34 
Лікарка Оксана Петрівна Ковальчук, слідча Марина Євтушенко, детективка Наталя Дзюбенко, прибиральниця Марія Василівна. Всі ці жінки — персонажки різних українських серіалів — об’єднані не лише цим фактом, а й зашитими сценарист_ками поведінковими штампами. Крім того, що сценаристи й сценаристки обирають їм професію, вони обирають, якими їм бути: цілеспрямованими, добрими, ніжними чи, навпаки, злими і прикрими. Часто жіночі ролі прописують, виходячи з гендерних стереотипів, які побутують у суспільстві. Тому жінки в серіалах постають недолугими й несправжніми. Часто несамостійними, такими, що потребують чоловічого захисту й опіки. Так утворюється замкнене коло: стереотипи допомагають формувати типові жіночі образи, які, натомість, ці стереотипи підживлюють і породжують нові. В цьому тексті розповідаємо, якими в українських серіалах найчастіше зображують жінок, як змінилися гендерні типажі за останні дев’ять років, чи є позитивна динаміка змін і як на це впливає повномасштабна війна росії проти України. Якщо коротко, типажі різні, а зміни очевидні.
Українське серіаловиробництво змінювалося протягом всього періоду незалежности України. Якщо в 90-х, у перші 10 років незалежности України, на екрани виходили україномовні серіали (хоч не одразу багато і не завжди якісні) і паралельно українською перекладали іноземні, то в нульових таких серіалів поменшало. З одного боку, так сталося, бо ми згадали, що російська — lingua franca, ми всі її розуміємо, то навіщо вкладати багато грошей і знімати своє, якщо можна купувати російське? А ще разом із росіянами і для росіян знімати серіали в Україні, але російською. Так український серіальний простір заполонило російське, ось так серіальна індустрія розвивалася, місцями дуже стрімко, однак не в українському напрямку.
На додачу до спільного з росією серіального простору ми отримали спільний з росією культурний контекст. Той, у якому все обертається навколо тієї самої росії. А ще ми з року в рік поступово переймали цілком російські — буцімто правильні й адекватні — поведінкові патерни та соціальні ролі. Те, що ми бачимо в масмедійному продукті, зокрема в серіалах, також є частиною нашої гендерної соціалізації. Якщо припустити, що мистецтво, особливо масове — це суспільне дзеркало, тобто ситуація на екрані певною мірою віддзеркалювала ситуацію в реальності, на екрані ми бачимо нібито пересічних людей, яких могли б зустріти на вулицях, то на українських екранах це дзеркало таки було кривим, бо відображало не нашу реальність, а російську. Реальності частково, звісно, перетиналися, але не були ідентичними. Гендерні типажі, які зустрічалися в серіалах, теж відображали російську реальність. Тобто були типажами «звідти», а не «звідси».
Не можна стверджувати, що всі сексистські штампи, які бачимо в серіалах, походять з росії. Бо українське суспільство теж не ідеальне, часто сексистське, гомофобне, расистське. Але все-таки інше. Тож якщо і присутній сексизм на екрані, то таки наш рідний — український. Насправді в російських чи російсько-українських серіалах жінки поставали різними: від типових «замурзаних домогосподарок» до «успішних, але стервозних кар’єристок». Успішна жінка в таких серіалах — переважно негативна персонажка, а у випадку чоловіків усе навпаки. Якщо повертатися до тези, що серіали — це своєрідне суспільне дзеркало, то й віддзеркалювати вони мають нашу реальність, що загалом і відбувається, проте частково.
