24 вересня, 2018

Тема Сезону: Жінок — у політику!

Ми, редакція «Гендер в деталях», хочемо, щоб після виборів 2019 року кількість жінок в українському парламенті зросла стрибкоподібно і сягнула мінімум 40 %. Цього можна досягти, якщо скоординувати зусилля. Насамперед варто подолати негативні упередження щодо жінок та уявлення про політику як «не-жіночу» сферу. Найближчі півроку ми розповідатимемо про успіхи жінок у політиці — різних країн і епох; про маленькі революції в політичній теорії і на різних рівнях влади; про успішних українських політикинь, яких варто підтримувати; про тонкощі гендерно-чутливої політики і ті новації, яких потребує Україна. Що можете зробити ви? Дуже багато! Поширювати наші статті і змінювати інформаційний простір. Підтримувати жінок, які вже працюють на різних рівнях влади. Надихатися — і йти в політику. Зрештою, голосувати. Разом — сила!

Жінок — у політику!
Політичні рішення залежать від наявних знань, а фокус уваги — від повсякденного досвіду. Досвід чоловіків і жінок відрізняється з огляду на закріплені в суспільстві гендерні ролі, тому рівне представництво обох статей в органах влади необхідне для гармонійного управління спільними справами. 5–10 % жінок у «чоловічій» політичній сфері змушені посміхатися на сексистські жарти і доводити, що вони «мужики». 30–40 % жінок становлять критичну масу, здатну змінити правила гри і винести нові питання й ідеї на публічне обговорення. Ми хочемо бачити вчетверо більше жінок у політиці, аніж тепер. Як цього досягнути — розповімо в матеріалах нової теми сезону. Запрошуємо до співпраці!
Політика і материнство: quo vadis?
За всю історію модерного державотворення жінки стояли на чолі 56 зі 146 держав світу (38 %). Із 15 жінок, які керували державами станом на березень 2017 року, восьмеро досягнули цього вперше в історії своїх країн. Новозеландка Джасінда Ардерн — друга у світі жінка, яка народила дитину на посаді голови держави. Першою була Беназір Бхутто, котра стала матір’ю 1990 року, обіймаючи посаду прем’єр-міністерки Пакистану. Засаднича різниця між Бхутто й Ардерн — те, що Бхутто народжувала таємно, вийшла на роботу, щойно їй дозволив лікар, і продовжувала керувати країною, ніби нічого не сталося. У Ардерн була можливість узяти відпустку по догляду до дитиною. Усі, хто народжує, обіймаючи в цей час високі політичні посади, — передвісниці нової ери в політиці та нової ролі жінок, матерів у політичних процесах.