439 
Щоразу коли я говорю, що аборт — це засадниче право жінки, суто жіноче й суто особисте рішення, то отримую у відповідь коментарі на зразок «переривання вагітности має бути рішенням обох партнерів», «у чоловіка теж має бути право голосу щодо переривання чи продовження вагітности».
Ось, наприклад, з останнього: «Цікаво, чому ви в пості пишете, що контрацепція — це відповідальність не лише жінок, а й чоловіків (повністю з цим згодна), але якщо діло доходить до рішення, чи залишати дитину, то це “лише набір клітин” і “чоловіки не мають ніякого права вирішувати за жінок”. Можливо, потрібно бути справедливими і визнати, що чоловік теж має право вирішувати долю майбутньої дитини? Таке враження, що ви не за справедливість між чоловіками й жінками, а просто тільки б засрати чоловіків. У тому “лише наборі клітин” є 50 % клітин чоловіка, з яким жінка за своєю волею мала статевий акт, у результаті чого зачали дитину».
Така позиція може здатися логічною, принаймні в ситуації, коли партнери хочуть і можуть домовитися, як чинити в разі небажаної вагітности. Однак вона обмежує право жінки на репродуктивну свободу у випадках, коли бажання жінки перервати/продовжити вагітність не збігається з бажанням чоловіка і загрожує безпеці жінки.
Чому так? Ризики, викликані вагітністю, завжди більші для жінки, ніж для чоловіка, адже тільки жінка може бути вагітною і тільки вона ризикуватиме життям, моральним і фізичним здоров’ям під час вагітности й пологів, переживатиме період післяпологового відновлення, тому саме жінка повинна ухвалювати остаточне рішення про те, що робити з вагітністю. Так само жінка має право залишити вагітність , якщо цього хоче, бо йдеться про її тіло і плід, який повністю залежатиме від її тіла.
Далі я відповім на популярні зауваження і питання, які отримувала від людей з протилежною позицією.
«Але ж це спільна дитина!»
На тому етапі, коли жінка може перервати вагітність, плід — це ще не «спільна дитина», а зародок, який не може існувати без організму матері. Також плід не має цивільної правоздатности. Конституція України говорить: «Право на життя належить людині від народження і захищається державою». Тобто життя, захищене законом, починається не з зачаття, а з народження.
Лексика, яку ми використовуємо, щоб описати вагітність, теж має значення. Є різниця між плодом, ембріоном і дитиною, існують чітко визначені стадії розвитку організму до народження. «Мова стала частиною боротьби за доступ до абортів... Слова, які ми обираємо, можуть впливати на наше ставлення до абортів», — пише Лорі Рей, медсестра, яка спеціалізується на репродуктивному й сексуальному здоров’ї, в дослідженні для інформаційного порталу «Клю» (Clue). Авторка нагадує, що у США, де триває боротьба за право жінки на аборт, 2019 року авторитетне видання «Ґардіан» (The Guardian) вирішило надалі не використовувати термін «законопроєкт про серцебиття» щодо обмеження абортів у США. Натомість редактор_ів і журналіст_ів закликали вживати вислови «заборона шеститижневого аборту», а також «проти абортів» і «про-вибір» замість «за життя» і «про-аборти» відповідно для більшої чіткости й точности. Цей крок має на меті уникнути неточностей і політичних маніпуляцій у питанні репродуктивних прав жінок.
Як доказ важливости лексичного складника в боротьбі за репродуктивну свободу авторка навела приклад польського дослідження Малґожати Миколайчак (Małgorzata Mikołajczak) 2015 року, яке вивчало вплив мови в дискусіях про аборт на ставлення людей до цієї теми. Результати показали, що вживання слова «плід» замість «дитина» призвело до більшої підтримки права на аборт.
«Чому ви тоді кажете, що обидва партнери повинні дбати про контрацепцію?»
Контрацепція — справа обох партнерів, бо відповідальність за неї рівна: обидва партнери мають змогу про неї подбати. Хоча навіть у цьому плані досі існує нерівність, наприклад у продажу досі немає оральних контрацептивів для чоловіків, лише для жінок. Як розповів освітній подкаст «11-а», причини відсутности таких препаратів криються в гендерній нерівності, що уповільнює досліди з розробки пігулок. Скарги чоловіків на побічні ефекти ліків для контрацепції сприймають серйозніше, ніж скарги жінок; чоловіки часто не готові вживати гормональні препарати через можливі проблеми з ерекцією. Популярний також стереотип, нібито за попередження вагітности відповідальна жінка. Більшість цих упереджень свідчать, що ми досі живемо в суспільстві, яке ставиться до чоловічого репродуктивного здоров’я відповідальніше, ніж до жіночого. Хоча упередження існують і серед жінок, які заявляють, що не зможуть повністю довіряти чоловікам, ніби ті ретельно вживають контрацептиви.
«Але можна якось домовитися!»
Якщо люди можуть домовитися, то вони разом знаходять правильне рішення, їхні погляди збігаються. Та часто буває, що хтось із партнерів принципово хоче дитину, а інша половина — ні. Негуманно в такому випадку змушувати жінку брати величезне навантаження на її організм, якщо вона справді цього не хоче. До того ж жінка ризикує стати жертвою репродуктивного тиску, наприклад вирішить народжувати дитину через моральний тиск аб’юзивного партнера.
«Чому тоді чоловік не має права не платити аліменти?»
Коли чоловік ухиляється від сплати аліментів, він уникає зобов’язань перед правоздатною дитиною; коли жінка перериває вагітність, вона унеможливлює появу суб’єкта відповідальности. Сам плід, як уже сказано, — це набір клітин, і він не має цивільних прав. Аліменти — правове питання, переривання вагітности — питання жіночого здоров’я.
«Так яка ж це тоді рівність жінок і чоловіків?»
Репродуктивні права — це не та сфера, де можна зробити симетричні рішення, бо репродуктивні функції чоловіків і жінок різні. До того ж не існує вагітности 50/50, яку партнери могли б розділити на двох. Однак є, наприклад, можливість надавати психологічну допомогу чоловікам, чиї партнерки обрали переривання вагітности. З вересня 2023 року у Фінляндії спростили доступ до процедури переривання вагітности для жінок, водночас уряд працює над запровадження психологічних консультацій для пар, які вирішили обрати аборт, і для чоловіків, чиї партнерки вирішили перервати вагітність.
Слід пам’ятати: ми досі живемо в суспільстві, яке транслює патріархальні стереотипи і намагається контролювати тіло жінки. Розмови про вміння пари домовлятися — це добре, але вони не повинні ставати маніпуляцією для створення «лайтового» і буцімто «справедливого» способу контролювати жіноче тіло. Шкідливо розмивати межі прав жінки, одним із яких є право на репродуктивну свободу. Саме тому важливо, щоб кожна жінка була впевнена, що їй належить ухвальний голос у її репродуктивних рішеннях.