Саме українське, а не російсько-українське серіаловиробництво почало активніше розвиватися з поверненням у законодавство квот на мовлення українською, прийнятих у 2016 і 2017 роках. Ці законодавчі зміни справді стали рушієм для розвитку українського серіаловиробництва, бо щоб продати контент українським телеканалам, продакшни мали створювати його переважно українською. Другим таким рушієм стала повномасштабна війна росії проти України, адже після лютого 2024-го російське зникло з українських телеекранів, тому, відповідно, нішу треба було заповнювати. А створене після 2022 року — не просто українське за країною виробництва та мовою, а українське за духом і змістом, бо створений у ці роки контент часто відображає воєнну реальність і змальовує українство таким, яким воно є в умовах війни: дуже різним. І оскільки в нашій новій реальности є місце для волонтерів і волонтерок, військовослужбовців і військовослужбовиць, лікарів і лікарок, зрадників і зрадниць, місце для них знайшлося і в сучасних українських серіалах. Натомість росіянам у цих серіалах місця майже нема, як і російському контексту. Виняток становлять ролі антагоністів.
Українські серіали дуже різні. Розмова про їхню якість може бути довгою і глибинною, однак у цьому тексті хочу зосередитися на іншому — гендерних типажах, які бачимо на екрані. Для того, щоби проаналізувати, якими найчастіше постають жінки та чоловіки в серіалах, і зрозуміти, як еволюціонували гендерні образи на екранах телевізорів, я переглянула кілька десятків робіт. Також, щоби бачити картину в динаміці, дивилася не лише українські, а й російські серіали для того, щоб розуміти, наскільки змінився наш контекст, а з ним і гендерні типажі.
Про які серіали мовиться
До вибірки ввійшли серіали, які виходили на українському телебаченні, і, що важливо, створені саме українськими продакшнами. Також я внесла до вибірки кілька російських серіалів, створених з 2016 по 2025 рік, і українських, створених українськими продакшнами, які розраховані на авдиторії кількох країн пострадянського простору, зокрема росії та Казахстану, і зняті російською мовою.
Також до вибірки ввійшли серіали різних типів, щоби проаналізувати якнайбільше гендерних типажів. Зокрема, мовиться про детективи, медичні драми, сімейні драми, ситкоми. Саме ці чотири типи ми обрали через їхню велику популярність на українському телебаченні.
Всього для написання цього тексту мені довелося переглянути 25 серіалів:
* «Лікарка Ковальчук» 1, 2, 3 (2018, 2019, 2025), Україна;
* «Жіночий лікар» (2012, 2013, 2017, 2018, 2019, 2020, 2023, 2024), перші сезони — російсько-українське виробництво, останні — українське;
* «Материнський інстинкт» (2021), Україна;
* «Черговий лікар» (2016–2018), Україна;
* «Лікарка за покликанням» (2024), Україна;
* «Склифосовский» (2012–2025), росія;
* «Доктор Краснов» (2023), росія;
* «Зовите Ермолова» (2023), росія;
* «Доктор Надежда» (2021), спільне виробрництво Україна — росія;
* «Виходьте без дзвінка» (2018–2020), Україна;
* «Парочка слідчих» (2024), Україна;
* «Агенти справедливості» (2016–2021), Україна;
* «Відважні» (2020), Україна;
* «Топтун» (2021), Україна;
* «Обручка з рубіном» (2018), Україна;
* «Дитячий охоронець» (2019), Україна;
* «Коли ми вдома» (2014–2017), Україна;
* «Перевізниця» (2024), Україна;
* «Зв’язок» (2024), Україна;
* «Встигнути до 30» (2023), Україна;
* «Школа» (2018), Україна;
* «Молодежка», (2013–2024), росія;
* «Перші дні» (2023), Україна;
* «Я Надія» (2023), Україна;
* «На лінії життя» (2016), Україна;
* «Моя улюблена Страшко» (2021), Україна.
Типи жінок на телеекрані
На українському телебаченні жінки часто представлені через певні архетипи, які формують сприйняття їхніх ролей у суспільстві. Часто телевізійні типажі засновані на гендерних стереотипах, які вже панують у суспільстві, а інколи, навпаки, жінок зображують так, що їхня поведінка на екрані формує суспільні стереотипи. Тобто мовиться про замкнене коло.
