18 листопада, 2017

Фемінізм не по власній волі

12 листопада 2017
Тимків Ніна
Дивлячись на те, що відбувається у країні, всередині накипіло чимало. Зокрема, становище жінки, права якої часто-густо є тільки на папері. Окрім цього, вона часто піддається цькуванню через стереотипи мислення, що поширені у суспільстві. Тому дуже важливо провадити боротьбу за права людини в Україні.

Колись у моєму будинку проживала жінка, яка щонеділі відвідувала богослужіння у католицькій церкві. У її сім'ї було троє діток. Вона працювала на деревообробному підприємстві й була досить спокійною та врівноваженою людиною. Ніхто з сусідів не чув сварки у цій сім'ї, хоча чоловік любив випити оковитої й часто бракувало грошей. Зрештою, вона ніколи не сварилась й з сусідами у будинку.


Проте склалось так, що підприємство? на якому моя сусідка працювала, припинило своє існування й вона втратила роботу. У чоловіка почались проблеми зі здоров'ям й підростали діти. Весь тягар по забезпеченню сім'ї впав на її плечі. Моя сусідка влаштувалась на роботу, яку прийнято вважати "чоловічою" й, побачивши жінку на цьому робочому місці, деякі люди гидливо скажуть: "Феміністка!". Це була робота по виготовленню надгробних пам'ятників. За неї достатньо платили й сім'я могла вижити у скрутних умовах. Згодом, коли ситуація стала кращою й чоловік почав також непогано заробляти, моя сусідка покинула цю роботу та повернулась у звичне для себе русло життя.


Пригадую іншу історію, яку колись побачила по телебаченні. Щонеділі я дивилась телепередачу "Караоке на Майдані" де переможець/переможниця ставали учасниками програми "Шанс". Одного разу на Майдані у змаганнях зі співу перемогла молода жінка з нелегкою долею. Коли їй вибирали сукню для виступу у "Шансі", то Н.Могилевська (телеведуча цієї програми) одразу звернула свою увагу на її обпечену ногу й запила: "Що трапилось?". Молода жінка розпочала розповідати свою історію: "Мати моя хвора, окрім того є ще сестра з дитиною, тож ситуація у моїй сім'ї часто була скрутною. Один час, щоб вижити, мені доводилось працювати на млині. Я тягала мішки з борошном. Згодом працювала на хімічному заводі де й отримала опіки на своєму тілі. Зараз знайшла вже трішки легшу роботу й приїхала до родичів у Київ". Вона не була одруженою й весь тягар по забезпеченні сім'ї взяла на себе.


Жінок, які скажуть, що у скрутні моменти вони могли покластися тільки на себе, можна знайти доволі. Їх життя змушувало ставати феміністками. Бажання вижити було сильнішим за ці всі теревені про Берегиню й "нежіночу роботу". Їхні погляди про роль жінки та чоловіка у суспільстві могли сильно відрізнятись від феміністичних, проте життя внесло свої корективи. З власного досвіду скажу, що саме бажання вижити й нелегка доля перетворювали Берегиню на Феміністку. У багатьох випадках, це було назавжди.