25 
У січні 2026 року у Верховній Раді України група народних депутатів зареєстрували законопроект №14394, більш відомий як оновлений Цивільний кодекс України. Тоді як ініціатори законопроекту були зазначені 160 народних депутатів, тобто майже половина від діючого складу, однак від самого початку було зрозуміло, що ключовий ініціатор — голова Верховної Ради Стефанчук Руслан Олексійович.
Реєстрація проекту Цивільного кодексу без належного обговорення, зокрема, із громадськістю одразу привернула увагу правозахисних організацій. Ще тоді, у січні 2026 року, низка громадських та правозахисних організацій вийшли із спільною заявою та закликом доопрацювати проєкт Цивільного кодексу, аби той відповідав Європейській конвенції з прав людини та переговорним зобов’язанням України перед Європейським Союзом.
Правозахисні організації одразу зазначили, що нова редакція Цивільного кодексу суперечить європейським стандартам та підриває прагнення України до євроінтеграції. Зокрема, йшлось про унеможливлення судового визнання факту існування сімейних відносин між людьми однієї статті, що фактично є звуженням прав, адже зараз така процедура існує.
«Коли було зареєстровано новий проєкт Цивільного кодексу, ми одразу звернули увагу на те, що один з розділів, ціла окрема книга, буде присвячена сімейному праву і вона, по суті, поглине той акт, який зараз в нас існує у вигляді Сімейного кодексу.
Звичайно, одразу у нас виникло питання, яким чином буде врегульовано ці питання [правове визнання одностатевих стосунків — прим.ред.].
Ми безпосередньо працюємо вже декілька років над тим, щоб впровадити відповідно до євроінтеграційних умов в українське законодавство цивільні або зареєстровані партнерства. Саме цей формат має бути зараз регулюваний у цивільному законодавстві.
Але в новому проєкті, в принципі, існує тільки один формат сім'ї, який прирівняний до шлюбу. Тобто, там навіть немає розділення того, що сім’я — значно ширше ніж, шлюб», — говорить юристка Марія Клюс.
Юристка Марія Клюс. Фото надано ГО КиївПрайд
Проєкт Цивільного кодексу привернув увагу суспільства та викликав чимале обурення, зокрема, нормами про можливість укладення шлюбу з 14 років у випадках вагітності підлітки, а також про неможливість розлучення під час вагітності та протягом першого року від народження дитини.
Реакція Верховної Ради була миттєвою — від цих норм відмовились, зареєструвавши альтернативні законопроекти №14394-1 та №14394-2, однак що стосується порушення прав ЛГБТ+ людей — в них нічого не змінилось.
Так само нічого і не змінилось в інших сферах — зокрема, що стосується прав жінок, дітей, людей з інвалідністю, свободи слова та роботи медіа, розкрадання державного майна, створення корупційних ризиків тощо. Цей перелік не вичерпний, адже з кожним днем до аналізу Цивільного кодексу долучаються нові люди та організації.
Після першої хвилі обурення, правозахисні організації почали напрацьовувати свої пропозиції правок, втім подати їх Руслану Стефанчуку не встигли: у квітні попередні законопроекти раптово відкликаються, натомість реєструється новий проєкт Цивільного кодексу — №15150. Саме проти нього зараз тривають протестні акції по всій Україні.
17 травня, у День протидії гомофобії, біфобії та трансфобії пройшов масштабний протест у Києві, організований ГО «КиївПрайд», «Марш жінок», «Українські ЛГБТ+ військові за рівні права», «Інсайт», «Точка опори» та ХЖО «Сфера».
Яків Лавринець, співголова організації «Сфера» та співорганізатор «ХарківПрайд» зазначає, що акцію готували давно, ще до того, як законопроект №15150 пройшов перше читання.
«Це мав бути радше перформанс, весільний. Люди мали прийти в доброзвичайних нарядах, сукнях і так далі. Але ми переформатували це в акцію, і люди прийшли протестувати, бо сьогодні день протидії гомофобії, біфобії і трансфобії. І цей день дуже важливий для всієї нашої спільноти».
Яків Лавринець. Фото Валерії Домрачової для «Гендер в деталях»
Акція у Києві почалась із промови Олександра Деменка — захисника «Азовсталі», очільника організації «Українські ЛГБТ+ військові за рівні права».
Цього року 17 травня — це четверта річниця дня виходу з «Азовсталі». Тоді, 4 роки тому, Олександр разом із побратимами, взявши тяжкопоранених, виходили на вулицю Азовстальську до місця полонення.