Кадр із серіалу “Лікарка Ковальчук”
Загалом жіночі типажі в українських серіалах можна поділити на такі категорії:
- Рятівниця з важкою долею. Цей образ поєднує в собі кілька основоположних якостей — силу, витривалість та жертовність. Героїні, яких можна охарактеризувати як рятівниць, зазвичай стикаються з численними труднощами — бідністю, втратою близьких, насильством, зрадою. Однак героїні в цьому образі завжди зберігають гідність і здатність допомагати іншим. Жінка в цій ролі за сюжетом часто медсестра, лікарка, вчителька, соціальна працівниця або просто та, що, попри власні трагедії, підтримує інших. Така героїня обов’язково за сюжетом переживає особисту драму, але це не основне, адже її місія — рятувати когось. Неважливо кого — коханого, дітей, друзів, навіть незнайомців. Її страждання часто зображують як випробування, які вона мусить подолати. І зазвичай успішно долає, проте жертвує собою і своїми бажаннями.
- Таємнича жертва обставин. Це героїня, яка опиняється в ситуації, що вийшла з-під її контролю. Наприклад, її могли звинуватити в злочині (так часто починаються якісь сімейні драми), вона стала заручницею змови, потрапила в пастку обставин. Часто це тиха, зворушлива, інколи вразлива жінка, яка приховує велику таємницю. Наприклад, може приховувати наявність дитини. Образ такої персонажки — загадковий, нерідко меланхолійний, із глибоким внутрішнім болем. За сюжетом така персонажка змушена боротися за правду або втікати від небезпеки.
Кадр із серіалу “Відважні”
- Харизматична й амбітна кар’єристка. Мовиться переважно про «сильну й незалежну жінку», яка за сюжетом ставить кар’єру вище за особисті стосунки. Її часто зображають як холодну й безкомпромісну або ж таку, що змушена йти на жертви (від яких часто буцімто страждають її близькі) заради професійного успіху. Такі персонажки носять, як правило, діловий одяг, мають впевнений погляд, чіткі у висловлюваннях. За сюжетом такі жінки здебільшого самотні або ж приходять до самотности поступово «через свої амбіції». І ці амбіції приводять до особистої самотности або до неодмінного вибору між кар’єрою та коханням. Часто такі персонажки переживають внутрішній конфлікт: чи варто жертвувати почуттями заради професійного успіху?
- Жінка-берегиня. Це такий собі традиційний образ жінки (тобто традиційний саме образ, а не сама жінка), яка має ті самі «сімейні цінності», випромінює турботу і відданість родині. Переважно за сюжетом це дружина, мати, яка є моральним центром сім’ї. Таку персонажку зображають, як правило, дуже мудрою, люблячою, опорою для свого чоловіка і всієї родини. Вона часто стикається з труднощами, але завжди знаходить спосіб зберегти родину. Чоловік може зробити помилку, але вона йому пробачає, діти бунтують, але вона їх розуміє.
Кадр із серіалу “Жіночий лікар. Нове життя”
- Хижачка. Мовиться переважно про сильну жінку, яка використовує свою зовнішність, інтелект та хитрість, щоб досягати власних цілей. І цією ціллю за сюжетом стає здебільшого чоловік. Сценаристи наділяють таких персонажок самовпевненістю, вмінням плести інтриги тощо. Часто така поведінка жінок пояснюється важким минулим.
