Жінко, уяви своє життя без страху!

Я вже дуже давно хотіла написати цей текст. Серйозно і довго обдумувала слова і як я їх складатиму у речення, бо тема доволі таки «слизька» і неприємна як для жінок, так і чоловіків.

Не всі собі можуть в тому признатись (жінки), не всі можуть визнати існування цієї проблеми (чоловіки), але… жінки ВІЧНО непокояться за свою безпеку і відмовляють собі у багатьох речах, які доступні чоловікам і про що останні навіть не задумуються, приймаючи як даність. Опишу свій випадок з життя і те, чим діляться зі мною подруги, коліжанки і знайомі.

У травні мала нагоду поїхати самостійно в Єгипет. Мандрівка визріла спонтанно і часу когось запрошувати я не мала. Більшість мого оточення здивувались такому рішенню і сказали в загальному таке: «Я б не поїхала сама. Я недостатньо смілива для такого вчинку. З ким спілкуватись? Що робити? Ну так, це готель і люди там будуть, але все ж… Якось це не для мене. Повинна бути хоч якась компанія.» Звучить нібито логічно. Тому що не всім людям може бути комфортно на одинці із самим собою. Особливо, в іноземній країні з іншим світоглядним укладом, релігією і традиціями. Дехто не тямить себе без розмов з дорогими серцю людьми і не хоче знайомитися із чужими задля вдоволення потреб спілкування. Це все можна зрозуміти, це нормально, ми всі різні.

Але коли я відкриваю свої справжні наміри щодо Єгипту: (а) гуляти за межами готелю наодинці, (б) поїхати в Каїр на декілька днів, (в) піти в Синайські гори, отут відкриваються всі карти разом з козирними і звучать справжні страхи і переживання жінок: «Ти що? Це ж небезпечно! Тебе можуть викрасти/зґвалтувати/обікрасти/вбити/здати на органи/здати у сексуальне рабство, а в найгіршому сценарії – все одразу. Краще б ти сиділа в готелі разом з усіма і не випробовувала долю. Зараз тобі щастить, а потім може і не пощастити. Подумай про це.» І я задумалася.

Скільки кльових можливостей ми втрачаємо, думаючи про те, що ймовірно може з нами статися… через хтивість або інші злочинні наміри окремих чоловіків. Газетні шпальти та фейсбучні інтернет-видання просто таки впиваються заголовками типу «у селі Запупеньки жорстоко зґвалтували жінку», «на Тернопільщині по-звірськи вбили юну дівчину» і т.д. Читаєш таке і руки мимоволі опускаються, мрії про підкорення нових вершин, пізнання світу…все чахне і розсипається в порох від розуміння того, що десь там за рогом може сидіти і чекати на тебе збоченець із сумнівними намірами.

Але повернімося до розмов про Єгипет. Моя комунікабельність дозволила познайомитися із багатьма цікавими людьми і я зовсім не почувалася самотньо: ні на пляжі, ні в їдальні, ні біля басейну. Навколо відпочивало багато жінок, які приїхали з малими дітьми і поки ті бавилися у своїх компаніях, ми тусили собі окремо. Довго сидіти на одному місці я не могла, тому вже другого дня я вирішила розвіятися і вийти за межі готелю. Дівчата дивувалися моїй сміливості, але в думках додавали про себе - «божевільна». Ще більше округляли очі, коли я приїхала з Каїру, де залишилася сама на один день без послуг тур-агенції і добиралася назад рейсовим автобусом. Загалом все було гладко і проблем у мене не виникало.

Але…для себе я дійсно склала список того «що треба робити, щоб залишитися цілою і живою», і наскільки це дієво. Наприклад:

- взяти у мандри одяг достатньо скромний та закритий, щоб не провокувати чоловіків на крамольні думки + носити на голові хустину.

Маячня: мені навіть у такому одязі сигналили чоловіки, коли я йшла за межами готелю. Чи то в пустелі, чи то в Каїрі. А на ринку «кіс-кіскали» і «обсвистували» навіть коли я йшла повз дуже швидко і в навушниках. Було неприємно.

