Про авторку

Не робити із себе жертву — ще те завдання. А навчити цього своїх дітей — узагалі високе мистецтво? Сьогодні турбуватися про себе, залишати дитину на партнера і йти займатися справами, які тебе наповнюють, уже стає нормою. І це не нахабство чи безвідповідальна поведінка, це шлях до ресурсного материнства. Не жертвуючи собою, ми вчимо цього своїх дітей, і в майбутньому вони знатимуть ціну собі і своїй роботі. Егоїзм? Так, здоровий егоїзм у материнстві.

На розповідь про кесарів розтин інколи реагують люди, яким «усе зрозуміло»: мама «змахлювала», недостатньо постаралася, щоб народити природним шляхом. А якщо після цього жінка не змогла налагодити грудне вигодовування, то це вже й не мама, а так, «зозуля». Такі діалоги і бажання виправдатися за свої «невдачі» породжують величезне почуття провини й усвідомлення себе поганою матір’ю. Чи є вихід?

Якщо родичі порушують межі мами, аргументуючи це тим, що вони краще знають, бо вже виростили своїх дітей, старших треба слухатися тощо, жінці важливо вчитися обстоювати своє право чинити так, як вона вважає за потрібне.

Мама — не додаток до дитини, а жива людина зі своїми потребами. Чомусь у нашому суспільстві про це забувають. Як нагадати іншим (і собі), що мама теж потребує піклування? Здоровий егоїзм матері — не гріх, а найоптимальніший спосіб організувати догляд за дитиною. Адже лише щаслива жінка подарує щасливе життя дитині і всій сім’ї.