20 вересня, 2017

Гей прайд у Намібії. Африканське святкування свободи

3 квітня 2017
Катерина Олексенко
Я займаюсь тревел журналістикою, фотографією та фріланс райтингом. Багато подорожую Україною та світом, знімаю відео та спілкуюсь із людьми різних статусів та переконань. Писатиму про власний досвід гендерних стосунків усюди, де буваю, а також короткі історії людей, спостереження до теми. Маю свій блог ambledone.wordpress.com та співпрацюю із rupeta.com. Освіту журналіста здобула у Чернівцях, працювала у сфері PR та проектного менеджменту.

Ми думали, що гей-прайд – подія дуже незвичайна для Африки. Для будь-якої частини континенту. І помилились.
Одразу згадую слова однієї дівчини з Намібії про те, що Африка занадто велика, щоби її узагальнювати. Кліматичні та природні умови, люди, економічні показники, релігії, культури і ставлення до представників ЛГБТ спільноти, як у нашому випадку, доволі різноманітні.
Перший гей-прайд у Намібії відбувся ще у 2009 році, тоді як в Україні – на 4 роки пізніше. Нічого говорити про Кейптаунський гей-парад, куди давно з’їжджаються туристи з усього світу. Учасниками події стають представники різних категорій населення.
У Свакопмунді, як і у Віндгуку, є передмістя, де живуть люди із нижчим достатком. Називається він – Мондеза. Тут в одному з місцевих пабів і відбулась робоча зустріч активістів майбутнього параду. Зібрала нас Лоренс Хаксас, засновниця Руху молодих феміністок у Свакопмунді. Саме їй спало на думку провести гей-парад. Принесли фарби, полотно та пензлі. Малювали всі без винятку. Кожен, хто прийшов оформляв свій плакат. Цілком стандартні фрази “Queer beautiful in Namibia”, “Loudly out very proud”, “Stop the discrimination” і для мене нова – «Я гей і гордий християнин». Просто, розумієте, квір-освіта пройшла повз мене. Як виявилось, навіть у Свакопмунді є організація, яка захищає права ЛГБТ товариства перед релігійними общинами і «питання християнства і ЛГБТ, справді, тут стоїть дуже гостро, дорогенька», – сказала мені Мейделін Ісаакс, директор організації TuliNam. Вона уже кілька років бореться за права геїв у віруючих общинах по всій Намібії.
Ми пили місцеве пиво Тофл (Toefl). Я намалювала 2 букви у словах Swakop Gay Pride на великому полотні. У пабі традиційно грав африканський хаус, з перервами на реггі. Ми підготувались до гей-параду і розійшлись.
День параду.
Усе що могло набути кольорів райдуги – їх набуло. Активісти, які не прийшли напередодні, бо білі в Мондезу не їздять, розквітли барвами для параду. Відбулось об’єднання ЛГБТ спільноти, де колір шкіри значення не мав. Усі райдужні та задоволені рушили колоною головною вулицею. В пресі кажуть, що було близько 150 людей. Учасникам були раді на вулицях. Перехожі всміхались та махали руками, автівки сигналили. Я брала участь у своєму першому гей-параді! Та ще й як. Я познайомилась із усіма місцевими транссексуалами і геями. Один хлопець мені сказав «У Свакопмунді воліли б жити усі геї. Біля океану на пляжі завжди бігають засмаглі красунчики. Це мрія». «Так, я теж жила б у Свакопмунді», – подумалось мені.

Гей прайд у Намібії. Африканське святкування свободи