Наукова рецензія на фільм «Посмішка Мони Лізи»

У фільмі «Посмішка Мони Лізи» зображено життя американського суспільства середини XX ст. Зокрема у кінострічці показано тогочасні особливості здобування освіти жінками, гендерно-суспільний розподіл ролей у суспільстві та місце жінок у ньому. Події фільму розгортаються у 1953 р. в одному з найкращих закладів освіти Америки – коледжі Веллслі. Це жіночий коледж вільних мистецтв, який знаходиться на північному сході Америки, у штаті Массачусетс. Домінування консервативних поглядів та тотальна підтримка патріархального суспільства переважає як серед викладацького складу, так і в поглядах самих учениць коледжу. За мотивами фільму до коледжу приїжджає нова викладачка Кетрін з прогресивними ліберальними поглядами на життя. Вона переїхала з Каліфорнії, мешканці якої характеризуються більшим рівнем свободи, ліберальністю своїх поглядів та незалежністю ніж жителі інших штатів. Жінка має відмінне, від прийнятого у даному коледжі, бачення місця жінок та їх ролей у суспільстві. Спочатку нова викладачка сприймається як недосвідчена, некомпетентна, до неї ставляться дуже упереджено. Проте по ходу розгортання подій фільму їй поступово вдається показати та переконати інших, що гарне заміжжя не повинно бути єдиною цілю у житті жінок. Що окрім ведення домашнього господарства, народжування дітей жінка може також розвивати себе, зокрема здобуваючи вищу освіту. Вона на власному прикладі показує, що окрім заміжжя існують альтернативні способи розвитку життя та кар’єри жінки. Кетрін не заперечувала шлюб та сім’ю як інституційну складову суспільства, проте вона виступала проти того, щоб заміжжя ставало кінцевим етапом у житті жінок; щоб виходячи заміж вони припиняли будь-яку свою активність, розвиток, присвячуючи себе повністю сім’ї та веденню домашнього господарства.
У фільмі зображено тогочасне американське суспільство з характерними йому переважанням консервативних поглядів та високим рівнем традиційності. Панування традиційних цінностей у суспільстві, згідно яким чоловік повинен бути залученим в економічну, а жінка в репродуктивну сферу призводить до утворення гендерного розподілу ролей у суспільстві. Чоловікам дісталась роль «здобувачів», годувальників сімей, жінкам ж залишається роль дружин та мам. У той час як чоловіки після здобування освіти націлені на активний розвиток та кар’єрне зростання, жінки виходять заміж, народжують дітей та ведуть домашнє господарство.
У кінострічці коледж виступає потужним агентом соціалізації, який виховує дівчат згідно з домінуючою у суспільстві патріархальною системою, у якій чоловік займає головне місце, жінка ж є другорядною, «додатком» до чоловіка. Зокрема учениці коледжу вивчають предмети, основною метою яких є виховання гарних дружин чоловікам.
Також у фільмі зображено проблему, яку описувала американська феміністка Бетті Фрідан у своїй праці «Містика жіночності» [2]. Авторка піднімала питання відсутності реалізації жінок, які перебувають у шлюбі. Фрідан описувала протиріччя, які відчувають заміжні жінки, адже з одного боку вони постійно зайняті, проте їхня діяльність стосується буденних справ, які є рутинними та нецікавими. Феміністка розповідала про порожнечу, яку відчувають жінки, розуміючи що їхнє «призначення» у тому, щоб бути гарними домогосподарками, дружинами та мамами не приносить їм задоволення та відчуття самореалізації, вони не розвиваються як особистості. Важливим аспектом, про який писала Фрідан є те, що цю проблему жінок не піднімають у суспільстві, вона не обговорюється і жінкам наодинці доводиться переживати це. У фільмі дану проблему зображено на прикладі життя героїні Бетті. Заміжжя було однією з головних цілей у житті дівчини, вона завжди ідеалізувала майбутнє подружнє життя. Проте вийшовши заміж дівчина не отримала бажаної радості та щастя. Її чоловік був відчуженим від неї, вона часто почувалася самотньою та незадоволеною. Бетті відчувала, що не розвивається, лише щоденно виконує буденні справи по господарству. Незважаючи на те, що шлюб був нещасливим, мама дівчини забороняла їй говорити про це. Така реакція жінки відображає те, що подібні проблеми замовчувалися у суспільстві, а їхнє існування заперечувалося.
Ще одним аспектом, який зображено у фільмі та який піднімали ряд дослідниць феміністичної науки у своїх працях є самообмеження жінок. Зокрема Симона де Бовуар у своїй праці «Друга стать» [1] стверджувала, що жінки самі прагнуть стати другорядними. Авторка критикувала жінок за їхню пасивну згоду з існуючою у суспільстві нерівністю. Жінки ставлять собі різні обмеження, планку, вище якої не піднімаються. У фільмі одна з учениць коледжу сказала: «Ми й так маємо бути вдячними за те, що зараз можемо навчатися, раніше жінки не могли робити і цього». Таким чином можливість здобувати освіту дівчата розглядали як велике досягнення, не прагнучи й не розглядаючи для себе чогось більшого, хоча б продовження навчання у вищому навчальному закладі. Інша учениця, яка проявляла хист до юридичної науки, на пропозицію своєї викладачки Кетрін вступити до Єльського університету відповіла: «Це занадто велика відстань для того, щоб подати обід о п’ятій годині». Дівчина не розглядала можливості продовжувати своє навчання, адже вона була заміжня і їй потрібно займатися своїм чоловіком. Такі самопожертви жінок на благо сім’ї обмежують їхній розвиток та виключають будь-яку їхню мобільність з репродуктивної сфери.
Отже, з подій фільму видно, що перша хвиля фемінізму, яка розпочалася ще у середині XIX століття і активну діяльність у якій відігравали суфражистки, що боролися за права голосу жінок та за їх право здобувати вищу освіту, вести професійну діяльність тощо, була лише початком, першим кроком на шляху жінок у відстоюванні власних прав та досягненні рівності. Минуло століття, а жінки й досі залишалися недооціненими у суспільстві, існувало ще багато аспектів життя, в яких спостерігалася гендерна нерівність з якою потрібно було боротися. Ця боротьба триває і донині, жінки й надалі прикладають багато зусиль для того, щоб не бути «другою» статтю, не бути дискримінованими, а займати рівноцінні з чоловіками позиції у суспільстві.