Про фемінізм, проституцію й Шведську модель в Україні

Доволі часто наштовхуюсь на великий подив людей, які справді щиро не розуміють для чого нашому суспільству потрібен фемінізм.

- "У нас хороша Конституція, де прописані рівні з чоловіками громадянські права жінок, то навіщо ти собі забиваєш голову усілякими феміністичними дурницями? Фемінізм втратив свою актуальність!". Це найпоширеніші тези, що мені доводилось чути. Прикро визнавати, проте розуміння фемінізму у нашому суспільстві часто зводиться до двох речей: права жінок, що закріплені законодавчо й дівчата з оголеними грудьми, що бігають з плакатами. Насправді фемінізм це не тільки про права жінок, він охоплює проблеми жінок, які проживають у соціумі й прагне домінування саме жіночого погляду на шляхи розв'язання цих проблем.

Традиційно у нашому суспільстві прийнято звинувачувати жінку, якщо її згвалтували чи побив чоловік. Егеж, усім знайоме: "А, що вона там робила? Чому вдома не сиділа? Чому не змовчала? Сама ж й винувата!" Це часто призводить до того, що жінки мовчки терплять насильство, звинувачуючи або самих себе, або бояться осуду. Тому так важливо змінити погляд на ці проблеми з чоловічого на жіночий й починати звинувачувати кривдника, а не жертву.

Проблема проституції також потребує зміни поглядів з чоловічого на жіночий. Пригадую, як ще в юності бігала мерзнути на побачення й одного вечора до нас підійшли два чоловіки, які запитали де проживають дві повії, які нещодавно поселились в будинок. Це були такі собі "мачо", в яких в кишені завалялись кількасот зайвих гривень й здавалось, що вони цим навіть вихваляються. Ці жінки для них були ніщо, ганчірки для ніг, витираючи об яких свої ноги, можна було самостверджуватись.

Власне, до цих пір нічого особливо не змінилось, наше суспільство засуджує повій, а не їхніх клієнтів. Всім якось байдуже, що саме штовхнуло жінку на такий шлях. Їй не пропонують допомогу, бо таких прийнято зневажати. Нещодавно в Івано-франківську було викрито двох сутенерів, що вдаючись до насильства, змусили десятьох жінок займатись проституцією. Усі жінки вживали наркотики й потребували допомоги. Попит на секс-послуги тільки погіршував їхнє становище.

Тому за основу у протидії проституції й торгівлі людьми Шведська модель взяла боротьбу із попитом, запровадивши криміналізацію клієнтів. Тобто, якщо б в Івано-Франківську не було б чоловіків, які купували секс у цих жінок, то у тих двох сутенерів не було б прибутку й справа втратила б свій сенс. Тому дуже важливо змінити погляд на проституцію й перестати вважати, що купівля сексу за гроші є чимось хорошим для чоловіка. Жінкам ж потрібен не осуд, а реальні програми виходу із проституції, адже насильство й наркотики є невід'ємною частиною такого заняття, незалежно від того чи це все легалізовано. Поки що жоден з кандидатів на посаду президента країни не обмовився про необхідність запровадження Шведської моделі в Україні, тож очікую парламентських виборів й приділення належної уваги до цього питання.