Жіночі типажі: 2016 vs 2025
Серіал “Школа” в особі однієї з ключових героїнь
Проаналізувавши жіночі типажі в переглянутих серіалах за 2016–2024 роки, можна стверджувати, що базово підхід до конструювання жіночих ролей у режисерів та сценаристів не змінився. Однак зміни відбулися на суспільному рівні. По-перше, за цей період українці та українки стали чутливішими до питань рівности, гендерно зумовленого насильства тощо. По-друге, жінки стали більш видимі в тих ролях і професіях, де були менш видимі раніше. В українських серіалах почали згадувати про фемінізм, феміністичні цінності, рух за права жінок, гендерно зумовлене насильство. Часто феміністок змальовували недолуго — войовничими жінками, які ненавидять чоловіків, представницями буцімто маргіналізованої групи. Однак були випадки, коли в серіалах до рівности між чоловіками і жінками ставилися серйозно. Крім цього, майже в кожному другому переглянутому серіалі безпосередньо або опосередковано порушували тему домашнього чи сексуального насильства. А серіал «Відважні», знятий у 2020 році, присвячений цій темі повністю. В ньому новостворений (правда, цілком вигаданий) підрозділ боротьби з домашнім насильством розслідує випадки насильства в сім’ях. Кожна серія — нова історія. Інколи події в серіалі розгортаються дивно й неправдоподібно, однак висновки, які автори й авторки намагаються донести до глядача, правильні. Загалом у більшости серіалів, у яких так чи так зринає тема насильства, кривдників карають, хоч інколи аж надто швидко й комічно. Але оскільки це все-таки серіали, а не реальне життя, то пробачити таке сценаристам можна.
Також за ці дев’ять років в українських серіалах стало більше жінок на керівних посадах, часто в нетипових (для жінок у серіалах, а не для жінок у реальности) професіях. Якщо скласти перелік найтиповіших серіальних професій, до нього ввійдуть лікарка, медсестра, співачка або модель, журналістка, вчителька, слідча. Із менш типових — водійка, адвокатка, військова.
Героїні серіалу “Школа”
І навіть якщо жінка постає в ролі «сильної та незалежної», а саме це дуже часто українські сценаристи намагаються вивести на перший план, їй все ж таки стараються знайти чоловіка, бо без нього її життя дуже сумне й похмуре, а саму жінку роблять злою. Якщо ж жінка постає в ролі, наприклад, слідчої та має в підпорядкуванні чоловіків, сценаристи всіляко намагаються знецінити її роль або ж на керівній посаді змальовують її дещо беззахисною, ба навіть безпорадною. Такою, для прикладу, є героїня перших двох сезонів серіалу «Виходьте без дзвінка» — слідча-капітанка Марина Євтушенко, яка не може дати раду своїм справам у відділку без порад і допомоги таксиста Богдана Новицького. І як же вона стала слідчою без допомоги таксиста?
І якщо в ранніх детективах (2016–2018) жінки, будучи сильними, часто копіювали чоловічу поведінку, тобто були холодними, емоційно стриманими, то в теперішніх, як-от «Парочка слідчих» (2024), показують героїнь, які можуть бути і професіоналками, і чуйними, і з гумором, що робить їх реалістичнішими. Крім цього, до 2019 року детективи та бойовики будувалися здебільшого навколо чоловічих персонажів, що почало поступово змінюватися. Наприклад, серіал «Перевізниця» розповідає історію жінки, яка в перші дні повномасштабної війни вирішує допомагати людям переїжджати з місця на місце, долаючи сотні кілометрів між містами, в яких тривають бойові дії.
Кадр із серіалу “Центральна лікарня”
Жінка в стосунках зазвичай також постає в «типовій» ролі: чоловік її завойовує, вона дбає про дім, навіть якщо працює. Винятки, звісно, є, але різноманіття типів стосунків, які бачимо в серіалах, все-таки значно менше, ніж у реальному житті.
Також за останні три роки в українських серіалах з’явився образ жінки, яка чекає на чоловіка з війни. Зі свіжого — такий образ постає в новому сезоні серіалу «Лікарка Ковальчук», у якому чоловік головної героїні служить у зоні бойових дій. Спойлерити, як розвиваються події в серіалі, не будемо, однак те, що такий образ з’являється в масмедійному продукті, є важливим сигналом, бо досвід жінок, чоловіки чи сини яких воюють, також має бути видимим. До слова, в свіжих російських серіалах (кілька з них я переглянула) образу жінки, яка чекає на «чоловіка-учасника СВО», не було.
