7 грудня, 2019

Життя vs. Життя

15 листопада 2019
Сергій Бондаренко
Хакати нерозв'язувані системні проблеми не тільки моя робота, але і пристрасть. Тому ділюся деякими думками щодо розв'язання актуальних соціальних проблем. А читач хай сам вирішує, який з того мати зиск.. ;)

Почнемо з припущення, що кожна людина з ліберальними чи помірковано консервативними поглядами на світ і місце людини в ньому готова визнати, підтримати і навіть відстоювати будь-які людські права, крім права на вбивство та насилля. І це видається цілком природнім. Оскільки цивілізована людина припускає право на вбивство чи насилля лише в межах самозахисту. Навіть справедливе покарання за злочин втрачає своє виправдання, якщо не містить мети самозахисту.


На цьому принципі базується система права.


Вочевидь, що право жінки як людини на своє тіло і життя священне і не підлягає сумніву і спростуванню.


Так само священне і не підлягає сумніву та спростуванню право дитини як людини на своє тіло і життя. (Поки що оминемо дебати про те, що таке людина і як визначити ступінь людськості, прийнявши реакції багатоклітинного організму на зовнішнє середовище за жагу до життя).


Тому у свідомості звичайної людини (як чоловіка, так і жінки), як правило, виникає суперечність між природніми правами жінок і правом жінок на аборт, тобто вбивство істоти, яка має жагу до життя і у підсумку стане людиною. Звідси виникає цілком практичне й життєве питання: чи можна належати до феміністичного руху, співчувати і допомагати йому і одночасно виступати та боротися проти абортів?


Як розв’язати цей конфлікт прав двох рівних у своїх природніх правах на тіло і життя істот – жінки і дитини?


Нажаль, з точки зору сучасного права вирішення цього конфлікту особистих невідчужуваних прав здійснюється за рахунок абсолютизації прав однієї із сторін та, як наслідок, відчуження прав на те ж саме іншої сторони. Але ж це нонсенс..


Прибічники патріархату (традиціоналісти) абсолютизують право дитини на своє життя, девальвуючи життя жінки, криминализуючи реалізацію нею свого права на життя. І тут важливо розуміти, про що традиціоналісти наполегливо мовчать і відпираються, оскільки це не лише жіноча проблема, але також проблема чоловіків, дітей, людей похилого віку, що девальвація життя людини, як втрати сенсу, знаходиться в прямому зв'язку з її фізичною девальвацією. Далі для людини без сенсу життя є тільки смерть: соціальна, психічна, фізична.


Феміністки ж абсолютизують право жінки на своє власне життя, девальвуючи життя дитини та легалізуючи вбивство невинного. Тут самий час згадати про новозавітні сенси і християнську символіку - жертву Христа. Ви це серйозно? Так, про церквоборський атеїстичний кістяк феміністичного руху ходять навіть легенди.


Але ж ми знаємо, що світ далеко не чорно-білий і розрубують тільки ті вузли, які лінь розв'язати. Власне, в цьому вся суть і нерозв'язність цього трикутного конфлікту між чоловіком, жінкою і дитиною, а саме - конфлікту правового, соціального, релігійного.


Чи є, взагалі, його вирішення в природі? Багато хто говорить, що ні, і все вирішується силою - хто кого "нагне" під своє абсолютне право. Проте мені бачиться, що рішення є, і воно лежить нерозривно одразу у двох площинах: правовій і технологічній.


ПРАВОВА ПЛОЩИНА РІШЕННЯ


У правовій площині необхідно криміналізувати і створити умови невідворотної відповідальності за насильство над жінкою і безвідповідальність чоловіка відносно жінки, які привели до небажаної для неї вагітності. Звертаю увагу читача, що небажаної саме для неї. Відповідальність за дитину приречену на смерть повинен нести той, хто проявив безвідповідальність, а саме - чоловік.


Підстав припускати безвідповідальність жінок в цьому питанні, особисто у мене немає, за рідкісним винятком в межах статистичної похибки. Просто тому, що на жінці лежить біологічний, економічний і соціальний вантаж очікуваної вагітності та болісних пологів, який і визначає міру її відповідальної поведінки в цьому питанні.