Наступні півтора року він був у полоні. Тепер Олександр ставить собі питання: «а за що я там був?» Свою відповідь вже сформував — «заради шляху боротьби далі, але тепер — за права людей».
Об’єднання ЛГБТ+ військових наразі налічує понад 500 відкритих та закритих ЛГБТ+ військових та ветеранів, однак насправді в ЗСУ ЛГБТ+ людей набагато більше. За різними оцінками, від 50 до 100 тисяч. І всі ці люди не мають базових прав.
Вимоги щодо юридичного визнання одностатевих партнерств та інклюзивність щодо ЛГБТ+ спільноти армійських норм і статутів об’єднання українських ЛГБТ+ військових послідовно висувало із 2018 року.
На тлі повномасштабного вторгнення, особливо актуалізувалась потреба врегулювати права партнера/партнерки на випадок загибелі військовослужбовця/військовослужбовиці. Петиція про створення шлюбної рівності для одностатевих пар у 2022 році набрала понад 25000 підписів. Президент відповів на неї, зазначивши, що змінювати Конституцію (а саме у ній визначений шлюб) під час воєнного стану неможливо, однак уряд усвідомлює нагальну потребу і напрацьовує альтернативні варіанти.
І дійсно, згодом народна депутатка Інна Совсун зареєструвала законопроект №9103 «Про реєстровані партнерства». Петиція на підтримку цього законопроекту, подана військовим Петром Жерухою, також набрала понад 25000 підписів. Попри таку підтримку питання суспільством, розглядати його Верховна Рада не стала.
Тисячі одностатевих пар є і серед цивільних. Попри тривалість своїх стосунків, вони так само досі не можуть визнати їх у правовому полі. На цьому наголосила й Анна Шаригіна, активістка, президентка ХЖО «Сфера», голова організації «КиївПрайд»:
«Я звичайна, доброзвичайна лесбійка, в мене є партнерка, ми 13 років разом, в нас є 2 котика, кішечка і котик, і собачка. Я впевнена, що з нас можна було б обрати приклад багатьом людям, які мають партнера чи гетеросексуальні шлюби, бо ми не б'ємо одна одну, ми не лаємося, ми підтримуємо різні ініціативи, ми громадські активістки, але це не важливо, тому що людина, яка живе в Україні має мати рівні права, я в цьому переконана, щиро, і я би хотіла жити в такій країні».
Анна Шаригіна. Фото надано ГО КиївПрайд
Визнання одностатевої пари сім’єю наразі можливе лише через судовий позов. В Україні існує і успішний прецедент визнання одностатевої пари сім'єю на найвищому рівні, і відмови судів першої інстанції у задоволенні подібних позовів.
У червні 2025 року Деснянський суд м. Києва підтвердив факт спільного проживання двох українських громадян-чоловіків як однієї сім’ї, а саме дипломата Зоряна Кіся та активіста Тимура Левчука.
Громадський рух «Всі разом» намагались оскаржити це рішення, подавши скаргу до Верховного Суду, втім той відхилив касацію, підтвердивши на найвищому рівні рішення про встановлення факту спільного проживання двох чоловіків однією сім’єю.
Зорян Кісь також виступив на акції протесту. Наводимо пряму мову:
«Частина із вас знають мене як правозахисника, частина із вас знають мене як дипломата. Як державний службовець я не мав би бути сьогодні тут, на акції протесту. Але я тут, тому що насамперед я людина, громадянин і частина українського правозахисного руху. І коли система починає грати в нечесну гру, коли у мене, у моєї родини, у кожного і кожної з вас намагаються потайки забрати базові права, я не буду мовчати.
Я не боюся боротьби за свої права і я знаю, що ви теж не боїтеся боротьби за права. Наші опоненти називають наші зауваження до проєкту Цивільного кодексу «надуманими», а наші занепокоєння — «міфами». Вони думають, що ми не вміємо читати. Вони думають, що нас можна заговорити складними юридичними термінами.
Я хочу сказати їм прямо: не робіть із нас дурнів. Ми все чудово розуміємо. У мене є конкретний приклад. Я і мій чоловік Тимур зараз тут на цій акції. Ми разом 13 років. Ми перша одностатева пара в Україні, яка в українському суді довела, що є сім’єю. Ми пройшли всі судові інстанції, деякі навіть двічі. Українське правосуддя визнало нас сім’єю на основі чинного законодавства і чинної Конституції. І що ми бачимо в проєкті нового цивільного кодексу? Консерватори злякалися нашого прецеденту.
