119 
Чому вирішили займатися цим бізнесом?
Чому саме кози? У той період життя я досить серйозно захворіла, пройшла операцію і під питанням був діагноз. Саме тоді в мене з’явилась і перша коза. Лікарі уже випробували усі можливі методи лікування, у тому числі хіміотерапію й гормональні препарати. Та, на жаль, аналізи були дуже погані, мій організм здавався. Одного дня мій лікар просто порадив мені купити козу та почати прийом молока за особливою схемою — кожні 2 години, 24/7, таким чином, щоб казеїн накопичувався в організмі та стимулював роботу імунної системи. Через три місяці мої аналізи пішли на покращення, і я сама нарешті почувалась знову живою.
Ось так у мене з’явились перші кози. Фактично, це було заняття для душі, таке собі хобі, бо окрім кіз у мене був основний прибутковий вид діяльності. Але почався COVID, а потім і повномасштабна війна, ми певний час були вдома без роботи, тож саме у цей час я розпочала серйозно займатися сироварінням, вивчати та відпрацьовувати нові рецептури та експериментувати. Саме тоді мою продукцію помітили та почали запрошувати на різноманітні крафтові ринки України. Таким чином, моє хобі переросло у доволі прибуткову справу. Попри війну, я продовжила вдосконалювати свою технологію — поїхала у Київ на навчання та отримала диплом із сироваріння. Зараз продовжую розвиватись, бо розумію, що сироваріння приносить мені величезне задоволення, а зараз уже й гроші.
Що змінилося після повномасштабного вторгнення?
Попри те, що війна це важкий та критичний час — для мене він став своєрідним поштовхом до дій. Коли розпочалася повномасштабна війна, мій рідний брат пішов на передову. А я запитала себе, що я, як жінка з інвалідністю, можу робити? Звичайно, що сир. Тож я почала активно відправляти свою продукцію на фронт. З часом до мене доєдналися інші фермери та фермерки, які постачали мені молоко, котре я переробляла на сир для ЗСУ. Найбільша кількість молока, яку я переробила за добу для ЗСУ — 767 літрів. Працюю виключно на волонтерській основі, маю офіційний волонтерський квиток від Міністерства. Така активність привела мене до Бізнес Мережі Сільських Жінок.
Який стан справ зараз і яку підтримку ви отримали від Бізнес Мережі Сільських Жінок?
Вперше із Бізнес Мережею Сільських Жінок я познайомилася на Літній бізнес-школі у 2023 році. Відтоді я отримую постійну підтримку. По-перше, це сироварня. Тепер я уже не тягаю 40 літрові каструлі, як-то було раніше. По-друге, я отримала спеціальний холодильник для витримки та дозрівання сирів. Я вважаю, що це мегадопомога, адже сири потребують спеціальної температури та вологості, інакше вони дають тріщини. А от нещодавно ми разом із Мережею розробили фірмовий логотип для моєї продукції та новий дизайн етикеток, а також я отримую повний інформаційний супровід з питань стандартизації і безпеки харчової продукції. Консультанти та консультантки Мережі постійно на зв’язку, за що я неймовірно вдячна.
На сьогоднішній день я багато експериментую. Взагалі, я є доволі творча жінка, тож стандартні рецепти сирів мене не дуже цікавлять. Практично усі мої сири є авторськими, якщо не у самій рецептурі, то в різних дрібницях, таких як спеції чи трави. Нещодавно я була на одному навчанні, з якого почерпнула ідею додавання дикорослих рослин, плодів, ягід та насіння. І вже цього року я планую запустити ексклюзивну лінію сирів із додаванням різних дикоросів.
Для чого Ви мережуєтеся?
Завдяки заходам Бізнес Мережі Сільських Жінок я познайомилася із багатьма жінками. На даному етапі ми разом думаємо, як можна поєднувати нашу продукцію. Наприклад, навіть на крафтових ринках я можу допомагати іншим жінкам із розміщенням та продажами їх продукції, такої як мед чи пастила. Це чудово доповнювало б мої сири та навпаки, сири б гарно виглядали поряд із медом. Також я познайомилася із іншими сироварками. Усі жінки надзвичайно щирі та раді поділитись своїм досвідом або ж підказати щось. Я у будь-який час можу зателефонувати до нових подруг із Мережі та отримати пораду. Насправді, я можу назвати Бізнес Мережу Сільських Жінок такою великою і крутою родиною.
Чи є відмінність бути жінкою-підприємицею у молочному секторі? Яке ставлення ви, як жінка, зустрічаєте при веденні справ?
Чоловіків сприймають більш серйозно і це дуже відчутно мені особисто. До жінок невиправдано не серйозне ставлення у всьому – продажах, закупівлях, фінансах і технологіях. Я, як жінка, часто зустрічаю стереотипне ставлення з боку чоловіків. Оскільки я ще й жінка-підприємиця, мені часто доводиться ходити по різних державних установах. До прикладу — минулого тижня я була в Івано-Франківську на зустрічі фермерів/-ок. Приїхало 26 чоловіків та всього лиш 2 жінки, включно зі мною. А коли для участі в інтерв’ю запросили саме мене, просто потрібно було побачити погляди усіх тих чоловіків! Та коли вони усвідомлюють, що перед ними розумна, а головне — сильна жінка, починають дивитися на тебе із захватом та аплодують. Я вважаю себе сильною жінкою, навіть сильнішою за декотрих чоловіків. І я стараюсь це відкрито проявляти.
У молочному бізнесі багато жіночої ручної праці, як ви механізуєте чи розподіляєте?
У молочному бізнесі багато жіночої ручної праці, і моє фермерство від виробництва молока до сироваріння здебільшого відбувається моїми ж руками. Але скоро підключу сироварню і все зміниться докорінно! Також у мене чудовий чоловік, який завжди мені допомагає, як морально, так і фізично.
Яку пораду дасте молодим дівчатам, які хочуть спробувати себе у молочному бізнесі?
Молодим дівчатам, які починають свій шлях у виробництві сирів, я б порадила…просто іти до мети. Незважаючи ні на що і ні на кого. Якщо ви бачите ціль, значить вона буде досягнута. Головне не сумніватися, бо тоді суспільство Вашу мрію «задавить». Скажу про свій досвід: я знайшла підтримку у однодумиць — і це стало мега важливо. Будьте сильними. Завжди.
