Ідентичності

12 листопада 2015 року в Україні відбулася знакова подія: більшість депутатів Верховної Ради, щоправда, лише з п’ятої спроби, після довгих міжфракційних перемовин, під тиском громадянського суспільства і Європейських інституцій проголосували за внесення змін до чинного Кодексу законів про працю, заборонивши будь-яку дискримінацію на робочому місці, зокрема за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичности.

Дарина Дмитрієвська – сімейна лікарка та громадська активістка. Виступає за права ЛГБТ+спільноти. Працювала з темами трансгендерного переходу, брала участь у розробці інтерактивної карти ЛГБТ+френдлі лікар_ів, є активДарина Дмитрієвська — сімейна лікарка і громадська активістка. Виступає за права ЛГБТ+ спільноти. Працювала з темами трансгендерного переходу, брала участь у розробці інтерактивної карти ЛГБТ+ дружніх лікар_ів, активна союзниця ЛГБТ+ спільноти.ною союзницею ЛГБТ+спільноти.

Петро Жеруха — військовослужбовець сухопутних військ ЗСУ, автор петиції «За реєстровані партнерства для одностатевих і різностатевих пар, на підтримку законопроєкту № 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств”».

Результати соціологічних досліджень фіксують певні позитивні тенденції у зміні ставлення населення України до ЛГБТ+ спільноти. Статистичні дані дозволяють стверджувати: толерантність до ЛГБТ+ людей зросла. А проте ЛГБТ+ спільнота в Україні досі зазнає непоодиноких проявів дискримінації на різних рівнях та законодавчих обмежень у реалізації прав. В умовах повномасштабної війни ці проблеми нікуди не зникли, а подекуди навіть загострилися й актуалізувалися.

Конверсійна терапія — низка практик, спрямованих на «зміну» сексуальної орієнтації та гендерної ідентичности в ЛГБТ людей. Сильний фізичний біль і страждання — наслідок конверсійної терапії і досвід, з яким живуть багато ЛГБТ+ людей, що підважує їхню гідність. Тому правозахисни_ці, асоціації психолог_ів, прогресивні політикині й інші союзники ЛГБТ+ людей по всьому світу об’єднуються з метою протидіяти використанню цієї практики та заборонити поширення такого «лікування» на законодавчому рівні. У статті описано приклади протидії заохоченню й використанню конверсійної терапії в країнах світу та наведено аналіз нормативно-правових актів, які регулюють це питання в Україні.

Згадаймо історію Мічиганського жіночого музичного фестивалю для жінок, народжених жінками, як особливо показову й повчальну. Події, пов’язані з цим фестивалем, зіграли не останню роль у загостренні конфлікту між трансексклюзивними феміністками і трансгендерними активістками та посприяли виведенню його з площини теоретичних дебатів на рівень практичного протистояння.

У країнах Заходу змішані лікарняні палати поширилися задовго до суперечок про трансгендерність, тому ця тема майже не порушується в публічних дебатах. Та це не означає, що насправді все добре. У США до 27 % транслюдей отримували відмову в наданні медичної допомоги, а 70 % стикалися з дискримінацією або іншими проблемами у сфері охорони здоров’я. У Пакистані трансактивістка померла, поки лікарі вирішували, у яке відділення її покласти.

Чи виникають загрози безпеці цисгендерних жінок у притулках (як ті, що траплялися у в’язницях) від транслюдей? Окремі такі інциденти зафіксовано. З іншого боку, трансгендерні чоловіки й жінки часто взагалі не отримують допомоги через трансексклюзивну політику притулків. Чи є вихід із цієї ситуації, які можливі рішення й позитивні приклади вже знайдено?

Чи можливі (й ефективні) гендерно нейтральні в’язниці? Чи краще робити окремі тюрми (або блоки) для трансгендерних і небінарних осіб заради безпеки і їх, і інших ув’язнених? Чи є впроваджені в життя приклади і готові рішення? Аналіз ситуації свідчить, що ідеальне рішення ще не знайдено, проте існують спроби, які заслуговують на увагу.Чи можливі (й ефективні) гендерно нейтральні в’язниці? Чи краще робити окремі тюрми (або блоки) для трансгендерних і небінарних осіб заради безпеки і їх, і інших ув’язнених? Чи є впроваджені в життя приклади і готові рішення? Аналіз ситуації свідчить, що ідеальне рішення ще не знайдено, проте існують спроби, які заслуговують на увагу.

Трансгендерні люди у в’язницях наражаються на велику небезпеку. Є численні свідчення, що трансгендерних чоловіків та інших небінарних людей принижують у жіночих тюрмах, а трансгендерних жінок ґвалтують у чоловічих. Чи відбивається ця реальність у публічних дебатах? Наскільки часті загрози для цисгендерних жінок з боку трансжінок при розміщенні в одній в’язниці? У статті — факти і статистика.