3 
В Україні триває підготовка однієї з наймасштабніших правових реформ за останні десятиліття — рекодифікації Цивільного кодексу. Проєкт нового Цивільного Кодексу, зареєстрований у Верховній Раді під номером 14394 і ініційований Головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком, публічно подається як крок до модернізації приватного права та наближення України до європейських стандартів. Однак аналіз його положень, зокрема Книги 6 «Право сімейне», свідчить про серйозні ризики для прав людини та виконання євроінтеграційних зобовʼязань України.
Особливо критичною є ситуація для одностатевих пар і ЛГБТІК+ сімей. Запропоновані норми не лише не створюють механізмів правового визнання таких стосунків, а й фактично скасовують обмежені форми захисту, які існували завдяки судовій практиці.
Що змінює новий Цивільний кодекс
Чинне українське законодавство не передбачає реєстрації одностатевих шлюбів, однак допускає судове визнання факту сімейного життя через де-факто спільне проживання. Саме цей механізм залишався єдиним способом отримати мінімальний правовий захист у питаннях спадкування, соціальних виплат чи доступу до інформації про стан здоровʼя партнера або партнерки. У 2025 році суд уперше прямо визнав, що співжиття одностатевої пари може становити де-факто шлюбні відносини, що стало важливим кроком у розвитку правозастосовної практики.
Проєкт нового Цивільного кодексу пропонує визначати «фактичний сімейний союз» виключно як співжиття різностатевих осіб. Це означає, що одностатеві пари повністю виключаються з можливості бути визнаними сімʼєю — не лише як подружжя, а взагалі як сімейне обʼєднання. Таким чином держава позбавляє їх будь-якого правового інструменту захисту.
Окреме занепокоєння викликають положення щодо трансгендерних осіб. Проєкт передбачає автоматичну недійсність шлюбу з людиною, яка змінила стать, без чіткого визначення моменту такої зміни. Через це під загрозою опиняються навіть ті шлюби, які були укладені законно після зміни гендерного маркера в документах. Фактично створюється механізм примусового припинення шлюбів без урахування волі подружжя.
У сукупності ці норми означають не просто відсутність прогресу, а й реальний правовий відкат у сфері захисту сімейного життя.
Міжнародні та євроінтеграційні зобов’язання України
По-перше, Україна зобов’язана запровадити щонайменше одну таку правову модель як держава-учасниця Європейської конвенції з прав людини. Відповідно до статті 8, усі держави-учасниці мають обов’язок забезпечувати правове визнання та захист одностатевих відносин.
Для України це зобов’язання було підтверджене Європейським судом з прав людини у справі Maymulakhin and Markiv v. Ukraine. 1 червня 2023 року Суд встановив, що повна відсутність будь-якої форми правового визнання чи захисту одностатевих пар порушує статті 8 та 14 Конвенції, які гарантують заборону дискримінації та право на повагу до приватного і сімейного життя.
Протягом понад десяти років уряд України заявляв про намір запровадити цивільні партнерства для одностатевих пар. Перше офіційне зобов’язання з’явилося у Національній стратегії у сфері прав людини 2015 року, яка покладала на Міністерство юстиції обов’язок подати відповідний законопроєкт до 2017 року. Однак міністерство проігнорувало строк, пославшись на спротив кількох місцевих рад і громадських організацій.
У 2021 році нова стратегія знову передбачала запровадження правової рамки до грудня 2023 року. Цього разу суспільна підтримка була очевидною: кілька масштабних петицій зібрали понад 25 000 підписів у встановлений термін, а численні опитування підтвердили широку підтримку. Незважаючи на це, уряд так і не підготував законопроєкт.
Після повторних провалів уряду група із понад 20 народних депутатів підготувала альтернативні пропозиції. У результаті в парламенті були зареєстровані два законопроєкти: №9103 — 13 березня 2023 року та №12252 — 27 листопада 2024 року.
Обидва законопроєкти пропонують запровадження цивільних партнерств і визначають правовий статус зареєстрованих партнерів, їхні особисті та майнові права й обов’язки, процедуру та наслідки реєстрації й припинення партнерства, а також необхідні зміни до інших законодавчих актів. Головна відмінність полягає в тому, що законопроєкт №12252 пропонує інтегрувати цивільні партнерства до Сімейного кодексу, тоді як №9103 передбачав ухвалення окремого закону. Крім того, №12252 враховує напрацювання, що обговорювалися під час роботи над №9103, і містить точніший та ширший перелік змін до законодавства.
