо, щоб кожна жінка була впевнена, що їй належить ухвальний голос у її репродуктивних рішеннях.

Цю базу створено для українок, які вимушено переїхали за кордон і потребують допомоги. Ми зібрали інформацію, щоби полегшити ваше перебування або приїзд до низки європейських країн. З кожним днем допомоги стає дедалі менше, якісь волонтерські центри закриваються, інші скорочують масштаби допомоги, а проте солідарні з нами організації ще існують. Ці бази актуальні на жовтень 2023 року. Якщо ви читаєте цей текст пізніше, перевіряйте інформацію про конкретні організації.

Це не вичерпний перелік, ми не вносили сюди такі організації, як «Карітас» і Червоний Хрест, адже вони міжнародні і діють майже в кожному осередку. Якщо ви не зверталися ще по допомогу до них, у разі потреби це можна зробити й тепер.

Тут не всі країни світу, але ті європейські країни, де досі фіксують прибуття українців і українок. Якщо у вас є поради й інформація про інші країни і ви хочете ними поділитися, пропонуємо користуватися цією таблицею за посиланням.

Усю допомогу розділено на три формати: гуманітарна допомога, допомога з житлом та медична допомога. Ви можете зробити пошук по своєму місту або по країні загалом. Крім того, ви можете ознайомитися зі специфікою допомоги в кожній країні, якщо плануєте змінити місце проживання або вимушені евакуюватися з України внаслідок бойових дій.

Якщо ви знаєте локальні ініціативи, які надають допомогу жінкам та жінкам з дітьми, ви можете зв’язатися з нами в соціальних мережах, указавши назву організації, форму допомоги, яку вони надають, та за можливости контакти, бо локальні місцеві ініціативи, як правило, маловідомі, але нам хотілося б, щоб цей перелік був максимально вичерпним і корисним для кожної. Або ж так само, як у випадку інших країн, додати їх до таблиці.

ПОЛЬЩА

Польща прихистила в себе понад півтора мільйона українців і українок. Тут чи не найбільша кількість локальних притулків і центрів, які надають допомогу додатково до фінансової. Водночас є свої труднощі, пов’язані з особливостями місцевого законодавства.

Загальні центри соціальної допомоги є майже в кожному місті Польщі. У таких центрах можуть допомогти з оформленням матеріальної допомоги, контактами гуманітарних організацій, працевлаштуванням, пошуком ліків тощо.

«Гаряча лінія» психологічної підтримки для українських жінок у Польщі: +48800107777

Допомога в пошуку шкіл і дитячих садочків для біженок/-ців з України: +48507412653

Де отримувати гуманітарну допомогу в Польщі?

Жінки для світу — Сестринська допомога

Міста, де можна отримати допомогу: Лодзь

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори

Контактні дані: соціальні мережі

Додаткова інформація: громадська організація, розташована в місті Лодзь, але звернутися по допомогу можна з будь-якого регіону Польщі

Соціальний комітет «Вільна Україна»

Міста, де можна отримати допомогу: Варшава

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори

Контактні дані: сайт, +48880337377

Додаткова інформація: допомагають з доглядом за дітьми, а також із пошуком місць та влаштуванням у дитячі садки й школи

Продуктові посилки для українських біженців

Міста, де можна отримати допомогу: Познань

Форма допомоги: продуктові набори

Контактні дані: сайт, +48616463344

Додаткова інформація: надають більшу допомогу жінкам із неповнолітніми дітьми; для отримання допомоги необхідна попередня реєстрація

Fundacja Akcja Menstruacja

Міста, де можна отримати допомогу: Краків, Варшава, Вроцлав, Гданськ, Гдиня, Сопот

Форма допомоги: менструальні засоби (прокладки, тампони, менструальні чаші, менструальні трусики)

Контактні дані: сайт, +48734043085, +48734043087

Додаткова інформація: для отримання допомоги треба попередньо заповнити реєстраційну форму

Центр допомоги мігрантам і біженцям «Карітас»

Міста, де можна отримати допомогу: Замостя, Урле, Влоцлавек, Кельце, Глівіце, Бидгощ, Перемишль, Познань, Лодзь, Білосток, Варшава, Пельплін, Зелена Гура, Краків, Каліш

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори

Контактні дані: кожне місто має свій сайт, шукається за назвою організації

Додаткова інформація: за потреби можуть допомогти з дітьми, а також надати психологічні консультації

Rybnicka Rada Kobiet — punkt pomocy humanitarnej (Рибницька рада жінок)

Міста, де можна отримати допомогу: Рибник

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори, дитячі підгузки

Контактні дані: соціальні мережі, +48721500064

Додаткова інформація: допомагають із пошуком житла та влаштуванням дітей у школу, пропонують мовні курси

Fundacja Nidaros

Міста, де можна отримати допомогу: Краків

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори

Контактні дані: сайт, +48883747151

Додаткова інформація: допомога лише для жінок із дітьми; за потреби можуть допомогти фінансово з оплатою оренди й комунальних послуг. Організовують заходи для дітей.

Де можливо тимчасово проживати в Польщі?

Для пошуку житла в Польщі існує спеціальний додаток RentMe — детальна інформація про його роботу за посиланням.

Punkt pobytowy Woloska 7

Міста, де можна отримати допомогу: Варшава

Форма допомоги: тимчасове проживання з можливістю харчування, отриманням гігієнічного набору, одягу тощо

Контактні дані: соціальні мережі, +48723061337

Додаткова інформація: для отримання допомоги потрібно мати документи, що посвідчують особу. Організація підтримує вразливі категорії населення

Фонд Unitatem — Poland Welcomes

Міста, де можна отримати допомогу: Ярослав, Відна Гура, Боратин, Радимно

Форма допомоги: тимчасове проживання з можливістю харчування

Контактні дані: +48515108547

Додаткова інформація: співпрацюють з міжнародними організаціями, є можливість безкоштовно влаштувати дітей у школи й дитячі садочки

Fundacja Leny Grochowskiej — Dom Uchodzcy (Фонд Лени Ґроховської)

Міста, де можна отримати допомогу: Ожарів-Мазовецький, Констанцин, Седльце, Люблін, Лодзь

Форма допомоги: безкоштовне довготермінове перебування

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +48533109098, +48256441464

Додаткова інформація: проживання лише для жінок з дітьми, також є місця для дітей і дорослих з інвалідністю; не надають «готельних послуг»; при проживанні треба виконувати низку обов’язків, розподілених між усіма, зокрема прибирати й готувати їжу

Dom Matki (Дім матері)

Міста, де можна отримати допомогу: Варшава

Форма допомоги: довготермінове перебування

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +48796401236, +48730344384

Додаткова інформація: надають допомогу лише вагітним жінкам та жінкам з дітьми віком до 1 року; можуть надати дитяче харчування, але не мають жодних продуктових наборів для дорослих

Federacja Znaki Rownosci (Федерація знаків рівности)

Міста, де можна отримати допомогу: Краків

Форма допомоги: тимчасове проживання

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +48728273738

Додаткова інформація: організація надає допомогу для ЛГБТКІ+ людей; є спеціаліст(к)и для надання психологічної підтримки

Kieleckie Forum Organizacji Pozarządowych (Келецький форум громадських організацій)

Міста, де можна отримати допомогу: Кельце

Форма допомоги: тимчасове проживання

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +48601090096

Додаткова інформація: розміщення лише для вагітних жінок; є можливість фінансової й медичної допомоги (організація співпрацює з професійною акушеркою)

Де отримати медичну допомогу в Польщі?

За наявности номера PESEL (з відміткою про наявність українського громадянства) українки мають право на безкоштовну медичну допомогу з будь-якої спеціалізації. Бажано мати декларацію із сімейним лікарем у Польщі, бо в разі її відсутности мають право відмовити в наданні допомоги.

Особливості медичної допомоги для вагітних жінок:

• Якщо ви не встигли оформити номер PESEL, але є пряма загроза життю та/або здоров’ю вагітної жінки, можна звернутися за номером «гарячої лінії» екстреної допомоги 999 або 112.
• Українська обмінна карта, обстеження й аналізи в Польщі не приймають. Треба або перекласти документи, або здавати заново аналізи.
• Вагітна українка має право безкоштовно проходити всі обстеження, яких вимагає її стан, зокрема УЗД-діагностику, КТГ і загальні аналізи.

Особливості допомоги з питань екстреної контрацепції:

• Екстрена контрацепція належить до категорії рецептурних препаратів, але дати рецепт можуть не лише гінекологи/-ні, а й спеціаліст(к)и інших профілів. Зокрема, широкою популярністю користуються онлайн-консультації й електронні рецепти.
• Хоча право виписувати рецепт є в багатьох лікарів/-ок, насправді його отримує дуже мала кількість жінок. Це пов’язано із записом до спеціаліста/-ки, де найближчий прийом може бути за 2–3 тижні. У такому разі один із можливих варіантів — передати ліки автобусом з України. Водії різних маршрутів беруть у середньому 300 гривень за доставку, але треба, щоб була людина, яка віддасть препарат на автовокзалі в Україні, і хтось, хто забере передачу одразу на автовокзалі в Польщі. Бажано замаскувати препарат або дістати його з оригінальної упаковки, адже пропуск ліків через кордон залежить від окремих прикордонників/-ць.
• Щоб запобігти небажаній вагітності, можна звернутися до некомерційних організацій. Серед них «Лікарі жінкам» (Lekarze kobietom) — для отримання допомоги треба заповнити форму на сайті. По консультацію і юридичну допомогу в питаннях можна звернутися до Федерації за жінок і репродуктивні права. Також існує форум «Жінки в інтернеті» (Kobiety w Sieci), де можна поставити будь-які питання про репродуктивні права й сексуальну освіту. Активне посилання на форум.

Особливості допомоги, коли треба перервати вагітність на ранніх термінах:

• У Польщі офіційно заборонено процедуру аборту. Навіть якщо термін дозволяє провести фармацевтичний аборт, на це немає дозволу держави. Якщо вам треба зробити аборт і у вас є можливість приїхати в Україну — це найпростіший варіант перервати вагітність. Медикаментозне переривання вагітности в Україні проводять до 6–7 тижня, аборт можливий до 12 тижня за власним бажанням та до 22 тижня за медичними показниками. Для проведення процедури потрібна попередня консультація гінеколога, УЗД-огляд та пакет аналізів.
• Якщо у вас немає фінансової можливости самостійно приїхати в Україну, на території Польщі працюють організації, які допомагають із цим. Організація Abortion Support Network надасть інформацію про країни, де можливо зробити аборт, і найдешевший спосіб туди дістатися. Також вони допомагають фінансово з проживанням в іншій країні на час проведення процедури. Зв’язатися з організацією можна через форму на сайті. Міжнародна ініціатива Abortion Without Borders допомагає отримати таблетки для медикаментозного переривання вагітности в самій Польщі, а також пройти консультацію й переривання вагітности в закордонних лікарнях і клініках. Організація має «гарячу лінію»: +48222922598. Також зв’язатися з ними можна через сайт.

НІМЕЧЧИНА

Німеччина прийняла чи не найбільшу кількість українських біженців/-ок, держава самостійно надає чимало послуг, зокрема мовні курси, допомогу з працевлаштуванням, соціальні консультації тощо.

Цілодобове консультування жінок 18 мовами світу: 116016

Телефон довіри для українок: 08005002250

Телефон довіри для вагітних жінок, які потребують допомоги: 08004040020

Основне місце отримання гуманітарної допомоги у вигляді продуктових наборів — продовольчі банки. Усього в Німеччині їх понад тисячу, така щільність дозволяє майже не задіювати доброчинні організації для роздачі харчових наборів. Щоб отримати допомогу від такого банку, треба підтвердити низький рівень доходів. Ціна за харчовий набір однакова для всіх — півтора євро; наповнення наборів може відрізнятися залежно від сезону і від того, яку допомогу від партнерів отримав сам банк. Отримувати допомогу можна щотижня, але через високе навантаження наразі деякі банки не приймають нових відвідувачів/-ок або скоротили обсяги допомоги. Фокус уваги не тільки на малозабезпечених, а й на вразливі категорії населення, як-от мами з неповнолітніми дітьми.

Грошова допомога, яку надає уряд Німеччини, розрахована на самостійне покриття витрат на харчові продукти, тому приватні компанії й організації майже не приділяють уваги цьому питанню. Після первинного приїзду волонтер(к)и надають усе необхідне, зокрема вже готові гарячі обіди та швидкі заготівлі на перший час.

Якщо ви вірянка/-ин, допомогу можна отримати при церквах різних конфесій.

Tafel

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Німеччини

Форма допомоги: продуктові набори, одяг, речі першої необхідности

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, 03020059760

Додаткова інформація: організація має філію в кожному місті, адреси всіх пунктів є на сайті. Щоб отримати допомогу, треба мати український паспорт і заповнити попередню форму реєстрації.

KUBUS

Міста, де можна отримати допомогу: Берлін

Форма допомоги: продуктові набори, одяг

Контактні дані: відсутні, треба підходити до конкретних пунктів у своєму районі, адресу найближчого можна знайти на картах, увівши назву організації

Додаткова інформація: орієнтовані на всі вразливі категорії населення

Де в Німеччині можна тимчасово проживати?

Центр зайнятости частково може покривати витрати на оренду та опалення. Також існує соціальне житло. На цьому ресурсі можна знайти безкоштовне житло для українців/-ок.

У кожному місті є Центри прийому біженців, волонтер(к)и яких допоможуть знайти житло під оренду або зможуть тимчасово надати його безкоштовно.

Frauenhaus-Koordinierung

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Німеччини

Форма допомоги: тимчасове проживання

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +493033843420

Додаткова інформація: це асоціація, яка має 260 жіночих притулків і 230 консультаційних центрів; їхній фокус уваги зосереджено на жінках та жінках із дітьми, які зіткнулися з насильством або перебувають у скрутному становищі. Щоб отримати допомогу, треба звернутися за вказаними контактами або підійти до консультаційного центру у своєму місті. Перелік усіх адрес розміщено на сайті.

