20 червня, 2018

БЕЗСТРАШНІ: ВОНИ ТВОРЯТЬ ФЕМІНІЗМ В УКРАЇНІ

Звідки взявся наш фемінізм? Дослідниці й громадські діячки ще наприкінці 1980-х років заговорили про права жінок, але чи знаємо ми про цю важливу частину новітньої історії України? Проект соціологині Тамари Марценюк покликаний заповнити цю прогалину. У розмовах із представницями різних поколінь і сфер діяльності (освіта і наука, громадський сектор і державні структури, низовий активізм і засоби масової комунікації тощо), від 1990-х і до сьогодні, розкривається історія та розмаїття фемінізму в Україні, увиразнюється національна специфіка поширення ідей рівних прав і можливостей. До серії інтерв’ю залучено також респонденток з української діаспори та гендерних дослідниць, які проживають у США. Фото Олени Ангелової.

Інтерв’ю з Наталією Карбовською про феміністичний громадський активізм
Наталія Карбовська[1] — співзасновниця й директорка зі стратегічного розвитку Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд» (УЖФ)[2], директорка проекту USAID «Економічні можливості постраждалим від конфлікту»[3]. Починала працювати у сфері соціального розвитку в представництвах міжнародних доброчинних організацій і фондів в Україні. Згодом разом з однодумицями вирішила, що досвіду вистачає для самостійного руху вперед, і так 2000 року з’явився УЖФ.
Інтерв’ю з Тамарою Гундоровою про феміністичну тематику в українській літературі
Тамара Гундорова — докторка філологічних наук, членкиня-кореспондентка Національної академії наук України, професорка, завідувачка відділу теорії літератури і компаративістики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. На громадських засадах є деканкою україністики і професоркою Українського вільного університету (Мюнхен) та асоційованою працівницею Гарвардського українського дослідницького університету. У 1996 році захистила докторську дисертацію на тему «Дискурсія українського модерну. Постмодерна інтерпретація». Викладала в Києво-Могилянській академії, Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Торонтському університеті (Канада), Українському вільному університеті (Німеччина), на міжнародних літніх школах у Гарвардському університеті (США).
Інтерв’ю з Тамарою Мельник про історію гендерної політики в Україні
Тамара Мельник — кандидатка юридичних наук, доцентка, громадська активістка. Працювала в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Інституті філософії та Інституті держави і права НАН України, Національному транспортному університеті. Була експерткою з гендерних питань Програми розвитку ООН, радницею міністра України у справах сім’ї та молоді[1]. Керівниця Ініціативної групи з гендерних питань Верховної Ради України, що її 1999 року створив народний депутат України М. П. Ковалко. Експертка Школи рівних можливостей[2], голова наглядової ради БО БТ «Київський інститут гендерних досліджень»[3]. Співзасновниця організації «Ліга жінок-виборців України 50/50».
Інтерв’ю із Світланою Оксамитною про академічний фемінізм і гендерну соціологію
Світлана Оксамитна — докторка соціологічних наук, професорка кафедри соціології, деканка факультету соціальних наук і соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА)[1], наукова співробітниця відділу соціальних структур Інституту соціології академії наук України[2]. У 1995 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидатки соціологічний наук на тему «Структурні та особистісні передумови здійснення трудової кар’єри», а в 2012-му — докторки соціологічних наук на тему «Структурна зумовленість міжгенераційної соціальної мобільності». Членкиня Соціологічної асоціації України і Міжнародної соціологічної асоціації. Проходила міжнародні стажування в Массачусетському і Колумбійському університетах (США), університеті Квінз (Канада).