Між іншим, така криміналізація чоловіка призведе до зміни контрацептивної парадигми, на чому феміністки вже давно наполягають. А зсув соціально, політично й економічно "незначущої" парадигми контрацепції у чоловічий бік, у свою чергу, може сягнути масштабів зсуву еволюційних тектонічних плит. На це вказує той факт, що контрольована неплідність чоловіка вже зараз є його вагомою конкурентною перевагою серед йому подібних у вирішені сексуального питання.


І цьому виключно економічному явищу не зможе протистояти навіть релігія. Бо дешевше беззастережно займатися сексом, ніж перебувати у постійному стресі очікування, вагітніти, народжувати і ростити дитину з усіма фінансовими та соціально-психологічними наслідками для сторін. Тому остаточно і цілковито безпечний для жінки секс неминуче змінить основу сексуальної поведінки чоловіка.


Секс стане засобом підтримки реальних соціальних зв’язків у цифрову епоху. Бо як і де ще можна безкоштовно придбати наркотик, що робить нас щасливими? Врешті решт, шляхом природнього відбору (оскільки тимчасова неплідність цілком зворотна і кожна вагітність свідома та бажана) в інстинкті продовження роду гормональний потяг до біологічної реплікації буде замінений гормональним потягом до реплікації соціальної. А далі на черзі ми матимемо етичні наслідки для суспільства та інституту сім’ї. В останню, врешті решт, прийдуть мир, бажані діти, відповідальність та любов.


ТЕХНОЛОГІЧНА ПЛОЩИНА РІШЕННЯ


У технологічній площині необхідно використати науково-технічний і інвестиційний потенціал людства у напрямі збільшення терміну життєздатного народження плоду аж до меж першого триместра вагітності. Читаючи «потенціал людства» слід розуміти перш за все «потенціал жіночої половини людства», бо чоловікам це аж ніяк не потрібне. Мова про процедуру поступового виключення жінки з процесу виношування дитини. І те, що штучне доношування передчасно народжених дітей може бути в найближчому майбутньому зрушене у бік меншого терміну вагітності, бачиться практично неминучим вже зараз. При цьому кінець першого триместра тут явно не межа. Питання лише у встановлені мети та волі до її досягнення.


Ну і, звичайно ж, питання в часі, протягом якого, поки мета не досягнута, не можна зменшувати тиск на антиабортне лобі, щоб не послабляти мотивації сторін до вирішення правового конфлікту.


Хоча феміністичний рух навряд чи відмовиться від такого тиску допоки існуватимуть аборти.


Врешті-решт, вказані зусилля приведуть до того, що аборт перейде від статусу "навмисне вбивство" до статусу "передчасні штучні пологи". Вважаю, що останні будуть безболісними і не травмуючими, як для жінки, так і її дитини. І вже не буде порушення прав якої-небудь із сторін цих короткочасних суперечливих особистих стосунків між жінкою і дитиною.


Лише після цього можна буде послабити відповідальність чоловіків за халатність, що привела до небажаної вагітності жінки, до адміністративного рівня, залишивши кримінальну відповідальність тільки для випадків невдалих штучних пологів для дитини.


ПОСТСКРИПТУМ


На завершення хочу відповісти на питання, що могло виникнути у читача: чому я жодного разу не назвав вагітну жінку матір'ю дитини, від якої вона хоче позбавитися, щоб не руйнувати своє життя? Тому, що вона не хоче бути матір'ю цієї дитини, як би образливо і страшно це не звучало для самої дитини. Це її (жінки) законне право від народження. Тому давайте його спершу просто поважати.


Зрештою, у зв'язку з описаним "третім" шляхом розв’язання суперечності і конфлікту прав жінки і дитини на життя поняття "мама" у дитячому уявленні неминуче зміниться, і зміниться кардинально. Тож, письменникам фантастам самий час братися за аркуш з ручкою і творити нову парадигму материнства чи батьківства, взагалі...



Редакція ресурсу може не поділяти думку авторки або автора цього матеріалу

Життя vs. Життя