7 грудня, 2019

Феміністична утопія

Феміністки — чудові критикині. Ми краще за інших знаємо гендерні вади нашого суспільства і вміємо нищівно їх громити. Та чи вміємо ми мріяти? Які з нас візіонерки? Ану ж бо перевірмо. Протягом літа ми мріятимемо і прогнозуватимемо, яким би був світ без дискримінації. Які вони — любов і романтика у феміністичному раю? Яким буде законодавство? Які правила етикету функціонуватимуть? Як поєднуватимуться робота і сім’я? Як виховуватимуть дітей? Якими будуть армія, наука, парламент і всі інші сфери життя? Нехай біль і фрустрації від сьогодення стануть поштовхом для польоту фантазії — поговоримо про світ, у якому ми хочемо жити.

Не народися вродливою, а... навчися любити себе
Коли ти висока, але для модельного бізнесу занадто товста, а для батьків занадто худа, життя перетворюється на пекло. Як перестати підганяти себе під стандарти і замінити «бути красивою» на «бути щасливою» — авторка розповідає про власний досвід.
Планета Літо або людство без гендерів
Як зробити так, щоб Планету Земля можна було назвати Планетою Літо? Не тому, що тут буде надміру спекотно, як от зараз. А тому, що на ній завжди і для всіх вистачатиме тепла та підтримки.
Піти в активізм і не вигоріти: феміністська утопія чи реальність?
Наступного тижня я закінчую волонтерські курси Центру допомоги постраждалим від сімейного та сексуального насильства. Незабаром у мене буде своя телефонна лінія, я зможу відповідати жінкам у кризових ситуаціях. І я допоможу кожній жінці знайти сили піти від аб’юзера, пережити травму, побудувати нове життя. Було б круто, еге ж? Але ні. Я хочу розповісти про пастки, у які заганяє надто утопічне бачення феміністичного активізму, і про те, як їх можна уникнути.
Феминизм для папы
Может быть, если бы родились мальчики, я бы так ничего и не понял.
«Суспільство турботи»: якби мами управляли світом?
Помріємо про майбутнє, де жінок активно залучено до ухвалення рішень і більшість цих жінок мають дітей. Яким буде таке суспільство? У ньому відбудеться концептуальний зсув: турботу визнаватимуть суспільною цінністю, а піклування про дітей і дорослих (літніх, людей з інвалідністю) визначатимуть як колективну, суспільну відповідальність, а не як суто приватну проблему сімей. Що це означає на практиці і як далеко від «суспільства турботи» сьогоднішня Україна?
Фемінізм для тата
Можливо, якби народилися хлопчики, я б так нічого і не зрозумів.
Страшний сон програміста Михайла, або Чого хочуть програмістки
Бути в IT-світі «своєю» означає бути чоловіком. Це майже одне й те саме. І байдуже, що ти жінка, — тобі однаково треба буде стати чоловіком, інакше підготуйся до випробувань жартами й заграваннями, спроб нав’язати тобі додаткові обов’язки по кухні і нескінченних перевірок на компетентність. А іноді так хочеться, щоб чоловіки на собі відчули те ставлення, яке супроводжує жінок! Віщую: вони тікали б, як шалені! :-) Запрошую зазирнути в страшний сон програміста Михайла.
Материнська утопія
Материнство — це вир емоцій, від найсвітліших до найтемніших. Тому ця тема так легко вибухає пристрастями, а прийняти факт, що всі дуже різні, у всіх своє щастя і свій шлях, нелегко. У моїй феміністичний утопії матері й батьки матимуть право не бути показово ідеальними. А ще обов’язково матимуть надійний тил із медиків та педагогів, фінансову стабільність і рівні кар’єрні можливості.
«Женское братство» или «сестринство»?
Якщо в державному гімні замінити слово «браття» на слово «сестри», чи буде «всім і так зрозуміло», що йдеться і про чоловіків, і про жінок? Якщо президент казатиме «я звертаюся зараз до кожної українки» у своїх промовах, чи приймуть це чоловіки як норму? Навряд. Тоді чому «браття» і «кожен українець» не ріже нам вухо? Олена Шевченко міркує про те, як і чому чоловіки стали «нормою людини» в нашому суспільстві та в якому напрямку це потрібно змінювати.
Рівень складності: Жінка
«Шкода, що ти така висока, не взуєш гарних туфель, бо вища за всіх хлопців будеш», — зітхала моя бабуся, коли мені було років десять. Тому свої перші туфлі на акуратній шпильці я взула аж у 22 роки, коли я прозріла, що можу бути собою — і високою, і в тому взутті, яке хочу носити, — і це абсолютно нормально. А на що зважилася б ти, якби не соціальні штампи?