5 
28 лютого у виданні LB.ua вийшла стаття «Євроінтеграція без маніпуляцій: міф про обов'язкові одностатеві шлюби», автор якої, Петро Герасименко, нібито намагаючись викрити маніпуляції інших журналістів, насправді вдався до цієї самої методики. Розповідаємо вам про реальні вимоги ЄС до України у питанні захисту прав одностатевих пар і про правове підґрунтя цих вимог.
Одностатеві шлюби — умова вступу в ЄС?
Для початку, твердження про те, що Україна не зобов’язана визнавати одностатеві шлюби як передумову для вступу до ЄС, є абсолютно правильним. Журналісти, які публікували статті під такими сенсаційними заголовками, або неуважно читали першоджерела, або свідомо вводили своїх читачів в оману. Першоджерелом, власне, був лист від Єврокомісії — відповідь на звернення громадських організацій «Точка опори» та «Українські ЛГБТ+ військові та ветерани за рівні права» щодо проєкту нового Цивільного кодексу України, розробленого під керівництвом голови Верховної Ради Руслана Стефанчука.
Лист був підписаний представником Генерального директорату з питань розширення та східного сусідства Європейської Комісії Мартіном Мюлеком, що дозволило маніпуляції, буцімто цей лист є особистою думкою цього чиновника, а не офіційною позицією Європейської Комісії по Україні. Однак кожен, хто коли-небудь надсилав звернення до найвищих посадових осіб, знає, що, зазвичай, розглядають ці звернення та відповідають на них не президенти та міністри, а інші посадові особи, вповноважені на це своїм керівництвом. Відповідь офіційного представника Європейської Комісії на бланку установи з реєстраційним вихідним номером і електронним підписом таким чином висловлює офіційну позицію уряду ЄС. Тим більше, що ця позиція пізніше була підтверджена, наприклад, у документі, оприлюдненому «Європейською правдою».
Ця позиція полягає у тому, що Україна повинна ухвалити законодавство, яке гарантує визнання та захист прав одностатевих пар у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Маймулахін і Марків проти України». Україна, до речі, визнала це зобов’язання, включивши його до Дорожньої карти з питань верховенства права (Розділ 3.11, пункт 2), а Єврокомісія включила його виконання до переліку т.зв. бенчмарок (IBM 23.14) — тобто, критеріїв, за якими ЄС буде оцінювати готовність України до вступу до Європейського Союзу.
Що таке реєстровані партнерства
Згідно Дорожньої карти та бенчмарок Єврокомісії, Україна має узаконити альтернативу одностатевим шлюбам, а саме — реєстровані партнерства. У критеріях це звучить, як: «ЛГБТІК особам забезпечено рівні права шляхом запровадження інституту реєстрованих партнерств». Реєстровані цивільні партнерства є альтернативною до шлюбу формою визнання та захисту прав сімейних партнерів — і, до речі, не обов’язково тільки одностатевих. Це не повноцінний шлюб, але дуже схожа на нього інституція, яка надає партнерам основні сімейні та подружні права та покладає на них відповідні обов’язки. Різностатеві пари, у тих країнах, де інститут реєстрованого партнерства існує, можуть обрати його як альтернативу звичайному шлюбу, і, наприклад, у Франції місцевий різновид реєстрованого партнерства — так званий пакт цивільної солідарності — популярний практично так само, як і традиційний шлюб. Для одностатевих пар у тих країнах, які не дозволяють їм укладати звичайні шлюби, реєстроване партнерство — це єдиний доступний спосіб легалізувати свої сімейні стосунки та отримати відповідний правовий захист — наприклад, у Чорногорії, Латвії, Угорщині, Італії.
Ухвалення Європейським судом з прав людини рішення по справі «Федотова та інші проти Росії» фактично створило правове підґрунтя для легалізації реєстрованих цивільних партнерств, як мінімально припустимого рівня захисту прав одностатевих пар, у країнах Ради Європи, до якої входять як всі країни ЄС, так і Україна. Важливим аспектом є те, що Лісабонська угода — поточний установчий договір ЄС — визнає Європейську конвенцію з прав людини, за дотриманням якої стежить ЄСПЛ, «складовою частиною права Союзу як загальних принципів». Відповідно, рішення ЄСПЛ є джерелом права не тільки для України, але і для ЄС в цілому.
Хоча у п’яти із 27 країн ЄС досі немає законодавства про одностатеві шлюби або реєстровані партнерства, закладені рішеннями ЄСПЛ стандарти захисту прав одностатевих пар вимагають його ухвалення, і у двох із цих країн — Польщі та Литві — відповідні законопроєкти вже розглядаються парламентами. Єврокомісія не може прискорити цей процес для країн-членок ЄС, оскільки вони самі впливають на її рішення, але цілком здатна і вповноважена ставити відповідні передумови до країн-кандидаток, зокрема, й нашої держави. Ситуація у цій сфері змінюється на очах, причому в напрямку все більшого визнання та захисту прав одностатевих пар — так, нещодавно, Суд справедливості ЄС (верховний суд Євросоюзу) постановив, що громадяни ЄС, які уклали між собою одностатевий шлюб у країні ЄС, повинні визнаватися як сім’я та мати всі відповіді права у всіх країнах Союзу, навіть у тих, де немає законодавства про шлюб або цивільне партнерство для одностатевих пар.
Висновки
Реалії сучасної Європи полягають у визнанні сімейного статусу одностатевих пар як політико-правового стандарту. Конкретна форма цього визнання у різних країнах може різнитися — це можуть бути шлюби, реєстровані партнерства або і те, й інше — але принциповим є саме визнання одностатевих партнерів як членів сім’ї з відповідним набором прав і обов’язків. Європейський Союз наполегливо запроваджує цей стандарт у своїх лавах і висуває відповідні вимоги до країн, які бажають до нього приєднатися — тим скандальнішим та антиєвропейським виглядає проєкт нового Цивільного кодексу України, який прямо заперечує сімейний статус одностатевих партнерів.
Нашу країну в Євросоюз ніхто не заганяє силоміць — рішення про вступ до нього стало усвідомленим вибором українського народу, який відстояв його у часи Революції Гідності та захищає свій вибір сьогодні від навали Русского міра, головного провайдера гомофобії у сучасному світі.
Мільйони українок і українців знайшли сьогодні прихисток у Європейському Союзі та інших ліберальних країнах Європи, наших вірних друзях і союзниках. Своїми очима вони бачать, як живуть люди в Німеччині, Франції, Норвегії, Великій Британії, Іспанії, Греції, Естонії тощо — там, де легалізовані не тільки цивільні партнерства, але й звичайні шлюби. Якщо ми хочемо жити по-європейські — самий час починати. Соціологічні опитування останніх років однозначно і впевнено демонструють, що українське суспільство давно готове до легалізації одностатевих цивільних партнерств і підтримує рівність прав для ЛГБТК людей, український уряд визнає свої зобов’язання у цих питаннях — тепер справа за Верховною Радою.
