18 листопада, 2017

Інклюзія по-українськи

28 жовтня 2017
Тимків Ніна
Дивлячись на те, що відбувається у країні, всередині накипіло чимало. Зокрема, становище жінки, права якої часто-густо є тільки на папері. Окрім цього, вона часто піддається цькуванню через стереотипи мислення, що поширені у суспільстві. Тому дуже важливо провадити боротьбу за права людини в Україні.

Спостерігаючи за виборами чи то місцевими, чи парламентськими, завжди звертаю увагу на запит громади на встановлення інклюзивних дитячих майданчиків. Неодноразово була вражена, коли громада під гасла "Вперед у Європу!" аплодувала кандидату у депутати за дитячий майданчик, на якому не знаходилось місця для дітей з особливими потребами.


На свято Миколая чи Новий рік ця громада аплодувала цьому ж кандидату за роздані солодкі подарунки діткам, хвороба яких призвела до інвалідності. Тобто саме до цукерок на свята зводиться допомога діткам з інвалідністю. Суспільство й досі воліє відгородитись стіною й відкупитись чимось солодким.Часто свою байдужість виправдовує грошовою допомогою, яку кожного місяця виплачує держава у зв'язку з інвалідністю.


Неодноразово доводилось чути: "Вони отримують від держави гроші. Чого ви ще хочете?". Це прикро! Бо Європа починається у кожного з нас у голові. Насамперед, з усвідомлення прав людини і громадянина. З усвідомлення того, що будь-яка дитина повинна мати доступ до дитячого майданчика, щоб розважатись й спілкуватись зі своїми однолітками. Ми ніколи не побудуємо ані Європу в Україні, ані вступимо в ЄС, коли продовжуватимемо надійно зберігати збудований мур між здоровими громадянами й громадянами з інвалідністю.


Цей мур, насамперед, мур незруйнованих стереотипів. У нас досі вперто переконані, що люди з синдромом Дауна не здатні працювати. Тому мамі дівчинки, яка добилась працевлаштування для своєї дочки у супермаркеті у Києві, доводилось багато раз чути: "А вона нормальна! Ваша донечка працьовита й без проблем виконує самостійно свою роботу!". Спочатку було багато подиву, а потім почали вже поволі звикати. Така реакція зумовлена відсутністю контакту суспільства з людьми з синдромом Дауна, тому у свідомості з'являється якесь викривлене уявлення про здібності цих людей. Тому найбільшою перепоною для впровадження інклюзії в Україні є стереотипи, які поширені у мислені громадян.


P/S Політик, що встановлює дитячі майданчики виключно для здорових діток й роздає солодощі на Новий рік діткам з особливими потребами, на мій погляд, є бездушним циніком й автоматично заноситься у мій "чорний список".