12 грудня, 2017

Мова важливіша за дітей з інвалідністю?

22 листопада 2017
Тимків Ніна
Дивлячись на те, що відбувається у країні, всередині накипіло чимало. Зокрема, становище жінки, права якої часто-густо є тільки на папері. Окрім цього, вона часто піддається цькуванню через стереотипи мислення, що поширені у суспільстві. Тому дуже важливо провадити боротьбу за права людини в Україні.

Після того, як на мою сторінку у Фейсбуку активно поскаржились українські ура-патріоти через те, що заступилась за російськомовний реабілітаційний центр для дітей з інвалідністю - зрозуміла глибину прірви, яка утворилась між дітьми і вельми патріотично налаштованими людьми.


Перше, що вразило - це нульова обізнаність з проблемами дітей з інвалідністю й заклики зіпсувати життя центру реабілітації, що працює з такими дітьми через мову. На думку ура-патріотів, цим закладом повинно зайнятись СБУ та провести різноманітні перевірки, а у випадку відмови переходити на українську мову - позбавити центр ліцензії. Аргументують тим, що українські дітки повинні навчатись виключно українською мовою. Проходження курсу реабілітації й навчання сплели воєдино. Також активно наголошують на тому, що суспільство повинно вимагати від держави створення центрів реабілітації дітей з інвалідністю де з дітками будуть займатись безкоштовно, а цей заклад російськомовний й не шкода закрити, бо за індивідуальні заняття батьки змушені платити гроші.


Власне, мова для них стоїть на першому місці й інші проблеми їх не цікавлять, бо якщо б цікавили, то вони знали різницю між державними центрами реабілітації дітей з інвалідністю ( які, до речі є ) й центрами, які створюють, як правило, громадські організації. В останніх основна перевага у тому, що для кожної дитини створюється індивідуальна програма реабілітації й вона може тривати скільки завгодно. Звісно, що за роботу спеціаліста батьки повинні заплатити певну суму. Проте є групові заняття, які є безкоштовними для дітей.


Для державних центрів характерні саме групові заняття протягом 6-ти місяців без індивідуального підходу, проведені коштом держави. Власне, є багато й інших моментів, які вказують на те, що дітям з інвалідністю важливі всі центри, незалежно від форми власності та мови. Тому принцип закриття таких центрів на мовному підгрунті є неприпустимим, особливо зважаючи на той момент, що ці дітки можуть, взагалі, не розмовляти.


P/S Не хочу я такого патріотизму у своїй країні, не хочу я такої українізації, коли мова ставиться вище дітей з інвалідністю. Позбавлення ліцензії центру реабілітації дітей з інвалідністю через російську мову позначиться на цих дітях, батьки яких хапаються за найменшу можливість до одужання власної дитини.