Феміністична утопія

Кінокомікси — один із найпопулярніших складників популярної культури: у кого немає футболки із супергероями. Чи вплинув фемінізм ХХІ століття на супергероїнь і супергероїв? Де шукати причини сексизму в кінокоміксах? Яка формула ідеального феміністського кіно про надлюдей? У статті авторка аналізує історію й сучасність жанру та намагається спрогнозувати світле майбутнє для супергероїки.

Емпірична спроба письменниці та її читачок сконструювати жіночу цивілізацію. Пряма креативна демократія або Що з того вийшло б...

Я нередко задумываюсь над тем, каким будет наше общение, если феминизм как здравый смысл победит (исправить «если» на «когда»). Чтобы ответить на этот вопрос, следует копнуть более основательно. Еще раз взглянуть на имеющуюся данность и определить, какую альтернативу предлагает феминизм. Заниматься этим можно дольше, чем смотреть на воду и огонь, потому в этом эссе я берусь препарировать лишь такие понятия, как «романтическая любовь», «дружба» и «семья». Так ли эта триада властного дискурса строго определена и непоколебима, как диктует патриархат? Может ли быть по-другому?

Ідеальна робота має відповідати насамперед здібностям і захопленням, розвивати людину та приносити їй задоволення. У реальному житті нездоланною перешкодою стають рівень економіки й освіти з гендерними стереотипами на додаток. Але ж ми про утопію?

Коли ти висока, але для модельного бізнесу занадто товста, а для батьків занадто худа, життя перетворюється на пекло. Як перестати підганяти себе під стандарти і замінити «бути красивою» на «бути щасливою» — авторка розповідає про власний досвід.

Як зробити так, щоб Планету Земля можна було назвати Планетою Літо? Не тому, що тут буде надміру спекотно, як от зараз. А тому, що на ній завжди і для всіх вистачатиме тепла та підтримки.

Наступного тижня я закінчую волонтерські курси Центру допомоги постраждалим від сімейного та сексуального насильства. Незабаром у мене буде своя телефонна лінія, я зможу відповідати жінкам у кризових ситуаціях. І я допоможу кожній жінці знайти сили піти від аб’юзера, пережити травму, побудувати нове життя. Було б круто, еге ж? Але ні. Я хочу розповісти про пастки, у які заганяє надто утопічне бачення феміністичного активізму, і про те, як їх можна уникнути.

Может быть, если бы родились мальчики, я бы так ничего и не понял.

Помріємо про майбутнє, де жінок активно залучено до ухвалення рішень і більшість цих жінок мають дітей. Яким буде таке суспільство? У ньому відбудеться концептуальний зсув: турботу визнаватимуть суспільною цінністю, а піклування про дітей і дорослих (літніх, людей з інвалідністю) визначатимуть як колективну, суспільну відповідальність, а не як суто приватну проблему сімей. Що це означає на практиці і як далеко від «суспільства турботи» сьогоднішня Україна?

Можливо, якби народилися хлопчики, я б так нічого і не зрозумів.