6 червня, 2020
"Маленькі жінки": про свободу й вічне право вибору - Репліки

"Маленькі жінки": про свободу й вічне право вибору

2 травня 2020
Олександра Будлянська
В університеті я зацікавилася спочатку фемінізмом, а потім гендером. Згодом ці теми стали для мене важливими, насамперед тому, що я часто помічала сексизм і дискримінацію, як жінок, так і чоловіків. А на другому місці - власна свобода. Я в процесі вивчення цього питання і хочу доносити свої знання до інших. У цьому блозі мені хочеться торкатися різних тем: розповідати про власний досвід і про книжки та фільми, що стосуються гендеру. Таким чином, сприяти гендерній рівності.

Книжка Луїзи Мей Елкотт написана ще в 1868 році, але досі актуальна.


Вона була феміністкою і стала першою жінкою, що зареєструвалася для участі у виборах у Конкорді, штат Массачусетс. Її "Маленькі жінки" розповідають про те, що кожне прожите життя – це урок і певна історія.


Сестри Марч такі різні, інколи суперечливі, але водночас дуже близькі і вдячні за все. Тоді світ був іншим, жінок вчили вишивати, грати на піаніно, бути добрими господинями і красивими дружинами. Але сімейство Марч вирізнялося своїми поглядами та неймовірною щирістю. Дівчата були бідні й часто їх соромили за те, що мають одну сукню чи старі капелюшки або немодні туфлі. Так, в одному із перших розділів найстарша сестра Мег ледь не зламала ногу, вдягнувши на бал взуття на розмір менше, адже хотіла бути красивою. Втім, вони мали багато різних розваг, як власний театр і «Піквікський клуб».


У кожної був свій талант: Мег мала акторські задатки, Джо гарно писала, в Емі виходило все, але найбільше вона захоплювалася живописом, а Бет чудово грала на піаніно.


Спочатку авторка знайомить нас із дівчатами, розповідає про їхнє веселе, але нелегке дитинство і юність, адже крім бідності, їхній батько поїхав на війну. Часто вони роблять помилки, вередують, сваряться, але добра й чуйна мама або сестра, чи новий вірний друг завжди підказують, як вчинити правильно.


Зокрема, Мег розуміє, що не в красі і грошах щастя. Одного разу вона їде відпочивати до багатої подруги й усвідомлює, що всі пишні наряди й кольорові стрічки у волоссі тільки псують її природну красу.


Джо бореться зі своїм запальним характером і різкими переконаннями. Якось вона посварилася з Емі, яка спалила її рукописи й ледь не загинула, провалившись у крижану воду, коли бігла за сестрою, щоби та її пробачила.


Третя сестра перетворюється в дуже чарівну й розумну юну леді, яка долає свій вередливий характер. А Бет, як одного разу зізналися всі «найкраща з нас».


Дівчата знаходять нового найкращого друга, навіть брата, Лорі, який живе поруч. Він швидко стає членом сім'ї й бере участь у всіх іграх та розвагах, що з кожною порою року змінюються. Неможливо описати навіть найкращі з моментів, адже всі події їхнього життя веселять і мимоволі виривається сміх, інші засмучують настільки, що на сторінки крапають сльози. Але всюди трапляються поради, які вчать бути вдячною донькою, хорошою сестрою, добрим другом і щасливою дружиною, водночас залишаючись самою собою.


Письменниця хотіла донести до кожної юної дівчинки, як важливо слухати себе й обирати те, що найближче серцю. Та лагідно застерігала, що не завжди переконання в юності зроблять нас щасливими, коли станемо дорослими. На чотирьох сестрах вона показала, що є та, яка мріє про люблячого чоловіка та дітей, та, яка завжди хоче залишатися вільною й досягти успіхів у кар’єрі, та, що мріє стати світською леді, але бути щасливою й корисною суспільству й та, яка просто хоче завжди допомагати своїм батькам і сестрам та не покидати сімейного будинку. І всі ці дівчата можуть бути щасливими в тому, що вибирають.


Нині це актуально, як ніколи. Адже тільки стереотипів навколо вибору жінки, ким їй стати в житті. Та ще більше нападків, що вона занадто дружина, мама або успішна.


Згадую розділ, який став для мене прикладом, як будувати щасливий і успішний шлюб. Луїза Мей Елкотт пише про Мег і пана Брука після народження близнюків. Уже тоді вона торкається таких важливих тем, як не загубити себе в материнстві, розподілення обов'язків між жінкою й чоловіком та спільне виховання дітей. «Не закривайся в коробці з-під капелюхів лише через те, що ти жінка, постарайся зрозуміти, що відбувається у світі, і розвивайся...», – пояснювала місіс Марч доньці.


Глибокі, повчальні думки поєднуються з цікавим сюжетом, де лінії життя кожної розвиваються і все завершується непередбачувано.


Новий фільм Грети Гервіг, яка перед цим тріумфувала з «Леді-Птаха», ще більше підсилить враження від книжки та допоможе дещо переосмислити прочитане на сучасний лад.


Загалом знято шість екранізацій «Маленьких жінок» із Кетрін Хепберн, Елізабет Тейлор і Вайноною Райдер із Крістіаном Бейлом. Тому, здавалося б, навіщо черговий ремейк класичного твору?


Та замість послідовного сюжету книги, режисерка поєднує моменти дитинства з дорослішанням. Вона тримається джерела й віддає шану письменниці, але водночас створює сучасну класику. Оскільки роман Луїзи Мей Елкотт автобіографічний, персонажі списані з її власних сестер, а вона є прототипом Джо, то Грета Гервіг робить чудовий кінець, показуючи, як саме Джо написала «Маленькі жінки».


Фільм варто подивитися за чудову акторську гру (у ролі сестер Емма Вотсон, Сірша Ронан, Флоренс П’ю й Елайза Сканлен, також серед акторів Тімоті Шаламе, Лора Дерн і Меріл Стріп) та за неймовірну атмосферу, яку створюють цікаві розваги, широкі зелені поля, красиві будинки, бали й сонячна Франція.

"Маленькі жінки": про свободу й вічне право вибору