15 листопада, 2019

Сила інтровертного фемінізму

8 березня 2018
Олена Каньдя
Я дуже довго вчилася у системі академічної освіти, часто витрачаючи неймовірну кількість сил, пишучи про те, що вимагалося у завданні. Тепер же - збираюся писати виключно про те, що мені близьке і має суспільну вагу. Вважаю цей ресурс одним з каналів трансляції таких текстів, а тему гендерної рівності - достойною для спрямування часу та зусиль.

Її пережовують перед телекамерами, нею огризаються на кухнях, у неї солодкаво загортають так багато месседжів. Для неї – теми фемінізму – така небувала медійна та суспільна увага - лотерейний квиток з однаковими шансами на перемогу та фіаско. З одного боку, топовість теми – реальна можливість перетворити концептуальне у матеріалізоване, з іншого – всезагальна увага нерідко веде до вимушеного спрощення первинних ідей, буває – аж до порожнього кітчу.
Це спрощення особливо поляризує фемінізм на чорне і біле у контексті Міжнародного жіночого дня. Чорне тут – прийняття вітань зі святом, а біле - щонайактивніша участь у масових акціях, протестах, маршах. Чи все справді так просто?
Ця чорно-білість вихлюпується і далеко за межі 8-ого березня. Фемінізм обов’язково іде в парі з бунтарством і радикалізмом, збурюючи суспільство. Вагома частка цієї енергії – справді незамінна, без рішучості наших попередниць та попередників, жінки й надалі б залишалися німими спостерігачками у світі безправ’я. І без сумніву, ця бунтарська енергія не менш потрібна і сьогодні, бо не час куняти на перинах де-юре рівних можливостей у світі, де «скляна стеля» вважається цілком природною межею кар’єрних можливостей, жіноче обрізання - культурною традицією, а синці – нагодою перевірити рекламний ефект консилера.
Але чи лише така енергія потрібна сучасному фемінізму? У деякому розумінні, життєствердне бунтарство щирого і дієвого фемінізму обертається у саморуйнівну силу, контекст масової культури спотворює його до рівня самоцілі, бунтарства заради сліпого бунтарства, отруюючи розуміння фемінізму як жінками, так і чоловіками.
Зокрема, на масовому рівні жінки чують дзвін, не цікавлячись, звідки він, тож цілком серйозно заявляють, що не бажають привітань з «совєцьким» святом, бо свято Жінки – щодня. Токсичне розуміння фемінізму штовхає жінок апріорно відкидати тендітне прочитання жіночності, розуміти своє «я» як непримиренне протиставлення чоловічому, а на побутовому рівні – без тіні роздумів відсилати до сексистського пекла кожного, хто наважиться на хоч речення без фемінітиву. І так неминуча частка інформаційного шуму навколо теми фемінізму переростає у порожній галас, сороче скрекотіння, що приглушує справжню мотивацію руху за права жінок, штучно віддаляючи тепер вже і чоловіків від щирого вболівання за зміну жіночого статусу-кво.
Ці та подібні їм загортання масовою культурою цілком чужорідних елементів у феміністичний плащ - симптом фемінізму як «модної» теми, якій досі не вдалося подолати прірву з нерозуміння масштабу, історичної тяглості та сучасних цілей жіночого руху. Хай це питання видається і не найбільш нагальною проблемою, але у довгостроковій перспективі його невирішеність може обернутися катастрофою для зусиль і тих активістів, які поєднують радикальність з глибоким ціннісним змістом.
Ось і ідеальна ніша для праці тих, хто не асоціює себе з фемінізмом як стихією лише і виключно бунтарства – для тих, кого назвала б феміністами на інтровертний манер. Спокійно застосовую неологізм «інтровертного фемінізму», бо після виходу книги Сюзен Кейн «Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не може мовчати», інтровертність, на щастя, вже не вважається ярликом.
Тож кому потрібні інтровертні феміністи? І взагалі, чи не евфемізм це для категорії «диванних експертів»?
Переконана, для когось зустріти Міжнародний жіночий день, мітингуючи, вигукуючи гасла, і єднаючись у синергії однодумців– природньо, і це – прекрасно. Але феміністичне самовираження не завершується подібними акціями, його реалізація здійсненна десятками способів, що більш близькі інтровертній натурі, та не повинні бути недооцінені як пасивні. Завдання інтровертного фемінізму – дворівневе, його можна втілювати у соціумі, почавши з власного мікросередовища, просуваючись щоразу далі, а можна – і на рівні самої чи самого себе, що значущо і достойно, а ще – майже нерозривно поєднано з рівнем соціуму.
