Поліамурність та гендерні норми

Філософиня Керрі Дженкінс написала цікаву статтю про поліамурність та гендерні стереотипи. Авторка вже досить тривалий час працює над темою поліамурності. Відкрито перебуваючи в поліамурних стосунках, Дженкінс говорить про те, як традиційний "романтичний ідеал" та гендерні норми, що диктують жіночу вірність та моногамність, слугують стигматизації поліамурного кохання передусім для жінок.

Варто зауважити, що інтернет-реакція на статтю Дженкінс демонструє саме той тиск, який, на її думку, чиниться з метою повернення поліамурних жінок до моногамної норми. Чоловіки-коментатори говорять про "шкоду для дітей" від поліамурних стосунків, про те що тема "нецікава", а стаття "монотонна" (коли хтось витрачає час на розлогий коментар, що матеріал "нецікавий", це, звісно ж, наводить на роздуми).

Нижче подаю декілька (цікавих і дуже влучних!) пасажів зі статті Дженкінс у моєму перекладі:

"Романтичне кохання багатьма вважається найкращим, що може запропонувати життя: той, хто зазнав невдачі на романтичному фронті, вважається невдахою в житті. Аматонормативність - це назва явища, коли окремі життя вважаються привілейованими, адже в них є одні центральні моногамні романтичні стосунки. Що називається "романтичним" - це справа не лише класифікації; йдеться про маркування тих стосунків і життів, які ми цінуємо більш за все. Вважається, що цей моногамний ідеал має особливо приваблювати жінок. Згідно зі стереотипами, самотні жінки відчайдушно прагнуть "утримати" чоловіка, у той час як чоловіки так само прагнуть уникнути вірності. Тут немає нічого нового: моногамія історично була гендерованою. Навіть у ситуаціях, коли одруження більш ніж із одною жінкою було незаконним, чоловікам було дозволено мати коханок, але для жінок правила були іншими. Це не дивує: в патріархальному суспільстві з успадкуванням власності по чоловічій лінії батьківство є ключовим, і примусова жіноча моногамія є ефективним способом його контролювати.

<...> Нещодавне прийняття одностатевого кохання як "романтичного" кинуло виклик гендерованим нормам. Але це сталося поруч із іншою зміною: моногамія стала ще більш потужним "романтичним" ідеалом, включивши до себе одностатеві стосунки.

<...> Жінки, що добровільно починають не-моногамні стосунки, є прямим викликом ідеї, що жінки є "від природи" моногамними. Суспільство каральними методами змушує їх до підтримання статусу кво".

Посилання на статтю