151 
Гендерна рівність чи індивідуальний досвід?
Однією з основних тенденцій, виявлених у дослідженні, є відсутність відчутної дискримінації у досвіді більшості жінок. Деякі респондентки наголошували, що ніколи не відчували перешкод через свою стать та вважають, що можливості для кар’єрного зростання залежать виключно від професійних навичок і компетенцій:
«Я не погоджуюся з цим твердженням [що треба чинити опір гендерним стереотипам]. Чесно, враховуючи зараз ситуацію, важко казати про те, з чим я не стикалась, але знаю, що воно таке є, я вважаю, що треба зосередитись на собі. Давайте себе вчити, себе розвивати, в себе вкладати і ви ніколи на ринку праці не залишитесь осторонь. Якщо ви добре робите свою справу, ви – професіонал в своїй справі, то гарного фахівця завжди заберуть. Я просто в це вірю. Тому що гарні фахівці потрібні. Незалежно від того, чи чоловік ти, чи жінка, якщо ти можеш принести користь компанії, організації, яка різниця, якої ти статі» – поділилася одна з респонденток.
Водночас такий підхід зосереджується лише на особистому досвіді й ігнорує системні фактори, що можуть впливати на кар’єрний розвиток. Більшість респонденток не заявляли про пряму дискримінацію, однак у їхніх відповідях простежувалися структурні фактори, які свідчать про наявність невидимих бар’єрів:
- Стереотипи щодо відповідних професій. Деякі сфери досі вважаються «чоловічими» або «жіночими», і жінки, які хочуть працювати у нетипових галузях, змушені доводити свою компетентність більше за колег-чоловіків.
- Кар’єрне зростання. Жінки рідше обіймають керівні посади навіть у сферах, де вони становлять більшість серед персоналу.
- Баланс між кар’єрою та сім’єю. Очікування суспільства щодо жіночої ролі в сім’ї можуть впливати на рішення щодо розвитку власної кар’єри.
«Мені здається, що так історично склалося. Чесно. Це те, що не перемогти. Це дуже древнє, коли жінка мала сидіти біля вогню і вирощувати своїх дітей, а чоловіки мали бігати за оленями і годувати родину. На мою думку, незважаючи на те, що світ змінився, ці інстинкти непереможні. Я вважаю, що в Україні це дуже сильно помінялося останнім часом…
Якщо не задумуючись запропонувати хто, хто має очолювати кампанію, чоловік чи жінка, просто виберуть в більшості випадках чоловіків. Я вважаю, що в Україні дуже сильно змінюється ця історія, тому що багато хто дивиться на досвід і на розуміння людиною своїх повноважень» – відзначала одна з респонденток.
Цікаво, що сама респондентка несвідомо відтворює гендерні стереотипи, подаючи їх як об’єктивну реальність («непереможні інстинкти»). Водночас її аргументація виявляється суперечливою: якщо «так історично склалося», то чому в Україні це вже суттєво змінилося?
Якщо «інстинкти непереможні», то чому керівники все ж орієнтуються на досвід і знання? Ці розбіжності у відповідях яскраво демонструють не лише нестабільність таких уявлень, а й можливий вплив інтерналізованих мізогінних переконань, які можуть заважати критичному осмисленню гендерної нерівності.
Зв’язок між статтю та роботою
Частина респонденток зазначала, що їхня стать безпосередньо впливає на те, як їх сприймають у професійному середовищі. Вони стикалися з тим, що їхню компетентність порівнювали з чоловічими «стандартами» або ж ставили під сумнів через гендерні стереотипи.
При цьому деякі жінки мають позитивні емоції, коли їх порівнюють з чоловіками, адже це нібито вказує на професійне визнання. Такі спостереження не лише демонструють глибоко вкорінені уявлення про зв’язок між професійною компетентністю та стереотипно «чоловічими» характеристиками, а й підтверджують, що суспільні очікування досі відтворюють гендерну ієрархію.
Інші респондентки стикалися зі скепсисом та недовірою у роботі лише через те, що вони жінки:
«Коли я була молодшою, я керувала відділом розслідувань, то мені чиновники, котрих я опитувала, казали «Де ваш начальник, я буду говорити з ним», вважалося, що у такої дівчини повинен бути керівник-чоловік» – розповідала одна з респонденток.
Чому не всі жінки не помічають дискримінацію?
Дослідження демонструє, що навіть коли об’єктивно існують певні гендерні обмеження, не всі жінки сприймають їх як проблему. Це може бути зумовлено кількома факторами:
- Індивідуальний досвід. Якщо жінка особисто не стикалася з дискримінацією, вона може не помічати системні бар’єри.
- Прийняття норм суспільства. Гендерні стереотипи часто настільки глибоко вкорінені, що сприймаються як природний стан речей.
- Адаптивність. Деякі жінки навчилися успішно функціонувати в умовах існуючих обмежень, і тому не бачать сенсу змінювати систему.
Попри те, що багато респонденток дослідження не вважають гендерну дискримінацію та стереотипи значною проблемою у своєму житті, результати інтерв’ю демонструють наявність структурних обмежень, які впливають на кар’єрні перспективи жінок. Це свідчить про те, що гендерна нерівність може існувати навіть у тих випадках, коли вона не є очевидною. Відсутність гострої проблеми на особистому рівні не означає, що дискримінація зникла – вона просто стала менш помітною, але не менш реальною.
З повним текстом дослідженням «Гендерні стереотипи та дискримінація жінок у сфері праці» можливо ознайомитися за посиланням.