Репрезентація жіночих образів в українських серіалах все ще не ідеальна, однак у серіалах останніх двох років стали помітні героїні, які стикаються з реальними сучасними викликами: війна, кар'єрні проблеми, соціальні зміни. Також жінки більше не обмежуються романтичними чи сімейними сюжетами — вони беруть участь у подіях, які змінюють суспільство.
Типи чоловіків на екрані
Чоловічі персонажі в українських серіалах і шоу зазвичай сильні, здатні на боротьбу, або ж такі, що намагаються знайти себе після втрат. Вони можуть бути професіоналами, які ніколи не помиляються, або ж страждальцями, які шукають сенс життя. Водночас популярними образами залишаються загадкові аутсайдери й бунтарі, які не грають за правилами.
Головна героїня перших двох сезонів серіалу “Виходьте без дзвінка”
Загалом чоловічі типажі в українських серіалах можна поділити на такі категорії:
1. Геніальний і відважний професіонал. Такого героя сценаристи зображають переважно розумним та дуже сміливим, а ще самовпевненим, суворим і холоднокровним. Часто він є людиною високої професійної кваліфікації: успішний лікар, детектив, адвокат, військовослужбовець або науковець. У таких персонажів продуманий стиль: діловий костюм, військова форма або ж комфортний, але стильний повсякденний одяг. Такі герої часто за сюжетом стикаються зі серйозними викликами, які потребують не лише сили, а й розуму. Або ж такі герої часто працюють в екстремальних умовах, рятують людей або розплутують складні справи.
2. Чоловік під час кризи. Це персонаж, який опинився на життєвому роздоріжжі через втрату сім’ї, кар’єри, сенсу життя. Сюжетна лінія зазвичай пов’язана з пошуком виходу з труднощів. Виглядає такий персонаж, як правило, виснаженим, може мати неохайний вигляд, втомлений погляд. Зазвичай носить простий одяг, який підкреслює його стан: пом’ята сорочка, стара куртка. За сюжетом такий персонаж або намагається врятувати шлюб, або бореться з алкоголізмом, або після великої поразки намагається почати все спочатку. Часто його історія містить конфлікт із близькими або внутрішні монологи про втрачений сенс життя.
3. Аутсайдер із минулим. Такий герой — загадковий чоловік, який пережив важкі події й тепер намагається залишитися в тіні. У нього непросте минуле, яке постійно його переслідує. Часто це мовчазний чоловік, який не любить компаній, має пронизливий погляд. За сюжетом такого чоловіка, як правило, намагаються втягнути в події, яких він уникає, але минуле повертається, змушуючи його діяти. Він може бути колишнім військовим, детективом, злочинцем, який «зав’язав», або ж просто людиною, яка прагне спокою, але змушена боротися.
Таксист-слідчий Богдан із серіалу “Виходьте без дзвінка”
4. Пристрасний бунтар. Такий персонаж переважно живе за власними правилами, не підкорюється нормам і завжди кидає виклик системі. Він або виступає проти влади, або бореться з несправедливістю, або просто має волелюбний характер і не терпить будь-яких обмежень. Виглядає недбало, має татуювання, нестандартну зачіску або бороду. Він вступає в конфлікт із владою, суспільством або самим собою. Часто пропагує певну ідею — свободи, правди тощо. Він може бути рок-музикантом, революціонером, сміливим журналістом або просто людиною, яка не боїться говорити правду. Його стосунки з іншими за сюжетом зазвичай непрості, бо він не піддається контролю.
Кадр із серіалу “Лікарка Ковальчук”
Якщо жіночі образи в українських серіалах стали активнішими та багатограннішими, то чоловічі також зазнали змін: відійшли від одномірних «героїв» або «тиранів» і стали людянішими.