Zentrale Informationsstelle Autonomer Frauenhäuser

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Німеччини

Форма допомоги: тимчасове проживання

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, 062116853705, 017670209612

Форма допомоги: це асоціація, яка має 130 жіночих притулків по всій території країни, працюють за принципом «жінки допомагають жінкам». Щоб отримати допомогу й консультацію, треба звернутися за вказаними контактами.

Frauenraum

Міста, де можна отримати допомогу: Берлін

Форма допомоги: тимчасове проживання

Контактні дані: сайт, 0304484528

Додаткова інформація: шелтер призначено для жінок та жінок із дітьми. Можуть надати психологічну і юридичну консультацію з питань розлучення й домашнього насильства.

Також майже в кожному регіоні на його сайті є перелік актуальних притулків для жінок, де є вільні місця. Натисніть на свій регіон, щоб перейти на потрібний сайт: Баварія, Баден-Вюнтерберг, Берлін, Бремен, Гамбург, Тюрингія, Бранденбург, Нижня Саксонія, Північна Рейн-Вестфалія, Саксонія, Гессен, Саар

Де в Німеччині можна отримати медичну допомогу?

Після реєстрації в Німеччині треба оформити медичне страхування, воно може бути державним або приватним і залежить від того, чи є у вас робота, чи оформлюєте статус біженки, чи стаєте на облік у пошуку роботи тощо. Якщо у вас немає страхування, всі послуги оплачуються в повному розмірі.

За посиланням перелік практикуючих лікарів/-ок у Німеччині, які розуміють українську мову.

Zentrum für sexuelle Gesundheit und Familienplanung

Міста, де можна отримати допомогу: Берлін

Форма допомоги: безкоштовні гінекологічні консультації для осіб, які не мають медичного страхування

Контактні дані: 030902988363

Додаткова інформація: центр надає базові консультації з ІПСШ, вагітности, питань статевого виховання тощо. Мають у штаті психологів і перекладачів. Однак не зможуть надати послуги щодо ведення вагітности й стаціонарного лікування.

Особливості репродуктивної медицини:

• За наявности місцевого медичного страхування засоби екстреної контрацепції безкоштовні для жінок до 20 років за умови отримання рецепта в спеціаліста/-ки. У віці від 18 до 20 років плата за рецепт — 5 євро.
• По досягненні 20 років екстрену контрацепцію можна придбати без рецепта в аптеках і клініках планування сім’ї, коштує препарат від 15 до 30 євро.
• Тест на вагітність доступний і безрецептурний, придбати його можна в будь-якій аптеці та в магазинах побутової хімії. Якщо тест позитивний, обов’язкове звернення до гінеколога/-ині. Знайти спеціалістку можна за посиланням.
• Презервативи доступні і продаються в будь-якій аптеці й магазині. Жіночі протизаплідні пігулки — рецептурний препарат. Український рецепт треба підтвердити в місцевого лікаря/-ки або взяти наново. Придбати протизаплідні можна винятково в аптеці, ціна упаковки варіюється від 10 до 20 євро. Якщо вам менше за 18 і у вас є державне медичне страхування, витрати покриє каса лікарняного страхування; якщо вам від 18 до 20 років, треба сплатити 10 % від вартости препарату самостійно; якщо ви старше за 20 років, усі витрати на контрацепцію ви берете на себе.

Особливості переривання вагітности в Німеччині:

• Офіційно аборти заборонено. Зробити аборт без особливих на це причин (загроза життю матері, зґвалтування) можна лише протягом перших 12 тижнів і за умови, що ви пройшли консультацію в спеціальному центрі та отримали сертифікат з дозволом на процедуру. Припинення вагітности відбудеться не раніше, ніж на четвертий день після завершення консультації (це зроблено для того, щоб жінка могла максимально подумати над своїм рішенням). Тож на практиці між першим зверненням щодо переривання вагітности і самою процедурою може пройти кілька тижнів. Офіційно в законі прописано, що переривання вагітности до 12 тижня за власним бажанням можливо лише внаслідок зґвалтування, але сертифікат також дозволить провести процедуру.
• Переривання вагітности платне, сума варіюється залежно від регіону і статусу клініки від 200 до 600 євро. Переривання вагітности можуть провести безкоштовно в разі загрози життю матері, а також якщо запліднення відбулося внаслідок насилля і випадок насилля підтверджено. Українкам у статусі біженки переривання теж проводять безкоштовно.

Особливості надання медичної допомоги вагітним жінкам:

• Якщо ви вагітна, не потрібно звертатися до лікарів/-ок загальної практики. Можливий одразу запис до гінеколога/-ині. При записі треба вказати, що у вас є позитивний тест на вагітність, щоб вас прийняли поза чергою і дали направлення на обов’язкові аналізи.
• Для ведення вагітности в Німеччині використовують документ Mutterpass — материнський паспорт. Це еквівалент нашій обмінній картці, куди вносять усю інформацію про перебіг вагітности, обстеження й аналізи.
• Відвідувати лікаря/-ку, який/-а веде вагітність, потрібно раз на місяць, останні два місяці вагітности — раз на два тижні. Усі витрати покриває або медичне страхування, або відомство соціального забезпечення. Будь-які додаткові обстеження, не вписані в медичну карту як обов’язкові, сплачуються окремо і самостійно.
• Існують пологові будинки і пологові клініки. Записуватися в них потрібно заздалегідь.
• Протягом тижня після пологів потрібно зареєструвати дитину.

ФРАНЦІЯ

Франція, як і багато інших європейських країн, надає українкам/-цям тимчасовий захист і фінансову допомогу. Навіть у разі втрати захисту, наприклад ви повернулися в Україну, але внаслідок бойових дій знову вимушені евакуюватися, його можна поновити. Захист дійсний протягом шести місяців і дає право на роботу й пошук житла.

Діти мають право на безоплатне навчання. З дитиною віком до 10 років треба звернутися до мерії, щоб там скерували в конкретний навчальний заклад. Якщо дитині більше за 10 років, вступ узгоджують в індивідуальному порядку з керівництвом коледжу чи ліцею.

У Франції за наявности дитини можна звернутися до організації CAF, яка виплачує фінансову допомогу на дітей. Для цього потрібно проживати з дитиною у Франції і мати документ, який це підтверджує; громадянство в обох батьків і дитини може бути будь-якої іншої країни. З малою дитиною буває дуже важко знайти роботу, але якщо ви володієте французькою мовою, чимало французьких підприємств мають свої ясла, де готові прийняти дітей до 3 років, щоб їхні батьки працювали.

Де отримати гуманітарну допомогу у Франції?

Крім державних програм і громадських організацій, існують локальні ініціативи та допомога від пересічних жителів/-ьок Франції. Хтось готові давати продукти чи притулок на ніч, хтось віддає одяг або дитячі візки, також можуть допомогти з контактами лікарів/-ок і юристів/ок поряд. Для цього за посиланням треба обрати тип бажаної допомоги і свою адресу перебування, система автоматично видасть пропозиції від людей поруч із вами.

Також ви можете звернутися до соціальних центрів свого міста чи району. Соціальні працівники/-ці можуть дати вам рекомендації для отримання гуманітарної допомоги. Така система працює для всіх людей, які опинилися в скрутному становищі, це програма не лише для українців/-ок.

Якщо ви студент/-ка французького закладу вищої освіти, ви можете отримати соціальне спрямування на гуманітарну допомогу там. У великих містах працює чимало організацій, які надають допомогу саме студент(к)ам.

Restos du Coeur

Міста, де можна отримати допомогу: Париж, Ліон, Тулуза, Ніцца, Монпельє, Страсбург, Лілль, Реймс, Тулон, Сент-Етьєн, Гренобль, Діжон, Анже, Віллербан, Сен-Дені, Брест, Орлеан

Форма допомоги: продуктові набори, дитяче харчування, дитячі підгузки

Контактні дані: сайт

Додаткова інформація: ініціатива досі діє по всій території Франції, кожен департамент має різну кількість місць гуманітарної допомоги, актуальні адреси можна переглянути на сайті. Для отримання допомоги потрібна попередня реєстрація: для цього слід підійти в бажаний центр із документами, які підтверджують особу, та фінансовим звітуванням (заробітна плата, отримання RSA, витрати на оренду тощо), працівники/-ці зареєструють вас у базі і призначать дату.

Banque Alimentaire

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Франції

Форма допомоги: харчі

Контактні дані: сайт

Додаткова інформація: для запиту на допомогу потрібно заповнити форму на сайті, допомога не надається для людей зі статусом біженця, треба мати посвідку саме на тимчасовий захист

Paris tout P’tits

Міста, де можна отримати допомогу: Париж

Форма допомоги: дитяче харчування, дитячі суміші, дитячі підгузки

Контактні дані: сайт, 0145414668, 0143714521

Додаткова інформація: допомога надається матерям із дітьми до 18 місяців. Ви можете звернутися самостійно до організації, але краще зробити це через пологовий будинок або через соціальних працівників/-ць.

La main de l’autre

Міста, де можна отримати допомогу: Париж, але асоціація може допомогти вам із пошуком їхніх партнерів в інших містах і департаментах Франції

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, 0679078029

Додаткова інформація: ініціатива не безкоштовна, вам треба внести 5 євро за річний доступ до користування програмою, надалі протягом року організація надаватиме вам продукти й речі першої необхідности, які не продалися або їх передали волонтери. Для доступу до програми можна звернутися самостійно, але перевагою буде скерування від соціальних робітників/-ць.

Centre de la Croix Rouge

Міста, де можна отримати допомогу: Ніцца, Монпельє, Лілль, Гавр, Сент-Етьєн

Форма допомоги: продуктові набори, одяг

Контактні дані: ul.nice@croix-roufe.fr, 0493628667

Додаткова інформація: допомога надається винятково повнолітнім переселенкам з України. Для отримання допомоги потрібно мати посвідку про тимчасовий захист. Також організація може надати послуги безкоштовних лабораторних аналізів, якщо у вас немає медичної страховки, та консультацію гінекологині і психологині.

Association Franco-Ukrainienne Cote d’Azur

Міста, де можна отримати допомогу: Ніцца

Форма допомоги: продуктовий набір

Контактні дані: сайт, 0782226180, 0676273515

Додаткова інформація: допомога надається в робочі дні за попереднім записом. Крім того, організація має свій інформаційний пункт, де працівники/-ці допоможуть з питаннями працевлаштування, зарахування дітей до школи, медичного страхування тощо.

Association Ikambere «La Maison Accueillante»

Міста, де можна отримати допомогу: Сен-Дені

Форма допомоги: продуктовий набір

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, 0148208260

Додаткова інформація: допомога тільки для жінок із ВІЛ. Також підтримують у працевлаштуванні, пропонують заняття з французької мови, різноманітні спортивні й культурні види діяльности для адаптації.

Де можливо тимчасово проживати у Франції?

Якщо ви прибуваєте у Францію вперше, вам дають соціальне житло. Це процес із двох етапів: перші ночі — перебування в пункті тимчасового захисту, наступні три місяці — постійне або самостійне розміщення в громадян/-ок Франції, готових прийняти в себе українців/-ок. Надалі весь термін (те саме стосується українок/-ців, які перебувають у Франції з початку повномасштабного вторгнення) передбачається лише самостійна оренда житла.

Франція частково покриває оренду житла громадян(к)ам інших країн зі статусом тимчасового захисту. Для цього потрібно звернутися до відділу соціального захисту (CAF) й оформити заяву на допомогу від держави на оплату житла (APL).

У кожному регіоні також можна звернутися до ADIL — департаменту інформації про житло.

VISALE

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Франції

Форма допомоги: покриття гарантійних вимог для найму житла

Контактні дані: сайт

Додаткова інформація: програма має обмеження щодо учасників/-ць — вони допомагають особам віком до 30 років. Якщо ви старше за 30 років, ви маєте бути працевлаштовані, але доходи не повинні перевищувати 1500 євро на місяць за останні півроку до моменту подання заявки на участь у програмі.

Montparnasse Rencontres

Міста, де можна отримати допомогу: Париж

Форма допомоги: не надають житла, але допомагають знайти перевірене житло для оренди під ваш конкретний запит і супроводжують протягом усього процесу

Контактні дані: montparnasserencontres@gmail.com, 0143227589

Додаткова інформація: з питань проживання й пошуку житла організація надає консультації в такі години за місцевим часом: понеділок з 17:00 до 20:00, вівторок з 10:00 до 12:00, середа з 17:00 до 20:00.

Accueil de joir — Association EOLE

Міста, де можна отримати допомогу: Лілль

Форма допомоги: тимчасове проживання в межах вільних місць

Контактні дані: adj@eole-asso.fr, 0320578800

Додаткова інформація: допомога надається самотнім жінкам та жінкам із дітьми. Є дитяча кімната, душ і лазарет. За потреби можуть надати продуктовий набір і дитяче харчування.

Service Hebergement Urgence Droit Commun

Міста, де можна отримати допомогу: Діжон

Форма допомоги: тимчасове проживання

Контактні дані: сайт, cgabriot@adefo.asso.fr, 0380608332

Додаткова інформація: допомогу надають жінкам з дітьми та жінкам, які зіткнулися з домашнім насильством. Бажано звертатися через соціальну службу, щоби була орієнтація на поселення.

La Maison de Marthe et Marie

Міста, де можна отримати допомогу: Париж, Нант, Лілль

Форма допомоги: довготермінове спільне проживання

Контактні дані: сайт, 0769561185

Додаткова інформація: організація надає будівлю, яку використовують як спільне житло з іншими жінками за низьку орендну плату. Скористатися можливістю можуть лише вагітні жінки (без уже народжених дітей) у нормальному стані без психічних розладів чи важких форм залежностей. Після народження дитини з нею можна перебувати ще рік.

Foyer Jeunes Travailleuses Chaillot-Galliera

Міста, де можна отримати допомогу: Париж

Форма допомоги: тимчасове проживання терміном від 2 місяців до 2 років

Контактні дані: сайт

Додаткова інформація: приймають на проживання жінок віком від 18 до 25 років, які володіють французькою мовою і на момент потреби житла працюють, навчаються або планують втілювати власний проєкт.

