Сироти при живих батьках

За даними міжнародних організацій, в Україні 95% дітей в інтернатах мають живих батьків. Це зумовлено бідністю населення чи антисоціальною поведінкою батьків.Тому, щоб звести до мінімуму кількість інтернатів у країні слід направляти допомогу до малозабезпечених сімей, розвивати інклюзивне освітнє середовище й запроваджувати ефективні програми щодо подолання наркоманії та алкоголізму у суспільстві.

За даними міжнародних організацій 45% дітей, що знаходяться в українських інтернатах, мають батьків, що раніше виховувались у цих закладах. Тільки 10% вихованців соціалізуються, створюють тривалі сім'ї, влаштовуються на роботу. Решта дітей веде антисоціальний спосіб життя. Винити вихователів у цій жахливій статистиці не варто, адже вони не в змозі приділити достатньої уваги кожній дитині. Це зумовлено великою кількістю дітей, що одночасно проживають в інтернаті.

Шкода від такої системи, успадкованої від СРСР, є очевидною. Тому, зокрема, в Україні започаткована програма відмови країни від системи традиційних інтернатів. Акцент зроблено саме на проживання дитини у сім'ї або у будинках сімейного типу. Якщо до будинків сімейного типу українське суспільство вже звикло, то до допомоги малозабезпеченим сім'ям, на мій погляд, ще не зовсім готове. Українці звикли направляти допомогу до інтернатів, яка може й не доходити до дітей. Проте, коли мова заходить про допомогу малозабезпеченим, особливо багатодітним сім'ям, то проявляється зневага та нерозуміння того, чому саме слід допомогти такій сім'ї.

Десь півроку тому мені трапився допис однієї панянки, яка обурилась проханням багатодітної матері про допомогу. Це були звинувачення у недалекоглядності жінки, яка народила п'ятьох дітей з доволі зверхнім тоном. Власне, щось подібне мені трапляється періодично. Люди не розуміють навіщо таким допомогати.Так ось, якщо є можливість, то допомогти цій сім'ї слід тому, щоб діти через бідність не опинились в інтернатах й не стали сиротами при живих батьках.