Варіантів – безліч, і їхні варіації залежать від Вашої особистості та сфери зайнятості. Але у будь-якому разі, головне знаряддя інтровертного фемінізму – виваженість і раціональність.
Простий актуальний приклад – сьогодні не варто ображено жбурляти подарованими тюльпанами перш ніж зрозумієте, що чоловік хотів ними сказати. Аполітичний корпоративний жест від роботодавця, що цінує Ваш професіоналізм незалежно від дня на календарі, навряд чи варто трактувати як зухвалий вияв жіночої дискримінації, хоч Ви і вправі запропонувати той формат святкування, який видається Вам значущим.
Зовсім інша ситуація, якщо сьогодні Ви отримали квіти та теплі слова, вчора – відмову у отриманні законної творчої відпустки для закінчення дисертаційної роботи, а завтра – Вам відмовлять у підвищенні попри його конкурсну основу з огляду на Ваше бажання стати матір’ю. Та і у такому випадку, ядро несправедливості – не у квітах, і навряд чи саме на них потрібно спрямовувати всю енергію фемінізму. Адже саме від кожної з нас залежить дещо критично важливе - як про «фемінізм» говоритиме світ, яким уявлятиметься образ феміністки –як жінки діяльнісної та виваженої, повної самоповаги до себе та представників протилежної статі, чи такої, що сипле порожніми кліше?
Тож чому б не застосовувати згадану виваженість та раціональність щодня? Як особливий символізм сьогоднішнього дня, так і будь-який інший день – добра нагода для інтровертного фемінізму проявити свою силу. Ви вчителька? Не оминіть план уроку, запропонований Amnesty International Ukraine, чи розробіть свій сценарій уроку, який наштовхне учнів прорефлектувати над проблемами, з якими стикаються українські дівчата та жінки. Ви лікарка? Не забудьте мимохідь з’ясувати, чи Ваша пацієнтка дбає про своє жіноче здоров’я. А можливо, Ви – представниця професії, яку традиційно вважали нежіночою? Поділіться зі світом своєю історією, опишіть виклики і досягнення, з якими Ви зустрілися на професійній стежці, заохотьте своїм прикладом інших жінок – обирати вільніше, а інших чоловіків – поважати такі вибори.
А на індивідуальному рівні – сьогодні і завжди, так важливо пропустити фемінізм крізь себе, проаналізувати, як кожна з нас може самовиразитися, сприяючи правильній артикуляції фемінізму.
На цьому рівні інтровертні феміністи – безцінні для ідентифікації та викорінення хворобливих стереотипів, і в першу чергу –почавши з себе. Чи не кожна з нас мимоволі припускалася думки, що краще працювати під керівництвом чоловіка, а не жінки, поглиблюючи стереотип про жіночу емоційність і гарячковість. Наші жарти про «жіночу логіку», наше невинне «я дівчинка – і я хочу плаття» - мабуть, ще не втратили принизливого звучання, тому важливо аналізувати контексти, у які ми запускаємо свої месседжі.
Інтровертні феміністки здійснять колосальний вплив для загального явища фемінізму, навіть просто щоденно чесно стежачи за природою своїх виборів. Пам’ятаєте, як місіс Майзель (героїня однойменного міні-серіалу з виразно феміністичним звучанням) вночі потайки прокрадалася у ванну, щоб навести марафет, а зранку – постати перед чоловіком бездоганною? Можливо, багато з нас теж так робить, можливо, лише для себе. Але як і з подарованими тюльпанами, важливо розуміти природу своїх дій. Якщо Ви робите це, щоб позбавити чоловіка незручності бачити Вашу природню, на Ваш погляд, недосконалість чи втому, це - дорога у нікуди.
Тому з’ясовуймо свою справжню мотивацію, усвідомлюймо свою силу, і діймо відповідно. Ми вправі обирати, ким нам бути і чому, і відкривши це – наш обов’язок – передати це знання іншим, тим, хто досі добровільно обирає ролі других скрипок, просто не бачачи інших сценаріїв для себе. Тож обтесувати фемінізм від непритаманних йому ярликів, виховувати жінку в собі і ословлювати свої інсайти у побуті та суспільному житті, матеріалізувати енергію фемінізму у результатах повсякденної сродної праці – завдання жіночого руху, особливо інтровертного, і не лише сьогодні.
Тож бажаю нам врешті побачити фемінізм цілісно, не у кривому дзеркалі масової культури. Тоді відкриється проста істина, що адекватно артикульований фемінізм – для всіх. Фемінізм – про свободу вибору і для очільниці гігантської корпорації, і для матері п’яти дітей, і для очільниці гігантської корпорації, яка виховує п’ятьох дітей. Фемінізм – про екстравертів та інтровертів, про кожного чоловіка, фемінізм – про мене і про тебе.

Зображення взято з блогу Tara Sophia Mohr (https://www.taramohr.com/2017/03/quiet-power/)

Сила інтровертного фемінізму