Centre d’Accueil Feminin Jane Pannier

Міста, де можна отримати допомогу: Марсель

Форма допомоги: довготермінове проживання

Контактні дані: сайт, 0491644198

Додаткова інформація: приймають лише самотніх жінок, бажана орієнтація від соціального працівника/-ці

Abri Maternel

Міста, де можна отримати допомогу: Марсель

Форма допомоги: тимчасове проживання.

Контактні дані: contact@abrimaternel.fr, 0495080880

Додаткова інформація: допомагають вагітним жінкам та жінкам з дітьми; потрібна попередня реєстрація звернення за вказаними контактами, бажане спрямування від соціального центру

La Riviere

Міста, де можна отримати допомогу: Нант

Форма допомоги: тимчасове проживання терміном від 2 до 6 місяців

Контактні дані: сайт, 0631483372, 0767455887

Додаткова інформація: приймають лише жінок, проживання спільне — до трьох осіб в одній кімнаті. Щоб отримати допомогу, треба зателефонувати за вказаним номером і домовитись про день зустрічі-співбесіди. За результатами співбесіди буде надано місце і визначено плату за нього (від 0 до 9 євро).

Fondation Le Refuge

Міста, де можна отримати допомогу: Монпельє

Форма допомоги: тимчасове проживання від 1 до 6 місяців максимум

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, 0631596950

Додаткова інформація: тільки для ЛГБТ+ людей; бажано спрямування соціального робітника/-ниці

Centre Elisabeth Bouissonnade

Міста, де можна отримати допомогу: Монпельє

Форма допомоги: довгострокове проживання терміном від 6 місяців до 1 року

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, 0467580703

Додаткова інформація: приймають на проживання самотніх жінок та жінок із дітьми, які зіткнулися з насиллям. Також можуть надавати екстрений притулок терміном до кількох тижнів. Довготермінове проживання можливе лише за орієнтацією соціальної служби (до них можна звернутися самостійно). Команда центру володіє лише французькою мовою.

CHRS «Flora Tristan»

Міста, де можна отримати допомогу: Страсбург

Форма допомоги: довгострокове проживання

Контактні дані: сайт, 0388352569

Додаткова інформація: допомога для жінок та жінок із дітьми, які або постраждали від домашнього насильства, або мусили покинути свої домівки не раніше, ніж за 18 місяців до дати свого звернення. Місце для проживання надають не одразу, після звернення жінка потрапляє в список очікування, бо в організації обмежена кількість квартир, що їх заселяють мірою звільнення.

Les Maisons Bethleem

Міста, де можна отримати допомогу: Тулон

Форма допомоги: довгострокове проживання

Контактні дані: сайт, maisonsbethleem@gmail.com, 0494249710

Додаткова інформація: допомогу надають вагітним жінкам та жінкам із дітьми до 2 років. Для розміщення необхідно попереднє спілкування за вказаними контактами.

Де отримати медичну допомогу у Франції?

При оформленні статусу тимчасового захисту українки/-ці мають право оформити медичне страхування, яке покриває більшу частину медичних запитів, зокрема консультації спеціалістів/-ок різних профілів (крім вузьких, як-от остеопат), а також окуляри, слухові апарати, різні види протезування.

Право на невідкладну допомогу має кожна людина, яка перебуває на території Франції. Єдиний номер для виклику — 112.

Більшість спеціалістів/-ок можуть володіти лише французькою мовою, перекладацьких послуг немає. Якщо ви не знаєте французької, можна знайти англомовного чи україномовного лікаря/-ку за допомогою сервісу за посиланням.

Особливості медичної допомоги для вагітних жінок:

• Якщо ви вагітна, слід звернутися до гінеколога/-ині або акушера/-ки. За наявности страхування консультації й дальші обстеження в межах цього звернення безкоштовні. Також у кожному місті є Центр матері й дитини (PMI), куди можна звернутися для обстеження та необхідного переліку документів і аналізів для ведення вагітности.
• Зверніть увагу: якщо ви обстежувалися в Україні, а на третьому триместрі вагітности опинилися у Франції, всі українські документи, зокрема обмінну карту, треба перекласти.
• У пологовий будинок записують заздалегідь, з першого триместру вагітности. Якщо пологи настануть до оформлення тимчасового захисту, можна звернутися за номером 112. Якщо ви перебуваєте на третьому триместрі вагітности, але ще не встигли записатися до пологового будинку, можна звернутися в лікарню Робера Дебре або лікарню Діяконс (центр Парижа), госпіталь Delafontaine (Сен-Дені, 9 км від центру Парижа).

Особливості медичної допомоги для трансгендерних людей:

• Якщо ви трансгендерна людина або ЛГБТ+ людина, яка займається проституцією, і потребуєте медичної допомоги, ви можете звернутися до асоціації PASTT. Організація успішно працює з такими захворюванням, як ВІЛ і СНІД, ІПСШ, вірусні гепатити, туберкульоз. Щоб отримати допомогу, слід написати електронного листа за адресою pasttparis@gmail.com або прийти безпосередньо в офіс організації в Парижі за адресою: 3 Cite d’Hauteville, 75010 Paris.

Додаткова інформація для жінок, у яких проблеми з наркотичними засобами:

• Завдяки асоціації «Зменшення ризиків» існує ініціатива CAARUD, яка інформує й консультує споживачок наркотиків, зокрема щодо зменшення ризиків споживання, доступ до права на життя і здоров’я, до гігієни і базового огляду, займається профілактикою і забезпеченням обладнання для запобігання інфекціям. Ініціатива орієнтована на жінок та жінок із дітьми і готова прийняти других разом. Зокрема, такий заклад є в Ніцці, прийом відбувається з понеділка по п’ятницю, для жінок з дітьми — у вівторок. З додатковою інформацією можна ознайомитись на сайті. Зв’язатися за електронною адресою secretariat@reduirelesrisques.fr або за номером телефону 0467580101

БРИТАНІЯ

Хоча у Великобританії не можна отримати ні статусу біженця/-ки, ні тимчасового захисту, а в’їзд відбувається у візовому режимі, нині там перебуває понад 150 000 наших громадян/-ок. Прибути в Британію можливо за двома програмами — Ukraine Family Scheme та «Дім для України». Тобто приїхати можна або до родичів, або до умовних спонсорів, які покривають приїзд.

З огляду на такий формат допомоги Велика Британія не надає багато внутрішньої гуманітарної допомоги, адже передбачається, що громадян(к)и України володіють мовою, мають візу і їдуть до конкретних людей, які можуть їм допомогти.

Одноразові соціальні виплати існують у межах програми «Дім для України», також є фінансова допомога на дітей.

Діти від 4 до 16 років зобов’язані здобувати освіту. Державні освітні програми безкоштовні, але записуватися треба заздалегідь, бо може виникнути проблема з наявністю вільних місць.

Екстрений номер у випадках загрози життю: 999

Національний центр з питань захисту від домашнього насильства: 08009702070

Національна «гаряча лінія» для жертв домашнього насильства: 08082000247

Де у Великій Британії отримати гуманітарну допомогу?

Гуманітарної допомоги як такої немає, однак існує багато ресурсів, де люди обмінюються речами, віддають їх або продають за символічну плату: Freecycle, Gumtree, Charity shops

Smallwood Trust

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Великобританії

Форма допомоги: грошове покриття меблів та речей першої необхідности

Контактні дані: сайт, 03003651886, 01684574645

Додаткова інформація: програма працює за грантовою схемою, попередньо слід сформувати заявку, пояснивши, чому вам потрібна допомога. Підтримку надають винятково жінкам, які потрапили у скруту.

Ukrainian Welcome Center

Міста, де можна отримати допомогу: Лондон

Форма допомоги: путівник по життю в Британії

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +442039607595

Додаткова інформація: організація не надає гуманітарну допомогу як таку, але допомагає адаптуватися в Британії, пропонує мовні курси і психологічну підтримку, допомагають знайти житло, пояснюють особливості оподаткування, місцевих законів і навіть культури

Банки харчування

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Британії

Форма допомоги: продуктові наборі

Контактні дані: 08082082138

Додаткова інформація: найближчий до вас Банк харчування можна знайти за пошуком по картах. Продуктові набори видають за ваучерами. Щоб отримати ваучер, треба звернутися до місцевої громадської або соціальної організації чи інституції, які можуть підтвердити вашу потребу в їжі. Це може бути соціальна служба, школа, лікарня або навіть місце роботи, якщо воно належить до державного сектора.

Eastbourne hub for Ukraine

Міста, де можна отримати допомогу: Істборн

Форма допомоги: продуктові набори, одяг, речі першої необхідности

Контактні дані: ukranianhubeastbourne@gmail.com

Додаткова інформація: це локальна місцева ініціатива, спрямована на допомогу українським сім’ям, зокрема жінкам із дітьми, які опинилися в скрутному становищі

Newick HUB

Міста, де можна отримати допомогу: Льюїс

Форма допомоги: продуктові набори, одяг

Контактні дані: shimmyandshake@yahoo.co.uk

Додаткова інформація: це локальна місцева ініціатива без великого ресурсу, але яка хоче допомогти вразливим категоріям населення та українцям/-кам під час адаптації. За потреби можуть надати безкоштовні проїзні на автобус, проконсультувати з побутових питань.

HellinglyESUS

Міста, де можна отримати допомогу: Уілден

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори

Контактні дані: contact@eastsussexukrainesupport.com

Додаткова інформація: це локальна місцева ініціатива, яка не надає постійної допомоги. Якщо у вас є запит, зв’яжіться за вказаною адресою і повідомте, які у вас питання та яка допомога потрібна. Якщо запитів багато, організація робить спільні зустрічі біженок, якщо ваш запит один, розглянуть можливість точкової допомоги.

Де у Великій Британії можна тимчасово проживати?

Подати заявку на соціальне житло можна за посиланням.

Соціального житла майже немає, мало того, його немає окремо для українок/-ців, і британці так само стоять роками в загальній черзі, очікуючи на таке житло. Переміщуючись за спонсорською програмою, перші шість місяців можна жити в домі спонсора, далі вже тільки орендувати. Держава частково компенсує спонсор(к)ам ваше проживання, тому ви можете уточнити в спонсорів за програмою, чи готові вони приймати вас далі на умовах оренди.

Якщо спонсор/-ка завершує ваш договір і у вас немає іншого варіанту спонсора та стабільного прибутку, щоб орендувати нове житло, спрацьовує обов’язок влади prevention duty, тобто запобігати бідності. Ви можете оформити письмову заяву до консіла, який підбере вам нового спонсора/-ку або тимчасове житло. Пам’ятайте, що воно не обов’язково буде безкоштовним (але дешевше, ніж самостійна оренда) і не обов’язково буде зручним для вас, але в разі вашої відмови від запропонованого зобов’язання з держави знімаються і далі ви можете лише самостійно шукати житлове місце під оренду.

Вартість житла залежить від міста й району і по всій території держави дуже по-різному співвідноситься із заробітною платою. Ознайомитись із цим співвідношенням можна за посиланням.

Крім самостійної оренди, існує варіант house share — оренда кімнати. Це формат оренди, коли разом проживає мінімум три людини. Також є Joint Tenancy — спільна оренда з рівною відповідальністю. Частина господарів ділять оренду порівну між усіма, хто винаймає, частина виставляє суму оренди залежно від розміру кожної кімнати. Позитивний момент — відносна дешевизна оренди, але якщо хтось з’їжджає, вся сума оренди лягає на людей, які залишилися. Знайти кімнати для оренди можна за посиланням.

Існує «гаряча лінія» для пошуку притулку в Британії: 08008004444

Основні сервіси для пошуку житла під оренду: Rightmove, Zoopla, Openrent, Gumtree.

Де у Великій Британії отримати медичну допомогу?

За наявности біометричної посвідки на проживання українки й українці мають право на безкоштовну медичну допомогу. Повний перелік безкоштовних послуг можна переглянути за посиланням.

Якщо це екстрений або нещасний випадок, можна безоплатно звернутися до будь-якої найближчої лікарні, де є відділення екстреної допомоги. Також можна звернутися за номерами 112 або 999.

Британська медична система схожа на українську за своєю структурою: щоб повноцінно користуватися послугами, треба зареєструватися в лікаря загальної практики (це як наша декларація із сімейним лікарем). Після реєстрації протягом трьох тижнів має надійти лист із номером медичного страхування — надалі він виступає вашою гарантією на отримання послуг. Знайти найближчого до вас лікаря/-ку можна за посиланням.

Особливості медицини з репродуктивних питань:

• Звернення до гінеколога відбувається через лікаря загальної практики. Для жінок віком від 25 до 64 років проводиться безкоштовний скринінг матки, від 50 до 71 року — також безкоштовний скринінг грудей. Якщо у вас підвищений ризик раку грудей, можна звернутися окремо за оглядом через лікаря загальної практики.
• Екстрена і планова гормональна контрацепція безкоштовні за рецептом. Окремі препарати вимагають щорічного підтвердження, що не мають негативного впливу на ваше здоров’я, тому вам потрібно буде звертатися до спеціаліста/-ки для підтвердження рецепта. Детальніше про контрацепцію в Британії тут.
• Якщо у вас немає рецепта, але вам терміново потрібна екстрена контрацепція, її можна придбати в найближчій аптеці власним коштом.
• Для жінок до 40 років можливо проведення процедури екстракорпорального запліднення. Умови, критерії і терміни визначаються індивідуально зі спеціалістом/-кою.
• Переривання вагітности за власним бажанням можливо медикаментозним способом на терміні до 10 тижнів після попередньої консультації в лікаря/-ки, за медичними показниками — до 24 тижня.

