Це взагалі нормально, що я іноді шкодую про те, що народилася жінкою?

«Твої головні слова - це кухня, спальня, діти» Середина XIX століття мала багато цікавих особливостей. Однією з них в європейській культурі була зміна ставлення до жінки. Тільки тепер почала вишукувати ці «проблиски» емансипації в художній літературі. Донедавна я не звертала увагу на тему фемінізму в літературному дискурсі, а значить втратила багато можливостей. До цього часу жінка розглядалася виключно крізь парадигму діти-кухня-церква, і ця тріада дуже чітко відображала реальний стан справ. Хоча з тих пір пройшло вже багато літ, проте в сучасному світі я, як мінімум, 2 рази чула ці слова від чоловіків: «Твої головні слова - це кухня, спальня, діти». – Ти не повинна думати, як заробити гроші. Ти ж дівчинка! – А як же ж самореалізація? – Реалізовуй себе на кухні та в ліжку.

***

Я, як завжди, поспішаю. Кожен день детально розпланований в голові. Звісно ж маю датований блокнот, проте не маю звички записувати детально кожен свій крок. Все тримаю в голові: робота, після роботи – ще робота, переклади, спорт, театр, кіно, рецензії, книги і манікюр. Батьки, друзі, кіт. В один з недільних днів швидко біжу по сторінці у фейсбук, машинально гортаю сторіз. Я дізнаюсь, що приїхала ти. Єдина, з якою я говорю про книги, фільми і футбол. Ми знаходимо час: я скасовую декілька зустрічей, ти виконуєш обіцянки перед іншими людьми. Тобі не подобаються мої пости про політику. А тепер і про фемінізм. – Так, я бачила в тебе пост про новий світовий рекорд щодо представництва жінок у парламенті Руанди. Ну і взагалі останнім часом багато постів на гендерну тему. Що з тобою? «Що з тобою?» – наче в мене якась хвороба, яку всі стали помічати. «Ти вважаєш тему сексизму дійсно актуальною?» – нещодавно отримала ще одне повідомлення в месенджер від свого друга. Він написав: «Я спочатку хотів зайняти протилежну позицію щодо цієї теми, щоб було цікавіше, однак такого (нецензурна лексика) я не чекав». Тепер він зі мною на одній хвилі.

«Я втомилася так жити». Так я розпочала пояснювати, що зі мною, своїй колежанці. Я втомилася від того, що колеги по роботі іноді використовують «киця, сонечко», коли звертаються до мене. Коли пишуть повідомлення. Коли проходять повз. Коли дають волю своїм рукам і очам. Так, від погляду теж може бути моторошно і неприємно. Цей погляд хижака, який дивиться на свою здобич.

– Ну так кажи про те, щоб тебе не зачіпали. Це ж чоловіки! Ти не розумієш, така в них природа!

Перш ніж виробити імунітет, були сльози. Одного вечора я прийшла до мами і спитала: «Мам, я схожа на повію? Може я не так одягаюсь? Чому чоловіки, часто одружені, пропонують мені злітати на Балі? Ну або «Куди захочеш, вибирай сама». Мама сказала, що така сутність чоловіків, не варто звинувачувати себе.

– А ти не думала, що це через те, що ти красива?! – сказала мені подруга. – І що в цьому поганого?

В мене не типова українська зовнішність. В мене багато волосся. Воно чорне та густе. Скрізь. «В тебе такі волохаті руки, це мене збуджує». Мабуть, це найогидніше, що я чула. Тоді він взяв мої руки силою. Я не давала згоди, а він і не питав дозволу. Ми продовжували.

– Ти знаєш скільки жінок страждає через насильство з боку чоловіків? – я починаю закипати.

– А жінки? Як чоловікам справлятися зі своєю природою? Їм природою дана сила, тільки так вони можуть протистояти жіночій природі «полірувати мозок».

– По-перше, гендерна рівність – це і про жінок, і про чоловіків. Насилля, в будь якому прояві до будь якого гендеру неприпустиме.

В нас не було багато часу розвивати цю тему далі. Вона побігла на вокзал і сказала,що напише мені справжнього листа та надішле його поштою. Я повертаюсь до своїх справ. Дорогою думаю про три слова.

– Але не ти одна, багато хто вважає що ці три речі принижують жінку...

– Я не вважаю, що ці три речі принижують жінку. Я не люблю готувати, і не хотіла б присвятити життя лише цим трьом словам, розумієш? Я не хочу чути на моє «я прагну самореалізації» – «то реалізуй себе на кухні та в ліжку!», розумієш?!

***

Можна одягатись, як «сіра миша» і не доглядати за собою, щоб тебе не помічали. Але так я ламатиму себе: я люблю одягатися гарно та елегантно. Можна все лишити так, як є: помаленьку поглиблювати свій комплекс повії без жодних на то підстав, а можна просто давати гідну відповідь. Це взагалі нормально, що я іноді шкодую про те, що народилася жінкою? Suzanne 05/11/2019



Редакція ресурсу може не поділяти думку авторки або автора цього матеріалу