Гей прайд у Намібії. Африканське святкування свободи

Ми думали, що гей-прайд – подія дуже незвичайна для Африки. Для будь-якої частини континенту. І помилились.
Одразу згадую слова однієї дівчини з Намібії про те, що Африка занадто велика, щоби її узагальнювати. Кліматичні та природні умови, люди, економічні показники, релігії, культури і ставлення до представників ЛГБТ спільноти, як у нашому випадку, доволі різноманітні.
Перший гей-прайд у Намібії відбувся ще у 2009 році, тоді як в Україні – на 4 роки пізніше. Нічого говорити про Кейптаунський гей-парад, куди давно з’їжджаються туристи з усього світу. Учасниками події стають представники різних категорій населення.
У Свакопмунді, як і у Віндгуку, є передмістя, де живуть люди із нижчим достатком. Називається він – Мондеза. Тут в одному з місцевих пабів і відбулась робоча зустріч активістів майбутнього параду. Зібрала нас Лоренс Хаксас, засновниця Руху молодих феміністок у Свакопмунді. Саме їй спало на думку провести гей-парад. Принесли фарби, полотно та пензлі. Малювали всі без винятку. Кожен, хто прийшов оформляв свій плакат. Цілком стандартні фрази “Queer beautiful in Namibia”, “Loudly out very proud”, “Stop the discrimination” і для мене нова – «Я гей і гордий християнин». Просто, розумієте, квір-освіта пройшла повз мене. Як виявилось, навіть у Свакопмунді є організація, яка захищає права ЛГБТ товариства перед релігійними общинами і «питання християнства і ЛГБТ, справді, тут стоїть дуже гостро, дорогенька», – сказала мені Мейделін Ісаакс, директор організації TuliNam. Вона уже кілька років бореться за права геїв у віруючих общинах по всій Намібії.
Ми пили місцеве пиво Тофл (Toefl). Я намалювала 2 букви у словах Swakop Gay Pride на великому полотні. У пабі традиційно грав африканський хаус, з перервами на реггі. Ми підготувались до гей-параду і розійшлись.
День параду.
Усе що могло набути кольорів райдуги – їх набуло. Активісти, які не прийшли напередодні, бо білі в Мондезу не їздять, розквітли барвами для параду. Відбулось об’єднання ЛГБТ спільноти, де колір шкіри значення не мав. Усі райдужні та задоволені рушили колоною головною вулицею. В пресі кажуть, що було близько 150 людей. Учасникам були раді на вулицях. Перехожі всміхались та махали руками, автівки сигналили. Я брала участь у своєму першому гей-параді! Та ще й як. Я познайомилась із усіма місцевими транссексуалами і геями. Один хлопець мені сказав «У Свакопмунді воліли б жити усі геї. Біля океану на пляжі завжди бігають засмаглі красунчики. Це мрія». «Так, я теж жила б у Свакопмунді», – подумалось мені.