Особливості надання медичної та іншої допомоги для вагітних жінок:

• Лікарі/-ки загальної практики не ведуть вагітність, але саме до них має бути перше звернення при збої менструального циклу. Далі спеціаліст/-ка спрямовує до акушерки. Перша зустріч з акушеркою має відбутися до 10 тижня вагітности для дальшої постановки на облік. Якщо ви розумієте, що термін вагітности вже може бути чималим і у вас немає часу на очікування, можна звернутися до найближчого акушерського відділення, оминаючи звернення до лікаря загальної практики;
• У Британії існує фінансова підтримка для вагітних жінок. Заявку на виплати можна подати з 26 тижня вагітности, виплати починаються з 11 тижнів до орієнтовної дати пологів.
• За потреби держава безкоштовно надає послуги патронажної медсестри, яка супроводжує вагітність і надалі може допомагати до досягнення дитиною 5 років.
• Вагітні жінки та жінки з дітьми віком до 12 місяців мають право на безоплатні рецепти і безкоштовні рецептурні препарати. Безрецептурні ліки купують власним коштом.
• Під час сезону грипу вагітна жінка має право на безкоштовне щеплення від грипу.

Особливості надання медичної допомоги дітям:

• Так само як дорослі, діти мають право на безкоштовну медичну допомогу, для цього має бути оформлено реєстрацію і страхування. Для дітей, народжених в Англії, Уельсі й Північній Ірландії термін реєстрації — 42 дні, у Шотландії — 21 день.
• Діти віком до 16 років мають право на безоплатні рецепти та безкоштовні рецептурні препарати.
• Усі щеплення для дітей безкоштовні.
• Стоматологічні послуги для дітей безкоштовні.
• Дітей до 16 років приймають у супроводі батьків. Після 16 років це може бути самостійний візит. Контрацепція, зокрема для підлітків, безкоштовна за рецептом; лікар/-ка не має права повідомляти батькам про таке призначення, якщо ви старше за 16 років.

ІСПАНІЯ

Як і в будь-якій іншій країні ЄС, в Іспанії можна оформити посвідку про тимчасовий захист, вона чинна до трьох років. За наявности тимчасового захисту дається дозвіл на проживання, роботу, медичне обслуговування, освіту для дітей, а також на отримання соціального забезпечення.

Іспанія не надає постійної фінансової допомоги, але на перший час можна безоплатно отримати житло і продукти харчування.

Іспанія взагалі не розрахована на біженок як таких, це більше країна для релокейту. Водночас тут дуже високий рівень феміністичної солідарности й прогресивні закони про гендерну рівність. Тому якщо ви самостійно або з дитиною перебуваєте в Іспанії і вам немає де жити або ви зазнали насильства, по допомогу можна звернутися до найближчого відділку правоохоронних органів або соціальних служб, які нададуть усю необхідну інформацію й житло на перший час. Пам’ятайте, що житло тимчасове і надалі передбачається лише оренда від півроку мінімум.

«Гаряча лінія» комісії з питань допомоги тимчасово переміщеним особам: +34951561071

Допомога жінкам із дітьми: +34692135100

Допомога жінкам, які стали жертвою торгівлі людьми, а також у випадках проституції: 614430452

Де в Іспанії можна тимчасово проживати?

Іспанія надає соціальне житло. Заявку на нього можна оформити в центрах допомоги біженцям та за номером «гарячої лінії» +34910474444. При поселенні в соціальне житло, гарантується харчування.

Якщо ви вразлива категорія населення, наприклад жінка з маленькою дитиною, можна звернутися також до соціальної служби, яка спрямує в конкретний шелтер. Міжнародні організації Червоний Хрест і «Карітас» теж ведуть діяльність на території Іспанії.

Пошук житла для тривалої оренди — за посиланням.

Допомога з житлом у Каталонії: comiteacollida.igualtat@gencat.cat

Допомога з житлом і харчування у Валенсії: valencia.proteccioninternacional1@policia.es

Якщо ви стали жертвою сексуального насильства, ви маєте право на притулок від держави. Щоб отримати консультацію і всю необхідну допомогу, зверніться за номером 016.

Де в Іспанії можна отримати медичну допомогу?

Для невідкладної допомоги звертайтеся за номером 112.

Якщо виникла потреба в плановій допомозі, потрібно спочатку оформити посвідку про тимчасовий захист, із якою можна зареєструватися в найближчому до вас медичному центрі. Для повнолітніх осіб при реєстрації призначається сімейний лікар/-ка загальної практики, для дітей — педіатр/-иня.

Медична допомога є двох типів — державна і приватна. Державна медична допомога безкоштовна, але своєї черги в записі до лікаря можна чекати дуже довго. Багато громадян/-ок Іспанії і новоприбулих мігрантів/-ок чи біженців/-ок оформлюють приватне страхування, серед можливих варіантів: SegurCaixa Adeslas, Sanitas, Cigna Health Benefits.

Особливості медицини з питань репродуктивного здоров’я:

• Екстрена контрацепція й протизаплідні пігулки — безрецептурні препарати, їх можна придбати в будь-якій аптеці.
• Переривання вагітности за власним бажанням відбувається на терміні до 12 тижня, до 22 тижня це можна зробити за медичними показниками.

Особливості надання медичної допомоги для вагітних жінок:

• При позитивному тесті на вагітність слід звернутися до свого лікаря/-ки загальної практики, які дадуть направлення до гінеколога/-ині.
• Для ведення вагітности треба стати на облік в акушерки, це можна зробити в державній поліклініці або в приватному центрі, бажано це зробити на 6–7 тижні вагітности. Передбачаються прийоми раз на місяць у першому триместрі, раз на два тижні у другому триместрі і щотижневі останні три місяці. За час вагітности можна пройти три безкоштовні УЗД-діагностики плода.
• За наявности посвідки про тимчасовий захист пологи в державній лікарні безкоштовні. Окремих пологових будинків немає, лише пологові віддалення при лікарнях. Якщо ви ще не встигли оформити тимчасовий захист, сума, яку треба буде сплатити за пологи, сягає в середньому 2000 доларів, перебування в палаті й медикаменти сплачуються окремо. Якщо є приватне медичне страхування, сума встановлюється індивідуально відповідно до кожного типу страхування.
• Реєстрація дитини відбувається протягом місяця з дня пологів.
• Якщо основний час вагітности був в іншій країні, бажано приїхати в Іспанію хоча б за місяць до орієнтовної дати пологів. Із собою треба мати всі обстеження й аналізи, бажано перекласти їх іспанською або звернутися до лікаря/-ки, який/-а володіє вашою мовою.

ІТАЛІЯ

Італія надає для українців/-ок тимчасовий захист максимальним терміном на 2 роки.

Де можна отримати гуманітарну допомогу в Італії?

Свята Софія

Міста, де можна отримати допомогу: Рим

Форма допомоги: продуктові набори

Контактні дані: відсутні, отримати допомогу можна безпосередньо за адресою Basilica di Santa Sofia, Via di Boccea 478, Roma

Додаткова інформація: для отримання допомоги треба мати при собі документи, які посвідчують особу, та посвідку про надання тимчасового захисту

Caritas

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Італії

Форма допомоги: продуктові набори або продуктові купони загальною сумою 30 євро

Контактні дані: сайт, +390666177001

Додаткова інформація: для отримання допомоги треба мати документ, який посвідчує особу, та посвідку про тимчасовий захист. Якщо вам потрібна допомога на дитину, вам слід прийти в організацію разом з дитиною.

Pane Quotidiano

Міста, де можна отримати допомогу: Мілан

Форма допомоги: продуктові набори, дитяче харчування, дитячі підгузки

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, 0258310493, 0227000468

Додаткова інформація: допомагають жінкам з дітьми, за потреби можуть надати речі першої необхідности для дітей

Mangiagalli

Міста, де можна отримати допомогу: Мілан

Форма допомоги: продуктові набори, дитячі підгузки

Контактні дані: +390355181923

Додаткова інформація: центр видачі допомоги працює з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 17:00. Для отримання допомоги потрібно мати документ, який посвідчує особу, документи на дитину та посвідку про тимчасовий захист.

Де можна тимчасово проживати в Італії?

У кожному місті працюють так звані відділення префектури, які можуть допомогти із соціальним житлом. Без працевлаштування можливе лише соціальне житло або проживання в знайомих чи родичів; щоб офіційно орендувати житло, треба надати договір від роботодавця.

Рим — найпопулярніше місто серед українців/-ок, які прибувають в Італію. Про пошук житла в Римі можна запитати за номером +390699509292

Отримати допомогу з пошуком житла в Мілані: 800894545

Limone Piemonte

Міста, де можна отримати допомогу: провінція Кунео, регіон П’ємонт

Форма допомоги: тимчасове проживання

Контактні дані: comune@comune.limonepiemonte.it, 0171925240

Додаткова інформація: надають житло безпосередньо для українських сімей; умови й термін проживання оговорюють індивідуально

Порто 15

Міста, де можна отримати допомогу: Болонья

Форма допомоги: тимчасове спільне проживання з іншими людьми

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, info@porto15.it

Додаткова інформація: будівля має 18 помешкань, у кожному проживає кілька людей. Проживання не безкоштовне, є помісячна плата, але це набагато дешевший варіант, ніж самостійна оренда житла. Не приймають із дітьми. Приймають жінок до 35 років.

Abitare Solidale

Міста, де можна отримати допомогу: Флоренція

Форма допомоги: довготермінове проживання

Контактні дані: сайт, abitaresolidaleauser@gmail.com

Додаткова інформація: програма надає безкоштовне житло за умови певної допомоги власникам/-цям житла. Це форма співмешкання або за умови, що власники мають вільні кімнати і готові їх розділити з людьми, котрі перебувають у скрутному становищі, або якщо в домі проживають літні люди, які потребують допомоги. Допомога може полягати в тому, щоб ходити в магазин або готувати їжу, щоб полегшити побут. Якщо господарі наполягають на сплаті прихованої оренди, слід звернутися до кураторів/-ок програми, які вилучать із неї конкретну родину. З витрат на житло — половина суми за комунальні послуги щомісяця.

Мілан 2035

Міста, де можна отримати допомогу: Мілан

Форма допомоги: довготермінове проживання

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +393519406369

Додаткова інформація: можливість спільного проживання для молодих людей, які шукають роботу в Італії і є вразливими категоріями населення

Progetto LA NOCE

Міста, де можна отримати допомогу: Палермо

Форма допомоги: тимчасове проживання терміном від 6 до 12 місяців

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +390916817941

Додаткова інформація: можливість спільного проживання для осіб, які опинилися в скрутному житловому становищі. Вартість проживання на місяць — 150 євро. Щоб отримати доступ до послуги, треба пройти співбесіду, заповнити анкету й підписати внутрішній договір про оренду.

AbiTo

Міста, де можна отримати допомогу: Турин

Форма допомоги: тимчасове проживання

Контактні дані: сайт, abito@casematte.it, 3279421844

Додаткова інформація: проєкт формує культуру солідарности і спільного проживання. Вразливим категоріям населення з потребами надають вільну кімнату у квартирі з господарем/-инею.

Також існують сайти, де можна переглянути пропозиції спільного житла від власників/-ць: homers.co, ioabitosocial.it

Де можна отримати медичну допомогу в Італії?

Після отримання посвідки про тимчасовий захист слід звернутися до найближчого місцевого медичного центру, щоб отримати медичну картку. Після цього треба укласти договір із сімейним лікарем, якщо ви повнолітня особа, та з педіатром для дітей. Якщо ви вже працевлаштовані, треба сплачувати фіксований збір за доступ до державних медичних послуг, якщо ви безробітні — витрати за вас покриває держава.

Запис до вузькопрофільних спеціалістів/-ок можливий тільки після консультації у спеціаліста/-ки загальної практики. З цим може виникнути проблема, бо до лікарів/-ок дуже великі черги, це треба враховувати при планованому зверненні у випадку вагітности, вакцинації чи контролю хронічних захворювань.

Особливості медицини з репродуктивних питань:

• Переривання вагітности за власним бажанням можливо до 90 дня вагітности (12–13 тиждень вагітности). За медичними показниками можливо провести аборт до 25 тижня вагітности. Для проведення процедури переривання вагітности слід звернутися в Consultorio — безкоштовні громадські заклади, які надають допомогу під час вагітности.
• Екстрена контрацепція безрецептурна для жінок віком від 18 років, придбати пігулки можна в будь-якій найближчій аптеці.
• Протизаплідні пігулки — рецептурний препарат. Рецепт можна отримати у спеціалістів/-ок загального профілю або окремо в гінекологів/-инь. Окремі типи таблеток безкоштовні, але це потрібно уточнювати у свого спеціаліста/-ки. Також у гінекологічних відділеннях можуть встановити протизаплідний імплант терміном на 3 роки чи гормональну спіраль терміном на 5 років.

Особливості надання допомоги для вагітних жінок:

• Навіть якщо час вашого тимчасового захисту спливає, під час вагітности та протягом 6 місяців після народження дитини вас не мають право депортувати з країни.
• За наявности італійської медичної карти весь супровід вагітности, обстеження й аналізи та самі пологи безкоштовні для українок.
• Після позитивного тесту на вагітність треба звернутися до свого сімейного лікаря/-ки або до Consultori — це безкоштовні громадські заклади, де можна отримати допомогу під час вагітности.
• До переліку безкоштовних послуг, що їх надають вагітним, входять обов’язкові аналізи, УЗД-діагностика плода та скринінгові тести.
• Якщо ви прибули до Італії вже вагітною і маєте українську обмінну карту, всі обстеження треба перекласти італійською, щоб їх внесли до своєї бази.
• Пологи можуть прийняти в найближчій до вас лікарні, попередній запис не обов’язковий.
• Усі медикаменти та перші необхідні речі для маляти (підгузки, суміші, пляшечка тощо) видають у пологовому безкоштовно, одяг треба мати із собою. Після реєстрації дитини можна подати запит на оформлення соціальної допомоги, яку виплачуватимуть до досягнення дитиною 3 років за умови її перебування на території Італії та якщо сумарний дохід батьків не перевищує 25000 євро на рік.