Замість того, щоб рухатися вперед, автори кодексу вирішили переписати правила під час гри. Вони звужують визначення сім’ї і прямо записують, що фактичний сімейний союз — це тільки чоловік і жінка. Це пряме порушення 22 статті Конституції, яка забороняє звужувати існуючий обсяг прав людини. Більше того, це ніж у спину нашому європейському майбутньому. У вимогах про вступ України до ЄС прямо записано забезпечити прогрес у виконанні рішення ЄСПЛ у справі Маймулахін і Марків проти України.
Те, що нам пропонують — це не прогрес, це крок назад у бік російських скрєп. Український закон має захищати людей, а не обслуговувати гомофобне чи будь-яке інше лобі. Ми виборюємо свої права в судах і ми будемо захищати їх усіма законними методами. Ми не віддамо жодного міліметра нашої свободи. У мене є до вас прохання: не зупиняйтесь. Продовжуйте боротьбу всіма способами, які вам гарантує Конституція України. Україна буде європейською, правовою і сучасною державою. Слава Україні! Героям слава!»
Зорян Кісь. Фото надано ГО КиївПрайд
Організації, що займаються правами ЛГБТ+ людей, а також декілька феміністичних організацій, були першими, хто розкритикували проєкт оновленого Цивільного кодексу. Впродовж наступних трьох місяців крім їхніх голосів, також подекуди звучали позиції окремих антикорупційних та екологічних ініціатив, кількох організацій, що займаються правами дітей, правами людей з інвалідністю, а також свободою слова та медіа.
Від 9 квітня, коли був зареєстрований черговий клон-проєкт Цивільного кодексу — законопроект №15150 — до його першого читання 28 квітня пройшло усього три тижні. При цьому проєкт був розглянутий за скороченою процедурою, що суперечить Закону України «Про регламент Верховної Ради», згідно з яким при розгляді проєктів кодексів, а також законопроектів, в яких кількість статей/пунктів більша за 100 (а у новому Цивільному кодексі їх 1949), розгляд за скороченою процедурою не допускається.
Таке порушення закону та поспішне читання законопроекту без його належного розгляду, викликало суттєве обурення всього суспільства, і значно збільшило кількість організацій та людей, що долучились до юридичного аналізу і критики.
Станом на зараз відомо про такі проблемні пункти нового Цивільного кодексу:
- Погіршуються права жінок;
- Фактично у шлюбних відносинах будь-хто, хто перебуває у слабшому становищі, може зіштовхнутись із обмеженням своїх прав. Це може бути як жінка у відпустці по догляду за дитиною, так і чоловік-військовий після поранення, будь-хто, хто має фінансові труднощі чи ж проблеми зі здоров’ям;
- Порушуються права військових, зокрема, право на цифровий образ. Крім того, новий Цивільний кодекс уводить широкі підстави для позбавлення людини дієздатності (повністю або частково), серед підстав — будь-які розлади, психологічні порушення тощо. Так, навіть ПТСР або контузія можуть стати підставою для обмеження прав;
- Обмеження прав ЛГБТ+ людей: немає можливості реєстрованих або цивільних партнерств, шлюби трансгендерних людей автоматично анулюються, немає можливості визнати фактичні сімейні відносини через суд, відсутнє право всиновлення, спадкування тощо;
- Нівелюється захист права власності на майно. Наприклад, ваша нерухомість може стати не вашою без вашої на то волі;
- Звужуються права дитини. Так, обмежується право дитини знати своє походження, нівелюється поняття медичної таємниці, надмірно розширюють повноваження органів опіки без належних на те підстав, дитина не захищена від насильства, її права із повноцінного законодавчого регулювання переходять у площині домовленостей її батьків чи опікунів, також під питанням перебуває належна виплата аліментів;
- Свобода слова та загалом робота медіа суттєво обмежується. Учорашні корупціонери отримують «право на забуття», згідно з яким медіа мають видаляти за запитом усю інформацію про людину. Крім того, створюються ризики судових позовів за розслідувальну журналістику, забороняються відкриті реєстри компаній тощо;
- Український природний фонд, історичні пам’ятки, пам’ятки культури теж опиняються під загрозою. Фактично новий Цивільний кодекс легалізує дерибан державної власності.
Юлія Шипітько, програмна менеджерка «КиївПрайд» зазначає, що проблемні моменти нового Цивільного кодексу бачать багато організацій. Також, усі вони сходяться в думці, що уведене поняття «доброзвичайності» створює додаткові ризики в багатьох сферах.
