Кейс Алли Бандури: чому він нас навчив?

Цей кейс недавній й дуже яскравий приклад лукізму — дискримінації людини за те, що її зовнішність не підпадає під певний стандарт. Користувачі Фейсбуку почали репостити фото судді Алли Бандури з яскравим макіяжем й дорікати ним.

Найцікавішою реакцією на старанно розшерювану інформацію про Аллу Бандуру стали публікації на Еспресо.тв. О 22:54 12 березня на Еспресо.тв виходить стаття, де наводяться скріни з принизливими коментарями, з яких «жах», мабуть, найменш негативістське з усього наведеного в адресу жінки. О 11:25 14 березня позиція Еспресо.тв різко змінилася: «Ми вважаємо, що кожна людина має право обирати такі зачіски, макіяж і одяг, які вважає за потрібне, і не піддаватися критиці через це. Говорячи про держслужбовців, має значення лише те, як посадовець виконує свої професійні обов’язки, а не його зовнішність». Й показова тут не зміна позиції. А те, що ідея підживлювати транслювання негативу в адресу зовнішності Алли Бандури була для сайту прийнятною протягом 12,13 й частини 14 березня.

Свою думку щодо бурхливих дискусій у медіа Алла Бандура висловила українським ЗМІ, ці слова були багато разів передруковані. Вона сказала що не ображається на дотепників й прощає ту людину, яка поширила фото. Кейс Алли Бандури демонструє, що ніколи не будуть зайвими тренінги чи лекції з толерантного мовлення та недискримінуючої редакційної політики у ЗМІ, навіть якщо ти журналістка або журналіст з великим досвідом.