Assistenza Sanitaria San Fedele

Міста, де можна отримати допомогу: Мілан

Форма допомоги: безкоштовні ліки за наявности рецептурного бланка на них

Контактні дані: сайт, +390286352251

Додаткова інформація: також періодично мають дитячий одяг і побутові товари першої необхідности

МОЛДОВА

Наразі Молдова, за офіційними даними, прийняла понад 103 тисячі українських біженців і біженок, переважно жінок із дітьми. Молдова зручна як сусідня з Україною держава. Спеціального правового статусу для українських переселенок там немає, але є можливість запитати статус біженця.

«Гарячі лінія» допомоги біженцям з України: 080001527

«Гаряча лінія» для жінок і дівчат з України, які пережили сексуальне, фізичне чи домашнє насильство: 080088008

Безкоштовна юридична консультація у випадку насильства: 080080000

Телефон довіри Жіночого правового центру: +37322811999, +37368855050

Де отримати гуманітарну допомогу в Молдові?

Благодійна ініціатива Moldova pentru Pace

Міста, де можна отримати допомогу: Кишинів, Бєльці

Форми допомоги: одяг, взуття, продуктові набори, гігієнічні набори, дитячі підгузки

Контактні дані: сайт, 080080011

Додаткова інформація: потрібна попередня реєстрація на отримання допомоги та документи, які посвідчують особу

ICareMoldova

Міста, де надається допомога: Кишинів

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори

Контактні дані: +37362041234

Додаткова інформація: реєструватися на отримання допомоги треба через телеграм-канал, для отримання її потрібен документ, який посвідчує особу, та довідка про перетин кордону після 24.02.2022

Charity Centre For Refugees In Moldova

Міста, де можна отримати допомогу: Кишинів, але «гаряча лінія» обслуговує всі міста країни

Форма допомоги: одяг, продуктові набори, гігієнічні набори, консультація із соціальних питань

Контактні дані: сайт, +37322212576

Додаткова інформація: в самому центрі і за номером телефону можуть проконсультувати з будь-яких питань про перебування в країні або виїзду з неї

Imago Dei Biserica Bartista (християнська церква)

Міста, де надається допомога: Кишинів

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори, дитячі речі

Контактні дані: сайт, +37378303233, +37361064371

Додаткова інформація: треба попередньо зареєструватися на отримання допомоги; допомогу надають лише матерям із дітьми та людям пенсійного віку

Katalyst Kitchens

Міста, де можна отримати допомогу: Кишинів (вул. Тигіна, 49/2)

Форма допомоги: продуктові набори

Додаткова інформація: треба попередньо заповнити форму реєстрації, після чого надаються додаткові контактні дані та інформація про отримання допомоги. Для її отримання потрібно мати документи, які посвідчують особу.

Дитячий християнський центр

Міста, де можна отримати допомогу: Кодру

Форма допомоги: продуктові набори, дитяче харчування, дитячі підгузки

Контактні дані: +37360139310

Додаткова інформація: треба попередньо зареєструватися для отримання допомоги через вайбер за номером телефону +380989146800

Євангельська церква «Победа»

Міста, де можна отримати допомогу: Дурлешти

Форма допомоги: продуктові набори

Контактні дані: +37360061672

Додаткова інформація: для отримання допомоги потрібно попередньо зареєструватися за вказаним номером телефону

Асоціація «Здорове місто»

Міста, де можна отримати допомогу: Бєльці

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори

Контактні дані: соціальні мережі, +37378836607

Додаткова інформація: на території є дитячий центр для дітей від 4 до 8 років; також організація пропонує курси румунської мови. Для отримання гуманітарної допомоги слід попередньо зареєструватися в електронній черзі.

Де можливо тимчасово проживати в Молдові?

Національний конгрес українців Молдови

Міста, де можна отримати допомогу: Кишинів

Форма допомоги: тимчасове проживання з можливістю харчування та наданням гігієнічного набору

Контактні дані: соціальні мережі,  +37376075336

Додаткова інформація: потрібна попередня реєстрація для отримання допомоги та наявність документів, які посвідчують особу

Християнська допомога біженцям

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Молдови

Форма допомоги: тимчасове проживання з можливістю харчування

Контактні дані: сайт, +37378605080

Додаткова інформація: готові прийняти з домашніми улюбленцями. Для отримання допомоги слід попередньо заповнити реєстраційну форму.

Міжнародна організація з питань міграції (IOM un migration)

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Молдови

Форма допомоги: покриття орендної плати (але не більше за 275 EUR на місяць) протягом 6 місяців

Контактні дані: сайт, 080010877

Додаткова інформація: потрібен офіційний договір про оренду житла та гарантія працевлаштування протягом або після отримання допомоги; програма не передбачає оплату комунальних послуг та інші витрати

Де отримати медичну допомогу в Молдові?

Завдяки фінансуванню Фонду ООН у галузі народонаселення українські жінки мають право на безоплатну медичну допомогу в допологовий, пологовий та післяпологовий періоди. Самі пологи, кесарів розтин, за потреби лікування інфекцій і цитологічні дослідження безкоштовні для українок у державних медичних закладах Молдови.

Асоціація «Мотивація» і Центр прав осіб з обмеженими можливостями

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Молдови

Форма допомоги: консультації спеціалістів/-ок, психологічна допомога, медичні обстеження й аналізи, ліки за рецептами, медична реабілітація

Контактні дані: +37380008800, +37367300450

Додаткова інформація: для заявки на отримання допомоги потрібно заповнити форму

Реабілітаційний центр «Memoria»

Міста, де можна отримати допомогу: Кишинів

Форма допомоги: медикаменти, психологічні консультації

Контактні дані: сайт, +37379704809

Союз за справедливість і здоров’я

Міста, де можна отримати допомогу: Бєльці

Форма допомоги: консультації спеціалістів/-ок (є також педіатр/-иня), надання рецептурних медичних препаратів (за наявности рецепта)

Контактні дані: сайт, +37323139332, +37379833133

Додаткова інформація: для отримання допомоги треба мати документи, які посвідчують особу; неповнолітні приймаються лише в супроводі батьків. Медикаменти надаються тільки за наявности вже оформленого раніше рецепта.

Медичний центр ATIS

Міста, де можна отримати допомогу: Бєльці

Форма допомоги: консультації спеціалістів/-ок (гінекологія, дерматологія, терапевтичне відділення), УЗД-діагностика

Контактні дані: +37323146462

Додаткова інформація: допомога надається дівчатам і жінкам віком від 10 до 24 років. Для отримання допомоги треба попередньо зареєструватися за вказаним номером телефону. Неповнолітні приймаються лише в супроводі батьків.

Лікарі організації «INTERSOS»

Міста, де можна отримати допомогу: Кишинів, Дурлешти, Аненій-Ной

Форма допомоги: консультації спеціалістів/-ок

Контактні дані: сайт

Додаткова інформація: лікарі/-ки працюють у різних медичних центрах, лікарнях тощо. Уточнюйте адресу для свого міста і звертайтеся саме як біженка/-ець. Для отримання допомоги треба мати документи, які посвідчують особу, та довідку про перетин кордону після 24.02.2022.

ЧЕХІЯ

Чехія — третя за кількістю українських біженок і біженців країна у Європі. Офіційно тут зареєстровано понад пів мільйона переміщених осіб. Двоє з п’яти новонароджених за останній рік дітей у Чехії — українці й українки.

Від липня в Чехії суттєво змінилися умови надання соціальної допомоги. Раніше її отримували всі біженці/-ки, від липня виплати скасовуються, якщо в людини є дохід або певний резерв на банківських рахунках, що в сумі перевищує розмір соціальної допомоги. Це ускладнило ситуацію для багатьох біженців/-ок, особливо таких вразливих категорій, як матері з неповнолітніми дітьми.

«Гаряча лінія» соціальної допомоги: +420800601020

«Гаряча лінія» для допомоги жертвам експлуатації й торгівлі людьми: +420222717171

Допомога в пошуку шкіл і дитячих садочків для біженок/-ців з України за посиланням.

Локальну допомогу у вигляді речей, юридичної чи психологічної консультацій, курсів чеської мови можна знайти від волонтерів/-ок за посиланням.

Мапа соціальних послуг біля вас — за посиланням.

Пошук навчальних закладів у Чехії та вільних місць у них за посиланням.

Де отримати гуманітарну допомогу в Чехії?

Напередодні свят часто відбуваються доброчинні ярмарки, де можна обмінятися речами або дешево їх придбати. Це і продукти, і одяг, і речі першої необхідности.

Празький гардероб

Міста, де можна отримати допомогу: Прага, але окремі пункти видачі є і в інших містах, потрібно уточнювати індивідуально

Форма допомоги: одяг і речі першої необхідности

Контактні дані: сайт

Додаткова інформація: допомагають матерям-одиначкам, які потрапили в скрутне становище

Банк Їжі

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Чехії

Форма допомоги: продуктовий набір, одяг першої необхідности

Контактні дані: сайт, соціальні мережі

Додаткова інформація: ініціатива працює по всій Чехії, перелік актуальних адрес є на сайті, за символічний внесок раз на тиждень можна отримати харчовий набір з продуктів, які віддали супермаркети й ринки

Havelska Koruna

Міста, де можна отримати допомогу: Прага

Форма допомоги: харчування зі знижкою

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +420725501501

Додаткова інформація: це їдальня за формулою соціальних чеків, на які можна записати всі придбані страви і сплатити за них набагато менше, ніж встановлена для всіх фіксована сума

Де можливо тимчасово проживати в Чехії?

Чехія надає гуманітарне житло для біженок/-ців з України. Щоб подати заявку на отримання такого житла, треба мати візу тимчасового захисту. Подати заявку можна в регіональних центрах допомоги (KACPU) в робочі дні з 8:00 до 12:00. Наразі така можливість є лише в Брно й Остраві, бо країна переповнена і всі доброчинні ініціативи поступово закриваються.

Контактний номер щодо житла в Брно: +420770132569

Контактний номер щодо житла в Остраві: +420771288779

Переглянути можливість безкоштовного або дешевого проживання в готелях можна за посиланням.

Якщо ви біженка й у вас немає соціального житла, можна заповнити форму за посиланням, вказавши регіон перебування, свій статус і рівень доходу, щоб організація допомогла підібрати вам житло.

Іноді житло надають виробництва й заводи, на які можна працевлаштуватися. Зазвичай цей пункт зазначено на сайтах виробництв.

Асоціація з інтеграції й міграції (SIMI)

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Чехії

Форма допомоги: тимчасове проживання

Контактні дані: сайт, соціальні мережі

Додаткова інформація: це волонтерська асоціація, яка шукає приватне житло, умови можуть відрізнятися залежно від власника/-ці

Pekekh Agency

Міста, де можна отримати допомогу: Границі, регіон Морава

Форма допомоги: тимчасове проживання

Контактні дані: info@pelekh.agency, 0934193376

Додаткова інформація: це українська компанія, яка допомагає з працевлаштуванням у Чехії і надає житло для жінок з дітьми. Максимально можуть розмістити 60 осіб, тому можливість заселення потрібно уточнювати за телефоном.

Мережа готелів Рихнов-над-Кнежноу

Міста, де можна отримати допомогу: Рихнов-над-Кнежноу

Форма допомоги: тимчасове проживання терміном до 5 місяців

Контактні дані: +420723399508

Додаткова інформація: проживання безкоштовне для вагітних жінок та жінок з дітьми віком до 6 років.

Проживання в гуртожитку

Міста, де можна отримати допомогу: Усті-над-Лабем

Форма допомоги: тимчасове проживання терміном до 5 місяців

Контактні дані: +420604272092

Додаткова інформація: проживання безкоштовне для родин з дітьми за умови першого прибуття в Чехію. Наявність вільних місць і можливість окремого поселення треба  уточнювати за телефоном.

Де отримати медичну допомогу в Чехії?

Віза тимчасового захисту дає повне безкоштовне медичне страхування. Також створено базу даних чеських лікарів/-ок, готових надавати медичну допомогу громадян(к)ам України. Крім того, при більшості великих лікарень організовано пункти UA points, діяльність яких спрямовано на допомогу українкам і українцям.

Особливості надання медичної допомоги вагітним жінкам та при пологах:

• Медична допомога для українок у статусі біженок безкоштовна, але бажано заздалегідь домовитись із пологовим будинком, починаючи з 14 тижня вагітности. При собі обов’язково треба мати обмінну картку, обстеження, аналізи, документи, які посвідчують особу. Усі медичні довідки має бути перекладено чеською.
• Кожен пологовий будинок надає перелік медичних довідок і речей, які жінка повинна мати із собою. Перелік стандартний і не відрізняється від українських, але бажано його отримати в лікарні, де плануються пологи.
• У термінових випадках за відсутности місцевих документів можна звернутися на «гарячу лінію», де проконсультують щодо дальших дій і направлять скерують до найближчої лікарні: +420532238440. Протягом 30 днів після пологів треба отримати візу на дорослу людину, протягом 8 днів після пологів — медичне страхування на дитину.

Особливості репродуктивної медицині в Чехії:

• Гормональна контрацепція й екстрена контрацепція — безрецептурні препарати. Переривати вагітність дозволено за власним бажанням на терміні до 12 тижня. Переривання платне для всіх категорій населення, перед тим необхідна консультація гінеколога/-ині й УЗД-діагностика.

РУМУНІЯ

Румунія продовжує приймати українських біженців/-ок 2023 року, їм надають тимчасовий захист і грошову допомогу. Вразливі категорії населення отримують допомогу за схемою 50/20: фізичні особи, які поселили в себе українців/-ок, отримують компенсацію 50 лей за проживання людини, 20 лей за харчування. Нині ця схема міняється, фінансову допомогу переорієнтовують на самих біженців/-ок, що дозволить їм покрити базові потреби.

Якщо вам потрібна допомога від місцевих, можна сформувати свій запит українською або англійською в цій групі.

«Гаряча лінія» для повідомлень про домашнє насильство: 0800500333

Де отримати гуманітарну допомогу в Румунії?

Допомогу від локальних організацій поруч із вами можна знайти на мапі за посиланням.