«Цей Цивільний кодекс має дуже багато проблемних моментів щодо прав жінок, щодо прав людей з інвалідністю, щодо права власності і права на землю, на нерухомість. Тому сьогодні ми об'єдналися з багатьма організаціями і ініціативами, щоб кожен і кожна були почуті в цій адженді. І також сьогодні ми видавали сертифікати доброзвичайності, адже цей термін був введений в Цивільний кодекс. Він дуже нечіткий, незрозуміло, що він означає, власне, і юридично це може бути дуже-дуже проблемно в подальшому. Крім того, мені особисто здається, що це якийсь переклад з російської слова “добронравственность”».
Юлія Шипітько. Фото надано ГО «КиївПрайд»
Сертифікати доброзвичайності. Фото надано ГО «КиївПрайд»
Водночас, ЛГБТ+ організації мають побоювання, що у порівнянні з корупційними ризиками та дерибаном державної власності, права людей можуть стати менш нагальною проблемою, і в результаті обмеження протягнуть й далі.
«Чому ми говоримо сьогодні найбільше про права ЛГБТ-людей, окрім того, що сьогодні такий день? Це власне тому, що є ризик, що після такого шквалу ообурення у суспільстві, вони внесуть правки, які стосуються антикорупції, які стосуються земельних ділянок, які стосуються тиску на журналістів, на свободу слова. Вони навіть можуть внести правки, щодо положень, які обмежують права жінок.
Але права ЛГБТ-спільноти знову залишаться поза лаштунками», — каже Яків Лавринець, співголова організації «Сфера» та співорганізатор «ХарківПрайд»
З ним погоджується й Анна Шаригіна:
«В нас є побоювання зі свого боку, що будуть прийняті всі пропозиції, крім питань прав людини для ЛГБТ-спільноти».
Сам Руслан Стефанчук наполягає на тому, що жодних обмежень і тим паче звуження прав у новому Цивільному кодексі немає. За його словами, робота над кодексом тривала 7 років, і до цього були залучені найкращі юрист_и та цивіліст_и України.
Направду ж, відсутність забезпечення прав ЛГБТ+ людей як мінімум унеможливлює євроінтеграцію України. Ба більше — можливості забезпечити ці права у законі, не змінюючи Конституцію, що неможливо під час війни, також є.
У 2023 році Європейський суд з прав людини виніс рішення по справі «Маймулахін і Марків проти України». Згідно з цим рішенням, Україна повинна ухвалити законодавство, яке гарантує визнання та захист прав одностатевих пар.
Україна це зобов’язання визнала та включила до Дорожньої карти з питань верховенства права (розділ 3.11, пункт 2). Також права ЛГБТ+ людей — це так звана бенчмарка (IBM 23.14) — тобто один з критеріїв, за яким буде оцінена готовність України до вступу в ЄС.
Реєстровані партнерства, про які йдеться мова і які є вимогою ЄС, — це не заміна і не тотожність шлюбу. Це альтернативна форма визнання та захисту прав сімейних партнерів, і не обов’язково одностатевих — гетеросексуальна пара так само може обрати реєстроване партнерство замість шлюбу. Наприклад, так часто відбувається у Франції.
Фактично, реєстроване партнерство — це юридично оформлений сімейний союз двох повнолітніх осіб, який надає офіційні майнові, спадкові, соціальні та інші права. Для партнерства не обов’язково мати романтичні стосунки, це може бути юридичний союз із дружньою людиною, наприклад, аби був чи була хтось, із ким можна розділити права та обов’язки.
Так само, як і у шлюбі, набуте під час партнерства майно стає спільною власністю. Є можливість спадкування, у випадку смерті одного чи однієї з партнер_ів, при цьому партнерство створює умови, за яких не потрібно сплачувати високий податок за вступ у спадщину.
Що особливо важливо в умовах російсько-української війни, партнерство надає право ухвалювати рішення щодо лікування партнер_а у разі критичного стану, забирати тіло з моргу та отримувати інформацію в лікарнях. Надається також право на отримання пенсії чи державних виплат у разі загибелі або зникнення партнер_а.
На життєвій необхідності таких рішень наголосив під час акції протесту і Сальв Стриж — трансгендерний чоловік, який проживає з трансгендерним чоловіком:
«Я живу в панельці на виїзді з міста і якщо раптом шахед влетить в мій будинок і я загину, то мій партнер не зможе поховати мене. Не зможе розпорядитися грошима. Не зможе забрати собаку. Дітей віддали би до інтернату, якби були».
