21 вересня, 2019

Феміністична утопія

Феміністки — чудові критикині. Ми краще за інших знаємо гендерні вади нашого суспільства і вміємо нищівно їх громити. Та чи вміємо ми мріяти? Які з нас візіонерки? Ану ж бо перевірмо. Протягом літа ми мріятимемо і прогнозуватимемо, яким би був світ без дискримінації. Які вони — любов і романтика у феміністичному раю? Яким буде законодавство? Які правила етикету функціонуватимуть? Як поєднуватимуться робота і сім’я? Як виховуватимуть дітей? Якими будуть армія, наука, парламент і всі інші сфери життя? Нехай біль і фрустрації від сьогодення стануть поштовхом для польоту фантазії — поговоримо про світ, у якому ми хочемо жити.

Феміністична академія майбутнього
Спроби уявити феміністичне майбутнє академії одразу ж повертають думки до сучасности. З одного боку, до не-феміністичної сучасности як протилежности такого майбутнього. Українська академія переважно залишається в полоні упереджень, які обмежують жінок і чоловіків. Не лише в академічній спільноті, а й поза нею, бо академія докладається до встановлення гендерного порядку в усьому суспільстві. Завтрашні рішення про закони, стандарти й політики ухвалюватимуть учорашні студентки і студенти. Водночас роздуми про феміністичне майбутнє змушують згадати, що «сучасність» дуже неоднорідна. Поки в одних контекстах сьогоденням є патріархальна архаїка, в інших уже настало феміністичне майбутнє. Зміни в напрямі рівности жінок і чоловіків, які ми можемо собі уявити, десь уже були до якоїсь міри реалізовані. Хтось уже помислили, сказали, довели на практиці, що це — можливо, що так — буває, що звичному безрадісному стану справ є альтернативи. Що ж змінилося у феміністичній академії майбутнього?
Праця в культурі: андрон і гінекей?
Чи існує поділ на «чоловічі» й «жіночі» сфери в культурі та в культурному менеджменті? Які гендерні відмінності можна знайти в оплаті праці, стилі роботи й очікуваннях щодо працівників? Оксана Щур міркує, наскільки змінилася ситуація за останні десять років та прогнозує більш утопічне майбутнє.
Про дівчинку Наталочку і сріблясту рибку
Письменниця Наталка Сняданко поспостерігала за сім’ями українців на курорті — всі ми добре знаємо ці гендерні «розклáди». Як робити натомість, щоби бути рівними і справді щасливими? Усе ніби дуже просто, але прості речі часто виявляються найскладнішими.
Капіталізм, репродуктивна праця і феміністична економіка
Як бачать феміністичну утопію марксистські феміністки? Насамперед через історичний аналіз взаємодії патріархату й капіталізму, ключ до розуміння якого — репродуктивна праця.
Вихід зі стосунків — «наліво»
Зрада вічна, як світ? Не все так просто. Диявол завжди криється в деталях. Як ми сприймаємо зраду і в якій площині її розглядаємо? Досі у світі є 15 країн, де зраду криміналізовано і карають за неї — вгадайте — жінку (можуть навіть забити камінням). Чи будуть зради у феміністичній утопії, і якщо так, то які? Авторка пояснює, що справа не в тому, які зради, а в тому, як вони переживаються і чому (не)стають трагедією.
Час пожити для себе
Як жінкам «жити для себе»? У якій ситуації це можливо? Що заважає — сексистська настанова «жити для інших» чи все складніше? Авторка вважає, що проблема «пожити для себе» — це проблема місця, де «я» може існувати не лише без загрози, а й за підтримки оточення, де (майже) не існуватиме моральних дилем, бо існуватимуть можливості. І забезпечити ці можливості має сприятливе, гармонійне суспільство — тоді житимемо в утопії.
Утопія без назви (у якій мова про секс, технології і нормалізацію геніталій)
Давня мрія феміністок — розділити секс і репродукцію. Якщо люди відтворюватимуться не в жіночих матках, як це змінить ставлення до жіночого тіла і сексуальности? Як ми сприйматимемо секс, які соціальні ритуали наростуть навколо нього? Фантазує антропологиня Дафна Рачок.
«Усе, що ти написала, в будь-який момент може бути використано проти тебе», або Майбутнє без кіберсталкінгу
Як запобігати проникненню в особистий жіночий простір у реальному і віртуальному середовищах? Як модернізується етика спілкування в мережі в часи трансгуманізму? І нарешті, як убезпечити себе від пікапу й кіберсталкінгу в теперішньому соціумі, де технологічний розвиток поки що випереджає етичний поступ?
Коли твоє тіло тобі не належить
«Моє тіло належить тільки мені. З усіма його формами, розтяжками, родимками, зморшками, недоліками, внутрішніми органами, скелетом і м’язами. Воно гарне, воно сильне, воно неймовірне. Я дуже, дуже хочу навчитися любити його за те, що воно в мене є», — каже авторка. Адже досі жіноче тіло належало кому завгодно, лише не самим жінкам. У феміністичній утопії все буде зовсім інакше.
ЗМІ та реклама в ідеальному світі майбутнього
ЗМІ та реклама відіграють одну з визначальних ролей у формуванні людської свідомости, адже вони чітко показують суспільні норми й проблеми. На жаль, сучасні засоби масової інформації й рекламні матеріали часто транслюють сексизм, мізогінію та віктимблеймінг. Якими вони мають бути в ідеальному світі? Спробуймо розібратися.