HOPE

Міста, де можна отримати допомогу: Бухарест, Брашов, Констанца

Форма допомоги: гігієнічні набори, дитячі підгузки

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, HOPE@projecthope.org

Додаткова інформація: HOPE — це міжнародна ініціатива, яка безпосередньо підтримує в Румунії п’ять осередків, що надають допомогу. Актуальні адреси можуть оновлюватись, інформація про всю допомогу Україні міститься на сайті. До організації можна надіслати персональний запит, за потреби вас можуть з’єднати з партнерами в інших країнах.

Ceva de Spus

Міста, де можна отримати допомогу: район Тімішоара

Форма допомоги: речі першої необхідности

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +40356430240

Додаткова інформація: організація первісно не мала напливу біженців/-ок у своєму районі, тому скерувала зусилля на пересилання матеріальної допомоги безпосередньо в Україну, але за персональним запитом надає допомогу на місці

Fundatia Open Fields

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Румунії

Форма допомоги: ваучери на продукти або грошова еквівалентна допомога

Контактні дані: сайт, +40264403680

Додаткова інформація: допомагають вразливим категоріям населення, зокрема матерям з дітьми.

Autisme Voice

Міста, де можна отримати допомогу: Бухарест

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +40751279405

Додаткова інформація: допомагають матерям-одиначкам, жінкам, які стали жертвами гендерно-зумовленого насильства та представникам/-цям ЛГБТ-спільноти. Щоб отримати допомогу, треба мати документ, який посвідчує особу, та посвідку про тимчасовий захист.

Де можна тимчасово проживати в Румунії?

Румунія надає соціальне житло та виплачує фінансову компенсацію своїм громадян(к)ам, які приймають удома жінок з дітьми. Щоб отримати допомогу, треба звернутися до Регіонального центру процедур і розміщення шукачів притулку (RCPAAS).

До п’яти ночей можна безкоштовно проживати в багатьох готелях за програмою HospitalitySupport. Детальніше про перелік готелів і умови перебування тут.

Шелтери для вразливих категорій населення для тимчасового проживання, які є поруч із вами, можна переглянути на мапі за посиланням.

ДАХ

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Румунії

Форма допомоги: тимчасове проживання

Контактні дані: сайт

Додаткова інформація: допомога націлена на вразливі категорії населення; щоб зробити запит на допомогу, треба заповнити форму

Host A Sister

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Румунії

Форма допомоги: тимчасове проживання

Контактні дані: соціальні мережі, закрита спільнота для спілкування

Додаткова інформація: це міжнародна спільнота жінок, які допомагають жінкам. Ви можете розмістити запит на допомогу з проживанням у спільноті, описавши свою ситуацію, або переглянути наявні пропозиції. Умови й вартість проживання вирішуються з кожною власницею окремо.

Де можна отримати медичну допомогу в Румунії?

Якщо ви скористались послугою міжнародного захисту, у вас є право на безкоштовну медичну допомогу й догляд. Якщо ви не користуєтесь формою міжнародного захисту, але маєте право на законне проживання в Румунії, треба сплачувати медичні внески з доходу або внесок на соціальне страхування.

У випадку гострих станів, що загрожують життю, вся невідкладна допомога й дальше лікування надаються безкоштовно.

«Гаряча лінія» Асоціації незалежних акушерів: +4072477221

Кол-центр для запису на безкоштовний прийом до гінеколога або педіатра: +40724772211

«Гаряча лінія» підтримки жінок у зв’язку з перериванням вагітности: +40724772211

Безкоштовні педіатричні консультації: +40219896

Лікування або послуги з ВІЛ для тих, хто приїжджає з України: +40744682225

Особливості репродуктивної медицини:

• Протизаплідні пігулки і засоби екстреної контрацепції належать до безрецептурних препаратів, їх можна вільно придбати в будь-якій аптеці. При потребі екстреної контрацепції треба пам’ятати, що в Румунії немає цілодобових аптек, більшість із них працює тільки з понеділка по суботу. CNAS у Румунії покриває дві консультації гінеколога/-ині на рік, але не покриває вартість препаратів. Якщо ви біженка з України і не можете самостійно оплатити контрацепцію, зверніться по допомогу тут.
• Переривання вагітности в Румунії проводять за бажанням пацієнтки. До 9 тижня вагітности використовують фармакологічний спосіб переривання вагітности (прийом двох таблеток із часовим проміжком між ними в добу-дві). До 14 тижня можливе хірургічне переривання вагітности за бажанням пацієнтки. Переривання вагітности не безкоштовне: вартість медикаментозного переривання — від 500 до 700 лей, хірургічного — від 150 до 1500 лей. Якщо переривання вагітности відбувається за медичними показниками, процедура можлива до 25 тижня вагітности, усі витрати покриває держава.
• Не всі лікарні проводять процедуру переривання вагітности. Актуальний перелік медичних центрів — за посиланням.
• Якщо у вас є позитивний тест на вагітність, треба звернутися передусім до сімейного/-ї лікаря/-ки. Після огляду вам видають документ, який підтверджує вагітність, та направлення на аналізи й гінекологічний огляд.
• Спостереження за вагітністю, аналізи, УЗД-діагностика плода, скринінги безкоштовні в державних центрах.
• Якщо пологи почалися передчасно, ви можете звернутися по екстрену медичну допомогу. Інакше бажано заздалегідь обрати пологове відділення. Приймати пологи буде чергова група, але подекуди в лікарнях є україномовні спеціаліст(к)и, які допоможуть вам адаптуватись.

ЛИТВА

«Гаряча лінія» гуманітарної допомоги: +37068498688

Психологічна допомога: +37066465792

«Гаряча лінія» допомоги для жінок і дівчат, які перебувають у ситуації сексуальної експлуатації або мають такий ризик: 880091119

Психологічна допомога для жертв сексуального насильства: +37065521030

Українські діти мають право на безкоштовне навчання в Литві. Кожне самоврядування має своїх координаторів/-ок, які спілкуються з родиною, допомагають підібрати школу і підготувати потрібні документи. Перелік і контакти таких координаторів/-ок — за посиланням.

Де у Литві можна отримати гуманітарну допомогу?

Держава надає гуманітарну допомогу, яку вразливі верстви населення після реєстрації можуть отримувати щотижня. Адреси державних пунктів видач збігаються з адресами найближчих до вас відділень департаменту міграції (перелік за посиланням).

Maisto bankas

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Литви

Форма допомоги: ваучери, еквівалентні 20 євро, на придбання харчів у литовських торгових мережах

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +37052627675

Додаткова інформація: допомога надається особам, які прибули в Литву не давніше як три місяців тому. Для отримання допомоги треба зареєструватися за допомогою форми.

Gelbekit vaikus

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Литви

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +37052610815

Додаткова інформація: допомога надається вагітним жінкам і дітям. Кожне місто і район мають власні адреси й контакти, повний перелік наведено на сайті.

MIS love asociacija

Міста, де можна отримати допомогу: Вільнюс

Форма допомоги: гігієнічні набори, дитячі підгузки, речі першої необхідности для дітей

Контактні дані: сайт, love@motherhood.is

Додаткова інформація: допомога матерям з дітьми надається в повному обсязі, враховуючи всі потреби дітей віком до 4 років. Слід заповнити заявку на сайті, вказавши, що саме вам потрібно, це можуть бути суміші для харчування, візок і навіть дитяча ванночка.

Мальтійський орден

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Литви

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори (комплектування наборів залежить від наявности)

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +37052497304

Додаткова інформація: організація не завжди може закрити всі потреби, перед зверненням варто зателефонувати й уточнити, чи є в наявності потрібні вам речі

Де в Литві можна тимчасово проживати?

Колівінги в Литві з’явилися не так давно і ще не стали популярними.

«Гаряча лінія», де можна отримати інформацію про безкоштовне житло, яке надають громадян(к)и Литви: +37067722222

Знайти безкоштовний притулок терміном до 3 місяців можна, заповнивши форму на сайті.

Перелік готелів, які можуть тимчасово надати безкоштовне або із суттєвою знижкою житло — за посиланням.

Де в Литві можна отримати медичну допомогу?

За наявности посвідки про тимчасовий захист медична допомога для українців/-ок безкоштовна. Так само, як в Україні, потрібно укласти договір із сімейним/-ою лікарем/-кою і в разі якихось проблем слід передусім звертатися до них.

Особливості медицини з репродуктивних питань:

• Переривання вагітности за власним бажанням можливе до 12 тижня вагітности. За медичними показниками переривання можуть провести до 22 тижня вагітности.
• Контрацепція, екстрена і планова, доступна, але її призначають через візит до лікаря/-ки.

Особливості надання допомоги для вагітних жінок:

• Ведення вагітности, пологи і післяпологовий догляд безкоштовні. Супровід вагітности передбачає мінімум шість безкоштовних візитів до гінеколога/-ині, УЗД-діагностику плода, аналізи, а також огляд у стоматолога й офтальмолога.
• Якщо почалися пологи, потрібно терміново звернутися за номером 112.

Asociacija Lygiai

Міста, де можна отримати допомогу: Каунас, Вільнюс

Форма допомоги: психологічна допомога, тести на вагітність, екстрена контрацепція

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +37069964090, +37069060563

Додаткова інформація: допомога надається безкоштовно вагітним жінкам і тим, які мали незахищений статевий акт. Спеціаліст(к)и володіють українською й англійською мовами.

Neplanuotas nėštumas

Міста, де можна отримати допомогу: вся територія Литви

Форма допомоги: медичні консультації щодо незапланованої вагітности

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +37060357912

Додаткова інформація: надають консультації лише в онлайн-форматі. Немає україномовних і англомовних спеціалістів/-ок, за потреби можуть надати допомогу хіба що російською.

ДОУЛА

Міста, де можна отримати допомогу: Вільнюс, Каунас, Паневежис, Молетай, Клайпеда, Паланга, Кретінга, Гаргджай, Утена, Зарасай, Алітус

Форма допомоги: підготовка до пологів, допомога під час і після пологів

Контактні дані: контакти доул за регіонами, +37069060563

Додаткова інформація: спеціалістки володіють українською й англійською мовами, умови і термін обговорюються з кожною доулою окремо

Vaisingumo klinika

Міста, де можна отримати допомогу: Вільнюс, Каунас, Клайпеда

Форма допомоги: безкоштовні гінекологічні й урологічні огляди, догляд за вагітними

Контактні дані: сайт, соціальні мережі

Додаткова інформація: адреси є на сайті, спеціаліст(к)и володіють англійською й російською мовами, українську не знають

Ingos Gruzdienės medicinos centras

Міста, де надається допомога: Клайпеда

Форма допомога: безкоштовні медичні консультації

Контактні дані: сайт, gruzdienesklinika@gmail.com, +37061001710

Додаткова інформація: безкоштовно надаються послуги лише таких лікарів/-ок: акушер-гінеколог, ендокринолог, алерголог-клінічний імунолог, рентгенолог-ехоскопіст

СЛОВАЧЧИНА

Якщо ви вперше прибуваєте до Словаччини, вам надають тимчасове житло, гігієнічний і продуктовий набори. Словаччина задовольняє заявки на тимчасовий притулок, щоб дати можливість усім українкам/-цям отримувати необхідні послуги та щоб вони мали право на проживання, медицину й роботу.

Психологічна підтримка: 0800222450

Лінія допомоги для жінок, які зазнали насильства: 0800212212

Правова допомога у випадках дискримінації, зокрема сексуальних домагань: +421220850121

Де можна отримати гуманітарну допомогу у Словаччині?

Sme Spolu

Міста, де можна отримати допомогу: Братислава

Форма допомоги: всеохопна підтримка й курси для адаптації українок та їхніх дітей

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +421915883354

Додаткова інформація: організація не надає гуманітарної речової допомоги як такої, але проводить безліч майстер-класів для дітей, має мовні курси, психологічні консультації тощо

Tenenet

Міста, де можна отримати допомогу: Сенец

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори

Контактні дані: сайт, соціальні мережі

Додаткова інформація: громадське об’єднання також надає соціальні і психологічні консультації, мають програми повторної матеріальної підтримки для мам із дітьми

Центр допомоги Domcek

Міста, де можна отримати допомогу: Лученець

Форма допомоги: гігієнічні набори, одяг

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +421948652562

Додаткова інформація: до п’яти одиниць одягу або взуття безкоштовні, за більше як п’ять одиниць треба внести символічну плату. На території центру також організовують дозвілля для дітей. Крім того, працівники/-ці організації можуть допомогти влаштувати дітей у школи й дошкільні заклади.

Blue Dot

Міста, де можна отримати допомогу: Нітра

Форма допомоги: продуктові набори, гігієнічні набори

Контактні дані: сайт, соціальні мережі, +421911055889

Додаткова інформація: також можуть допомогти з пошуком житла й соціальними консультаціями

Сімейний центр Рачик

Міста, де можна отримати допомогу: Братислава

Форма допомоги: ігрова кімната для українських мам із дітьми

Контактні дані: сайт, +421948232115

Додаткова інформація: послуга доступна безкоштовно лише у вівторок і четвер

Де можна тимчасово проживати у Словаччині?

Якщо ви ще не користалися цим, у будь-який момент можна подати заявку на тимчасовий притулок. Його надає держава у відведених під це центрах. Це можуть бути старі гуртожитки або великі кімнати загального поселення. Подати заявку на тимчасовий притулок можна за посиланням.

Пропозиції житла часто з’являються в соціальних мережах, одна з найбільших спільнот за посиланням.

Так само як у будь-якій іншій країні, у Словаччині є можливість спільного проживання замість самостійної оренди житла. Основний ресурс для пошуку можливостей спільної оренди за посиланням.

Знайти безкоштовне або недороге житло від власників/-иць можна тут і тут.

Запросити конкретну допомогу можна за посиланням.

Gender Stream

Міста, де можна отримати допомогу: Братислава

Форма допомоги: тимчасове проживання від одного до трьох місяців

Контактні дані: заявка на надання притулку

Додаткова інформація: шелтер безкоштовний лише для ЛГБТ-персон та жінок із дітьми; за потреби можуть надати гігієнічний набір

Де можна отримати медичну допомогу у Словаччині?

