5 грудня, 2024

Не пережив - не зрозумію

12 жовтня 2017
Тамара Злобіна
2016 рік запам'ятався мені великою кількістю гендерних скандалів. Це і добре, і зле. Зле, що сексизм існує, добре - що усе більше людей критично ставиться до цього явища і готові публічно про це говорити. У блогах на "Гендер в деталях" мені б хотілось більше міркувати про актуальні події, ділитись спостереженнями і знахідками. І щоб усе це не губилось, як у бездонній стрічці фейсбуку, а створювало видиме та стабільне поле обміну та взаємодії. Щоб відчувати, що разом ми - сила.

Вирішили редакцією пожартувати над сексистськими стереотипами і мовою медіа про жінок (всі комікси можна подивитись на сторінці Гендер у деталях у фб).


Чоловіча реакція на цей наш гумор демонструє, наскільки суспільство гендероване, і як мало чоловіки уявляють собі, як ведеться в Україні жінкам: "тю, а що такого", "хіба в цьому є щось погане", "дуже мило", "побільше б таких меседжів".


Чоловікам, на приватні ролі яких зазвичай не звертають уваги, можливо, навіть і хочеться, щоб звернули. І науковець-та-ідеальний-дідусь звучить як похвала. Адже такий меседж сприймається чоловіками як розширення діапазону ролей, а не звуження і обмеження.


Але що було б, якби 90% мови медіа були про красу та сімейні ролі чоловіків, і нічого більше? Чоловікам складно собі уявити, як це - коли "і нічого більше", коли з їхньою статтю не асоціюються такі якості, як лідерство, сила, досягнення, професійність, сміливість. Коли це все - "не чоловіча справа". Якби чоловічий одяг та зачіска було першим і останнім, на що звертають увагу? Якби епітети "красивий, а головне розумний чоловік" були бозна яким компліментом, адже зазвичай йшлося б про "такий красивий чоловік і в політиці. Ну ясно, яким місцем кар'єру зробив".


Тоді і реакція чоловіків на такі картинки була б набагато менш схвальною.

Не пережив - не зрозумію