Зміни, яких зазнали чоловічі персонажі, можна охарактеризувати так:
1. Від «непохитного героя» до більш реалістичного чоловіка. Ще в 2016–2018 роках популярними були архетипи сильного, беземоційного «чоловіка-захисника» — лікаря, слідчого, військовослужбовця або підприємця, який розв’язує всі проблеми, а жінка за його спиною почувається захищеною. Такі чоловіки могли інколи бути ніжними, як-от Роман Широков із російсько-українського «Жіночого лікаря», але базово сценаристи тримали цю рамку мужности. Натомість у сучасних серіалах «чоловіки теж люди». А якщо серйозно, теж переживають кризи, труднощі з ідентичністю тощо.
2. Батьківство та відповідальність стали важливими сюжетними лініями. Зокрема, в тому самому «Жіночому лікарі» бачимо відповідального батька-одинака, хоча в ранніх мелодрамах чоловіки часто були або ідеалізованими татами, або, навпаки, байдужими батьками. Тепер батьківство змальоване реалістичніше.
3. Відхід від образу мачо. Якщо раніше чоловічі персонажі часто були альфа-самцями, які або «беруть своє», або страждають через втрачене кохання, то в сучасних серіалах вони стають більш відкритими, готовими до компромісу й переосмислення власної ролі у стосунках. Прикладами є серіали «Я Надія», «Материнський інстинкт».
4. Різноманітність чоловічих професій. У серіалах 2016–2018 років чоловіки були переважно лікарями, слідчими, бізнесменами або злочинцями. У нових серіалах вони можуть бути журналістами, волонтерами, айтівцями, військовими, що більше відображає теперішню реальність. Наприклад, як у серіалі «Перші дні», де молодий хлопець працює не слідчим, а прибиральником у зоопарку.
5. Війна та суспільні виклики. Після 2022 року з'явилися персонажі, які стикаються з війною та її наслідками. Вони не просто героїчні військові, а люди, які проходять через ПТСР, втрати, пошук себе. Хоча такі персонажі були й раніше, як, наприклад, у серіалі «На лінії життя» (2016), де описані події Революції Гідности та російського вторгнення в Україну в 2014 році.
Від чого ми відійшли
Якщо коротко — від православ’я. Я серйозно. Бо якщо в тих російських серіалах, які виходили на екрани в 2004–2010 роках (коли я дивилася їх ще школяркою), бувало різне: типові жіночі та чоловічі гендерні ролі, де він — рятівник, «мужик, який не плаче», а вона — переважно ніжна й тендітна, а якщо ні, то нібито не реалізована. Але в сучасних російських серіалах до цих ролей додався присмак православ’я, про яке мовиться ледь не на кожному кроці, чи то пак у кадрі. І це православ’я додає ще більшої канонічности й гендерної упереджености. Тобто на екрані створюється простір, у якому нема місця різноманіттю, натомість є місце єдиній правильній (і головне — православній) сім’ї, в якій чоловік може випивати, зраджувати, бити, а дружина тільки прощати. І мовиться не лише про сім’ю: такі поведінкові патерни зашиті в інші ролі. В українських серіалах такого присмаку нема. Бо хоч ми й не повністю відійшли від того, що нам багато років нав’язувала росія, в нас уже інший контекст, у якому відбуваються зміни. Доволі помітні зміни, які видно, наприклад, коли в серіалах з’являються військовослужбовиці-снайперки, бойові медикині. А не лише жінки-берегині (як у росії), які «чекають на своїх героїв зі СВО». Українці та українки різноманітніші навіть у серіалах, і це тішить.
Замість висновків
Чому це важливо? Бо віддзеркалює суспільні зміни і загалом вказує на те, що ми змінилися, але ще не зовсім. Бо, як я вже писала, те, що ми бачимо на екрані, часто віддзеркалює те, що відбувається насправді. А на людей та їхню поведінку в реальности теж часто впливає те, що вони бачать по телевізору. І що більше в серіалах справжніх жінок: лідерок, домогосподарок, матерів, тих, які обирають не народжувати дітей, то ширший світогляд формуватиметься в глядача. Люди в житті різні: за характером, типажем, вибором і досвідом, тому й на екранах має панувати розмаїття, бо інакше ми його не нормалізуємо.