- не спілкуватися без нагальної потреби з місцевими жителями, тим більше не дивитися їм в очі, бо це може бути сприйнято як «заохочення до дії»

Так собі: я спілкувалася з багатьма єгиптянами на невимушені теми і навіть побувала в Каїрі в гостях в одного із них (спонтанно і випадково). І ось тут виникла неоднозначність. Мою жагу до пізнання світу було сприйнято неправильно. Наприкінці дня у жартівливій формі єгиптянин запропонував зайнятися сексом. Я сказала «НІ» і що цього однозначно не буде. Питання було закрите. Але знаєте що… на якусь долю секунди мені стало страшно. А що, якби…моєї відмови забракло і він би розпустив руки? В кишені я стискала в руці столовий ножик (зараз це звучить смішно).

- взяти у мандри засоби для самооборони: балончик, ніж, міцний дротик, стяжки.

Вартує: звісно, у екстремальній ситуації краще всього втекти, особливо коли не маєш навичок самооборони. Але якщо сутички не уникнути, то краще завжди мати при собі щось таке, що може вивести нападника з рівноваги або завдати йому незначної травми, щоб сповільнити його і знову ж таки – втекти. Щодо себе, то я мала при собі столовий ножик. Погоджуюся, брутально смішно. Але це було більше для психологічного спокою, ніж для реальних дій. Застосовувала один раз, коли намащувала авокадо на булку в горах.

- взяти з собою презервативи і таблетки «Постінор»

Вартує: ні те, ні інше мені не знадобилось. Бо я не їхала в Єгипет за сексом, я їхала втілювати свою мрію про відвідування Каїрського національного музею. Але ота думка про зґвалтування так міцно засіла в моїй голові, що я вирішила перестрахуватись. І якби та подія таки відбулася, то випивши таблетки, я би убезпечила себе від небажаної вагітності, але не від мільйонних походів до психоаналітика.

Але знаєте що? Всі ті лайфхаки розбились об новину про те, що за місяць після моєї подорожі в Хургаді на території готелю єгиптянин зарізав двох німецьких туристок. Їм би ніщо не допомогло, все відбулося надто швидко...

Знаєте, я насправді хочу жити в світі, де не треба самій собі і оточуючим займатися віктим-блеймінгом (звинувачувати жертву у тому, що їй завдали шкоду); хочу вільно подорожувати наодинці і не здаватися своїм знайомцям і незнайомцям божевільною; хочу поринати в різні культури, поважати їх, але не підкорятися їхнім законам не по своїй волі і т.д і т.п.

Хочу уявити своє життя без страху, але не можу. Бо поки навколо нас панує культура патріархату. Поки за зґвалтування жінки немає відповідного покарання і це толерується суспільством, доти ми вимушені жити у страху. І навіть у рідному місті, прощаючись вночі з подругою і саджаючи її на таксі, ми шепочемо: «напиши мені смс, як доїдеш додому».

Висновок який я зробила для себе: потрібно займатися самозахистом і організувати навколо цієї ідеї жінок-однодумниць, які ходитимуть на курси із самооборони і створять міцну жіночу общину підтримки. Тому, саме такий проект став першою ластівкою НУО “Гроно ініціатив” - “Клуб жіночої самооборони”. Втілюємо його разом із партнерами: Федерація Крав Мага Україна, НУО “Українсько-німецький правознавчий діалог” (Київ), ГО “ТО”Кінохвиля” (Тернопіль). Зараз працюємо у Києві та Тернополі, йдуть перемовини про відкриття “Клубів” у Львові та Івано-Франківську.

Що ми робимо на заняттях? Навчаємо як протидіяти фізичному та психологічному насильству шляхом вивчення прийомів самозахисту (на базі ізраїльської бойової системи крав мага). Наприклад: самозахист від зброї (предметів), застосування підручних засобів для самозахисту; захват/звільнення за одяг та волосся; фізичні вправи в положенні лежачи, на боку (після поштовху); вправи для правильного, менш травматичного падіння і т.п. Збираємося щосуботи. В групах займається приблизно 15-20 жінок. Оплата за одне заняття ділиться порівну на всіх. У Києві: вул. О.Довженка, 3 (поруч М “Шулявська”), о 17:00. Тренерка Наталія Нарбут.

Записатися на заняття можна заповнивши форму: https://goo.gl/MUXUr2

У Тернополі: вул. Новий світ, 9 (спортзал школи №2), о 16:00. Тренер Михайло Собчак. Записатися на заняття можна заповнивши форму: https://goo.gl/toikxq

У Львові та Івано-Франківську починається набір груп. Заповніть відповідні форми.

Для Львова: https://goo.gl/7HgL33,

для Івано-Франківська: https://goo.gl/9stQon.

Життя бентежне, як кажуть у Федерації Крав Мага, тому час нам боротись як дівчата!