У 2021 році Руслан Стефанчук сказав, що «Цивільний кодекс — це супермаркет правових можливостей». Як влучно зазначив на акції Яків Лавринець, зараз Цивільний кодекс виглядає радше як «барахолка з радянським мотлохом».
Коаліція правозахисних організацій сформували пакет пропозицій правок, який вже переданий Руслану Стефанчуку. Вони здебільшого стосуються прав ЛГБТ+ людей, жінок, дітей, а також свободи слова і медіа. Це спільна робота десятків людей, яка сумарно зайняла 3 місяці. Обсяг правок склав 95 сторінок 9 кеглем.
Фото частини пропозицій правок, що підготували правозахисні організації. Фото надано ГО «КиївПрайд»
Під час акції розгорнули сувій, складений з роздрукованих сторінок пропозицій, аби показати справжній об’єм проблемних моментів нового Цивільного кодексу.
Водночас, внесення правок — не єдиний шлях. Також можливе повне відкликання проєкту Цивільного кодексу або ж накладання Президентом вета у випадку, якщо законопроект пройде друге читання. Про це під час акції заявила Христина Ратушна (Морозова). Її петиція проти оновлення Цивільного кодексу на сайті Президента України набрала понад 25000 підписів за 13 годин з моменту публікування.
Христина Ратушна. Фото надано ГО «КиївПрайд»
У своїй промові під час акції пані Христина нагадала ключові вимоги петиції:
- Аби Президент зайняв публічну позицію щодо норм оновленого Цивільного кодексу;
- Звернутися до голови парламенту в будь-який час із метою відкликання законопроекту;
- У випадку ухвали Цивільного кодексу у другому читанні, накласти вето;
- А також звернутись до Кабінету міністрів і Міністерства юстиції, аби сформувати робочу групу, куди б могли долучитись представники та представниці правозахисної спільноти, громадських організацій, професійні юристи та юристки, аби напрацювати доцільні зміни до Цивільного кодексу.
Акція протесту тривала понад 2 години і зібрала понад півтори тисячі людей. Організатор(к)и зазначають, що жодних конфліктів ані з прихильниками інших поглядів, ані із поліцією на місці не було. Поліція діалогу допомагала координувати людей та регулювати безпеку.
Зараз мова йде не лише про окремі статті чи «доброзвичайні» юридичні формулювання. І навіть не лише про права ЛГБТ+ людей, військових, жінок. Насправді питання значно ширше: яким узагалі буде українське законодавство — таким, що захищає права людини, чи таким, де права можна звузити під прикриттям «традиційних цінностей», «моралі» або чергової «доброзвичайності».
Новий Цивільний кодекс писатиметься не на рік і не на два. Це правила, за якими країна житиме десятиліттями. Саме тому настільки дико спостерігати, як документ на майже дві тисячі статей намагаються проштовхнути поспіхом, без нормального публічного обговорення та з ігноруванням критики від правозахисних організацій, юрист_ок, журналіст_ок, організацій, що займаються правами дітей, жінок, людей з інвалідністю та ЛГБТ+ людей. Особливо — у країні, яка одночасно декларує рух до ЄС.
Показово й інше: протести проти нового Цивільного кодексу стали одним з небагатьох кейсів останнього часу, де поруч опинились настільки різні середовища. ЛГБТ+ організації, феміністичні ініціативи, антикорупційні проєкти, медійни_ці, юрист_ки, люди, що займаються питаннями доступності чи прав дитини, екологічні ініціативи та навіть традиціоналістські рухи. Всі вони говорять про один і той самий документ, і це вже саме по собі багато про що говорить.
При цьому поки держава розповідає про «7 років роботи найкращих цивілістів», громадянське суспільство в ручному режимі розгрібає наслідки: аналізує майже 2000 статей, пише правки, пояснює людям ризики, виходить на протести та буквально виборює право бути почутими. І, схоже, саме завдяки цьому тиску історія з новим Цивільним кодексом стала політичним та суспільним питанням.
Право — це ніколи не абстракція. Це про те, хто зможе поховати партнер_а після загибелі. Хто матиме доступ до інформації в лікарні. Хто не втратить житло, майно чи власну суб’єктність через чергову розмиту норму. І про те, чи не виявиться раптом, що чиїсь права в Україні — недостатньо «доброзвичайні».
Матеріал створено КиївПрайдом та ХарківПрайдом у межах конкурсу малих грантів «Спроможні впливати», що реалізує Київський хаб прав людини у співпраці з Центром громадянських свобод, Норвезьким Гельсінським комітетом за підтримки уряду Норвегії.
