24 жовтня, 2018

Історія і пам’ять

У статті висвітлено кількісний склад жінок, які отримали мандати членів Української Центральної Ради. Проаналізовано основні напрямки та обсяг роботи жінок-представниць Центральної Ради щодо піднесення та реалізації ідеї національного державотворення, надання допомоги біженцям, українізації освіти, охорони здоров’я жінок та дітей, розвитку культури.
Насильство у родині на Лівобережній та Слобідській Україні у  другій половині XVIII
Чи все добре було у родинах давніх українців? Вітчизняна історіографія має обмаль праць, пов’язаних з такою непривабливою тематикою, хоча ця проблема для XVIII ст. й забезпечена досить широкою джерельною базою. Документація судових інституцій чи церковних установ – верхівка проблематики, вихід насильства за межі родинного кола через тяжкі наслідки (убивства, палійства, отруєння, втечі). Однак  досить яскраво проблематика інцесту, сімейної ворожнечі (конфлікти між одруженими без любові, перелюб, вбивство дружини, знущання свекрухи над невісткою, взаємини невістки й зовиць, сутички невдячних дітей з батьками, збиткування над сиротами тощо) відображені в українському фольклорі.
Про «батьківство» та «материнство» на Лівобережній Україні другої половини XVIII ст.
Якими були стосунки «батьки-діти» у XVIII столітті? У добу непростих соціально-політичних перетворень на Лівобережжі материнські та батьківські практики мали свою специфіку. На основі багатого джерельного матеріалу можемо заглянути за завісу історії.
Дитина на Північному Лівобережжі у другій половині XVIII ст.
Вивчення історії дитинства є одним із пріоритетних напрямків сучасної історичної науки. Саме в дитинстві індивід набуває всіх необхідних навичок, засвоює моделі поведінки та культурні коди певної спільноти. Тож дослідження змін у ставленні до дитини на тому чи іншому етапі розвитку суспільства дуже важливі для розуміння історико-культурних процесів. Історія дитинства допоможе краще осмислити минуле України, культурну самобутність, виявити вживані педагогічні практики та з’ясувати специфіку взаємодії громадських і державних структур у галузі опіки, медицини, виховання. Цей досвід необхідний для розв’язання низки сучасних проблем.
Батьки, матері та їхні діти у традиційному українському суспільстві
Нерідко ми чуємо заклики повернутися до традицій, що їх нам змальовують як безумовне добро. Та чи всі традиції з минувшини гуманні і відповідають сучасності? Етнографиня Ірина Ігнатенко описує стосунки батьків і дітей у минулому, їхню логіку й норми зумовлено тогочасним трибом життя. Багато що з цих звичаїв шокує сучасну людину.
Історія і секс
У чому різниця між сексом і сексуальністю? Чи існувала гомосексуальність «в усі часи й у всіх народів»? А гетеросексуальність? Що історія сексуальності говорить про сучасність? Щоб відповісти на ці питання, авторка розглядає конструкціоністські дослідження сексуальності в античності, середньовіччі та в модерний час.
Секс та розмови про нього в українському селі ХІХ — початку ХХ століття
Чи були українські селяни високоморальними, цнотливими та сором’язливими, а чи ці риси їм приписали етнографи й письменники? Яким насправді був секс в українському селі до ХХ століття? Етнографиня Ірина Ігнатенко розповідає про дитячу мастурбацію, нормування сексуальності молоді, подружній секс та зради, спираючись на фольклор, етнографічні дослідження кінця ХІХ — початку ХХ століття і сучасні розвідки.
«Винайдення традицій» роздільної освіти в сучасній Україні
Сучасні дослідження спростовують користь роздільного навчання дівчат і хлопців. Попри це в Україні існують заклади з роздільною освітою, які начебто відроджують традиції ХІХ століття. Про особливості виховання дівчат в інститутах Російської імперії та про практики сучасних «спадкоємців» цих освітніх закладів читайте в статті.
З лиця води не пити: уявлення про красу в традиційній українській культурі
Як уявляли вроду наші предки? Загальновідомо, що вважалися красивими й оспівувалися «чорнії брови, карії очі». Етнологиня Ірина Ігнатенко детально досліджує нормативні ідеали тіла, обличчя, зовнішності й манер чоловіків і жінок та запитує, чи багато значила краса для успішного заміжжя/одруження, чи були важливіші за неї чинники?
З книги «Українські жінки в горнилі модернізації». Змагання за представницьку рівність: політична діяльність жінок у міжвоєнній Галичині
Процеси модернізації стрімко вривалися у розмірене життя українських жінок кінця ХІХ - початку ХХ століття, перекроїли систему цінностей, світогляд, сфери діяльності, змінили звичні і додали нові соціальні ролі. Дві світові війни, революції, Голодомор, радянська влада й окупація... Що взагалі означало «бути жінкою» в ті часи? Жінки були активним учасницями усіх тих змін, спражніми дієвицями Історії, долучаючись до них у специфічний жіночий спосіб. Мирослава Дядюк розкриває малознані сторінки жіночої політичної діяльності на Західній Україні між двома світовими війнами.