Вміння зварити смачного борщу

Начитавшись по зав'язок про таємну змову українських феміністок із Держ.Депом США, який потайки пересилає печенько в Україну для підтримки діяльності боротьби з насильством, дискримінацією й їм подібними явищами - вирішила поділитись особистим досвідом.

Власне, досвід доволі негативний і вказує на те, що проблеми жінок у цій країні - це не вигадки галасливих феміністок. Навчаючись в університеті, мені довелось на парі почути фразу від викладача, що пролунала на адресу усіх дівчат у групі: "Для жінки важливо вміти смачно готувати борщ, а не розумітись у політиці". Власне, він висловив бачення багатьох чоловіків щодо участі жіноцтва у політичних процесах, що відбуваються у країні. Почути щось подібне від нього не було якоюсь несподіванкою, бо кожної пари він полюбляв розповідати, яких знущань завдавали жінкам в минулому за їхні провини.

З особливим задоволенням розповідав, як в Османській імперії жінок зав'язували у мішок разом із кішкою і кидали у воду. Це абсолютно не стосувалось навчальної дисципліни, тому ми у групі подумали, що така ненависть до жінок могла б бути викликана невдалими особистими стосунками у минулому. Проте, через деякий час, коли прийшов час здавати у нього екзамен, свою прихильність викладач таки почав виявляти, тільки у викривленій формі. Він почав чіплятись до моїх одногрупниць, навмисно "заваливши" їх на екзамені.

Ні! Не потрібно говорити про те, що дівчата самі прагнули його звабити. Ви просто його не бачили і з ним не спілкувались. Стосунки із цим викладачем могли приснитись тільки у жахливому сні. Це був перший курс, тому багато дівчат ще не досягло повноліття. Особисто бачила свою одногрупницю, яка після перездачі екзамену вийшла заплакана та перелякана з його кабінету. Вона йому відмовила, проте про домагання з боку викладача промовчала. Уже на другому курсі усім все стало відомо: хтось з дівчат-першокурсниць написав заяву на цього викладача до ректора про факт домагань сексуального характеру.

Тоді як нитку з клубочку почали розмотувати усі його походеньки: багато дівчат перестали мовчати й заговорили одна за одною. Так я дізналась причину заплаканих очей своєї одногрупниці на першому курсі. Викладач таки втримався на роботі, проте до закінчення мною університету про подібну його поведінку вже не доводилось чути. Тож, сиджу й думаю: "Не важливо вміти варити смачного борщу чи випромінювати енциклопедичні знання - важливо залишатись завжди людиною!"