Після отримання тимчасового захисту ви маєте право на повний спектр медичних послуг, але не всі з них безкоштовні. Екстрена невідкладна допомога безкоштовна завжди і надається всім незалежно від ситуації.

Служба медичної допомоги: 115

Інфолінія про надання медичних послуг для україномовних осіб: +421513816111

Швидка медична консультація українською мовою: +421221025075

Особливості надання медичних послуг щодо репродуктивних питань:

• Протизаплідні препарати рецептурні, їх призначають згідно з рішенням гінеколога/-гині, але вони вільно продаються в будь-якій найближчій аптеці.
• Переривання вагітности — законна процедура. За власним бажанням перервати вагітність можна до 12 тижня, за медичними показниками — до 22-го. Якщо перервати вагітність неможливо, але жінка не хоче виховувати дитину, є послуга «таємних пологів»: жінку обслуговують абсолютно анонімно, після пологів дитину віддають іншим людям для всиновлення.
• Переривання вагітности безкоштовне, тільки якщо є загроза для життя жінки або дитини.
• Пологи входять до переліку послуг невідкладної допомоги, тому вони безкоштовні, але якщо ви стали на облік у конкретний пологовий будинок і домовилися з конкретним лікарем чи лікаркою, послуга оплачується.
• Договір із педіатром потрібно укласти ще на 35 тижні вагітности.

Медіадослідниці розглядають гендерну дезінформацію як «підмножину жіноненависницького жорстокого поводження з жінками і насильства проти них, як неправдиві або оманливі гендеровані й сексуалізовані наративи, часто з певним ступенем цілеспрямованости й координованости з метою запобігти участі жінок у публічній сфері та нашкодити їхній репутації» ¹.

Від звичайної дезінформації гендерна відрізняється тим, що в ній широко використовують порушення особистих кордонів жінки, пропаганду сексуального і фізичного насильства щодо неї тощо. Тому гендерна дезінформація має багато перетинів із культурою зґвалтування, тобто культурою, у якій сексуальне насильство й інші види сексуальних зловживань унормовано і вписано в ширший контекст. Сексуальне життя й тілесність жінки в такій культурі або напряму зводиться до об’єкта чоловічої власности, або через засудження його як аморального підлягає спробам суспільного контролю, тобто теж об’єктивується.

Більше про культуру зґвалтування у статті Євгенії Дишлевої.

Приклад гендерної дезінформації з України — історія воєнної кореспондентки Ірини Сампан. Після того як вона підписала заяву організації ГО «Жінки в медіа» проти проєкту «Календар без цензури» (оголена фотозйомка журналісток «5 каналу» задля збору коштів на потреби армії), Ірину атакували праворадикальне об’єднання С14 і загальнонаціональні російські прокремлівські медіа. Перші намагалися викупити у знайомих Ірини її оголені фото й надсилали негативні повідомлення про неї її чоловікові, другі називали її «ескортницею» і «коханкою Залужного» ². В обох випадках сама наявність у жінки сексуального життя використовувалася для дискредитації її позиції та її самої з метою залякати і контролювати.

Такі історії трапляються не лише в Україні. У 2021 році в німецькому сегменті інтернету з’явилися несправжні фотографії оголеної міністерки закордонних справ Анналени Бербок ³. В обох випадках боротьба з гендерною дезінформацією має бути ширшою, ніж просто спростування фейків, — вона повинна охоплювати виховання розуміння, чому тіло і сексуальна агентність належать лише самій жінці, прийняття різних форм сексуальної поведінки, розпад стереотипів про «жіноче» й «чоловіче». Важливо також на всіх рівнях протидіяти цькуванню онлайн і офлайн, надавати постраждалим різнобічну підтримку.

Проте гендерну дезінформацію можна сприймати і ширше — як дезінформацію на тему фемінізму і пов’язаних з ним тем (прав ЛГБТ+ людей), інструменталізацію гендерованих способів оповіді чи самих жінок для просування своїх політичних та інших цілей.

Приклад такої дезінформації — історія, коли Олена Зеленська знялася для журналу «Воґ» (Vogue) і американські консервативні коментатор_и поширювали думку, нібито цю фотосесію зроблено на кошти платни_ків податків США, а це нецільове їх використання, отже, допомогу Україні треба скорочувати. Насправді допомога від США надходить у вигляді поставок зброї, і фотосесія не має до неї жодного стосунку. Інший, менш очевидний приклад — критика цієї фотосесії з боку окремих західних феміністок як гламурної і такої, що об’єктивує, на тій лише підставі, що фото було опубліковано в глянцевому журналі. А проте ознак об’єктивації чи інших мізогінних аспектів у фотосесії немає, бо перша леді перебуває в суб’єктній позі, в закритому й діловому одязі, у декораціях президентської адміністрації. Однак у людини, яка її не бачила, а бачила тільки західну феміністську критику, може скластися стереотипне — і хибне — враження. Це теж приклад гендерної дезінформації, хоча радше не зловмисної, а такої, що виходить з догматичного світогляду і переконання у своїй правоті всупереч фактам реальности.

Гендерна дезінформація може траплятися не лише в медіа, а й в інших формах публічного життя. У 2018 році громадська організація «Духовність» внесла на сесію, а міська рада Броварів підтримала проєкт рішення про звернення до Верховної Ради, Ради національної безпеки і оборони та інших державних інституцій про вилучення з регулятивних правових актів в освітній сфері та з текстів підручників норми й засади про статеве виховання, які мають на меті «подолання гендерних стереотипів», заборону «пропаганди різних видів девіантної статевої поведінки», зокрема у формі «так званих “маршів рівности”, “прайдів”, “гей-парадів”, “фестивалів квір-культури”» тощо. Підставою для звернення і рішення став проєкт сексуальної освіти журналістки «Гендеру в деталях» і місцевого броварського видання Дарини Мізіної, який на сесії перетворився на «заохочення до сексуальних експериментів» та «пропаганду мастурбації і гомосексуальности» ⁴. До редакції місцевого видання почали надходити скарги на Дарину.

Гендерна дезінформація може стосуватися не лише конкретної жінки, а й групи жінок. Російські (частіше) й українські (рідше) соціальні мережі стверджують, що від початку повномасштабної війни чимало українок виїхали за кордон для того, щоб займатися там секс-роботою, відкриваються окремі борделі саме з українками, ця робота бажаніша, ніж інші види заробітку, в такий спосіб українки поширюють захворювання, що передаються статевим шляхом, але водночас наповнюють державний бюджет, який в інший спосіб не наповнюється («Зеленський продав українок за кордон») ⁵.

Маніпуляції гендерними питаннями, промоція нерівности — постійний складник ультраправої пропаганди, адже і вся патріархальна ідеологія — це часто складова частина ультраправої. Емансипаторні рухи, такі як соціалізм, лібералізм, фемінізм, рух за емансипацію ЛГБТ+ спільноти, різні версії ультраправих і ненависницьких ідеологій уважали і вважають ворожими. Зміцнення культури зґвалтування — наслідок поширення таких ідеологій, а гендерна дезінформація — їхній інструмент.

Ультраправі рухи, патріархат, чоловічий шовінізм

Третій Рейх уважав родину справжньою «клітиною» держави. Експерт з расової теорії Людвіг Леонгардт стверджував, що родина — це біологічне спадкування, а біологічне спадкування — це відтворення раси. Він автор праці «Шлюб і расова гігієна», що її пропагували як довідник для правильного шлюбу.

Інший теоретик раси Герман Пауль уважав, що «вільне кохання» шкідливе для расового здоров’я. Загалом у культурі цієї доби гендерний розподіл був надзвичайно сильним: чоловік відповідав за всі публічні справи, а жінка як «берегиня» родини відповідала за хатню працю, виховання дітей та обслуговування потреб чоловіка.

Нацисти встановлювали нормативи і для жіночого тіла, розуміючи їх у репродуктивний і фізіологічний спосіб: засуджували декоративну косметику, вимагали від жінок відповідати нормативам арійської раси, заохочували фізкультуру й гігієну як гарантію відтворення здорової раси. Сучасні танці (джаз тощо) заборонялися як такі, що заохочують жінок до проміскуїтету ⁶.

Відомий ультраправий теоретик першої половини XX сторіччя Юліус Евола розглядав фізичний диморфізм між чоловіками і жінками як віддзеркалення духовного диморфізму. На його думку, чоловіки й жінки мають свої окремі життєві шляхи і відступати від них — «суперечливий і протиприродний спосіб буття». Чоловічість може мати два типи — воїна й аскета, а жіночість два інших типи — коханки й матері, і обидва ці типи існують у підпорядкуванні чоловікам (чоловікам і синам відповідно). Самовираження в цих напрямках вимагає від жінки відмовитися від усього маскулінного у своїй особистості, а від чоловіка, відповідно, — від усього фемінного. Усе це Евола прив’язував до давніх традиційних культур, але не напряму, в побутовому сенсі як те, що треба з них запозичити для сучасности, а радше в духовно-символічному ⁷.

Наш сучасник, відомий російський ультраправий політичний філософ і пропагандист Олександр Дугін теж не оминав нагоди висловитися на тему фемінізму. Аналізувати його набагато важче, ніж попередніх мислителів, адже його філософія перебуває в діапазоні від еклектичної суміші дуже різних ідей до набору слів, пов’язаних лише граматично. Проте з цього можна вичленувати, що він спирається на легенду про Велику Матір, яку нібито подолали чоловіки, тепер жінки знову набирають сили, а тому людство чекають такі жахи, як атеїзм, матеріалізм і прогрес.

Це очевидний приклад гендерної дезінформації і позанауковий підхід, промоція міфологічного світогляду. Іншим разом Дугін узагальнює «ЛГБТ+, первертний здичавілий фемінізм, трансгендери, wokeism, cancel culture і всю культуру сучасного Заходу» як «системне вселення бісів на рівні цілої цивілізації» й ілюстрацію того, що в Західній Європі і США доступ до влади здобули «сили контр-ініціації». У цьому не варто шукати іншого змісту, крім розпалення ненависти і до Заходу, і до всіх згаданих груп і явищ серед тих, хто знає, що біси — це погано.

Ще один сучасний консервативний мислитель — популярний канадський психолог, автор бестселерів Джордан Пітерсон. У 2016 році він узяв участь у місцевих дебатах про трансгендерних людей на боці консерваторів, відмовляючись застосовувати до людей їхні бажані займенники. Пітерсон маніпулятивно порівнював трансгендерних людей і їхніх союзників із ліворадикалами, ліворадикалів — з нацистами, а «за компанію» критикував марксистів і постмодерністів. Як і у випадку з Дугіним, детально аналізувати цю інтелектуальну кашу немає потреби, бо головне її завдання — каналізувати фрустрацію шовіністів, які відчувають утрату чоловічих привілеїв і вважають себе постраждалими від емансипативних тенденцій суспільства загалом та від нібито маніпулятивних жінок зокрема. За словами самого Пітерсона, 80 % його аудиторії на ютубі — молоді чоловіки ⁸.

Останніми роками оглядачі США почали виділяти чоловічий шовінізм (male supremacy) як окреме соціальне явище. Чоловічі шовіністи виступають за жорсткі гендерні ролі і протестують проти фемінізму. Якщо «звичайні» ультраправі рухи мають патріархальні погляди всередині своєї ідеології, то чоловічі шовіністи фокусуються саме на гендерному аспекті.

Слово «інцел» (від англ. involuntary celibate — цнотливий не з власної волі) виникло не в середовищі чоловічих шовіністів, але швидко в ньому поширилося. Субкультура інцелів ґрунтує своє світобачення на припущенні, ніби жінки обирають привабливих чоловіків, залишаючи «за бортом» непривабливих, вираженому в різко мізогінній і грубій манері. Образ жінки тут зводиться до хтивої вигодоздобувачки, яка маніпулює чоловіками задля сексу чи грошей. Хоча ця умовно-стереотипна жінка не зацікавлена в самих інцелах, вони вважають себе кращими за неї. У їхній ідеології є ієрархія серед чоловіків, а жінки в принципі перебувають нижче за всі рівні чоловічої ієрархії.

Ця світоглядна парадигма чітко вписується в культуру зґвалтування, бо припускає, що жіноча привабливість і сексуальна активність глобально належать чоловікам і просто розподіляється між ними «нечесно», тобто не так, як інцелам хотілося б. Позаяк реальні жінки до носіїв зазнаки мізогінного світогляду не поспішають ставати в чергу і целібат останніх триває далі, це працює як пророцтво, що збувається самé. Цей світогляд також входить до консервативного спектра, адже, на думку інцелів, «раніше» (себто до появи фемінізму) розподіл сексуальних «благ», якими жінки «наділяли» чоловіків, був «чеснішим». Ідеологія інцельства виставляє своїх носіїв «постраждалою» стороною ⁹.

Окремої статистики, чи вчиняють інцели сексуальні злочини, не існує, але з ними асоціюють окремі вбивства на ґрунті ненависти, що споріднює інцелів зі «звичайними» ультраправими. У 2020 році в німецькому місті Ганау стався теракт: нападник за один раз убив дев’ять осіб у кількох барах, потім повернувся додому, застрелив матір і себе. На особистій сторінці в інтернеті 43-річний терорист опублікував маніфест, у якому серед екстремальних расистських закликів вказав і те, що ніколи не перебував в інтимних стосунках із жінкою ¹⁰. У США й Канаді люди, яких пов’язують із субкультурою інцелів, теж учинили кілька терактів, у яких загинуло до 50 осіб.

Як Росія поширює консервативні і насильницькі наративи

Патріархальні установки російського суспільства режим підтримує на рівні і загальнофедеральної політики, і місцевих практик. У 2015 році сталася історія, яка сколихнула російських феміністок: у Чечні начальник місцевого РОВД примусово одружився із 17-річною дівчиною, будучи втричі старшим за неї і вже маючи дружину. Весілля відвідав сам Рамзан Кадиров, дівчину під руку вів його «права рука» Магомед Даудов. Попри протести громадськости — феміністок і правозахисної спільноти, весілля відбулося, про дальшу долю дівчини нічого не відомо. Уповноважений з прав дитини усно нормалізував цю ситуацію, зокрема фразою «деякі жінки в 27 років уже зморщені», за яку потім мусив вибачатися. У Дагестані останніми роками поширилася така жорстока мізогінна практика, як калічення жіночих геніталій, щороку цієї операції зазнають більше як тисяча дівчат.