По-друге, Україна зобов’язана запровадити цивільні партнерства в рамках процесу інтеграції до ЄС та виконання вимог переговорної рамки ЄС.
14 травня 2025 року уряд України затвердив «Дорожню карту у сфері верховенства права». Цей документ визначає реформи, необхідні в межах розділів 23 («Судова система та основоположні права») і 24 («Правосуддя, свобода та безпека»).
Пункт 3.11 «Дискримінація членів ЛГБТІК-спільноти» визначає заходи з приведення законодавства та практики України у відповідність до європейських стандартів. Стратегічний напрям 2 передбачає забезпечення рівних прав для ЛГБТІК-осіб шляхом запровадження зареєстрованих партнерств. Строк виконання цього зобов’язання — третій квартал 2025 року.
Європейський парламент уже закликав Україну ухвалити законопроєкти №9103 та №12252 для забезпечення відповідності стандартам ЄСПЛ, зокрема у своїй Резолюції від 9 вересня 2025 року щодо звітів Єврокомісії за 2023–2024 роки про Україну. Втім, Верховна Рада і досі не вжила заходів для їх просування.
Варто також зазначити, що інтеграція до ЄС вимагатиме від України врахування практики Суду ЄС. Це стосується, наприклад, справи Coman, яка зобов’язує держави-членкині визнавати одностатеві шлюби, укладені в інших країнах ЄС, для цілей проживання, а також новішої справи Wojewoda Mazowiecki, яка поширює це зобов’язання на всі випадки, пов’язані зі свободою пересування в ЄС — навіть якщо обидва подружжя є громадянами держави-члена, де одностатеві шлюби не дозволені.
Що вже зробили правозахисні організації
Після публікації проєкту нового Цивільного кодексу правозахисні організації за ініціативи ГО «Точка Опори ЮА» розпочали скоординовану адвокаційну роботу. Європейських партнерів та міністерства закордонних справ було поінформовано з детальним поясненням, які саме євроінтеграційні пункти порушує законопроєкт. Відповідні матеріали були направлені до Європейської комісії, Ради ЄС, Ради Європи, а також до посольств і МЗС усіх країн — членів Європейського Союзу.
Паралельно відбулися установчі зустрічі з представниками і представницями правозахисних організацій для формування спільної стратегії комунікації. У результаті була підготовлена спільна заява, яку на момент публікації підписали 30 правозахисних організацій України.
Також було сформовано й поширено двомовний пресреліз для міжнародних медіа. Інформація про ризики законопроєкту №14394 уже зʼявилася у закордонних ЗМІ. Окремо були направлені листи до міністерств із проханням надати висновки до законопроєкту з формулюванням «потребує доопрацювання» через порушення євроінтеграційних зобовʼязань України. Тривають консультації з депутатами-союзниками у Верховній Раді щодо можливих подальших кроків.
Що можуть робити союзники та союзниці
Громадські організації та ініціативи можуть долучитися до адвокації, звернувшись із листами до народних депутатів та Комітету Верховної Ради з питань правової політики.
Важливо також поширювати спільну заяву правозахисних організацій, яка містить чітке пояснення, чому проєкт №14394 є неприйнятним. Публічна увага має значення: під дописами й новинами, що стосуються законопроєкту, варто відмічати залучених представників влади, зокрема Руслана Стефанчука та офіційні сторінки Верховної Ради України.
Організації й ініціативи з власною аудиторією можуть створювати власний контент — пояснювати, що відбувається з новим Цивільним кодексом і чому це важливо для європейського майбутнього України.
Чи будуть протести
ЛГБТІК+ організації вже напрацювали правки до законопроєкту та продовжують адвокаційну роботу на міжнародному рівні. Правозахисна спільнота отримала багато повідомлень від людей, готових виходити на вулиці. Наразі ухвалено рішення спостерігати за найближчими діями влади щодо законопроєкту №14394. У разі його подальшого просування без урахування євроінтеграційних зобовʼязань, питання публічних акцій знову буде винесене на обговорення.
