Толерантність, «Борщ» та гендер, або роздуми на тему «поваги» як базисної цінності суспільства

Пролог

«Для мене виховання толерантності полягає в тому, що створюється якась безпечна атмосфера, де можна бути іншим. Можна проявляти себе так, як ти себе відчуваєш, і інший тебе за це не поб’є.» – виконавча директорка освітнього центру «Простір толерантності» Анна Ленчовська.

«Я одинадцять місяців воювала у складі батальйону «Айдар» за свободу України і за свободу кожної людини. Я не обирала, за кого воюю, а за кого ні; я не розділяю людей за кольором шкіри або за сексуальними уподобаннями. Я воювала не для того, аби опинитись у такій державі, де незабезпечені права людини, де відсутні справедливість і рівність. Я упевнена, що кожна людина має право і на щастя, і на безпеку.» – доброволець, громадська активістка Юлія Толопа.

Відповідно до даних соціологічного дослідження «Українське суспільство та європейські цінності», що було проведено у квітні-травні 2017 року Інститутом Горшеніна у співпраці із Представництвом Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі, у свідомості українців найвищий рівень толерантності спостерігається відносно людей іншої національності та тих, хто розмовляє іншою мовою – представників цих груп людей українці здебільшого готові сприймати як близьких друзів. Поряд з цим, рівень толерантності до ЛГБТ-спільноти є найнижчим у нашому суспільстві – кожен третій українець (39,3%) не згоден приймати в жодній якості представників сексуальних меншин. Для порівняння, ставлення респондентів до людей, які відбули кримінальне покарання, є дещо вищим, зокрема 36,9% відповіли, що готові прийняти їх як громадян своєї країни.

Поняття ж «гендер» українським суспільством взагалі відкидається навіть на найвищих щаблях, про що свідчить відмова Верховної Ради України ратифікувати Стамбульську конвенцію та прийняття Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» без використання слів «гендер» та похідних від нього.

Основна частина

22 грудня 2017р. з 14:00 по 16:00 в арт-просторі «SKLO», що розташований на території Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, мало відбутись засідання Гендерного клубу №4. Під час заходу планувались обговорення теми розвитку, становлення та суті гендерної антропології (з ознайомленням із першоджерелами Е.Гапової, М.Мід, Г.Рубіна, Ш.Ортнера, Дж.Хубер), а також дискусія на тему «Гендерні шаблони і період свят». Організатором події виступала Феміністична ініціатива «Борщ», що об’єднує навколо себе прогресивно налаштовану та європейсько-орієнтовану молодь.

Створення клубу було ініційовано 25 вересня 2017р. за ініціативи студентки філософського факультету Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Валерії Зубатенко, а також кандидаток філософських наук, доценток Анни Марії Басаурі Зюзіної та Катерини Гончаренко. Ініціаторки зазначають, що Гендерний клуб має стати абсолютно вільним від будь-яких гендерних стереотипів простором, де усі бажаючі зможуть прояснити для себе, що таке «гендер» і як це поняття безпосередньо пов’язане з навколишньою дійсністю шляхом участі у цікавих експертних дискусіях, переглядів фільмів та інших інтерактивних видів діяльності.

Незважаючи на актуальність тематики, особливо у контексті декларування Україною напрямку на зближення із Європейським Союзом та імплементації принципу поваги до прав людини в усі сфери життя, заходу 22 грудня 2017р. не судилось відбутись.

О 14:45 декілька радикально налаштованих юнаків міцної статури у масках увірвались до приміщення арт-простору і без жодних адекватних пояснень почали інтенсивно бризкати перцевими балончиками у обличчя присутніх на засіданні клубу учасників та учасниць. Унаслідок цього, один із учасників зазнав значних уражень ока, інший – вуха, а решта присутніх вимушені були боротись із наслідками дії пекучої суміші на тілі загалом. Юнаки ж, виконавши свою «місію» зникли із приміщення так само швидко та непомітно, як до нього і потрапили.

Варто зауважити, що це вже не перший випадок, коли засідання Гендерного клубу зриваються (ймовірно, однією і тією ж групою радикалів). Так, дії аналогічного характеру мали місце 24 жовтня 2017р. Представники радикально налаштованих груп аргументували свою поведінку твердженням про те, що створення такого клубу та його діяльність є проявом «чистої українофобії, що суперечить традиційним українським цінностям», а його відвідувачі та відвідувачки – екстремістами. Покидаючи територію університету, молодики «на прощання» зірвали прапор Європейського Союзу.

Випадки, коли на різноманітні заходи стосовно гендерної тематики нападають, не є новим для України явищем, проте, в останні роки вони помітно почастішали. Відкритим залишається запитання щодо причини цього явища та його наслідків у довготривалій перспективі як для загального становища прав людини в Україні, так і для іміджу країни на міжнародній арені.

Епілог

Усе починається із цінностей. Однією із базових цінностей прогресивної та європейсько-орієнтованої людини є повага: до себе та до оточуючих. Повага передбачає терпимість, толерантність та відкритість до думок та переконань інших людей, а також готовність до діалогу та компромісів. Будь-які прояви насильства по відношенню до інших через несприйняття їхніх поглядів суперечать самій ідеї цінності людини, її життя та недоторканості, а відповідно – суперечать Конституції України як Основному Закону держави.

Вміння взаємодіяти одне/одна з одним/одною в суспільстві виходячи із цінності поваги – це справжнє мистецтво, яке не виникає нізвідки – його потрібно розвивати та укорінювати вже з ранніх років розвитку людини, тобто ще з дитячого садка, де на одному ігровому майданчику можуть взаємодіяти діти різних рас та національностей. Послідовно продовжувати роботу над цією темою необхідно у школах, де за однією партою можуть сидіти діти із інвалідністю і без; а особливо – в університетах, де участь у навчальних дискусіях можуть брати люди різних релігійних та політичних переконань, різної сексуальної орієнтації та майнового стану.

Тож давайте творити в Україні суспільство толерантних людей, для якого «повага» є не лише словом, а прикладною цінністю. Суспільство, у якому незгода із позицією інших буде виявлятись не у вигляді хуліганських нападів, а через ініціювання конструктивного діалогу та співпрацю зацікавлених сторін.