Крім відродження традиційних патріархальних практик, є й нові, цілком сучасні. «Чоловіча держава» — доведено екстремістський рух, зрештою, його заборонено навіть у самій Росії. Це багатотисячна спільнота чоловіків, яскрава реалізація культури зґвалтування, адже прагне контролювати жіночу сексуальність. Ці чоловіки публікують на багатотисячну аудиторію фотографії жінок без їхньої згоди зі знущальними коментарями, нібито вони викривають «шльондр», і приватним цькуванням, зокрема погрозами сім’ям розіслати порно з їхньою участю. Цей рух не лише мізогінний, у нього сильний фокус на расизмі: якщо жінку підозрюють у тому, що вона має секс із небілим чоловіком, а такі підозри досить часті, градус знущань посилюється. Для таких жінок вигадано окреме слово — «чорнильниця». Самі учасники «Чоловічої держави» називають свою ідеологію «націонал-патріархатом».

Після початком повномасштабної війни з Україною зріс рівень побутового, домашнього й сексуального насильства в самій Росії. Проте ЗМІ й тамтешні психолог_и не пов’язують загарбницьку війну і ґвалтування українок з патріархатом, натомість приписують зростання рівня агресії воєнному ПТСР, у такий спосіб виправдовуючи насильство. Це означає, що і сили, які мали би протидіяти культурі зґвалтування, нею заражені.

Патріархальна й консервативна політика Росії робить її привабливим партнером для ультраправих рухів інших країн. Усупереч поширеному уявленню Кремль, як правило, не фінансує європейські ультраправі політичні партії напряму. Йдеться радше про взаємну вигоду: для ультраправих світу Росія — сильна і впливова країна, де реалізувався консервативний режим. Своєю чергою, представники ультраправих сил виступають у ролі «міжнародних експертів» для внутрішньоросійського «споживання» та виконують інші корисні ролі, наприклад спостерігачів на нелегітимних «референдумах». Однак у сфері позапартійної співпраці можна знайти пряму російську підтримку, а медіа різних країн систематично підхоплюють вигідні для Росії дезінформаційні наративи.

Консервативна сімейна політика — суттєва частина того, що через наративи дезінформації РФ експортує назовні.

Світовий конгрес сімей (World Congress of Families) — це всесвітня мережа організацій, які виступають проти прав людей ЛГБТ+ і абортів. Її 1997 року заснували американські християн_и та росіян_и, стурбовані демографічним спадом. Уважається, що СКС фінансують консервативні російські олігархи Костянтин Малофєєв (фінансував російську воєнну інтервенцію в Україну, перебуває під численними міжнародними санкціями) і Володимир Якунін ¹¹. Конгрес фактично функціонує як інструмент російської «м’якої сили», не лише пропагуючи патріархальні погляди на сімейні і гендерні питання, а й поширюючи проросійські політичні наративи. Багато років у заходах СКС беруть участь десятки політик_ів з усієї Європи, а взагалі за останні 15 років до цієї мережі приєдналися понад 700 людей із більше як 50 країн світу ¹².

За словами колишнього французького представника СКС Фабріса Сорлена, «ця Європа людей і націй замінить технократичну Європу більш традиційною європейською цивілізацією; вона сприятиме християнству в Європі, де досі домінувало ЛГБТ-лобі. Вона повинна об’єднатися з Росією Володимира Путіна, щоб створити версію Європи, яка простягається від Атлантики до Тихого океану» ¹³.

Консервативні тенденції з подачі Росії поширюються на суміжні і дружні з нею країни. У Грузії великий інвестор у нерухомість і колишній член правління низки великих компаній у Росії Леван Васадзе, відомий своїми антимігрантськими, антиліберальними й ультрарелігійними поглядами, заснував Фонд демографічного відродження Грузії, який є частиною СКС. У травні 2021 року Васадзе оголосив про офіційний вступ у політику як засновник громадського руху «Єдність, сутність, надія». Того самого року він закликав уряд скасувати Тбілісі-прайд, який фактично жорстоко зірвали праві радикали. Конгрес WCF 2018 року в Кишиневі особисто патронував президент країни Ігор Додон ¹⁴.

Російська гендерна дезінформація в Україні

Дослідження Українського жіночого фонду свідчать, що в Україні консервативна частина суспільства теж могла мати підтримку з боку РФ і гендерна дезінформація була шляхом цієї підтримки. Трансляція наративів, вигідних Росії, відбувалася через пов’язані структури (зокрема, Українську православну церкву Московського патріархату), через ЗМІ, інші релігійні й консервативні організації та ініціативи.

На думку дослідниць, 2013 року Росія здійснювала стратегічну інформоперацію з недопущення процесу євроінтеграції України, яку супроводжувала оперативна інформоперація — недопущення ухвалення законопроєкту № 2342 («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні) і дальшого розширення сфери дії закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». В російських і українських медіа було помічено близькі за змістом наративи з маніпулятивним уживанням понять «сексуальна орієнтація», «нетрадиційна орієнтація», «європейські цінності», «гендер» як таких, що зумовлюють розпад інституту сім’ї в Україні. Помічено було також спробу сформувати думку, нібито законопроєкт № 2342 і дальше розширення сфери дії закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» — це крок до панування фашистської ідеології в Україні (що, очевидно, не боротьба з реальним фашизмом, а використання емоційно зарядженого слова для розпалення ненависти) ¹⁵.

Після 2014 року російські наративи в Україні не припинилися. Скажімо, у вересні-жовтні 2015 року депутат Законодавчих зборів Санкт-Петербурга Віталій Мілонов здійняв у російському медіапросторі дискримінаційну хвилю проти ЛГБТ+ спільноти. Одночасно подібні до мілоновських наративи (сімейні цінності дорівнюють християнським, держава повинна оберігати сім’ю від зазіхань з боку ЛГБТ+ спільноти, Україна (у Мілонова — Росія) досі утримує високі позиції у збереженні традиційних сімейних цінностей тощо) поширилися і в Україні із загальним змістом «вступ до ЄС призведе до руйнування сім’ї» ¹⁶.

У 2021 році до Комітету ВР з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва завітала делегація польських традиціоналістів Ordo Iuris з метою переконати їх не ратифікувати Стамбульську конвенцію. Польська феміністська активістка Клементина Суханов провела власне розслідування і надала підтверджувальні документи, що Ordo Iuris опосередковано фінансує російський олігарх Костянтин Малофєєв ¹⁷. В Україні меморандум про співпрацю організація підписала ¹⁸ з консервативним об’єднанням «Всі разом» Руслана Кухарчука. Інша організація Кухарчука — «Любов проти гомосексуалізму» — вже 2017 року поширювала свої листівки не просто з консервативною дезінформацією (права людей ЛГБТ+ нібито суперечать правам людини), а й із зображенням георгіївських стрічок на них. У тій самій акції брала участь організація «Катехон». Рідкісне грецьке слово, яке саме по собі не має сімейних і гетеросексуальних конотацій, організація запозичила в однойменного аналітичного центру, що є спільним проєктом уже згаданих вище Малофєєва і Дугіна.

Новинне повідомлення про візит Ordo Iuris в Україну теж мало ознаки дезінформації. У ньому Ordo Iuris представили як «незалежну юридичну організацію, засновану в Польщі, акредитовану Європейським парламентом… задля розвитку правової культури, заснованої на повазі до людської гідности і прав» ¹⁹. У реальності це польська філія заснованого в Бразилії 1960 року міжнародного псевдокатолицького руху «Традиція, родина, власність» (Tradição, Família e Propriedade), який нібито пропагує «католицький хрестовий похід», але насправді не підлягає Ватикану і має історію екстремізму в латиноамериканських країнах (зокрема, його учасни_ки, ймовірно, змовлялися вбити Папу Римського під час його візиту до Венесуели 1984 року, після чого цей рух заборонили в країні). У Франції рух TFP уважається деструктивним культом (збирає кошти на невстановлені цілі, непрозорі ієрархія й структура, постійне зростання вимог до член_ів). Канадське бюро імміграції і біженців теж класифікує TFP як «релігійну парамілітарну групу». Ватикан не визнає цей рух і провадить щодо нього внутрішнє розслідування (зокрема, за застосування екзорцизму і чутки про те, нібито всіх останніх Пап контролює диявол) ²⁰.

Підсумки

Отже, підсумуємо, що гендерна дезінформація — практичний інструмент поширення культури зґвалтування та нормалізації насильницького ставлення до жінок і насильства як такого. Гендерна дезінформація може маскуватися під «консерватизм» чи «сімейні цінності», але при цьому не втрачає своєї людожерської суті.

Гендерну дезінформацію в різних формах використовувала і далі використовує Росія як частину імперської пропаганди, зокрема через засмічування українського інфопростору та підтримку консервативних рухів і активістів у нашій і інших країнах.

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну Стамбульську конвенцію нарешті було ратифіковано, а поширеність консервативних наративів у медійному й публічному просторі скоротилася. Це можна пояснити наявністю в консервативних активіст_ів важливіших справ та ефективнішою роботою безпекових служб.

Фото: Енні Лейбовіц для Vogue, Rene Johnston / Toronto Star / Getty Images, Радіо Свобода, фейсбук Ігоря Додона, Зорян Кісь

---

1. Кузьменко Ліза, Компанцева Лариса. Недооцінена загроза: гендерна дезінформація щодо українських журналісток. — К., 2023. — С. 11. [↩]
2. Кузьменко Ліза, Компанцева Лариса. Недооцінена загроза: гендерна дезінформація щодо українських журналісток. — К., 2023. — С. 28–29. [↩]
3. Wolf, Andre. Die “nackte Baerbock”: Behauptung ist ein Fake! // Mimikama. — 2021. — 23. 04: https://www.mimikama.org/baerbock-nackt-fake/ [↩]
4. Мізіна, Дарина. Гендерне дикунство в Броварах, або Як журналістка стала загрозою нацбезпеці // Заборона. — 2018. — 15 листопада [↩]
5. «Україну від дефолту врятує проституція». Досліджуємо російську гендерну дезінформацію в соцмережах // Детектор медіа. — 2022. — 27 вересня: https://detector.media/monitorynh-internetu/article/203173/2022-09-27-ukrainu-vid-defoltu-vryatuie-prostytutsiya-doslidzhuiemo-rosiysku-gendernu-dezinformatsiyu-v-sotsmerezhakh/ [↩]
6. Mosse, George L. Nazi Culture: Intellectual, Cultural and Social Life in the Third Reich. — Universal Library Edition, 1968. — P. 19–23. [↩]
7. Evola, Julius. Revolt Against the Modern World. — Inner Traditions International, 1995. — P. 157–163. [↩]
8. Beauchamp, Zack. Jordan Peterson, the obscure Canadian psychologist turned right-wing celebrity, explained // Vox. — 2018. — May 21: https://www.vox.com/world/2018/3/26/17144166/jordan-peterson-12-rules-for-life [↩]
9. Brace, Lewys. A Short Introduction To The Involuntary Celibate Sub-Culture // CREST. — 2021. — 26.08: https://crestresearch.ac.uk/resources/a-short-introduction-to-the-involuntary-celibate-sub-culture/ [↩]
10. Sternberg, Jan. Terror in Hanau: Die kranke rassistische Gedankenwelt des Tobias R. // RND. — 2020. — 20.02: https://www.rnd.de/politik/terror-in-hanau-die-kranke-rassistische-gedankenwelt-des-tobias-r-UAIMXWG7Z5EG5MCJG5TXNYXG6A.html [↩]
11. Necsutu, Madalin. Moldova to Host Global Christian Right-Wing Congress // Balkaninsight. — 2018. — 23.01.: https://balkaninsight.com/2018/01/23/moldova-to-host-world-congress-of-families-before-elections-01-23-2018/ [↩]
12. Archer Nandini, Provost Claire. Revealed: dozens of European politicians linked to US ‘incubator for extremism’ // Open Democracy. — 2019. — 27.03.: https://www.opendemocracy.net/en/5050/revealed-dozens-of-european-politicians-linked-to-us-incubator-for-extremism/ [↩]
13. Barthélemy, Hélène. How the World Congress of Families Serves Russian Orthodox Political Interests // SPLC. — 2018. — 16.05.: https://www.splcenter.org/hatewatch/2018/05/16/how-world-congress-families-serves-russian-orthodox-political-interests [↩]
14. Necsutu, Madalin. Moldova Hosts the World Congress of Families // Balkaninsight. — 2018. — 13.09.: https://balkaninsight.com/2018/09/14/moldova-to-host-the-world-congress-of-families-09-13-2018/ [↩]
15. Гендер чи антигендер: хто атакує демократію в Україні? // К., 2020. — С. 63–65. [↩]
16. Гендер чи антигендер: хто атакує демократію в Україні? // К., 2020. — С. 76–77. [↩]
17. https://twitter.com/KSuchanow/status/1445684781673422849 [↩]
18. «Всі разом!» (Україна) та Ordo Iuris (Польща) уклали Угоду про партнерство // Всі разом! — 2021. — 28.09.: https://vsirazom.ua/news/vsi-razom-ukrayina-ta-ordo-iuris-polshha-uklaly-ugodu-pro-partnerstvo [↩]
19. Зотова, Тетяна. Польскі експерти закликають парламентарів України долучитися до Конвенції з прав родини // Українські новини. — 2020. — 26.10.: https://ukranews.com/ua/news/734712-delegatsiya-instytutu-pravovoyi-kultury-ordo-iuris-yaka-dnyamy-perebuvala-v-kyyevi-z-ofitsijnym [↩]
20. Datta, Neil. Modern-day Crusaders in Europe. Tradition, Family and Property: analysis of a transnational, ultra-conservative, Catholic-inspired influence network. — European Parliamentary Forum for Sexual & Reproductive Rights, 2018. [↩]